Особливості роботи соціального працівника з батьками, які виховують дітей з особливими освітніми потребами

Размещено на http://allbest.ru

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Юлія Підвальна кандидат педагогічних наук, доцент,

м. Умань, Україна

Анотація

Розглянуто особливості роботи соціального працівника з батьками, які виховують дітей з особливими освітніми потребами. Висвітлено проблеми батьків дітей з особливими освітніми потребами та їх емоційні стани. Теоретично обґрунтовано завдання та етапи роботи соціального працівника та соціального педагога з батьками дитини з ООП, визначено кроки їхнього співробітництва. Охарактеризовано такі форми роботи з батьками, як: психолого-педагогічна просвіта, соціально-педагогічний патронат, психолого-педагогічний супровід. Акцентовано на проведенні просвітницької роботи серед громадськості, з педагогічним колективом та батьками задовго до початку входження дітей в загальноосвітню школу. Досліджено інноваційні форми роботи психолога, соціального працівника та соціального педагога з сім'єю дитини з ООП, описано особливості організації груп спілкування, стратегії спостереження, невтручання в стосунки батьків і дитини. Розкрито фактори успішної інклюзії в умовах загальноосвітньої школи та подано рекомендації соціальним педагогам щодо ефективної взаємодії з сім'ями дітей з ООП.

Ключові слова: дитина з особливими освітніми потребами, соціальний педагог, соціальний працівник, психолог, інклюзивна освіта, взаємодія школи та сім'ї, форми взаємодії з батьками дитини з особливими освітніми потребами; психолого-педагогічна просвіта, соціально-педагогічний патронат, психолого-педагогічний супровід.

Abstract

Features of a social worker's work with parents who raise children with special educational needs

Julia Podvalna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Social Pedagogy and Social Work Uman State Pedagogical University named after Pavlo Tychyna Uman, Ukraine,

The peculiarities of the social worker's work with parents raising children with special educational needs are considered. The problems of parents of children with special educational needs (SEN) and their emotional states are highlighted.

The tasks and stages of work of a social worker and a social pedagogue with the parents of a child with special needs are theoretically substantiated, and the steps of their cooperation are defined. Such forms of work with parents are characterized as: psychological-pedagogical education, social-pedagogical patronage, psychological-pedagogical support. Emphasis is placed on conducting educational work among the public, with the teaching staff and parents long before children enter secondary school. Innovative forms of work of a psychologist, social worker, and social pedagogue with the family of a child with SEN have been studied, features of communication group organization, observation strategies, and noninterference in parent-child relationships have been described. The factors of successful inclusion in the conditions of a comprehensive school are revealed, and recommendations are given to social pedagogues regarding effective interaction with families of children with disabilities. Keywords: child with special educational needs, social pedagogue, social worker, psychologist, inclusive education, interaction between school and family, forms of interaction with parents of a child with special educational needs; psychological-pedagogical education, social-pedagogical patronage, psychological- pedagogical support.

Вступ

Постановка проблеми. В Україні спостерігається стійка тенденція до збільшення кількості дітей з особливими освітніми потребами, а їх сім'ї становлять одну з найбільш вразливих груп населення. Сучасні наукові погляди базуються на переконанні, що батьки є першими і головними вчителями дитини.

Таким чином, соціальна підтримка таких сімей - це вирішення цілого комплексу проблем, пов'язаних з допомогою дитині: з її виживанням, лікуванням, освітою, соціальною адаптацією та інтеграцією в суспільство. У процесі взаємодії школи та сім'ї дуже важливо враховувати інтереси, пріоритети та проблеми сімей.

Батьки дітей з ООП повинні працювати в тісному контакті з педагогами, психологами, соціальними працівниками і бути їхніми партнерами у розробці й реалізації навчальних планів [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема родин, які виховують дітей із особливими освітніми потребами, має глибокі історичні корені. педагогічний просвітницький школа освітній інклюзія

У розвитку людства взаємовідносини родини і суспільства пройшли шлях від диктату соціуму, який передбачав позбавлятися від неповноцінних немовлят, до розуміння необхідності надання допомоги і підтримки таким родинам. У наш час переживання батьків, що пов'язані із вихованням хворої дитини, цікавлять вчених різних країн.

В Україні соціально-педагогічні аспекти виховання дитини досліджують вчені та практики В. Андрущенко, А. Астахова, І. Бех, І. Звєрєва, І. Зязюн, А. Капська, М. Лукашевич, Н. Ничкало, В. Панок, І. Пінчук, В. Семиченко.

Робота з дітьми та батьками, які виховують дітей з особливими освітніми потребами, знаходиться в центрі уваги багатьох зарубіжних і вітчизняних науковців: В. Андрущенка, О. Акімової, В. Бондаря, Л. Борщевської, І. Іванової, А. Колупаєвої, Н. Сабат, М. Ярмаченка - та зумовлює необхідність її практичного спрямування [2].

Виклад основного матеріалу

Робота з батьками дітей з особливими освітніми потребами невипадково приділяється чимала увага. Важливу роль у процесі соціалізації відіграють спілкування та взаємини, що вибудовуються між батьками й дітьми, і це найтісніші, найдовірливіші та близькі відносини, які тільки можуть бути в людському суспільстві. Взаємини позитивно впливають у період дитинства, коли дитина вчиться відрізняти добро і зло, відчувати щирість і відкритість намірів, коли вона найбільш довірлива й готова повною мірою занурюватися в усе нове.

Взаємини характеризуються можливістю тривати все життя і, отже, здійснюють найбільш тривалий вплив. Для таких дітей, контакт яких через особливості психофізичного розвитку з навколишнім світом значно звужений, незмірно зростає роль сім'ї в становленні дитини як особистості, громадянина.

Родині належать значні можливості вирішення певних питань: виховання дітей, включення їх у соціальні та трудові сфери, становлення дітей з порушеннями психофізичного розвитку як активних, рівноправних членів суспільства. Процес реалізації підтримки є тривалим і вимагає обов'язкової систематичної, комплексної участі всіх спеціалістів, що спостерігають дитину (педіатр, психолог, дефектолог, профільний лікар та ін.).

Неблагополучна сім'я - сім'я з низьким соціальним статусом, у якій батьки не справляються з покладеними на них функціями: це може бути як одна із сфер, так одночасно декілька. Процес виховання протікає з великими труднощами, а робота з батьками може бути мало результативною або взагалі відсутньою через небажання батьків визнавати власні помилки, іти на контакт з педагогами. У такій родині дитина весь час стресує, відчуває дискомфорт, зневагу, нерідко підпадає під насилля з боку дорослих.

Неповна сім'я - сім'я, у якій тільки один з батьків проживає спільно з дітьми, утримує та виховує їх. У такій родині частіше зустрічається послаблення уваги до дитини.

Багатодітна сім'я - сім'я, у якій подружжя виховує трьох та більше дітей.

Така родина підлягає великому фізичному та емоційному навантаженню, тому є імовірність того, що буде брак часу для дитини з особливими освітніми потребами, особливо коли з дітьми займається одна мама. Досить часто батьки втрачають почуття справедливості стосовно дітей, проявляють різний рівень турботи, приязні та уваги. Ображена дитина в більшості випадків гостро відчуває нестачу батьківської любові тепла й уваги, і реакція на це може бути найнесподіванішою: від психологічного стану дитини, що супроводжується тривожністю, почуттям недосконалості та невпевненості в собі, до станів підвищеної агресивності, проявів неадекватної реакції на життєві ситуації. Найстаршим дітям у багатодітній родині притаманна беззаперечність у судженнях та переконаннях, прагнення до лідерства, керівництво навіть у тих випадках, коли в цьому немає потреби. Усе це своєю чергою утруднює процес соціалізації дітей

Практика показує, що після народження дитини з відхиленнями у розвитку її батьки стикаються з наступними проблемами: суперечливі почуття на дитину; відсторонення від дитини, передача відповідальності за дитину державним навчальним закладам; в сім'ях, де крім дитини з обмеженими можливостями, є й інші, звичайні діти, труднощі пов'язані із застосуванням різних методів виховання по відношенню до здорових дітей і дітей з ООП; негативні тенденції в психічному стані батьків проявляються в неадекватній поведінці - агресивність, дратівливість, нестриманість, недоброзичливість; психологічна травмованість, яка не дозволяє їм адекватно ставитися до проблеми народження дитини з особливими потребами [7, с. 8-9].

Істотні емоційні стани батьків дітей з ООП:

1. Шок - перша реакція батьків на усвідомлення горя. Це руйнівний період, коли вони відчувають себе в прірви між минулим і майбутнім. У них виникає крах надій, протест проти злої долі.

2. Заперечення - віра в зцілення, помилковість діагнозу. Це час, коли надії змінюються відчаєм (батьки все ще не можуть прийняти того, що сталося, і шукають канал для відреагування негативних емоцій).

3. Депресія - почуття пригніченості - батьки емоційно не сприймають можливу позитивну перспективу свого життя і життя своєї дитини.

4. Прийняття нової реальності (конструктивна поведінка) - перед батьками відкриваються нові цінності й бачення сенсу життя [1].

У цьому контексті доцільно визначити завдання роботи соціального працівника з батьками дитини з ООП: - відійти від поняття хвороби і формувати у батьків сприйняття дитини як особливої, що відрізняється від інших, людини; - формувати розуміння того, що рано чи пізно дитина буде жити більш-менш самостійно, тому наша мета зробити її максимально адаптованою; - встановити взаємини довіри і прийняття між фахівцем і батьками; - допомогти батькам в коректній і тактовної формі позбутися ілюзій в плані майбутньої дитини; водночас посилити їхню віру в можливість і перспективи розвитку дитини; Організація соціально-педагогічної роботи з сім'єю, яка виховує дитину з відхиленнями у розвитку, передбачає кілька етапів: - діагностично-конструктивний етап - дослідження мікросоціуму і виховного потенціалу сім'ї; аналіз основних проблем і проектування соціально-педагогічного процесу в сім'ї, підбір засобів і методів реабілітації відповідно до загальних цілей виховання; - організаційний - полягає у конструктивній діяльності, включаючи різні форми педагогічної анімації в організації сімейно-побутової праці, освітніх заходів, дозвілля і передбачає проектування корекційно-педагогічного процесу в умовах сім'ї, підбір засобів і методів роботи; - комунікативний - допомога у встановленні оптимальних взаємин між батьками і дітьми, іншими членами сім'ї в сфері найближчого оточення; сприяє становленню нових форм взаємодії з дитиною, яка має відхилення у розвитку, засвоєння специфічних засобів спілкування [2, с. 78-80]. Задовго до входження дитини в соціальне середовище навчального закладу необхідно провести просвітницьку роботу серед громадськості з метою формування позитивних установок щодо сприйняття дітей з особливими потребами; підготувати педагогічний колектив до роботи з такими дітьми та їхніми родинами; формувати толерантне ставлення до них.

З огляду на етапи соціально-педагогічної роботи з сім'ями дітей з ООП, пропонуємо наступні кроки співробітництва (до початку навчального року): організація команди фахівців для надання необхідної консультативної та практичної допомоги батькам; запрошення батьків на загальні батьківські збори, на День відкритих дверей; організація зустрічей педагогів з батьками дітей з ООП в межах класу; з'ясування очікувань батьків і визначення цілей подальшої спільної роботи; створення груп взаємодопомоги для батьків в умовах установи. Робота з батьками з початку навчального року починається із залучення їх до складу мультидисциплінарної команди індивідуального супроводу дитини. Спільне з батьками написання індивідуальної програми розвитку забезпечить їх інформування про потенційні можливості дитини, динаміку її розвитку та врегулює ряд суперечливих питань.

Для сімей, які виховують дітей з особливими освітніми потребами, характерні соціальна та просторова ізоляція через наявність «бар'єрів інвалідності» та психологічна ізоляція через байдуже або відкидає відношення інших до таких дітей. Це завжди пов'язано з серйозними емоційними переживаннями батьків та членів їхніх сімей. Особливо часто виникають реакції на діагноз - почуття провини, почуття незаслужених подій. Сім'ї, що мають таких дітей досить часто розпадаються. Тривалість психологічного стресу, що відчувається батьками, призводить до різних психосоматичних порушень. Згодом він не знижується, а тільки зростає. Для таких сімей необхідно зберігати, зміцнювати, розвивати духовні, психологічні та соціальні компоненти емоційної реакції у відносинах між дітьми та батьками [2].

У вирішенні цієї проблеми можуть допомогти заняття з подолання емоційних порушень у дитячо-батьківських взаєминах, націлені на наступні аспекти.

1. Підвищення рівня психологічної культури емоційної сфери дитячо- батьківських відносин. Заняття допоможуть поглибити знання, здібності та навички батьків та дітей при оволодінні сенсорним спілкуванням.

2. Створення сприятливого психоемоційного клімату у сім'ях дітей з особливими освітніми потребами. Поліпшення емоційного клімату в відносинах між дітьми та батьками, за допомогою допомоги батькам в отриманні психолого-педагогічних знань.

3. Удосконалення комунікативних форм поведінки.

4. Формування навичок належного спілкування з навколишнім світом і т. д. [6, с. 70].

Кожна сім'я, яка виховує дитину з особливими освітніми потребами, стикається з багатьма проблемами, які необхідно вивчити та вирішити. Саме тому спектр сімейних проблем, особливо внутрішньо сімейних відносин і, як наслідок, роботи з сім'єю, стає унікальним у кожному конкретному випадку [7, с. 63].

Соціальна підтримка сімей з дітьми з особливими освітніми потребами - це система гарантованих державою економічних, правових, соціальних заходів підтримки, що забезпечує сім'ям з дітьми-інвалідами умови для нормального існування та подолання природних обмежень життєдіяльності.

Отже, сутність соціальної підтримки таких дітей полягає у спільному з дитиною та батьками проектуванні шляхів подолання труднощів, вирішення проблем, посилення життєвих ресурсів особистості, їх доцільне використання в нових умовах для самореалізації.

Крім соціальної підтримки цієї категорії дітей, на пильну увагу заслуговує і соціально-педагогічна підтримка сім'ї дитини-інваліда. Вона спрямована на подолання батьками складнощів, пов'язаних з вихованням дитини-інваліда, сприяння його оптимальному розвитку, не звертаючи уваги на наявний об'єктивний чинник ризику. Важливим при реалізації соціально-педагогічної підтримки у таких сім'ях є наявність спілкування між дітьми та батьками, що дозволяє найбільш повно розкрити особистість дитини, дозволяє батькам поглянути на його по-новому [6, с. 71].

Ми розглядаємо соціально-педагогічну підтримку як одну із основних видів підтримки, що забезпечує соціальну адаптацію дітей з обмеженими можливостями та його батьків. Вона фокусується на розробці нової системи цілей та цінностей дитиною та батьками, сприяє їхній вільній самореалізації.

У психолого-педагогічних дослідженнях, присвячених проблемам виховання, підкреслюється, що процес розвитку дитини з особливими освітніми потребами підвищує вимоги до довкілля, включаючи сім'ю, які у ній стосунки. У цій ситуації виховна значущість сім'ї зростає в багато разів.

Сучасний підхід до соціально-педагогічної підтримки сімей, які виховують дітей з особливими освітніми потребами, дозволяє розглядати її як реабілітаційну структуру, з можливістю створення сприятливих умов для розвитку та виховання дитини [1].

В останні роки відбулися позитивні зміни у вирішенні питань, пов'язаних з освітою та вихованням дітей-інвалідів, на краще. Відповідні законодавчі акти були ухвалені на державному рівні, готуються спеціалісти для надання соціально-педагогічної підтримки дітям та сім'ям, розробляються програми соціально-педагогічної підтримки дітей з особливими потребами.

Особливе значення у програмах соціально-педагогічної підтримки сімей з дітьми з особливими освітніми потребами має пошук шляхів та коштів розширення простору для їх спілкування на основу стимулювання соціальної активності дитини. В умовах такого спілкування дитина розвиває навички взаємної орієнтації спільних дій з іншими, отримує можливість розвивати власну діяльність. Для досягнення позитивного результату соціально-педагогічної підтримки необхідно використовувати різні спеціально організовані заходи, що організовуються як усередині соціальної чи освітньої установи, так і поза нею, що дозволяють використовувати ігрові заходи.

Особливості соціально-педагогічної підтримки полягає в тому, що вона впливає на поліпшення якості життя дітей з особливими освітніми потребами шляхом встановлення соціальних контактів. Для повноцінного та гармонійного розвитку дитина повинна рости в сімейній обстановці, в атмосфері щастя, кохання та розуміння, а це особливо важливо для дитини із проблемами розвитку [3].

Останнім часом батьки з подібними проблемами встановлюють контакти один з одним. Для батьків важливо підтримувати тісні контакти з різними неурядовими організаціями. Це дає їм необхідну підтримку, почуття впевненості у собі, допомагає впоратися зі стресом.

Суть соціально-педагогічної підтримки сімей, які виховують дітей-інвалідів, полягає в тому, що цей процес має бути комплексним, проходити за участю фахівців різного профілю: педагогів, соціальних працівників, психологів, лікарів тощо.

Значимість соціально-педагогічної підтримки зумовлена тим, що допомога сім'ї, яка має дитину-інваліда, повинна бути широкою по охопленню проблем, а також учасників подій, до яких належать члени сім'ї та їх родичі, працівники спеціалізованих установ, чия увага має бути привернена до проблем дітей-інвалідів, сім'ї дитини та її потреб [5].

Таким чином, сутність соціально-педагогічної підтримки сімей, які виховують дитину з особливими освітніми потребами, полягає в тому, щоб допомогти сім'ям з такими дітьми досягти певного ступеня їхньої участі в соціальних взаємодіях, дати можливість сім'ям з дітьми-інвалідами організувати свій спосіб життя для розвитку інших характеристик дитини і тим самим компенсувати інвалідність максимально можливою мірою. Соціально-педагогічні заходи повинні перешкоджати тому, щоб вроджений або набутий дефект займав центральне місце у формуванні та розвитку особистості.

Разом з іншими заходами соціальної підтримки дітей-інвалідів, передбачених законодавством, соціально-педагогічна підтримка дітей, що здійснюється значною мірою членами його сім'ї, здатна ефективно вирішувати питання фізичного та психоемоційного розвитку дитини, її адаптації до життя в суспільстві.

У своїй роботі соціальний працівник використовує такі форми роботи з батьками: психолого-педагогічна просвіта, соціально-педагогічний патронат, психолого-педагогічний супровід. Психолого-педагогічна просвіта:

- індивідуальне, групове, сімейне консультування батьків фахівцями (психологом, дефектологом, логопедом, медичними працівниками);

- бібліоконсультування на тему «Особлива дитина»; «Хвилини спілкування» (в яких батьки спілкуються між собою, обмінюються досвідом, інформацією з проблем виховання і реабілітації); - педагогічні бесіди, які проводять фахівці в рамках індивідуальної роботи («Як вдома займатися з дитиною?», «Ігри, які можна зробити своїми руками» та інші); - круглий стіл - об'єднує фахівців і батьків, допомагає знайти оптимальні підходи у взаємодії з дітьми, розкрити емоційний світ батьків, надати їм надію на те, що вони можуть розраховувати на підтримку і розуміння, допомагає змінити погляд на проблему.

Соціально-педагогічний патронат: відвідування сімей вихованців; консультування та проведення занять у домашніх умовах; демонстрація педагогами методів і форм роботи з дитиною; формування інтересу батьків до процесу розвитку дітей; перебудова психіки батьків на сприйняття дитини з ООП такою, якою вона є, на позитивне оцінювання результатів її діяльності.

Психолого-педагогічний супровід - це пролонгований, динамічний процес, цілісна діяльність, в яку включені наступні компоненти: корекція емоційного стану батьків; корекція взаємин дитина батьки; оптимізація спілкування дитина батьки суспільство; полегшення адаптації; актуалізація прихованих внутрішніх ресурсів [6].

Однією з дієвих форм співпраці є листування соціального працівника з сім'єю, яке може мати вигляд щотижневих заміток, які повідомляють про новини в навчальному закладі, улюблені види діяльності дитини, її цікаві висловлювання. Батьки охоче заводять індивідуальні зошити розвитку дитини, які щодня оформляються педагогами і передаються батькам додому.

Крім того, співпраця з батьками дітей з особливостями психофізичного розвитку проводиться в наступних формах: - семінари-практикуми для набуття практичних навичок з виховання дітей (як читати книгу, готувати руку дитини до письма); - батьківські збори, на які можна запросити лікаря, психолога, юриста, дитячого письменника. На групових зборах питання готує педагог, інші батьки або хтось із фахівців; - батьківські конференції, які можна завершити спільним концертом дітей, членів їх сімей; - папки-пересувки, в які вкладаються тематичні статті - для залучення батьків до читання педагогічної літератури;

- пропаганда педагогічних знань у формі виставки дитячих робіт;

- рольові ігри, тренінги;

- - «Телефон довіри», «Журнал відгуків та пропозицій», «Скринька уваги і поваги», «Спільно вирішуємо проблеми»;

- спільні заняття з дітьми (вечори відпочинку, спортивні свята і розваги, участь в підготовці вистав, лялькового театру, виставок тощо).

Напрацьовано багато нових форм роботи соціального педагога з сім'єю дитини з ООП, а саме: проектування (розроблення сімейних проектів); створення батьківської кімнати (наприклад, «Сімейна світлиця») для зустрічей з мамами і татами; обладнання куточка «Для допитливих дітей і дбайливих батьків»; випуск на допомогу батькам рукописного журналу «Сімейна сторінка»; проведення спільно з родинами свят і днів народжень; портфоліо - допоможе краще пізнати дитину, її реальні можливості, динаміку змін [5].

Одним із найефективніших способів залучення батьків до навчально-виховного процессу є запрошення в клас. Це дає батькам можливість ознайомитися з сучасними технологіями роботи з дітьми, які вони потім зможуть використовувати вдома. Щоб надати батькам позитивний досвід роботи з дітьми в класі, соціальному працівникові та соціальному педагогові потрібно діяти в такій послідовності: - обрати один з видів діяльності, який можна продемонструвати; - коротко пояснити батькам мету заняття і схему його проведення; - запросити батьків попрацювати в кабінеті; - пояснити батькам, що заняття має проходити невимушено, у вигляді гри; доцільно підкреслити, що не слід акцентувати увагу на результаті, на перемозі.

У дитинстві найбільше значення має сам процес навчання, а не кінцевий результат [1]. У процесі спільної роботи батьки отримують емоційну підтримку, пораду консультанта-професіонала. Групи спілкування привабливі своєю енергією. Групи батьківського спілкування працюють за темами «Страхи», «Чужий, інший», «Особливості взаємодії дітей і батьків», «Особлива дитина і суспільство», «Різні стилі виховання», «Особливості розвитку або індивідуальні риси?» та інші. Також проводяться групи для батьків з дітьми, де практикується стратегія спостереження, невтручання соціального педагога в стосунки батьків і дитини. Мається на увазі, що в сприятливих умовах уваги, тепла, доброго ставлення до дитини, налагоджується контакт між батьками й дитиною. У концепції поведінкової терапії проводяться батьківсько-дитячі групи, де ініціатором всіх ігор і занять є ведучий - соціальний працівник, соціальний педагог (психолог). У процесі заняття батьки можуть взаємодіяти не тільки зі своїми дітьми, а й з іншими дітьми і дорослими. На таких групах виробляються навички продуктивної поведінки. Передбачається, що, змінюючи партнерів дітей, батьки здатні помітити, де їхня стратегія поводження не працює і замінити її на більш успішну. Група «Іграшка своїми руками» схожа на батьківський клуб за інтересами. Тут ведуться розмови, близькі до життя, але далекі від психологи і педагогіки. Результат цих груп невербальний. Батьки можуть не знати, що і як сказати своїй дитині, але здатні створити іграшку як символ свого почуття до неї. І, часом, це сприяє контакту між батьками і дитиною краще, ніж усвідомлені відносини і продумані лінії поведінки. Отже, для успішної інклюзії в умовах загальноосвітньої школи необхідно враховувати наступні фактори: командний підхід; задоволення індивідуальних освітніх потреб дітей; співпраця з батьками; створення сприятливої атмосфери в дитячому колективі [5].

З метою ефективної взаємодії з сім'ями дітей з ООП соціальним педагогам важливо враховувати наступні рекомендації: - опирайтеся на цінності дитини і необхідності розвитку її сильних сторін; - намагайтеся зрозуміти батьків, прислухайтеся до їхньої точки зору, приймайте їхню позицію; - вмійте бачити в дитині індивідуальність, незалежно від наявних недоліків розвитку; - пам'ятайте: всі члени команди індивідуального супроводу дитини мають рівний статус; - домовляйтеся з батьками про обмін інформацією щодо розвитку дитини вдома і навчальному закладі; - боріться зі стереотипами; - не шкодуйте батьків, це заважає ефективній взаємодії; - спільно з батьками вирішуйте проблеми і плануйте подальшу діяльність; - у разі заперечення сім'єю необхідності особливої уваги до їх дитини, надавайте інформацію фактичного характеру і уникайте готових оцінок і висновків; - пояснюйте батькам, що навчання і виховання їхніх дітей відбувається тільки невеликими кроками, але систематично [2; 4].

Отримання освіти дітьми з обмеженими можливостями є однією з основних і невід'ємних умов їх успішної соціалізації, забезпечення їх повноцінної участі в житті суспільства, ефективної самореалізації в різних видах професійної і соціальної діяльності. У зв'язку з цим забезпечення реалізації права дітей з обмеженими можливостями на освіту розглядається як одне із найважливіших завдань державної політики не тільки в галузі освіти, але і в області демографічного і соціально-економічного розвитку України [4].

Нормативно-правовою базою забезпечення освіти дітей з особливими потребами в Україні є Конституція України, закони України «Про освіту», «Про реабілітацію осіб з обмеженими можливостями здоров'я», «Про основи соціальної захищеності осіб з обмеженими можливостями здоров'я в Україні», Указ Президента України від 01.06.2005 р. № 900 «Про першочергові заходи щодо створення сприятливих умов з життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями».

Нова методологія спеціальної освіти дітей з обмеженими можливостями обґрунтована у Постанова Кабінету Міністрів України №617 від 22 серпня 2018 року про «Деякі питання створення ресурсних центрів підтримки інклюзивної освіти та інклюзивно-ресурсних центрів».

Постанова Кабінету Міністрів України №88 від 21 лютого 2018 року «Про деякі питання використання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами у 2018 році».

Наказ МОН України від 21.07.2017 № 1081 «Про затвердження Типового навчального плану для дітей з інтелектуальними порушеннями помірного та тяжкого ступеня (початкова школа)».

Лист МОН України від 12.07.2017 № 1/9-385 «Про навчальні плани та організацію навчально-реабілітаційного процесу для учнів з особливими освітніми потребами загальноосвітніх навчальних закладів у 2017/2018 навчальному році».

Постанова Кабінету Міністрів України №545 від 12.07.2017 року «Про затвердження Положення про інклюзивно-ресурсний центр».

Лист МОН України від 03.07.2017 № 1/9-362 «Про Перелік навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання в загальноосвітніх навчальних закладах для навчання дітей з особливими освітніми потребами (за нозологіями) у 2017/2018 навчальному році».

Лист МОН України від 06.02.2017 № 1/9-63 «Щодо навчальної літератури для дітей з особливими освітніми потребами».

Лист МОН України від 10.01.2017 № 1/9-2 «Про сучасні підходи до навчально-виховного процесу учнів з особливими освітніми потребами».

Постанова Кабінету Міністрів України №526 від 23.08.2016 року «Про внесення зміни у додаток 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. № 1298».

Лист МОН України від 12.07.2016 № 1/9-364 «Про організаційно-методичні засади забезпечення навчально-виховного процесу для учнів з особливими освітніми потребами загальноосвітніх навчальних закладів у 2016/2017 навчальному році» [4].

Висновки

Батьки, які усвідомлюють важливість свого вкладу в процес соціальної адаптації дитини, - мають творчі резерви і віру, являють собою потужну силу. Завдання фахівця полягає в тому, щоб сублімувати цю силу і спрямувати її в «правильному» напрямку. Таким чином, взаємодія соціального працівника та соціального педагога з батьками дітей з особливими потребами полягає в організації цілеспрямованої фахової допомоги сім'ї у вирішенні психолого-педагогічних і соціальних проблем; забезпеченні всебічного розвитку дитини відповідно до її задатків, схильностей, здібностей, індивідуальних, психічних і фізичних особливостей, культурних потреб; формування у неї моральних норм і створення умов для її успішної соціалізації.

Подальшої розробки в окресленій науковій площині потребують питання підготовки майбутніх соціальних педагогів, психологів і соціальних працівників до інклюзивної освіти та впровадження в цей процес інноваційних форм і методів соціально-педагогічного патронату, психолого-педагогічний супроводу сімей, що виховують дітей з особливими потребами.

Література

1. Гецко С. І. Взаємодія дитячого садка з батьками дітей з особливими потребами / С. І. Гецко // Оновлення змісту, форм і методів навчання і виховання в навч. закладах: збірник наук. праць. Наук. записки Рівненського держ. гуманітарного університету. - Випуск 1 (44) 2011 [Ел. рес.]. - Реж. дост.: http://www.nbuv.gov.ua/ old_jrn/Soc_Gum/ Ozfm/ 2011_44/ getsko.pdf.

2. Закусило О. Ю. Прикладні аспекти соціальної роботи з сім'ями, що мають дітей з особливими потребами // О. Ю. Закусило, Н. В. Вільхова-Марчук // Сучасні проблеми навчання, виховання та інклюзії людей з особливими потребами. - Розділ I. - С. 76-82.

3. Колупаєва А.А., Таранченко О.М. Освіта дітей з особливими потребами за часів незалежності України: етапність у стратегічному вимірі / А.А. Колупаєва, О.М. Таранченко // Особлива дитина : навчання і виховання. - № 3(79). - 2016. - С. 7 - 18

4. Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989 р. (редакція зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року)/Ел. Ресурс: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_021

5. Особливості роботи з дітьми з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання. Вісник № 4 НДЛ інклюзивної освіти. / [Укладачі: Савчук Л. А., Юхимець І. В.], - Рівне: РОІППО, 2013. - 53 с.

6. Романюк Н. С. Метод. посібник «Робота та співпраця із батьками дітей з ООП». 2021. 50 с. URL: https://vseosvita.ua/library/metodicnij-posibnik-robotata -spivpraca-iz- batkami-ditej-z-oop-406357.html (дата звернення: 14.10.2021).

7. Соловйова Т.Г. Соціально-педагогічні основи роботи з батьками дітей з особл. потребами: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.05 «Соціальна педагогіка» / Т. Г. Соловйова. - Київ, 2009. - 23 с.

References

2. . Zakusylo O. Yu, Vilkhova-Marchuk N. V. Prykladni aspekty sotsialnoi roboty z sim'iamy, shcho maiut ditei z osoblyvymy potrebamy [Applied aspects of social work with families that care for children with special needs]. Suchasni problemy navchannia, vykhovannia ta inkliuzii liudei z osoblyvymy potrebamy- Current problems of education, development and inclusion of people with special needs, 1 76-82 [in Ukrainian].

3. Kolupayeva, А.А., & Taranchenko, О.М. (2016). Osvita ditei z osoblyvymy potrebamy za chasiv nezalezhnosti Ukrayiny: etapnist u strategichnomu vymiri [Education of children with special needs during the independence of Ukraine: stage in a strategic dimens] in Osoblyva dytyna: navchannya і vyhovannia. 3(79). (pp. 7 - 18). [in Ukrainian].

4. Konventsiia OON pro prava dytyny vid 20 lystopada 1989 r. (redaktsiia zi zminamy, skhvalenymy rezoliutsiieiu 50/155 Heneralnoi Asamblei OON vid 21 hrudnia 1995 roku)/El. Resurs: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_021

5. Savchuk L. A., Yukhymets I. V. (2013) Osoblyvosti roboty z ditmy z osoblyvymy osvitnimy potrebamy v umovakh inkliuzyvnoho navchannia

[Features of work with children with special lighting needs in the minds of inclusive education]. Visnyk NDL inkliuzyvnoi osvity - Bulletin of the NDL for inclusive education 4, 53 [in Ukrainian].

6. Romaniuk N. S. (2021) Robota ta spivpratsia iz batkamy ditei z OOP [Robot and spivpratsya from fathers of children from PLO] Metodychnyi posibnyk - Methodical help Retrieved from https://vseosvita.ua/library/metodicnij-posibnik-robotata-spivpraca-iz-batkami- ditej-z-oop-406357.html [in Ukrainian].

7. Soloviova T. H. (2009) Sotsialno-pedahohichni osnovy roboty z batkamy ditei z osoblyvymy potrebamy [Socio-pedagogical foundations of work with fathers of children with special needs] avtoref. dys. na zdobuttia nauk. stupenia kand. ped. nauk autoref. thesis for obtaining sciences. candidate degree ped. of science. Sotsialna pedahohika Kyiv [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru