Аналіз інноваційних методик викладання українського професійного мовлення в умовах війни

Размещено на http://www.allbest.ru

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського

Аналіз інноваційних методик викладання українського професійного мовлення в умовах війни

Решетилов Кирило Вадимович старший викладач кафедри української мови, літератури та культури факультету лінгвістики

Анотація

Суспільні перетворення, зумовлені воєнною агресією проти України, спричинили гостру потребу в пошуку ефективних форм і методів організації освітнього процесу. Її головним інструментом сьогодні стало впровадження дистанційної та змішаної форм організації навчання. Успішність студента, а надалі й молодого спеціаліста, безпосередньо залежить від його адаптації до кризових умов, що є одночасно і критерієм, і умовою ефективності освітнього процесу під час війни. Зважаючи на це, метою дослідження є актуалізація ефективних методів навчання української мови за професійним спрямуванням студентів закладів вищої освіти. Наголошується на необхідності актуалізації методик, які будуть однаково ефективними як для дистанційної, так і для змішаної форм навчання. Таким чином, важливим кроком дослідження є пошук інноваційних методик навчання української мови за професійним спрямуванням студентів закладів вищої освіти. У статті висвітлено основні методи викладання, які будуть однаково ефективними в умовах як дистанційної, так змішаної форми освіти. Розглядаються відмінності між формою та методами навчання. Вказуються головні особливості дистанційної та змішаної форм навчання й наводяться шість методів, які можуть ефективно використовуватися під час викладання курсу української мови за професійним спрямуванням в освітньому середовищі закладів вищої освіти, не залежно від форми навчання. Кейс-метод націлений на розгляд конкретних проблемних ситуацій і самостійний пошук рішення студентами. Метод проєктів дає змогу залучити студентів до науково- дослідної роботи під час створення ними наукових робіт. Проблемний метод формує здатність вирішувати професійні питання, спираючись на попередній досвід. Метод навчання на основі даних формує компетентність студентів у роботі з науковою та навчальною літературою з метою самостійного пошуку та засвоєння знань. Евристичний метод передбачає використання під час освітнього процесу ігрових засобів, а метод модульного навчання дає змогу здійснити сегментацію навчального матеріалу.

Ключові слова: освітнє середовище, змішана освіта, дистанційна освіта, індивідуальна освітня траєкторія, вища освіта.

Reshetylov Kyrylo Vadymovych Senior Lecturer, National Technical University of Ukraine «Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute», Faculty of Linguistics, Department of Ukrainian Language, Literature and Culture, Kyiv,

ANALYSIS OF INNOVATIVE UKRAINIAN PROFESSIONAL SPEECH LECTURING TECHNIQUES IN WARTIME

викладання дистанційний мова

Abstract

The social transformations caused by the military aggression against Ukraine entailed an acute need to find effecient forms and methods of the learning process organization. Its key means was the introduction of distance and blended learning. The success of a student, and subsequently a young specialist, directly depends on their adaptation to the crisis, which is both a criterion and condition for the effectiveness of the learning process during the war. Therefore, this study aims at updating the effective methods of Ukrainian language lecturing in higher education. Thus, the article highlights the necessity to reconsider lecturing methods to make them equally effecient for distance and blended learning. The author explains the difference between lecturing forms and methods, and covers the main features of distance and blended learning. Futhermore, the author proposes six lecturing methods for lecturing Ukrainian language in higher education institutions, regardless of the learning form. The case method helps students analyze specific problems and independently search the solutions. The project method allows involving students in the research when creating their projects. The problem method forms the ability to solve professional issues based on previous experience. Data- driven learning method develops students' competence in working with scientific and academic literature. The heuristic method involves game techniques in the educational process, and the modular learning method allows for the segmentation of educational material.

Keywords: educational environment, blended learning, distance learning, individual educational trajectory, higher education.

Постановка проблеми. Нічим не спровокована, злочинна та жорстока війна Російської Федерації проти України змінила всі сфери життя, а воєнні дії у багатьох регіонах країни спричинили хвилю внутрішньо переміщених осіб (ВПО), поміж яких є велика кількість студентів ЗВО. Перед педагогічною наукою постало завдання створення ефективних умов для адаптації студентів у нових реаліях. Адже необхідно не лише продовжувати навчально-виховний процес, а й докладати максимальних зусиль для ефективної підготовки майбутніх фахівців, які після перемоги повинні будуть відбудувати країну. На сучасному етапі розвитку суспільства зросли вимоги до випускників закладів вищої освіти. Наразі роботодавці звертають увагу на рівень професійних комунікативних компетенцій майбутніх працівників, і саме курс «Українська мова за професійним спрямуванням» сприяє їхньому формуванню. Проте в умовах воєнного стану зазнала змін й освіта. Дедалі більшої популярності набувають дистанційна та змішана форми навчання, тому актуальним є аналіз ефективних методик викладання української мови за професійним спрямуванням.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У вітчизняній педагогічній науці зміст інноваційного навчання досліджували Н. Захлюпана, І. Кочан, Л. Пироженко, О. Пометун, О. Січкарук. Використанню інтерактивних методів навчання на заняттях із дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» присвячено праці Л. Глазунської, О. Гриджук, І. Клименко, І. Козинець, Ю. Кульбабської, С. Шевчук та ін. Однак, попри значну кількість теоретичних напрацювань, питання застосування інноваційних методик в умовах змішаної та дистанційної освіти методологічно є недостатньо розробленим.

Мета статті - дослідження особливостей застосування різних методів організації навчального процесу під час викладання курсу української мови за професійним спрямуванням у ЗВО в умовах воєнного стану.

Виклад основного матеріалу. Під формою навчання слід розуміти цілеспрямовану, організовану, змістовно насичену та наповнену методичним забезпеченням систему взаємодії викладача зі студентом з пізнавальними та виховними цілями. Результатом такої взаємодії має бути професійне вдосконалення, опанування студентами знань, умінь та навичок, поліпшення психологічних процесів та підвищення моральних якостей. Форма навчання проявляється як складне поєднання організації змісту, засобів та методів навчання.

Система форм навчання, яка дає можливість висвітлити розділи, теми, теорії, концепції у всій повноті та застосувати вміння та навички у взаємозв'язку, має навчально-виховне значення, формує знання та особистісні якості студентів. Система різноманітних навчальних форм, скріплена основними ідеями розділу чи теми та єдністю набору видів діяльності, забезпечує засвоєння знань, формування картину світу, опанування та закріплення умінь і навичок. Ефективність практики навчання залежить не тільки й не стільки від окремих форм, скільки від системи їхніх взаємозв'язків [3].

Для цього дослідження важливим питанням є розуміння сутності поняття методу навчання. Метод - це спосіб дослідження явищ природи, систематичний шлях розвитку наукового пізнання та розкриття істини. Це певний спосіб досягнення мети, упорядкована діяльність, тобто набір засобів або операцій, які застосовуються для практичного чи теоретичного засвоєння інформації з метою виконання конкретного завдання. Методом можуть бути, наприклад, система операцій під час використання якогось устатковання, способи проведення наукового дослідження та викладу навчального матеріалу, способи добору художніх засобів, узагальнення та оцінювання матеріалу з погляду певного естетичного ідеалу тощо. Тобто метод - це спосіб спільної діяльності викладача та студента. У таблиці 1 представлено інноваційні методи вивчення української мови за професійним спрямуванням, які можна використовувати під час організації навчального процесу в умовах війни.

Для розуміння особливостей викладання української мови за професійним спрямуванням слід докладніше розглянути запропоновані у таблиці 1 методи. Отже, необхідно проаналізувати особливості кожного із зазначених методів у контексті їхнього використання в умовах ЗВО.

Кейс-технологія зародилась та активно використовується у США під час вивчення спеціальних дисциплін [4]. Впровадження цього методу в систему гуманітарної та мовної освіти надало навчанню діяльнісного та проблемного характеру. Під кейс-методом слід розуміти змодельовану проблемну ситуацію, що викликає дискусію, потребує аналізу та надання пропозицій щодо ефективного вирішення проблеми.

За сутністю, кейс - опис окремо взятої конкретної ситуації, що містить певну проблему, питання, яке не завжди має єдину правильну відповідь. При цьому в межах викладання української мови за професійним спрямуванням кейс-метод розглядається як «комплексний». Він охоплює й елементи методів активного навчання - проблемного методу та методу проєктів. Крім того, він активізує усі види мовленнєвої діяльності, тому часто дає змогу не лише обговорити проблему, а й викласти результат її розв'язання на папері у виді різних документів.

Основними перевагами кейс-технології навчання української мови за професійним спрямуванням порівняно з іншими освітніми методиками є:

опис ситуації у певний час;

наявність кількох альтернативних рішень;

єдина мета розроблення рішень;

наявність системи оцінювання діяльності у вирішенні кейса [5].

Таблиця 1

Інноваційні методи навчання української мови за професійним спрямуванням

Джерело: власна розробка автора

Сутність кейс-технології полягає в тому, що студенти виробляють

навички порівняння, аналізу, пошуку альтернативних шляхів виходу з конкретної проблемної ситуації, самостійного пошуку інформації, якої бракує, обговорюють це в групі, тим самим розвиваючи важливі вміння комунікації, співтворчості та ініціативності. Важливо, що в процесі виконання кейса студент повинен вийти на конкретний результат, який він зможе використати надалі у навчанні чи професійному житті.

Це наближає кейс-метод до методу проєктів. Однак між ними є суттєва різниця: якщо метод проєктів не передбачає активного обговорення проблеми та пошуку відповіді на поставлене запитання, то кейс-метод якраз пов'язаний з необхідністю створення проєкту як результату вирішення конкретної проблемної ситуації.

Розглянемо ті особливості кейс-методу, які використовуються під час вивчення української мови за професійним спрямуванням, оскільки на перший план виходить його комунікативний потенціал.

Цей метод передбачає такі етапи:

ознайомлення з конкретним випадком, комунікативною проблемою;

збирання необхідної для пошуку рішень інформації, її аналіз та оцінювання (на початковому етапі роботи з кейсом частина інформації може надаватись);

обговорення можливостей альтернативних рішень та вироблення комунікативних навичок у процесі виконання комунікативних завдань.

Мета кейсів під час вивчення української мови за професійним спрямуванням - сприяння формуванню комунікативної та соціокультурної компетенцій студентів у процесі створення ситуацій спілкування, максимально наближених до реальних.

Впроваджуючи технологію кейсів у методику викладання української мови за професійним спрямуванням, необхідно відповісти на кілька важливих запитань.

Якою має бути модель кейса з урахуванням структури комунікативної ситуації'?

Чи можливо для розроблення кейсів систематизувати всю сукупність комунікативних ситуацій, що виникають у спілкуванні студентів?

Чи здатні кейси уможливити реалізацію індивідуального та різнорівневого підходів у процесі вивчення української мови за професійним спрямуванням?

Яка викладацька і студентська підготовка необхідна для впровадження кейс-методу?

Отже, перш ніж розробляти комунікативні кейси, необхідно чітко розуміти, як мають бути сформульовані завдання, щоб навіть на перших етапах навчання студент зміг стати учасником комунікації.

Метод проєктів - це унікальна педагогічна технологія, що містить комплекс засобів, спрямованих на саморозвиток та самонавчання учасників проєкту. Вона дає змогу студентам самостійно орієнтуватися в інформаційному просторі, моделювати його, використовуючи свою ерудицію та творчі здібності. Метод проєктів створює умови для застосування вже набутих знань та навичок.

Проєктна діяльність може бути індивідуальною, парною та груповою. Вона формує у студентів вміння самостійного пошуку інформації, долучає до інтелектуальної творчості пошуку, дає можливість виконати завдання соціалізації особистості. Таким чином, освіта для її здобувача стає органічною, природною справою, що виникла як спосіб реалізації власних потреб [6], а виконання проєкту - це можливість максимально розкрити свій потенціал.

Проєкти можуть бути інформаційні, дослідницькі, проєктоорієнтовані, рольові, творчі тощо.

Розглянемо особливості дослідницького проєкту. Під час його розроблення, як і під час наукового дослідження, необхідно обґрунтувати актуальність обраної теми, визначити мету подальшої роботи та чітко сформулювати відповідні завдання.

Під час реалізації проєкту студенти знаходять підтвердження чи спростування висунутої гіпотези. На заняттях з вивчення української мови за професійним спрямуванням пропонується ознайомитися зі зразками типових документів.

У роботі застосовуються такі методи:

вивчення запропонованого документа, збирання, узагальнення та аналіз матеріалів;

спостереження, обговорення з членами робочої групи та модератором проєкту;

консультування з експертами проєкту та порівняння результатів.

Робота над проєктом охоплює кілька етапів: підготовчий (розподіл

завдань), основний (аналіз отриманої інформації, висновки), завершальний (захист підсумкового звіту та презентації).

Проблемно-пошуковий метод - оптимальний варіант для викладання курсу української мови за професійним спрямуванням в умовах дистанційної освіти. Саме він дає змогу студентам здобувати нові знання, а не отримувати готові рішення. При цьому викладач може пропонувати на заняттях різні способи здобуття цих нових знань.

Проблемне навчання - це навчання, що передбачає створення проблемних ситуацій та обговорення можливих способів їхнього розв'язання, під час якого студенти вчаться застосовувати раніше засвоєні знання та набуті навички й уміння, здобувають досвід творчої діяльності. Як модель, проблемне навчання має кілька стратегій. По-перше, воно сфокусоване на практичному навчанні студентів, а не на запам'ятовуванні фактів. По-друге, спонукає використовувати навички мислення високого рівня, які потребують аналізу висловлювань, створення продукту, захисту думки чи оцінювання суджень. Усі студенти максимально залучені та активні [7].

Слід згадати найважливішу мету проблемного навчання - самостійний пошук знань. Теоретичні розробки з цього питання доволі різнобічні. Термін «проблемне навчання» не має єдиного тлумачення. Частина науковців вважає, що воно (проблемне навчання) є принципом дидактики, інші вважають його методом навчання, дехто - видом навчального процесу, а решта - психолого- педагогічною системою в організації навчально-пізнавального процесу. Проте всі твердження єдині в тому, що ядром такого навчання є проблемні ситуації.

Отже, проблемне навчання - це розвивальний освітній процес, основним змістом якого є проблемні ситуації та завдання, спрямовані на формування продуктивного мислення студентів, розвиток у них критичного, дивергентного та логічного мислення. Проблемне навчання - це такий підхід, за використання якого студенти виконують складні відкриті завдання, спираючись на знання про проблему й накопичений досвід, визначають інформацію, яку їм необхідно знати, та розробляють стратегії, які вони використовують для розв'язання проблеми.

Таким чином, проблемне навчання передбачає визначення проблемного завдання, моделювання проблемної ситуації, спонукає до творчості, дослідження, потребує мобілізації досвіду та його збагачення (пошук інформації), стимулює всі види мислення, активізує взаємодію та спілкування студентів один з одним та викладачем навіть в умовах дистанційної освіти. У такий спосіб досягається максимальна залученість студентів.

В останнє десятиліття зародився ще один надзвичайно перспективний напрям в організації процесу навчання української мови за професійним спрямуванням, за якого студент має можливість використовувати «сирі» мовні дані безпосередньо з мовного корпусу. Цей напрям отримав назву навчання на основі даних, або data-driven learning (DDL).

Цей метод ґрунтується на емпіричному доказі того, що студенти можуть значно ефективніше опановувати мову за професійним спрямуванням, коли в процесі навчання заохочується використання моделі «спостерігай - припускай - експериментуй», тобто коли вони мають можливість доходити власних висновків щодо значень слів, фраз, граматичних правил на основі автентичного мовного матеріалу. Цей індуктивний метод доповнює більш поширений дедуктивний підхід, відомий також як «слухай - практикуйся - говори», за якого студенти отримують знання про правила та визначення з пояснень викладача та довідкової літератури [8].

Процес необов'язково має обмежуватись терміналом комп'ютера. Результати корпусних пошуків (конкордансів) у видрукованій формі можуть бути легко інкорпоровані в підручники, методичні посібники тощо. Крім цього, поширеним є формування спеціалізованих корпусів текстів на жорсткому диску. Сучасні засоби дають змогу швидко сформувати доволі великий (кілька десятків мільйонів слів) корпус текстів практично з будь-якої тематики, і зробити це може кожен, хто володіє основними навичками роботи з персональним комп'ютером та Інтернетом.

Стосовно методів навчання поняття «евристичний» зустрічається частіше, ніж щодо форми. Відповідно до видів освітньої діяльності методи евристичного навчання можна класифікувати наступним чином (див. рис. 1).

Рис. 1. Загальна схема методів евристичного навчання

Креативні методи навчання необхідні для забезпечення можливості виготовлення індивідуальних освітніх продуктів. Методи інтуїтивного типу найчастіше можна віднести до креативних методів навчання, наприклад: метод емпатії, педагогічний метод студента, коли він перебуває в ролі викладача, «мозковий штурм» та інші. Як правило, такі методи ґрунтуються на нелогічних діях, що мають інтуїтивний характер. Сутність методу моделювання полягає в тому, що його можна віднести до евристичного підходу, відповідно, можна застосовувати в сучасній освіті. Цей метод заснований на експертних оцінках.

Головна ідея всіх методів, які ґрунтуються на евристичному підході, полягають у перенесенні конструкції складних питань на ряди простих послідовних завдань, які можуть бути доступними для осмислення та розуміння експертом.

Наступний вид креативних методів навчання ґрунтується на виконанні послідовних розпоряджень та інструкцій: методи синектики, морфологічної скриньки, метою яких є створення логічної опори студентів.

На відповідному рівні освітнього процесу застосовними є методи управління освітою, до яких можна віднести як педагогічні, так і адміністративні методи. Вони, за великим рахунком, ідентичні організаційно- діяльнісним методам, оскільки щодо педагога, окремого освітнього закладу чи системи освіти загалом можна застосувати аналогічні принципи, як і у навчанні окремих студентів. Ця група методів може бути застосована для розроблення освітнього процесу і для його розвитку у викладанні окремого предмета, позаурочної діяльності або всього закладу освіти [9].

Оскільки навчальні заклади мають можливість самостійно обирати та будувати освітній процес за будь-якою методикою, у тому числі й авторською, їхнім педагогічним колективам необхідно добре орієнтуватись у широкому спектрі сучасних технологій навчання, ідей, шкіл, напрямів. Слід звернути увагу, що ефективність використання цих технологій в освітньому процесі у багатьох випадках не вивчена і потребує їхнього наукового обґрунтування та експериментально перевірених показників.

Нині самостійність сприймається як одне з найважливіших особистісних якостей, необхідних для формування самоосвітньої компетенції. Самоосвіта є невіддільною частиною професійної компетенції фахівця, тому сучасні педагогічні технології мають сприяти розвитку у студента навичок самостійного набуття знань. Однією з таких технологій, здатних вирішити ці проблеми та здійснити перехід до нового, зміненого процесу навчання, є, на нашу думку, модульне навчання.

Модульне навчання засноване на ідеї, що студент має вчитися сам, а педагог повинен здійснювати управління цим процесом: мотивувати,

організовувати, координувати, консультувати, контролювати. На думку авторів цієї технології, вона інтегрує в собі все прогресивне, що накопичено в педагогічній теорії та практиці. Термін «модуль», який прийшов у педагогіку з інформатики і є міжнародним, має багато похідних: модульна технологія, модульний метод, модульний підхід, модульна програма, блоково-модульна та модульно-рейтингова технологія. Але у всіх цих випадках йдеться про методику, засновану на розробленні навчальних модулів того чи іншого курсу. Щодо визначення поняття «модуль», то тут виявляється велика різноманітність наукових поглядів [10].

Сутність модульного навчання української мови за професійним спрямуванням полягає в тому, що студент самостійно або з певною дозою допомоги досягає конкретних цілей навчально-пізнавальної діяльності в процесі роботи з модулем. Тому значна увага має бути приділена підготовці навчальних матеріалів, що охоплюють інформаційну частину модуля та методичні рекомендації щодо роботи з ним. Це може стати серйозною проблемою для навчальних закладів, оскільки потребуватиме вкладання великих коштів.

Для організації модульного навчання передусім необхідно розробити модульну програму, яка складатиметься з комплексної дидактичної мети та сукупності модулів, що забезпечують досягнення цієї мети. Щоб скласти таку програму, викладачеві потрібно виділити основні наукові ідеї курсу. Потім необхідно структурувати навчальний зміст довкола цих ідей у певні блоки. Після цього формується комплексна дидактична мета.

Програма повинна мати назву. Потім із комплексної дидактичної мети виділяються інтегрувальні дидактичні цілі та формуються модулі, тобто кожний модуль має свою інтегрувальну дидактичну мету. Сукупність шляхів реалізації цих цілей забезпечує досягнення комплексної дидактичної мети.

Таким чином, є багато способів ефективної організації навчального процесу з урахуванням умов дистанційної та змішаної освіти. Вивчення української мови за професійним спрямуванням потребує особливої уваги, зважаючи на необхідність виховання не тільки кваліфікованих кадрів, а й гідних членів суспільства.

Висновки

Розглянуті інноваційні освітні технології передбачають реалізацію двох взаємопов'язаних напрямів: формування організацією «освітнього простору» як чинника духовно-морального розвитку та соціалізації особистості, а також безпосередньо втілення самих інноваційних методів, способів та технологій, які формують вміння та навички, необхідні для якісної професійної діяльності. Вивчення української мови за професійним спрямуванням, попри труднощі воєнного стану, лишається важливим питанням педагогічної науки й потребує застосування ефективних методик в умовах змішаного та дистанційного навчання.

Література

Омельчук С. А. Етапи розвитку української лінгводидактики за часів незалежності України. Педагогічні науки. 2022. Вип. 98. С. 5-14.

Підгурська В., Голубовська І. Формування культури наукової мови студентів у процесі вивчення дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)». Український педагогічний журнал. 2019. № 2. С. 100-105.

Saienko V., Kurysh N., Siliutina I. Digital competence of higher education applicants: new opportunities and challenges for future education. Futurity Education. 2022. Vol. 2, N 1. P. 37-46.

Sapinski A., Ciupka S. Pedagogical discourse in higher professional education of the future. Futurity Education. 2021. Vol. 1, N 1. P. 4-13.

Антончук О. Формування професійної комунікативної компетентності у процесі вивчення курсу «Українська мова за професійним спрямуванням». Humanities science current issues. 2020. Т. 1, № 27. С. 123-126.

Вовчаста Н., Байрамова О., Чорна Г. Розвиток навичок креативного мислення у здобувачів вищої освіти. Український педагогічний журнал. 2022. № 1. С. 87-97.

Колодій Н. В. Сутність професійної мовленнєвої компетентності бакалаврів соціальної роботи. Освітні обрії. 2018. Т. 47, № 2. С. 53-56.

Кучерук О. А. Формування лексичної компетентності учнів у процесі навчання української мови з використанням методу проектів. Українська мова і література в школах України. 2018. № 1. С. 26-31.

Петренко Л. М. Теоретико-методологічні підходи до забезпечення дистанційного навчання в закладах професійної (професійно-технічної) освіти. Вісник Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка. 2018. Вип. 2(2). С. 90-96.

Яковицька Л. С. Комунікативна компетентність як система внутрішніх ресурсів особистості у науково-технічній діяльності. Індивідуальність у психологічних вимірах спільнот та професій: зб. наук. праць. Київ : ТОВ «АльфаПІК», 2020. С. 206-211.

Про затвердження Положення про дистанційне навчання: наказ МОН України від 25.04.13 № 466. [Електронний ресурс] - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/z0464-04#Text

References

Omelchuk S. A. (2022). Etapy rozvytku ukrainskoi linhvodydaktyky za chasiv nezalezhnosti Ukrainy [Stages of development of the ukrainian linguididactics during the independence of Ukraine]. Pedahohichni nauky - Pedagogical sciences, 98, 5-14. [in Ukrainian].

Pidhurska V., Holubovska I. (2019). Formuvannia kultury naukovoi movy studentiv u protsesi vyvchennia dystsypliny «Ukrainska mova (za profesiinym spriamuvanniam)» [Formation of Students' Culture of Scientific Language in the Process of Studying the Discipline "Ukrainian Language (for Professional Purposes)"]. Ukrainskyi pedahohichnyi zhurnal - Ukrainian Pedagogical Journal, 2, 100-105 [in Ukrainian].

Saienko V., Kurysh N., & Siliutina I. (2022). Digital competence of higher education applicants: new opportunities and challenges for future education. Futurity Education, 37-46. [in English].

Sapinski A., & Ciupka S. (2021). Pedagogical discourse in higher professional education of the future. Futurity Education, 4-13. [in English].

Antonchuk O. (2020). Formuvannia profesiinoi komunikatyvnoi kompetentnosti u protsesi vyvchennia kursu «Ukrainska mova za profesiinym spriamuvanniam» [Formation of professional communicative competence in the process of studying the course «Ukrainian language for professional purposes»]. Humanities science current issues, 1(27), 123-126. [in Ukrainian].

Vovchasta N., Bairamova O., Chorna H. (2022). Rozvytok navychok kreatyvnoho myslennia u zdobuvachiv vyshchoi osvity [Development of creative thinking skills in students of higher education]. Ukrainskyi pedahohichnyi zhurnal- Ukrainian Pedagogical Journal, 1, 87-97. [in Ukrainian].

Kolodii N. V. (2018). Sutnist profesiinoi movlennievoi kompetentnosti bakalavriv sotsialnoi roboty [The essence of professional speech competence of Bachelor of Social Work]. Osvitni obrii - Educational horizons, 47(2), 53-56. [in Ukrainian].

Kucheruk O. A. (2018). Formuvannia leksychnoi kompetentnosti uchniv u protsesi navchannia ukrainskoi movy z vykorystanniam metodu proektiv [Formation of pupils' lexical competence in the process of learning the Ukrainian language using the project method]. Ukrainska mova i literatura v shkolakh Ukrainy - Ukrainian language and literature in Ukrainian schools, 1, 26-31. [in Ukrainian].

Petrenko L. M. (2018). Teoretyko-metodolohichni pidkhody do zabezpechennia dystantsiinoho navchannia v zakladakh profesiinoi (profesiino-tekhnichnoi) osvity [Theoretical and methodological approaches to the provision of distance learning in institutions of professional (vocational and technical) education]. Visnyk Hlukhivskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni Oleksandra Dovzhenka - Bulletin of Hlukhiv Oleksandr Dovzhenko National Pedagogical University, 2(2), 90-96. [in Ukrainian].

Iakovytska L. S. (2020). Komunikatyvna kompetentnist yak systema vnutrishnikh resursiv osobystosti u naukovo-tekhnichnii diialnosti [Communicative competence as a system of internal resources of the individual in scientific and technical activity]. Indyvidualnist u psykholohichnykh vymirakh spilnot ta profesii - Individuality in the psychological dimensions of communities and professions, (рр. 206-211). Kyiv: TOV «AlfaPIK» [in Ukrainian].

Pro zatverdzhennia Polozhennia pro dystantsiine navchannia: nakaz MON Ukrainy vid 25.04.13 [On Approval of the Regulation on Distance Learning: Order of the Ministry of Education and Science of Ukraine of 25.04.13] № 466. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/z0464-04#Text (data zvernennia: 22.02.23) [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru