Психолого-педагогічні підходи до вивчення та становлення поняття "емоційний інтелект"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мукачівський державний університет

Психолого-педагогічні підходи до вивчення та становлення поняття «емоційний інтелект»

Іванова Вікторія Вікторівна доктор педагогічних наук, доцент, професор кафедри дошкільної та спеціальної освіти

Мукачево

Анотація

Все більший науковий інтерес серед сучасних дослідників викликає феномен емоційного інтелекту, що призвело до розширення напрямів досліджень: бізнес, управління персоналом, освіта, соціально-емоційне навчання, оцінка та вимір емоційного інтелекту, соціальні та крос-культурні аспекти, медицина та здоров'я, творчість та самореалізація тощо. В умовах сьогодення коли спостерігається вибух негативних емоцій пов'язаних з війною в країні, економічною кризою, проблемою сучасної сім'ї, тенденцією до депресивних станів практично у всіх країнах світу, у зростанні в суспільстві жорстокості, насильства, агресивних проявів поведінки, дослідження «емоційного інтелекту» стають трендом третього тисячоліття.

У статті висвітлено аналіз різних теоретичних психолого-педагогічних підходів зарубіжних та вітчизняних науковців до визначення поняття та дослідження емоційного інтелекту. Виокремлено деякі розвідки науковців, що займалися дослідженням цього феномену. Охарактеризовано типологію різних моделей емоційного інтелекту. Застосований комплекс теоретичних методів дослідження: вивчення та аналіз психолого-педагогічної літератури на тему дослідження, узагальнення та систематизація матеріалу, що дало змогу охарактеризувати основні аспекти та напрямки, за якими ведуться наукові дослідження. Особливу увагу зосереджено на моделі емоційного інтелекту, запропонованій Дж. Майєром, П. Саловеєм та Д. Карузо, яка розглядає емоційний інтелект як вимірювану здатність особистості визначати емоції, інтерпретувати значення емоцій, а також продуктивно використовувати їх для оптимального мислення та вирішення проблем, близьких до традиційних аспектів інтелекту, з тією єдиною різницею, що інформацією є емоції.

Встановлено, що оформлення поняття «емоційний інтелект» стало результатом розвитку уявлень про природу когнітивних і афективних процесів, особливостей їхнього тісного взаємозв'язку.

Ключові слова: емоції, інтелект, емоційний інтелект, теорії емоційного інтелекту, моделі емоційного інтелекту.

Abstract

Ivanova Victoria Viktorivna Doctor of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Professor of the Department of Preschool and Special Education, Mukachevo State University, Mukachevo

PSYCHOLOGICAL AND PEDAGOGICAL APPROACHES TO THE STUDY AND FORMATION OF THE CONCEPT OF "EMOTIONAL INTELLECT"

The phenomenon of emotional intellect has attracted increasing scientific interest among modern researchers, which has led to the expansion of research areas: business, personnel management, education, social-emotional learning, assessment and measurement of emotional intelligence, social and cross- cultural aspects, medicine and health, creativity and self-actualization, etc. In the current situation, when there is an explosion of negative emotions associated with the war in the country, the economic crisis, the problem of the modern family, the tendency to depression in almost all countries of the world, and the growth of outbreaks of cruelty, violence, and aggressive behavior, the research of "emotional intellect" has become a trend of the third millennium.

The article has analyzed various theoretical psychological and pedagogical approaches of foreign and national scholars to the definition of the concept and study of emotional intellect. Some researches of scientists who have studied this phenomenon are highlighted. The typology of different models of emotional intellect has been characterized. A set of theoretical research methods has been applied such as studying and analyzing the psychological and pedagogical literature on the research topic, generalizing and systematizing the material, which made it possible to characterize the main aspects and directions of scientific research. This study is based on the model of emotional intellect proposed by J. Mayer, P. Salovey, and D. Caruso, which views emotional intellect as a measurable ability of an individual to identify emotions, interpret the meaning of emotions, and use them productively for optimal thinking and problem solving, similar to traditional aspects of intelligence, with the only difference being that emotions are the information.

It has been established that the concept of "emotional intellect" has become the result of the development of ideas about the nature of cognitive and affective processes, the peculiarities of their close relationship.

Keywords: emotions, intellect, emotional intellect, theories of emotional intellect, models of emotional intellect.

Вступ

Постановка проблеми. Все більший науковий інтерес серед сучасних дослідників викликає феномен емоційного інтелекту, що призвело до розширення напрямів досліджень: бізнес, управління персоналом, освіта, соціально-емоційне навчання, оцінка та вимір емоційного інтелекту, соціальні та крос-культурні аспекти, медицина та здоров'я, творчість та самореалізація тощо. Багато досліджень мають міждисциплінарний характер. В умовах сьогодення коли спостерігається вибух негативних емоцій пов'язаних з війною в країні, економічною кризою, проблемою сучасної сім'ї, тенденцією до депресивних станів практично у всіх країнах світу, у зростанні в суспільстві жорстокості, насильства, агресивних проявів поведінки, дослідження «емоційного інтелекту» стають трендом третього тисячоліття.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. З початку минулого сторіччя проводилися наукові дослідження, спрямовані на виявлення здібностей, які, на відміну від загального інтелекту, взаємопов'язані з соціально-емоційною сферою психіки особистості (Л. Векслер, Г. Айзенк, Ч. Спірмен, Е. Торндайк, Дж. Гілфорд та ін.). Вивченню феномена емоційного інтелекту присвячено цілу низку робіт зарубіжних авторів (Х. Гарднер, Р. Бар-Он, К. Саарні, П. Саловей, Дж. Майєр, Д. Карузо, Д. Гоулман та ін.): Д. Гоулман у рамках особистісного інтелекту виділяє міжособистісний та внутрішньоособистісний його аспекти; Р. Бар-Он пропонує поняття емоційно-соціального інтелекту, що складається з безлічі здібностей, умінь та навичок, що зумовлюють поведінку індивіда; К. Саарні висуває ідею про емоційну компетентність, виділяючи при цьому ряд пов'язаних між собою емоційних та соціальних здібностей.

Пріоритетні зміни в освітньому процесі зі знаннєвої компоненти підготовки на емоційно-ціннісну складову стимулювали збільшення психолого-педагогічних досліджень в цьому ракурсі (Б. Ананьєв, І. Бех, Л. Виготський, С. Рубінштейн, І. Зязюн). Так, Л. Виготський вказує на існування динамічної смислової системи, що виступає єдністю інтелектуальних та афективних процесів, а С. Рубінштейн стверджує, що мислення проявляється єдністю раціонального та емоційного.

Аналіз останніх досліджень і публікацій засвідчує про відсутність на сьогоднішній день єдиного поняття «емоційний інтелект» як у зарубіжній, так і вітчизняній психолого-педагогічній науці. Це спонукає до ґрунтовного вивчення різних наукових підходів щодо його розвитку та становлення.

Мета статті - аналіз теоретичних підходів до дослідження емоційного інтелекту.

Виклад основного матеріалу

Введення поняття «емоційний інтелект» (emotional intelligence) у наукову термінологію належить Дж. Майєру та П. Саловей, які в результаті спільних зусиль випустили статтю під назвою «Емоційний інтелект», яка була визнана більшою частиною наукової спільноти першою публікацією на цю тему.

В опублікованому в 1990 році огляді (Salovey, Mayer, 1990) говорилося про те, що останні десятиліття уявлення і про інтелект, і про емоції докорінно змінилися, крім того була презентована авторська теорія емоційного інтелекту [13]. У науковій праці автори зверталися до потенційно суперечливого словосполучення «емоційний інтелект», було сформульовано його перше формальне визначення та пояснення пов'язаних із ним навичок. Доповненням цієї статті була перша шкала здібностей, розроблена з метою вимірювання деяких аспектів емоційного інтелекту [9]. А також у 1993 році вийшла передова стаття у журналі «Інтелект» [10], яка спонукала до ґрунтовних досліджень у цій галузі. емоційний інтелект майєр

Подальшої популяризації термін «емоційний інтелект» отримав у книзі відомого психолога та журналіста Д. Гоулмена, яка була заснована на статтях та науковій роботі інших учених [8].

Д. Гоулмен та багато інших дослідників ухопилися за цей термін, використовуючи його як домінанту для численних досліджень та суспільного інтересу. І в книзі, і в дотичних до неї публікаціях у наукових журналах, емоційний інтелект був висвітлений як параметр, який можливо, найкраще прогнозує життєвий успіх, як щось, що включає в свою структуру різні риси та якості особистості та є чимось на кшталт «характеру» (Мейєр, Саловей та Карузо ніколи не претендували на подібне) [11].

Зростання інтересу до проблеми емоційного інтелекту сприяло змінам його визначення. На думку Д. Гоулмен емоційний інтелект прирівнювався до «правильної» соціальної поведінки. В цілому, емоційний інтелект мав набагато ширше значення у громадській думці, у порівнянні з тим, що було розроблено у науковій літературі. Як писав Дж. Майєр: «...смисловий зміст поняття емоційний інтелект розширився. Емоційний інтелект зараз визначається дюжиною способів - зазвичай як набір особистісних характеристик, таких як «емпатія, мотивація, наполегливість, сердечність та соціальні навички». Доктори П. Саловей, Д. Карузо і я вважаємо ці визначення «змішаними моделями», тому що вони поєднують один з одним різні частини особистості. Але давайте будемо чесними по відношенню до цих списків характеристик. Вони містять характеристики, що знаходяться за межами того, що розуміється під термінами «емоція» чи «інтелект» або висновків, які можна робити на основі словосполучення «емоційний інтелект» [11].

У наступній публікації Дж. Майєр, П. Саловей і Д. Карузо уточнювали, «...наші основні претензії в тому, що дійсна концепція емоційного інтелекту відрізняється від інших підходів. Дана концепція емоційного інтелекту включає здатність займатися складною обробкою інформації про власні емоції та емоції інших людей і здатність використовувати цю інформацію як основу для мислення і поведінки. Тобто, люди з високим рівнем емоційного інтелекту звертають увагу на емоції, можуть використовувати, розуміти та керувати емоціями, і ці навички підвищують адаптивні функції, які потенційно можуть принести користь собі та іншим» [9; 11].

Ще одним представником змішаної моделі став дослідник Р. Бар-Он (Bar-On), який дає дуже широке трактування поняття емоційний інтелект. Згідно Р. Бар-Ону, емоційний інтелект - це «безліч некогнітивних здібностей і навичок, що впливають на здатність успішно справлятися з вимогами і тиском оточення» [6].

Автор терміну EQ - Emotional Quotient (коефіцієнт емоційності) та опитувальника на вимірювання EQ (Emotional Quotient Inventory - EQ-i) клінічний психолог Р. Бар-Он розробив модель, що складається з п'яти основних компонентів, кожен з яких у свою чергу складається з декількох субкомпонентів, серед яких: пізнання себе (усвідомлення своїх емоцій, впевненість у собі, самоповага, самоактуалізація, незалежність), навички міжособистісного спілкування (емпатія, міжособистісні взаємини, соціальна відповідальність), здатність до адаптації (вирішення проблем, зв'язок з реальністю, гнучкість) ситуаціями (стійкість до стресу, контролю над імпульсивністю), переважаючий настрій (щастя, оптимізм).

К. Петрідес та Е. Фернхем (Petrides, Furnham, 2003) визначили емоційний інтелект у рамках теорії рис як сукупність поведінкових схильностей та здатності розпізнавати, обробляти та використовувати емоційну інформацію. Даний конструкт включає емпатію, імпульсивність і наполегливість, а також елементи соціального інтелекту [12].

Останнім часом спостерігається зростання наукової актуальності та велика практична значущість досліджень у даній галузі. Зокрема у вітчизняній науці з'явилася низка робіт (Е. Носенко, М. Коврига, Г. Березюк та О. Філатова) спрямованість та зміст яких переконливо це демонструє.

З точки зору дослідників Е. Носенко, Н. Коврига дефініцію «емоційний інтелект» можна було б перекласти українською мовою за допомогою поняття «розумність» бо, як вони зазначали в одній із своїх публікацій [3], посилаючись на відому роботу «Психологія життєвого успіху» [5], «розумність не тільки підіймає нас над нашими пристрастями та слабкостями, а й допомагає скористатись з наших переваг, талантів та добродійності» [5, с.23]. Учені вважають, що серед аспектів виявлення емоційного інтелекту превалюють здатність людини долати власні пристрасті, підійматись над ними; користатись перевагами, талантами та добродійністю, тобто мотивувати себе на виявлення власного особистісного потенціалу [3].

Однією з найцікавіших є модель емоційного інтелекту, запропонована Д. У. Люсіним. Вона принципово відрізняється від раніше запропонованих. У рамках даної моделі емоційний інтелект представляється як здатність до розуміння своїх та чужих емоцій та управлінню ними [2]. Учений характеризує емоційний інтелект як психологічний конструкт, що формується у ході життя під впливом низки чинників [2]. Дані фактори зумовлюють його рівень розвитку та специфічні індивідуальні характеристики. Автор виділяє три групи таких факторів:

- когнітивні здібності (характеристики переробки інформації, яку дають емоції);

- уявлення про емоції (як про важливе, ціннісне джерело інформації про себе та інших);

- індивідуальні прояви емоційності (емоційна чутливість, емоційна стійкість).

Варто зауважити, що теоретична концепція емоційного інтелекту Д. Люсіна суттєво відрізняється від змішаних моделей тим, що до конструкту «емоційний інтелект» не вводяться особистісні характеристики, які корелюють зі здібностями до розуміння та управління емоціями. Автор цієї концепції стверджує, що емоційний інтелект має бути представлений як конструкт, що має подвійну природу: з одного боку він пов'язаний з когнітивними здібностями, а з іншого - з індивідуальними властивостями особистості. Автор вважає, що емоційний інтелект - це психічна освіта, що формується в процесі життя людини під впливом різних факторів, що зумовлюють її рівень та специфічні особистісні властивості [2].

Теорія емоційного інтелекту Дж. Майєра, П. Саловея, Д. Карузо базована на кількох ключових ідеях. З області досліджень інтелекту взято ідею про те, що інтелект включає в себе, передусім, здатність до абстрактного міркування. З області досліджень емоцій і почуттів взято ідею про те, що емоції - це сигнали, які передають звичні значення, які легко розпізнавані у сфері взаємовідносин. Наприклад, щастя - сигнал прийняття чи єднання з іншими; гнів загалом відбиває факт наявності перешкод на шляху до досягненню цілей; страх виникає при зіткненні із загрозою тощо. Ідея про те, що принаймні деякі основні емоції універсальні, ґрунтується, крім іншого, на поширених дослідженнях основних виразів емоцій на обличчях у людей і представників споріднених з ними видів [7].

Пізніше Дж. Майєр та П. Саловей доопрацювали та розширили свою модель емоційного інтелекту. В оновленій моделі зроблено акцент на когнітивній складовій емоційного інтелекту, яка пов'язана з переробкою інформації про емоції. Були прояснені можливості, які включені до цієї моделі (і ідентифіковані ті можливості, які у неї включені не були). В результаті цих змін поняття емоційного інтелекту отримало і нове визначення - як здатність переробляти інформацію, що міститься в емоціях: визначати значення емоцій, їх зв'язок один з одним, використовувати емоційну інформацію як основу для мислення та прийняття рішень. [11].

Таким чином, вони виділили чотири групи здібностей емоційного інтелекту, які були названі «гілками». Розкриємо їх детальніше.

Гілка 1 «Сприйняття емоцій (Ідентифікація)». Здатність безпомилково розрізняти емоції та ідентифікувати емоційний зміст. Автори стверджують, що це основний та базовий компонент розвитку емоційного інтелекту.

Гілка 2 «Підвищення ефективності мислення». Здатність використовуючи емоції як мотивацію пробуджувати у собі креативність, активізувати свій розумовий процес.

Гілка 3 «Розуміння емоцій». Здатність людини розуміти інформацію, яку несуть емоції, розуміти, як емоції взаємодіють між собою та розвиваються у процесі взаємовідносин, оцінювати ці значення емоцій. Здатність усвідомити зв'язок і різницю між емоціями і думками, визначати причину і витоки появи емоції, розуміти амбівалентні (складні) відчуття провини та інтерпретувати емоції, що у взаємовідносинах із людьми.

Гілка 4 «Управління емоціями». Здатність бути відкритим до почуттів, здатність регулювати їх у собі та інших, що сприяє самосвідомості та особистісному зростанню.

За такого підходу перед людиною відкриваються нові можливості її функціонування, зокрема можливості справлятися зі складними ситуаціями. Так, наприклад, відчувати гнів не завжди «погано». Адже саме він допомагає долати труднощі, упередженість та несправедливість. Гнів виникає в ситуаціях, коли людина обдурена, розчарована, або відчуває, що нею скористалися. Однак той же гнів, може також засліпити людину і спровокувати діяти негативним чи антисоціальним способом. Розуміючи це, можна поєднати мислення з емоціями й знайти вірне рішень та вжити найефективніших заходів. У результаті - досягти бажаного результату.

На думку авторів концепції (Дж. Майєр та П. Саловей), зі станами емоційної нестабільності успішніше справляється людина з високим рівнем емоційного інтелекту. Ефективний розвиток відносин з іншими людьми залежить від уміння управляти своїми емоціями, що вимагає врахування різних варіантів розвитку емоцій та їх вибору. Управління емоціями має бути гнучким, залежно від наявної ситуації.

На нашу думку, перспективною галуззю стають дослідження емоційного інтелекту, як внутрішнього ресурсу особистості, що розглядається як один із чинників успішності людини в особистій та професійній сфері.

Дослідження проблеми емоційного інтелекту у даному контексті становлять особливий інтерес для освіти, оскільки у сучасному світі жорсткої конкуренції емоційний інтелект може стати основним ресурсом формування конкурентоспроможного фахівця. Насамперед це стосується тих, чия майбутня професія безпосередньо пов'язана з людьми. Це низка таких професій, як вихователі, вчителі, управлінці та публічні особистості. Це стосується безпосередньо будь-якої активності, пов'язаної зі спілкуванням з людьми.

Висновки

Проведений теоретичний аналіз наукових підходів до вивчення та становлення поняття «емоційний інтелект» засвідчує, що його оформлення стало результатом розвитку уявлень про природу когнітивних і афективних процесів, особливостей їхнього тісного взаємозв'язку. Таким чином, попри високу практичну значущість проблема емоційного інтелекту по сьогоднішній день залишається недостатньо дослідженою як у теоретичному, так і в експериментальному плані, і потребує ґрунтовного наукового обґрунтування. Перспективою подальших досліджень передбачено вивчення особливостей розвитку емоційного інтелекту у майбутніх фахівців дошкільної освіти.

Література

1. Гоулман Д. Емоційний інтелект / Пер. з англ.. С.Л. Гумецької. Х.: Віват, 2019. 512с.

2. Люсин Д.В. Современные представления об эмоциональном интеллекте. Социальный интеллект: Теория, измерение, исследования. М.: Институт психологии РАН, 2004. C. 29-36.

3. Носенко Е.Л., Коврига Н.В. Емоційний інтелект: концептуалізація феномену, основні функції: монографія. К., 2003. 158 с.

4. Носенко Е.Л., Коврига Н.В. Емоційна розумність як детермінанта успішності життєдіяльності людини і шляхи її операціоналізації. Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Педагогіка і психологія», 2000. Вип.6. С.3-9.

5. Психология жизненного успеха. Опыт социально-психологического анализа преодоления критических ситуаций / под. ред. Л.В. Сохань, Е.И. Головаха, Р.А. Ануфриева и др. К.: Ин-т социологии НАН Украины, 1995. 149с.

6. Bar-On, R. Emotional Intelligence in Men and Women: Bar-On Emotional Quotient Inventory: Technical Mannual. Toronto: Multi-Health Systems, 1997.

7. Ekman P. Darwin and facial expression: A century of research in review. New York: Academic Press, 1973.

8. GolemanD. Emotional Intelligence. New York: Bantam, 1995.

9. Mayer J.D., DiPaolo M.T, Salovey P. Perceiving affective content in ambiguous visual stimuli: A component of emotional intelligence II Journal of Personality Assessment, 1990. № 54. P. 772-781.

10. Mayer J.D., Salovey P. The intelligence of emotional intelligence II Intelligence, 1993. № 17. P. 433-442.

11. Mayer J.D., Salovey P., Caruso D.R. Models of emotional intelligence II R.J. Sternberg (ed.). Handbook of human intelligence (2nd ed.). New York: Cambridge University Press, 2000. P. 396-422.

12. Petrides, K.V, & Furnham, A. Trait emotional intelligence: Behavioural validation in two studies of emotion recognition and reactivity to mood induction. European Journal of Personality, 17, 2003. 39-57.

13. Salovey, P., & Mayer, J.D. Emotional Intelligence. Imagination, Cognition, and Personality, 9, 1990. 185-211.

References

1. Houlman D. (2019). Emotsiinyi intelekt [emotional intelligence]/ Per. z anhl.. S.L. Humetskoi. Kharkiv: Vivat, [in Ukrainian].

2. Liusyn D.V. (2014). Sovremennie predstavlenyia ob emotsyonalnom yntellekte. Sotsyalnii yntellekt: Teoryia, yzmerenye, yssledovanyia.[ Modern concepts of emotional intelligence. Social Intelligence: Theory, Measurement, Research] Moscow: Institute of Psychology RAN, 29-36. [in Russia].

3. Nosenko E.L., Kovryha N.V. (2003) Emotsiinyi intelekt: kontseptualizatsiia fenomenu, osnovni funktsii [Emotional intelligence: conceptualization of the phenomenon, main functions]. Kyiv. [in Ukrainian].

4. Nosenko E.L., Kovryha N.V. (2000). Emotsiina rozumnist yak determinanta uspishnosti zhyttiediialnosti liudyny i shliakhy yii operatsionalizatsii. [Emotional intelligence as a determinant of the success of a person's life and ways of its operationalization]. Visnyk Dnipropetrovskoho universytetu. Seriia «Pedahohika ipsykholohiia». Vyp.6. 3-9. [in Ukrainian].

5. Sokhan, L.V., Holovakha E.Y., Anufryeva R.A. y dr. (1995). Psykholohyia zhyznennoho uspekha. Opbit sotsyalno-psykholohycheskoho analyza preodolenyia krytycheskykh sytuatsyi [Psychology of life success. Experience of socio-psychological analysis of overcoming critical situations]. Kyiv: Institute of Sociology of the National Academy of Sciences of Ukraine, [in Ukrainian].

6. Bar-On, R. (1997). Emotional Intelligence in Men and Women: Bar-On Emotional Quotient Inventory: Technical Mannual. Toronto: Multi-Health Systems.

7. Ekman P. (1973). Darwin and facial expression: A century of research in review. New York: Academic Press.

8. Goleman D. (1995). Emotional Intelligence. New York: Bantam.

9. Mayer J.D., DiPaolo M.T, Salovey P. (1990). Perceiving affective content in ambiguous visual stimuli: A component of emotional intelligence II Journal of Personality Assessment. № 54. 772-781.

10. Mayer J.D., Salovey P. (1993). The intelligence of emotional intelligence II Intelligence, № 17. 433-442.

11. Mayer J.D., Salovey P., Caruso D.R. (2000). Models of emotional intelligence II R.J. Sternberg (ed.). Handbook of human intelligence (2nd ed.). New York: Cambridge University Press. P. 396-422.

12. Petrides, K.V., & Furnham, A. (2003). Trait emotional intelligence: Behavioural validation in two studies of emotion recognition and reactivity to mood induction. European Journal of Personality, 17, 39-57.

13. Salovey, P., & Mayer, J.D. (1990). Emotional Intelligence. Imagination, Cognition, and Personality, 9. 185-211.

Размещено на Allbest.ru