Формування патріотизму українського суспільства в сучасних умовах

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського”

Інститут спеціального зв'язку та захисту інформації

Спеціальна кафедра

Формування патріотизму українського суспільства в сучасних умовах

Волошина Н.М., к. філос. н., доцент

Гангал А.В., к. філос. н., доцент

м. Київ

Анотація

Патріотизм завжди посідав чільне місце серед духовних якостей українського народу, які спонукали його до безкорисливого захисту своєї Вітчизни у різні історичні періоди. У сучасній Україні тема патріотизму стала однією з найдискусійніших. У статті здійснено спробу сформулювати вихідні теоретичні й методологічні установки його визначення: виникнення і соціалізація за рахунок духовного збагачення особистості; розвиток у процесі дієвості особистості; патріотизм є джерелом і атрибутом саморозвитку суспільства; суб'єктом патріотизму є особистість; патріотизм нерозривно пов'язаний з духовністю, на підставі, яких пропонується розглядати патріотизм, як одну з найбільш значимих, незмінних цінностей, що властива усім сферам життя суспільства й держави, яка виражає ставлення особистості до своєї Батьківщини й характеризує вищий рівень її розвитку в процесі діяльності на благо Батьківщини і готовності до самопожертви за неї.

Патріотизм в Україні є суспільним і виконує певні соціальні функції, а саме: інформаційно-орієнтовану, мобілізаційно-спонукальну, регулятивно-оцінювальну, консолідуючу. Патріотизм не виникає спонтанно, він формується патріотичним вихованням, метою якого є розвиток у суспільстві високої соціальної активності, цивільної відповідальності, духовності, озброєння громадян патріотичними цінностями і найважливішими якостями, здатних проявити їх в творчому процесі на користь Батьківщини, зміцнення держави, забезпечення її життєво важливих інтересів і сталого розвитку.

Особливе місце в процесі формування патріотизму суспільства посідає військово-патріотичне виховання, покликане формувати громадянина-патріота, виробляти у нього глибоке розуміння громадянського обов'язку, готовність у будь-який час стати на захист Батьківщини.

Ключові слова: патріотизм, Батьківщина, особистість, виховання.

Abstract

The formation of patriotism in the ukrainian society in modern conditions

Voloshyna N.M., Hanhal A.V., C. Philos. Sc., ass. professor, assistant Professor at the Special Department, Institute of Special Communications and Information Protection National Technical University of Ukraine “Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute”, Kyiv,

Patriotism has always occupied a prominent place among the spiritual qualities of the Ukrainian people, which prompted them to selflessly defend their Motherland in various historical periods. In modern Ukraine, the topic of patriotism has become one of the most controversial. The article attempts to formulate the original theoretical and methodological principles of its definition: the emergence and socialization due to the spiritual enrichment of the individual; development in the process of personality effectiveness; patriotism is the source and attribute of self-development of society; the subject of patriotism is the individual; patriotism is inextricably linked with spirituality, on the basis of which it is proposed to consider patriotism as one of the most significant, unchanging values, which is characteristic of all spheres of the life of society and the state, which expresses the attitude of an individual to his Motherland and characterizes the highest level of its development in the process of activity for the benefit of the Motherland and willingness to sacrifice for it.

Patriotism in Ukraine is social and performs certain social functions, namely: information-oriented, mobilization-motivational, regulatory-evaluative, consolidating. Patriotism does not arise spontaneously, it is formed by patriotic education, the purpose of which is the development in society of high social activity, civil responsibility, spirituality, arming citizens with patriotic values and the most important qualities capable of manifesting them in the creative process for the benefit of the Motherland, strengthening the state, ensuring its vital interests and sustainable development.

A special place in the process of formation of patriotism of society is occupied by military-patriotic education, which is designed to form a patriotic citizen, to develop in him a deep understanding of civic duty, readiness to defend the Motherland at any time.

Keywords: patriotism, Motherland, personality, upbringing.

Постановка проблеми

Духовний світ особистості містить різні якості, серед яких не останнє місце посідає патріотизм. В історії України можна згадати багато сторінок, що безпосередньо пов'язані із патріотизмом окремих особистостей і українського народу в цілому. Патріотизм видатних князів Київської Русі дозволив перетворити тогочасну державу у могутню розвинену країну з передовою культурою. В часи козаччини патріотизм приводив представників князівського роду до Запорізької Січі де вони пліч о пліч із простими козаками ставали на захист своєї Батьківщини. Патріотизм яскраво проявився в юних студентів у бою під Крутами, які ціною власного життя намагалися зберегти незалежність України. Тільки патріотизм спонукав покоління шестидесятників вести боротьбу проти тоталітаризму за радянських часів. Безкорислива боротьба проти російських загарбників притаманна більшості українського народу, який від малого до старого підтримує українських воїнів.

Яким чином формується сучасний самодостатній громадянин- патріот України, готовий до виконання громадянських і конституційних обов'язків, до успадкування історичних надбань українського народу, їх подальшого розвитку і безкорисливого захисту від посягань ворогів нашої незалежної держави? Спроба узагальнення різноманітних поглядів на сутність патріотизму і зміст його формування у сучасної української спільноти, вироблення пропозицій щодо його подальшого дослідження обумовили вибір даної теми статті.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ідея формування патріотизму в усі часи займала особливе місце у духовному житті представників науки, літератури і мистецтва. Вітчизняну теоретичну спадщину стосовно сутності патріотизму пропонується умовно поділити на декілька періодів. Перший це праці представників Київської Русі (В. Мономах, Д. Заточник, К. Смолич, К. Туровський). В них роз'яснюється необхідність любові до Батьківщини. Другий - показ козацького патріотизму (Г. Сковорода, М. Костомаров, Д. Яворницький) та висвітлення його в усній народній творчості. До третього періоду відносяться погляди на патріотизм українського суспільства в умовах перебування в складі Російської імперії (В. Винниченко, Д. Донцов, М. Драгоманов, В. Липинський, Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка та ін.). Четвертий - пов'язаний із знаходженням України в складі Радянського Союзу (І. Дзюба, І. Драч, В. Чорновіл, В. Стус, Л. Костенко, В. Сосюра, П. Тичина, О. Довженко, П. Загребельний). Своєю творчою працею вони прославляли рідну Україну і закликали народ любити її. П'ятий період - пов'язаний із отриманням Україною незалежності. Ця тема розробляється такими українськими філософами, як В. Андрущенко, М. Михальченко, В. Бех, І. Надольний. Ними розглядаються поняття «любов до Батьківщини», «патріотична свідомість», «особистість», «суспільство», «національна ідея» та аналізується стан патріотичного виховання.

Змістовні аспекти виховання патріотизму у різних категорій суспільства відображені в роботах учених-педагогів Г. Ващенка, П. Кононенка, О. Вишневського, В. Вугрича, Т. Ільїної, В. Кузя, Н. Мойсеюка та ін.

Патріотизм знаходить належне відображення не тільки в науковій, а і у довідковій літературі. Кожне енциклопедичне видання прагне сформулювати власне визначення патріотизму, починаючи від відомого «Тлумачного словника живої мови великороса» В. Даля, й, закінчуючи сучасними енциклопедичними виданнями. Спільним для усіх видань є визначення сутності патріотизму через визнання його як любові до власної Батьківщини. В даному випадку під поняттям «Батьківщина (Вітчизна)» розуміється - територія що історично належить даному народу. Інколи вживається термін «Вітчизна», під яким розуміється країна.

Авторам імпонує визначення патріотизму сформульоване відомим енциклопедичним виданням Larousse. Патріотизм це «любов до Вітчизни, тобто країни, міста, місця де народився, спільноти індивідів, які мешкають на одній землі, єдині у своїх культурних уподобаннях і в прагненнях захищати свої цінності» дане визначення дозволяє застосовувати його досить широко стосовно рідної країни. І до локального місця народження, і до соціальної групи і до субкультури [1].

Наведені погляди різних авторів дозволяють схилитись до думки, що загальним для сутності патріотизму є любов до Батьківщини і безкорисливе служіння її інтересам та готовність до жертовності за неї.

Любов, віра й готовність до діяльності з метою реалізації їх у житті є загальними елементами патріотизму. Іншими словами, феномен патріотизму існує завдяки любові до Батьківщини, глибокій вірі у справедливість її існування й готовності її завжди захистити і пригорнути свого сина.

У свідомому патріотизмі ідеали усвідомлюються, оцінюються, верифікуються, любов - конструюється, актуалізується, логічно обґрунтовується. Людина як суб'єкт патріотизму немовби засвідчує те, чому вона віддана даним, а не іншим ідеалам, чому вона любить Батьківщину, за що зберігає їй вірність.

І, навпаки, у випадку з підсвідомим патріотизмом раціоналістичні і логічні елементи на перший погляд відсутні. Людина (особистість) любить Батьківщину лише тому, що любить. Вона любить її за любої погоди в сезон і в міжсезоння, у щасливі години буття, коли Батьківщина забезпечує особистості сите й безхмарне життя, і тоді коли Батьківщина знаходиться у кризовому стані й не може забезпечити роботою й шматком хліба і, особливо, тоді коли Батьківщина потерпає від ворожої навали. Легко любити Батьківщину за сприятливих умов, але набагато складніше в умовах важких випробувань.

Узагальнення підходів до розуміння патріотизму дозволяє сформулювати вихідні теоретичні й методологічні установки його визначення.

По-перше, патріотизм, якщо мати на увазі його генезис, виникає й виявляється як почуття усе більше соціалізуючись і морально піднімаючись за допомогою духовного збагачення особистості.

По-друге, процес розвитку почуття патріотизму нерозривно пов'язаний з його дієвістю, що виявляється в активній соціальній діяльності, конкретних діях і вчинках, що здійснює суб'єкт в ім'я Батьківщини.

По-третє, патріотизм, будучи глибоко соціальним за своєю природою явищем, являє собою не тільки найважливішу грань суспільства, але й джерело його існування та розвитку, виступає як атрибут життєздатності соціуму.

По-четверте, в якості основного суб'єкта патріотизму виступає особистість, пріоритетним соціально-моральним завданням якої є усвідомлення своєї історичної, культурної, національної, духовної й іншої належності до Батьківщини, що визначає зміст і стратегію її життя.

По-п'яте, патріотизм нерозривно пов'язаний з духовністю. Будучи піднесеним почуттям, незамінною цінністю, джерелом і найважливішим мотивом соціально значимої діяльності, він властивий тій особистості (соціальній групі), що досягла значного духовно-морального й культурного рівня розвитку.

На підставі розглянутих установок, у яких представлені методологічні й теоретичні основи патріотизму, пропонується наступне його визначення. Патріотизм - це одна з найбільш значимих, незмінних цінностей, що властива усім сферам життя суспільства й держави, яка виражає ставлення особистості до своєї Батьківщини й характеризує вищий рівень її розвитку в процесі діяльності на благо Батьківщини і готовності до самопожертви за неї. Він являє собою своєрідний фундамент суспільного й державного устрою, ідеологічну опору його життєздатності, одну з основних умов ефективного функціонування всієї системи соціальних і державних інститутів.

Для українського народу характерний суспільний патріотизм орієнтований насамперед на країну і суспільство, а не на державу та її політичні керівні структури. Патріотизм українського суспільства, привабливий (а так само й стійкий) завдяки своїй «не-казенності», завдяки тому, що основна його підтримка йде знизу від народних мас, а не згори від влади, (що не виключає періодичних спалахів державницького, чи навіть над-державницького ура-патріотизму). Основу українського патріотизму складають політичний («потрібна всім мешканцям України окрема, своя власна Держава») і територіально-громадянський принципи («спільна всім мешканцям України любов до спільної Батьківщини»)

Патріотизму українського суспільства властиві свої особливості. Перш за все, це висока гуманістична спрямованість української патріотичної ідеї; віротерпимість; соборність і повага законів; колективізм у вирішенні громадських завдань, готовність до самопожертви за свою Вітчизну, особлива любов до рідної природи. Складниками патріотизму є емоційний, інтелектуальний, діяльнісний аспект.

Наявність значного масиву джерел свідчить про наукові досягнення в галузі дослідження патріотизму. В більшості наукових праць вітчизняних авторів розглядаються питання історії патріотичного виховання, психолого-педагогічні характеристики процесу виховання дітей шкільного віку, дещо менше уваги звертається на особливості сучасного патріотичного виховання молоді. Дане становище надихнуло на необхідність розглянути питання формування патріотизму в сучасному українському суспільстві.

Звичайно у короткій статті неможливо знайти повноцінних рецептів для вирішення всіх проблем пов'язаних із формуванням патріотизму в сучасному українському суспільстві. Але кожний погляд на дану проблему є, якщо не цеглинкою то принаймні деякими піщинками у подальшій розбудові незалежної України.

Мета статті здійснення психолого-педагогічного виміру формування патріотизму в сучасному українському суспільстві.

Для досягнення визначеної мети вирішено наступні часткові завдання:

- здійснено науковий аналіз підходів до розуміння сутності патріотизму;

- з'ясовано сутність і зміст патріотизму в українському суспільстві;

- визначено роль і місце патріотизму у розвитку сучасного українського суспільства;

- окреслено завдання для формування патріотизму;

- визначено напрями виховання патріотизму.

педагогічний психологічний військовий патріотичний громадянин

Викладення основного матеріалу

Навіть такий наведений короткий аналіз визначень патріотизму дозволяє констатувати, що їх об'єднує спроба розкрити сутність патріотизму через розумове або діяльнісне відношення особистості до Батьківщини. Патріотизм це складне раціональне і діяльнісне соціальне явище, притаманне особистості, суспільству, яке не пов'язане із матеріальною користю. Його можна визначити через самовіддану, безкорисливу любов до рідної землі, готовність до самопожертви при захисті інтересів Батьківщини у збройній боротьбі. Патріотизм не може бути абстрактним, він завжди пов'язується з певним образом Батьківщини, який формується в свідомості людини і бере участь в процесах становлення його соціальної ідентичності, у формуванні особистого зв'язку людини з деяким співтовариством.

Отже, патріотизм є складною інтегративною якістю особистості, що містить емоційно-почуттєвий, інтелектуальний, вольовий, мотиваційний, діяльнісний та ціннісний компоненти; цінністю, що втілюється у самовідданій її любові до своєї Батьківщини, дієвій потребі та прагненні практичними справами її зміцнювати і захищати.

Патріотизм виконує певні соціальні функції, до яких, на нашу думку, можна віднести:

а) інформаційно-орієнтовану за допомогою якої реалізується сукупність знань про Батьківщину, край, місце народження людини. Ця функція пов'язана з моральністю особистості й дозволяє їй орієнтуватися в системі цінностей;

б) мобілізаційно-спонукальну, що дозволяє людині долати труднощі, перешкоди заради захисту Батьківщини, для досягнення незалежності України, що спостерігалось у 2014 році і особливо яскраво проявляється у сучасній війні Росії проти України;

в) регулятивно-оцінювальну функцію, яка виражає спроможність людини аналізувати і коригувати власну поведінку крізь призму інтересів суспільства, держави;

г) консолідуючу функцію, що проявляється в єднанні людей різного віку, національності й різного соціального становища.

Консолідуюча функція у переломні моменти в історії держави може стати визначальною, основною, як це було в часи козаччини і як це проявляється в сучасних умовах війни України проти російських загарбників.

Немає і не може бути суспільства, одна лише належність до якого дозволяла б вважати людину «істинним» патріотом. Кожного разу необхідне підтвердження даного почуття і його перевірка, як з боку індивідів, готових виказувати або не виказувати патріотизм своїми діями, так із боку співтовариства щодо вірності зобов'язанням. Іншими словами можна стверджувати про існування в суспільстві щонайменше двох різновидів почуття патріотизму: перше насамперед особистісно-інтимне, друге базується на ідейних и нормативних установках людини. Другий вид патріотизму, на відзнаку від першого, більш рухомий і залежить від впливу суспільства. Іншими словами патріотизм не дається людині генетично. Його потрібно сформувати і постійно розвивати.

Видатний український педагог Сухомлинський свого часу звертав увагу, що патріотичне виховання це сфера духовного життя, пронизуюча все, що пізнає, усвідомлює, робить, чого прагне, що любить і ненавидить людина, яка формується.

Патріотизм як діяльна спрямованість свідомості, волі, почуттів, як єдність думки і справи - дуже складно пов'язаний з утвореною, етичною, естетичною, емоційною культурою, світоглядною стійкістю, творчою працею. Критерієм патріотичної вихованості, на його думку, повинна виступати поведінка людини в бою, в складній ситуації, коли перед нею постає дилема: життя ціною зради або болісна смерть і збереження честі патріота? Патріотизм - це осягнення святині - Батьківщини не тільки розумом, а й передусім серцем. Патріотизм починається з любові до людини [2]».

Талановитий педагог загострював увагу на необхідності використання в патріотичному вихованні етичного ідеалу, наближення до якого і буде показником становлення громадянської позиції конкретної особистості.

Метою патріотичного виховання було і залишається розвиток у суспільстві високої соціальної активності, цивільної відповідальності, духовності, озброєння громадян патріотичними цінностями і найважливішими якостями, здатних проявити їх в творчому процесі на користь Батьківщини, зміцнення держави, забезпечення її життєво важливих інтересів і сталого розвитку.

Про важливість покращення стану патріотичного виховання в Україні свідчить прийняття ряду важливих документів на рівні держави. Зокрема Міністерство освіти і науки України затвердило 9 червня 2022року нову «Концепцію патріотичного виховання в системі освіти [3]». У даному документі вказується, що на сучасному етапі розвитку України, коли існує пряма загроза денаціоналізації, втрати державної незалежності та потрапляння у сферу впливу іншої держави, виникає нагальна необхідність переосмислення зробленого і здійснення системних заходів, спрямованих на:

- утвердження в суспільстві, в свідомості і почуттях громадян соціально значущих патріотичних цінностей, поглядів і переконань, пошани до культурного й історичного минулого України, до її традицій;

- створення і забезпечення реалізації можливостей для повноцінної соціалізації громадян, більш активного залучення їх до безпосереднього вирішення соціально-економічних, культурних, правових, екологічних і інших проблем;

- виховання у громадян поваги до Конституції країни, законності, норм суспільного і колективного життя, створення умов для забезпечення реалізації конституційних прав людини та її обов'язків, громадянського, професійного і військового обов'язку;

- виховання у громадян почуття гордості, глибокої поваги і шанування символів держави - Герба, Прапора, Гімну України, іншої української символіки та історичних святинь Батьківщини;

- залучення традиційних для України релігійних конфесій, для формування у громадян потреби служіння Батьківщині, її захисту як вищого духовного обов'язку;

- створення умов для посилення патріотичної спрямованості мережі Інтернет, телерадіомовлення й інших засобів масової інформації при висвітленні подій і явищ суспільного життя, активна протидія антипатріотизму, маніпулюванню інформацією, пропаганді зразків масової культури, заснованих на фактах насильства, спотворенні та фальсифікації історії Батьківщини;

- формування расової, національної, релігійної терпимості,

- розвиток дружніх стосунків між народами.

Виконання зазначених завдань можливе при організації та проведення патріотичного виховання за наступними напрямами:

а) історичне - пізнання наших коренів, усвідомлення неповторності Батьківщини, її долі, нерозривного зв'язку з нею, гордості за причетність до діянь предків, сучасного покоління й історичної відповідальності за те, що відбувається в суспільстві та державі. В історичному плані патріотизм є джерелом духовних і етичних сил, здоров'я суспільства, його життєздатності й сили, що особливо могутньо і стрімко виявляються в переломних етапах розвитку, під час великих, історичних значущих подій, в роки важких випробувань.

Прикладом цього є патріотичне піднесення українського народу у війні Росії проти України. Керівництво Росії розраховувало на блискавичну операцію щодо взяття столиці України - міста Київ. Але російські війська зустрілись із шаленим опором частин і підрозділів Збройних Сил України у містах Ірпінь, Буча, у передмісті Броварів і в результаті змушені були відійти за межі Київської області. Стійкість і мужність українських воїнів проявляється при обороні Соледара, Бахмута, Харкова та багатьох інших міст і населених пунктів;

б) духовно-етичне усвідомлення особистістю вищих цінностей, ідеалів і орієнтирів, соціально-значущих процесів та явищ реального життя, спроможність керуватися ними як визначальними принципами в практичній діяльності і поведінці. Патріотизм проявляється в єдності духовності і соціальної активності особистості, що усвідомлює свою нероздільність, нерозривність з Батьківщиною, свій обов'язок і значимість діяльності на користь її надійного захисту і відродження й відчуває потребу участі в явищах і процесах, що відбуваються в суспільстві, державі для подальшого розвитку своєї країни;

в) соціокультурне формування у особистості соціально- орієнтованих і культурно-естетичних відносин, як найважливішого компоненту її загального розвитку на основі досягнень світової цивілізації.

г) політико-правове - формування глибокого розуміння громадянського і конституційного обов'язку, політичних і правових подій в суспільстві і державі, військової політики, основних положень концепції безпеки країни і військової доктрини, місця і ролі Збройних Сил України та інших військових формувань і органів в політичній системі суспільства й держави;

д) патріотичне виховання найважливіших духовно-етичних і культурно - історичних цінностей, що відображають специфіку формування і розвитку нашого суспільства і держави, національної самосвідомості, способу життя, світогляду й долі українців;

е) професійно-діяльнісне - формування сумлінного і відповідального відношення до праці, пов'язаної із служінням Батьківщині, прагнення до активного прояву професіонально трудових навичок на користь якісного виконання службових обов'язків і завдань;

є) психологічне - формування у молоді високої психологічної стійкості, готовності до виконання складних і відповідальних задач за будь-яких обставин, здібності долати всілякі життєві труднощі, інших психологічних якостей, необхідних для успішного життя й діяльності в колективі і суспільстві.

Всі ці напрями тісно взаємозв'язані між собою і реалізуються як складові єдиного процесу на основі комплексного використання переваг і особливостей кожного з них.

Найяскравіше патріотизм особистості проявляється у складні моменти історії країни через готовність до самопожертви при захисті інтересів Батьківщини у збройній боротьбі. У більшості випадків розуміння його сутності зводиться до військового патріотизму, а процес виховання до військово-патріотичного. Такі підходи не являються випадковими. Справа в тому, що патріотичне виховання передбачає вироблення у кожного громадянина України високого ідеалу служіння народові, готовності до трудового та героїчного подвигу в ім'я захисту і процвітання Української держави.

Однією із функцій держави є спроможність захистити свій народ від внутрішніх і зовнішніх загроз. Реалізація даної функції левовою часткою залежить від військово-патріотичного виховання. Воно покликане формувати громадянина-патріота, виробляти у нього глибоке розуміння громадянського обов'язку, готовність у будь-який час стати на захист Батьківщини, оволодівати військовими і військово- технічними знаннями, спонукати до фізичного самовдосконалення, а також вивчати бойові традиції та героїчні сторінки історії українського народу, його Збройних Сил.

Звичайно патріотизм особового складу Збройних Сил України не виникає спонтанно, сам собою. Він формується у свідомості українських воїнів завдяки постійній національно-патріотичній підготовці. Під час якої здійснюється: формування в особового складу державницького світогляду та національної самосвідомості, що базуються на знанні військовослужбовцями історичних процесів національного державотворення та бойових традиціях українських військових формувань та сучасних Збройних Сил України; впровадження в систему навчання та виховання особового складу національно-патріотичних цінностей, ідей вірності Військовій присязі, бойовим традиціям, гордості за належність до Збройних Сил України; своєчасного доведення до особового складу актуальної інформації про діяльність керівництва держави та військового командування, спрямованої на зміцнення обороноздатності країни.

Військово-патріотичне виховання діалектично поєднує в собі низку складових: військову, моральну, правову та ін. Проте кінцевим результатом процесу виховання має стати готовність кожного громадянина України до військово-патріотичної діяльності як внутрішнього системного утворення, що передбачає п'ять основних компонентів - освітній, фізичний, психологічний, соціальний і духовний [4].

Освітня готовність - це, передусім, обсяг знань героїчного минулого українського народу, історії його Збройних Сил.

Фізична готовність передбачає певний рівень розвитку у молоді фізичної сили, витривалості, спритності, швидкості в рухах; сформованість необхідних для військової діяльності рухових навичок та вмінь.

Психологічна готовність включає в себе позитивну мотивацію участі молоді у військово-патріотичних заходах та певний рівень сформованості таких якостей, як емоційна стійкість, розсудливість, сміливість, рішучість, мужність, цілеспрямованість.

Соціальна готовність передбачає вірність бойовим та національно-історичним традиціям, військовому обов'язку, присязі та військовому статуту, високу дисциплінованість, конструктивну соціально-комунікативну, громадську корисну та національно-громадянську активність.

Духовна готовність проявляється в наявності ідеалу, в пошуках молоддю життєвого смислу і цінностей; самоусвідомленні свого Я-фізичного, психічного, соціального; самоочищенні та самовдосконаленні, в духовній-альтруїстичній активності.

Інтеграційним показником цих п'яти складових готовності, як показує виступає військово-патріотична активність - внутрішня активна позиція молодої людини щодо забезпечення захисту своєї Батьківщини. Така позиція розвивається шляхом послідовної зміни, трансформації простіших властивостей, якостей особистості на вікових стадіях до призову в армію, під час служби у Збройних Силах України і після служби з притаманною їй структурою і психологічними закономірностями.

Військово-патріотичне виховання являє собою процес, поєднуючий заходи:

а) інформаційного, просвітницького характеру;

б) дійового, практичного спрямування;

в) комплексні, з усвідомленням їх суспільної і особистісної значущості.

В умовах тотальної інформатизації суспільства все результативним стає інформаційно-психологічний вплив, що здійснюються за допомогою ЗМІ, мережі Інтернет, книг, відеопродукції і звичайно спогадів ветеранів, учасників різних сучасних бойових дій.

Висновки

Таким чином, патріотизм є складним інтеграційним розумово-діяльнісним утворенням у процесі формування особистості у якому концентрується безкорисливе відношення до Батьківщини в широкому і вузькому розумінні цього слова. Патріотизм не надається людині генетично а формується всією системою навчання і виховання з дитинства до зрілого віку. З розвитком засобів масової інформації, мережі Інтернет можливості інформаційно-психологічного впливу на особистість з метою формування патріотизму значно покращились.

Література

1. Petit Larousse tn couleursse tn couletrs. Paris: Librairie Larousse, 1980. P. 667.

2. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: в 5 т. Київ: Рад. Школа, 1977. Т. 3.

3. Наказ Міністерства освіти і науки України від 06.06.2022 №527 «Про деякі питання національно-патріотичного виховання в закладах освіти України та визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства освіти і науки України від 16.06.2015 № 641»

4. Наказ Генерального штабу Збройних Сил України від 28.03.2017 №108 «Інструкція з організації національно-патріотичної підготовки у Збройних Силах України».

References

1. Petit Larousse tn couleursse tn couletrs. Paris: Librairie Larousse, 1980. P. 667.

2. Sukhomlynsky V.O. 1977. Selected works: in 5 volumes. Kyiv: Rad. School, Volume 3. [In Ukrainian],

3. Order of the Ministry of Education and Science of Ukraine dated 06/06/2022 №527 «On some issues of national-patriotic education in educational institutions of Ukraine and recognition as having lost the validity of Order of the Ministry of Education and Science of Ukraine dated 16/06/2015 №641».

4. Order of the General Staff of the Armed Forces of Ukraine dated March 28, 2017 №108 «Instructions for organizing national-patriotic training in the Armed Forces of Ukraine»

Размещено на Allbest.Ru