Роль прес-конференції та роботи в малих творчих групах як інтерактивних методів навчання (на матеріалі теми "Розвиток вищої медичної освіти в Україні")

Методами дослідження були: теоретичний аналіз літератури з проблеми, збір матеріалу, узагальнення й систематизація його, моделювання.

З аналізу наукової літератури випливає, що прес-конференція розглядається як зустріч представників мас-медіа з державними службовцями, діячами суспільно-політичних організацій, керівництвом комерційних установ та підприємств, лідерами громадських думок, яка покликана надати ЗМІ важливі матеріали про проміжні або кінцеві результати їхньої діяльності чи анонси нових проектів. Академічний тлумачний словник української мови подає таке визначення прес-конференції: «бесіда, зустріч державних, політичних, громадських, наукових діячів з представниками преси, радіо, телебачення з питань, що цікавлять широку громадськість» [1].

Прес-конференція може розглядатись і як метод навчання у межах інтерактивної технології, сутність якої полягає у здійсненні прямої та зворотної взаємодії між викладачем і студентами; забезпеченні технологічного доступу до навчального матеріалу з активним використанням гіпертекстового способу трансформації інформації; адаптації системи навчання з врахуванням індивідуальних особливостей здобувачів освіти; організації спілкування; можливості управління навчальною діяльністю студентів. В. Староста та Я. Гасинець прес-конференцію визначають як нетрадиційну організаційну форму навчання, особливість якої полягає у використанні групової та фронтальної форм, як на етапі підготовки, так і під час проведення всього заняття [11]. Подібне визначення навчальної прес-конференції подає і О. Лілік, зазначаючи, що «метою прес-конференції як форми навчання є виявлення вмінь студентів представляти результати власних досліджень, висловлювати і відстоювати власну точку зору, формулювати запитання і відповіді на них, вести дискусію, робити висновки й узагальнення, проводити інтерв'ювання» [8]. Л. Покась пропонує у складі шкільної конференції, як нетрадиційної форми навчання, розглядати окремо навчальну конференцію та прес-конференцію. На думку автора, метою навчальної конференції є розширення та поглиблення теоретичних знань з теми, формування у здобувачів освіти мотивації до навчання, активізації їх самостійної діяльності на занятті та в позааудиторний час, залучення до роботи на занятті пасивних учнів, розвиток практичних навичок роботи в команді, сприяння розвитку пізнавальних та творчих здібностей. А прес-конференція - «це різновидність інтерв'ю з великою кількістю інтерв'юерів, які задають запитання одному або кільком особам, добре інформованим з обговорюваного питання» [9, с. 31]. Завдання прес-конференції полягають в навчанні здобувачів освіти вести діалог, чітко та коректно формулювати запитання, логічно та правильно будувати відповіді, доречно добирати аргументи, спростовувати хибні позиції інших, експромтом відповідати на проблемні запитання, впевнено виступати перед аудиторією, уважно та толерантно слухати один одного, розвивати навички розв'язувати проблемні ситуаційні завдання, застосовувати набуті знання на практиці [там само]. Т. Крашеніннікова та А. Подворчан вважають, що прес-конференція є ефективною організаційною формою проведення практичних занять в закладах вищої освіти [6, с. 23].

Водночас З. Курлянд розглядає прес-конференцію як метод рольової гри, яка спрямована на узагальнення знань з теми, розвиток уміння формулювати та точно висловлювати власну думку, аргументовано її відстоювати, виділяти головне серед другорядного в інформації, комунікувати [7]. Прес-конференцію як метод рольової гри презентують Л. Кондрашова, О. Лаврентьєва, Н. Зеленкова, зазначаючи, що вона є імітацією реального дійсного суспільного досвіду на основі розподілу ролей серед учасників освітнього процесу - ведучого, виступаючих, журналістів, запрошених [5].

Як видно з наукової літератури, прес-конференцію вчені трактують двояко: як організаційну форму або як метод навчання. Ми схильні до думки, що прес-конференція може проявлятися в обох вимірах. Як метод навчання, тобто рольова імітаційна гра, використовується на лекційно-практичних заняттях у вищій школі за умови, якщо вона застосовується для розв'язання одного із завдань освітньої мети, складається з певного набору методичних прийомів (дій) і триває в часі не протягом всього заняття, а фрагментарно, тобто 10-15 хв. Так, наприклад, О. Разнатовська, О. Мурзіна, О. Потоцька, Г. Алексєєва зазначають, що метод прес-конференції у ході лекційного заняття застосовується перед початком викладу лекційного матеріалу викладачем, студенти мають можливість записати письмові запитання і лектор дає відповіді на них [10, с. 86].

Щоб ефективно провести прес-конференцію, викладач враховує, що цей метод складається з трьох етапів: підготовчого, власне проведення пес-конференції та завершального. На підготовчому етапі викладач визначає тему, мету, завдання, тип конференції, здійснює розподіл ролей між студентами, складає план її проведення. До репертуару ролей входять: модератор, спікери, представники масмедіа, організатори прес-конференції. Підготовча робота здійснюється заздалегідь до проведення практичного заняття. У підготовчий період викладач консультує виконавців ролей, допомагає формулювати запитання, готувати відповіді на них, перевіряє виступи спікерів, доповнює чи скорочує тексти виступів, допомагає підготувати презентації, орієнтує реакцію спікерів на незручні запитання «журналістів», рекомендує список літератури з теми прес-конференції тощо. Працюючи з модератором (ведучим) викладач проводить інструктаж щодо регламенту часу проведення прес-конференції. На підготовчому етапі студенти виготовляють таблички з назвами виконуваних ролей. На основному етапі (власне проведення) прес-конференції викладач може сам виконувати роль модератора, здійснювати корегування процесу обговорення, слідкувати за ходом та регламентом конференції, кількістю виступів різних представників. Проте, якщо прес-конференція проводиться уже не вперше, то роль модератора, як правило, виконує один зі студентів групи. На завершальному етапі обов'язково проводиться обговорення результатів прес-конференції, взаєморецензування виконання ролей та оцінювання викладачем діяльності академічної групи на занятті.

Водночас варто зазначити, що на підготовчому етапі прес-конференції після оголошення викладачем теми, студенти об'єднуються в малі творчі групи відповідно до розподілу ролей. У кожній групі визначається або обирається консультант, який розподіляє обов'язки та доручає виконання окремих завдань. Як, наприклад, «журналістам» дібрати й сформулювати можливі запитання до спікерів, групі спікерів визначитись, про які аспекти з виучуваної теми слід повідомити під час виступу, а також визначити прогнозовані запитання від ЗМІ у вигляді тез відповіді на них. До групи спікерів входить і модератор, вони разом складають регламент проведення, визначають порядок виступів та готують презентацію. Консультантом в цій групі є викладач. Таким чином поєднуються два методи навчання - рольова гра «прес-конференція» та робота в творчих групах. Детальніше зупинимось на особливостях другого методу. Цей метод вчені зараховують до складу інтерактивної технології, яка спрямована на співнавчання, взаємонавчання, у ході якого і студент, і викладач є рівнозначними, рівноправними суб'єктами навчання, усвідомлюють спільну мету своєї діяльності, взаємоаналізують результати співпраці. О. Комар пропонує роботу в малих групах розглядати як кооперативну навчальну діяльність студентів, які об'єднанні спільною навчальною метою [4]. Автор вказує, що за такої організації освітнього процесу викладач опосередковано керує роботою кожного студента за допомогою завдань, якими він спрямовує діяльність групи [там само].

На думку А. Буряченко, Д. Гризоглазова, А. Славкової, результатами роботи в малих творчих групах є вдосконалення комунікативних умінь і навичок студентів, формування ціннісно-орієнтаційної єдності групи, тренінг кооперативної поведінки, адаптація та заохочення до гнучкої зміни соціальних ролей відповідно до навчальної ситуації, прийняття правил спільної діяльності та моральних норм команди, корегування негативних чи помилкових думок, активізація освітньої діяльності студентів, ідентифікація з досягненнями групи та подолання егоїстичних настанов, підготовка до майбутньої професійної роботи в колективі [2, с. 65].

Як стверджує колектив авторів монографії «Інтерактивні методи навчання у вищій школі» [3, с. 102], метод роботи в малих групах ґрунтується на таких принципах:

- соціальна взаємодія членів групи, їхня міжособистісна підпорядкованість один одному;

- визначення чисельності учасників групи на основі складності та кількості творчих завдань, що будуть розв'язуватись під час заняття;

- рівномірного розподілу завдань за складністю виконання між усіма членами групи;

- визначення успішності за результатами виконання завдань поширюється на всіх членів команди.

До перерахованих принципів, можна додати ще й принцип вибору оптимального способу розподілу студентів за малими творчими групами, оскільки, як про це свідчить практика, спостерігаються різні варіанти об'єднання учасників в групи, зокрема авторитарний поділ (здійснюється викладачем), довільний (за розрахунком), за бажанням студентів, поєднання студентів, які сидять поруч у групи. Групи можуть формуватися також за рівнем успішності студентів: на групу, до якої входять лише сильні студенти, на групу зі студентами середньої підготовки та групу зі слабкими студентами. Цей варіант розподілу дає змогу викладачеві використовувати диференційовані завдання за складністю для кожної з сформованих груп.

Однак за яким би принципом не сформувалася кожна із мали груп, студенти самостійно визначають в середині групи для себе ролі, серед яких можуть бути: організатор діяльності групи (капітан команди); реєстратор, який фіксує результати проведеної роботи; доповідач, який звітує про виконане групове завдання перед аудиторією; критик (рецензент), який задає уточнюючі запитання, щоб група краще виконала завдання та слідкує за часом відведеним на його виконання тощо.

Автори також зазначають, що застосування методу роботи в малих творчих групах має такі етапи, як:

1) підготовчий (складається з розподілу студентів на групи, їх розміщення в аудиторії, висвітлення викладачем перед групами сутності поставлених завдань та ситуацій, попереднє обговорення та уточнення організаційних моментів, напрацювання загальних позицій в кожній із груп щодо розв'язання поставлених завдань);

2) основний (презентація напрацювань та позицій кожної з груп, постановка необхідних запитань до учасників інших команд, формування спільної думки);

3) рефлексія (підбиття підсумків) висловлення викладачем власних оцінних тверджень щодо запропонованих шляхів розв'язання сформульованої на початку проблемної ситуації, здійснення порівняльного аналізу роботи малих груп, оголошення балів за виконану роботу) [там само, с. 104].

На нашу думку, метод роботи у малих творчих групах може мати й слабкі сторони. Це пов'язано з тим, що не всі члени групи можуть бути вмотивованими до виконання групових завдань і розраховувати на активну роботу інших учасників команди. З огляду на це, викладач може використовувати авторитарний стиль управління освітнім процесом і безпосередньо впливати на тих, хто ухиляється від виконання завдань або активної участі у груповій роботі. Якщо викладач виявляє частково вмотивованих на виконання завдань студентів то він доручає їм виконання ролі організатора діяльності в групі (лідера) або критика, це спонукатиме таких студентів до активізації своєї діяльності.

Викладач консультуючи «спікерів», звертає увагу на стислість, проте ємкість повідомлень, зазначаючи лише основні віхи становлення і розвитку медичної освіти у зазначений період, а також акцентуючи на сучасних тенденціях у державному регулюванні розвитку ЗМВО. Наприклад, повідомляючи про розвиток вищої медичної освіти у ХХ ст., спікер має коротко зупинися на організації медичних курсів сестер милосердя, діяльності медичних шкіл, технікумів, училищ, інститутів. А спікер, який доповідає про становлення закладів ЗМВО, звертає увагу на ступеневу підготовку медичних сестер та лікарів за роки незалежності. Доповідач з третього питання повинен окреслити основні тенденції державного регулювання вітчизняної вищої медичної освіти, зокрема розширення наглядових функцій держави; посилення ролі державно-громадського управління; врахування інтеграційних процесів на розвиток вищої медичної освіти в Україні; інтернаціоналізація вищої медичної освіти; використання об'єктивних даних про систему вищої медичної освіти на засадах моніторингу для прийняття управлінських рішень про якість та доступність освіти. Під час консультації викладач може запропонувати «спікерам» побудувати свої тези виступу на основі використання методу презентацій «Печа куча» (Pecha Kucha), що становить собою спосіб презентації, під час якої потрібно встигнути доповідачам подати 20 слайдів за 20 секунд кожен. Такий формат є альтернативою відомим нам традиційним презентаціям. Завдяки такому представленню інформації презентація виходить ємною, стислою, змістовною та динамічною.

Група «журналістів» має підготувати по два запитання до кожного зі спікерів, які б не дублювали основні тези повідомлення, а навпаки їх доповнювали, розширювали чи уточнювали. Прикладами таких запитань можуть слугувати: «Яку роль у підготовці медичних фахівців відігравали класичні університети і чи займались вони підготовкою медичних сестер протягом ХХ ст.?», «Які заклади освіти вищі чи середньоспеціальні готували фельдшерів?», «Яка різниця у підготовці медичних сестер, пропонована медичними училищами, інститутами та університетами у першій чверті ХХІ ст.?», «Які посади можуть обіймати випускники магістратури зі спеціальності 223 «Медсестринство»?», «Які адміністративні механізми регулювання діяльності закладів охорони здоров'я застосовуються на сучасному етапі?», «Які були введені реформи вищої медичної освіти за період незалежності України?».

Група «активних слухачів» пропонує після відповідей «спікерів» на запитання «журналістів» підготовлені коментарі щодо взаємозв'язків органів охорони здоров'я з місцевими вищими медичними закладами. Це можуть бути повідомлення про пасивну і активну виробничі практики в поліклініці, різних відділеннях лікарень, роботу окремих відділів органів місцевої влади спрямовану на співпрацю як з закладами вищої медичної освіти, так і охорони здоров'я.

На підготовчий етап у ході самостійної роботи в позааудиторний час відводиться в середньому тиждень, за який студенти взаємодіють між собою в малих творчих групах, отримують консультацію викладача та опрацьовують наукову літературу з навчальної теми.

Після належної підготовки на етапі власне проведення практичного заняття використовується метод прес-конференції, тобто розігруються заплановані й підготовлені ролі, обговорюються та коментуються виконані завдання. Тривалість прес-конференції на практичному занятті приблизно може бути 15-18 хв. Прес-конференція як метод навчання може складатися із таких рольових подій (дій): вступне слово модератора, який оголошує тему та мету прес-конференції, представляє її учасників («спікерів», «журналістів» та запрошених гостей («групу активних слухачів»); лаконічні виступи «спікерів»; запитання «журналістів» та відповіді «спікерів» на них; коментарі «активних слухачів»; оцінка викладачем роботи малих творчих груп. У ході оцінювання роботи членів команди «журналістів» викладач звертає увагу на підготовлені ними прес-релізи.

інтерактивний прес конференція лекційний практичний медичний сестра

Висновки

Отже, поєднання методів прес-конференції з роботою в малих творчих групах є ефективним засобом налагодження в студентському колективі соціальної та міжособистісної взаємодії, сприяння розвитку комунікативних та творчих умінь і навичок публічних виступів, поглиблення загальних та фахових знань, формування професійної компетентності здобувачів освіти. Подальшого дослідження потребує з'ясування можливостей поєднання прес-конференції та роботи в малих творчих групах з іншими інтерактивними методами навчання.