Професіоналізація як умова забезпечення якості у вищій освіті

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

НАПН України

Інститут вищої освіти

Професіоналізація як умова забезпечення якості у вищій освіті

Воробйова О.П., к. н. держ. управл.

м. Київ

Анотація

Стаття присвячена аналізу професіоналізації як умови забезпечення якості у вищій освіті. У статті розглянуто основні напрями та визначено, що рівні національного освітнього простору потрібно привести вітчизняні освітні стандарти у відповідність зі світовими досягненнями і стандартами. У сучасному світі збільшується значення освіти, насамперед вищої, як найважливішого чинника формування нової якості суспільства в цілому. Сьогодні знання стали найважливішим ресурсом зростання виробництва, джерелом підвищення продуктивності праці та економічного зростання національних економік в цілому. Перехід від індустріальної економіки до економіки, заснованої на знаннях - суть економічних змін теперішнього часу.

Освіта повинна увійти до складу основних пріоритетів українського суспільства Роль вищої освіти в розвитку країни постійно зростає разом з ростом впливу людського капіталу на національну економіку, особливо в умовах глобалізації. Подальші трансформаційні перетворення української системи вищої освіти мають бути спрямовані на підвищення не тільки якості освіти, а й ступенем відкритості системи, яка виражається в активізації взаємодії з підприємствами реального сектору економіки. Це стосується розвитку кадрового потенціалу та системи професіоналізації; забезпечення якості освіти; модернізації національної системи освіти на основі поєднання інноваційних стратегій і конструктивних традицій вітчизняної освіти; оптимізації управління освітою на основі його демократизації, поєднання державно-громадського регулювання, автономності та самоврядування; інтеграції національної освіти в міжнародний освітній простір; створення організаційно-економічного механізму, що сприяє підтриманню і відтворенню інтелектуального та ресурсного потенціалу країни, реалізації зростаючої ролі підготовки конкурентоспроможних кадрів для вітчизняної економіки набувають в даний час особливої актуальності та подальшого вивчення питання.

Ключові слова: професіоналізація, якість, забезпечення якості, забезпечення якості освіти, забезпечення якості вищої освіти, вища освіта

Abstract

Professionalization as a condition for quality assurance in higher education

Vorobyova O.P., PhD in Education, Senior Researcher, Institute of Higher Education of the National Academy of Еducational Sciences of Ukraine, Kyiv

The purpose of this article is to analyze of professionalization as a condition for ensuring quality in higher education. The article examines the main directions and determines that the levels of the national educational space need to bring national educational standards into line with world achievements and standards. In the modern world, the importance of education, primarily higher, is increasing as the most important factor in the formation of a new quality of society as a whole. Today, knowledge has become the most important resource for production growth, a source of increased labor productivity and economic growth of national economies as a whole.

The transition from an industrial economy to an economy based on knowledge is the essence of the economic changes of the present time. Education should be one of the main priorities of Ukrainian society. The role of higher education in the development of the country is constantly growing along with the growing influence of human capital on the national economy, especially in the context of globalization.

Further transformative transformations of the Ukrainian higher education system should be aimed at increasing not only the quality of education, but also the degree of openness of the system, which is expressed in the activation of interaction with enterprises of the real sector of the economy. This concerns the development of personnel potential and the system of professionalization; ensuring the quality of education; modernization of the national education system based on a combination of innovative strategies and constructive traditions of national education; optimization of education management based on its democratization, combination of state and public regulation, autonomy and self-governance; integration of national education into the international educational space; the creation of an organizational and economic mechanism that contributes to the maintenance and reproduction of the intellectual and resource potential of the country, the realization of the growing role of training competitive personnel for the domestic economy are currently gaining special relevance and further study of the issue.

Keywords: professionalization, quality, quality assurance, quality assurance of education, quality assurance of higher education, higher education

Постановка проблеми

Сучасні глобалізаційні суспільні процеси призвели до створення світового освітнього простору, а це у свою чергу збільшило попит на знання та людський капітал. Необхідність суттєвих змін у галузі вищої освіти України спричинена певними тенденціями світового розвитку: перехід до інформаційного суспільства та суспільства, що засноване на знаннях; динамічний розвиток глобальної економіки; скорочення сфери застосування некваліфікованого і малокваліфікованої праці; структурні зміни у сфері зайнятості, що визначають потребу в безперервному підвищенні кваліфікації та перепідготовці працівників. У сучасному світі держава відкрита до суспільних викликів, вона повинна приймати участь у глобальних змінах, спонукати до змін суспільство, сучасна держава не може розвиватися без урахування тих змін, які були внесені в його діяльність попереднім етапом з урахуванням основних умов і факторів постіндустріального, глобального, комунікаційного суспільства. Назріває потреба модернізації української вищої системи освіти і напрямки цих змін визначаються переходом суспільства на новий інноваційний рівень розвитку, що визначається становленням економіки, яка заснована на знаннях - інноваційної економіки. Для здійснення змін у галузі освіти з урахуванням необхідності застосування інституційного підходу для розвитку національної освітньої системи і для підвищення її конкурентоспроможності слід врахувати вплив також і зовнішніх факторів, насамперед, глобалізації, інформатизації, вимог Болонського процесу. У цих умовах, життєздатність національних систем вищої освіти визначається їх гнучкістю, динамічністю, адаптивністю до постійних змін внутрішнього і зовнішнього середовища, що надзвичайно актуалізує пошук ефективних моделей управління в даній сфері. Розробки програми ефективної професіоналізації системи вищої освіти України робить актуальним дослідження функціонування і розвитку системи освіти в умовах економіки, заснованої на знаннях, а також формування інструментарію цього підходу, подальші зміни у системі вищої освіти мають бути спрямовані не тільки на забезпечення якості освіти, а й ступеню відкритості системи, яка виражається в активізації взаємодії з суспільством.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У сучасному науковому доробку важливими є напрацювання різних аспектів щодо професіоналізації як умови забезпечення якості вищої освіти, а саме: теоретичні та методологічні основи забезпечення якості у галузі вищої освіти були предметом уваги В. Бахрушина, В. Кременя, В. Лугового [1], М. Винницького, В. Захарченка [2] та інших.

Дослідження теоретичних питань щодо управління освітою в контексті забезпечення якості освіти зробили Ж. Таланова [3], М. Дебич [4], О. Слюсаренко [4]. Також питання управління вищою освітою є предметом досліджень зарубіжних науковців, зокрема, свій внесок у вивчення розвитку процесу професіоналізації внесли Vibha Doorwar, Qazi Fabihan Meraj, Mubashir Hassan [5], Hintea Calin Emilian [6], Alessandro Braga [7] та інші.

Мета статті є дослідження питань, пов'язаних з напрямів щодо професіоналізації управління у вищій освіті для забезпечення якості як одного з пріоритетів у науковому дискурсі сьогодення.

Виклад основного матеріалу

У сучасних умовах глобального суспільства та нової економіки, що заснована на знаннях, видозмінюється і ускладнюється державне управління в галузі вищої освіти, відбувається зміна державної політики галузі, розвивається державно-громадський характер управління вищою освітою і автономність закладів вищої освіти, змінюються їхні організаційно- правові форми. Державне управління має перед собою глобальні суспільні зміни та внутрішні потреби держави щодо реагування на запити громадянського суспільства та ефективність державно- управлінської діяльності.

Важливого значення сьогодні набувають не стільки матеріальні та природні, скільки людські та технологічні ресурси, у світовому співтоваристві відбувається процес трансформації індустріальної економіки у економіку, що заснована на інтелектуальному капіталі, знаннях та інформації. Не інформація, а знання виходять на перший план. Перехід до суспільства, що засноване на знаннях і комунікативних процесах, проблематизує теорію управління і змінює роль і місце цих компонентів в управлінських системах. Сучасна теорія управління радикально змінює ставлення до складових управлінського процесу. З інструментального чинника управління перетворюються в субстанцію конструювання організації, організаційних відносин, діяльності людей, зв'язків з середовищем і т.д. Цьому сприяють трансформації в самій системі, коли на перший план виходять знання, а не інформація. У сучасному інформаційному суспільстві, наука набуває особливого значення як фактор економічного розвитку країни. Адже вона є одним з основних чинників підвищення й забезпечення національної конкурентоспроможності, підвищення добробуту суспільства та розвитку країни [1]. Рушійною силою економічного розвитку країни є сучасні технології, які дозволяють вийти на новий якісний рівень технічного прогресу.

Система вищої освіти є один з найважливіших атрибутів державності та його економічного суверенітету, навчальні заклади відіграють важливу роль не тільки в системі освіти, а й у розвитку національної інноваційної системи, забезпечуючи зв'язок між освітою, науковими дослідженнями та інноваційним процесом в цілому. Значення таких установ стрімко зростає в умовах глобалізації та зміни індустріальної доби на інформаційну, трансформування традиційної економіки в економіку, що заснована на знаннях. Розвиток національної системи освіти і формування ринку освітніх послуг, що відповідають сучасним тенденціям є одним з першочергових для сучасного світу. Тому пріоритетом розвитку національної економіки є розвиток і стабільність національної системи вищої освіти і вимагає відповідної політики.

На сучасний розвиток системи освіти впливають фактори, що можна віднести до глобальних - масове прагнення до отримання освіти; формування суспільства знань; нові вимоги до системи освіти, що стосуються змісту, форм і методів навчання; новітні підходи до управління освітою з боку держави; демографічний спад, зміна демографічної структури населення; розвиток інноваційних освітніх технологій; інтернаціоналізація ринку освітніх послуг.

Особливого значення сьогодні у галузі вищої освіти набувають інтеграція освіти, науки і виробництва, а також підготовка кваліфікованих кадрів для забезпечення довгострокових потреб національної економіки.

Відповідно до сучасних викликів суспільства, основними завданнями вищої освіти є:

• забезпечення високоякісного навчання на основі сучасних освітніх програм відповідно до державних освітніх стандартів;

• підготовка науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації;

• систематичне вдосконалення організації та методики підготовки кадрів виходячи з перспектив економічного і соціального розвитку країни, потреб суспільства, сучасних досягнень науки, техніки, технологій, економіки та культури;

• забезпечення гуманітарної спрямованості вищої освіти і виховання національно свідомої молоді на основі реалізації загальнолюдських цінностей;

• введення в практику інтерактивних методів навчання, нових педагогічних та інформаційних технологій, методик і засобів самоосвіти та індивідуалізації навчання, системи дистанційної освіти;

• розробка і введення в практику дієвих механізмів інтеграції вищої освіти з наукою і виробництвом;

• розвиток науки, техніки і технологій за допомогою наукових досліджень і творчої діяльності науково-педагогічних кадрів щодо використання отриманих результатів в економіці країни і освітньому процесі;

• формування конкурентного середовища на ринку освітніх послуг на основі розвитку вищих освітніх установ;

• вдосконалення управління та розширення самостійності вищих освітніх установ, запровадження громадського управління у формі опікунських і наглядових рад;

• ведення моніторингу якості освіти та підготовки кадрів, маркетингових досліджень і моніторингу працевлаштування з професійного призначенням;

• розвиток взаємовигідного міжнародного співробітництва у галузі вищої освіти [8].

Успішний розвиток галузі вищої освіти, включаючи ринкові перетворення в галузі управління вищою освітою, неможливо без їх ефективного правового регулювання. Розвиток галузі вищої освіти та її правове регулювання включає в себе високодинамічний розвиток інтеграційних процесів у суспільстві. Глобалізація як об'єктивний процес диктує необхідність збільшення прозорості кордонів між різними національними економічними і правовими системами, що зумовлює потребу у виробленні деяких загальних норм поведінки. Для формування національного законодавства у галузі вищої освіти важливо враховувати міжнародні тенденції в правовому регулюванні відносин у галузі, повинно бути чітке усвідомлення, що національні системи вищої освіти вже знаходяться в умовах світового ринку вищої освіти.

Відповідно до чинного освітнім законодавством розвивається автономія освітніх установ, що містить основні умови демократизації освіти, яка дає навчальним закладам широкі можливості для гнучкої адаптації до діяльності в умовах національного ринку вищої освіти і запитам ринку праці.

Важливим показником розвитку вищої освіти в контексті забезпечення її якості є аспект нарощування ефективності підготовки кадрів за рахунок насамперед підвищення рівня професіоналізації на всіх рівнях. Саме дотримання стандартів забезпечення якості вищої освіти є конкурентною перевагою для закладу вищої освіти, зокрема щодо дотримання уніфікованих вимог Європейського простору вищої освіти. Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти [9] визначають такі базові цілі: встановлення спільних рамок щодо систем забезпечення якості для навчання і викладання на європейському, національному та інституційному рівнях; забезпечення та вдосконалення якості вищої освіти у Європейському просторі вищої освіти; підтримання взаємної довіри, сприяючи визнанню та мобільності у межах та поза національними кордонами; надання інформації щодо забезпечення якості у EHEA. Також потрібно зазначити, що «стандартизація в освіті є однією із сучасних тенденцій. Основними перевагами стандартів ISO 21001 «Освітні організації - Системи управління для освітніх організацій» є підвищення ефективності системи управління освітніх закладів; постійний контроль щодо відповідності місії закладу та управлінських процесів; задоволення потреб та очікувань споживачів послуг; застосування індивідуального підходу до навчання; розширення можливостей для участі зацікавлених сторін; стимулювання до впровадження інновацій» [10] Адже до основних принципів стандарту ISO 21001відносять: зосередженість на потребах споживачів послуг; лідерство; залучення інших людей відповідно ситуації; використання процесного підходу; постійне вдосконалення; прийняття рішень виключно на підставі доказової бази.

Основним завданням Міжнародної організації зі стандартизації (ISO) зазначено сприяння розвитку стандартизації та суміжних видів діяльності у світі з метою сприяння міжнародному обміну товарами і послугами та розвивати співробітництво в сфері інтелектуальної, наукової, технічної, економічної діяльності. До основних видів діяльності відносять - координація, гармонізація, уніфікація розрізнених національних стандартів, розробка міжнародних стандартів та співпраця з іншими міжнародними організаціями , що стосується стандартизації [11]. Принципи управління якістю організації ISO 9001: 2000:

- орієнтація на споживача (customer focus); Організації залежать від своїх споживачів, в тому числі і внутрішніх, і тому повинні розуміти їхні поточні та майбутні потреби, виконувати їхні вимоги і прагнути до перевищення їхніх очікувань.

- лідерство керівника (leadership). Керівники встановлюють єдність мети та напрямів діяльності організації. Потрібно створювати та підтримувати внутрішнє середовище, в якому працівники можуть бути повністю залучені до виконання завдань організації.

- залучення працівників (involvement of people). Працівники всіх рівнів складають основу організації, їх повне залучення дає можливість організації з вигодою використовувати їх здібності.

- процесний підхід (process approach). Бажаного результату досягають ефективніше, якщо діяльністю та пов'язані з нею ресурси будуть керувати як процесом.

- системний підхід до управління (system approach to management). Виявлення, розуміння та управління взаємопов'язаними процесами як системою, що сприяє результативності та ефективності організації для досягнення цілей.

- постійне удосконалення (continual improvement). Постійне удосконалення діяльності організації розглядати як мету.

- прийняття рішень на підставі фактів (factual approach to decision making). Ефективні рішення ґрунтуються на аналізі даних та інформації.

- взаємовигідні відносини з постачальниками (mutually beneficial supplier relationships). Організація та постачальники є взаємозалежними, і взаємовигідні стосунки підвищують взаємну ефективність [11].

Питання екології інформації є важливою складовою професіоналізації управління у вищій освіті для забезпечення якості, так О. Твердохліб стверджує, що «екологія інформації, у поняття якої закладено міждисциплінарний підхід до побудови взаємин між суб'єктами й об'єктами управління в умовах трансформаційних змін і якісних перетворень системи державного управління в Україні, зміст якого полягає у ґрунтовному дослідженні сутності, особливостей, принципів й закономірностей впливу різнорідної інформації на формування, розвиток, функціонування й вдосконалення соціальних систем та соціальних інститутів в умовах становлення й розвитку інформаційного суспільства» [8]. Та робить висновок, що «саме врахування екологічного чинника у діяльності соціальних систем з подальшим агрегуванням принципів екологічного маркетингу й менеджменту в комплексну й багатоаспектну технологію дає можливість вирішити соціально-етичні протиріччя, перетворюючи соціально-екологічні інтереси соціуму на одну з базових засад функціонування будь-яких соціальних утворень» [12].

Сьогодні активно підвищується роль керівника. При цьому останні демонструють не просто своє формальне становище, а саме лідерські якості. Але чим більше потрібно лідерства, тим менше можливостей для ефективного використання методів адміністрування. Саме лідерство підвищує ефективність управління і стає затребуваним. Проте залишається неясним, чи буде достатньо лише особистих якостей і навчання лідерству для формування сучасної управлінської системи.

Також важливими є забезпечення громадського контролю за дотриманням чинного законодавства, якості та умов діяльності закладів вищої освіти; організації громадських обговорень щодо прийняття нормативно-правових актів, проектів та програм розвитку вищої освіти; проведення громадських експертиз освітніх установ.

При формуванні та реалізації політики галузі вищої освіти в Україні важливу увагу потрібно приділити становленню демократичної, соціально-орієнтованої держави, яка має характеризувалася, як потужна інноваційно-орієнтована держава, що здатна забезпечити високий рівень якості життя громадян. Досягти цього можна за певних умов:

• створення ефективної соціальної політики, що спрямована на забезпечення розвитку людського потенціалу;

• запровадження оптимальних форм взаємодії держави, бізнесу та суспільства щодо реалізації певних національних проектів у різних сферах суспільного життя;

• забезпечення ефективності функціонування державно-управлінських інститутів, для забезпечення покращення інвестиційного клімату в державі;

• реалізації інноваційної економіки, зо заснована на економіки знаннях.

Тому саме загальна комплексна модернізація державного управління у галузі вищої освіти має стимулювати до розробки та реалізації принципово нових підходів для можливості сформувати ефективний кадровий потенціал задля розвитку країни. Це включає в себе сукупність принципів, які визначають реалізацію системи закономірностей щодо професіоналізації кадрів конкретизуючи напрям, зміст і організацію розвитку освіти, проектування інноваційного розвитку , відкритість освіти і громадської участі в ньому, безперервність освіти, стратегічне інвестування, інновації в освіті. А також стандартизацію у вищій освіті, механізми інвестиційної привабливості та ефективного економічного забезпечення системи освіти, механізми залучення громадських та професійних організацій до вирішення актуальних питань формування та реалізації освітньої політики, критеріальну оціночну базу як механізм виявлення реального стану та визначення ресурсів для оптимізації системи вищої освіти.

У сучасних умовах розвитку інформаційного суспільства простежується тенденція щодо інноваційного розвитку системи підготовки професійних кадрів та свідчить про те, що система вищої освіти , активно включається у ринкові відносини. А отже стає конкуренто - орієнтованою з інтеграцією світової наукової спільноти.

інноваційний професіоналізація демократизація якість освіта

Висновки

В умовах глобалізації найважливішим завданням є забезпечення стабільного розвитку держави, стратегія управління повинна бути спрямована на позитивні політичні, економічні та соціальні фактори розвитку, попереджати і своєчасно реагувати на проблеми і негативні тенденції.

Перехід до глобального інформаційного суспільства та впровадження інформаційно-комунікативних технологій змінює саму теорію управління, ії роль та місце. Сучасна теорія управління має базуватися на ідеях та знаннях, тому підвищену увагу до знань, оскільки вони все більше проявляються у вигляді безпосередньої продуктивної сили. Сьогодні знання стали найважливішим ресурсом зростання виробництва, джерелом підвищення продуктивності праці та економічного зростання національних економік в цілому. Перехід від індустріальної економіки до економіки, заснованої на знаннях - суть економічних змін теперішнього часу. Освіта повинна увійти до складу основних пріоритетів українського суспільства [13]. Таким чином, відповідно до сучасних глобальних викликів суспільства всі зусилля держави необхідно направити на створення соціально спрямованої моделі, що здатна створити умови для конкурентоспроможності вітчизняної освіти та науки.

У сучасному світі збільшується значення освіти, насамперед вищої, як найважливішого чинника формування нової якості суспільства в цілому. Роль вищої освіти в розвитку країни постійно зростає разом з ростом впливу людського капіталу на національну економіку, особливо в умовах глобалізації. Подальші трансформаційні перетворення української системи вищої освіти мають бути спрямовані на підвищення не тільки якості освіти, а й ступенем відкритості системи, яка виражається в активізації взаємодії з підприємствами реального сектору економіки. Тому основними завданнями є створення нормативно-правової бази, що відповідає міжнародним стандартам освіти [14]; забезпечення наукової бази; оптимізація організаційної структури; забезпечення оновлення технічної бази; забезпечення якісного оновленого кадрового складу; інформаційно-комунікативне забезпечення галузі вищої освіти.

Таким чином, на рівні національного освітнього простору потрібно привести вітчизняні освітні стандарти у відповідність зі світовими досягненнями і стандартами. Це, перш за все стосується розвитку кадрового потенціалу та системи професіоналізації; забезпечення якості освіти; модернізації національної системи освіти на основі поєднання інноваційних стратегій і конструктивних традицій вітчизняної освіти; оптимізації управління освітою на основі його демократизації, поєднання державно-громадського регулювання, автономності та самоврядування; інтеграції національної освіти в міжнародний освітній простір; створення організаційно-економічного механізму, що сприяє підтриманню і відтворенню інтелектуального та ресурсного потенціалу країни, реалізації зростаючої ролі підготовки конкурентоспроможних кадрів для вітчизняної економіки набувають в даний час особливої актуальності та подальшого вивчення питання.

Література

1. Луговий В.І. Проблема освітньої якості в стратегії розвитку вищої освіти в Україні. Вісник Національної академії педагогічних наук України. 2020. 2(2).

2. "Огляд Болонський процес в Україні 2005-2020: досягнення, виклики та перспективи", Київ 2020. С. 24-27

3. Теоретичні основи політики та механізмів забезпечення ефективності освітньої діяльності в університетах у контексті євроінтеграції: препринт (аналітичні матеріали) / О. Базелюк, Ю. Вітренко, О. Воробйова, В. Ворона, М. Дебич, О. Паламарчук, О. Слюсаренко, Ж. Таланова; за ред. Ж. Таланової

4. Механізми оцінювання якості вищої освіти в умовах євроінтеграції: монографія / Авт.: О. Воробйова, М. Дебич, В. Луговий, О. Оржель, О. Слюсаренко, Ж. Таланова, К. Трима; за ред. В. Лугового, Ж. Таланової.

5. Doorwar V., Fabiha Meraj, Mubashir Hassan M. Impact of Public Administration and Its Role in Higher Education. Proceedings of 10th International Conference on Digital Strategies for Organizational Success. 2019.

6. Hintea Calin Emilian. Four elements of successful reform. Asia Pacific Journal of Public Administration. 2020. №42(1).

7. Braga A. Is public administration struggling in higher education? Evidence from the united states scenario. Teaching Public Administration. 2020. №2.

8. McGettigan T. US: The business of higher education. University World News. 31.05.13

9. Standards and Guidelines for Quality Assurance in the European Higher Education Area - 2015.

10. Воробйова О. (2019). Особливості використання систем управління якості ISO у галузі вищої освіти. Вісник Черкаського університету. Черкаси: ЧНУ ім. Богдана Хмельницького. Вип. 1. С. 200-204.

11. ISO Standards. Quality Resources.

12. Tverdokhlib O. S. (2018). Information ecology as one of priorities in the modern state information policy Marketing and Management of Innovations, 1, 362370.

13. Vorobyova O. Effectiveness of Management in the Higher Education. Innovative solutions in modern science New York 2021. №4 (48) С. 5 - 12.

14. Vorobyova, O., Horokhova, M., Iliichuk, L., Tverezovska, N., Drachuk, O., & Artemchuk, L. (2022). ISO Standards as a Quality Assurance Mechanism in Higher Education. Revista Romaneasca Pentru Educatie Multidimensionala, 14(2), 73-88.

References

1. Luhovyi V. (2021). Problema osvitnoi yakosti v stratehii rozvytku vyshchoi osvity v Ukraini [The problem of educational quality in the strategy of higher education development in Ukraine]. Visnyk Natsionalnoi akademii pedahohichnykh nauk Ukrainy - Bulletin of the National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine. 2(2).

2. Ohliad Bolonskyi protses v Ukraini 2005-2020: dosiahnennia, vyklyky ta perspektyvy [Review of the Bologna Process in Ukraine 2005-2020: Challenges, Challenges and Prospects]

3. Bazelyuk О., Vitrenko Y, Vorobyova O., Vorona V. (2021) Teoretychni osnovy

polityky ta mekhanizmiv zabezpechennia efektyvnosti osvitnoi diialnosti v universytetakh u konteksti yevrointehratsii [Theoretical bases of policy and mechanisms for ensuring the effectiveness of educational activities in universities in the context of European integration]

4. Vorobyova O., Debich M., Luhovyi V., Orzhel O. (2020). Mekhanizmy otsiniuvannia yakosti vyshchoi osvity v umovakh yevrointehratsii [The mechanism of shading the quality of higher education in the context of European integration

5. Doorwar V., Fabiha Meraj, Mubashir Hassan M. (2019) Impact of Public Administration and Its Role in Higher Education. Proceedings of 10th International Conference on Digital Strategies for Organizational Success.

6. Hintea Calin Emilian (2020). Four elements of successful reform. Asia Pacific Journal of Public Administration. 42(1).

7. Braga A. (2020). Is public administration struggling in higher education? Evidence from the united states scenario. Teaching Public Administration. 2.

8. McGettigan T. (2015) US: The business of higher education. University World News.

9. Standards and Guidelines for Quality Assurance in the European Higher Education Area (2015).

10. Vorobyova O. (2018). Osobly'vosti vy'kory'stannya sy'stem upravlinnya yakosti ISO u galuzi vy'shhoyi osvity' [Peculiarities of using ISO quality management systems in the field of higher education] Visnyk Cherkaskoho universytetu - Herald of Cherkasy University.

11. ISO Standards. Quality Resources.

12. Tverdokhlib O.S. (2018). Information ecology as one of priorities in the modern state information policy. Marketing and Management of Innovations. 1. 362-370.

13. Vorobyova O. (2021) Effectiveness of Management in the Higher Education. Innovative solutions in modern science. New York. №4 (48) С. 5 - 12.

14. Vorobyova O., Horokhova M., Iliichuk L., Tverezovska N., Drachuk, O., Artemchuk L. (2022). ISO Standards as a Quality Assurance Mechanism in Higher Education. Revista Romaneasca Pentru Educatie Multidimensionala. 14(2), 73-88.

Размещено на Allbest.Ru