Формування екологічної культури майбутніх фахівців в освітньому середовищі закладу вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування екологічної культури майбутніх фахівців в освітньому середовищі закладу вищої освіти

Акімова Ольга Вікторівна доктор педагогічних наук, професор, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, м. Вінниця,

Фрицюк Валентина Анатоліївна доктор педагогічних наук, професор, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, м. Вінниця,

Баюрко Наталія Василівна кандидат педагогічних наук, доцент, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, м. Вінниця,

Анотація

У статті характеризуються різні підходи до визначення поняття «екологічна культура» як важливої умови виживання сучасної цивілізації та збереження людини як біологічного виду й близьких за змістом понять: екологічна вихованість, еколого-валеологічна культура, екологічна свідомість, екологічний світогляд та ін. Екологічну культуру майбутнього фахівця визначено як компонент інтелектуальної і духовної культури особистості, що дає змогу осмислювати й свідомо підходити до розв'язання екологічних проблем.

Розкрито значні потенційні можливості щодо формування екологічної культури майбутніх фахівців, як багатовимірного цілісного компонента інтелектуальної та духовної культури особистості, як суб'єктного, системного, багатовимірного досвіду особистості, що забезпечує її творчу самореалізацію в осмисленні та вирішенні екологічних проблем в освітньому середовищі закладу вищої освіти. Наголошено на тому, що важливим компонентом екологічної культури є особистісно-ціннісне ставлення до природи, що допомагає усвідомити себе частиною природи і свою відповідальність за наслідки спілкування з нею, адже формування екологічної культури особистості - це не тільки набуття нею природоохоронних знань і навичок, а й створення особливого внутрішнього світу.

Акцентовано увагу на педагогічних умовах, визначених науковцями, спрямованих на формування екологічної культури майбутніх фахівців, які можуть бути ефективними в освітньому середовищі закладу вищої освіти (використання інтерактивних методів навчання студентів для розвитку екологічної активності (дискусії, дидактичні ігри, комп'ютерні імітаційні ігри тощо); упровадження в освітній процес дослідницьких методів, вивчення проблемних питань взаємодії людини і природи; залучення студентів до участі у проектах, програмах, конкурсах і грантах з екологічної освіти та природокористування тощо).

Ключові слова: екологічна культура, майбутні фахівці, професійна підготовка, освітнє середовище.

Abstract

екологічна культура педагогічний освітній

Akimova Olga Viktorivna Doctor of Pedagogical Sciences, Professor of Vinnytsia Mykhailo Kotsyubynskyi Vinnytsia State Pedagogical University, Vinnytsia

Frytsiuk Valentyna Anatolyivna Doctor of Pedagogical Sciences, Professor of the Vinnytsia Mykhailo Kotsyubynskyi State Pedagogical University, Vinnytsia, 21001,

Bayurko Nataliya Vasylivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Vinnytsia Mykhailo Kotsyubynskyi State Pedagogical University, Vinnytsia,

FORMATION OF ENVIRONMENTAL CULTURE OF FUTURE SPECIALISTS IN THE EDUCATIONAL ENVIRONMENT OF THE INSTITUTION OF HIGHER EDUCATION

The article describes different approaches to defining the concept of "ecological culture". Ecological culture is an important condition for the survival of modern civilization and the preservation of man as a biological species. Concepts similar in content are described: ecological education, ecological-valeological culture, ecological consciousness, ecological worldview, etc. It has been proven that an important component of ecological culture is a personal and valuable attitude towards nature. This attitude helps to realize that one is a part of nature and one's responsibility for the consequences of communication with it. The formation of an individual's ecological culture is not only the acquisition of environmental protection knowledge and skills, but also the creation of a special inner world. Pedagogical conditions for the formation of ecological culture of future specialists are named. These conditions can be effective in the educational environment of a higher education institution (the introduction of research methods into the educational process, the study of problematic issues of human-nature interaction; attracting students to participate in projects, programs, competitions and grants on environmental education and nature management; content filling of profile disciplines with educational and methodical materials, regarding the preservation of ecological balance and the natural environment and other). Ecological competence is a manifestation of ecological culture. The process of forming the ecological competence of future specialists should include the following components: the formation of adequate ecological ideas, the formation of an attitude towards nature, the formation of a system of skills and skills (technology) of interaction with nature. All this can be effectively used in the educational environment of a higher education institution.

Keywords: ecological culture, future specialists, professional training, educational environment.

Постановка проблеми

Одним з основних напрямів реформування національного виховання є «формування екологічної культури людини, гармонії її відносин з природою» [4], а відтак, особливо важливим нині є формування екологічної культури майбутніх фахівців в освітньому середовищі закладу вищої освіти [17; 18].

Варто зазначити, що складна екологічна ситуація в світі спонукає цивілізоване людство до пошуку нових форм, методів і технологій екологічної освіти молоді з метою запобігання споживацького ставлення до природних ресурсів. У «Концепції екологічної освіти в Україні» наголошується, що екологічна освіта як цілісне культурологічне явище повинна спрямовуватися на формування екологічної культури, яка є складовою системи національного і громадянського виховання всіх верств населення. У цьому документі значне місце відведено громадянській компоненті становлення системи екологічної освіти в державі. Важливе значення у дослідженні має аспект дотичності у співвідношенні екології й культури.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У контексті дослідження викликають інтерес праці науковців, які безпосередньо чи опосередковано стосуються питань екологічної освіти та екологічної культури особистості.

Низка досліджень у царині неперервної екологічної освіти і виховання присвячено безпосередньо проблемі формування екологічної культури майбутніх учителів (Ю. Бойчук, Т. Вайда, Н. Грейда, Г. Науменко, Г. Філіпчук та ін.). Проблему післядипломної екологічної освіти педагогів, екологічної підготовки майбутніх учителів природничих спеціальностей, формування в них готовності до екологічної і природоохоронної роботи у школі й позашкільних навчальних закладах вивчали Л. Білик, В. Бровдій, Н. Казанішена, Н. Левчук, Г. Найдьонова, О. Плахотник, Г. Пустовіт, С. Совгіра, А. Степанюк, В. Танська та ін.

Філософські аспекти проблеми екологічної освіти було визначено у працях М. Бауера, В. Бровдія, Є. Гірусова, М. Дробнохода, Л. Курняк, В. Крисаченка та ін.; психологічні - у роботах О. Вернік, С. Дерябо, Т. Євдокимової, С. Кравченко, А. Льовочкіної, О. Паламарчук, В. Скребця, Ю. Швалба, В. Ясвіна та ін. Вагомий внесок у розробку проблеми формування екологічної компетентності як особистісної якості внесли праці Г. Білецької, О. Колонькової, Л. Лук'янової, В. Маршицької, О. Пруцакової, Н. Пустовіт, Л. Руденко, С. Шмалєй та ін.

Разом з тим зазначимо, що досліджень, присвячених проблемі формування екологічної культури майбутніх фахівців в освітньому середовищі закладу вищої освіти недостатньо.

Метою статті є аналіз сучасного стану та особливостей формування екологічно культури майбутніх фахівців в освітньому просторі закладу вищої освіти.

Виклад основного матеріалу

Передусім, варто зазначити, що екологічні проблеми, досягши планетарного масштабу, утворюють нову соціальну реальність. Їхнє розв'язання залежить першочергово від рівня екологічної культури населення. Екологічні знання, навички, переконання сьогодні особливо необхідні для виховання нового ціннісного ставлення до природи, розвитку світоглядної свідомості людини.

Варто зазначити, що одним з перших проблему екологічної культури підняв видатний український дослідник і мислитель В. Вернадський. Розробляючи концепцію взаємозв'язку біосфери і ноосфери він передбачив, що подальший розвиток природи і людини має будуватися як процес коеволюції, тобто взаємовигідної єдності. Культуру людини можна характеризувати як вираз зрілості й розвиненості всієї системи соціально значущих особистісних якостей, продуктивно реалізованих в індивідуальній діяльності. Вона є підсумком якісного розвитку знань, інтересів, переконань, норм діяльності і поведінки, здібностей і соціальних почуттів. Отже, особистісна культура являє собою єдиний процес накопичення знань, досвіду та якісної реалізації їх в діяльності і поведінці. Культура особистості є і стан, і результат, і продуктивний процес засвоєння і створення соціальних цінностей. Природно, що екологічна культура є складовою частиною загальної культури особистості [3]. Цей аспект варто враховувати у процесі формування екологічно культури майбутніх фахівців в освітньому просторі закладу вищої освіти.

Зауважимо, що уособленням органічної єдності компетентнісної й екологічної проблематик є так звана екологічна компетентність. Основні підходи до формування екологічної компетентності, з'ясування її сутності та структури визначено в працях О. Гуренкової, О. Колонькової, В. Маршицької, О. Пруцакової, Н. Пустовіт, Л. Руденко, Л. Титаренко, С. Шмалєй та ін. Екологічна компетентність як особистісна характеристика - це здатність індивіда приймати рішення і діяти в життєвих ситуаціях так, щоб наносити довкіллю якомога меншої шкоди. Конкретизуючи екологічну компетентність, називають ще такі характеристики, як прояв екологічної культури людини у її «зоні відповідальності» («зоною відповідальності» є та частина довкілля, у якій кожна конкретна людина здійснює власну діяльність і тому може реально впливати на її стан); характеристику, що дає змогу сучасній особистості відповідально вирішувати життєві ситуації, підпорядковуючи задоволення своїх потреб принципам сталого розвитку; здатність людини до ситуативної діяльності у побуті й природному оточенні, коли здобуті екологічні знання, навички, досвід і цінності актуалізуються в уміння приймати рішення й виконувати адекватні дії, усвідомлюючи їх наслідки для довкілля; здатність застосовувати екологічні знання й досвід у професійних і життєвих ситуаціях, керуючись пріоритетністю екологічних цінностей і непрагматичною мотивацією взаємодії з довкіллям на основі усвідомлення особистої причетності до екологічних проблем та відповідальності за екологічні наслідки власної професійної та побутової діяльності; показник сформованості екологічної культури особистості [16, с. 8].

Значний інтерес у контексті дослідження викликають аналітичні узагальнення генезису світоглядних підвалин екологічної культури, здійснені Г. Науменком. Вони свідчать про те, що первісна людина сприймала природу синкретично, як щось єдине і недиференційоване. Вона більше прагнула пристосуватись до довкілля, істотно не порушуючи його рівноваги. В античні часи сформувався такий архетип сприйняття природи, за якого вона розглядалась раціоналістично, схематично. У післяантичний період з відокремленням філософії як форми духовної культури від конкретного наукового знання природа дедалі частіше стає об'єктом раціональнопізнавального інтересу і трудової активності людини. Для Середньовіччя характерним є нерозуміння людиною своєї справжньої єдності з природою, що призвело до уявлення про протилежність між духом і тілом, матерією загалом, людиною і природою. Для епохи Відродження характерним є утилітарно-практичний підхід до природи. У філософії Нового часу природу розглядали як величезну майстерню, утилітарно. Цей архетип утвердився на багато років і є домінуючим понині в епоху індустріалізму, яка породила небачену за своїми масштабами глобальну екологічну кризу. Йдеться про затвердження нового архетипу сприйняття природного оточення - розгляду природи як найважливішої цінності, що потрібна людині не лише як матеріал, сировина. У середині XX століття предметом філософського аналізу стали питання вихідних принципів взаємодії людини і природи та екологічної безпеки [12, с. 7-8].

Варто зауважити, що поряд з поняттям «екологічна компетентність» науковцями використовуються подібні чи близькі за змістом поняття: екологічна вихованість, екологічна культура, еколого-валеологічна культура, екологічна свідомість, екологічний світогляд та ін. Так, наприклад, екологічна вихованість є комплексною властивістю особистості, яка характеризується наявністю та рівнем сформованості у неї екологічного світогляду, позитивної мотивації до непрагматичної взаємодії зі світом Природи, а також умінням оцінювати й аналізувати наслідки тих чи інших дій людини в Природі [6, с. 7]. Екологічна культура розуміється Г. Глуховою як складна категорія, що інтегрує комплекс якостей особистості, що знаходяться у відповідному співвідношенні й трансформуються через аксіологічні переконання в активну майбутню природовідтворювальну діяльність [2, с. 16]. Екологічною культурою особистості О. Пруцакова вважає стан її духовного життя, що зумовлюється історичними, соціальними й освітніми причинами і затверджує певний тип її стосунків і діяльності щодо пізнання та освоєння природи [14]. Екологічна культура майбутніх учителів визначається як процес і результат формування екологічної свідомості особистості, що відображає нерозривну єдність між сукупністю знань, уявлень про природу, емоційно-почуттєвого і ціннісного ставлення до неї (внутрішня культура) й відповідних умінь, навичок, потреб взаємодії (зовнішня культура), заснований на гармонізації взаємозв'язків у системі «природа - людина» [12, с. 15].

Стосовно взаємозв'язку понять «екологічна компетентність» і «екологічна культура», погоджуємося з О. Пруцаковою, яка вважає, що «екологічна культура» може бути як особистісною, так і суспільною, що формувалася протягом багатьох років і проявляється у стилі взаємодії з природою багатьох поколінь. Натомість, «екологічна компетентність» стосується лише особистості та є проявом екологічної культури на «локальному» особистісному рівні [14, с. 16-19].

Цілком можна погодитися з Ю. Бойчуком, який еколого-валеологічну культуру майбутнього вчителя розуміє як цілісне інтегроване особистісно- психологічне утворення, складний конгломерат еколого-валеологічних ціннісних орієнтацій, знань, умінь і якостей, які набули особистісного змісту в структурі його педагогічної свідомості та стали спонукальними мотивами професійної еколого-валеологічної діяльності [1, с. 31]

Нині у науковій літературі зустрічаються різноманітні інтерпретації поняття «екологічна культура». Зокрема, екологічна культура - це знання, що стосуються основних закономірностей і взаємозв'язків в природі і суспільстві, емоційно-чуттєві переживання, а також діяльнісно-практичне ставлення до природи, суспільства, до дійсності. Екологічна культура - це екологічна освіченість, свідоме ставлення до природи і практична участь в поліпшенні природокористування та власного способу життя. Екологічну культуру розглядають і як багатовимірний цілісний компонент інтелектуальної та духовної культури особистості, як суб'єктний, системний, багатовимірний досвід особистості, що забезпечує її творчу самореалізацію в осмисленні та вирішенні екологічних проблем. Екологічна культура постійно формується в процесі навчання, особливо при підготовці до практичних занять, з питань не тільки охорони природи, а й збереження свого власного здоров'я в умовах вкрай забрудненого середовища і продуктів харчування [3].

Погоджуємося з науковцями в тому, що важливим компонентом екологічної культури є особистісно-ціннісне ставлення до природи, що допомагає усвідомити себе частиною природи і свою відповідальність за наслідки спілкування з нею. Адже формування екологічної культури особистості - це не тільки набуття нею природоохоронних знань і навичок, а й створення особливого внутрішнього світу. В основі відповідальності лежить моральне ставлення людей до світу природи, а фундаментом її формування є екологічні знання [3].

Загалом екологічна і культурологічна проблематика, ґрунтуючись на фундаментальних відносинах «людина-природа», мають багато спільного. Культура, з одного боку, є результатом відносин людини і природи. З іншого боку - від рівня її розвитку залежить така важлива для людства обставина, як способи і форми відносин і взаємодія суспільства з навколишнім природним середовищем [11].

Згідно з В. Крисаченко, екологічна культура визначається як одна з форм культури, як здатність людини відчувати живе буття світу, пристосовувати його до себе, взаємоузгоджувати власні потреби і устрій природного довкілля. Екологічна культура - це функціональна основа існування людини. Вона уможливлює доцільне і ефективне природокористування. Екологічна культура - це цілепокладальна діяльність людини (включаючи і наслідки такої діяльності), спрямована на організацію та трансформацію природного світу (об'єктів та процесів) відповідно до власних потреб та намірів. Вона звернена водночас і до природного довкілля, і до внутрішнього світу людини. Найближче до людини довкілля, у якому вона, маючи певний рівень екологічної культури, щодня приймає рішення щодо вибору стилю діяльності для збереження навколишнього середовища, є її «полем (зоною) відповідальності» [9].

Екологічна культура є відносно новою проблемою, яка сьогодні дуже гостро встає перед людством у зв'язку з наближенням глобальної екологічної кризи. Проявом екологічної культури є екологічна компетентність, основним напрямком формування якої є професійне навчання майбутніх фахівців. Процес формування екологічної компетентності майбутніх фахівців, має включати наступні компоненти: формування адекватних екологічних уявлень, формування ставлення до природи, формування системи вмінь і навичок (технології) взаємодії з природою [9]. Усе це можна ефективно, на нашу думку, здійснювати в освітньому середовищі закладу вищої освіти.

Відзначимо точку зору В. Крисаченко. Науковець пропонує розглядати екологічну культуру як сукупність певних дій, технологій освоєння людиною природи, стійку рівновагу в системі «людина - довкілля» та як теоретичну галузь знань про місце людини в біосфері як істоти діяльної [8]. Аналізуючи наявні дослідження, можна виокремити особливості основних підходів до розуміння сутності екологічної культури: у першому випадку акцент ставиться на синтезі термінів «екологія» та «культура» та представляє її як частину загальної культури, яка опосередковує взаємини людини та навколишнього середовища. Інший підхід до визначення екологічної культури ґрунтується на тому, що термін «культура» (лат. сultura - покращення) початково визначав обробку землі, ґрунту, що дає можливість говорити про первинний сенс поняття «культура» як «екологічної дії». Незважаючи на спроби протиставлення культури та природи, ці поняття знаходяться у постійній взаємодії [10].

Неможливо відокремити екологічну культуру від загальної культури людини. Екологічну культуру можна розглядати як окрему форму в структурі загальної культури. Високий рівень екологічної культури передбачає уміння гідно оцінити кожен фрагмент природи як частину глобального світу. За таких умов спостерігаємо цілісність світу людини і людини в світі. При дослідженні феномену екологічної культури неможливо залишити осторонь такий важливий компонент екологічної культури, як екологічна свідомість. Так, Л. Юрченко зазначає, що «екологічна свідомість є регулятором екологічної діяльності з оптимізації взаємовідносин у системі “природа - суспільство”, тобто виступає важливим компонентом екологічної культури» [20].

Отже, на початку XXI ст. екологічна культура постає як важлива умова виживання сучасної цивілізації та збереження людини як біологічного виду. Її ґенеза свідчить про поступовий перехід до свідомої цілеспрямованої діяльності щодо збереження рівноваги біосфери, збалансування потреб людства з її ресурсами. Для прискорення її формування необхідно активізувати весь потенціал культури, провести радикальну, гуманістичну переорієнтацію всієї системи її цінностей, розвивати екологічну етику, свідомість, мислення і освіту [20].

Цілком погоджуємося з науковцями І. Царенко та С. Богомаз-Назаровою, які вважають, що одним з пріоритетних напрямів сучасної освіти є діяльність, спрямована на формування екологічної культури, яка може буде ефективною за таких умов: використання інтерактивних методів навчання студентів для розвитку екологічної активності (дискусії, дидактичні ігри, комп'ютерні імітаційні ігри, наукові конференції тощо); упровадження в освітній процес дослідницьких методів, вивчення проблемних питань взаємодії людини і природи; залучення студентів до участі у проектах, програмах, конкурсах і грантах з екологічної освіти та природокористування; змістового наповнення профільних дисциплін навчально-методичними матеріалами, щодо збереження екологічної рівноваги і природного навколишнього середовища; розкриття соціальнополітичного та світоглядного аспектів природозбереження та екологічного виховання; розробки тематики з природозбереження для курсових і кваліфікаційних робіт; планування та проведення під час педагогічної практики студентів виховної роботи серед учнів, спрямованої на захист довкілля [19]. Вважаємо, що найкращі умови для реалізації вищеназваних педагогічних умов має саме освітнє середовище закладу вищої освіти.

Висновок

Таким чином, аналіз та узагальнення наведених джерел дають змогу стверджувати, що поряд з поняттям «екологічна компетентність» науковцями використовуються подібні чи близькі за змістом поняття: екологічна вихованість, екологічна культура, еколого-валеологічна культура, екологічна свідомість, екологічний світогляд та ін. Екологічну культуру майбутнього фахівця ми розуміємо як компонент інтелектуальної і духовної культури особистості, що дає змогу осмислювати й свідомо підходити до розв'язання екологічних проблем. Значні потенційні можливості щодо формування екологічної культури майбутніх фахівців, як багатовимірного цілісного компонента інтелектуальної та духовної культури особистості, як суб'єктного, системного, багатовимірного досвіду особистості, що забезпечує її творчу самореалізацію в осмисленні та вирішенні екологічних проблем має освітнє середовище закладу вищої освіти.

Література

1. Бойчук Ю. Д. Теоретико-методичні основи формування еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя : автореф. дис. ... д-ра пед. наук : Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. Х., 2010. 44 с.

2. Глухова Г. Г. Аксіологічні засади формування екологічної культури студентів вищих технічних навчальних закладів : автореф. дис. ... канд. пед. наук : Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. Київ, 2008. 23 с.

3. Гришко С. В., Непша О. В. Проблеми формування екологічної культури студентської молоді в сучасному суспільстві. VII-й Всеукраїнський з'їзд екологів з міжнародною участю (Еколоriя/Ecology-2019) : збірник наукових праць. Вінниця : ВНТУ, 2019. 206 с.

4. Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття») URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/896-93-%D0%BF

5. Качур І. В. Проблеми формування екологічної культури в освітньому середовищі. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/85511

6. Колесник М. О. Екологічне виховання учнів на засадах глибинної екології в процесі вивчення біології : автореф. дис. ... канд. пед. наук. Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, 2003. 20 с.

7. Кравченко С. М., Костицький М. В. Екологічна етика і психологія людини. Львів : Світ, 1992. 240 с.

8. Крисаченко В. С. Екологічна культура. К. : Наука, 2006. 230 с.

9. Крисаченко В. С. Екологічна культура: теорія і практика. К. : Заповіт, 1996. 256 с.

10. Курняк Л. М. Формування екологічної культури як пріоритет сучасної освітньої політики. Мультиверсум. Філософський альманах: зб. наук. праць. 2006. Вип. 56. С. 223-227.

11. Курняк Л. М. Екологічна культура: поняття та формування. URL:

https://nd.nubip.edu.ua/2015_4/8.pdf

12. Науменко Г. Г. Освіта як системний чинник формування екологічної культури майбутніх вчителів : автореф. дис. ... канд. філос. наук. Національний педагогічний ун-т ім. М. П. Драгоманова. К., 2009. 20 с.

13. Перга Т. Ю. Екологічна культура та становлення цінностей сучасного суспільства. URL: https://elibrary.ivinas.gov.ua/4565/

14. Пруцакова О. П. Сутність та види екологічної компетентності. Теоретико- методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: зб. наук. пр. Вип. 8, кн. 2 / ред. :

О. В. Сухомлинська; Ін-т пробл. виховання. Акад. пед. наук України. К., 2005. 390 с.

15. Сухара І. В. Підходи до формування екологічної культури та екологічної компетентності державних службовців. Інвестиції: практика та досвід. № 3/2015. С. 121-126.

16. Формування екологічної компетентності щколярів : наук.-метод. посібник / Н. А. Пустовіт, О. Л. Пруцакова, Л. Д. Руденко, О. О. Колонькова. Київ, «Педагогічна думка», 2008. 64 с.

17. Фрицюк В. А., Вовк Л.П. Акмеологічний підхід до вивчення проблеми професійного саморозвитку майбутнього вчителя. Наукові записки. Серія: Педагогіка і психологія. ВДПУ ім. Михайла Коцюбинського. Вінниця, 2016. Вип. 47. С. 68-72.

18. Фрицюк В. А. Формування мотивації професійного саморозвитку майбутніх педагогів у творчому освітньому середовищі ВНЗ. Вісник Вінницького політехнічного інституту. 2016. № 6 (129). С. 107-114.

19. Царенко І. Л., Богомаз-Назарова С. М. Формування екологічної культури студентів при вивчені профільних дисциплін. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. Випуск 173. С. 225-228.

20. Юрченко Л. І. Екологічні цінності в структурі екологічної свідомості й екологічної культури. Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць. 2009. Вип. 78. С. 229-237.

References

1. Boichuk, Yu. D. (2010) Teoretyko-metodychni osnovy formuvannia ekoloho- valeolohichnoi kultury maibutnoho vchytelia [Theoretical and methodological foundations of the formation of the ecological and valeological culture of the future teacher] : avtoref. dys. ... d-ra ped. nauk : Khark. nats. ped. un-t im. H. S. Skovorody. Kh., 44 s. [in Ukrainian].

2. Hlukhova. H. H. (2008) Aksiolohichni zasady formuvannia ekolohichnoi kultury studentiv vyshchykh tekhnichnykh navchalnykh zakladiv [Axiological principles of formation of ecological culture of students of higher technical educational institutions] : avtoref. dys. ... kand. ped. nauk : Natsionalnyi pedahohichnyi universytet imeni M. P. Drahomanova. Kyiv, 23 s. [in Ukrainian].

3. Hryshko. S. V., Nepsha. O. V. (2019) Problemy formuvannia ekolohichnoi kultury studentskoi molodi v suchasnomu suspilstvi [Problems of formation of environmental culture of student youth in modern society]. VII-y Vseukrainskyi zizd ekolohiv z mizhnarodnoiu uchastiu (Ekolohiia/Ecology-2019) : zbirnyk naukovykh prats. Vinnytsia : VNTU, 206 s. [in Ukrainian].

4. Derzhavna natsionalna prohrama «Osvita» («Ukraina XXI stolittia») URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/896-93-%D0%BF [in Ukrainian].

5. Kachur. I. V. Problemy formuvannia ekolohichnoi kultury v osvitnomu seredovyshchi [Problems of the formation of ecological culture in the educational environment]. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/85511 [in Ukrainian].

6. Kolesnyk. M. O. (2003) Ekolohichne vykhovannia uchniv na zasadakh hlybynnoi ekolohii v protsesi vyvchennia biolohii [Ecological education of students on the basis of deep ecology in the process of studying biology] : avtoref. dys. ... kand. ped. nauk. Ternopilskyi derzhavnyi pedahohichnyi universytet imeni Volodymyra Hnatiuka, Ternopil, 20 s. [in Ukrainian].

7. Kravchenko. S. M., Kostytskyi M. V. (1992) Ekolohichna etyka i psykholohiia liudyny [Environmental ethics and human psychology]. Lviv : Svit, 240 s. [in Ukrainian].

8. Krysachenko. V. S. (2006) Ekolohichna kultura [Ecological culture]. K. : Nauka, 230 s. [in Ukrainian].

9. Krysachenko. V. S. (1996) Ekolohichna kultura: teoriia i praktyka [Ecological culture: theory and practice]. K. : Zapovit, 256 s. [in Ukrainian].

10. Kurniak, L. M. (2006) Formuvannia ekolohichnoi kultury yak priorytet suchasnoi osvitnoi polityky [Formation of ecological culture as a priority of modern educational policy]. Multyversum. Filosofskyi almanakh : zb. nauk. prats. Vyp. 56. S. 223-227. [in Ukrainian].

11. Kurniak, L. M. Ekolohichna kultura: poniattia ta formuvannia [Ecological culture: concept and formation]. URL: https://nd.nubip.edu.ua/2015_4/8.pdf [in Ukrainian].

12. Naumenko, H. H. (2009) Osvita yak systemnyi chynnyk formuvannia ekolohichnoi kultury maibutnikh vchyteliv [Education as a systemic factor in the formation of environmental culture of future teachers] : avtoref. dys. ... kand. filos. nauk. Natsionalnyi pedahohichnyi un-t im. M. P. Drahomanova. K., 20 s. [in Ukrainian].

13. Perha, T. Yu. Ekolohichna kultura ta stanovlennia tsinnostei suchasnoho suspilstva [Ecological culture and formation of values of modern society]. URL: https://elibrary.ivinas.gov.ua/4565/ [in Ukrainian].

14. Prutsakova, O. P. (2005) Sutnist ta vydy ekolohichnoi kompetentnosti. Teoretyko- metodychni problemy vykhovannia ditei ta uchnivskoi molodi [The essence and types of environmental competence] : zb. nauk. pr. Vyp. 8, kn. 2 / red. : O. V. Sukhomlynska; In-t probl. vykhovannia. Akad. ped. nauk Ukrainy. K., 390 s. [in Ukrainian].

15.Sukhara, I. V. (2015) Pidkhody do formuvannia ekolohichnoi kultury ta ekolohichnoi kompetentnosti derzhavnykh sluzhbovtsiv [Approaches to the formation of environmental culture and environmental competence of civil servants]. Investytsii: praktyka ta dosvid. № 3/ S. 121-126. [in Ukrainian].

16. Formuvannia ekolohichnoi kompetentnosti shchkoliariv [Formation of environmental competence of schoolchildren] : nauk.-metod. posibnyk / N. A. Pustovit, O. L. Prutsakova, L. D. Rudenko, O. O. Kolonkova. Kyiv, «Pedahohichna dumka», 2008. 64 s. [in Ukrainian].

17. Frytsiuk, V. A., Vovk, L.P. (2016) Akmeolohichnyi pidkhid do vyvchennia problemy profesiinoho samorozvytku maibutnoho vchytelia [Acmeological approach to the study of the problem of professional self-development of the future teacher]. Naukovi zapysky. Seriia: Pedahohika i psykholohiia. VDPU im. Mykhaila Kotsiubynskoho. Vinnytsia, Vyp. 47. S. 68-72. [in Ukrainian].

18. Frytsiuk, V. A. (2016) Formuvannia motyvatsii profesiinoho samorozvytku maibutnikh pedahohiv u tvorchomu osvitnomu seredovyshchi VNZ [Formation of motivation for professional self-development of future teachers in the creative educational environment of universities]. Visnyk Vinnytskohopolitekhnichnoho instytutu. № 6 (129). S. 107-114. [in Ukrainian].

19. Tsarenko, I. L., Bohomaz-Nazarova, S. M. Formuvannia ekolohichnoi kultury studentiv pry vyvcheni profilnykh dystsyplin [Formation of environmental culture of students when studying specialized disciplines]. Naukovi zapysky. Seriia: Pedahohichni nauky. Vypusk 173. S. 225-228. [in Ukrainian].

20. Iurchenko, L. I. (2009) Ekolohichni tsinnosti v strukturi ekolohichnoi svidomosti y ekolohichnoi kultury [Ecological values in the structure of ecological consciousness and ecological culture]. Multyversum. Filosofskyi almanakh: Zb. nauk. prats. Vyp. 78. S. 229-237. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru