Асоціативний метод: до проблеми дидактичної номінації

Introduction. Learning means «the process of acquiring knowledge and skills and the willingness to retrieve them from memory to understand potential problems and find solutions. » To increase the effectiveness of the learning process, it is necessary to provide the participants of the educational process with reliable means that will guarantee «assimilation», «search», «analysis», and «solution». We are talking about teaching methods.

Our focus is on the associative method, which, like many others, today, has an extensive system of nominations and blurred categorical outlines.

Purpose. The article aims to examine the problematic aspects of methods known by their common unifying feature as associative, to certify them by clarifying their name, defining their techniques, and describing the characteristics and possibilities of their application in Ukrainian language lessons.

Methods. Analysis of psychological, pedagogical, and methodical literature on the topic in question, synthesis, comparison, induction and deduction, and analogy were used.

Results. The article reflects the study results of the problematic aspects of teaching methods known by their common unifying feature as associative. The authors analysed existing publications and studied the peculiarities of applying the teaching methods in practice and their structure. The article substantiates that the method's trigger is the process of associative thinking, during which memory reproduces various images in the human imagination generated by experience or the subconscious.

Originality. The research results gave grounds for revising the typological features of methods and grouping them by didactic characteristics, which, according to scientists, significantly simplifies the assimilation of information about teaching methods in pedagogical universities and adjusts the principles of its action towards efficiency. The names and didactic categories are clarified, and the teaching methods are defined. The article focuses on associative exercise as the most popular method from the «associative methods» in Ukrainian language lessons. The authors prove that associative exercise as a type of exercise method has significant didactic, developmental and competence potential. The associative activity contributes to the accumulation of a specific subjective experience of students at the level of imagination, and feelings, the discovery of new semantic connections; enrichment of students' vocabulary, and better remembering of information; facilitates not only the perception of new information but also the understanding of individual phenomena; becomes an impetus for creative ideas; develops imagination, attention; teaches students how to actively use life experience, produce new ideas. The components (techniques) of an associative exercise (in various combinations) may include instruction, comparison, comprehension, highlighting features, identifying elements of similarity, abstraction, recognition, analogy, transfer of characteristics, selection of words (phrases), modelling, search for alternatives, explanation, justification, generalisation, analysis of the formulation of conclusions, etc.

Conclusion. To ensure the maximum effectiveness of the method, the teacher needs to carefully consider its place in the subject and its connection with other methods and techniques. The generalised materials of the study are included in the table, which is essentially a passport of the teaching method presenting its features and possibilities of application in Ukrainian language lessons.

Key words: Associate, Associations, Associative Thinking, Associative Method, Associative Exercise, Method Passport.

Поставлення проблеми

Навчанням називають «здобуття знань і навичок та готовність дістати їх з пам'яті, щоб розібратися в потенційних проблемах і знайти варіанти розв'язання» [1, c.13]. Для поліпшення результативності процесу навчання необхідно учасників освітнього процесу забезпечити надійними засобами, що гарантуватимуть «здобуття», «діставання», «розбирання» і «розв'язання». Ідеться про методи навчання.

У фокусі нашої уваги - асоціативний метод, що, як і багато інших на сьогодні, має розгалужену систему номінацій і розмиті категорійні обриси.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналіз публікацій учених-лінгводидактиків, методистів, учителів дав змогу виявити дидактичні й методичні проблеми, що перешкоджають засвоєнню, однозначному сприйняттю, розумінню, ефективному використанню методу й водночас спонукають до нових лінгводидактичних розвідок, а саме:

1) наявність різних варіантів назв методу;

2) застосування до методу характеристик (інноваційний, новітній, творчий, інтерактивний) без належного обґрунтування їх;

3) ігнорування суті ключових дидактичних понять (принцип, прийом, метод, методика, технологія, підхід);

4) намагання припасувати фрагментарно елементи мнемотехнік, ейдотехнік до уроків української мови;

5) неефективне застосування методу.

У результаті аналізу методичної літератури виявлено такий перелік «асоціативних методів»: асоціативний метод, метод асоціативного навчання, метод асоціативного мислення, метод асоціативного дослідження, асоціативний ланцюжок (ланцюжки), метод ґронування, асоціативний кущ, біг асоціацій, асоціативний портрет, асоціативний пейзаж, асоціативна вправа, асоціативні малюнки, асоціативні диктанти, асоціативні схеми, асоціативні проєкти, асоціативний ряд подібностей тощо.

Дидактичні дослідження не встигають охопити типологічно наявну селекцію методів, що дає привід практикам характеризувати метод на власний розсуд: як інноваційний, інтерактивний, евристичний, творчий тощо.

З огляду на суть понять «інноватика», «інноваційний», варто бути обережними у використанні їх, адже інновації в освіті - це «вперше створені, вдосконалені або застосовані в нових умовах ... дидактичні ...системи або їх компоненти, що суттєво поліпшують результати освітньої діяльності» [6, с. 399]. Ми не виявили спеціальних досліджень, де було б репрезентовано експериментальні дані, що підтверджують «суттєве поліпшення» в результаті застосування згаданого методу на уроках української мови і дають підстави для характеристики його як інноваційного. Згадка про метод у статтях, довідниках і посібниках, висновки педагогів про те, що «дітям було цікаво», «дітям сподобалося» і подібне не є валідними і презентативними.

Нам імпонує думка дидактиків про те, що недоцільно «механічно переносити в педагогічну галузь апарат інноватики, що діє в економіці, підприємництві чи на виробництві». Ураховуючи людиноцентричну суть педагогіки, учені цієї галузі визначають «об'єкт і предмет педагогічної інноватики з позиції умов оновлення процесу здобування освіти, що відбувається за їхньої участі. Саме це і вважають орієнтиром побудови теоретико-методологічних засад педагогічної інноватики. Ці висновки варто сприймати не як категоричні, а передусім як такі, що мали б стати поштовхом до нових науково -методичних розвідок.

З огляду на те, що найбільш доступним джерелом самоосвіти вчителя є інтернет, а саме: різноманітні сайти, журнали, освітні платформи, відеопродукція доступних ресурсів, ми вважали за доцільне привернути увагу до якості пропонованої там інформації.

Автори публікацій на сторінках електронних часописів, освітніх проєктів (сайтів, блогів тощо) уникають чіткого дидактичного номінування, демонструють ігнорування суті ключових дидактичних понять (прийом, метод, методика, технологія, підхід), як-от: «побудова асоціацій - принцип мнемотехніки», «один з дієвих методів - асоціативний підхід», «метод ґронування (асоціативний кущ) - стратегія навчання», «методика асоціативний кущ», «раціонально використала різноманітні інноваційні технології: «фіш-боун»..., асоціативний кущ.», «стратегія «асоціативний кущ», «використовую таку форму уроку (про асоціативний кущ)», «робота над цією стратегією дуже подобається дітям»; «До методів асоціацій та аналогій належать метод фокальних об'єктів, синектика, метод низки випадковостей та асоціацій», «За останні десятиліття в арсеналі викладачів англійської мови з'явилося багато цікавих, сучасних та головне - ефективних методик. Серед них - метод асоціативного запам'ятовування» і под. Цю плутанину породжують, з одного боку, термінологічні розбіжності в публікаціях зарубіжних колег, у методиках навчання іноземних мов (де метод і прийом, метод і методика, метод і технологія - тотожні поняття), а з іншого - прагнення науковців, методистів і вчителів припасувати до шкільних уроків як елемент інноваційності фрагменти популярних нині вебінарів у сферах позашкільних (менеджменту, маркетингу, психології тощо), не вникаючи у те, що ці вебінари мають вузькі цілі, обмежену кількість годин і позбавлені будь-яких моніторингів, що засвідчували б ефективність їх.

У попередніх розвідках ми привертали увагу до чергової лінгводидактичної лакуни: ґрунтовного опису (паспортування) згаданих вище методів немає, тому важко дошукатися суттєвої різниці між «гроном» і «кущем», «малюнком» і «портретом», «ланцюжком» і «схемою» тощо» [3, с. 24]. Із усього переліку лиш один - «асоціативні вправи» виявлено в словнику-довіднику з лінгводидактики [15, с. 19] і чотири (метод асоціативний, асоціативний кущ, асоціативний пейзаж, асоціативний портрет, метод асоціативного дослідження) у словнику-довіднику «Методи навчання української мови в загальноосвітній школі» [10, c. 19-22].

Мета статті - розглянути проблемні аспекти методів, відомих за загальною об'єднавчою рисою як асоціативні, паспортизувати, уточнивши назву, визначивши прийоми, а також описати особливості й можливості застосування на уроках української мови.

Виклад основного матеріалу

Зміна українських освітніх орієнтирів стала поштовхом до оновлення дидактичного інструментарію. Декларування розвитку дитини як кінцевої мети в результаті впровадження особистісно орієнтованого і компетентнісного підходів означає, що освітній процес значно психологізовано. За визначенням Ж. Піаже, розвиток людини - це процес адаптування, а вища форма адаптування - пізнання. Дієвість цього процесу забезпечують психологічні (або з виразним психологічним складником) методи. Одним із таких називають асоціативний метод, належно актуалізований у багатьох галузях науки й заявлений як такий, що гарантує якість дослідження. Автором методу вважають З. Фройда, який успішно використовував його як компонент психоаналізу. У медицині, наприклад, його використовують задля виявлення комплексів тамованих бажань та емоцій, що містять елементи невдоволення, невдачі, фрустрації й вини. У психології відомий метод 16-ти асоціацій К. Юнга, що активізує пошук виходу з проблемної ситуації чи глухого кута, а також прийняття рішення чи здійснення вибору, допомагає в пошуку себе і свого призначення.

Спробу впорядкувати згадані вище різновиди методів зробила О. Кучерук, назвавши «ґронування», «асоціативний портрет», «асоціативний пейзаж», асоціативне дослідження різновидами асоціативного методу [10, с. 19].

Вдумливе прочитання варіантів назв методу, перегляд його у практиці роботи вчителя дає нам підстави для об'єднання всіх «асоціативних» методів у такі групи:

Таблиця 1. Групи «асоціативних» методів

Репрезентовані орієнтовні моделі асоціативного методу і його різновидів (ґронування (складання асоціативних кущів), асоціативний портрет, асоціативний пейзаж, асоціативне дослідження) засвідчують подібність їх [10, с. 20-22].

Асоціатом називають слово чи групу слів, що постають в уяві людини після сприйняття конкретної лексеми. Наприклад, асоціатами слова Париж є Франція, Ейфелева вежа, Єлісейські поля, романтика, мрія, парфуми тощо; слово роса в уяві людини формує ланцюжок зв'язку із конкретними предметами (трава, квітка, віконне скло, павутинка, ромашка), елементами простору (стежка, поле, луг), часовими межами (ранок, світанок), відчуттями (свіжість, прохолода, волога), явищами (дощ, гроза). Ці зв'язки психологи називають асоціаціями і розглядають їх як «зв'язок між психічними явищами, у процесі якого актуалізація (сприйняття, уявлення) одного з них спричиняє появу іншого» [13, с. 29]. Слово «асоціат» є підставою для використання в назві методу прикметника «асоціативний».

Асоціація, за «Риторичним словником», - це «зв'язок між уявленнями, які відображають предмети чи явища, що мають які-небудь спільні (часто несуттєві) ознаки» [7, с. 30]. Виділяють такі типи асоціацій:

Таблиця 2. Типи асоціацій

У процесі вивчення української мови доцільно зважати на специфічні асоціації:

- фонетичні (ш-ш-ш - шум; дз-з-з-з - дзижчання; дз-з-з - муха);

- словотвірні (-чик - маленький: хлопчик, стільчик, зайчик; -езн-- багато, дуже, надто, надмір: величезний, смачнезний, ; -оньк- - ніжність: голівонька, долонька, квітонька; вибілювати - білий; присвоїти - свій);

- тематичні (мандрівка - потяг, велосипед, наплічник, багаття, ватра, дорога).

Що більше в людини особистого досвіду, то ширші асоціативні ряди.

Пусковим механізмом методу є процеси асоціативного мислення, під час яких пам'ять відтворює в уяві людини різні образи, породжені досвідом чи підсвідомістю. Психологи називають такі характеристики його:

1. Цей тип мислення є основою творчого процесу.

2. Звернення до асоціативного мислення сприяє індивідуалізації освітнього процесу, адже пам'ять людини відтворює переважно індивідуальні образи, пов'язані з її особистим досвідом.

3. Асоціативне мислення стимулює роботу мозку, а саме його здатність запам'ятовувати й полегшувати сприйняття нової інформації, виявляти та усвідомлювати смислові зв'язки, ґенерувати різноманітні ідеї, створювати нові образи, розвивати уяву, розуміти принципи роботи логіки.

4. У процесі асоціативного мислення діти активно здобувають із пам'яті/досвіду уявлення про будь - який предмет, зокрема іграшку, рослину, явище природи, зіставляючи й співвідносячи з його іншими предметами, явищами, поняттями, зокрема й абстрактними, шукаючи між ними взаємозв'язок.

5. Саме завдяки асоціативному мисленню здійснено багато відкриттів, зокрема таких: підвісний міст (асоціація з павутиною, що звисала між гіллям куща; гумова шина - гумовий шланг).

6. Асоціації сприяють засвоєнню абстрактної інформації.

З огляду на сказане розвивати асоціативне мислення необхідно постійно, адже цей процес сприяє розвитку власного потенціалу людини.

Психологи (Бен А., Рібо Т.) обґрунтовують також важливість асоціацій для розвитку уяви й накопичення корисних звичок, певного суб'єктного досвіду. Відповідно розвиток уяви є одним із результативних показників застосування методу [16, с. 16].

Як зауважує М. Міхалко, для розв'язання завдання «необхідно відмовитися від звичного погляду на речі», тобто навчитися «вийти за межі звичного», навчитися «мислити активно й організовувати інформацію по-новому» [11, с. 54].

Недарма побутує думка, що людина може створювати те, на що здатна її уява. Нашу епоху вважають особливо сприятливою для розвитку уяви, оскільки за останні пів століття «людина відкрила й приборкала більше сил природи, ніж за всю історію людства. І все завдяки уяві. Вона настільки освоїла повітря, що птахам тепер не зрівнятися з нею» [2, с. 87].

За визначенням Н. Гілла, уява - «це в буквальному сенсі творча майстерня, саме в ній виникли всі плани, будь-коли вигадані людиною. Завдяки уяві імпульс та бажання набувають чіткої форми й починають діяти» [2, с. 87].

Виділяють два види уяви. Перший - «синтетична», а другий - «творча». Синтетична уява комбінує старі ідеї, концепції чи плани, вона нічого не продукує, лише аналізує наявний досвід, знання чи спостереження. Цю уяву найчастіше використовують винахідники. Проте в особливо складних випадках їм не обійтися без творчої уяви, яку називають містком між «обмеженим розумом людини і Нескінченним Розумом», каналом, «через який надходять нові ідеї та моменти осяяння» [2, с. 88].

Можливості асоціативного методу розширює здатність його сприяти не лише запам'ятовуванню, а й розумінню певних явищ. Так, Б. Оклі наголошує на важливості вмінь вигадувати «якомога яскравіші метафори й аналогії», вважаючи метафору одним зі способів «показати схожість чогось одного на інше».

На думку дослідниці, у пам'яті «на довгі десятиліття можуть закарбуватися прості пояснення одного вчителя географії, що форма Сирії на карті нагадує миску з зерном, а форма Йорданії - спортивне взуття «Nike»... а ще згадайте традиційну метафору із «чобітком» Італії» [12, с. 155].

Отже, метафори «допомагають закріплювати думки у свідомості, тому що зв'язуються з нейронними структурами, які вже існували там раніше» [13, с. 157]. Полегшити запам'ятовування, згідно зі спостереженнями Б. Оклі, допомагають асоціативні спрощені комбінації. Для запам'ятання чотирьох рослин, що відлякують вампірів (часнику, троянди, глоду і гірчиці) авторка пропонує абревіювати перші літери назв рослин - ЧТГГ або ж запам'ятати якийсь ключ, наприклад, «ЧорТ на ГолоГрамі», запам'ятовувати числа радить, асоціюючи їх із важливими подіями, наприклад, роком народження когось із ваших родичів [12, с. 160]. У методиці успішно зарекомендували себе асоціаційні фрази на зразок «Де ти з'їси ці лини», «мінераловий».

З огляду на те, що вправа як метод «забезпечує тренування в певних навчально-мовних діях - згрупувати, порівняти, визначити, ранжувати в певному порядку, проаналізувати, класифікувати, скласти парадигму, розширити, вибрати, скласти, записати, вставити, конструювати, дібрати асоціативну пару, редагувати, перекласти та ін.» [9, с. 332], частотність застосування її на уроках української мови є високою. Тому більше уваги приділимо асоціативній вправі, що об'єднує в собі низку згаданих вище різновидів (асоціативний кущ/портрет/пейзаж, метод ґронування, асоціативний ланцюжок / ланцюжки, асоціативний диктант, асоціативний ряд подібностей) і є загальною назвою кожного з них.

За «Словником-довідником з української лінгводидактики», асоціативні вправи, - це «вправи, що передбачають виконання завдань на основі встановлення зв'язків між мовними явищами, реаліями, мовними одиницями», вони «тренують уяву школярів, спрямовані на розвиток творчих здібностей» [15, с. 19].

Складниками (прийомами) асоціативної вправи (у різних комбінуваннях) можуть бути інструктування, зіставлення, осмислення, виділення ознак, визначення елементів подібності абстрагування, розпізнавання, аналогії, перенесення ознак, добір слів (словосполучень), моделювання, пошук альтернативи, пояснення, обґрунтування, узагальнення, аналіз формулювання висновків тощо.

Асоціативні прийоми є основою багатьох мнемотехнік. Їх успішно використовують автори й популяризатори ноосферної освіти (продукування нових мислеобразів і порівняння їх з уже знайомими, створення голографічної моделі, яку супроводжує відповідне індивідуальне її відчуття - проживання й акомодація. Така модель стає мислеобразом - індивідуальною голографічною одиницею мислення, якій властива певна форма, вона є носієм інформатики, енергетики, вона має причинно -наслідковий потенціал, можливості зростання і трансформації [8, с. 33]. Високохудожні образи, дібрані за різноманітними асоціативними ознаками, увиразнюють специфіку біоадекватних підручників і навчальних посібників Н. Маслової та її послідовників [8, с. 80]. Прикметно, що автори біоадекватних методик в асоціації виявляють синтез логічного та емоційного, що, на їхню думку, забезпечує цілісність мислення.

Процес пошуку образона спрямовують не тільки на пошук аналогії за формою, кольором, рухом, функцією, значно більше значення має запах, смак, колір. Наприклад, у темі «Прикметник» для образона «Яблуко» обирають соковите яблуко, що викликає нюхові й смакові відчуття, оскільки в цій темі важливо відчути обов'язковість питання «який?», «яка?», «яке?». Одне з важливих завдань образона, на переконання авторів, - «долучати» всі канали сприйняття, спираючись на особистий досвід учня або архетипи (стійкі фігури несвідомого). З погляду фізіології органів зору й мозку образон вважають «транспортним засобом для доставки навчальної інформації в усі необхідні відділи мозку», «засобом перевірки засвоєння навчального матеріалу». Так учені будують процес сприйняття інформації «на психологічній основі особистого досвіду (пам'яті)», у результаті чого. «особистість ідентифікує інформацію, порівнявши її з тим, що є в досвіді, та миттєво прийняти або відкинути її» [8, с. 87]. Ідеться про практичний і духовний досвід (мрії, фантазії, устремління особистості).

Спостереження за освітнім процесом, перегляд відеоуроків на доступних ресурсах уможливлюють такі висновки:

1. Асоціативна вправа - це цікавий і корисний вид вправ, спроможний розвивати передусім асоціативне мислення, уяву, фантазію, сприяти створенню нових оригінальних ідей, полегшувати пошук смислових зв'язків тощо.

2. Не в усіх педагогів сформоване чітке уявлення про особливості методу та його ефективність. Підтвердженням цієї думки є такі «асоціативні завдання»:

а) «під час вивчення теми «Прикметник» даю дітям яблуко. Вони, передаючи його одне одному, добирають прикметники»;

б) «пропоную учням зразки «асоціативних кущів» до слів «Україна» (мама, тато, родина, природа, краса, життя, рідна домівка, рідний край) та «Осінь» (осінь, щедра, золота, багряне листя, сумно, холодно, повні комори, дощові дні)»;

в) «визначаю тему уроку одним словом, а учні згадують усе, що виникає в пам'яті стосовно цього слова».

Де і як доцільно використовувати цей метод?

1. У роботі над рубрикою «Слово дня» за нашими підручниками [4], щоб систематично збагачувати активний словник, тлумачимо значення невідомих слів. Наприклад: просимо з'ясувати, з якими предметами асоціюється «слово дня»; які почуття викликає; які спогади із якими ароматами асоціюється тощо. Психологи наголошують, що «загальна причина помилок у виборі слів - бідність словника та його низька мобільність, активізованість» [13, с. 55]. Під розпізнаванням слів психологи розуміють порівняння їх з еталонами, що зберігаються у тривалій пам'яті. Дія цих еталонів така: суб'єкт розпізнає значення слова, а потім і смисл груп слів, речень, тексту, висловлення. Водночас пам'ять перебирає адекватні значення багатозначних слів, і тому процес упізнавання фонетичних слів не є механічним, слово виявляють у контексті, а не ізольовано; процес розпізнавання слів не дискретний, а комплексний [13, с. 58].

2. Працюючи з текстом, корисно, на думку психологів, досягати розуміння тексту. «Проникнення у смисловий зміст сприяє розумінню мотивів, що дають змогу мовцеві говорити саме так, а не інакше. Цей рівень розуміння включає також оцінювання мовних засобів, які використав мовець для вираження власних думок, бажань, переживань тощо» [13, с. 59].

3. У процесі вивчення нової теми. Наприклад, теми «Прикметник»: Доберіть слово, із яким насамперед ваша уява пов 'язує кожен із поданих прикметників: Золотий, щедрий, духмяний, дощовий, міцний, надійний, давній, густий, запорошений, зім'ятий, жовтавий, медовий, пишний, росяний, соковитий, стрілчастий, смарагдовий, шовковий.

4. Під час написання есе. Наприклад: 1. Пов'яжіть між собою слова, заповнивши відстань між ними іншими словами: звук - текст; грядка - урожай; полотно - картина. 2. Доберіть слова, що асоціюються зі здоровим способом життя. 3. Пригадайте і запишіть а) відчуття, пов'язані з літнім (осіннім) дощем; б) чим пахне літній дощ (злива, гроза).

5. У процесі вивчення орфографічних тем доцільно пропонувати учням створення асоціативних малюнків для кращого усвідомлення правопису, а також складання мнемонімічних фраз, що допомагають краще запам'ятати правило написання.

Нашу увагу привернули завдання, які пропонує М. Міхалко, зокрема такі:

1. Розгляньте завдання, над яким працюєте. Уявіть усі його аспекти. Запишіть завдання на папері й міркуйте над ним протягом кількох хвилин: Що тут не так? Які головні перешкоди? Що невідомо? Що я хочу зрозуміти? У цю мить я бачу завдання в тому, щоб ... Що мене найбільше турбує? [11, с. 281].

2. Запишіть перше-ліпше слово, яке спало вам на думку й характеризує цей малюнок. Чи не змінилася ваша думка? Чи з'явилися нові ідеї? Чи є нове розуміння? Що видається недоречним? [11, с. 282].

3. Запишіть свої враження й образи, що постали в уяві. Шукайте асоціативні зв'язки. Що вас дивує? Про що нагадують ці образи? [11, с. 288].

4. Прочитайте (прослухайте) текст. Які ви бачите образи? Розплющте очі, негайно записуйте й замальовуйте свої враження та образи. Записуйте все, що спадає на думку. Уявіть собі троє дверей, за якими ховаються образи. Відчиняйте їх і назвіть, що там ховається.

Ніколи, ніколи не бачила такої дивної заграви. Бо сонце, немов жаринка, що гасне, взялося чорною каймою ще задовго до того, як почало сідати за небокрай. Нарешті воно таки зайшло, і край землі залишався кілька хвилин криваво-червоним, а тоді взявся чорними смужками. Ви дивитеся на моторошне небо, і вам здається, ніби світ перевернувся догори ногами, а дорога, що має бути внизу під вами, тепер нависає у вас над головою. Аж тут небо зробилося чорним.

Починається дощ, лопотять величезні краплі, спочатку це навіть приємно, але дощ густішає й перетворюється на зливу, а сильні пориви вітру хитають потоками дощу то в один, то в інший бік. Раптом у сліпучому спалаху блискавки ви бачите, як щось пробігло що це таке? Роздивіться цю істоту, а тоді нехай вона йде собі геть, але ви запам'ятали те, що побачили.

Незабаром починає світати, а дощ ущухає повністю. На небі жодної хмаринки. Перше сонячне проміння осяває мокрі дерева. Кущі та сотні безладно розметаних калюж. Промоклі, ви тремтите від холоду, згинаєтеся над калюжею й змиваєте бруд з одягу. Тепер, коли сонце потрохи пригріває, ви знаходите порослий травою підсохлий пагорб і розпалюєте невеличке багаття. Ви зголодніли, тож запікаєте яйця й підсмажуєте товсті скибки шинки. Ножем розбиваєте печені яйця і їсте їх із шинкою, а самі грієтеся біля багаття [11, с. 295].

Асоціативний метод покладено в основу соціального дослідження, результати якого, наприклад, оприлюднено на сайті «Золочів плюс». Автори проєкту запропонували для обговорення на форумі тему «Що для мене є Україна». Варіанти відповідей промовисті: «географічне місце мого народження», «коні на зелених пасовищах у Карпатах», «свіжоскошена пахуча трава», «віночки з конюшини», «це говірка гуцулів», «поїздки на вихідних до бабусі в село», «праця на городі», «це сільські люди, які є доброзичливішими чим люди в місті, гостинніші і привітніші», «роса влітку», «це мова, якою я говорю», «це коли я людині з-за кордону говорю що я-українка», «прозора гірська річка, яка в спеку зовсім не є холодною», «це мої родичі і знайомі що тут живуть», «це безпритульні діти, в яких найкращим заняттям є нюхання клею», «це пусті слова політиків» та ін. Вочевидь, відповіді реципієнтів є важливими орієнтирами для влади.

Інтерес в учнів викликає вправа, в умові якої запропоновано скласти оголошення «від імені» певного предмета, який шукає собі друга (наприклад, телефон - зарядний пристрій, книжка - закладка, насіння - горщик, зубна щітка - паста тощо). Предмет в оголошенні не називають.

На одному із засідань щорічного круглого столу, присвяченого пам'яті О. Біляєва, було запропоновано ідею «паспортизації» методів навчання. Працюючи над дослідженням особливостей методів, упроваджуємо її в життя. Усе сказане вище про аналізований метод пропонуємо у вигляді «паспорта».

Таблиця 3. Паспорт методу