Вплив сучасного медіаконтенту на формування ровесницьких стосунків старших дошкільників: проблемне поле інформаційного суспільства

Шулигіна Раїса Андріївна,

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки і психології дошкільної освіти

м. Київ

Анотація

У статті розглянуто вплив сучасного медіаконтенту на формування особистості дошкільника, оскільки у суспільстві ХХІ століття важливу роль відіграє інформація, яка може нести в собі багато медійних загроз небезпечних для зростаючого покоління. Доведено актуальність досліджуваної проблеми через призму існуючих медіаосвітніх теорій видатних психологів і медіапедагогів-практиків (Д. Бааке, М. Бахнін, І. Бех, А. Богуш, Л. Виготський, Н. Гавриш, К. Крутій, Ю. Лотман, А. Немирич, Т. Степанова, Ю. Семеняко та ін.). Вивчено й осмислено світовий та вітчизняний медіадосвід та можливості його використання у визначенні ключових дефініції і основних супутніх понять. Розглянуто особливості впливу сучасного медіаконтенту на формування ровесницьких стосунків дітей дошкільного віку з урахуванням індивідуальної траєкторії розвитку кожної особистості.

Схарактеризовано негативні та позитивні сторони розвитку сучасних інноваційних технологій, які використовуються у педагогічній роботі з дітьми. Зроблено акцент на особливостях психофізіологічного розвитку дошкільників, важливості організації та впровадження ранньої медіаосвіти для дітей задля набуття ними медіаграмотного поводження, спілкування і взаємодії, як важливої складової суспільного життя, а також використанні медіаосвітніх засобів і технологій, які сприяють формуванню нових видів діяльності дітей, реалізації компетентнісного підходу, індивідуалізації освітнього процесу, розвитку творчих здібностей, формуванню комунікативної культури особистості, критичного мислення та навичок дослідницької діяльності.

Висвітлено факти, які доводять, що дорослі мають вагомий вплив на дитячу свідомість, емоції, сприймання і є прикладом для наслідування поведінки, стилю спілкування завдяки використанню Internetресурсів, телебачення тощо. Звернено увагу на надмірну захопленість дітей неякісною медіа продукцією, що спричинює невміння дітей товаришувати та налагоджувати стосунки з ровесниками. Проведено вивчення залежності дошкільників від телебачення та інших медіа контентів, зокрема й ігрових, шляхом опитування батьків за допомогою медіаресурсів GoogleForms, Viber - mailing, Telegram-messengerта інших. Доведено необхідність реалізації педагогіки партнерства дорослих (вихователів, батьків) на користь формування медіаграмотності дітей дошкільного віку.

Ключові слова: медіаресурси, медіаграмотність, медіаосвіта, старший дошкільний вік, спілкування, ровесники, ровесницькі стосунки, медіапродукція, екранні медіа, Internet_залежність.

Abstract

Shulyhina Raisa Andriivna Candidate of pedagogical sciences, associate professor of the Department of pedagogy and psychology of preschool education, Education at Mykhailo Drahomanov Ukrainian State University, Kyiv

The influence of the modern media content on the formation of relative relationship of senior preschoolers: problem field of the information society

The article considers the influence of modern media content on the formation of the preschooler's personality, because in the society of the XXI century an important role is played by information that can carry many media threats dangerous to the growing generation. The urgency of the researched problem is proved through the prism of the existing media educational theories of outstanding psychologists and media pedagogues-practitioners (D. Baake, M. Bakhnin, I. Bekh, A. Bogush, L. Vygotsky, N. Gavrish, K. Krutiy, Y. Lotman, A. Nemyrych, T. Stepanova, Y. Semenyako, etc.). The world and domestic media experience and possibilities of its use in key definitions and the basic accompanying concepts are studied and comprehended. Peculiarities of the influence of modern media content on the formation of peer relations of preschool children are taking into account, and the individual trajectory of development of each personality is considered.

The negative and positive aspects of the development of modern innovative technologies used in pedagogical work with children are characterized. Emphasis is placed on the peculiarities of psychophysiological development of preschoolers, the importance of organizing and implementing early media education for children to acquire media literate behavior, develop communication and interaction as an important component of social life, as well as the use of media education and technology to promote new activities, approaches, individualization of the educational process, development of creative abilities, formation of communicative culture of personality, critical thinking and research skills.

The facts that prove that adults have a significant impact on children's consciousness, emotions, perception and are an example of behavior to follow, communication style through the use of Internet resources, television and more. Attention is drawn to the excessive fascination of children with low-quality media products, which causes the inability of children to make friends and establish relationships with peers. The dependence of preschoolers on television and other media content, including games, was studied by interviewing parents using media resources such as Google Forms, Viber-mailing, Telegram-messenger and others. The necessity of realization of pedagogy of partnership of adults (educators, parents) in favor of formation of media literacy of preschool children is proved.

Keywords: media resources, media literacy, media education, senior preschool age, communication, peers, peer relationships, media production, screen media, Internet addiction.

Основна частина

Постановка проблеми. Проблема виховання і формування особистості завжди була актуальною і значущою для різних галузей наук, зокрема педагогіки і психології. В умовах сьогодення, з розвитком інформаційних (цифрових) технологій вона набуває особливого значення, оскільки в сучасному суспільстві важливу роль відіграє інформація. Виходячи з цього, можна справедливо називати наше суспільство інформаційним, але не завжди безпечним. Існує багато медійних загроз, зокрема: неправдиві повідомлення, псевдоновини, пропаганда і провокування насильства, кібербулінг, маніпуляція свідомістю людей, особливо дітей, цькування та жорстоке поводження по відношенню до інших (людей, тварин), постійно зростаючий та іноді складний для усвідомлення (дітьми, дорослими) потік інформації, міцна залежність від медіа тощо.

Суспільство все більше використовує інформаційно-комунікаційні технології: хмарні обчислення і bigdata, web_технології, смартфони та Internet, «розумні речі», штучні інтелекти тощо. Курс на реформування усіх ланок, у тому числі освіти передбачає активне вивчення ролі засобів масової інформації (у подальшому - ЗМІ) та комунікації в освітньому процесі, в соціумі, у повсякденні. На взаємодію з різноманітними медіа (онлайн-видання: книги, підручники, посібники; преса журнали, газети; радіо: пізнавальні, літературні, консультативні програми для дітей і батьків, кіно, телебачення, DVD, Internetтощо) припадає все вагоміша частка у бюджеті вільного часу людини, чим зумовлюється значний вплив медіа на всі верстви населення, передусім на дітей старшого дошкільного віку - найбільш чуттєвих і вразливих. Усе це надає вагомості нашому дослідженню в аспекті формування ровесницьких стосунків старших дошкільників, які є найбільш вразливою категорією щодо впливів різних медіа контентів.

В електронній версії Енциклопедії Сучасної України, «медіа» (від лат. medium - посередник, спосіб) подається як засіб та спосіб передавання, зберігання та відтворення інформації, призначені для її донесення крізь просторові, часові чи інші перепони. У якості синонімів відносно поняття «медіа» часто вживають ЗМІ (засоби масової комунікації), мас-медіа (одночасна комунікація з великою кількістю людей), хоча зарубіжна наука розглядає медіа у більш широкому значенні, зокрема тлумачить їх з позиції комунікації, взаємодії - поширення інформації, ідей, думок, що є частиною людського життя, а методи та способи донесення цих даних до нас і є медіа (електронні повідомлення, листівки, телефонні розмови, переписки через мобільні додатки тощо). До медіа зараховують засоби зв'язку і передачі інформації різних типів - від найдавніших (мова, жести, наскальні малюнки тощо) до найсучасніших, що утворюють глобальні інформаційні супермагістралі [1]. У своїй статті ми плануємо послуговуватись синонімами поняття «медіа», у разі необхідності та доцільності викладу й аргументації наукової інформації.

Канадським філософом М. Маклюеном була розроблена концепція «візуальної грамотності» (медійна концепція), спрямована на адекватне сприйняття і розуміння мови аудіовізуальних образів, яка дала поштовх світовому руху розвитку медіа-освіти [5, с. 42]. Йому належить сакраментальна фраза «mediumisthemessage» (медіа - це повідомлення), яка поклала початок роздумів про те, що безпосередньо сам засіб інформації уже є учасником комунікаційних обмінів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сьогодні медіаосвіта вважається відносно новим напрямком, хоча вперше у світовій науці та практиці про нього заговорили ще в 60_х роках ХХ століття [4, с. 80].

Категорії «медіаосвіта», «медіаграмотність», «медіакомпетентність» вважають похідними від «медіа», які не завжди є зрозумілими та усвідомленими дорослими (педагогами, батьками). Сьогодні термін «медіаосвіта» трактується багатоваріативно. Проте, за твердженням І. Кузьми, все частіше у наукових дослідженнях наголошується на необхідності реалізації медіаосвіти вже у дошкільному віці [9, с. 4]. Зважаючи на небезпеку цифрових засобів та сучасної медіатехніки, яка викликає неабиякий інтерес у дітей і, водночас, негативно впливає на їх розвиток, варто вже з дошкільного віку залучати дітей у простір медіаосвіти, компонентом якої є медіаграмотність. Зокрема, обґрунтування доцільності формування медіаграмотності дітей дошкільного віку чітко зазначено в Концепції впровадження медіаосвіти в Україні (нова редакція, 2016 р.), основні положення якої відповідають завданням, сформульованим у Паризькій програмі-рекомендаціях з медіаосвіти ЮНЕСКО (від 22 червня 2007 р.), резолюції Європарламенту щодо медіа грамотності у світі цифрової інформації (від 16 грудня 2008 р.), Феській декларації ЮНЕСКО з медіа інформаційної грамотності (від 17 червня 2011 р.) та Паризькій декларації ЮНЕСКО з медіа інформаційної грамотності в цифрову епоху (від 28 травня 2014 р.) [6].

Використання медіаосвітніх засобів і технологій в освітньому процесі сприяє формуванню нових видів діяльності, реалізації компетентнісного підходу, індивідуалізації навчання і виховання, розвитку творчих здібностей, формуванню комунікативної культури, критичного мислення та навичок дослідницької діяльності зростаючої особистості. Медіаосвіта в закладі дошкільної освіти - це формування уявлень про медійний простір у дошкільника, шлях удосконалення всього освітнього процесу в закладі дошкільної освіти, успішна соціалізація дитини на наступних сходинках освіти [11, с. 3-4]. Це знайшло підтвердження в Законі України «Про дошкільну освіту», у якому однією з вимог до змісту дошкільної освіти та його реалізації є формування основ соціальної адаптації та життєвої компетентності дитини; розвиток потреби в реалізації власних творчих здібностей [3]. Крім того, цим процесам сприяють чинні освітні програми для дітей дошкільного віку, у яких передбачено стратегію розвитку комунікативної культури дошкільників, взаємодії з ровесниками, дорослими, що є цінним для нашого дослідження, сучасної педагогічної науки й практики дошкільної освіти. Однією з таких програм є парціальна програма «Медіадошкільник» [11] для дітей старшого дошкільного віку. Але дошкільна медаосвіта має свої специфічні особливості, які розглянемо нижче.

Знання педагогами і дорослими медіаосвітніх теорій безсумнівно сприятиме формуванню основ медіакомпетентності дітей дошкільного віку, зокрема до них можна віднести: філософську концепцію «діалог культур» М. Бахніна, Ю. Лотман та ін.; вивчення проблем медіаосвіти в Україні -

О. Волошенюк й за кордоном - Д. Бааке; шляхи становлення інформаційного суспільства досліджували зарубіжні фахівці дитячої психології Д. Белл, К. Колін та вітчизняні вчені О. Баранова, І. Льовшиної, Г. Онкович та ін.; розвиток особистості в діяльності та спілкуванні глибоко вивчали І. Бех, Л. Виготський, В. Давидов, А. Ельконін; різні аспекти формування комунікативної культури, стосунків дошкільників з однолітками засобами медіаосвіти розкривали у своїх працях А. Богуш, Н. Гавриш, К. Крутій, А. Немирич, О. Петрунько, Т. Степанова, Ю. Семеняко, О. Янкович та інші медіапедагоги-практики.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Вже з

дошкільного періоду життя, діти активно намагаються контактувати з новітньою технікою, користуватись різноманітними ґаджетами і медіаконтентами, які стали доступними і незамінним у пошуку будь-якої інформації, не усвідомлюючи її загроз. Цей процес не завжди є контрольованим, як з боку батьків, так й педагогів закладів освіти. За таких обставин діти поступово втрачають зв'язок з іншими «значущими» для неї людьми (дорослими, однолітками, друзями), оскільки з'являється нова сфера зацікавленості - медіа, Internet. Засоби масової інформації (у подальшому використанні - ЗМІ), часто замінюючи батьківські настанови, призводять до наслідків, які майже не вдається передбачити чи виправити, а це не тільки спотворює моральну сферу зростаючої особистості, а й негативно впливає на формування світогляду, стосунків дитини з ровесниками і дорослими у подальшому. Тому, за вимогою часу виникає потреба в організації та здійсненні ранньої медіаосвіти для дітей задля набуття ними медіаграмотного поводження, спілкування і взаємодії як важливої складової суспільного життя, що окреслює перспективу для подальших досліджень.

Мета статті. Розкриття особливостей впливу сучасного медіаконтенту на формування ровесницьких стосунків дітей дошкільного віку з урахуванням індивідуальної траєкторії розвитку кожної особистості.

Завдання дослідження: узагальнити підходи до визначення ключових понять, пов'язаних з медіаосвітньою проблематикою в дошкіллі; визначити особливості впливу сучасного медіаконтенту на формування ровесницьких стосунків дітей старшого дошкільного віку; перевірити стан обізнаності й споживання старшими дошкільниками інформації з джерел медіа шляхом партнерської взаємодії з батьками.

Процес дослідження передбачав використання методів дослідження адекватних меті й завданням, зокрема: аналіз, співставлення, порівняння для вивчення, осмислення світового та вітчизняного медіадосвіду та можливості його використання у системі дошкільної освіти; опитування, бесіда, інтерв'ю з метою збору інформації за допомогою медіаресурсів GoogleForms, Viber - mailing, Telegram-messenger; узагальнення, систематизація отриманих даних; статистичні та описові методи задля обґрунтування результатів дослідження.

Виклад основного матеріалу. Якщо в Європі вчені найчастіше використовують термін «медіаосвіта», то канадські й американські науковці - «медіаграмотність», «медіакомпетентність». Р. Кьюбі подає таке трактування цього поняття: «медіакомпетентність» або «медіаграмотність»

(mediacompetence/ medialiteracy) - це здатність використовувати, аналізувати, оцінювати й передавати повідомлення (messages) в різних формах» [23, с. 13]. В Україні відбувається теоретичне осмислення світового досвіду в галузі медіа, а отже, застосовуються підходи і до ототожнення, і до диференціації цих понять. Очевидно, усе залежить від того, на підходи яких наукових шкіл орієнтуються вітчизняні дослідники.

Одним із ключових у медіаосвітній діяльності є поняття «медіазасіб». Проте труднощі виникають не лише у визначенні дефініції, а й щодо того, які засоби можна назвати медійними, а які - ні, адже від цього з-поміж інших чинників залежить трактування медіаосвіти дітей. Доволі часто вчені використовують термін «медіазасіб» як синонім до «медіа», але зазвичай у тлумаченні науковців «медіа» - ширше поняття, яке охоплює дидактичні засоби та їх наукову підтримку [13, с. 51].

Ми погоджуємося з автором монографічної праці Іриною Кузьмою у визначенні медіаосвіти - як «освіта дітей у партнерстві з вихователями й батьками про медіа, через медіа та для медіа, результатом якої є здатність дошкільників свідомо, критично, відповідально сприймати інформацію з медіазасобів відповідно до їхніх вікових особливостей» [9, с. 4]. Найбільш сенситивним у даному контексті є старших дошкільний вік. У такому випадку доречно зосередити увагу на особливостях психофізіологічного розвитку старших дошкільників, які викладені в працях багатьох вчених, зокрема Л. Виготського, Е. Вільчковського, О. Кочерги, С. Кулачківської, С. Ладивір, Л. Сварковської, О. Семенова, Н. Семенової та ін. Дослідники О. Семенов, А. Хрипкова та інші зазначають, що на шостому році життя суттєвих змін зазнає весь організм дитини, зокрема активно розвивається мозок, зумовлюючи ускладнення процесів вищої нервової діяльності. Маса мозку на кінець шостого року досягає 1350 г., що становить 90 % маси мозку дорослої людини [15, с. 53-54]. Важливим для дослідження детермінант розвитку дитини старшого дошкільного віку є висновок О. Семенова і О. Цейтліна про те, що під впливом фізичних навантажень змінюється на позитивну динаміка розумових процесів. Специфіка рухів, їх різноманітність поліпшує увагу дітей та активізує мислення [15, с. 53], тоді як багатогодинне перебування дитини у полоні ґаджетів цьому процесу не тільки не сприяє, а навпаки шкодить. О. Семенов, спираючись на праці фахівців у галузі дитячої психології, фізіології, медицини, зокрема Л. Виготського, В. Давидова, Д. Ельконіна, О. Запорожця, Ю. Змановського, А. Хрипкової, визначив психофізіологічні особливості розвитку дитини старшого дошкільного віку і описав їх у своєму дисертаційному дослідженні: «Мозок дитини складається з клітин двох типів: нейронів, які взаємодіють один з одним і з іншими органами тіла та гліальних клітин, які забезпечують роботу мозку, а їх кількість приблизно в 10 разів перевищує кількість нейронів. Швидкими темпами відбувається ріст дендритів та аксонів, постійно утворюються нові синапси» [15, с. 54]. Такі зміни, у порівнянні з попередніми стадіями розвитку дитини, впливають на силу й роль гальмівних процесів, ускладнюється й сама структура аналітико - синтетичної діяльності. Так, утворення нових нервових зв'язків відбувається за безпосередньою участю другої сигнальної системи, тобто в обох сигнальних системах одночасно. Завдяки цьому розширюється сфера впливу на розвиток діяльності дитини словесних подразників або сигналів [15, с. 54].

Я. Гошовський розглядає наслідки так званої медіадепривації, як будь-якої іншої депривації (батьківська, соціальна, перцептивна, інформаційна, комунікаційна), яка негативно впливає на подальший онто- і соціогенез дитини, зокрема, спотворює емоційно-вольову, ціннісну, мотиваційну сфери, деформує життєву перспективу, ініціює й закріплює розлади самоконтролю, посилює тривожність, агресивність, фрустрацію, відчуття соціальної незахищеності, блокує загальний психічний розвиток, сприяє появі й закріпленню патологічних форм поведінки (зокрема, уникаючої чи, навпаки, активно-агресивної) [2, с. 205].

За твердженням багатьох педагогів, психологів та дослідників, згаданих вище, телебачення не сприяє розвитку критичного мислення у дітей, не є пізнавальним контентом, а навпаки «гальмує» їх та сприяє «згортанню» процесу активного мислення. Це підтверджується працею Р. Пацлафа, який описує так званий «синдром Каспара Гаузера», коли людина бачить на екрані лише те, що вже багато разів бачила, впізнає те, що давно знає, споживає лише просту розважальну інформацію, яка легко засвоюється й ні до чого не зобов'язує, і зрештою, як у Каспара Гаузера, його пізнавальні функції і творчий потенціал завмирають, а його розвиток зупиняється [12, с. 78].

За переконанням Р. Пацлафа, спираючись на дані сучасних досліджень з фізіології й психології дитячого (дошкільного) віку, рішення дорослих не допускати до телевізора (та інших медіаресурсів - авт.) дітей, особливо дошкільного віку, було б цілком слушним і обґрунтованим [12, с. 129]. Діти цього віку потребують «живих» зв'язків з реальним світом, які є для них значно природнішими. Медіа ж ставлять непосильні вимоги для дитячого сприймання. За висловом У. Бенц, «емоційна вразливість, наївність візуально - образного сприймання, нездатність висловити свої візуальні враження і зрозуміти сутність медіамеседжів і те, який відгук має бути на чужий задум, тощо - все це заганяє дитину в ситуацію безсилля й залежності, яка в цьому віці є деструктивною, шкідливою» [12, с. 130].

Також завдяки нерозвиненій свідомості маленькі діти надзвичайно легко піддаються сугестивному впливу (вплив на волю і почуття людини) [17, с. 821]: вони не можуть протиставити власні судження тим, які їм нав'язуються. У цьому контексті С. Русова зазначає: «Маленькі діти дуже легко піддаються сугестії, в них не має проти неї ані певного суду, ані реального досвіду. Їх можна навести сугестією на цілком неправдиві враження щодо смаку, кольору, обсягу, підбурити їх на неіснуючий в них біль» [14, с. 199]. На переконання С. Русової, батьки мають пам'ятати, що:

1. Сугестії піддаються всі діти.

2. Вона (сугестія) зменшує свій вплив із дорослішанням дитини і збільшується, коли діти мають справу з малознайомими їм речами, у яких вони не мають власного досвіду.

3. У групах дітей сугестія набирає сили.

4. Багато в сугестії залежить від особи, яка ставить дитині такі запитання або каже про такі факти, що своєю сугестією впливають на дітей.

5. Міцна «підлеглість» сугестії у старших дітей виявляє їх слабкий інтелект і слабку волю.

6. Легше підлягають сугестії фізично слабкі діти.

7. Дівчаті взагалі більше підлягають сугестії, ніж хлопці [14, с. 199].

Наведені факти доводять, що дорослі мають вагомий вплив на дитячу свідомість, емоції, сприймання і є прикладом для наслідування поведінки, стилю спілкування дорослих, завдяки використанню Internet_ресурсів, телебачення, де майже уся медіа продукція - відеоролики, телепрограми тощо частково (або іноді цілком) не відповідають державним стандартам щодо забезпечення адекватним змістом інформаційного медіапростору.

Нещодавно проведені Британськими вченими дослідження дітей у віці від 2 до 5 років довели існування прямого зв'язку між використанням дитиною аудіовізуальних медіа і погіршенням комунікативних здібностей. Однобічність контакту з телевізором (комп'ютером, планшетом, смартфоном), коли він «розмовляє» з малюком, не зупиняючись і не відповідаючи на запитання, призводить до того, що дитині стає важко спілкуватися з однолітками й дорослими, вона пізніше починає говорити та комуні кувати з іншими. Однією з причин цієї проблеми є превалювання у структурі спілкування з дорослими «німого ефіру» (батьки разом із дітьми сидять біля екрана телевізора або одна із сторін біля комп'ютера) або спілкування лише за потребами: «Дай», «Відійди», «Не чіпай», «Так», «Ні» тощо» [16, с. 144].

Дотичний до цієї проблеми був відомий вітчизняний педагог-гуманіст В. Сухомлинський, який опікувався моральною компонентою всебічного розвитку особистості. Він вважав, що «непорушна основа морального переконання закладається в дитинстві й ранньому підлітковому віці, коли добро і зло, честь і безчестя, справедливість і несправедливість доступні розумінню дитини лише за умови яскравої наочності, очевидності морального змісту того, що він бачить, робить, спостерігає» [18, с. 120, 201]. Схожі позиції відображені у працях Н. Ковальова, Б. Райського, Н. Сорокіна та інших вчених, які переконані, що формування моральної сфери дошкільника пов'язане з впливом зовнішніх чинників, зокрема засобів медіа.

На даному етапі, ми можемо відмітити, що сучасний кінематограф, телебачення, Інтернет у своїй більшості ігнорує сімейні цінності. Застережні погляди на інформацію в медіа, у свій час, підкреслювались в працях класичної педагогіки І. Вишинського, А. Макаренка, С. Русової, К. Ушинського та інших. Зміст окремих сучасних мультиплікаційних фільмів для дітей розширює їх уявлення про навколишній світ, про техніку та правила користування нею (наприклад, мультфільм «Фіксікі»), тоді як про основи сімейного (родинного) співжиття інформація відсутня зовсім. Результати такого підходу ми можемо спостерігати на прикладах міжособистісної взаємодії, побудови ровесницьких стосунків сучасних дітей, які не знають який стиль поведінки обрати у поводженні з ровесниками, дорослими, протилежною статтю, що може спричинювати у майбутньому більшу ймовірність розлучень в молодих сім'ях.

Варто звернути увагу ще на одну проблему, яка виникає у дітей завдяки надмірною захопленістю неякісною медіапродукцією, це - невміння товаришувати та налагоджувати стосунки з ровесниками. Значна частина зарубіжних мультфільмів наповнені агресивними, войовничими чи аморальними сценами. Згадаймо різноманітних покемонів та кіборгів, які постійно знищують один одного, створюючи агресивне середовище та впливають на ще нестійку психіку старшого дошкільника. Як позитивний приклад можна назвати добрі мультфільми радянських часів, зокрема: «Кошенятко Гав», «Аленький цветочек», «Карлсон», «Леопольд», «Козаки» та інші, які викликають позитивні емоції і виховують прагнення до дружби, взаємодопомоги, щирості, доброти, співчцття, милосердя, любові тощо. А деякі навіть в цілому добродушні американські мультфільми наприклад, «Шрек» мають сцени, що виховують жорстокість. Мене і більшість моїх знайомих дивує сцена, коли Шрек, щоб сподобатись Фіоні, надуває змійку чи жабку. Що ж тоді діти робитимуть, щоб сподобатись протилежній статі? [21].

Дані соціологічного дослідження кандидата психологічних наук О. Дроздова (Ін-т психології ім. Г. Костюка АПН України) засвідчують, що 58 % дітей та молоді прагнуть копіювати поведінку телегероїв, здебільшого з іноземних фільмів, а 37,3 % молоді взагалі готові вчинити протиправні дії, наслідуючи телегероїв. Зокрема дослідженнями В. Ролінського вивчаються ці та суміжні проблеми, коли діти під час гри, взагалі не розуміють, що таке страждання живої істоти та співпереживання, бо вони не можуть поставити себе на місце тієї дитини, людини, якій вони завдали болю, чи якоїсь іншої шкоди, тому що батьки їх цьому не навчали, а мультфільми навпаки наводять приклад того, як «прикольно» завдати болю іншій істоті чи людині, як це показано в мультсеріалі «Том і Джеррі», «Ну, постривай!», «Черепашки ниндзя», «Пригоди Джекі Чана» та ін. [20].

Діти проводячи багато часу біля телевізора, або монітору комп'ютера, мало спілкуються зі своїми ровесниками, товаришами, а якщо й спілкуються, то у більшості випадків віртуально. За таких обставин можна констатувати погіршення психологічного та фізичного стану організму дошкільника.

Користуючись Internetресурсами під контролем дорослих (батьків, педагогів), дитина пізнає світ. На сьогодні створено велику кількість сайтів для дітей, які спрямовані на розвиток, навчання, духовне збагачення особистості дитини. Наприклад, сайт «Готуюся до школи» має інформаційну наповненість, розвиваючі заняття, конкурси, також сайт «Левко», який має свою ігротеку, «Веселу школу», повчального змісту казки. Але батьки часто не контролюють, які сторінки того чи іншого сайту відвідує їхня дитина. Великим недоліком є загальнодоступність дітей до сайтів для дорослих, що призводить до розбещеності неповнолітньої аудиторії Internet_користувачів.

Термін «Internet_залежність» часто трактується дуже широко і позначає велику кількість проблем контролю поведінки над потягами дитини.

Вітчизняний психолог А. Церковний помітив, що дитина стає дуже знервованою, в неї зникає бажання навчатися, самостійно пізнавати, вона впевнена, що в Інтернеті можна знайти готову інформацію, факти, пояснення будь-яких явищ тощо [19, с. 149-154]. Через Internet, здатність особистості мислити зводиться до мінімуму, дитина поступово перестає бути особистістю, втрачає свою індивідуальність.

Через Internet-ігри діти стають надзвичайно агресивними, вони не сприймають критики зі сторони дорослих та перестають існувати в реальному світі, переносячись в світ віртуальний, який затягує, наче прірва. У щорічному звіті, опублікованому Національним інститутом ЗМІ та сім'ї наголошується, що в деяких відеоіграх вже присутні неприйнятні для дітей сцени жорстокості й знущання. Ігри стали ще більш жорстокими і легкодоступними для неповнолітніх дітей. У результаті тестування, проведеного співробітниками інституту, з'ясувалося, що 44 % неповнолітніх дітей вдалося придбати ігри категорії «М», тобто ті, які містять сцени сексуального і насильницького характеру, неприйнятні для дітей молодше 17 років [8].

Напевно, не варто говорити і про те, що Internet_ресурси, телебачення та інші медіаконтенти викликають у дітей залежність. За статистикою, в середньому кожна дитина біля 50-60 хвилин впродовж дня грає у відеоігри та витрачає на «спілкування» з комп'ютером більше 1-2 години на день, а телевізор дивиться в середньому 2-3 години на день, що перевищує визначену норму на 1,5-2,5 години.

Для перевірки статистичних даних, поданих у наукових джерелах, нами проведено вивчення цього питання в період лютий-травень 2021 року на базі закладів дошкільної освіти № 532 «Країна дитинства» та № 517 «Барвінок» міста Києва; № 19 «Кобзарик» міста Білої Церкви і № 1 «Теремок» міста Фастова Київської області, серед дітей і батьків.

З метою збору інформації нами використано методи опитування, бесіда, інтерв'ю та медіаресурси GoogleForms, Viber-mailing, Telegram-messenger. Методи аналізу, систематизації, узагальнення та опису статистичних даних застосовувались для представлення та обґрунтування результатів нашого наукового пошуку.

Проведена робота та її результати підтвердили основну тенденцію неконтрольованого споживання інформації старшими дошкільниками за допомогою екранних медіа: телебачення, Internetта ін. з вільним, а іноді необмеженим доступом, у тому числі й до ігрового контенту.

У дослідженні, за згодою, взяли участь батьки - 128 респондентів, (див. таблицю).

Споживання медіа інформації та ігрового контенту дітьми старшого дошкільного віку (зарезультатами опитування батьків)