Формування культури безпеки життєдіяльності студентів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування культури безпеки життєдіяльності студентів

Акімова Ольга Вікторівна доктор педагогічних наук, професор, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, м. Вінниця

Коломієць Алла Миколаївна доктор педагогічних наук, професор, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, м. Вінниця

Наливайко Ольга Борисівна кандидат педагогічних наук, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, м. Вінниця

Анатація

У статті розглянута проблема формування культури безпеки життєдіяльності студентів, що включає піклування про соціальне, психічне та фізичне здоров'я, що нині надзвичайно актуально для молоді. Безпека потрактовується як наявність належних умов для задоволення життєвих потреб особистості у процесі життєдіяльності, адже людина здатна до виявлення духовних й соціальних можливостей за умови безпечності. Безпека розглядається також як найважливіша цінність, що забезпечує розвиток особистості, створює можливості для вирішення суперечностей у відносинах людини з навколишнім середовищем, людини з суспільством. Зазначається, що культура безпеки включає: галузі наукового знання, що досліджують закони життєдіяльності як людини, так і суспільства; знання, норми, що визначають закономірності безпечної життєдіяльності; наукового результати пізнання у вигляді принципів, правил і закономірностей безпеки життєдіяльності людини в суспільстві; твори мистецтва, релігії і спорту, що сприяють обезпеченню безпеки суспільства і людини. Виокремлено вимоги ефективного формування культури безпеки життєдіяльності, до яких віднесено: доцільний відбір важливої інформації стосовно питань соціального, фізичного, духовного, психічного здоров'я та безпечної поведінки; надання переваги формам і методам практичного характеру; проведення масових профілактичних виховних заходів задля формування життєвих переконань; застосування тренінгових технологій із набуття вмінь "поведінки захисту" в надзвичайних ситуаціях; залучення до самостійної діяльності з формування відповідних якостей особистості тощо. Важливого значення надається у статті інтелектуальній підготовці до виховання культури безпеки життєдіяльності, котра спрямована на набуття вміння вирішувати проблемні питання щодо використання досвіду безпечної поведінки, котра здійснюється через аналіз наявного досвіду вирішення проблем, вирішення ситуаційних завдань, організацію мозкових штурмів та диспутів, дидактичних ігор, що імітують небезпечні ситуації. Важливою умовою визначено виховання культури безпеки життєдіяльності є формування відповідної мотивації та готовності до ефективного вирішення проблем. культура безпека життєдіяльність студент

Ключові слова: культура людини; культура безпеки; безпека життєдіяльності; формування культури життєдіяльності; культура безпеки студентської молоді.

Akimova Olha Viktorivna Doctor of Pedagogical Sciences, РгоГєббог, Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University, Vinnytsia,

Kolomiets Alla Mykolaivna Doctor of Pedagogical Sciences, Рrofessor, Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University,,Vinnytsia

Nalyvaiko Olga Borysivna Candidate of Pedagogics, Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University, Vinnytsia

FORMATION OF A CULTURE OF SAFETY IN STUDENTS' LIFE ACTIVITIES

The article deals with the problem of forming a culture of student life safety that includes taking care of social, mental, and physical health, which is extremely relevant for young people today. Safety is interpreted as the presence of appropriate conditions for meeting the vital needs of an individual in the process of life because a person is capable of discovering spiritual and social opportunities under the condition of safety. Safety is also considered the most important value because it ensures the development of the personality and creates opportunities for resolving contradictions in the relationships between man and the environment and between man and society. It is noted that the culture of security includes: fields of scientific knowledge that investigate the laws of life of both man and society; knowledge and norms that determine the regularities of safe life activities; the scientific results of knowledge in the form of principles, rules, and regularities of the safety of human activities in society; and works of art, religion, and sports that contribute to ensuring the safety of society and man. The requirements for the effective formation of a culture of life safety are highlighted, which include: appropriate selection of important information regarding issues of social, physical, spiritual, mental, and safe behavior; giving preference to forms and methods of a practical nature; carrying out mass preventive educational measures for the formation of life beliefs; application of training technologies for acquiring the skills of "defense behavior" in emergency situations; involvement in independent activities for the formation of relevant personality qualities; etc. Important importance is given in the article to intellectual preparation for the education of a culture of life safety, which is aimed at acquiring the ability to solve problematic issues regarding the use of experience in safe behavior. This is carried out through the analysis of existing experience in solving problems, solving situational tasks, organizing brainstorming and debates, and playing didactic games that simulate dangerous situations. An important condition for fostering a culture of life safety is the formation of appropriate motivation and readiness for effective problem solving.

Keywords: human culture; safety culture; Life Safety; formation of a culture of life; safety culture of student youth.

Постановка проблеми. Глобалізація небезпек у світовому масштабі, що впливають на життєдіяльність людини, загострюють проблему виховання культури безпеки життєдіяльності людини задля безпечного існування в оточуючому середовищі. Виховання культури безпеки життєдіяльності особистості включає піклування про соціальне, психічне та фізичне здоров'я, що нині надзвичайно актуально для молоді. Ці фактори сприяють зростанню значення закладів освіти, котрі мають виховати молоду людину в аспекті безпечного існування в соціальному та природньому середовищі, сформувати культуру безпеки життєдіяльності у кожної особистості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різні аспекти проблеми формування культури безпеки життєдіяльності студентів висвітлені у наукових публікаціях, а саме: безпека життєдіяльності вихователів закладів дошкільної освіти (М. Чепіль); виховання культури безпеки у студентів вищих навчальних закладів (О. Пуляк); підготовка майбутнього соціального педагога до формування культури безпеки життєдіяльності старшокласників (Є. Логвінова); формування культури безпеки життєдіяльності як соціально- педагогічна проблема сучасної системи освіти України (М. Бутиріна, В. Бабенко); принципи виховання культури безпеки життєдіяльності у студентів вищих навчальних закладів (Н. Шерер); безпека життєдіяльності та цивільний захист (О. Арламов).

Мета статті - аналіз проблеми формування культури безпеки життєдіяльності студентів на сучасному рівні.

Виклад основного матеріалу. Проблему безпеки життєдіяльності майбутніх педагогів досліджувала М. Чепіль, яка визначає безпеку людини як базову потребу й найважливішу цінність людини у її життєдіяльності. Задоволення потреби безпеки забезпечує людині ефективну працю як суб'єкта педагогічної діяльності. Категорія безпеки має два виміри: філософський, що пов'язаний із сучасними загрозами у суспільстві та суб'єктивний, пов'язаний із відчуттям особистої безпеки. Аналіз наукової літератури дозволив автору дати визначння понять безпеки та безпеки людини, котрі науковці розуміють у вузькому значенні та більш широкому значенні. Безпека потрактовується як наявність належних умов для задоволення життєвих потреб особистості у процесі життєдіяльності, адже людина здатна до виявлення духовних й соціальних можливостей за умови безпечності. Безпека розглядається також як найважливіша цінність, що забезпечує розвиток особистості, створює можливості для вирішення суперечностей у відносинах людини з навколишнім середовищем, людини з суспільством. Поняття безпеки людини потрактовується автором як безпека життєдіяльності й здоров'я кожної особистості від загроз - як фізичних, так і психологічних, захищеності від небезпек. Безпека життєдіяльності людини у охоплює декілька видів безпеки: фізичну, біологічну, екологічну, психологічну, майнову, економічну, природну, технічну, соціальну, інформаційну, політичну тощо. Проблема безпеки особистості визначена ООН важливою складовою стратегічного розвитку людства, що отримав назву "сталий людський розвиток", котрий включає економічне, соціальне, культурне і духовне зростання, набутття позитивного досвіду людства. До факторів забезпечення безпеки педагогів автором віднесено дві групи, це: якості особистості та зовнішнє середовище. Перша група включає психо-емоційний склад особистості, здоров'я, освіченість, досвід, морально-етичні погляди, духовний розвиток. Друга - це соціальний і культурний рівень, менталітет, особливості проживання, соціальний статус, матеріальне забезпечення [1, с. 58].

О. Пуляк, яка вивчала проблему виховання культури безпеки у студентів вищих навчальних закладів, розглядає культуру безпеки як елемент загальної культури особистості, що включає головні напрями життєдіяльності, а саме: продукти матеріальної діяльності людини, що призначені для профілактики заподіяння шкоди людині. До таких предметів відносять: газовий балончик, вогнегасник, ремінь безпеки в автомобілі протигаз тощо. Вони виконують такі функції, як: профілактика і подолання впливу небезпечних для людини факторів життєдіяльності. Основі завдання соціальних інститутів, що покликані забезпечувати безпеку як окремої людини, так і суспільства (медицина катастроф, підрозділи ДСНС, аварійні служб) включає: різні форми організації життєдіяльності людей, забезпечення колективної й індивідуальної безпеки, взаємодопомога у надзвичайних ситуаціях. Культура безпеки включає: галузі наукового знання, що досліджують закони життєдіяльності як людини, так і суспільства; знання, норми, що визначають закономірності безпечної життєдіяльності; наукового результати пізнання у вигляді принципів, правил і закономірностей безпеки життєдіяльності людини в суспільстві; твори мистецтва, релігії і спорту, що сприяють безпеченню безпеки суспільства і людини. До особливостей виховання культури безпеки автор відносить такі: воно є довготривалим процесом, що переходить з одного закладу освіти в інший; воно складається із елементах знань, набутих студентами у процесі вивчення фахових дисциплін і потребують міжпредметних зв'язків; воно відбувається у позанавчальній діяльності, наприклад на практиках, екскурсіях, конференціях, у процесі набуття життєвого досвіду [2, с. 138].

Є. Логвінова, аналізуючи наукову літературу, дійшла висновку що нині науковий та технологічний прогрес актуалізував вимогу суспільства у вихованні у молоді культури безпеки життя, самозбереження, формування здатності запобігати природним, техногенним, соціальним ризикам, що на думку автора зумовило виникнення окремого напряму педагогічно науки - педагогіки безпеки життєдіяльності. Сутністю цього напряму стало виховання в учнівської та студентської молоді потреби у набутті основ культури безпеки життєдіяльності, забезпеченні особистої безпеки через попередження небезпек. Є. Логвінова на підставі аналізу різноманітних небезпек виокремила компоненти безпеки життєдіяльності особистості учня, це: безпека взаємодії з природою; безпека щодо технічних засобів; безпека до соціальних небезпек. Ефективним напрямом виховної роботи автор вважає діяльність, спрямовану на попередження небезпеки, тобто заходи профілактичничного характеру з безпеки життєдіяльності. Таку діяльність може забезпечити постійний і систематичний процес формування культури безпеки життєдіяльності на рівні особистісного утворення. До характеристик культури життєдіяльності як особистісного утворення науковець відносить такі : ціннісне ставлення особистості до додержання заходів безпечної діяльності в соціумі; розуміння важливості піклування про власний психічний й фізичний стан; відповідальність за життя як цінність, наявність вольових якостей, необхідних для забезпечення безпеки; наявними знаннями з безпеки життєдіяльності та володіння стереотипами безпечної поведінки. Показником культури безпеки людини є її можливість попереджати негативний вплив небезпек. До вимог ефективного формування культури безпеки життєдіяльності відносять: доцільний відбір важливої інформації стосовно питань соціального, фізичного, духовного, психічного здоров'я та безпечної поведінки; надання переваги формам і методам практичного характеру; проведення масових профілактичних виховних заходів задля формування життєвих переконань; застосування тренінгових технологій із набуття вмінь "поведінки захисту" в надзвичайних ситуаціях; залучення до самостійної діяльності з формування відповідних якостей особистості тощо [3, с. 11].

М. Бутиріна, В. Бабенко, досліджуючи проблему формування культури безпеки життєдіяльності як соціально-педагогічну проблему сучасної системи освіти України, розуміючи особисту культуру як сформованість творчих здібностей людини, культуру безпеки потрактовують як належний рівень розвитку творчих можливостей людини до профілактики небезпеки, попередження можливої шкоди. Культура безпеки життєдіяльності, як наукова категорія, містить такі компоненти, котрі важливо враховувати у процесі її формування формування, це: мотивація діяльності й поведінкиі; потреба у самовдосконаленні особистості; готовність до безпечної життєдіяльності. До особливостей поведінки особистості зі сформованою культурою безпеки життєдіяльності, автори відносять, перш за все свідому безпечну діяльності у різних сферах суспільного і особистого життя. Безпека життєдіяльності людей визначається як зовнішніми, так і внутрішніми факторами. Зовнішні фактори включають такі : соціальні умови забезпеченості здоров'я та захищеності різних верстві населення; екологічні умови захищеності від несприятливих екологічних умов; правові умови захищеності свобод, прав і обов'язків людини і держави; матеріальні умови захищеності від злиднів, задоволення життєво важливих потре; освіченість як здатність до забезпечення безпечної життєдіяльності. Внутрішні фактори - це особистісні якості людини; усвідомлення власної відповідальності за безпеку життєдіяльності. До складових культури безпеки життєдіяльності автори відносять відповідно до рівня такі : індивідуальний рівень - це норми поведінки, світогляд, особисті цінності та здатність до забезпечення власної безпеки життєдіяльності; колективний рівень - це професійна мораль, корпоративні цінності, підготовленість колективу з безпеки життєдіяльності; суспільний рівень - це суспільні цінності, традиції безпечної діяльності, підготовленість населення щодо безпеки життєдіяльності [4].

Принципи виховання культури безпеки життєдіяльності у студентів вищих навчальних закладів знайшли відображення у працях Н. Шерер, де цей феномен розглядається як формування у студентів вишів знань про психологічні, медичні, правові, фізичні засоби безпеки, а також набуття відповідних умінь й навичок з профілактики шкідливих ситуацій. Важливою складовою культури безпеки життєдіяльності є світоглядна позиція щодо додержання безпечної життєдіяльності, котра передбачає формування узагальнених знань про виникнення небезпечних та екстремальних випадків, про зовнішні й внутрішні фактори небезпеки, про шкідливі чинники у діяльності людини, про роль особистостої готовності у подоланні небезпечних ситуацій. Важливого значення надається нині інтелектуальній підготовці до виховання культури безпеки життєдіяльності, котра спрямована на набуття вміння вирішувати проблемні питання щодо використання досвіду безпечної поведінки, котра здійснюється через аналіз наявного досвіду вирішення проблем, вирішення ситуаційних завдань, організацію мозкових штурмів та диспутів, дидактичних ігор, що імітують небезпечні ситуації. Важливою умовою виховання культури безпеки життєдіяльності є формування відповідної мотивації та готовності до ефективного вирішення проблем. Важливим шляхом формування культури безпеки життєдіяльності автор називає методи виховання. Серед методів визначаються такі: догматичний, заснований на використання слова, жестів, міміки, наочності; пояснювальний - на інформуванні про можливі небезпеки, причини їх виникнення, правила безпечної поведінки; репродуктивний метод - це відтворююча діяльність студентів та закріплення отриманих знань; пошуковий метод - це творчий метод заснований на самостійній творчій діяльності щодо вирішення проблем [5, с. 240; 7].

О. Арламов з цього приводу зазначає, що відповідно до програми Європейського навчання у галузі наук з ризиків (FORM-OSE), науки про безпеку життєдіяльності носять світоглядно-професійний характер. Вони інтегрують знання з гуманітарних наук (лінгвістика, філософія); природничих наук (фізика, математика, біологія, хімія); інженерних наук (електроніка, опір матеріалів, інженерна справа); людинознавчих наук (психологія, медицина, педагогіка); суспільствознавчих наук (соціологія, економіка, право). Автором визначено ступені припустимості ризиків та виокремлює такі: надмірний, прийнятний, знехтуваний, гранично допустимий. Надзвичайну ситуацію науковець потрактовує як обстановку "на окремій території чи суб'єкті господарювання, що характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення". До основних причин виникнення надзвичайних ситуацій автор відносить такі: занадте техногенне навантаження на територію; значний знос основних виробничих фондів; погіршення обезпечення, зниження технологічної дисципліни; незадовільний стан збереження відходів; ігнорування стандартів; низька підготовка населення до екстремальних умов [6].

Висновки

Таким чином, можна стверджувати, що формування у студентів культури безпеки життєдіяльності як найвищої цінності є однією цілей професійної підготовки майбутніх фахівців. Культура безпеки життєдіяльності має посідати важливе місце у системі життєвих цінностей особистості, стати компонентом загальної культури студента та елементом його професіоналізму. Перспективними для подальшого дослідження можуть стати питання: включення елементів дисциплін безпеки життєдіяльності у зміст фахових дисциплін; розширення переліку дисциплін за вибором з проблеми формування культури безпеки життєдіяльності студентів тощо.

Література