Симуляційний тренінг як сучасна педагогічна технологія розвитку компетентностей військовослужбовців сил спеціальних операцій в системі професійної військової освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Симуляційний тренінг як сучасна педагогічна технологія розвитку компетентностей військовослужбовців сил спеціальних операцій в системі професійної військової освіти

Ключові слова: педагогічні технології; сучасні педагогічні технології; компетентність; симуляційні тренажери; військовослужбовці; професійна підготовка; Сили спеціальних операцій.

SUMMARY

Hanna Krasota-Moroz,

National Defence University of Ukraine Dmytro Oleniev, PhD, Associate Professor, National Defence University of Ukraine

SIMULATION TRAINING AS A MODERN PEDAGOGICAL TECHNOLOGY FOR THE DEVELOPMENT OF COMPETENCES OF MILITARY OFFICERS OF THE SPECIAL OPERATIONS FORCES IN THE VOCATIONAL MILITARY EDUCATION SYSTEM

Introduction. The article examines modern pedagogical technologies that are used for the formation and development of competencies of military specialists of NATO member countries in the system of professional military education, reveals the essence of the concept of “modern pedagogical technology ”, considers its main types, in particular, simulation simulators used in the USA, Spain, Germany and Ukraine.

Purpose is to determine the advantages of using simulation simulators during the development of the competencies of servicemen of special operations forces in the system of professional military education.

Methods. Analysis, synthesis, comparison, classification and generalization.

Results. The use of methods and means of stimulating training will contribute to the shortening of the terms of development of the necessary capabilities of military personnel. These technologies make it possible to effectively use virtual tools and equipment for practical training and training of various skills, which allows you to effectively combine theoretical learning with practical exercises. The use of virtual technologies makes it possible to teach servicemen to make non-standard and effective decisions and perform tasks together.

Conclusion. Simulation training can be a useful tool for training Special Operations Forces. It allows servicemen to gain practical experience without risking their lives in real situations.

Simulation training can be used to recreate various scenarios that may occur during operations, such as hostage-taking or combat in urban areas. It can also be used to train teamwork and coordinate actions between different parts of the Special Operations Forces.

The main advantage of simulation training is that it allows the military to gain hands-on experience in a safe environment, which reduces the risk of injury and death. In addition, simulation training can be more effective because it allows soldiers to recreate real-world conditions and repeat actions many times before they become automatic.

Of course, simulation training is not a substitute for actual combat experience, but it can be a valuable addition to other forms of training and education.

Key words: pedagogical technologies; modern pedagogical technologies; competence; simulation simulators; military personnel; professional training; Special Operations Forces.

Постановка проблеми

Існує чимало трактувань щодо визначення “педагогічна технологія”. Так, О. Антонова зазначає що педагогічна технологія - це комплексна інтегративна система, що містить чимало упорядкованих операцій і дій, які забезпечують педагогічне цілепокладання, змістовні, інформаційно -предметні та процесуальні аспекти, спрямовані на засвоєння систематизованих знань, надбання професійних умінь формування особистісних якостей студентів, що задані цілями навчання [2].

Під педагогічною технологією дослідники розуміють систему організованих та спланованих підходів та методів, що використовуються в навчанні та вихованні з метою досягнення максимального результату.

Педагогічні технології базуються на загальних і спеціальних принципах навчання, розвитку та вдосконалення і включають у себе використання різноманітних методик та прийомів, які допомагають досягти більш ефективних та цілеспрямованих результатів.

Сучасна педагогічна технологія є синтезом досягнень педагогічної науки та практики, сполучення традиційних елементів минулого досвіду і того, що є породженням суспільного прогресу, гуманізації та демократизації суспільства. Її джерелами та складовими елементами є [3]:

* соціальні перетворення і нове педагогічне мислення;

* педагогіка, психологія;

* передовий педагогічний досвід;

* досвід минулого (вітчизняний та зарубіжний);

* народна педагогіка (етнопедагогіка).

Поряд з цим, будь-яка навчальна технологія передбачає наявність: цільової спрямованості; наукової ідеї; системи дій суб'єктів педагогічного процесу; критеріїв оцінювання результатів; результатів; обмежень у застосуванні.

Сучасну технологію характеризують такі позиції:

- розробляється під конкретний педагогічний задум, її основу становить певна методологічна, філософська позиція автора;

- технологічна послідовність дій, операцій, комунікацій вибудовується чітко відповідно до цільових установок, що мають форму конкретного очікуваного результату;

- функціонування технології передбачає взаємопов'язану діяльність викладача і тих, хто навчається, на договірних засадах з урахуванням принципів індивідуалізації й диференціації, оптимальну реалізацію людських і технічних можливостей, застосування діалогу, спілкування;

- поетапне планування і послідовне втілення елементів технології мають, з одного боку, відтворюватися будь-яким викладачем, а з іншого, гарантувати досягнення запланованих результатів усіма студентами;

- органічною частиною технології є діагностичні процедури, що містять критерії, показники й інструментарій вимірювання результатів діяльності. [3, с. 17]

Нині, найбільш прогресивними, які допомогли пристосуватися до змінюваного середовища, стали інформаційно -комунікаційні технології (далі - ІКТ). ІКТ передбачають використання різноманітних технологій, інструментів і програмного забезпечення для збору, збереження, обробки, передачі та відображення інформації, а також для забезпечення комунікації та співпраці між користувачами. ІКТ включають в себе широкий спектр технологій, таких як комп'ютери, мобільні пристрої, програмне забезпечення, Інтернет, соціальні мережі, електронна пошта, онлайн-платформи та інші.

Першочергове місце серед типів інноваційного навчання займає ігрове (технологія ігрового навчання). Для сучасної системи освіти ігрові форми важливі перш за все тим, що вони істотно впливають на об'єм, глибину та свідоме засвоєння суб'єктом педагогічного процесу навчального матеріалу, формування у нього нестандартного мислення, свободи вибору, потреби й готовності до інноваційної діяльності. Імітаційно -ігрові методи дозволяють імітувати в ігровій формі і реалізовувати за допомогою ігрових дій в штучно - створених педагогічних ситуаціях професіональну діяльність військовослужбовців. Гра і імітація сприяє створенню на навчальних заняттях середовища, яке встановлює позитивне ставлення військовослужбовців до навчально-пізнавальної діяльності. Активно беручи участь у цьому виді діяльності, військові фахівці отримують можливість незалежно від науково- педагогічного працівника і інших її учасників висловити свою думку, відстояти її, визначити самостійно способи виконання імітаційно-ігрових ролей, намітити шляхи досягнення цілей, вирішення навчальних проблем [3].

Також не слід залишати осторонь технологію розвитку критичного мислення. Критичне мислення тлумачиться дослідниками як мислення вищого порядку, яке спирається на інформацію, усвідомлене сприйняття власної інтелектуальної діяльності та діяльності інших. Мета цієї технології - розвиток розумових здібностей тих, хто навчається, необхідних як для навчання, так і для повсякденного життя, що дозволяють приймати виважені рішення, працювати з інформацією, аналізувати різноманітні явища тощо [3].

У сучасних умовах військова підготовка має бути ефективною та орієнтованою на практику. Тому країни-члени НАТО активно впроваджують сучасні педагогічні технології та методики професійної підготовки військовослужбовців, і зокрема під час підготовки військових фахівців Сил спеціальних операцій. Однією з таких найбільш ефективних технологій є застосування симуляційного тренінгу з використанням спеціальних тренажерів.

Зміна характеру сучасних конфліктів потребує розвитку мережі зв'язків з іншими відомствами і організаціями (як силовими, так і несиловими) на території власної держави та за її межами. Встановлення та спрямування діяльності цих відомств та організацій покладається на фахівців ССО, які залишаються невід'ємною часткою розвідувального середовища, що потребує активного розвитку в особового складу підрозділів ССО гнучкості, творчого підходу до вирішення поставлених завдань, підвищення спроможностей та розвитку відповідних навичок роботи у нових операційних середовищах (володіння комп'ютерною технологією, ведення перемов, знання і розуміння процесів розвитку макро- та мікроекономіки, фінансових систем, соціологічного аналізу цільової аудиторії та ідентифікації окремих осіб, міжособистісного спілкування, психології особистості тощо). Складність та глибина професійної підготовки фахівців ССО залежить і від специфіки конкретного середовища, в якому планується виконання місій або проведення спеціальних операцій (СО), але загальною тенденцією є посилення практичної спрямованості навчання і підготовки на всіх рівнях, що обумовлено впливом фактору необхідності прийняття самостійних рішень в умовах невизначеності - рішень, які завжди пов'язані з національними інтересами держави та мають, майже завжди, вирішальне значення для досягнення цілей місій або розв'язання конфліктів.

Використання методів і засобів стимуляційного навчання сприятиме скороченню термінів розвитку необхідних спроможностей у військовослужбовців. Ці технології дозволяють ефективно використовувати віртуальні інструменти та обладнання для практичного навчання та тренування різних навичок, що дозволяє ефективно поєднувати теоретичне навчання з практичними вправами. Використання віртуальних технологій дозволяє навчити військовослужбовців приймати нестандартні та дієві рішення та виконувати завдання разом.

Симуляційні тренажери, використовують комп'ютерні програми та віртуальні середовища для створення симуляцій реальних процесів, дій або ситуацій і надають можливість виконувати тренувальні вправи, які надто складні, надто дорогі або надто небезпечні для виконання в реальному житті. Симуляція навчання у військовій сфері розвиває бойові навички невеликих підрозділів або окремих військовослужбовців шляхом імітації реальних транспортних засобів, солдатів і бойового середовища.

Це дозволяє розкрити командирські здібності військовослужбовців, зокрема фахівців Сил спеціальних операцій їх можливості вірно оцінити обстановку та прийняти рішення, а також довести свої команди до підлеглих. Надалі саме ці навички рятують життя на полі бою.

Перевагою віртуальних технологій є те, що вони дозволяють користувачам розігрувати широкий спектр сценаріїв, які виникають виключно під час реальних бойових дій.

Оскільки одна справа, коли на реальному полігоні вогонь ведеться по мішенях, які навіть якщо і рухаються, то по добре відомим траєкторіям, а зовсім інша, коли “мішень” не тільки поводиться непередбачувано, але і стріляє у відповідь. І у віртуальній реальності це абсолютно безпечно.

Також цікава стратегія щодо реалізації віртуального простору який дозволить протистояти не “боту”, якому заздалегіть прописаний алгоритм дій, а іншому військовослужбовцю. Під час таких ігор розвивається позитивний дух суперництва, оскільки існує конкуренція між двома або більше особами або навіть групами, які прагнуть досягти одного й того ж результату, або досягнути більшого успіху за інших. Конкуренція стимулює кращі результати та розвиток.

Для прикладу збройним силам Іспанії компанією Indra створено та апробовано на військовослужбовцях симулятор Victrix на основі віртуальної реальності. Експеримент проходив наступним шляхом: шістьом солдатам одягли окуляри віртуальної реальності в симуляційній кімнаті. Після цього вони негайно переходять зі своєю справжньою зброєю до міського тактичного сценарію, який повторює місію, до якої вони готуються [4].

Система Victrix дозволяє військовослужбовцям зв'язуватися зі своїми колегами на іншій базі за сотні кілометрів, ділитися віртуальним сценарієм і тренуватися разом. Обидві групи просуваються різними вулицями, поки не зустрінуться в узгодженій точці для подальшого виконання поставлених завдань у взаємодії одна з одною.

Victrix VR (віртуальна реальність) поєднує в собі використання технологій 3D-рендерiнгу (створення моделей об'єктів, текстурування цих об'єктів, додавання освітлення) та оптичного позиціонування, що дозволяють знаходити та відстежувати об'єкти з міліметровою точністю та низькою затримкою. Кожен солдат носить датчики на тілі, щоб тренажер визначав його геопозицію та відтворював практично всі його дії: вони можуть рухатися вперед, прихилятися, ховатися від снайперів або сигналити своїм товаришам.

Учасники можуть аналізувати ризики, з якими вони стикаються, вивчати різні тактики та передбачати можливу відповідь супротивника за допомогою можливості повторювати операції необхідну кількість разів (метод спроб та помилок) до досягнення ідеальної координації [4].

В даний час армія США широко застосовує технологію віртуальної реальності для індивідуальних базових тренувань, тренувань оперативного командного забезпечення та похідні тактичні навчання. Під час війни в Іраку, щоб вирішити проблему польового супроводу, американські військові розробили симуляційне навчання системи польового супроводу. Система справді відтворює всю картину Багдада і може проводити реальні тренування, спрямовані на виконання завдань, маршрути супроводу та несподівані атаки. Водночас ця система підтримується програмним засобом імітаційного моделювання JCATS, який може розширити спільну роботу з декількома транспортними засобами та поєднати колективну бойову здатність за рахунок тактичного моделювання.

Військова влада Німеччини у плануванні військових стандартів освіти та підготовки також сфокусувалась на підході, орієнтованому на компетентність, а не на цілях навчання. Військовий стандарт приділяє значну увагу саме організованому навчанню та якості управління, як основним компонентам професійної підготовки. Віртуальне моделювання, віртуальна реальність і віртуальне середовище (VE) - інноваційні технології з високим потенціалом, які дозволяють випробовувати широкий спектр сценаріїв навчання в безпечному середовищі для розвитку професійних компетентностей, передбачених майбутніми посадами [5, с.23].

Умовно симуляційні тренажери (симулятори) можливо класифікувати у відповідності до застосування під час навчання на різних рівнях підготовки. (таблиця 1).