Кейс-технології у викладанні фізіології людини студентам спеціальностей "Фармація" та "Медицина"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Черкаська медична академія

Кейс-технології у викладанні фізіології людини студентам спеціальностей «Фармація» та «Медицина»

Степанова Галина Миколаївна кандидат біологічних наук, завідувач кафедри фізичної терапії та ерготерапії

Черкаси

Анотація

У статті проаналізовано наукові публікації з питань застосування кейс-технологій у вищій школі та досвід викладачів Черкаської медичної академії щодо їх використання під час викладання нормальної фізіології людини студентам спеціальностей 226 «Фармація» та 222 «Медицина».

Показано, що зміст кейс-технологій полягає в дослідженні студентами певної реальної ситуації з життя, яка вимагає ухвалення рішення, що ґрунтується на певному комплексі знань. Охарактеризовано переваги кейс-технологій (доповнення теоретичних аспектів проблеми практичними, створення емоційно сприятливої атмосфери, розвиток комунікативних навичок, критичного і професійного мислення тощо) і труднощі у їх застосуванні (необхідність значної підготовчої роботи). Показано, що технологія роботи з кейсом в навчальному процесі включає в себе індивідуальну роботу студентів із кейсом, роботу в малих групах, презентацію і експертизу результатів роботи у ході загальній дискусії.

Проаналізовано досвід застосування кейс-технологій у Черкаській медичній академії при викладанні нормальної фізіології студентам-фармацевтам та студентам-лікарям. Охарактеризовано кейс-технології, які застосовуються найактивніше: ситуаційна задача і кейс-метод. Наведено приклад кейсу, який розглядається при вивченні фізіології серцево-судинної системи.

Зроблено висновок про важливість і зручність застосування кейс-технологій у вищій школі, зокрема при викладанні фізіології у медичному виші. Зауважено, однак, що застосування кейс-технологій не заперечує інших сучасних технологій навчання («мозкового штурму», навчання у співробітництві тощо), а навпаки залучає їх. Проте зазначено, що саме аналіз і обговорення певних кейсів (ситуаційні завдання, інциденти, дискусії) виходять на перший план. Розвиток новітніх освітніх технологій потребує постійної уваги викладачів вищої школи.

Ключові слова: вища освіта; педагогічна інновація; інтерактивна освіта; кейс-технологія; case-study; кейс-метод.

Abstract

Stepanova Halyna Mykolaivna Candidate of biological sciences, head of the department of physical therapy and occupational therapy, Cherkasy Medical Academy, Cherkasy

CASE TECHNOLOGIES IN TEACHING HUMAN PHYSIOLOGY TO STUDENTS OF PHARMACY AND MEDICINE

The article analyzes scientific publications on the application of case technologies in higher education and the experience of teachers of the Cherkasy Medical Academy regarding their use when teaching normal human physiology to students of specialties "Pharmacy" and "Medicine".

It is shown that the content of case technologies consists in the study by students of a certain real life situation that requires a decision based on a certain set of knowledge. The advantages of case technologies (supplementation of theoretical aspects of the problem with practical ones, creation of an emotionally favorable atmosphere, development of communication skills, critical and professional thinking, etc.) and difficulties in their application (requirement of significant preparatory work) are characterized. It is shown that the technology of working with a case in the educational process includes individual work of students with a case, work in small groups, presentation and examination of work results during a general discussion.

The experience of using case technologies at the Cherkasy Medical Academy in teaching normal physiology to pharmaceutical students and medical students was analyzed. The most actively used case technologies are characterized: the situational problem and the case method. An example of a case, which is considered when studying the physiology of the cardiovascular system, is given.

A conclusion was made about the importance and convenience of using case technologies in higher education, in particular when teaching physiology in a medical academy. It is noted, however, that the use of case technologies does not negate other modern learning technologies (brainstorming, cooperative learning, etc.), but rather involves them. However, it is noted that the analysis and discussion of individual cases (situational tasks, incidents, discussions) comes to the fore. The development of the latest educational technologies requires the constant attention of teachers of higher educational institutions.

Keywords: higher education; pedagogical innovation; interactive education; case technology; case study; case method.

Вступ

Постановка проблеми. Професійна підготовка медичного працівника неможлива без належної базової фундаментальної освіти. Фахівці в галузі педагогіки говорять про принцип наступності між фундаментальною і клінічною підготовкою у медичному виші, який передбачає різноманітні внутрішньо- і міждисциплінарні зв'язки між природничими дисциплінами і навчанням професійним навичкам.

Отже, цілком зрозуміло, що в сучасних медичних вишах викладання фундаментальних дисциплін, зокрема такої важливої дисципліни як фізіологія людини, зазвичай передує клінічним дисциплінам. Ґрунтовні знання у цих науках украй важливі для розв'язання реальних проблемних ситуацій. Такі знання дозволяють осягнути суть розвитку патології, механізми дії лікарських речовин тощо.

Одним із напрямків розвитку наступності фундаментальної і клінічної освіти в сучасному медичному виші є застосування вже під час викладання фундаментальних дисциплін такої важливої інтерактивної навчальної технології як кейс-технологія, тобто розгляд реальних клінічних ситуацій («кейсів», від англійського case - випадок, ситуація), розв'язання ситуаційних задач тощо [1]. Кейс - це опис подій, які реально відбулися в тій чи тій сфері діяльності, а також інформаційний комплекс, який дозволяє зрозуміти описану ситуацію [2; 3].

Кейс-технологія запропонована Школою бізнесу Гарвардського університету в 1924 році. З 1960-х років її активно застосовують у різних галузях освіти, передусім вищої, позаяк вона дозволяє залучати теоретичні знання студентів для того, щоб навчати їх самостійно орієнтуватися в складних професійних ситуаціях.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми застосування кейс-технологій у вищій школі активно досліджують українські науковці Т. Пащенко [1], Б. Пустовойт, І. Федяй [2], Л. Кайдалова, Н. Щокіна, Н. Шварп [3]. Становлення та розвиток застосування кейс-методу в Україні дослідив Ю. Сурмін [4]. Як інструмент колективної форми організації самостійної роботи студентів кейс-метод розглядає І. Каньковський [6]. Сутність і структуру кейс-методу дослідили Н. Терентьєва та Д. Недашківська [7].

Різні аспекти застосування кейс-технологій при викладанні фізіології у закладах вищої медичної освіти в останні роки активно досліджується у різних країнах світу [5, 8, 9,10].

Мета статті. Метою цієї статті є, проаналізувавши наявну літературу з теми і досвід застосування кейс-технологій у Черкаській медичній академії, продемонструвати, як сучасні досягнення світової посткласичної системи освіти застосовуються на практиці у викладанні такої фундаментальної дисципліни як нормальна фізіологія людини у вищій школі медичного профілю.

Виклад основного матеріалу

Зміст кейс-технології полягає в дослідженні студентами певної реальної ситуації з життя, яка вимагає ухвалення рішення, що ґрунтується на певному комплексі знань.

Кейс-технологію можна уявити як складну систему, до якої інтегровані інші, більш прості методи пізнання. До нього входять моделювання, системний аналіз, проблемний метод, уявний експеримент, методи опису, класифікації, дискусії, ігрові методи тощо [2].

Найпоширенішими освітніми кейс-технологіями є ситуаційні завдання та вправи (ці технології ще називають структурованими, маючи на увазі, що вони передбачають коротке і точне формулювання кейсу, яке потребує надання правильних відповідей), а також різні форми кейс-методу (або case-study) - неструктуровані технології. Кейс- метод відрізняється від задач чи завдань навчального характеру тим, що не пропонує студентові проблему у відкритому вигляді (її потрібно виокремити з тієї інформації, яка міститься в описі кейса). Крім того, проблема, яка при кейс-методі міститься в описі ситуації, не може мати однозначного розв'язання, воно може бути лише найбільш доцільним. Безпосередня мета кейс-методу - спільними зусиллями групи студентів проаналізувати запропонований кейс і виробити практичне рішення [4]. викладач медичний фізіологія

У цій роботі ми розглядаємо кейс-технології у широкому значенні, яке включає як власне кейс-метод, так і ситуаційні задачі та вправи.

За розміром кейси поділяють на повні (до 25 сторінок), стислі (3-5 сторінок) і міні-кейси (1-2 сторінки).

Як зазначає український соціолог Юрій Сурмін, «серед комплексу проблем, властивих українській освітній системі, мабуть, найважливішими і найскладнішими для розв'язання є: невисока якість надання освітніх послуг і, відповідно, професійної підготовки фахівців, нерозвиненість системи виховання; відсталість технологій навчання, яка до того ж є світовою проблемою, незадовільна якість людських ресурсів у системі освіти». На переконання дослідника, застосування кейс-технологій може стати «інструментом, який у разі його імплементації в освітню систему дає змогу якщо не розв'язати сформульовані проблеми, то значною мірою усунути їх негативні наслідки» [4].

Сьогодні існують дві класичні школи кейс-технологій: Гарвардська (американська) і Манчестерська (європейська). Перша орієнтована передусім на відкриту дискусію, друга - на опитування учасників обговорення з наступною підготовкою презентації. З 1990-х років їх активно опановують у країнах Центральної та Східної Європи, зокрема, в Україні.

Формулювання кейсу на основі фактів із реального життя дозволяє зацікавити студентів у вивченні предмета, сприяє активному засвоєнню знань і навичок збору, обробки та аналізу отриманої інформації [5]. Хоча в строгому значенні цього терміну кейс не є діловою грою, але він несе у собі певні риси цієї педагогічної технології, оскільки дає можливість моделювати ухвалення певних рішень у проблемній ситуації, а отже може стати в пригоді в подальшій професійній діяльності і справедливо вважається одним із найефективніших способів навчання студентів навичкам розв'язання типових проблем.

Застосування кейс-технологій у сучасній педагогічній практиці актуальне ще й тому, що нині навчання у вишах проходять представники так званого «покоління зумерів» або «інтернет- покоління», серед характерних рис якого - несприйняття сухих, відсторонених від життя знань, викладених у довгих текстах, натомість зацікавленість у розв'язанні справжніх проблемних ситуацій.

Серед переваг кейс-технологій називають такі: їх застосування доповнює теоретичні аспекти проблеми; метод кейсів надає унікальну можливість вивчити складні та професійно значущі питання в емоційно сприятливій атмосфері, використати набутий досвід у реальній практиці; комунікативна природа методу надає можливості здійснити швидку й ґрунтовну оцінку обговорюваних питань і запропонованих рішень. Крім того, кейс-технології, зокрема кейс-метод є одними з ефективних засобів удосконалення розумових навичок і розвитку у студентів критичного і професійного мислення, креативних здібностей і творчої активності [5, 7, 8]. Дослідження останніх років продемонстрували ефективність застосування кейс-технологій під час дистанційного навчання [8].

Як нова освітня технологія метод вивчення ситуацій потребує значної підготовчої роботи з боку викладача зі створення колекції кейсів із залученням аудіо- і відеоматеріалів, комп'ютерного забезпечення.

Технологія роботи з кейсом в навчальному процесі порівняно проста і включає в себе індивідуальну самостійну роботу студентів з матеріалами кейса, роботу в малих групах (3-5 осіб) щодо узгодження бачення ключової проблеми і її розв'язання, презентацію і експертизу результатів малих груп на загальній дискусії.

Застосовуючи на занятті (як правило, практичному) кейс-технології, викладач спрямовує діяльність студентів на досягнення цілей заняття, тобто самостійне засвоєння і формування знань, умінь і навичок з теми дисципліни. В освітньому процесі практично всі студенти виявляються залученими в процес пізнання. Спільна діяльність студентів в процесі засвоєння навчального матеріалу означає, що кожен робить свій індивідуальний внесок, йде обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. Колективний пошук істини стимулює інтелектуальну активність суб'єктів діяльності. Така взаємодія дозволяє тим, хто навчається, не тільки отримувати нове знання, а й розвивати свої комунікативні вміння: вислуховувати думку іншого, зважувати і оцінювати різні точки зору, брати участь в дискусії, виробляти спільне рішення, толерантність тощо.

Все це, звісно, не виключає застосування окремих видів кейс- технологій і для індивідуальної роботи студентів, наприклад, під час підготовки до заняття, виконання домашнього завдання або самостійної роботи на занятті. Тут ідеться передусім про розв'язання ситуаційних задач.

Кейс-технології сьогодні широко застосовуються у медичних вищих навчальних закладах. Вони дозволяють моделювати ситуації, з якими майбутнім медикам доведеться зіткнутися в професійній діяльності, при цьому активізуючи і розвиваючи зацікавленість студента у здобутті знань і вмінь, самостійне аналітичне мислення, навички наукової дискусії й роботи в команді.

На сьогоднішній день у різних країнах представлений ряд досліджень, які підтверджують ефективність застосування кейсів у вивченні цих предметів в медичному виші [5, 8, 9, 10]. «Це вимога часу, - пише викладач фізіології з Саудівської Аравії Рабія Латіф. - Варто прийняти багатоманітність у підході до викладання медицини, але лише якщо вона дозволить підготувати кращих лікарів, ніж традиційні навчальні програми... Наші висновки чітко показують, що фундаментальну наукову інформацію, особливо фізіологію, можна вивчати та засвоювати більш ефективно, коли дидактичні лекції доповнюються клінічними випадками та є активна участь студентів» [5].

Однак, застосовуючи кейс-технології, слід враховувати деякі перестороги. Зокрема, брак знань може викликати ускладнення у виконанні поставленого завдання щодо оцінки кейсу. Тож використання кейс-технологій можливо тільки при відповідній підготовці студентів. Крім того, слід враховувати, що частина студентів не завжди володіє навичками самостійного пошуку і аналізу інформації.

У медичному виші застосування кейс-технологій виходить на перший план, зокрема, при вивченні тем, які потребують прийняття певних діагностичних рішень. Такі рішення медик має ухвалювати, покладаючись на знання передусім фізіології людського організму.

Практика показує, що найактивніше викладачі фізіології в Черкаської медичної академії застосовують ситуаційні задачі та клінічні ситуації. Такого роду завдання ми задаємо студентам у вигляді елементу підготовки до практичної роботи, пропонуємо до розв'язання в малих групах під час заняття, використовуємо як один із елементів контролю знань в кінці заняття та наприкінці вивчення теми.

Переваги ситуаційних задач - у їхній лаконічності (отже, під час заняття можна розглянути 4-5 задач), відповідності реальній ситуації. Розв'язання ситуаційних задач сприяє розвитку спостережливості і вміння аналізувати інформацію та ухвалювати рішення, тренує клінічне мислення майбутнього лікаря та наукове мислення майбутнього фармацевта.

Іншою кейс-технологією, яка активно застосовується при викладанні клінічних дисциплін у Черкаській медичній академії, є кейс-метод.

Приміром, тема з курсу фізіології «Дослідження насосної функції серця» належить до найбільш актуальних для майбутнього медика тем, а отже є зручною для застосування кейсів. Стан кровообігу в організмі залежить від діяльності серця як насоса. Тому визначити та вміти оцінити насосну функцію серця дуже важливо для діяльності медичного працівника, особливо лікаря.

Як приклад кейсів, що пропонують для розгляду на практичних заняттях викладачі фізіології Черкаської медичної академії, можна навести полікардіограми реальних пацієнтів (ЕКГ, сфігмограма, фонокардіограма). Студентам пропонується з'ясувати, чи присутні в

цих дослідженнях порушення, проаналізувати їх і зробити висновок про роботу серця як насоса. У подальшому, при вивченні патологічної фізіології і клінічних дисциплін, це дозволить студентові глибоко розуміти суть патології фаз серцевого циклу, клапанного апарату серця, а отже робити діагностичні висновки і спрямовувати хід лікування.

На практичному занятті ми пропонуємо невеличким групкам студентів (по 2-3 особи) проаналізувати полікардіограму певного пацієнта, зробити висновок про відповідність показників нормі. Відтак кожна групка представляє всім присутнім результати свого дослідження. Кожен має можливість висловити свою думку, наскільки коректно зроблено розрахунки і висновки.

Наприкінці обговорення викладач підводить підсумки. Беручи до уваги, наскільки кожен студент розуміє характеристики кожного періоду та фази серцевого циклу, наскільки грамотно він може аргументувати свої висновки, викладач виставляє оцінку за цей етап роботи.

У застосуванні кейс-технологій велике значення відіграє чинник проблемності, важливий для розвитку не лише знань, а й навичок критичного, наукового мислення студентів. Розберемо проблемний момент у кейсі, який ми зі студентами розглядаємо на практичному занятті з фізіології.

При детальному розгляді спірограми пацієнта ми знаходимо проблемну ситуацію, коли один із показників зовнішнього дихання свідчить про норму, а інший показник вказує на відмінність від норм, указаних у таблицях. Приміром, у пацієнта показник ЖЄЛ (життєва ємність легень) у межах норми, тоді як РОвд (резервний об'єм вдиху) зменшений.

Цю суперечність можна зняти, розмірковуючи про те, який показник є найбільш характерним для оцінки стану дихальної системи, а який може піддаватися змінам внаслідок супутніх захворювань або способу життя. Тоді зміни в другорядному показнику компенсуються відповідними змінами в іншому другорядному показнику. Так, зменшені певною мірою показники РОвд повністю компенсуються РО видиху. Інакше кажучи, в нормі резерви вдиху, як правило, більші за резерви видиху, і деяке зменшення резервів вдиху цілком компенсується наявними резервами видиху. При цьому основний показник - ЖЄЛ - залишається в межах норми. У нашого пацієнта дихання лише трохи поверхове.

Висновки

Таким чином, численні форми кейс-технологій (моделювання, системний аналіз, проблемний метод, уявний експеримент, методи опису, класифікації, дискусії, ігрові методи, кейс- метод) об'єднує один суттєвий момент: всі вони являють собою дослідження учнями/студентами/слухачами реальної проблемної ситуації з життя, котра вимагає ухвалення рішення, що базується на набутих раніше теоретичних знаннях. Отже, застосування кейс- технологій не заперечує інших сучасних технологій навчання («мозкового штурму», навчання у співробітництві тощо), а навпаки залучає їх. Проте саме аналіз і обговорення певних кейсів (ситуаційні завдання, інциденти, дискусії) виходять на перший план.

Разом із традиційними методами навчання кейс-технології активно інтегрується у програму підготовки медиків і є ефективним способом поєднання навчального, освітнього і дослідницького вмісту в навчанні. Викладачі Черкаської медичної академії активно залучають кейс-технології у свою педагогічну практику, в тому числі й у процесі викладання нормальної фізіології людини. Вживаються різні форми кейс-технологій, а особливо зручними до застосування є ситуаційні задачі і кейс-метод.

Розвиток новітніх освітніх технологій потребує постійної уваги викладачів вищої школи. Серед перспективних напрямків сучасної педагогіки - різноманітні інформаційно-комунікаційні, інтерактивні технології, веб-квести, методи групового навчання, проблемні, здоров'язбережувальні освітні технології.

Література

1. Пащенко Т. Кейс-метод як сучасна технологія навчання спеціальних дисциплін. Молодь і ринок. 2015. № 8. С. 94-99. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mir_2015_8_22

2. Пустовойт Б. А., Федяй І. О. Кейс-технологія як один із сучасних методів викладання у закладах вищої освіти для формування компетентності майбутніх фахівців. Наукові записки кафедри педагогіки [Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна]. 2018. № 43. С. 422-430.

3. Кайдалова Л. Г., Щокіна Н. Б., Шварп Н. В. Кейс-метод у вищій професійній освіті. Управління організацією навчально-виховного процесу в середній і вищій школі. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції: Полтава, 13-14 березня 2012 р. Полтава, 2012. С. 60-63.

4. Сурмін Ю. П. Кейс-метод: становлення та розвиток в Україні. Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2015. № 2. С. 19-29.

5. Latif R. Impact of case-based lectures on students' performance in vascular physiology module. Advances in Physiology Education. 2014. Vol. 38 (3). P. 268-272.

6. Каньковський І. Є. Кейс-метод як інструмент колективної форми організації самостійної роботи студентів. Вісник Черкаського університету. Серія: Педагогічні науки. 2014. № 3. С. 58-62.

7. Терентьєва Н. О., Недашківська Д. В. Сутність та структура кейс-методу: окремі аспекти. Таврійський вісник освіти. 2013. № 1. С. 123-129.

8. Casotti G., Beneski J. T., Knabb M. T. Teaching physiology online: successful use of case studies in a graduatecourse. Advances in Physiology Education. 2013. Vol. 37 (1). P. 65-69.

9. Alsunni A.A., Rafique N. Effectiveness of case-based teaching of cardiovascular physiology in clinical pharmacy students. Journal of Taibah University Medical Sciences. 2021. Vol. 16 (1). P. 22-28.

10. Pekary M.M., Jellyman J.K., Giang M.T., Beardsley P.M. Examining the Impact of Case Studies on Student Learning, Interest, Motivation, and Belonging in Undergraduate Human Physiology. Human Anatomy and Physiology Society Educator. 2021. Vol. 25 (2). P. 30-43.

References

1. Pashchenko, T. (2015). Case method is a modern technology of teaching special disciplines. Young and Market, 8, 94-99. Retrieved 3/06/2020, from http://nbuv.gov.ua/ UJRN/Mir_2015_8_22 [in Ukrainian].

2. Pustovoit, B.A., Fediai, I.O. (2018). Case technology as one of the modern methods of teaching in institutions of higher education for the formation of competence of future professionals. Scientific notes of the Department of Pedagogy [V.N. Karazin Kharkiv National University], 43, 422-430. [in Ukrainian].

3. Kaidalova, L.H., Shchokina, N.B., Shvarp, N.V. (2012). Case method in higher professional education. Management of the educational process in secondary and higher school. Proceedings of the International Scientific and Practical Conference: Poltava, March 13-14, 2012, 60-63. [in Ukrainian].

4. Surmin, Yu.P. (2015). Case method: formation and development in Ukraine. Journal of the National Academy for Public Administration under the President of Ukraine, 2, 19-29. [in Ukrainian].

5. Latif, R. (2014). Impact of case-based lectures on students' performance in vascular physiology module. Advances in Physiology Education, 38 (3), 268-272.

6. Kankovskyi, I.Ye. (2014). Case method as a tool of collective form of organization of students' independent work. Bulletin of the Cherkasy Bohdan Khmelnytsky National University. Series: Pedagogical Sciences, 3, 58-62. [in Ukrainian].

7. Terentieva, N.O., Nedashkivska, D.V. (2013). The essence and structure of the case method: some aspects. Tavria Journal of Education, 1, 123-129. [in Ukrainian].

8. Casotti, G., Beneski, J.T., Knabb M.T. (2013). Teaching physiology online: successful use of case studies in a graduatecourse. Advances in Physiology Education, 37 (1), 65-69.

9. Alsunni, A.A., Rafique, N. (2021). Effectiveness of case-based teaching of cardiovascular physiology in clinical pharmacy students. Journal of Taibah University Medical Sciences, 16 (1), 22-28.

10. Pekary, M.M., Jellyman, J.K., Giang, M.T., Beardsley, P.M. (2021). Examining the Impact of Case Studies on Student Learning, Interest, Motivation, and Belonging in Undergraduate Human Physiology. Human Anatomy and Physiology Society Educator, 25 (2), 30-43.

Размещено на Allbest.ru