Педагогічні технології: інтерпретація поняття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Педагогічні технології: інтерпретація поняття

Ходунова Вікторія Леонідівна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки і психології дошкільної освіти, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

Анотація

У статті розглянуто загальнонаукові положення щодо проблеми «педагогічних технологій». Актуалізовано різноманітність підходів до визначення поняття «педагогічні технології» як: дидактичної системи; структурованого проектування; організації навчання; моделювання змісту, форм і методів навчально-виховного процесу згідно з поставленою метою; системного методу; процес взаємодії учня та педагога; послідовність діяльностей і операцій моделювання, реалізації, діагностики, ефективності, корекції процесу навчання. Констатовано, що «педагогічна технологія» - це комплексна інтегративна система, що містить упорядковані операції і дії, які забезпечують педагогічне цілепокладання, змістовні, інформаційно-предметні та процесуальні аспекти; теоретично обґрунтована навчально-виховна система соціалізації, особистісного і професійного розвитку і саморозвитку особистості в освітній установі, яка, внаслідок упорядкованих професійних дій педагога, при оптимальності ресурсів і зусиль всіх учасників освітнього процесу, гарантовано забезпечує ефективну реалізацію свідомо визначеної освітньої мети та можливість оптимального відтворення процесу на рівні, який відповідає рівню педагогічної майстерності педагога.

Наголошено на методологічних вимогах до розробки «педагогічних технологій»: концептуальність, системність, керованість, ефективність, відтворюваність. З'ясовано, що реалізація «педагогічних технологій» відбувається за відповідним алгоритмом. Охарактеризовано класифікацію «педагогічної технології», відповідно до якої вона поділяється на традиційні та інноваційні. Окреслено «ігрові педагогічні технології», що дають можливість моделювати конкретний аспект професійної діяльності, що здійснюються, відносно структури особистості, ціннісних відношень, інтеріоризації набутих знань і умінь із зовнішньої сфери у внутрішню структуру особистості. Приділено увагу «інтернет орієнтованим педагогічним технологіям», що спираються на використання інформаційно-комунікаційних технологій, яким позначаються системи, процеси, що залучені до комунікації за допомогою технологічних засобів.

Ключові слова: педагогічна технологія, ігрова педагогічна технологія, інтернет орієнтована педагогічна технологія.

Abstract

Pedagogical technologies: interpretation of this concept

Khodunova ViKtoriia Leonidivna Victoriia Khodurnrvn, Ph.D (Candidate of Pedagogical Sciences), Associate Professor, Department of Pedagogy and Psychology of Preschool Education, National Pedagogical Dragomanov University

The article deals with general scientific provisions on the problem of "pedagogical technologies". The variety of approaches to the definition of the concept of "pedagogical technologies" has been updated as: didactic systems; structured projecting; organization of training; modeling the content, forms and methods of the educational process in accordance with the goal; system methods; the process of interaction between the student and the teacher; the sequence of activities and operations of modeling, implementation, diagnostics, efficiency, correction of the learning process. It is stated that "pedagogical technology" is a complex integrative system containing ordered operations and actions that provide pedagogical goal setting, content, information-subject and procedural aspects; the educational and educational system of socialization is theoretically substantiated, personal and professional development and self-development of the individual in an educational institution, which, as a result of the ordered professional actions of the teacher, with the optimal resources and efforts of all participants in the educational process, guarantees the effective implementation of a consciously defined educational goal and the possibility of an optimal level corresponding to the level of pedagogical skill of the teacher. The methodological requirements for the development of "pedagogical technologies" are noted: conceptuality, consistency, manageability, efficiency, reproducibility. It was found that the implementation of "pedagogical technologies" takes place according to the appropriate algorithm. The classification is characterized of "pedagogical technology", according to which it is divided into traditional and innovative.

The "game pedagogical technologies" are designated, which allow modeling a specific aspect of the ongoing professional activity in relation to the personality structure, value relations, internalization of acquired knowledge and skills from the external sphere into the internal structure of the personality. Attention is paid to Internet-oriented pedagogical technologies, which are based on the use of information and communication technologies, which are affected by systems, processes involved in communication with the help of technological means.

Keywords: pedagogical technology, game pedagogical technology, Internet-oriented pedagogical technology.

Постановка проблеми

Складні зміни суспільних, культурних і освітніх цінностей, що відбуваються в нашій країні, вимагають від педагога підвищення рівня його загально-педагогічної і професійної культури, наповнюючи їх пріоритетними підходами до методик, технологій, змісту освітнього процесу. Закон України «Про освіту» (2021) наголошує на перспективності нових підходів у професійній діяльності педагога, здатного працювати в гуманітарному освітньому середовищі, технологічно його забезпечувати, інноваційно розвивати. На сьогоднішньому етапі проблема впровадження сучасних «педагогічних технологій» стає предметом осмислення багатьох науковців. Тому відповідне місце у нашому дослідженні посідає спроба знайти відповіді на питання щодо поняття «педагогічна технологія».

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблема «педагогічної технології» розглядається в наукових дослідженнях у таких аспектах: методологічні й теоретичні положення інноваційної педагогіки (Л. Андерсен, І. Бех, Б. Блум, Дж. Керрол, С. Гончаренко, І. Дичківська, П. Крейтсберг, X.Лійметс, І. Підласий, О. Пометун, І. Прокопенко, О. Савченко, П.Самойленко, В. Стрельніков, Л. Тарасенко, Д. Чернілевський, М. Фіцула та ін.); проблеми педагогічної діяльності (І. Зязюн, О. Овчарук, О. Пєхота, С. Сисоєва та ін.); інноваційні технології у вищій школі та визначення їх ефективності в умовах інформатизації суспільства та суспільства економіки знань (В. Загв'язинський, О. Зінченко, І. Нісімчук та ін.); проектування педагогічних систем, процесів і технологій (В Беспалько, В. Киричук, А.Лігоцький, Н. Юсуфбеков та ін.); практичне втілення попередньо спроектованого педагогічного процесу (О. Антонова, Л. Березівська, Т.Філімонова, С. Тарнавська, І. Орищенко та ін.); методи та прийоми навчання (З. Курлянд, А. Семенова, Р. Хмелюк та ін.).

Мета статті - здійснити теоретичний аналіз та окреслити основні наукові підходи до визначення понять «технологія», «педагогічна технологія», «інтернет орієнтована педагогічна технологія».

Виклад основного матеріалу

Поняття «педагогічна технологія» має грецьке походження (від грец.- мистецтво, майстерність, уміння; слово, вчення) та охоплює спеціальний набір форм, методів, способів, прийомів навчання та виховних засобів, системно використовуваних в освітньому процесі на основі декларованих психолого-педагогічних установок, що приводить завжди до досягнення прогнозованого освітнього результату з допустимою нормою відхилення.

У психолого-педагогічній літературі поняття «педагогічна технологія» трактується як: напрям у дидактиці; технологічно розроблена навчаюча система; система методів і прийомів викладання; модернізація дидактичної системи на основі вивчення і дослідження елементів, що її утворюють тощо.

Український педагогічний словник подає узагальнене розуміння «педагогічної технології» як галузі застосування системи наукових принципів до програмування процесу навчання й використання їх у навчальній практиці з орієнтацією на детальні цілі навчання, які припускають їх оцінювання [1].

У документах ЮНЕСКО поняття «педагогічна технологія» пов'язано із оптимізацією освіти, з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії.

Асоціація з педагогічних технологій США підкреслює, що «педагогічна технологія» є комплексним інтегральним процесом (люди, ідеї, засоби і способи організації діяльності) для аналізу проблем планування, управління і забезпечення всіх аспектів засвоєння знань [2].

У контексті нашого дослідження ми робили акцент на підходах до трактування поняття «педагогічна технологія», що дає змогу найбільш повно врахувати всі її особливості.

Ідеї О. Бугрій, О. Олійник переконують, що нині поняття «педагогічна технологія» трактується по-різному: або досить широко ототожнюється з системою та співвідноситься з освітою в цілому як сукупність психолого-педагогічних установок, що визначають спеціальний набір та компонування форм, методів, способів, прийомів навчання, виховних засобів, або вузько розуміється як певний педагогічний інструмент, система прийомів, педагогічна техніка. М. Фіцула зазначає, що кожний з цих підходів має право на існування, бо охоплює різні сторони «педагогічної технології» і виникають з необхідності її вдосконалення [3].

Автори збагатили поняття «педагогічна технологія» такими характеристиками як-то: наука про розвиток, освіту, навчання та виховання особистості (A. Насімчук, О. Падалка, О. Шпак); цілісний процес постановки мети, постійне поновлення навчальних планів і програм (C. Сполдінг); послідовність діяльностей і операцій моделювання, реалізації, діагностики, корекції процесу навчання (Н. Стяглик); цілеспрямоване використання предметів, прийомів, засобів для підвищення ефективності навчального процесу (М. Вулман); системне використання принципів організації навчального процесу на основі новітніх досягнень науки і техніки (І. Прокопенко, В. Євдокімов); певний дидактичний напрям, технологічно побудованої системи, спрямованої на процес навчання, комплекс методів або прийомів окремого викладача, його методики; інтегративна система, що складається з комплексу упорядкованих дій, що мають забезпечувати процесуальні, змістовні та інформаційно-предметні аспекти засвоєння та придбання здобувачами освіти необхідних знань та умінь, формування й розвиток їх особистісних якостей, діагностика та моніторинг якості освітнього процесу (З. Курлянд, Р. Хмелюк, А. Семенова); планове послідовне практичне втілення попередньо спроектованого педагогічного процесу (О. Антонов); певна педагогічна система, що може бути реалізована на практиці (В. Беспалько); сукупність основних методів та дій (науково обґрунтованих способів діяльності), спрямованих на досягнення мети та отримання прогнозованого результату; проєкт певної педагогічної діяльності, що послідовно реалізується на практиці (В. Капелюк); технологія навчання через реконструкцію та удосконалення дидактичної системи, що складається з певних елементів, а також через визначення найбільш оптимальних та раціональних способів досягнення запланованих цілей навчання (М. Чошанов); спосіб організації, напрямок думок про матеріали, людей, заклади, моделі і системи типу «людина-машина», як перевірка економічних можливостей проблеми; міждисциплінарний конгломерат, що має зв'язки з усіма системами освіти - від короткого навчального фрагмента до національної системи з усіма функціями (П. Мітчелл); продукт педагогічної діяльності (М. Вагеншайн); процес педагогічної діяльності (Х. Гаудіг); використання різноманітних технічних засобів у процесі навчання, насамперед, аудіовізуальних (Д. Клінберг, Х. Рот); система планування, здійснення й оцінювання навчального процесу (Б. Отто, І. Шеллєр).

Опертя на положення вітчизняних дослідників передбачає визнання «педагогічної технології» як: дидактичної системи (О. Савченко, Д. Чернілевський); структурованого проектування (В. Беспалько, І. Підласий); діяльного сценарія організації навчання (І. Смолюк); системного методу (С. Гончаренко, І. Прокопенко, В. Євдокимов); моделювання змісту, форм і методів навчально-виховного процесу, згідно з поставленою метою (П. Сікорський, В. Шепель); процес взаємодії учня та педагога (О.Коваленко); послідовність діяльностей і операцій моделювання, реалізації, діагностики, ефективності, корекції процесу навчання (В. Паламарчук, Н. Стяглик).

У дослідженні Г. Золоторьової знаходимо впровадження «педагогічної технології» у педагогічну теорію і практику Німеччини (Вільдт (J. Wildt), А. Віндекер (A. Windecker), У. Диркс (U. Dirks), В. Хансман (W. Hansmann), Р. Дитман (R. Dittmann), Г.-Г. Ербе (H.-H. Erbe), К. Дрешзель (K. Drechsel), М. Кларк (M. Klark), Х. Лінке (H. Linke), К. Руттерс (К. Rutters) та ін.).

Тобто, у контексті системного підходу, за різними науковими джерелами, як стверджує В. Ортинський, «педагогічна технологія» трактується як комплексна інтегративна система, що містить чимало упорядкованих операцій і дій, які забезпечують педагогічне цілепокладання, змістовні, інформаційно-предметні та процесуальні аспекти вдосконалення [4].

Водночас С. Сисоєва поняття «педагогічні технології» пов'язує із створеною адекватно до потреб і можливостей особистості і суспільства теоретично обґрунтованою навчально-виховною системою соціалізації, особистісного і професійного розвитку і саморозвитку особистості в освітній установі, яка, внаслідок упорядкованих професійних дій педагога при оптимальності ресурсів і зусиль всіх учасників освітнього процесу, гарантовано забезпечує ефективну реалізацію свідомо визначеної освітньої мети та можливість оптимального відтворення процесу на рівні, який відповідає рівню педагогічної майстерності педагога [5].

Важливе значення для нашого дослідження має також врахування методологічних вимог до розробки «педагогічних технологій»: концептуальність - опора на певну наукову концепцію, що включає філософське, психологічне, дидактичне і соціально-педагогічне обґрунтування досягнення освітніх цілей; системність - логіка процесу, взаємозв'язок усіх його частин, цілісність; керованість - управління навчальним процесом, поетапну його діагностику, варіювання засобами і методами з метою корекції результатів; ефективність - конкурентність за результатами й оптимальними витратами, досягнення визначеного стандарту навчання та виховання; відтворюваність - можливість застосування (повторення, відтворення) педагогічної технології в інших однотипних освітніх установах, іншими суб'єктами.

У сучасному науковому обігу існує невизначеність остаточної різниці між поняттями «педагогічна» й «освітня» технології. О. Олійник підкреслює, що «освітні технології» є стратегіями розвитку національного, державного, регіонального освітнього простору, а «педагогічні технології» відбивають загальну цільову та змістовну спрямованість, організаційні структури та форми, прийняті в різних країнах. Слушною є позиція С. Сисоєвої, яка до «педагогічних технологій» відность технології навчання та виховання, бо їх розробка та упровадження здійснюється під час взаємодії педагога та здобувача освіти на підґрунті тих законів, що діють у психолого-педагогічній галузі. Відповідно до нової освітньої парадигми, як стверджує С. Сисоєва, що побудована на засадах гуманного ставлення до людини й процесів її особистісного зростання та подальшого розвитку, «освітні технології» слід вважати особистісно-зорієнтованими [6]. Отже, на думку І. Зязюна, визначилось два напрями розуміння технології в освіті: «освітня технологія» як використання технічних засобів і засобів програмованого навчання; як засіб підвищення організації навчального процесу, як засіб подолання відставання педагогічних ідей від стрімкого розвитку техніки [2].

На підставі проведеної теоретичної розвідки «педагогічні технології» було узагальнено: за філософською основою - матеріалістичні та ідеалістичні, діалектичні та метафізичні, сцієнтичні та релігійні, гуманістичні, антопо - і теософічні, прагматичні та екзистенціалістичні технології; за рівнем використання - загально-педагогічні, локальні (модульні), та частково методичні (предметні); за провідним фактором розвитку психічного: біогенні, соціогенні, психогенні та ідеалістичні. Однак не існує моно технологій, що використовують лише один фактор, метод, принцип - «педагогічна технологія» завжди є комплексною і акцентуючись на ту чи іншу сторону навчального процесу технологія стає характерною і отримує свою назву; за домінуючим методом - репродуктивні, програмовані, пояснювально-ілюстративні, діалогічні, розвиваючі, ігрові, проблемні, творчі, саморозвиваючі та інформаційні (комп'ютерні) [7].

Підтримуємо думку В. Капелюк, що таке розмаїття тлумачень сутності «педагогічної технології» пов'язано із значною кількістю концептуальних підходів до окреслення сутності технології загалом та «педагогічної технології» виховного процесу, зокрема. Систематизація вказаних підходів дозволяє звести їх до трьох типових визначень: як сукупності основних методів (науково обґрунтованих способів діяльності), спрямованих на досягнення мети; як програми (проекту певної педагогічної діяльності), що послідовно реалізується на практиці; як сукупності дій, операцій та процедур, що інструментально забезпечують отримання прогнозованого результату [8].

Беручи до уваги позицію С. Вітвицької, уважаємо, що поняття «педагогічна технологія» є змістовим узагальненням, що включає в себе такі аспекти як: науковий (педагогічна технологія - складова педагогічної науки, що проектує педагогічні процеси у педагогічних системах); змістово-процесуальний (опис, алгоритм процесу, сукупність цілей, змісту методів і засобів, для досягнення гарантованих результатів, запланованої мети); професійний (залежність успішності функціонування і відтворення спроектованої педагогічної технології від рівня педагогічної майстерності педагога [9].

У процесі дослідження з'ясовано, що реалізація «педагогічних технологій» відбувається за відповідним алгоритмом: 1.Визначення кінцевої загальної мети дидактичної системи у вигляді моделі фахівця через показники, які можна діагностувати. 2. Формулювання проміжних цілей (поетапно) професійного становлення особистості шляхом наступності й нарощування її потенціалу за прийнятими показниками і критеріями. 3. Відбір і дидактичне обґрунтування змісту навчально-виховного процесу відповідно до заданої мети. 4. Реалізація розвивальних технологій, що відображають сучасний стан науково-педагогічного знання щодо процесу професійного становлення майбутнього фахівця. При цьому всі технології забезпечуються об'єктивними методиками контролю якості цього процесу. 5. Окреслення організаційних умов навчання і виховання [10].

У сучасних теоретичних концепціях описано різні класифікації «педагогічних технологій» (О. Антонова, О. Барановська , В. Загвязінський, В. Беспалько, І. Дичківська, В. Паламарчук, Е. Федорчук та ін.) Так, за класифікацією І. Прокопенко, всередині «педагогічних технологій» є окремі їх види: за цільовою орієнтацією - загальнопедагогічні, вузькопредметні, модульнорейтингові; навчання обдарованих, робота з «важкими», масова технологія, просунутої освіти; на основі активізації та інтенсифікації діяльності, гуманізації і демократизації відносин, реконструкції матеріалу, ефективності організації навчання; авторські технології, альтернативні; навчаючі і виховуючі, загальноосвітні і професійні, гуманістичні і технократичні; за характером відносин між педагогом та студентом - авторитарні, дидактоцентричні, особистісно-орієнтовані, гуманно-особистісні, вільного виховання; за способами організації навчання - лекційно-семінарські і альтернативні, індивідуальні, групові, колективні, академічні і клубні, індивідуальні і диференційні; догматичні, репродуктивні, пояснювальні, програмні, проблемні, діалогічні, розвивальні, ігрові, саморозвивальні, комп'ютерні; інформаційні, операціональні, евристичні, комплексні [11].

На думку Н. Арістової, найчастіше уживаною є класифікація, відповідно до якої «педагогічні технології» поділяються на традиційні та інноваційні. Традиційні «педагогічні технології» передбачають реалізацію в освітньому процесі пояснювально-ілюстративного навчання, інноваційні - упровадження у практику підготовки суб'єктів навчання новаторських способів, прийомів і засобів задля досягнення запланованих освітніх результатів. До інноваційних «педагогічних технологій», як зазначає автор, належать інтерактивні й інформаційно-комунікаційні технології. Н. Арістова вбачає ефективність інтерактивних й інформаційних технологій у впровадженні в освітній процес атмосфери доброзичливості; організації різних форм комунікативної взаємодії; можливості озброєння всіх суб'єктів навчання фаховими знаннями, уміннями й навичками; формуванні професійно важливих якостей, які надають змогу реалізовувати власний творчий потенціал [12].

За твердженням О. Жукової, поєднання традиційних та інноваційних форм «педагогічних технологій» є потужним і універсальним засобом отримання, обробки, передачі, аналізу, інтерпретації різноманітної інформації; виконання нетворчих операцій, пов'язаних із дослідженнями різних процесів, явищ або їх моделей; витоком творчості; позитивною мотивацією до процесу навчання; позитивним емоційним фоном взаємодії в системі «викладач-студент», «студент-студент»; здійснення «м'якого контролю» [13].

В. Паламарчук, О. Барановська зазначають, що найбільш широке застосування серед «педагогічних технологій», знаходять ігрові технології; інтерактивні технології; проєктні технології; особистісно зорієнтовані технології; технології розвитку критичного мислення; технології формування та розвитку творчої особистості тощо. Так, наприклад, технології ситуативного моделювання, до яких відносяться ділові ігри, дозволяють змоделювати систему відносин, характерної для професійної діяльності; закріпити здобуті знання, активізувати пізнавальний інтерес тощо. Така форма «ігрових технологій» як тренінги, мають спрямування на акт моделювання вузькопрофесійних проблем та соціальних ситуацій [14].

Поняття «ігрова педагогічна технологія» включає досить широку групу методів і прийомів організації педагогічного процесу у формі різноманітних педагогічних ігор, що мають істотну ознаку - чітко поставлену мету навчання та відповідні їй педагогічні результати, які можуть бути обґрунтовані, представлені в явному вигляді й характеризуються навчально-пізнавальною спрямованістю [15].

«Ігрові педагогічні технології» дають можливість моделювати конкретний аспект професійної діяльності, при цьому можливе своєчасне коригування дій, що здійснюються, відносно структури особистості, ціннісних відношень, інтеріоризації набутих знань і умінь із зовнішньої сфери у внутрішню структуру особистості.

Серед розмаїття ігор, що мають практико-орієнтований характер, О.Жукова виокремлює практичні заняття, підґрунтям проведення яких є технології організації диспутів, тренінгів, ігор, «круглих столів», «кейсів», навчальних дискусій, дискусій у стилі телевізійного ток-шоу, дебатів, ігор в слова, ігор «Що? Де? Коли?», «Брейн-рингів», різних рольових ігор з моделюванням ситуацій, турнірів з різних дисциплін [13].

З метою засвоєння знань, умінь, навичок, розвитку системи розумових дій, системи естетично-моральних якостей, системи дійово-практичної сфери і самокеруючих механізмів, С. Вітвицька пропонує ряд ігор: імітаційні (імітуються події, конкретну діяльність студентів, викладачів, учнів, вчителів); операційні ігри, які допомагають відпрацьовувати конкретні специфічні операції; рольові ігри, що сприяють відпрацюванню тактики поведінки дій, виконання функцій та обов'язків конкретної особистості; діловий театр, психограма і соціограма якого спрямовані на формування перцептивних умінь майбутніх педагогів (уміння відчувати стан іншої людини, уміння встановити контакт) [9].

Цінними при застосуванні ігрових технологій, за визначенням О.Жукової, є широка гама умінь у професійній підготовці майбутніх кадрів: прогностичних (визначення певної стратегії й передбачення результатів власної діяльності); планування діяльності (наявність чіткого, конкретного плану дій); проектувальних (конструювання моделі майбутньої діяльності, вибір способів і засобів, що дозволяють досягти мети, виокремлення конкретних етапів її досягнення, формулювання для кожного з них окремих завдань, визначення видів та форм оцінювання отриманих результатів тощо); організаційних (залучення колег до роботи; співпраця з ними у процесі досягнення спільної мети; розподіл обов'язків, планування дій, підбиття підсумків діяльності); контрольних, оцінних і корекційних (контроль та оцінка якості процесу; виявлення досягнень і причин невдач; визначення подальших кроків з досягнення необхідного результату); інформаційних (отримання, обробка, аналіз, синтез, презентація необхідної інформації); аналітичних (аналіз проміжних і кінцевих результатів діяльності); комунікаційних (встановлення педагогічно доцільних стосунків із колегами у процесі взаємодії); дослідних (пізнання й об'єктивна оцінка досліджуваних процесів); науково-пізнавальних (засвоєння наукових знань у площині обраної теми або галузі дослідження) [13].

І Зязюн звертає увагу, що з розвитком навчальної техніки і комп'ютеризації навчання «технологія навчання» і «педагогічна технологія» стали усвідомлюватись системою засобів, методів організації і управління навчально-виховним процесом [2].

Технологія (грец. “техне” - ремесло, “логос” - наука, тобто наука про виробництво) - результат інтелектуальної діяльності, сукупність систематизованих наукових знань, відпрацьованих технічних, організаційних та інших рішень у вигляді документації (про спосіб виробництва продукту, організації виробничого процесу чи надання послуг у різних сферах діяльності людини. Технологія знаходить вираз у різноманітних формах: у технічних знаряддях і технологічних процесах, у техніці праці, в методах організації виробництва й управління, в технологічних знаннях тощо [16].

Сьогодні не потребує доказів, наголошує І. Зязюн, що у процесуальному розумінні «технологія» відповідає на питання: «Як зробити?», «З чого і якими засобами?», а задачі відокремлення педагога-технолога від продукту його творчості (технології навчання) і переносу творчого процесу на більш високий рівень організації, очевидно, можуть бути визначені черговим етапом еволюції освіти [2].

Попри кількість думок щодо поняття «технологія», більшість науковців стверджує, що поняття «технологія» є родовим поняттям, яке належить до числа тих категорій, які існують у різні епохи, оскільки «технологія» існує стільки, скільки існує людство [17].

С. Гончаренко під «технологією навчання», розуміє процес застосування сукупності наукових принципів до проєктування навчального процесу та їх використання у практичній діяльності. З позиції О. Антонової, будь-яка «педагогічна технологія» займає проміжне положення між наукою і практикою. В. Загвязінський звертає увагу на умовність обох визначень та розглядає «педагогічні технології» як «навчальні». Є. Полат трактує «технологію навчання» через використання педагогом певної сукупності методів навчання, що визначаються ним внаслідок конкретних дій здобувачів освіти та мають забезпечити реалізацію основних положень будь-якого підходу до вказаного процесу. На думку І. Богданової, поняття «технологія навчання» є більш вузьким і відображає конкретний шлях оволодіння навчальним матеріалом у межах визначеного предмету, курсу, теми, тобто, «технологія навчання» співвідноситься з частковими методиками викладання окремих навчальних предметів, курсів. Її мета - максимально оптимізувати організацію навчального процесу.

Виходячи із наведених визначень, можна констатувати, що «технологія навчання» близьке, але не тотожне «педагогічній технології», оскільки «технологія навчання»: відображає шлях освоєння конкретного навчального матеріалу (поняття) в межах певного предмету, теми, питання і в межах обраної технології; «технології навчання» варіативні і близькі до часткових методик; можуть називатись дидактичними; їхнє завдання - максимально спростити організацію навчального процесу, зберігаючи його ефективність шляхом передачі творчих функцій педагога.

На думку В. Стрельнікова, процес використання «педагогічних технологій» має тісний зв'язок із опанування педагогом певною методикою, хоча, як технологія, так і методика у чистому варіанті майже не зустрічається. Саме тому вчений стверджує, що педагогічна система може наближатися як до рівня технології, так і до рівня методики в залежності від інструментарію: висока інструментальність на рівні технології та низька на рівні методики. [18].

Звертаючись до стратегії розвитку єдиного державного освітнього простору, С. Сисоєва, зазначає, що критеріальні параметри описання «технологій» відображені у доктринах, у концепціях розвитку і стандартах (спрямованість учіння, зміст і структура освіти, вимоги щодо програм і умов їх реалізації, навантаження й обсяг навчального матеріалу, предметні сфери, освітні рівні, атестація). Так, Закон України «Про освіту» (2021) наголошує, що сьогодні потужним засобом навчання, виховання та розвитку стають інформаційно-комунікаційні технології, що дає змогу педагогам вирішувати методичні завдання на якісно вищому рівні. У Концепції «Нова українська школа» зазначається, що для підвищення якості освіти запровадження інформаційно-комунікаційних технологій має перейти від одноразових проєктів у системний процес, який охоплює всі види освітньої діяльності.

І. Зязюн наголошує, що суспільство стає жертвою власної могутності або ж встигає перебудувати технологічні, організаційні, інформаційні нормативні параметри діяльності і цим себе рятує, адаптація нових технологій в освітній галузі особливо добре простежується за таким показником, як введення в освіту нових інформаційних технологій. Вчений зазначає, що «ми вже звикли до інформаційних, медичних, біологічних та інших подібних технологій, звикаємо й до «технології освітньої. Такий широкий і повсюдний інтерес викликається різними мотивами: вчені традиційно слідують за модою; інші, вболіваючи за освіту, вбачають у ній панацею від усіх бід; знаходяться й такі, що технологію і технологізацію вважають об'єктивним процесом еволюції освіти до якісно інших ідеалів. Вважаємо досить прогресивною останню тенденцію» [2].

Р. Гуревич, М. Кадемія, М. Козяр зазначають, що освітній процес неможливий без обміну інформації, тому всі «педагогічні технології» є інформаційними. Учені стверджують, що на сьогодні однією із технологій, котра вміщує в собі практично всі розрізнені методи зберігання й представлення інформації, є мережа Інтернет [19].

І. Жук, О. Соколюк зауважують, що «інтернет орієнтовані педагогічні технології» ще не набули такого поширення в освіті як сьогодні. Отже проблема відносно того, який зміст закладено у виразі «педагогічна технологія» та у якому взаємовідношенні у цьому вислові знаходяться поняття «педагогічна» і «технологія» стає більш актуальною та потребує свого вирішення [20].

«Інтернет орієнтовані педагогічні технології» спираються на використання «інформаційно-комунікаційних технологій», яким позначаються системи, процеси і люди, що залучені до комунікації за допомогою технологічних засобів. Вони припускають різні технологічні засоби і ресурси, що використовуються для забезпечення зв'язку, а також для створення, розповсюдження, зберігання та управління інформацією, що у свою чергу, дозволяє інтенсифікувати освітній процес, збільшити швидкість сприйняття, розуміння та глибину засвоєння великих масивів знань. [13].

Виділимо основні цілі використання «інтернет орієнтованих педагогічних технологій»: розвиток індивіда, його підготовка до комфортного життя в умовах інформаційного суспільства; реалізація соціального замовлення, обумовленого інформатизацією сучасного суспільства; інтенсифікація всіх рівнів освітнього процесу; впровадження інформаційних технологій в освіту; використання інформаційно-комунікаційних технологій а як засобу навчання, що вдосконалює процес викладання, підвищує його ефективність і якість; використання інформаційно-комунікаційних технологій як інструменту пізнання навколишньої дійсності і самопізнання; використання інформаційно-комунікаційних технологій як засобу розвитку особистості педагога.

За ствердженням Г. Романової, М. Артюшинї, О. Слатвінської, у літературі відсутня чітка класифікація сучасних «інтернет орієнтованих педагогічних технологій», водночас автори виділяють декілька їх різновидів [21]:

- дистанційна технологія навчання - засоби комунікаційних технологій на мережевій основі (електронна пошта, теле- і відео конференції, чати, засоби пошуку інформації, доступу на файлові сервери, бази даних); віртуальні засоби (віртуальні бібліотеки, музеї, екскурсії, електронні книги, електронні навчальні системи); засоби віртуального педагогічного спілкування, віртуальні організаційні форми проведення навчальних занять (наприклад, дистанційні іспити, веб-семінари, проектні віртуальні групи тощо); методичні засоби (методи активного навчання);

- мультимедійні технології - комплекс апаратних і програмних засобів, що дозволяють користувачу працювати в діалоговому режимі з різнорідними даними (графіка, текст, звук, відео, зображення та анімація;

- хмарні технології - мережеве середовище для зберігання і опрацювання інформації, що поєднує в собі апаратні засоби, ліцензоване програмне забезпечення, канали зв'язку, а також технічну підтримку користувачів;

- соціомедійні технології - системи мережевого спілкування: Facebook, Linkedlin, мікроблоги Twitted ресурси Wiki, MSN, Flickr та ін.;

- технологія мобільного навчання - навчання з використанням мобільних і портативних ІТ - пристроїв: мобільні телефони (смартфони), ноутбуки, планшети, електронні книги та ін.;

- технологія веб-квестів (Web-quest) - проблемне завдання з елементами рольової гри, для виконання кого використовуються інформаційні ресурси мережі Інтернет.

Розгляд ефективності «інтернет орієнтованих педагогічних технологій» дав змогу представити сучасні освітні веб-ресурси: для аудиторної роботи, освітні веб-ресурси для самостійної й позааудиторної роботи (веб-ресурси для організації проєктної діяльності, системи дистанційного навчання та системи віртуального спілкування), освітні веб-ресурси для дослідної роботи (інституційні репозитарії, електронні бібліотеки, електронні періодичні наукові видання, освітні хмари) [22].

Висновки

Узагальнення численних наукових джерел дало підстави розглядати «педагогічні технології» як комплексну інтегративну систему, що містить упорядковані операції і дії, які забезпечують педагогічне цілепокладання, змістовні, інформаційно-предметні та процесуальні аспекти; як систему створеною адекватно до потреб і можливостей особистості і суспільства, теоретично обґрунтовану навчально-виховну систему соціалізації, особистісного і професійного розвитку і саморозвитку особистості в освітній установі, яка, внаслідок упорядкованих професійних дій педагога при оптимальності ресурсів і зусиль всіх учасників освітнього процесу, гарантовано забезпечує ефективну реалізацію свідомо визначеної освітньої мети та можливість оптимального відтворення процесу на рівні, який відповідає рівню педагогічної майстерності педагога.

педагогічний технологія навчально-виховний

Література

1. Гончаренко С. Український педагогічний словник/ С. Гончаренко - К.: Либідь, 1997.

2. Зязюн І.А. Освітні парадигми та педагогічні технології у вимірах філософії освіти / І.А. Зязюн // Науковий вісник МДУ імені В.О. Сухомлинського. Педагогічні науки. К. 2006. - № 1.33. - С. 22-26.

3. Фіцула М.М. Педагогіка: навч. посіб. / М.М. Фіцула - К.: Академія, 2001.

4. Ортинський В.Л. Педагогіка вищої школи: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.]. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 472 с.

5. Сисоєва С.О. Педагогічні технології: коротка характеристика сутнісних ознак. / С.О. Сисоєва// Педагогічний процес: теорія і практика. Київ, 2006. Вип. 2. С. 127-131.

6. Сисоєва С.О. Педагогічні технології і професійний розвиток особистості. Przyzywanie glebi do krgu skow, mysli, idei i dzialan. Ksiga Jubileuszowa ofiarowana Profesorowi Josefowi Zurawowi / Wyzsza szkola pedagogiczna w Czestochowie; pod red.

S. Podobinskiego B. Snocha. Czestochowa, 1999-2000-2001. S. 741-754. (Prace naukowe. Pedagogika; № 8-10). , с. 748.

7. Щербань П. Застосування ігрових технологій в освіті: історія і перспективи. Витоки педагогічної майстерності. 2014. №13. С.286-290.

8. Капелюк В.В. Формування особистості підлітка в однодітних сім'ях: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.07. Херсон, 2007.

9. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: підручник Житомир: Вид-во ЖДУ, 2005. 398 с.

10. Дубасенюк О.А. Технологічний підхід до професійно-педагогічної підготовки: пошуки та перспективи // Технології професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів: Навчальний посібник /За ред. О.А.Дубасенюк. - Житомир: Житомир. держ. пед.ун-тет, 2001. - С. 4-12.

11. Прокопенко І.Ф. Педагогічні технології: навч. посібник / І.Ф. Прокопенко, В.І. Євдокимов. - Х.: Колегіум, 2005. - 224с., с. 24-26

12. Арістова Н.О. Особливості використання інноваційних технологій навчання у підготовці майбутніх філологів. Nowoczesna educacja: filozofia, innowacja, doswiadczenie. 2015. Nr. 4. S. 79-83.

13. Жукова О.А. Дидактична система формування соціальної компетентності студентів гуманітарних спеціальностей класичних університетів засобами ігрових технологій: дис. ... д-ра пед.наук: 13.00.09. Тернопіль, 2019.

14. Паламарчук В.Ф., Барановська О.В. Педагогічні технології навчання в умовах Нової української школи: вектор розвитку. Український педагогічний журнал. 2018. № 3. С. 60-66.

15. Топчій Ганна Сергіївна Ігрові педагогічні технології як умова професійного саморозвитку майбутнього вчителя. Автореферат кандидата педагогічних наук 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. Харків - 2011 С.22

16. Енциклопедичний словник з державного управління / уклад.: Ю.П. Сурмін, В.Д. Бакуменко, А.М. Михненко та ін.; за ред. Ю.В. Ковбасюка, В.П. Трощинського, Ю.П. Сурміна. - К.: НАДУ, 2010. - 820 с.

17. Карпенко О.Г. Професійна підготовка майбутніх соціальних працівників в умовах університетської освіти: дис. ... доктора пед. наук: 13.00.04 / Карпенко Олена Георгіївна. - К., 2008. - 546 с., с. 123

18. Стрельніков В.Ю. Акмеологічна компетентність викладача вищої школи. Вісник Черкаського університету. Серія «Педагогічні науки». Черкаси, 2013. с. 71-74

19. Гуревич Р.С., Кадемія М.Ю., Козяр М.М. Інформаційно-комунікаційні технології в професійній освіті: монографія / за ред. член-кор. НАПН України Гуревича Р.С. Львів: Вид-во «СПОЛОМ», 2012. 502 с.

20. Ю. Жук, О. Соколюк. Інтернет орієнтовані педагогічні технології: проблема інтерпретація поняття

21. Педагогічні технології у професійній підготовці кваліфікованих робітників: довідник / Романова Г.М., Артюшина М.В., Слатвінська О.А. - Київ: Інститут професійно-технічної освіти НАПН України, 2015. - 87 с.

22. Прошкін В. Освітні веб-ресурси в професійній підготовці майбутніх учителів. Освітологічний дискурс. 2017. № 1-2 (16-17). С. 183-197.

References

1. Goncharenko S. (1997). Ukrams'kij pedagogichnij slovnik [Ukrainian Pedagogical Dictionary]. K.: LibM' [in Ukrainian].

2. Zjazjun І.A. (2006). Osvitni paradigmi ta pedagogichni tehnologi'i u vimirah filosofii osviti [Educational paradigms and pedagogical technologies in the dimensions of the philosophy of education]. Naukovij visnik MDU imeni V.O. Suhomlins'kogo. Pedagogichni nauki - Scientific Bulletin of V.O. Sukhomlynskyi MSU. Pedagogical sciences, 1.33, 22-26 [in Ukrainian].

3. Ficula M.M. (2001). Pedagogika [Pedagogy]. K.: Akademija [in Ukrainian].

4. Ortins'kij V.L. (2009). Pedagogika vishhot shkoli [Pedagogy of the higher school]. K.: Centr uchbovoi hteraturi [in Ukrainian].

5. Sisoєva S.O. (2006). Pedagogichni tehnologi'i: korotka harakteristika sutnisnih oznak [Pedagogical technologies: a brief description of essential features]. Pedagogichnii proces: teorija ipraktika - edagogicalprocess: theory and practice, 2, 127-131 [in Ukrainian].

6. Sisoєva S.O. Pedagogichni tehnologi'i i profesimii rozvitok osobistosti [Pedagogical technologies and professional personality development]. Przyzywanie glebi do kr^gu skow, mysli, idei i dzialan. Ksi^ga Jubileuszowa ofiarowana Profesorowi Josefowi Zurawowi / Wyzsza szkola pedagogiczna w Czestochowie; pod red. S. Podobinskiego, B. Snocha. Czestochowa, 1999-2000-2001. S. 741-754. (Prace naukowe. Pedagogika; № 8-10) [in Poland].

7. Shherban' P. (2014). Zastosuvannja igrovih tehnologij v osviti: istorija i perspektivi [Application of game technologies in education: history and prospects]. Vitoki pedagogichnotmajsternosti - Origins of pedagogical skills, 13, 286-290 [in Ukrainian].

8. Kapeljuk V.V. (2007). Formuvannja osobistosti pidlitka v odnoditnih sim'jah [Formation of adolescent personality in one-child families]. Candidate's thesis. Herson [in Ukrainian].

9. Vitvic'ka S.S. (2005). Osnovi pedagogiki vishhot shkoli [Basics of higher school pedagogy]. Zhitomir: Vid-vo ZhDU [in Ukrainian].

10. Dubasenjuk O.A. (2001). Tehnologichnij pidhid do profesijno-pedagogichnot pidgotovki: poshuki ta perspektivi. Tehnologit profesijno-pedagogichnot pidgotovki majbutnih uchiteliv [Technological approach to professional-pedagogical training: searches and prospects // Technologies of professional-pedagogical training of future teachers]. Zhitomir: Zhitomir. derzh. ped.un-tet [in Ukrainian].

11. Prokopenko І.F. (2005). Pedagogichni tehnologit [Pedagogical technologies]. H.: Kolegium [in Ukrainian].

12. Aristova N.O. (2015). Osoblivosti vikoristannja innovacijnih tehnologij navchannja u pidgotovci majbutnih filologiv [Peculiarities of using innovative learning technologies in the training of future philologists]. Nowoczesna educacja: filozofia, innowacja, doswiadczenie, 4, 79-83 [in Poland].

13. Zhukova O.A. (2019). Didaktichna sistema formuvannja social'noi kompetentnosti studentiv gumanitarnih special'nostei klasichnih universitetiv zasobami igrovih tehnologit [Didactic system of formation of social competence of students of humanities majors of classical universities by means of game technologies]. Doctor's thesis. Ternopil' [in Ukrainian].

14. Palamarchuk V.F., Baranovs'ka O.V. (2018). Pedagogichni tehnologi'i navchannja v umovah Novoi ukrains'koi shkoli: vektor rozvitku [Pedagogical learning technologies in the conditions of the New Ukrainian school: vector of development]. Ukratns'kij pedagogichnij zhurnal - Ukrainian Pedagogical Journal, 3, 60-66 [in Ukrainian].

15. Topchlj G.S. (2011). Igrovi pedagogichni tehnologb jak umova profesijnogo samorozvitku majbutn''ogo vchitelja [Game pedagogical technologies as a condition for the professional self-development of the future teacher]. Extended abstract of candidate's thesis. Harkiv [in Ukrainian].

16. Surmin Ju.P., Bakumenko V.D., Mihnenko A.M. ta іп. (2010). Enciklopedichnij slovnik z derzhavnogo upravlinnja [Encyclopedic dictionary of public administration]. K.: NADU [in Ukrainian].

17. Karpenko O.G. (2008). Profesijna pidgotovka majbutnih social'nih pracivnikiv v umovah universitets'koi osviti [Professional training of future social workers in the conditions of university education]. Doctor's thesis. K. [in Ukrainian].

18. Strel'nikov V.Ju. (2013). Akmeologichna kompetentnist' vikladacha vishhoi shkoli [Acmeological competence of a teacher of a higher school]. Visnik Cherkas'kogo universitetu. Serija «Pedagogichni nauki» - Herald of Cherkasy University. Series "PedagogicalSciences", 71-74 [in Ukrainian].

19. Gurevich R.S., Kademija M.Ju., Kozjar M.M. (2012). Іnformacij nokomunikacijni tehnologi'i vprofesijnij osviti [Information and communication technologies in professional education]. L'viv: Vid-vo «SPOLOM» [in Ukrainian].

20. Zhuk Ju., Sokoljuk O. Internet orkntovani pedagogichni tehnologi'i: problema interpretacija ponjattja [Internet-oriented pedagogical technologies: the problem of interpretation of the concept]. [in Ukrainian].

21. Romanova G.M., Artjushina M.V., Slatvins'ka O.A. (2015). Pedagogichni tehnologi'i u profesijnij pidgotovci kvalifikovanih robitnikiv [Pedagogical technologies in the professional training of skilled workers]. Ki'iv: Institut profesijno-tehnichno'i osviti NAPN Ukraini [in Ukrainian].

22. Proshkin V. (2017). Osvitni veb-resursi v profesijnij pidgotovci majbutnih uchiteliv [Educational web resources in the professional training of future teachers]. Osvitologichnij diskurs - Educational discourse, 1-2 (16-17), 183-197 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru