Умови підготовки майбутнього керівника навчального закладу до застосування інноваційних технологій

Размещено на http://allbest.ru

УМОВИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО КЕРІВНИКА НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки та психології, Закарпатський угорський інститут ім. Ф. Ракоці ІІ, м. Берегово

Анотація. У сучасних умовах розвитку освіти в Україні особливого значення набуває інноваційна діяльність навчальних закладів. Одним із пріоритетних напрямків управління школою є пошук шляхів організацій освітніх педагогічних та управлінських нововведень. Важливою складовою інноваційного потенціалу є здатність навчального закладу, її керівника до створення інноваційного середовища. Актуальність відзначається провідною роллю інновацій у діяльності навчального закладу для забезпечення ефективності навчального процесу. Ключовою інноваційною ідеєю сучасної освіти вважається компетентнісний підхід. Реалізуючи принцип інноваційності адміністрація навчального закладу спільно з учасниками навчально- виховного процесу вносить постійні зміни до його діяльності й тим самим покращують її результат.

майбутній керівник навчальний заклад управлінські технології

Постановка проблеми. На сьогодні ми спостерігаємо, що більшість педагогічних вищих навчальних закладів своїх студентів не готує до можливої управлінської діяльності та не достатньо виховує основи професійної культури. При переході вищих навчальних закладів України на багаторівневу підготовку фахівців та введення освітньо- кваліфікаційного рівня - магістр - особа, яка отримала диплом про повну вищу освіту та здобула спеціальні знання та уміння, які є достатніми для того, щоб професійно виконувати завдання інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад, виявив ще низку суперечностей між: новою парадигмою педагогічної освіти, що є спрямованою на підготовку висококультурного керівника навчального закладу, який має бути здатний транслювати систему загальнолюдських і професійних цінностей, та порівняно низьким рівнем сформованості професійної культури сучасного керівника навчального закладу; європейським вимогам, що висуваються до керівників навчальних закладів та відсутністю науково обґрунтованих педагогічних умов, які у процесі магістерської підготовки забезпечують формування відповідної професійної культури майбутнього керівника. Для системи освіти особливого значення набуває проблема професійного становлення менеджерів навчальних закладів. Нові запити суспільства вимагають наукового аналізу особистісних і професійних якостей керівника навчального закладу, мотивів управлінської діяльності тощо. Важливим аспектом розуміння компетентності є її оцінно-світоглядна спрямованість, що характеризує людину як суб'єкт діяльності в системі суспільного розвитку праці. Тут враховано здатність людини до прийняття адекватних і відповідних рішень в проблемних ситуаціях, планування та здійснення дій задля досягнення поставлених цілей, здатність вчитися на помилках та вносити корективи в процес досягнення цілей. Отже, професійна компетентність - це один із структурних компонентів професійної готовності до конкретного виду діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідник Герберт А. Саймон зауважив, що управління - це знання про те, як маніпулювати іншими людьми, - як примусити їх зробити те, що вам потрібно, але управління не може існувати поза мораллю. Тому особливо гостро постало питання про рівень професіоналізму керівників навчальних закладів, їхні особистісні та професійні якості, моральні цінності, культуру мислення, вміння вести за собою людей. Якщо керівник прагне до самовдосконалення з метою розвитку тих особистісних якостей, які необхідні сучасному керівникові та знає які пред'являються до нього вимоги, то ефективність управління навчальним закладом буде підвищуватися. Огляд наукової літератури засвідчує наявність значної кількості праць науковців з цієї теми. Найбільш важливі питання, що стосуються особистісно ділових та професійних якостей управлінців, розглядають у своїх працях такі зарубіжні та вітчизняні науковці: В. Маслов, В. Бондар, Р. Вдовиченко, Л. Васильченко, А. Гаврилюк, А. Файоль, Ф. Тейлор, А. Китов, В. Ургукін, Н. Шмельов, М. Лагунова, Н. Нижник, Л. Пашко, І. Резакович, В. Шатун, Л. Туріщева, С. Фролов. Зокрема, В. Олійник, Л. Даниленко М. Красовицький, С. Крисюк досліджували питання вдосконалення змісту роботи з підвищення кваліфікації керівних кадрів загальноосвітніх навчальних закладів. Удосконаленню управлінської та фахової майстерності керівників навчальних закладів присвятили свої роботи В. Бондар, В. Маслов. Систему неперервної освіти керівників загальноосвітніх навчальних закладів досліджували Л. Даниленко, В. Олійник, О. Галаган, Б. Гершунський.

Мета статті - дослідження та розкриття змісту умов підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до застосування інноваційних технологій в управлінській діяльності керівника закладу освіти; опис сутності ефективних управлінських технологій та сфери їх застосування.

Виклад основного матеріалу. Професійні інтереси людини відображають його основні емоційні потреби та свідчать про загальні життєві установки. Вибираючи професію, людина визначає для себе не тільки вид діяльності, але і відповідний їй спосіб життя, соціальні ролі і способи регуляції поведінки. Тому тести визначення професійних інтересів можна використовувати не тільки для вузьких завдань відбору, але і для отримання іншої цінної інформації про особу. Методики, призначені для діагностики мотивів, інтересів, професійних схильностей, установок та ін., як правило, є хорошим інструментом діагностики. Розвиток - одна з фундаментальних філософських і наукових категорій. Серед аспектів поняття «розвиток» виділяють такі: в основі розвитку лежить інноваційний процес - процес створення й засвоєння новацій, тобто процес руху до нового стану, причому не випадкового, а об'єктивно необхідного. У словниках міститься декілька визначень, але ми зупинились на ось цьому визначенні: «Розвиток - це процес закономірної зміни, переходу з одного стану в інший, більш досконалий; перехід від старої якості до нової, від простого до складного, від нижчого до вищого».

Основними умовами розвитку професійної компетентності майбутніх керівників є:

• Організаційно-управлінські (навчальний план, семестрові графіки, складання розкладу, вироблення критеріїв визначення рівня компетентності, матеріально-технічне оснащення освітнього процесу).

*Навчально-методичні (відбір змісту занять, інтеграція різних курсів, виділення провідних ідей).

• Технологічні (контрольно-оціночні, організація активних форм навчання, визначення груп умінь входять у компетентність, використання інноваційних технологій).

*Психолого-педагогічні (здійснення діагностики розвитку студентів, система стимулювання мотивації навчання, визначення критеріїв компетентності).

Отже, виходячи зі сказаного вище, ми можемо зробити висновок, що розвиток не просто еквівалент зміни, а скоріше поступальний рух, що виникає як взаємодія характерних рис й оточуючого середовища. Постійні зміни у зовнішньому середовищі є тим фактом, який детермінує необхідність постійного розвитку навчального закладу, управління ним, становлення керівника навчального закладу нового типу. Стабільність розвитку освітнього закладу забезпечується безперервністю усвідомлення та «нарощування» його управлінської культури, що протидіє стереотипності поведінки керівника і діяльності в режимі «автоматичного» управління [2, с. 37]. Здатність керівника до засвоєння морального, соціального, професійного досвіду, перетворення абстрактної можливості на реальне володіння професійним, моральним, соціальним статусом, якостями та функціями є одним із основних чинників розвитку особистості керівника. Виявляється це в процесі самоутвердження і утвердження особистості як суб'єкта управлінської діяльності. Цей нерівномірний і поступальний процес починається з елементарного самовизначення, орієнтації переважно на зовнішні регулятори, а з часом виходить на рівень саморегуляції, самовияву, самоактуалізації.

Протягом життя будь-якій людині доводиться вирішувати завдання трьох видів: 1) професійні - безпосередньо спрямовані на виконання завдань, що по- ставлені перед фахівцем як професіоналом;

2) соціально- виробничі - пов'язані з діяльністю у сфері виробничих відносин у колективі;

3) соціально-побутові - виникають у повсякденному житті та пов'язані з відпочинком, родинним спілкуванням, фізичним і культурним розвитком тощо і можуть вплинути на якість виконання фахівцем соціально- виробничих і професійних задач. За ознакою рівня складності розрізняють три класи задач професійної діяльності майбутніх фахівців: стереотипні, діагностичні та евристичні, яким відповідають різні рівні сформованості знань, умінь і навичок студентів [5]. Припускаємо, що за умови спеціально створених навчальних ситуацій студенти мали б змогу обмінятися власним розумінням тих чи інших тлумачень, уточнити правильність свого бачення навчальних процесів у ході діалогічної взаємодії, перевірити результативність своєї роботи, порівнюючи з результатами інших, що сприятиме створенню успішно-продуктивного навчально-пізнавального середовища. Таким чином, виникає потреба в удосконаленні навчального процесу у вищій школі з метою цілеспрямованого формування і підвищення рівня професійної компетентності майбутніх керівників, що уможливиться, на нашу думку, за рахунок використання засобів інтерактивних технологій під час вивчення студентами фахових дисциплін. Такий підхід сприятиме набуттю студентами усвідомлених знань (а не зазубрюванню необхідних визначень), формуванню у студентів досвіду виконання певних професійних дій (завдяки використанню фахово-ситуативних моделей на заняттях), обміну цим досвідом шляхом інтерактивної взаємодії, апробації сформованих умінь і навичок в умовах виконання практичних завдань професійного спрямування. Відтак актуалізується обґрунтування педагогічних умов застосування засобів інтерактивних технологій у процесі формування професійної компетентності майбутніх керівників. На сучасному етапі розвитку держави «уміння управляти» займає особливе місце в житті людей.

Велику роль в організації ефективної роботи навчального закладу відіграє її керівник. Він має бути здатним приймати сміливі рішення, творчо вирішувати проблеми колективу (як виробничі, так і особистісні), дбати про його добробут. Керівник - особа, на яку офіційно покладено функції управління установою (підприємством) та організації її діяльності. Організаторська діяльність директора навчального закладу спрямована на формування педагогічного колективу, колективу однодумців. У цій роботі особливу роль відіграють особистісні якості керівника - його професіоналізм, загальна і педагогічна культура, зацікавленість у справах школи, вчителів та учнів, вміння ставити завдання і добиватися їх рішення. На сучасному етапі розвитку суспільства існує об'єктивна потреба в сприянні особистісному розвитку керівників загальноосвітніх навчальних закладів їх особистісних та професійних якостей як неодмінній умові їх професійного вдосконалення, визначення провідних соціально- психологічних механізмів й умов, що ініціюють особистісний розвиток управлінців на різних етапах їх професійної діяльності. На думку Г. Єльникової [4], поняття «культура управлінської праці» містить такі різновиди культури: загальна, або загальнолюдська культура, культура політична, правова, естетична, педагогічна з її багатьма відтінками залежно від типу та специфіки навчального закладу. Вчені виділяють сучасні вимоги до керівника навчального закладу, його професійних знань і вмінь, позитивного досвіду педагогічної діяльності, його професійних і особистісних якостей: організованість, комунікативна обізнаність, переконливість, наполегливість, відповідальність, впевненість у власних діях, винахідливість, висока моральність, толерантність, чуйність, гуманність, доброта, справедливість, відповідальність, комунікабельність, оптимізм, прагнення самовдосконалення тощо [1], [2], [4]. Можна виділити такі необхідні професійні знання: знання сучасних теорій та моделей освітнього менеджменту, інноваційних технологій, стилів управління, методів підвищення ефективності керівництва та якості освітніх послуг, основних принципів менеджменту в освітніх організаціях тощо [2]. Професійними уміннями, у даному випадку, виступають: установлення ділових контактів, організація та планування діяльності навчального закладу, управління конфліктами, делегування повноважень, створення спеціальних умов для повноцінного розвитку педагогічного персоналу й учнівського колективу, прийняття управлінських рішень тощо. Важливим є взаємозв'язок професійних і особистісних якостей керівника навчального закладу [2]. Отже, ключовими у цій схемі є професійні й особистісні якості керівника, які визначають його здатність оптимально використовувати свої знання і вміння, що реалізуються у функціях професійної діяльності. Зазначимо, що під функціями професійної діяльності керівника навчального закладу ми розуміємо відокремлені напрями керівництва, які повинні бути забезпечені управлінськими діями. Основними функціями вважаємо: організацію, планування, координацію, прогнозування, прийняття та виконання управлінських рішень, регулювання та коригування роботи закладу, активізацію та мотивацію педагогічної діяльності, контроль і корекцію навчально-виховного процесу. Структура професійної компетентності майбутнього фахівця може бути розкрита через педагогічні вміння, які він одержує, а вміння розкриваються через сукупність послідовно розвиваються дій, заснованих на теоретичних знаннях і спрямованих на вирішення педагогічних завдань. Зміст теоретичної готовності фахівця нерідко розуміється лише як певна сукупність психолого-педагогічних і спеціальних знань. Але формування знань - не самоціль. Знання, що лежать в структурі досвіду фахівця мертвим вантажем, не будучи до того ж зведеними в систему, залишаються нікому не потрібним надбанням. Ось чому необхідно звернення до форм прояву теоретичної готовності. Такою є теоретична діяльність, у свою чергу виявляється в узагальненому умінні педагогічно мислити, що передбачає наявність у фахівця аналітичних, прогностичних, проективних, а також рефлексивних умінь. Зміст практичної готовності фахівця виражається у зовнішніх (предметних) уміннях, тобто діях, які можна спостерігати. До них відносяться організаторські та комунікативні вміння. Організаторська діяльність педагога забезпечує залучення учнів до різних види діяльності та організацію діяльності колективу, що перетворює його із об'єкта в суб'єкт виховання. До організаторських вмінь відносять мобілізаційні, інформаційні, розвиваючі і орієнтовані. Педагогічний моніторинг є об'єднуючим початком соціологічного, психологічного та управлінського моніторингу з метою отримання цілісного уявлення про особистості студента. Такий комплексний підхід до вивчення особистості студента, навчальної ситуації і т. д. спрямований, перш за все, на осмислення реальних навчальних можливостей: ступеня навченості, здатності до навчання, пізнавальних і особистісних інтересів, мотивів навчання, а також на встановлення дидактичних причин слабкої успішності, ступеня задоволеності студентів і педагогів освітнім процесом, емоційного стану учнів, характеру взаємин. Як зазначає Л. Даниленко [4, с. 32], керівники навчальних закладів не готові до перспективного розвитку, а головним у своїй діяльності вважають вирішення завдань поточного функціонування. Адже, якщо людину постійно привчати засвоювати обсяг відповідних знань та навичок у готовому вигляді, через деякий час вона стане не тільки нездатною проявити особисті здібності і якості, але взагалі не зможе їх проявляти. Для планування розвитку системи необхідно будувати модель її майбутнього. Складність цього завдання в тому, що керівники навчальних закладів є носіями певних стереотипів, які при нових суспільних змін та умов необхідно подолати. Безперервна освіта, саморозвиток та самоосвіта керівників є засобами розвитку професійних якостей керівника загальноосвітнього навчального закладу. У базовому стандарті України відмічається, що підготовка сучасного керівника навчального закладу має бути багаторівневою та варіативною, залежно від базової підготовки директора та його професійної компетентності. За діючим законодавством України, керівники освіти, навчальних закладів і педагогічні працівники повинні раз у п'ять років підвищувати свою кваліфікацію в системі післядипломної педагогічної освіти. Одним з основних завдань системи післядипломної педагогічної освіти, щодо освіти директорів загальноосвітніх навчальних закладів є надання знань керівникам освіти як менеджерам-фахівцям у галузі управління, що оцінюються лише за їх компетентністю та професійними здібностями. В системі перепідготовки керівників навчальних закладів існує безліч методів навчання (метод розробки шкільної документації, метод аналізу конкретних ситуацій, ситуація-вправа, ситуація-оцінка, ситуація- проблема, ситуація-ілюстрація, метод ігрового моделювання (ділова гра)) та навчально-професійних ситуацій (ситуації з явно вираженою суперечністю, ситуації на пошук способу вирішення, ситуації на виявлення суперечності та формулювання проблеми, ситуації з неконкретно представленою інформацією, ситуації на оптимізацію, ситуації на прогнозування, ситуації на рецензування, ситуації, направлені на розвиток логіки, комунікативно-творчі ситуації), які впливають на розвиток їх професійних якостей. Як свідчить досвід, застосування методу конкретних ситуацій і ділових ігор розвиває гнучкість аналітичного та конструктивного мислення, здатність приймати рішення в умовах, що змінюються, творчий підхід у прийнятті управлінських рішень, сприяє розширенню соціального світогляду особистості, дозволяє з максимальною ефективністю використовувати знання і вміння колективу, який очолює керівник. Визначальною умовою самоосвітньої діяльності керівника є забезпечення «навчання протягом життя». Найважливішим завданням самонавчання керівників загальноосвітніх навчальних закладів є засвоєння фахових знань, поглиблення професійної компетентності, постійний розвиток управлінських якостей. Самоосвіта - ознайомлення з новинками педагогічної та наукової літератури, методичними посібниками, інструкціями, наказами управління освіти є також одним із шляхів підвищення управлінської компетентності керівника загальноосвітнього навчального закладу. Керівники повинні знати, на що вони витрачають свій час. Найважливішим елементом продуктивної роботи керівника є уміння контролювати свій час. Їм варто бути націленими не на виконання роботи, а на кінцевий результат. Саморозвиток керівника загальноосвітнього навчального закладу - це процес усвідомленого цілеспрямованого розвитку себе як керівника, який включає самостійне вдосконалення своїх знань, умінь, особистісних і функціональних якостей, компетенції в цілому, що забезпечують ефективність професійної діяльності. Професійний саморозвиток - це не масове і навіть не типове явище, тому що не всі володіють якостями, які необхідні для цілеспрямованої роботи над собою. Формування мотивів і зміна структури мотивації професійної діяльності - процес складний і тривалий. Тому неможливо швидко сформувати у керівника школи вмотивованість на саморозвиток, якщо її немає в структурі його мотивів. Наявність даної мотивації є одним з головних професійних якостей менеджера, здатного самостійно зробити кар'єру і досягнути успіху в процесі перетворень.

Висновки. Отже, саме система неперервної освіти, самоосвіта та саморозвиток керівників загальноосвітніх навчальних закладів є стимулом професійного розвитку особистості. Визначальною умовою самоосвітньої діяльності керівника є забезпечення «навчання протягом життя». Найважливішим завданням самонавчання керівників загальноосвітніх навчальних закладів є засвоєння фахових знань, поглиблення професійної компетентності, постійний розвиток управлінських якостей. Визначальною сутністю людей науки, як вважав видатний педагог минулого, В. Вернадський, є наукова віра у поєднанні з енергією самостійної наукової думки. Важливим чинником піднесення ефективності роботи вищої школи вчений вважав дійову силу слова викладача. «Нема нічого, - як стверджував він,- що діяло би сильніше живого вільного слова, слова людини, яка вірить усією душею в те, що говорить, людини, яка хоче, щоб всі т, які слухали її, повірили у те, у що вона вірить, бажали того, чого вона бажає, знали те, що вона знає» [6, с.211]. Високо ставив В. Вернадський тих викладачів, які були наділені даром живого слова, духовною енергією, чулістю, здатністю захоплювати слухачів, спрямовувати їх на все добре, порядне, чесне. Такі люди народжуються не часто, але вони так потрібні у центрах інтелектуального життя, «де сходяться сотні, сотні людей, котрі розійдуться у всі кінці рідної землі і там будуть працювати в ім'я того, що знайшли в цих центрах» [6, с.213]. Таким чином, через розвиток особистісних і професійних якостей, через набуття професійних знань і вмінь, придбання позитивного педагогічного досвіду, виконання спеціальних функцій, формування індивідуального стилю керівництва, розвиток морально-етичної культури відбувається процес професійного становлення менеджера освітнього закладу.

Література:

1. Бойко І.І. (2008): Професійна компетентність керівника закладу освіти як складова його професійної культури / Педагогічний дискурс. № 5, 8-14.

2. Васильченко Л. (2008): Управлінська культура керівника школи в системі післядипломної педагогічної освіти. [Електронний ресурс] // Освіта.иа (Вид-во «Плеяди»), Режим доступу: http://osvita.ua/school/ manage/1181/.

3. Даниленко Л.І. (2004): Підготовка керівника середнього закладу освіти: навч. посібник. - К.: Міленіум, 272.

4. Єльникова Г.В. (2005): Управлінська компетентність: методичні матеріали. К. : Ред. загальнопед. газет, 128.

5. Комплекс нормативних документів для розроблення складових системи стандартів вищої освіти: (2003): (Додаток 1 до наказу Міністерства освіти України від 31.07.1998 р. № 285 зі змінами та доповненнями) // Вища освіта: Інформаційний вісник. № 10, 5-82.

6. Лещенко А. & Лещенко М. (2003): Володимир Вернадський і його просвітницько-педагогічна діяльність, АПН України, Інститут педагогіки та психології. - К.: АСМІ, 292.

Размещено на Allbest.ru