Щодо проблеми розвитку лексичного рівня мовлення у дітей старшого дошкільного віку з логопатологією

Размещено на http://www.allbest.ru/

Щодо проблеми розвитку лексичного рівня мовлення у дітей старшого дошкільного віку з логопатологією

Бєлова О.Б.

У статті розглядаються результати теоретичного та експериментального дослідження лексичного рівня мовлення в дітей старшого дошкільного віку з логопатологією та нормотиповим психофізичним розвитком. На сформованість лексичного рівня в старших дошкільників вказує: уміння використовувати в мовленні різні рівні узагальнених значень слів; установлення між словами значущих зв'язків; використання прийомів семантичного засвоєння; граматичне узгодження мовленнєвих конструкцій. Недостатньо розвинуті лексичні вміння в дітей із специфічними порушеннями мовлення створюють комунікативні труднощі під час їх мовленнєвої діяльності в умовах гри та навчання. Ігнорування означеної проблеми зумовлює регресивні наслідки в процесі засвоєння освітньої програми в початкових класах. Метою дослідження стає вивчення актуального стану сформованості лексичного рівня мовлення в дітей старшого дошкільного віку з логопатологією. Методами дослідження є завдання, які спрямовані на дослідження імпресивного (розуміння значень слів) та експресивного мовлення (розповідь за малюнком, класифікація понять, визначення протилежного значення слова). Результати дослідження свідчать, що в дітей із логопатологією як порівняти з нормотиповим пси-хофізичним розвитком лексичний рівень мовлення розвинутий неоднаково: є старші дошкільники (з різних категорій, особливо з дислалією), котрі мають достатньо сформований пасивний та активний словники; друга група більше від-чуває проблеми в експресивному мовленні, ніж в імпресивному; інші ж не розуміють багатьох поданих слів; відчувають проблеми під час складання розповіді, що вірізняється однотипністю; мають труднощі під час класифікації понять та визначення слів із протилежним значенням.

Ключові слова: лексичний рівень, імпресивне мовлення, експресивне мовлення, діти старшого дошкільного віку, логопатологія, дислалія, заїкання, ринолалія, дизартрія.

Лексичний рівень базується на словниковому складі мови. Одиницею мови є лексема (слово), якою позначають предмети, властивості, дії тощо. Слово має лексичне та граматичне значення. Зокрема, лексичне - розкриває зміст слова, а граматичне - вказує на належність слова до певної частини мови, її граматичну змінність за родом, числом, відмінком тощо (розглядається в морфології) [1].

За спостереженнями H. Tager-flusberg (2002) лексичний рівень у дітей засвоюється за трьома періодами їх розвитку. На початку відбувається вивчення невеликої кількості слів (близько п'ятдесяти), які пов'язані з певним ситуативним контекстом, носять соціальний або прагматичний характер, усвідомлюються повільно, нерівномірно, стають цілісним уявленням про подію. В словниковому запасі дітей переважають назви предметів, які позначають іграшки, тварин, людей, побутові речі, соціальні взаємовідношення, модифікатори, реляційні терміни тощо. Другій період визначається швидкім збільшенням кількості засвоєних слів. З'являється інтерес до слова, потреба позначати ним нові предмети, об'єкти та явища навколишнього світу. Засвоєння лексичних вмінь відбувається одночасно із граматичним розвитком. Починаючи з трьохрічного віку лексичні вміння щорічно покращуються, слова між собою узгоджуються, спостерігаються зв'язки між їх групами (семантичне засвоєння). Швидкість засвоєння нових слів у дошкільників зростає (від 15 до 20 слів щоденно) [15]. За свідченнями вчених (K. Kluender, J. Alexander, 2008; J. Werker, S. Curtin, 2005) фонетичний та просодичний розвиток дитини взаємопов'язаний з лексичним. Внутрішнє усвідомлення фонем стає міцнішим та стійкішим до змін у міру зростання словникового запасу [10; 17].

За спостереженнями Є. Соботович (2015) сформованість у дітей лексичної складової залежить від засвоєння ними семантичної структури слова. Етап розвитку лексичного мовлення відбувається поступово: співвіднесення слова з предметом; розуміння значення слова; узагальнення словесного поняття [3].

Наукові дослідження також підтверджують, що накопиченню нових слів сприяє робота когнітивної системи. Мовленнєві здібності та комунікативний досвід взаємопов'язані з розвитком пізнавальних процесів. Зокрема, засвоєння лексичного рівня забезпечує вербальна короткочасна пам'ять, граматичного - вербальна робоча пам'ять (М. Kaushanskaya, М. Gross, М. Buac. 2014; D. Poulin-Dubois, 2020; J. Verhagen, & Р. Leseman, 2016) [9; 11; 16]. Позитивну динаміку в розвитку мовних навичках і навичках саморегуляції відмічають у дітей, котрі вивчають дві мови одночасно (N. Bohlmann, М. Maier, & N. Palacios, 2015) [6].

На достатній розвиток лексичного рівня в старших дошкільників вказує: уміння використовувати в мовленні різні рівні узагальнених значень слів (співвіднесення слова з однорідним класом предметів; окреслення семантичних ознак слова, типових для ситуацій, у яких вони вживаються; оволодіння лексичним значенням слова і виділення стійких ознак у різних його смислах; засвоєння переносних та синонімічних значень слів; уживання абстрактно-узагальнених слів); установлення між словами значущих зв'язків (ситуативних, синтагматичних, парадигматичних, понятійних, логічних); використання прийомів семантичного засвоєння (перцептивне сприймання предмета та співвіднесення його зі словом; сприймання слова в певній ситуації, усвідомлення його значення та подальше використання у власному мовленні; оперття на словесні зв'язки; класифікація слова за семантичною ознакою різного ступеня узагальненості); граматичне узгодження мовленнєвих конструкцій [2].

N. Ratner (2010), зауважує, що засвоєння слів рідної мови у дітей відбувається індивідуально, в одних переважає вивчення назв речей на різних стадіях лексичного розвитку, в інших збільшений соціальний словник та розвинуті вміння говоріння. Також є діти, котрі засвоюють слова на просодичному рівні звертаючи увагу лише на сегментальні властивості слів. Відповідно складається враження, що одна група дітей швидко засвоює слова а інша - поступово. Автор також, зауважує, що значна кількість дітей, котра повільно опановує рідну мову має різні мовленнєві порушення [12].

Проблема засвоєння лексичного рівня дітьми дошкільного віку з часом позначається й на писемному мовленні і за спостереженнями вчених носить спадковий характер (O. Caglar-Ryeng, K. Eklund, & T. Nergard- Nilssen, 2019; J. Carroll, І. Mundy, А. Cunningham 2014; M. Snowling, A. Ler^g, H. Nash, & C. Hulme, 2019; М. Snowling, & M. Melby-Lervag, 2016) [7; 8; 13; 14]. Порушений мовленнєвий розвиток рівнозначно впливає на рівень фонематичного, лексичного та граматичного розвитку (O. Bielova, 2021) [5], що в подальшому викликає складнощі розуміння дітьми лексичних значень слів (L. Wright, T. Pring, & S. Ebbels, 2018) [18], розпізнавання семантичних ознак особливо в тих словах, що позначають дію (M. Alt, I. Plante, М. Creusere 2004) [4]. Несформованість у старших дошкільників мовленнєвої системи та когнітивних механізмів впливає на засвоєння ними лексичного рівня мовлення і проектує в подальшому труднощі опанування навчальної програми в початкових класах.

Метою дослідження є вивчення актуального стану сформованості лексичного рівня мовлення в дітей старшого дошкільного віку з логопатологією. лексичний мовлення діти логопатологія

Завдання дослідження: 1) науково-теоретичне обґрунтування наукових позицій щодо закономірностей засвоєння лексичного рівня мовлення дітьми з нормотиповим психофізичним розвитком та окреслення особливостей його розвитку у дітей з логопатологією; 2) визначення завдань та критеріїв оцінювання для вивчення лексичного рівня мовлення; 3) здійснення порівняльного аналізу результатів дослідження стану сформованості з розвитку лексичного рівня мовлення в дітей старшого дошкільного віку з нормотиповим психофізичним розвитком та з логопатологією.

Методом дослідження стають завдання спрямовані на вивчення імпресивного та експресивного мовлення. Розвиток пасивного словника вивчаємо за допомогою вправи - «Розуміння значень слів». Дитині демонструють низьку картинок і до кожної з них формулюють навідні запитання. Сформованість активного словника досліджуємо, виконуючи таке завдання, як: «Розкажи, що зображено на малюнку». Експериментатор почергово показує дитині низьку картинок і до кожної з них дає запитання. Другий вид завдання - це «Класифікація понять». Перед дитиною розкладають картинки, які класифікують за значеннєвими групами. До кожної групи включено по вісім відповідних малюнків. Завдання дитини - уважно подивитися на запропонований блок картинок і назвати їх одним словом. Наступна вправа - «Визнач протилежне значення слова». Дошкільникові пропонують підібрати слово з протилежним значенням до запропонованих слів. Оцінюємо результати виконання кожного завдання окремо за трьохбальною шкалою: 3 бали - самостійно, без допомоги дорослого, правильно виконує завдання; 2 бали - потребує стимулювальної допомоги, не все завдання виконує самостійно, допускає одну помилку, або дві; 1 бал - робить завдання за допомогою експериментатора, допускає три - чотири помилки; 0 балів - завдання не виконане. Найвища кількість балів за завдання становить - 3 бали. Рівень сформованості по кожному завданню: високий 3 бали; середній - 2 бали; низький від 0 до 1 бала.

Загальні критерії оцінювання всіх завдань: самостійне виконання завдання; правильне визначення названого предмету; логічні, зв'язні відповіді на запитання з опорою на малюнок; правильне визначення предмета зображеного на малюнку; з'ясування призначення предмета; узагальнення предмета за ознаками; класифікація предметів за ознаками; правильний підбір слова з протилежним значенням. Максимальний результат, який може отримати дитина за всі виконані завдання, становить 12 балів. Узагальнені показники дослідження визначають рівень сформованості лексичного мовлення: високий (від 9 до 12 балів), середній (від 5 до 8 балів), низький (від 0 до 4 балів).

Відмінності в результатах дослідження між дітьми з логопатологією та з нормотиповим психофізичним розвитком підтверджуємо параметричним ї-критерієм Стьюдента. Для перевірки даних використовуємо ї-критерій незалежної вибірки. Під час статистичного аналізу опрацьовуємо дві гіпотези: Н0 - відмінності між групами дітей з логопатологією та нормотиповим розвитком випадкові; Н1 - відмінності між групами суттєві або достовірно значущі. Якщо t статистичне < t табличне, то приймаємо гіпотезу Н0, якщо tem ста-тистичне > t(ab табличне, то приймаємо гіпотезу Н1. Рівень достовірності (або похибка) складатиме -р = 0,05, що вказує на достовірність результатів експерименту на 95%.

Результати. Для дослідження лексичного рівня в дітей з логопатологією вивчали сформованість їхнього пасивного та активного словників. Під час вивчення в досліджуваних імпресивного мовлення (розуміння значень слів) було виявлено, що старші дошкільники з високим рівнем (91,2% особа з нормотиповим психофізичним розвитком і 62,7% - з логопатологією, а саме 78,3% - з дислалією, 75,0% - із заїканням, 42,9% -

3 ринолалією, 20,8% - з дизартрією) змогли самостійно й правильно знайти озвучений предмет на картинці. Окремі з них сумнівалися щодо значення деяких слів, тому й виявляли середній рівень (29,4% респондентів з логопатологією (21,7% - з дислалією, 20,0% - із заїканням, 42,9% - з ринолалією та 50,5% - з дизартрією) і 8,8% - із нормотиповим розвитком). Досліджувані потребували стимулювальної допомоги у вигляді запитань, допускали від однієї до двох помилок у завданні. Здебільшого допускали помилки ті діти, у сім'ях котрих переважала російська мова: такі слова, як гамак та гойдалка називали «качелею», кажан - летучею мишею та комірець - воротніком тощо.

Труднощі під час виконання завдань відчували 7,8% дітей із логопатологією (найбільше з дизартрією (28,6%), менше із заїканням (5,0%), з ринолалією (14,2%)), котрим притаманний низький рівень розуміння значень слів рідної мови. Вони допускали від трьох і більше помилок, оскільки часто відволікалися, не були зацікавлені у виконанні завдання; деякі говорили, що не знають значення слова, інші потребували постійної допомоги педагога. Діти допускали типові лексичні помилки: неправильно визначали назву предметів, ґрунтуючись лише на зовнішніх ознаках (водоспад - «вода»), подібності призначення (гамак - «качеля», «гойдалка»), спільності ознак (кажан - «пташка»).

Стан сформованості експресивного мовлення (активного словника) допомагали розкрити завдання «Розкажи, що зображено на малюнку», «Класифікація понять», «Визнач протилежне значення слова». Під час виконання першого завдання 88,8% дітей із нормотиповим психофізичним розвитком і лише 40,9% з логопатологією (58,5% - з дислалією, 40,0% - із заїканням, 21,4% - з ринолалією) без допомоги дорослого правильно характеризували продемонстровані картинки, аналізували їх та узагальнювали предметні складові.

Діти, котрі потребували стимулювальної допомоги, виявляли середній рівень розуміння (11,2% особи із нормотиповим психофізичним розвитком і 45,9% - з логопатологією, зокрема, 41,5% - з дислалією, 45,0% - із заїканням, 50,0% - з ринолалією та 57,1% - з дизартрією). Найбільше труднощів виникало під час перегляду картинки із столярними інструментами: не всі досліджувані розуміли їхнє значення, тому не могли правильно відповісти на запитання. Найкраще проаналізували та узагальнили кухонне приладдя і меблі, тобто ті предмети, які добре знають, оскільки бачили вдома.

Не могли проаналізувати картинки із зображенням предметів 13,2% дітей з логопатологією (15,0% осіб із заїканням, 28,6% - з ринолалією та 42,9% - з дизартрією), котрі мали за результатами дослідження низький рівень. Дошкільники не давали логічних та зв'язних відповідей на запитання. Окрім того, спостережені порушення синтаксичної структури речення: пропуск членів речення, особливо предикатів; неузгоджений порядок слів у реченні навіть після виправлень педагогом (діти зібрали в лісі багато грибів - «багато в лісу»). Виникали труднощі під час визначення предмета, зображеного на малюнку, найчастіше називали його підрядною частиною складнопідрядного речення (качалка - «щобробити тісто», стіл - «щоб малювати»); замінювали слова, подібні за призначенням (тарілка - «миска», крісло - «диван»); не могли пояснити призначення предмета (качалка, міксер, рубанок, сокира). Зауважимо, що в словнику обмежена кількість узагальнювальних понять, тому діти не могли самостійно і без помилок визначити спільні ознаки окремих предметів (ліжко, стіл, шафа, крісло - «кімната»).

Класифікували предмети на високому рівні 85,6% дітей без мовленнєвих порушень та 53,2% з логопато- логією (73,6% дошкільника з дислалією, 55,0% - з заїканням, 42,9% - з ринолалією), котрі без сторонньої допомоги та зорової підтримки виконували завдання правильно. Деякі з них довго обмірковували, уголос обґрунтовували своє рішення, прагнули самостійно опрацювати завдання («Ясам», «Не підказуйте, я знаю»). Дошкільники, корі виявили середній рівень (14,4% дітей з нормотиповим розвитком і 33,3%) із логопатоло- гією, а саме 26,4% - з дислалією, 35,0% - з заїканням, 35,7% - з ринолалією, 50,6% - з дизартрією), виконували завдання з незначними помилками: іноді називали фрукти овочами і навпаки; дехто не міг визначити узагальнене слово для шкільного приладдя. Досліджувані потребували допомоги з боку педагога у вигляді навідних запитань або зорового підкріплення.

Наявність низького рівня спостерегли в 13,4% - дітей із порушеннями мовлення (найбільше з дизартрією (49,4%) і менше з ринолалією (21,4%) та заїканням (10,0%)). Дошкільники допускали помилки під час розрізнення понять овочі - фрукти, одяг - взуття; неправильно вибирали відповідні картинки до категорії транспорт, сім'я; не диференціювали свійських тварин і птахів; не знали, до якого поняття віднеси шкільне приладдя (книги, пенал, рюкзак та ін.). Для виконання завдання потребували постійної допомоги педагога: потворного пояснення, демонстрування наочного матеріалу чи підказки.

Завдання «Визнач протилежне значення слова» 78,4% дітей із нормотиповим психофізичним розвитком і 51,5% - з логопатологією (75,5% - з дислалією, 30,0% - із заїканням, 42,8% - з ринолалією) виконали на високому рівні. Вони швидко й правильно підбирали слова з протилежним значенням. У досліджуваних, котрим притаманний середній рівень розуміння (21,6% респондент із нормотиповим розвитком і 32,8% із логопатологією, а саме 24,5% - з дислалією, 55,0% - із заїканням та 28,6% - з ринолалією та 45,5% - з дизартрією), виникали труднощі під час визначення протилежного значення слів, які передають певні почуття. Наприклад, не знаючи протилежного значення слова, діти спрощували завдання за допомогою частки «не» (гарний - «не гарний», любити - «не любити»). Низькі показники спостерегли в дітей із порушеннями мовлення (15,7%) (з дизартрією (54,5%), заїканням (15,0%) та з ринолалією (28,6%)). Вони неправильно називали слова, або їх не озвучували, якщо сумнівалися у правильній відповіді. Під час виконання завдання допускали низку помилок: поняття величин підмінювали іншими словами (великий - «низький», «короткий»); уподібнювали слова емоційного-чуттєвого характеру (сумний - «печальний», «несум- ний»); не могли визначити протилежне значення дієслів (будувати, говорити) та прикметників (спекотний, сумний). Обмеженість лексичних умінь, психологічний дисбаланс (невпевненість, сором'язливість, неуважність) спричиняли труднощі під час зосередженості та виконання завдання.

Узагальнені результати дослідження доводять, що високий рівень лексичної складової семіотичного компонента найбільше належить дітям старшого дошкільного віку з нормотиповим психофізичним розвитком (91,2%) і 58,3% - із логопатологією. Середній рівень спостережений у 30,8% дітей із логопатологією і лише в 8,8% - з типовим розвитком. Низький рівень наявне лише в 10,9% дітей із логопатологією (див. рис. 1).

Рис. 1. Стан сформованості лексичного рівня

Відповідно t-критерію Стьюдента діти з логопатологією (M - середнє значення, SD - стандартне від-хилення; M ± SD = 9,32 ± 2,48; стандартна помилка середньої - SEM = 0,17), як порівняти з дошкільни-ками з нормотиповим психофізичним розвитком (M ± SD = 11,44 ± 1,23; SEM = 0,11), мають недостатньо сформований лексичний рівень. Емпіричні загальні результати (tem) становлять 8,9415 (найбільше відхи-лення спостерігаємо в дітей із дизартрією tm = 18,7287, значно менше - з ринолалією tm = 7,9057, заї-канням tem = 5,4205 та найменше - з дислалією (tem) = 3,0752). Стандартна помилка різниці (SED) складає 0,237; ступінь свободи (у) дорівнює 605 (див. табл. 1). Емпіричне значення більше за можливе теоретичне (tm 8^415) > ttb 1,967), відповідно гіпотеза Н1 на рівні значущості 5% (р = 0,05) підтверджує відмінність у розвитку лексичного рівня між досліджуваними дітьми. Потрібно зазначити, що більшість дітей старшого дошкільного віку з логопатологією має розвинений пасивний словник, але в активному мовленні ці слова не вживає, або замінює їх росіянізмами, що дуже погіршує розуміння значень слів рідної мови. Дехто не може правильно підібрати слово з протилежним значенням, відчуває труднощі під час пояснення значень слів, або ж їх класифікації за відповідними ознаками.

Таблиця 1

Статистичні показники лексичного рівня