Фізичне виховання майбутніх авіаційних фахівців заочної форми навчання у системі їх професійної підготовки

The article is devoted to the problem of physical training of future emergency and rescue flight support specialists, who are getting higher education by correspondence. The analysis of scientific publications and the experience of practical work allowed the author to identify a number of shortcomings of the correspondence form of education in the training of specialists of this profile. In addition to personal factors, the effectiveness of the training of flight emergency and rescue specialists is also affected by the limited number of hours spent on laboratory and practical classes using special equipment, devices, simulators, simulators, layouts, models, dummies, etc. The same problem exists in the process of teaching the educational disciplines “Physical and psychophysiological training” and “Special physical and psychophysiological training”. Their role in the professional development of applicants is due to the importance of physical education in the formation of professionally important physical and psychophysiological qualities of aviation specialists, preservation of professional health and professional longevity. This necessitates the search for ways, methods and means of intensification of independent physical training of students of extramural higher education, as well as monitoring their physical fitness during the entire period of study at a higher education institution.

One of the proposed ways to solve the task of increasing the activity of future emergency and rescue flight support specialists is the use of elements of competitiveness associated with increased physical and mental stress. This is realized through playing sports, which is an effective means of complex formation of physical and psychophysiological qualities and applied skills of a specialist.

Keywords: physical and psychophysiological qualities; emergency and rescue flight support; correspondence form of education; independent work; unfavorable factors of professional activity.

ВСТУП

фізичне виховання авіаційний фахівець заочне навчання

Сучасний науково-технічний розвиток суспільства, упровадження автоматизованих систем управління, поява сучасної робототехніки, здатної працювати автономно або керуватися дистанційно, та інші чинники покращують умови праці рятувальників, роблять її більш безпечною.

Проте жодна найбільш досконала техніка в багатьох надзвичайних ситуаціях в умовах невизначеності та швидкої зміни обстановки не може замінити людину, що висуває підвищені вимоги як до спеціальних знань, умінь і навичок, так і до фізичної та психофізіологічної підготовки особового складу фахівців аварійно-рятувальних служб.

Ці вимоги обумовлюються також цілою низкою негативних чинників, що впливають на рятувальника під час проведення аварійно-рятувальних робіт: екстремально високі температури, знижений вміст кисню в повітрі, виділення отруйних продуктів горіння, загроза вибуху і руйнування конструкцій палаючих об'єктів; психологічне навантаження, пов'язане з відповідальністю за життя та здоров'я людей, збереження матеріальних цінностей, необхідністю ліквідувати надзвичайну ситуацію у найкоротший термін; робота в умовах ліміту часу на виконання поставленого завдання та браку інформації про можливі способи його виконання; високі фізичні та нервово-психічні навантаження, що спричиняють значні зміни у функціональних станах; складні погодно-кліматичні умови; непередбачуваність подій під час проведення аварійно-рятувальних робіт, що вимагає від фахівця готовності до швидкої зміни алгоритму діяльності тощо.

Усе це потребує високого рівня професійної готовності, фізичних та психофізіологічних можливостей фахівців аварійно-рятувальних служб. Чимала роль у вирішенні цього завдання відводиться фізичному вихованню. Надійність функціонування всіх функціональних систем організму є основою для формування спеціальних адаптаційних механізмів, що забезпечують стійкість організму до несприятливих умов під час аварійно-рятувальних операцій, що значною мірою визначає ефективність рятувальної діяльності.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ

У ст. 49 Закону України “Про вищу освіту” зазначено, що заочна форма здобуття вищої освіти (ВО)- це спосіб організації навчання здобувачів (ВО) шляхом поєднання навчальних занять і контрольних заходів під час короткочасних сесій та самостійного оволодіння освітньою програмою в період між ними [1].

Заочна форма навчання виникла як необхідність здобуття освіти без відриву від виробництва. За своєю суттю заочне навчання є проміжним варіантом між стаціонарною освітою та самоосвітою, де акцент робиться на самостійному навчанні. Заочна форма освіти скорочує розрив між набутими знаннями та практичним їх застосуванням, оскільки більшість студентів мають можливість працювати за профілем обраної спеціальності вже під час навчання. З розвитком комп'ютерних технологій та засобів передачі інформації в закладах освіти почалося застосування дистанційних освітніх технологій [2], [3].

Водночас існує низка навчальних дисциплін, досягнення програмних результатів при викладанні яких для здобувачів заочної форми навчання є суттєво ускладненим. Зокрема, це стосується і навчальної дисципліни “Спеціальна фізична та психофізіологічна підготовка”. Пояснюється це тим, що згідно з навчальним планом на цю дисципліну відводиться лише 24 години аудиторних занять протягом 3-8 семестрів. А оскільки всі навчальні заняття є практичними, то застосування дистанційних освітніх технологій не можуть компенсувати всі недоліки заочної форми навчання. Тому на перший план виходить самостійна робота здобувачів з розвитку спеціальних фізичних та психофізіологічних якостей, необхідних для ефективної роботи в складних, непередбачуваних умовах професійної діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Специфіку спеціальної фізичної підготовки до майбутньої професійної діяльності розглянуто у навчальному посібнику М. І. Ануфрієва, С. Є. Бутова, О. Ф. Гіда, С. М. Решко. [4].

Цілеспрямований вплив фізичних вправ, прикладних видів спорту на формування професійно важливих якостей і властивостей особистості висвітлено у роботах В. А. Волкова [5]. Вагоме значення щодо обґрунтування педагогічних умов професійно-прикладної фізичної підготовки має дисертаційне дослідження О. А. Зарічанського [6]. Шляхи покращення ефективності спеціальної фізичної підготовки запропоновано у статті О. І. Подлесного [7].

Технології індивідуалізації фізичної підготовки майбутніх рятувальників під час навчання у вищому військовому навчальному закладі подано у публікаціях В. М. Гоншовського, О. П. Скавронського [8].

Питання залучення здобувачів вищої освіти до систематичної рухової активності в умовах дистанційного формату навчання вивчали Г. Я. Гребінка, О. В. Куспиш, Я. Д. Кубрак, О. І. Рожко [9], О. В. Тимошенко [10].

Водночас з огляду на особливості заочної форми навчання питання реалізації завдань фізичного виховання майбутніх фахівців аварійно-рятувальних служб потребує подальшого обговорення та опрацювання.

Мета статті - вивчення проблемних питань фізичного виховання майбутніх фахівців з аварійно-рятувального забезпечення польотів заочної форми навчання та пошук можливих шляхів 'їх вирішення.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Льотна академія Національного авіаційного університету є провідним закладом вищої освіти (ЗВО) в Україні, що готує фахівців авіаційної галузі. Підготовка здійснюється як за денною, так і за заочною формою навчання. На теперішній час традиційна заочна освіта не забезпечує повною мірою високу ефективність підготовки фахівців цього профілю. Підставами для такого твердження є таке: відсутність мотивації до самостійного навчання та навичок самоконтролю; недостатня самоорганізованість здобувачів ВО заочної форми навчання; відсутність навичок користування електронними матеріалами з навчальної дисципліни; організаційні складнощі в поєднанні процесу навчання та професійної діяльності.

Проте, якщо здобувач ВО заочної форми навчання має сильну мотивацію, то він успішно справляється з освітньою програмою.

Водночас не можна не сказати і про певні позитивні сторони заочного навчання: вартість навчання на заочному відділенні приблизно в 2 рази нижче вартості навчання на денному відділенні; наявність професійного досвіду у випускника, що робить його більш конкурентоздатним на ринку праці; дипломи про ВО ідентичні дипломам очної освіти.

Заочна освіта, як зазначалося, більшою мірою спрямована на самостійну роботу здобувачів. Оскільки здобувачі ВО в Льотній академії Національного університету навчаються за спеціальностями переважно технічного профілю, у рамках навчального плану передбачається великий обсяг лабораторних та практичних занять із використанням спеціального обладнання, приладів, тренажерів, симуляторів, макетів, моделей, муляжів тощо, на відміну від процесу навчання, наприклад, в ЗВО гуманітарного або економічного профілю. Використання таких засобів навчання в освітньому процесі здобувачів ВО заочної форми є дуже обмеженим. Окрім того, відпрацювання спеціальних умінь та навичок, передбачених окремими освітніми програмами, практично неможливо здійснити в рамках самостійної підготовки (наприклад, відпрацювання практичних умінь надання першої домедичної допомоги постраждалим, роботи з аварійно-рятувальним обладнанням, евакуації постраждалих з повітряного судна, транспортування потопаючого на берег тощо, передбачених результатами навчання за освітньо-професійною програмою “Аварійне обслуговування та безпека на авіаційному транспорті” другого (бакалаврського) рівня ВО). Це також є одним із вагомих проблемних питань забезпечення якості освіти та високої ефективності підготовки авіаційних фахівців.

Не менша проблема існує і в процесі викладання навчальних дисциплін “Фізична та психофізіологічна підготовка” й “Спеціальна фізична та психофізіологічна підготовка” для здобувачів заочної форми навчання, що навчаються за переважною більшістю освітніх програм спеціальності 272 “Авіаційний транспорт”, зокрема й освітньо-професійною програмою “Аварійне обслуговування та безпека на авіаційному транспорті”. Роль зазначеної навчальної дисципліни у фаховому становленні здобувачів обумовлена значенням фізичного виховання у формуванні професійно важливих фізичних та психофізіологічних якостей авіаційних фахівців, збереженні професійного здоров'я та професійного довголіття.

Самостійне вивчення навчальної дисципліни “Спеціальна фізична та психофізіологічна підготовка” слухачами заочної форми навчання спеціальності 272 “Авіаційний транспорт” освітньо-професійної програми “Аварійне обслуговування та безпека на авіаційному транспорті” складає 336 годин або 93,3 % від загального обсягу навчального навантаження. Виникає низка проблем. Насамперед це недостатня теоретична та методична підготовленість здобувачів до самостійних занять фізичними вправами, їх недостатній досвід застосування засобів фізичної культури, і, як наслідок, низький рівень розвитку професійно важливих фізичних та психофізіологічних якостей та загальної працездатності. Усе це вказує на педагогічну значущість поставленої проблеми, яка потребує пошуку шляхів, методів і засобів інтенсифікації самостійної фізичної підготовки здобувачів ВО заочної форми навчання, а також моніторингу 'їхньої фізичної підготовленості протягом усього періоду навчання у ЗВО.

У плануванні самостійної фізичної підготовки здобувачів ВО заочної форми навчання важливо керуватися основними методичними принципами фізичного виховання. Хочемо акцентувати на таких: свідомості та активності; принцип зв'язку фізичного виховання з професійною діяльністю; доступності та індивідуалізації; систематичності та поступовості.

Принцип свідомості й активності у процесі фізичного виховання спрямований на формування усвідомленого ставлення та стійкого інтересу до загальної мети та конкретних завдань занять. Необхідною передумовою свідомого ставлення до діяльності є мотивація. Існують різноманітні мотиви занять фізичними вправами [11]. Завдання викладача фізичного виховання -розкрити зміст та цінності фізкультурної діяльності і розкрити здобувачам ВО значущість фізичної культури, її ролі у фаховому становленні, зміцненні “динамічного здоров'я”, професійного довголіття.

Принцип свідомості та активності у фізичному вихованні передбачає творчу співпрацю на основі взаємозв'язку педагогічного керівництва з активною, дієвою, свідомою позицією здобувача ВО. Результатом такої діяльності є формування ціннісного ставлення та потреби до усвідомленого застосування засобів фізичної культури у процесі особистісного та професійного самовдосконалення [12].

Принцип зв'язку фізичного виховання з професійною діяльністю підкреслює основну соціальну закономірність фізичного виховання, його головну функцію - готувати молодь до високопродуктивної професійної діяльності та життя загалом.

До фахівців з аварійно-рятувального забезпечення польотів висуваються високі вимоги з фізичної підготовки і психологічної стійкості. У процесі професійно-прикладної фізичної підготовки особлива увага звертається : на вдосконалення умінь, навичок і якостей (фізичних, психофізіологічних, психічних), необхідних для досягнення високих результатів у професійній діяльності; оволодіння прикладними фізичними вправами як елементами професійної діяльності; засвоєння фізичних вправ, що можуть використовуватись авіаційними фахівцями для підтримання опірності організму до несприятливих чинників професійної діяльності, підвищення загальної працездатності, професійного здоров'я та довголіття [13].

Принцип доступності та індивідуалізації у фізичному вихованні означає вимогу відповідності завдань, засобів і методів фізичного виховання індивідуальним можливостям людини (стать, фізичний розвиток і підготовленість).

Реалізація цього принципу має зважати на готовність здобувача до навчання, виконання того чи іншого тренувального навантаження і ступінь доступності рухових завдань. Готовність до виконання рухових завдань залежить від рівня фізичного розвитку, рухового досвіду особистості, а також від її суб'єктивної спрямованості, що виражається в цілеспрямованій і вольовій поведінці.

Реалізація принципу доступності та індивідуалізації полягає в таку:

1) забезпечити здобувачів ВО заочної форми навчання найбільш оптимальними умовами для формування рухових умінь і навичок, розвитку фізичних якостей, підвищення фізичної працездатності;

2) унеможливити негативні, шкідливі наслідки для організму від надмірних, непосильних тренувальних навантажень, вимог, завдань.

Принцип систематичності та поступовості передбачає систематичне поступове підвищення вимог до прояву рухових функцій за рахунок збільшення складності завдань і навантажень. Важливо підібрати оптимальне навантаження, тобто ту мінімальну інтенсивність, що викликає пристосувальні зрушення в організмі. Більш інтенсивний вплив веде до перенапруження або, за надмірних навантажень до перевищення фізіологічних можливостей, до зриву нормальної діяльності організму. Отже, сутність цього принципу полягає у поступовому збільшенні обсягу та інтенсивності навантаження з підвищенням функціональних можливостей організму.

Одним зі шляхів вирішення завдання підвищення активності здо- бувачів ВО заочної форми навчання за освітньо-професійною програмою “Аварійне обслуговування та безпека на авіаційному транспорті” у самостійній фізичній підготовці є включення елементів змагальності, пов'язаної з підвищеними фізичними та психічними навантаженнями. Це реалізується через заняття спортом, що є ефективним засобом комплексного формування фізичних та психофізіологічних якостей і прикладних навичок фахівця. Наведемо характеристику прикладної спрямованості деяких видів спорту (табл. 1).

Таблиця 1. Професійно-прикладна спрямованість окремих видів спорту для здобувачів ВО за освітньо-професійною програмою “Аварійне обслуговування та безпека на авіаційному транспорті”

Вплив спортивної та фізкультурно-оздоровчої діяльності на функціональні системи організму є основою для формування адаптаційних механізмів, що забезпечують стійкість до несприятливих чинників професійної діяльності, формування професійно-важливих якостей і прикладних навичок майбутніх авіаційних фахівців, збереження “професійного” здоров'я та професійного довголіття.

ВИСНОВКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Види спорту, запропоновані для підвищення самостійної рухової активності майбутніх авіаційних фахівців, що навчаються за заочною формою, мають прикладну спрямованість, проте, окрім прикладних навичок, професійно-важливих якостей, формують також загальнолюдські якості, моральні риси характеру, сприяють соціалізації особистості, адаптації до швидкоплинних умов соціального середовища, естетичного ставлення до засобів фізичної культури і спорту. Загалом пріоритетною є трансформація студента заочної форми навчання з пасивного об'єкта процесу фахової підготовки в активного, вмотивованого суб'єкта освітнього процесу.

Перспективним напрямом подальших досліджень є розробка структурно-функціональної моделі фізичної підготовки майбутніх авіаційних фахівців заочної форми навчання.

1. Zakon Ukrainy “Pro vyshchu osvitu” № 2145-VIII [Law of Ukraine about higher education activity no. 2145-VIII]. (2016, September 9). Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#Text (accessed 14 March 2023). [in Ukrainian]

2. Halahan I. M. (2022). Fakhova pidhotovka studentiv-zaochnykiv iz zastosu- vannia tekhnolohii elektronnoho navchannia [Professional training of part-time students in the use of electronic learning technologies]. Naukovyi chasopys NPU imeni

M. P Drahomanova. Seriia 17. Teoriia i praktyka navchannia ta vykhovannia. Kyiv, pp. 39-45. [in Ukrainian]

3. Hurevych R. S. et. al. (2022). Elektronna (dystantsiina) osvita i zaochne navchannia: tochky dotyku, problemy, perspektyvy [Electronic (distance) education and distance learning: points of contact, problems, prospects]. Suchasni informatsi- ini tekhnolohii ta innovatsiini metodyky navchannia vpidhotovtsi fakhivtsiv. Vinnyt- sia, vol. 66, pp. 14-30. [in Ukrainian]

4. Anufriiev M. I., Butov S. Ie., Hida O. F., Reshko S. M. (2003). Osnovy spetsi- alnoi fizychnoipidhotovky pratsivnykiv orhaniv vnutrishnikh sprav [Basics of special physical training of employees of internal affairs bodies: a study guide for trainees and cadets of educational institutions of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine]. Kyiv. [in Ukrainian]

5. Volkov V. A. (2004). Osnovy profesiino-prykladnoi fizychnoi pidhotovky studentskoi molodi [Basics of vocational and applied physical training of student youth]. Kyiv. [in Ukrainian]

6. Zarichanskyi O. A. (2002). Pedahohichni umovy profesiino-prykladnoi fizychnoi pidhotovky kursantiv vyshchykh zakladiv osvity I-II rivniv akredytatsii MVS Ukrainy [Pedagogical conditions of professional and applied physical training of cadets of higher education institutions of I-II levels of accreditation of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine]. Extended abstract of candidate's thesis. Ternopil. [in Ukrainian]

7. Podlesnyi O. I. (2009). Profesiino-prykladna fizychna pidhotovka studentiv u vuzi [Professional and applied physical training of students at the university]. Kyiv, tom 9, part 2, pp. 282-284. [in Ukrainian]

8. Honshovskyi V. M., Skavronskyi O. P. (2012). Tekhnolohiia indyvidual- izatsii fizychnoi pidhotovky maibutnikh riatuvalnykiv u vyshchomu viiskovomu navchalnomu zakladi [Technology of individualization of physical training of future rescuers in a higher military educational institution]. Visnyk Prykarpatskoho universytetu. Fizychna kultura. Ivano-Frankivsk, vol. 16, pp. 23-30. [in Ukrainian]

9. Hrebinka H. Ya., Kuspysh O. V., Kubrak Ya. D., Rozhko O. I. (2020). For- muvannia informatsiinoho prostoru fizychnoho vykhovannia studentiv tekhnolohi- iamy dystantsiinoho navchannia [Formation of the information space of physical education of students using distance learning technologies]. Naukovyi chasopys Natsionalnoho pedahohichnoho universytetu im. M. P. Drahomanova. Seriia 15: Naukovo-pedahohichni problemy fizychnoi kultury (fizychna kultura i sport). Kyiv, no. 3(123), pp. 33-37. [in Ukrainian]

10. Tymoshenko O. V. (2014). Osoblyvosti orhanizatsii dystantsiinoi formy navchannia maibutnikh fakhivtsiv fizychnoho vykhovannia ta sportu u vyshchykh navchalnykh zakladakh Ukrainy [Peculiarities of the organization of distance learning of future specialists in physical education and sports in higher educational institutions of Ukraine]. Visnyk Chernihivskoho natsionalnoho pedahohichnoho univer- sytetu. Seriia : Pedahohichni nauky. Fizychne vykhovannia ta sport. Chernihiv, no. 118(2), pp. 237-242. [in Ukrainian]

11. Sypchenko V. I., Borshchov S. M. (1994). Pro deiaki aspekty formuvannia motyvatsiinoi diialnosti shkoliariv na zaniattiakh fizychnoi kultury [About some aspects of the formation of motivational activities of schoolchildren in physical education classes]. Pidhotovka spetsialistiv fizychnoi kultury v Ukraini: materialypershoi respublikanskoi konferentsii. Lutsk, pp. 24-25. [in Ukrainian]

12. Krutsevych T. Yu. (2003). Teoriya ta metodyka fizychnoho vykhovannya [Theory and methodology of physical education]. Zahalni zasady teoriyi ta meto- dyky fizychnoho vykhovannya. Kyiv. [in Ukrainian]

13. Leshchenko H. A. (2016). Fizychna pidhotovka yak vazhlyvyi element sys- temy profesiinoi pidhotovky maibutnikh fakhivtsiv z avariinoho obsluhovuvannia na aviatsiinomu transporti [Physical training as an important element of the system of professional training of future emergency service specialists in aviation transport]. Pedahohika formuvannia tvorchoi osobystosti u vyshchii i zahalnoosvitnii shkolakh : zb. nauk. prats. Zaporizhzhia, vol. 47 (100), pp. 294-300. [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru