Технологія формування та розвитку критичного мислення при вивченні української мови та літератури

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Реферат

Тема:

Технологія формування та розвитку критичного мислення при вивченні української мови та літератури



Зміст

Вступ

Розділ 1. Критичне мислення учнів - вимога сучасності

1.1 Дослідження «критичного мислення» у науковій педагогічній літературі

1.2 Технологія розвитку критичного мислення - необхідна складова сучасного уроку

Розділ 2. Способи формування критичного мислення на уроках української мови та літератури

2.1 Основні етапи уроку критичного мислення

2.2 Методи, форми і прийоми роботи на уроці

Висновки



Вступ

Одним із основних напрямів розвитку сучасної освіти є технологія навчального процесу. Використання різноманітних освітніх технологій допомагає вчителю підвищити мотивацію учнів, більш раціонально побудувати процес навчання й таким чином досягти більш гарантованих результатів педагогічної діяльності. Однією з таких технологій, що допомагає учню не тільки засвоїти певний обсяг знань, а й сприяє розвитку його особистих якостей, є технологія формування та розвитку критичного мислення. Сучасні діти приходять до школи з бажанням діяти. Їм подобається на уроці не просто слухати, а ставити запитання, обговорювати проблеми, брати інтерв'ю, приймати рішення, придумувати, фантазувати. Якщо вчитель постійно організовує на своїх уроках таку діяльність, то навчання буде успішним, а здобуті знання - міцнішими та якіснішими.

Саме тому я зупинилась на вирішенні науково - методичної проблеми «Критичне мислення на уроках української мови та літератури як важливий чинник розвитку та навчання школярів».

Мета роботи - з'ясувати суть сучасних способів формування критичного мислення, його переваги в навчально-виховному процесі, звернути увагу на сутність сучасного уроку, зокрема уроків української мови та літератури.

Об'єкт дослідження - шляхи формування критичного мислення на уроках української мови і літератури.

Предмет дослідження - методи та прийоми, що забезпечують формування критичного мислення учнів на різних етапах уроку.

Відповідно до поставленої мети було сформульовано завдання дослідження:

1. На основі вивчення й аналізу наукової літератури, особливостей впровадження сучасних методів та прийомів формування критичного мислення у навчання, визначити сутність, структуру та пріоритетні форми даних технологій саме на уроках української словесності.

2. Експериментально, на основі власного досвіду роботи, перевірити ефективність впровадження сучасних способів формування критичного мислення на уроках рідної словесності.

3. Виявити педагогічні умови і засоби, особливості методики застосування методів та прийомів формування критичного мислення на уроках, що забезпечують високий і достатній рівень знань школярів, сприяють формуванню всебічно розвиненої гармонійної особистості учня.



Розділ 1. Критичне мислення учнів - вимога сучасності

1.1 Дослідження «критичного мислення» у науковій педагогічній літературі

Професор, доктор педагогічних наук М. М. Поташник наголошує, що будь-який науковий розгляд проблеми починається з історії питання.

У витоків цієї технології стояли такі видатні вчені як Л. Виготський, Дж. Дьюї, М. Коул, Д. Вертч, Д. Брунер. Сама ж технологія разроблена в кінці XX століття в США (Ч. Темпл, Д. Стил, К. Мередит, Д. Огл). Про необхідність розвитку критичного мислення говорили такі педагоги як П.П. Блонський, А.С. Байрамов, Г.І. Ліпкіна, Л.О. Рибак, В.М. Синельников, С.І. Векслер, М.Ю. Красовицький, О.М. Бєлкіна, Ю.Г. Стежко.

Термін "критичне мислення", який поширюється в практиці навчальних закладів різних країн світу з кінця XX століття, пройшов непростий шлях свого становлення в системі освіти України. У слові "критичний" досить часто бачили негативний аспект - словосполучення "критичне ставлення" скоріше ототожнювалося із фразою "негативне ставлення", тобто таке, що містить неприйняття, зауваження або критику. Прийняте в Україні визначення терміна "критичне мислення" наводиться, наприклад, в "Концепції громадянської освіти та виховання в Україні", яка розроблена проектом "Освіта для демократії в Україні": "Критичне мислення - здатність особистості долати в собі схильність до однозначно-догматичного сприйняття світу, вміння аналізувати ту чи іншу проблему з різних боків, користуватися інформацією з різних джерел, відрізняючи об'єктивний факт від суб'єктивної думки про нього, логічний умовивід від упередженого припущення чи забобону. Це вміння людини адекватно визначати причини й передумови наявних у її житті проблем, готовність докласти зусиль для їх практичного (а не лише риторичного) подолання".

З 1956 року, коли Бенджамін Блум розробив таксономію пізнавальних здібностей, “критичне мислення” означає мислення вищого рівня. З точки зору філософів, КМ - це вміння логічно мислити та аргументувати. О.В. Тягло назвав його “просунутою сучасною логікою”. З точки зору теоретиків літератури (Ч. Темпл), КМ - це підхід, за яким тексти розкладаються на складові частини і який розглядає, як вони досягають впливу на читача, які мотиви тих, хто їх написав. З точки зору психології (Л. Терлецька), критичне мислення - це таке мислення, яке має наступні характеристики: глибина (проникливість) мислення; послідовність; самостійність; гнучкість; швидкість; стратегічність.

З точки зору педагогії розвивального навчання (Є.С. Полат), критичне мислення має наступні ознаки: аналітичність; асоціативність; самостійність; логічність; системність.

Аналіз зарубіжних та вітчизняних досліджень показує, що єдиного визначення цього виду мислення не існує. Сучасні дослідники Д.Х. Кларк та А.У. Бідл визначають критичне мислення як процес, за допомогою якого розум опрацьовує інформацію з метою осягнення або продукування ідей або розв'язання проблеми. На думку Б. Бейера, критичне мислення - це спосіб оцінки автентичності, цінності або точності чогось.

Визначень критичного мислення є багато. Насамперед, це: самостійність суджень, логічність висновків, чітка аргументованість міркувань, уміння зіставляти, порівнювати, аналізувати, дискутувати, повага до поглядів опонентів, відкритість до сприйняття альтернативних думок, здатність генерувати нові ідеї, аналізувати процес мислення з метою його вдосконалення.

Критичне мислення часто називають “спрямованим мисленням”, тому що воно спрямоване на одержання бажаного результату. Професор Девід Клустер дає найбільш зрозуміле і корисне для вчителів визначення критичного мислення. Він називає п'ять складових критичного мислення:

1. Самостійність. Мислення стає критичним, коли носить індивідуальний характер.

2. Постановка проблеми. Початок розв'язання проблеми - це збирання інформації за нею, бо роздумувати на порожньому місці неможливо.

3. Прийняття рішення. Дозволяє оптимально розв'язати поставлену проблему.

4. Чітка аргументованість. Часто одна і та ж проблема може мати декілька розв'язань, тому необхідно вміти знайти вагомі аргументи для переконання.

5. Соціальність. Доводити свою позицію людина повинна в спілкуванні.

На думку відомого фахівця з цієї проблеми М. Ліпмана, критичне мислення є «вміле відповідальне мислення, що дозволяє людині формулювати надійні вірогідні судження, оскільки воно:

а) засновується на певних критеріях;

б) є таким, що самокоректується;

в) випливає з конкретного контексту».

Про потребу розвивати критичне мислення говорили в різний час відомі педагоги та психологи. Американський мислитель Д. Дьюї стверджував, що фундаментальна мета сучасної освіти полягає не в тому, щоб просто давати учням інформацію, а в тому, щоб розвивати критичний спосіб мислення. В. Сухомлинський у своїх працях радив виробляти в учнів потребу пізнавати навколишній світ, залучати їх до здійснення складних розумових операцій: аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення; вчити дітей спостерігати, досліджувати, робити власні висновки.

У психолого-педагогічній літературі названо чотири етапи формування критичного мислення учнів (М. Векслер, А.В. Тягло, Т.С. Воропай).

Перший етап - актуалізація знань, пробудження інтересу до теми, визначення мети вивчення конкретного матеріалу.

Другий етап - осмислення нової інформації, критичне читання та письмо.

Третій етап - роздуми або рефлексія, формування власної думки стосовно навчального матеріалу.

Четвертий етап - узагальнення й оцінка інформації (проблеми), визначення способів її розв'язання, з'ясування власних можливостей.

У методичній літературі специфіку навчальної технології розвитку критичного мислення описано так. По-перше, навчальний процес має ґрунтуватися на науково-обґрунтованих закономірностях взаємодії особистості та інформації. По-друге, фази цієї технології (методисти виділяють виклик, осмислення, рефлексію) вимагають від учителя максимальної гнучкості, що її спричинюють умови навчання та індивідуальні особливості учнів. По-третє, технологія дає змогу здійснювати навчання на основі принципів співробітництва, спільного планування навчальної діяльності та повного її осмислення

Будь-яка використовувана в технології розвитку критичного мислення форма роботи, будь-який метод має ґрунтуватися на трьох фазах. Перша фаза - виклик. На цій фазі суб'єкти навчального процесу реалізують такі задачі: актуалізація вже наявних знань з теми. Від учителя ця фаза вимагає чіткої організації процесу відновлення раніше здобутих знань, необхідних для сприйняття нового матеріалу; пробудження пізнавальної діяльності. Різними способами (формулюванням гіпотези, організацією роботи школярів у групах тощо) створюється «інформаційна пустота», яку школярам хочеться заповнити; самостійне визначення учнями напрямків у вивченні нової теми, визначення тих її аспектів, які хотілося б обговорити (людина критично мисляча - це людина, яка мислить самостійно). Друга фаза - фаза реалізації смислу (осмислення). Якщо на першій (попередній) фазі учень ставив питання «Що це для мене означає?», «Навіщо це мені потрібно?», то на другій фазі він має реалізувати цей смисл у певній навчально-пізнавальній діяльності. Вирішуються дві основні задачі: як організувати активну роботу з новою інформацією? як співвідноситься новий матеріал з уже відомим і раніше засвоєним? Третя фаза - фаза рефлексії. Під рефлексією мається на увазі «вбудовування», «вплетення» нового досвіду, нових знань у систему особистісних смислів. Простіше кажучи, третя фаза скерована на те, щоб новий матеріал став для учня «своїм», тобто повністю засвоєним. Для цього необхідно: самостійно систематизувати засвоєне; визначити напрямки подальшого засвоєння теми: де й для чого усе це може бути корисним.

1.2 Технологія розвитку критичного мислення - необхідна складова сучасного уроку

Перед сучасною освітою стоїть безліч завдань, які передбачають не просто забезпечення учнів якісними знаннями, а й формування компетентної особистості здатної до адекватної оцінки оточуючих подій, спроможної творчо вирішувати поставлені перед нею завдання, а головне - не стати знівельованою особистістю у вирі асоціативних проявів суспільства .

Одне з основних завдань педагога - змінити практику своєї роботи, щоб сприяти активному навчанню учнів і розвитку в них активного мислення, адже в ідеалі ми прагнемо, щоб учні не просто запам'ятовували навчальний матеріал, а запитували, досліджували, творили, вирішували, інтерпретували та дебатували за змістом. Саме таке навчання й буде вважатися якісним сьогодні. Здатність до співпраці є найважливішою умовою критичного мислення, оскільки вона підтримує діалог, спільну мету і взаємне вивчення цінностей.

У рамках уроків із української літератури, побудованих на засадах критичного мислення, вирішується завдання сучасного підходу до навчання та виховання учнів. Навчити дітей мислити критично - означає правильно поставити запитання, направити їх увагу в правильне русло, вчити самостійно робити висновки та знаходити рішення. Виникає необхідність у вихованні у школярів внутрішньої потреби передавати власне бачення світу, мати особисту позицію. Сучасні учні з цікавістю виконують ті види навчальної діяльності, які дають їм матеріал для роздумів, можливість виявити ініціативу та самостійність, потребують розумового напруження, винахідливості та творчості. Протягом уроків літератури відшукуються здібності у дітей, розвиваються найменші прояви їхнього таланту.

В межах уроку є багато можливостей не просто надати учням можливість освоїти нові горизонти предмету, а й вступити з отриманою інформацією в безпосередній контакт, вільно демонструвати свої ідеї та оперувати отриманими знаннями в подальшому житті. Бути переконливими та впевненими в дискусії на будь-яку тему, мати власну оцінку на будь-яку подію, підкріплену реальними аргументами, формувати не лише читацьку активність, а й світоглядне переконання.

Викладене вчителем не завжди переходить у знання учня. Але те, до чого підійшов самостійно - його на все життя. Методика критичного мислення, на мій погляд, ефективна ще й тому що дозволяє здійснювати контакт учитель - учень .

Як виробляти в учнів уміння критично мислити на уроках української мови та літератури? Передусім треба навчити старшокласників працювати з інформацією, розвивати ті вміння та навички, які допоможуть зорієнтуватися в сучасному інформаційному просторі. Учні мають уникати компіляції чужих думок, натомість на основі опрацьованої інформації навчитися формулювати власні судження, робити самостійні висновки, підкріплені переконливою аргументацією. Це допоможе їм у майбутньому мислити і діяти самостійно, незалежно. Людина зі сформованими навичками критичного мислення завжди відчуває внутрішню потребу опановувати нові знання, розвиватися і самовдосконалюватися. Критично мислити означає усвідомлювати, що світ змінний і плинний, а процес пізнання - безкінечний. Тому вчитель має формувати в учнів прагнення пізнавати цей світ.

Критичне мислення формується поступово, воно є результатом щоденної кропіткої роботи вчителя й учня з уроку в урок. Не можна виділити чіткий алгоритм дій учителя з формування критичного мислення в учнів. Але можна виділити певні умови, створення яких здатне спонукати і стимулювати учнів до критичного мислення. Головними з них є такі:

- Час. Учні повинні мати достатньо часу для збору інформації, її обробки, вибору оптимального способу презентацій свого рішення.

- Очікування ідей. Учні повинні усвідомлювати, що від них очікується висловлення своїх ідей та думок.

- Спілкування. Учні повинні мати можливість для обміну думками.

- Цінування думок інших. Учні повинні усвідомлювати, що для знаходження оптимального розв'язання проблеми важливо вислухати всі думки зацікавлених людей.

- Віра в сили учнів. Учні повинні знати, що їм можна висловлювати будь-які думки, мислити поза шаблоном. Отже, за допомогою системи критичного мислення учні позбуваються комплексу, через те, що їхня думка не збігається з думкою більшості.

- Активна позиція. Учні повинні отримувати задоволення від здобування знань.

На мою думку, уведення критичного мислення до навчальної програми обґрунтовано необхідністю покращити показники учнів.

Технологія «Критичного мислення» зорієнтована не лише на співпрацю вчителя й учня, діяльнісну участь самого учня, а також на створення комфортних умов, які знімають психологічну напругу. Працюючи за нею, учень реалізує свої потреби й можливості, вчиться вирішувати свої проблеми самостійно, а також навчається способам оцінки своєї власної діяльності. Використовуючи технологію «Критичне мислення» на уроках української мови та літератури, учитель розвиває особистість учня у першу чергу при безпосередньому вивченні мови й літератури, у результаті чого відбувається формування комунікативної компетенції, що забезпечує комфортні умови для пізнавальної діяльності й самовдосконалення.

Технологія дає учневі:

- підвищення ефективності сприйняття інформації;

- підвищення цікавості як до навчального матеріалу, так і до самого процесу навчання;

- уміння критично мислити; уміння відповідально ставитися до власної освіти;

- уміння співпрацювати з іншими; підвищення якості освіти учнів;- бажання і вміння стати людиною, яка вчиться протягом всього життя.

Технологія дає учителеві:

- уміння створити в класі атмосферу відкритості й відповідальної співпраці;

- можливість використовувати модель навчання й систему ефективних методик, які сприяють розвиткові критичного мислення й самостійності в процесі навчання;

- стати практиками, які уміють грамотно аналізувати свою діяльність;

- стати джерелом цінної професійної інформації для інших учителів.

Таким чином, застосування критичного мислення на уроках української мови та літератури сприяє спілкуванню та розумінню думки іншої людини і є необхідною складовою сучасного уроку.

критичний мислення гармонійний особистість український словесність



Розділ 2. Способи формування критичного мислення на уроках української мови та літератури

2.1 Основні етапи уроку критичного мислення

В.О. Сухомлинський зазначав, що такі методи впливу на психічні внутрішні процеси, як постановка проблемних запитань, розумовий аналіз результатів спостережень, сприяють розвиткові системності, гнучкості, самостійності мислення, а елементи дослідження сприяють стимуляції творчості, критичності та самостійності.

Стає продуктивним навчання за методикою розвитку критичного мислення, на думку О. Пометун, тоді, коли вчитель дотримується розв'язання двох основних проблем:

1. Визначає, якою повинна бути інформація, що сприяє розвитку критичного (аналітичного, творчого, усвідомленого) мислення;

2. Добирає метод (прийом, стратегію), який слід застосувати для ефективної реалізації обраної мети уроку.

Першою умовою формування розвитку критичного мислення є дотримання спеціальної структури уроку.

Структура уроку - це чіткий план, завчасно продуманий учителем, з різними комбінаціями частин уроку та способів їх реалізації.

На думку М. Данилова, одним з найважливіших питань дидактики і методики викладання окремих предметів є питання про те, в якій послідовності своїх складових елементів процес навчання виявиться найбільш успішним. Взаємодія етапів уроку об'єктивна. Однак навчання буде ефективним лише тоді, коли вчитель правильно продумав тип уроку. Майстерність учителя й виражається в тому, щоб знайти оптимальні варіанти взаємодії елементів уроку. У практиці навчання мови доводиться мати справу з найрізноманітнішими комбінаціями уроку, зумовленими тими інноваційними процесами, що охопили сучасну школу, і тими змінами, що відбуваються в змісті і структурі шкільних програм.

Для успішного впровадження технології розвитку критичного мислення О. Пометун визначає основні етапи уроку - це вступна, основна, підсумкова частина.

Технологія навчання критичного мислення передбачає систему взаємодій усіх учасників навчального процесу (вчитель - учень, учень - учень). Для того, щоб вона була ефективною, вчитель повинен продумувати доцільність та ефективність використання методів, прийомів, форм роботи, які спонукали б учнів до активної роботи на уроці та дали можливість кожній дитині відчути себе рівноправним учасником навчального процесу.

Урок критичного мислення має певну структуру та складається з п'яти основних етапів:

1. Розминка (створення сприятливого психологічного клімату на уроці) замінює так звані організаційні моменти класичного уроку. Теплий психологічний клімат сприяє: кращому засвоєнню навчального матеріалу; підвищенню авторитету вчителя; психологічному розвантаженню учнів.

2. Обґрунтування навчання (постановку мети уроку, розвиток внутрішньої мотивації до вивчення конкретної теми та предмета в цілому).

Актуальність етапу полягає в тому, що навчальний матеріал засвоюється краще, коли: учні розуміють його конкретну практичну значущість для кожного з них; чітко знають, що вимагатиметься від них на уроці.

3. Актуалізація (підготовка, заохочення до сприймання нового навчального матеріалу) - учні мають пригадати те, що вже знають із теми, поставити випереджувальні запитання і визначити мету навчальної роботи. Це етап, на якому слід мобілізувати знання, здобуті раніше. Актуалізувавши попередній досвід учнів на першому етапі уроку, словесник має логічно пов`язати його з новим матеріалом, викликати інтерес, зацікавити.

Девіз етапу: «Пробудіть, викличте зацікавленість, схвилюйте, спровокуйте учнів пригадати те, що вони знають».

4. Усвідомлення змісту (опрацювання нового матеріалу) - це той етап, коли школярі оволодіють інформацією й усвідомлюють її значення у процесі своєї діяльності під керівництвом учителя. Учням пропонують різні види роботи, які допоможуть ефективно засвоїти новий матеріал.

У курсі «Основи критичного мислення», що його розробила О. Пометун, передбачено розширений другий етап, який містить стадію «активного експериментування»: учитель пропонує учням виконати завдання, пов`язане із застосуванням знань і вмінь, якими вони оволодіють на уроці. Мета цього фрагмента уроку - учні мають визначати власний рівень знань і вмінь до початку спеціального навчання. Потім вони засвоюють теоретичні знання і виконують відповідні вправи - цілеспрямовано, у правильній послідовності:

На цьому етапі за допомогою вчителя учні:

- порівнюють свої очікування з тим, що реально пропонують вивчити;

- експериментують, пробують застосувати здобуті знання й набуті вміння на практиці;

- аналізують добутий досвід;

- переглядають свої очікування і висловлюють нові;

- визначають основне, осмислюють теоретичні ідеї, концепції;

- простежують хід власних думок;

- роблять умовиводи і формулюють судження про вивчений матеріал;

- пов`язують зміст уроку з особистим досвідом;

- відпрацьовують уміння і стратегії мислення.

5. Рефлексія (перевірка, закріплення вивченого) - це етап уроку, на якому учні закріплюють вивчений матеріал, узагальнюють, що вони усвідомили протягом уроку. На етапі рефлексії кожен учень повинен визначати, що нового він дізнався на уроці, самостійно оцінити свою роботу та вказати ті види роботи, які, на його думку, дали найліпший результат. Учні визначають, що вдалося виконати, які помилки було допущено, на якому етапі й чому. Отже, на цьому етапі вчитель має змогу:

- побачити, чи досягнуто мету уроку, з`ясувати, що допомогло чи завадило в її досягненні;

- визначити, які нові знання й уміння засвоїли учні;

- простежити, які завдання сприяли розвиткові тих чи тих компетентностей учнів;

- порівняти реальні результати з очікуваними;

- визначити, які труднощі виникали під час уроку і чому;

- спланувати наступні дії, за потреби скоригувати план.

Таким чином здійснюється самоаналіз уроку.

Така структура уроків допомагає вчителеві оптимізувати змістовий і мотиваційний компоненти навчальної діяльності. Дуже важливо обґрунтовувати кожен вид роботи. Школярі працюватимуть із більшим інтересом, якщо усвідомлюватимуть його практичне значення. Вибираючи той чи той вид роботи, потрібно зважити, наскільки він сприятиме розвиткові самостійності учня, допоможе йому виявити себе, розвиватиме творчі здібності.

2.2 Методи, форми і прийоми роботи на уроці

Які ж види діяльності спрямовані на формування у школярів навичок критичного мислення на уроках мови та літератури?

«Мозкова атака» - це ефективний метод колективного обговорення пошуку рішень, що здійснюється завдяки вільному накопичення ідей певної теми, вираження поглядів усіх учасників обговорення.

Метод «Символічне бачення». Ця стратегія полягає у знаходженні або побудові учнем зв'язків між об'єктом та його символом.

«Вільне письмо» використовується для того, щоб надати учням можливість в письмовій формі висловитися з проблемою і щоб надати учителеві оцінити думки дітей. Ці відповіді використовуються під час планування наступного уроку.

Сенкан - це вислів, який складається з п'яти рядків:

Слово - тема (іменник).

Два прикметники (означення теми).

Три слова, які позначають дію, пов'язану з темою.

Фраза з чотирьох слів (розуміння теми або ставлення до неї).

Слово - висновок (синонім теми).

«Метод прес». Використовується на будь-якому етапі уроку.

Висловлюю свою думку: «Я вважаю…»

Пояснюю причину позиції: «Тому що…»

Наводимо приклад додаткових аргументів на підтримку своєї позиції: «Наприклад…»

Узагальнюємо, формуємо висновки: «Отже…», «Таким чином…».

Метод «Асоціативний кущ». Учні колективно створюють опорно-логічні схеми, ланцюжки, узагальнюючі таблиці.

«П'ятихвилинне есе» - невеличкий твір, який використовується наприкінці уроку, щоб допомогти учням краще зрозуміти свої думки з вивченої теми та дати можливість учителю проаналізувати, що відбувається в класі на інтелектуальному рівні. П'ятихвилинне есе ставить перед учнями два завдання: написати, що дізналися з теми; поставити запитання - «Що залишилося незрозумілим?». Ці відповіді вчителі можуть використовувати під час планування наступного уроку.

«Дискусія» (від лат. Discussio - розгляд) - обмін думками з певної проблеми.

Організація дискусії може бути пов'язана з груповою роботою. Результат дискусії залежить від ґрунтовного оволодіння учнями необхідною навчальною інформацією.

Можливий алгоритм проведення дискусії: постановка проблеми > формування груп учнів > розподіл функцій та завдань у групі > обговорення пропозицій щодо розв'язання проблеми > підбиття підсумків.

Методичними прийомами виступають такі: «Входження в урок», «Інтерактивні нотатки», складання схем, метод «Драматичні ролі», методики «Займи позицію», «Дискусійна шкала». Після вивчення матеріалу в кожного учня формується свій погляд на подію. Ці види діяльності допоможуть з'ясувати, які позиції можуть існувати в класі щодо вивченого питання, як учні засвоїли тему, який матеріал їм найкраще запам'ятався. До того ж, кожен матиме можливість обґрунтувати свою позицію, порівняти міркування з поглядами інших.

Щоб навчитися критично і правильно мислити, необхідно навчитися ставити продумані запитання. Правильно сформульоване запитання може допомогти зіставити факти й проаналізувати свої думки. Запитання, поставлені з метою допомогти іншим, відомі як «запитання Сократа». Вони вимагають уважно слухати опонента, щоб оцінити його висловлювання та сформулювати логічні запитання.

Використання цих та інших прийомів створює можливості для формування в учнів навичок критичного мислення, які пов'язані з умінням добувати, опрацьовувати та використовувати інформацію з різних джерел, а також викладати результати її аналізу в стислій формі. Таким чином, учні на уроці охоплені активною творчою навчальною діяльністю, залучені до процесу самонавчання, самореалізації, вчаться спілкуватися, співпрацювати, критично мислити, обстоювати свою позицію.

На уроках української мови завжди використовую редагування, рецензування - це найважливіший прийом розвитку критичності розуму учнів. У процесі написання відгуків на творчі роботи, твори, відповіді формується здатність активно і правильно оцінювати предмети і явища, обґрунтовувати їх. Усне рецензування часто використовую на уроках під час оцінювання усних відповідей. Із цією метою учні користуються пам'яткою «Відгук на відповідь однокласника».

1. Як розкрито тему? (Повно, в основному, частково, не розкрито).

2. Як викладається матеріал? (Зв'язно, правильно, точно).

3. Які порушення допущені в послідовності викладу матеріалу?

4. Чи потребує відповідь доповнення, уточнення?

5. Які вжиті слова та вирази, не характерні для наукового стилю?

6. Чи наводяться приклади, потрібні для роз'яснення і підтвердження кожного з теоретичних положень.

7. Емоційність відповіді.

8. Власний аргументований висновок.

9. Позитивні і негативні сторони відповіді.

На уроках розвитку зв'язного мовлення «Замітка до газети типу роздуму» (6клас) пропоную їм прочитати початки учнівських заміток. Поміркувати про що йтиме мова в цих текстах. Які питання будуть висвітлюватися? Дібрати цікаві заголовки. Продовжити одну замітку так, щоб вийшов роздум. Пропоную учням скласти асоціативний кущ до слів, які можемо використати. Потім вони пишуть замітки на самостійно обрану тему, використовують підібрані фотоілюстрації.

Одним із засобів розвитку критичного ставлення до осмислення вивченої теми є вміння об'єктивно оцінювати свою роботу. Учні здійснюють самоаналіз, самоспостереження, самооцінку. Високу результативність щодо розвитку критичного мислення на уроках української мови та літератури має метод взаємоперевірки. Вони висловлюють думки про роботу однокласників, обґрунтовують їх.

Метод «Прес». Цей метод допомагає навчитися знаходити вагомі аргументи і формулювати свою думку відносно спірного питання; розбиратися у своїх ідеях, а також формулювати їх у вигляді чіткої та логічної структури. Стратегія може бути використана на будь-якому етапі уроку. Етапи методу:

1. Висловлюємо свою думку: “Я вважаю…”

2. Пояснюємо причину такої точки зору: “Тому що…”

3. Наводимо приклад додаткових аргументів на підтримку своєї позиції: “…Наприклад…”

4. Узагальнюємо, формулюємо висновки: “Отже…”, “Таким чином…”

Приклад. Тема: Однорідні члени речення. 5 клас. Групи працюють одночасно. Перед кожною ставлю завдання відповідати на поставлене запитання за поданою пам'яткою.

Отже, міркування набуває такого вигляду:

- Я вважаю, що ці члени речення є однорідними.

- Тому що вони відповідають на одне й те саме питання і залежать від одного й того ж слова.

- Наприклад, у реченні (Вітер віє, повіває, по полю гуляє.) віє, повіває, гуляє це однорідні члени речення, бо вони відносяться до слова вітер і відповідають на питання що робить?

- Отже, я вважаю, що члени речення, які відносяться до одного й того самого слова і відповідають на одне й те саме питання, називаються однорідними членами речення.

Твір з опорою на піраміду

Цей твір має обмеження, кожен новий рядок додає лише одне слово. Фактично це обмеження спонукає учнів підбирати найбільш вдалі слова, продумувати зміст того, про що будеш говорити. Може бути й дзеркальна піраміда. Алгоритм твору з опорою на піраміду:

1р.- 1 слово (ім'я героя твору).

2р. - 2 слова ( опис героя).

3р. - 3 слова ( опис місця події).

4р. - 4 слова ( опис проблеми (що відбулося)).

5р. - 5 слів ( про першу подію).

6р. - 6 слів (про другу подію).

7р. - 7 слів (про розв'язку).

Приклад. Твір з опорою на піраміду “Мрії здійснюються”.

Кульбабка. (1) Маленька, ніжна. (2) Живе на галявинці. (3) Дуже мріяла подорожувати світом. (4) Попросила всіх тварин допомогти їй. (5) Звернулася до сил природи по допомогу. (6) Насіння квітки розніс вітер по всьому світу. (7).

Кластер. Кластер (від англ. сluster - рій, скупчення). Група тісно пов'язаних один з одним об'єктів із спільними ознаками, об'єднання окремих елементів в одне ціле. У різних методичних джерелах цей метод називають по-різному: «карта понять», «карта-схема», «їжак», асоціограма та ін. Кластер буває класичний, паперовий, з нумерацією слів, арт-кластер, предметний, сюжетний, груповий, зворотній. Фактично це педагогічна стратегія, яка дозволяє учням вільно міркувати над будь-якою темою, дає доступ до власних знань, розумінь або уявлень про певну тему, а також розвиває пам'ять, просторове мислення.

Його можна використовувати на всіх етапах уроку: під час вивчення нової теми, повторення, контроля. Кластер можна створювати індивідуально, у групах або всім класом. Правильно складений кластер з наступною вербальною презентацією і є продукт для діагностики рівня розвитку предметних компетенцій школярів. Послідовність створення кластера:

- у центрі дошки або паперу пишеться ключове слово або речення;

- записуються слова або речення, які, на думку учнів стосуються даної теми (або розкривають її);

- встановлюються зв'язки між поняттями та ідеями;

- записується стільки ідей, скільки зможуть запропонувати учні.

Приклад. Кластер «Односкладні речення» (Українська мова. 8 клас).

Можна використовувати на стадії усвідомлення для вивчення нової інформації, на стадії рефлексії для узагальнення й кращого засвоєння матеріалу. Його можна поширювати.



Висновки

Отже, здатність критично мислити є навичкою, яку треба формувати, розвивати в навчальному середовищі.

Педагогічна технологія «Розвиток критичного мислення» багатофункціональна: вона активізує та стимулює пізнавальну діяльність; оптимізує спілкування в процесі взаємодії; забезпечує короткий ефективний відпочинок; позбавляє напруження, підсилює інтерес до навчального матеріалу; дозволяє змоделювати різноманітні ситуації і цим наблизити умови навчання до реальної дійсності; активізує взаємодію між учасниками навчально - виховного процесу.

Багато залежить від педагога, наскільки він забезпечив необхідні умови для розвитку критичного мислення. Але відповідальність за власне навчання та застосування критичного мислення, врешті, лежить на самих учнях. Середовище, створене викладачем на уроці, має надавати необхідні умови для критичного мислення, але мислити мають самі учні.

Для стимулювання критичного мислення викладачеві потрібно: виділити час та забезпечити можливості для застосування критичного мислення; дозволити учням вільно розмірковувати та приймати різноманітні ідеї та думки; цінувати критичні міркування учнів; сприяти активному залученню до процесу навчання; забезпечити учнів середовищем, вільне від насміхань; висловлювати віру у здатність кожного учня породжувати критичні судження;

У свою чергу, щоб почати ефективно практикувати критичне мислення, учні повинні розвивати упевненість у собі і розуміння цінності власних думок та ідей; брати активну участь у навчальному процесі; ставитись з повагою до різноманітних думок; бути готовим породжувати та відкидати судження.

Результативність застосування цієї технології на практиці можна визначити на емпіричному рівні. Критичне мислення формується поступово, воно є результатом щоденної кропіткої роботи вчителя і учня з уроку в урок.

Уроки української мови та літератури є благодатним ґрунтом для розвитку критичного мислення школярів. Адже зміст навчального матеріалу у поєднанні з методами, формами та прийомами його опрацювання - це той фундамент, який стимулює учнів до пізнавальної активності, усвідомлення важливості здобутих знань, застосування мисленнєвих операцій у повсякденному житті, до пошуку нестандартних підходів щодо вирішення проблемної ситуації, до аналізу й оцінювання результатів власної роботи, до розвитку здібностей та творчого потенціалу, а значить до формування всебічно розвиненої, духовно багатої, соціально адаптованої особистості.

Учитель не повинен зупинятися ні на своєму навчанні, ні в своїй творчості, ні в оволодінні новими методами і прийомами. Якщо педагог припинив своє творче зростання, значить, він перестав жити. Саме про це писав і Б. Степанишин: ”Творчість учителя-словесника треба розуміти не як суцільні методичні новації, а як постійне прагнення уникнути трафарету, одноманітності, що вбиває дитячий інтерес. Невпинний пошук і тремтливе очікування інтелектуального задоволення учнів від зустрічі зі світом образів красного письменства - ось результат творчості мовника”.

Размещено на Allbest.Ru