Удосконалення підготовки майбутніх учителів до використання виховного потенціалу музичного мистецтва у становленні особистості сучасних школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Україна, Одеса, Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського, вул. Старопортофранківська, 26

Удосконалення підготовки майбутніх учителів до використання виховного потенціалу музичного мистецтва у становленні особистості сучасних школярів

Ван Цзісюань

аспірантка

Ден Дівень

аспірант

Анотація

виховний учитель музичний мистецтво

У статті розглянуто питання формування в майбутніх учителів музичного мистецтва здатності ефективно реалізувати виховний потенціал музичного мистецтва на засадах прищеплення сучасним школярам ціннісно-позитивного ставлення до здобутків людства в галузі музичного мистецтва. Успішне вирішення означеного завдання пов'язується із здатністю вчителя забезпечувати на занятті психологічно комфортну, творчу атмосферу, дотримуватися демократичного, діалогічно-зорієнтованого стилю педагогічного спілкування, ставити перед учнями розвивально-проблемні завдання, поєднувати традиційні та інноваційні методи й технології. Обґрунтовано компонентну структуру підготовки майбутніх фахівців, до якої віднесено аксіологічно-мотиваційний, функціонально-методичний, практико-компетентнісний і творчо-діяльнісний компоненти.

Ключові слова: вчитель музичного мистецтва, наукові підходи, музичне виховання, становлення особистості школярів, компонентна структура підготовки

Improving the training of future teachers for using the educational potential of musical art in the formation of the personality of modern school students

Wang Zixuan, post-graduate student (Ukraine, Odesa, South-Ukrainian National Pedagogical University named after K.D Ushinsky, Staroportofrankivska-str., 26)

Deng Diwen, post-graduate student (Ukraine, Odesa, South-Ukrainian National Pedagogical University named after K.D Ushinsky, Staroportofrankivska-str., 26)

Summary

The article considers the issue of improving the quality of future music teachers' ability to develop in modern school students a value-positive attitude to the achievements of mankind in the field of music.

The successful solution of the analyzed questions is connected with the teacher's ability to provide a psychologically comfortable, creative atmosphere, adhere to a democratic, dialogically-oriented style of pedagogical communication, specialist's ability to ask problematic, sometimes “provocative” questions to stimulate school students' reflective consciousness, independence and critical thinking, the formation of a personal position on artistic phenomena of different artistic quality and the ability to argue and correctly defend their opinion.

The author emphasizes the importance of high quality professional training of future teachers for all components of their future work - vocal and instrumental, lecturing and educational, conductor and choir, concertmaster, analytical and theoretical, as well as their acquisition of thorough psychological, pedagogical and methodological knowledge.

The component structure and the main tasks of training future specialists are substantiated, they include: axiological and motivational component, the formation of which should ensure the student's ability to show the spiritual and value-based sense of musical art to school students; formative and methodical, related to students' mastery of the methods of forming performance skills and developing musical abilities of each school student; practical and competence-based, which concerns students' achievement of personal confidence in the process of gaining experience of practical work with school students; creative and activity-based, aimed at students' realization of artistic and pedagogical creative potentials in the process of professional activity and the ability to implement innovative technologies, interesting and useful for the musical education of modern students, in the classroom.

Key Words: teacher of musical art, music education, scientific approaches, formation of students' personality, component structure of training.

Вступ / Introduction

Музика як форма духовного відображення різноманіття життєвих явищ у звукових образах, виконує особливе завдання художнього пізнання дійсності, тому прилучення до музичного мистецтва грає важливу роль у вихованні різнобічно розвиненої особистості, яка не тільки володіє знаннями, вміннями і навичками, а й характеризується багатим внутрішнім світом і керується моральними настановами. Здійснення цієї мети можливе лише за умови виховання стійких духовних потреб особистості, її потреби в освоєнні культурних здобутків людства, зокрема - і в галузі музичного мистецтва. Натомість, як зазначають сучасні науковці, зокрема -В. Дряпіка, Ду Цзілун, Н. Саркітов, Т. Сідлецька, І. Щербак та ін., підготовка майбутніх учителів музичного мистецтва до виховання учнів «...знаходиться на значно нижчому рівні, ніж підготовка до застосування спеціальних, методичних і дидактичних умінь», а формування у студентів навичок виховання часто орієнтується на застарілі підходи до етичного виховання», а результаті чого процес духовно-етичного виховання, розкриття особистого, творчого потенціалу і становлення світоглядної і громадянської позиції знаходяться поза увагою значної частки вчителів (І. Щербак, [6, с. 6.]). Отже, існує проблема посилення ролі музичного виховання як засобу удосконалення індивідуально-психологічних і соціокультурних властивостей особистості.

У дослідженнях багатьох сучасних науковців доведено, що саме поєднання емоційного впливу і усвідомлення його гуманістичної спрямованості дозволяють формувати в особистості певні переконання, виховувати в ній почуття прекрасного, любові до рідного краю, близьких і оточення, національної самосвідомості, а з цим - і позитивних особистісних якостей та їх прояву в поводженні й спілкуванні.

З метою запобігання розриву між мистецько-культурною і моральною сферами свідомості особистості, важливо забезпечувати єдність у вихованні в школярів емоційно-художніх пріоритетів, стимулювати здатність сприймати глибинний сенс і художню ідею творів, активізувати почуттєво-емоційну сенситивність, здатності до емпатії, співчуття, співпереживання, тобто в цілому - людяність (Н. Кьон [3]).

Мета та завдання / Aim and Tasks

Oбґрунтування структури підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва, спрямованої на формування в них здатності реалізовувати виховні потенції музичного мистецтва у процесі особистісного становлення школярів сучасної генерації.

Методи / Methods

Для написання статі застосовувались методи аналізу та узагальнення даних соціологічної, музично-психологічної та методичної літератури з проблем музично-естетичного та художнього виховання особистості, прогнозування з метою виявлення структури підготовки студентів, здатних здійснювати позитивний вплив на становлення особистісних властивостей сучасних школярів у процесі музичного виховання.

Результати / Results

На засадах аналізу й узагальнення наукових джерел було встановлено, що музичне мистецтво є своєрідною, привабливою для більшості людей формою відображення різноманіття життєвих явищ в звукових образах, способом особливого, художнього пізнання світу, тому прилучення до музичного мистецтва грає важливу роль у вихованні різнобічної особистості, яка володіє не тільки знаннями, вміннями і навичками, а й багатим внутрішнім світом.

Уявлення щодо того, що музика сприяє вирішенню таких цілей, як почуття благочестя, здатність долучатися до духовного самопізнання, позбавлятися негативних емоцій і досягати внутрішнього вивільнення, властиве багатьом культурам різних епох і різних народів. Достатньо згадати про погляди древньогрецьких мислителів Аристостеля, Платона, Квінтіліана [2].

Широко відоме і морально-філософське вчення Конфуція (551-479 до н.е.), в якому стверджується уявлення про величезну роль музичного мистецтва в суспільстві, його роль у вихованні громадянина стало одним з наріжних каменів державної політики Стародавнього Китаю. Музику великий мудрець називав засобом засвоєння добрих звичаїв, тому що саме музика «…вчить людину найтоншим відтінкам почуттів» [2; 11].

Натомість історія знає чимало прикладів, коли поціновувачі «високого» мистецтва в житті проявляли аморальність у ставленні до людства і жорстокість до свого оточення. Запобігати цьому, на думку Є Козеняшева., має зорієнтованість «універсальної освіти» на те, щоб первинним стало осмислення морально-виховної сутності музики [2]. В іншому разі, як зазначає науковець, навчання стає тотожнім ремісничому підходу, обмеженому завданнями удосконалення виконавської майстерності. Отже, з метою запобігання розриву між культурно-мистецькою і моральною сферами свідомості особистості, важливо забезпечувати єдність у вихованні емоційно-художніх пріоритетів, стимулювання здатності сприймати глибинний сенс і художню ідею твору, набувати почуттєво-емоційної сенситивності, здатності до емпатії, співчуття, співпереживання (Н. Кьон [3]).

Проблемам підвищення якості музичного виховання школярів сьогодні приділяється суттєва увага в державних документах. Головними з них, з погляду завдань статті, є Закони України «Про вищу освіту» (2017), «Про освіту» (2017), а також документи, присвячені концептуальним засадам реформування середньої школи (НУШ). Так, у шкільних програмних вимогах з мистецької освіти зазначено, що її важливими завданнями є «…формування основ музичної культури учнів як важливої і невід'ємної частини їхньої духовної культури, комплексу ключових, міжпредметних і предметних компетентностей у процесі сприймання й інтерпретації кращих зразків української та світової музичної культури, а також формування естетичного досвіду, емоційно-ціннісного ставлення до мистецтва» [4, с. 5].

Здійснення цієї мети можливе лише за умови виховання стійких духовних потреб особистості, в тому числі потреби в спілкуванні з музичною культурою. Адже, за висловом Б.Теплова, музика є особливим видом пізнавального процесу, в першу чергу сенсорсно-емоційним, який перетворює просте сприйняття в художньо-осмислене переживання, які і відіграє незамінну роль у становленні особистості.

Відповідним чином має удосконалюватися і підготовка учителів музичного мистецтва - з врахуванням специфіки сучасних соціокультурних і педагогічних вимог суспільства, які полягають у вихованні в майбутніх фахівців загальної культури й духовності, що вибудовуються на підґрунті розвинених інтелектуальних, етичних і гуманістичних властивостей, потреб у досягнені синтезу знань, мислення, почуттів і здатності до професійно-практичної діяльності.

Підготовлений таким чином фахівець має досягати значних успіхів у справі музичного й особистісного виховання своїх учнів. Однак, як свідчать дані літератури та узагальнення власних спостережень, незважаючи на те, що, відповідно освітній програмі, школярі молодшої та частково - основної (базової) середньої школи щотижня відвідують музичні заняття, музично-виховний процес не забезпечує в достатній мірі вирішення цього питання. Зазначене свідчить про актуальність постановки завдання - удосконалення здатності майбутніх учителів музичного мистецтва до використання виховного потенціалу музичних занять з метою посилення педагогічного впливу на становлення особистості сучасних школярів.

Обговорення / Discussion

На підставі вивчення літератури і аналізу шкільної педагогічної практики ми прийшли висновку, що в змісті підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва є певні недоліки, на які доцільно звернути особливу увагу. Так, зокрема, вчені зазначають, що для системи шкільної музичної освіти типовими є: відрив теоретичних знань від здатності молодого фахівця до їх практичного застосування; відносна ізольованість дисциплін різних циклів - психолого-педагогічного, виконавського, методичного, музично-теоретичного; недостатній рівень забезпечення освітнього процесу сучасними технологіями і досвідом їх застосування в значної частки викладачів [1; 3; 6; 8; 10].

Означеним проблемам сьогодні в науково-педагогічній літературі приділяється суттєва увага. Так, питання підвищення якості підготовки майбутніх учителів до викладання уроків музичного мистецтва ґрунтовно аналізуються у фундаментальних працях А. Линенко, Л. Масол, Г. Ніколаї, О. Олексюк, Г. Падалки, О. Рудницької, Н. Овчаренко та ін. У дослідженнях науковців України й Китаю обговорюються проблеми впровадження в мистецько-освітню практику ідей таких наукових підходів, як гуманістичний, аксіологічний, індивідуально-особистісний, полікультурний, проблемний, компетентнісний, системний, праксеологічний, ментальний, гедоністичний, персоніфікований тощо (Ван Чень, Л. Василенко, А. Козир, Ло Чао, Мен Ян, Є. Проворова, О. Реброва, Тао Жуй та ін.).

Наголошується також на ефективності організації освітнього процесу на засадах застосування інтегративного підходу, який дозволяє досягати навчання музики, вихованості й культури нового якісного рівню, що складається з системної сукупності індивідуально-особистісних властивостей та художньо-перетворювальних технологічних умінь, спрямованих на організацію індивідуалізованої і, водночас, соціально спрямованої інтерпретації художніх образів, їх трансляцію в соціокультурне середовище (О. Надутенко, Т. Шелапухіна, Ю. Поплавська та ін.).

Специфіці музичного виховання в системі загальної шкільної освіти приділили увагу науковці, викладачі й методисти, зокрема - О. Ростовський, О. Лобова, І. Малашевська, Е. Печерська, Тун Ліньге, Юйань Шаоцян та ін. Значні здобутки напрацьовані педагогами і методистами, які присвятили свої дослідження проблемам прищеплення школярам любові до музичного мистецтва, формування в них музично-естетичних потреб, художнього смаку, здатності до художньо-ціннісного сприйняття музичних творів, оволодіння навичками виконавсько-співочої діяльності, які становлять підґрунтя їх особистісного виховання. Важливим підґрунтям досягнення успіху на цьому шляху вчені рахують реалізацію провідних положень особистісного і дитиноцентрованого підходів, які потребують від фахівців засвоєння відповідного стилю педагогічного спілкування й відповідних навичок організації освітнього процесу (Л. Аристова, О. Лобова, Л. Масол, О. Отич, О. Рядова, Чжу Цянь та ін.).

Узагальнення даних означених праць переконує в тому, що досягнення поставленої мети можливе лише за умови забезпечення єдності між формуванням в студентів та їхніх вихованців здатності поринати в світ відображення загальнолюдських духовних цінностей мистецькими засобами, відтвореними в художніх образах, активізацією її пізнавально-мистецьких потреб і вихованням моральних настанов. У свою чергу, наявність означених можливостей особистості має забезпечуватися належною якістю музичної освіти, ефективним розвитком культури музичного сприйняття, як підґрунтя удосконалення здатності до переживання й усвідомлення духовної цінності музичного твору, тобто стану, який в літературі пов'язується з уявленням про освіченість і водночас - моральну вихованість.

Отже, у процесі музичного виховання школярів необхідно не тільки сприяти розвитку в них музичного кругозору, а й стимулювати прагнення до самостійного збагачення й поглиблення своїх музичних переживань і знань, набуття ціннісних орієнтирів, здатності до орієнтації в розмаїтті явищ музичного мистецтва. У зв'язку з цим постає важливе питання - формування в школярів здатності до вибірковості у визначенні своїх преференцій на засадах керування певними критеріями й готовності аргументувати свою позицію, тобто будувати систему власних, особистісно усвідомлених художньо-естетичних та морально-етичних цінностей.

Ефективне вирішення зазначених завдань має забезпечуватися цілеспрямованим удосконаленням підготовки студентів до здійснення фахово-виховної діяльності у даному напрямку. В обґрунтуванні першого структурного компонента готовності студентів до вирішення означеної проблеми виходимо з того, що насамперед у них має бути сформоване ціннісно-свідоме ставлення до завдання - розкриття перед школярами духовно-ціннісного сенсу творів музичного мистецтва, оволодіння методами заохочення учнів до його пізнання як власної духовної цінності. На процес формування такого ставлення суттєво впливає міра усвідомлення майбутніми фахівцями своєї професійної й особистісно-моральної відповідальності за якість вирішення означених завдань у процесі викладання уроків музичного мистецтва сучасним школярам, за якість своєї підготовленості до виконання освітньо-виховних функцій, властивих обраній професії. Відтак, першим структурним складником підготовленості студентів до виховання особистості школярів у процесі музичних занять, визначаємо аксіологічно-мотиваційний компонент.

Обґрунтовуючи наступний, функціонально-методичний компонент досліджуваного феномену, враховуємо багатоплановий зміст діяльності майбутніх учителів музичного мистецтва, який має забезпечуватися широким комплексом знань, музично-професійних та методико-педагогічних умінь, які дозволяють забезпечувати виконання ним функцій освітнього, розвивального, формувального й виховного спрямування.

Підготовка до виконання музично-освітньої функції має забезпечуватися за рахунок набуття студентами музикологічних знань, важливих для здатності аналізувати й інтерпретувати твори; сформованістю виконавсько-презентаційних вмінь, володінні якими становить базу виразно-художнього виконання й тим самим - позитивного впливу на розвиток музичної свідомості школярів; вмінь лектора-просвітника, необхідних для ефективної популяризації в шкільному середовищі музичного мистецтва.

Для здійснення розвивальної функції майбутньому фахівцю потрібно, передусім, набути музично-психологічних та методико-педагогічних знань, а також практичних навичок, що ґрунтуються на власних розвинених здібностях , зокрема - вокальному слуху, рефлексивній свідомості, ґрунтуються на сформованих навичках якісного, виразного ладового й метроритмового інтонування, здатності керувати різними видами виконавської діяльності учнів (спів, метроритмові вправи, імпровізаційне музикування тощо).

У свою чергу, оволодіння цими здатностями дозволяє вчителю навчати своїх вихованців співу, навичок елементарної імпровізації, диференційовано-усвідомленого та цілісного сприйняття художнього змісту музичних творів, тобто здійснювати формувально-навчальну функцію.

На цих засадах уможливлюється і реалізація виховних функцій вчителя, яка, як було окреслено вище, в цілому стосується зацікавленості школярів феноменами музичного мистецтва, здатності їх сприймати в єдності художньо-виразного сенсу та відгуку на його гуманістично-етичну змістовність.

Отже, другий компонент підготовки майбутніх фахівців визначимо як функціонально-методичний, сформованість якого становить підґрунтя реалізації властивих учителю музичного мистецтва функцій в практичній роботі зі школярами, як застави для формування в них наступного, практико-компетентнісного компоненту.

Нагадаємо, що головними видами діяльності, якими мають опановувати школярі на уроках музичного мистецтва, є набуття ними якісного музичного сприйняття, виховання художнього смаку й самостійного оцінно-критичного мислення, а також формування виконавських навичок різного типу - вокально-хорових, ритмово-ансамблевих, творчих.

З цієї точки зору важливими завданнями у процесі підготовки майбутніх фахівців важливим є формування в них:

уміння впливати на музично-пізнавальну активність учнів, розширення досвіду їхнього музичного сприйняття та його збагачення естетично- й художньо-асоціативними уявленнями;

забезпечувати розвиток диференційованого сприйняття елементів музичного мовлення у процесі розгортання музичного твору;

формувати в них уявлення щодо еталонних інтонаційно-образних ситуацій;

застосовувати ефективні методики формування вокально-виконавських та ритмо-рухових навичок школярів, досягаючи єдності із процесом розвитку в них музичних здібностей;

володіти методикою вивчення із школярами пісенних творів і доведення їх виконання до художнього рівня на засадах формування навичок вокальної виразності;

активізувати рефлексивно-свідоме ставлення учнів до своїх мистецьких переживань, розуміння причинно-наслідкових зв'язків між художніми емоціями і особливостями структури (в широкому сенсі цього поняття) музичного явища;

спрямовувати музичні враження школярів на оволодіння художньо-духовним досвідом й формування на цих засадах їхніх художньо-ціннісних і морально-етичних життєвих орієнтирів.

У здійсненні виховного впливу музичного мистецтва на становлення позитивних рис особистості істотну роль відіграє вибір репертуару. З одного боку, важливо враховувати неприходящу духовну цінність класичного мистецтва, перевірену багатьма поколіннями, та удосконалювати методи її донесення до сприйняття й усвідомлення школярами, збагачувати їх здатність сприймати твори у їх художній довершеності й утіленні загальнолюдських, морально-духовних цінностей. З іншого боку - важливо враховувати актуальні інтереси сучасних школярів, звертаючись до знайомих їм, улюблених жанрів, стилів, творів і виконавців і вести музично-виховну роботу «на їхньому полі», тактовно впливаючи на здатність до критичного й обґрунтованого оцінювання, виявлення позитивних та негативних явищ в сфері молодіжної субкультури. При цьому потрібно враховувати, що, як свідчать наукові дослідження, саме музичне мистецтво відіграє провідну роль в розвагах і уподобаннях сучасної молоді [1; 8].

Отже, сфера мистецьких інтересів школярів виступає важливим ідентифікатором їхньої життєвої спрямованості та, в свою чергу, суттєво впливає на зміст і стиль їхньої життєдіяльності. З цього погляду у доборі репертуару, який обирається для слухання й обговорення, а також частково - і для колективного виконання на уроці, слід керуватися, на наш погляд, такими критеріями, як: гуманістична спрямованість; художня цінність; доступність для школярів певного віку музичного і поетичного тексту; різноманіття стилів і жанрів з утворенням «стильових арок» (за Н. Кьон), тобто порівняння творів різних стилів (опера - рок-опера, народна - авторська пісня, балет - хореографічний спектакль. Такий прийом дозволить привернути увагу учнів до цих мистецьких різновидів, створити уявлення щодо специфіки і життєздатності кожного з художніх напрямів і стилів, міри духовної цінності кожного з них.

Важливо при цьому враховувати, що соціально-етичним запитам певної частки молоді, відповідають твори, які належать до молодіжної субкультури і відрізняються розмаїттям жанрів і різновидів яка за духовно-моральним спрямуванням, так і за музичним стилем так художньою якістю. Так, Т. Адорно акцентував, що сприйняття виключно популярно-масових, пристосованих до «низького» смаку і банальних за своєю сутністю творів формує не тільки пасивне сприйняття, а й включення в систему «прогресуючого отупіння» і легко переноситься на мислення слухача та його суспільну поведінку [7].

Т. Сідлецька звертає увагу на те, що «... ефект отупіння є домінуючою якістю не всієї популярної музики, а лише найбільш масових, пристосованих до «низького» смаку її зразків» [8, 249]. Борилін акцентує, що виховання молодого покоління має втілюватися у навчанні розумінню краси в різних її проявах, забезпечення єдності національного естетичного, морального, фізичного виховання, трудової підготовки до життя. [1, с.13]. Отже, незамінним компонентом музичного виховання є збагачення музично-національної самосвідомості особистості, підґрунтя якого становлять знання й цінування фольклорного мистецтва, народних традицій, пісенно-виконавської культури, що є справедливим для виховання учнів усіх народів і країн світу.

Отже, у процесі музичного виховання школярів необхідно не тільки сприяти розвитку в них музичного кругозору, а й стимулювати прагнення до самостійного збагачення й поглиблення своїх музичних переживань і знань, набуття ціннісних орієнтирів, здатності до орієнтації в розмаїтті явищ музичного мистецтва. У зв'язку з цим постає важливе питання - формування в школярів здатності до вибірковості у визначенні своїх преференцій на засадах керування певними критеріями й готовності аргументувати свою позицію, тобто будувати систему власних, особистісно усвідомлених художньо-естетичних та морально-етичних цінностей. Саме на вирішення цих завдань має спрямовуватися зміст практико-компетентнісного компоненту підготовки майбутніх фахівців.

У обґрунтуванні четвертого, творчо-діяльнісного компоненту ми керувалися такими аргументами: в наукових джерелах значна увага у процесі вдосконалення підготовки сучасних учителів музичного мистецтва до фахової діяльності надається осучасненню застосованих ними методів і форм організації музично-навчальної діяльності школярів, їх відповідності типовим для них формам пізнання, спілкування, творчої самореалізації, побудованих на широкому застосуванні сучасних інформаційно-комунікативних технологій. Застосування різноманіття форм обміну музичною інформацією, спілкування в соціальних мережах, звернення до новітніх дистанційних та медіа-технологій не тільки відповідає очікуванням сучасних школярів а й дозволяє збагатити форми і методи залучення школярів до сприйняття мистецьких творів, урізноманітнити коло їхніх музичних вражень і способів активізації самостійного мислення, розширює можливості вчителя щодо добору й обробки виконавського репертуару.

Не меншого значення набуває і здатність учителів застосувати інноваційні педагогічні технології, серед яких - комунікативно-діалогічна, фасилітативна, здоров'язбережувальна, сугестивна (У. Демир, Н. Кьон, В. Міщанчук, Юйань Шаоцян та ін.). Опанування цими технологіями і необхідність постійно враховувати нові здобутки науки й практики потребують від фахівця самостійності мислення й творчої активності, здатності адаптуватися до інновацій і вбудовувати цінні ідеї у свою авторську методику [9]. Тому цілком природно, що науковці надають суттєве значення формуванню в майбутніх фахівців навичок самоосвіти й самовдосконалення як необхідної застави професійної мобільності, здатності відповідати на виклики мінливих умов сучасної діяльності й діяти з врахуванням інноваційних здобутків у сфері музичної педагогіки (К. Завалко, М. Костенко, Н. Толстова, Лю Цзя, Цзян Хепін, Ян Сяохан та ін.).

Отже, визначимо доцільність формування інноваційно-творчого компоненту в процесі підготовки студентів до викладання уроків музичного мистецтва в їх спрямуванні на посилення уваги до особистісного виховання школярів.

Висновки / Conclusions

Узагальнюючи, зазначимо, що врахування особливостей сучасного стану музичного середовища та інновацій у галузі музично-педагогічної науки й практики є необхідним аспектом підготовки сучасних вчителів.

Головними компонентами підготовки студентів до реалізації означених завдань визначено аксіологічно-мотиваційний, функціонально-методичний, практико-компетентнісний і творчо-діяльнісний компоненти.

Упровадження в процес підготовки майбутніх вчителів музики завдань пізнавально-освітньої, художньо-змістової, інноваційно-технологічної сприяє вирішенню завдань морально-духовного виховання школярів і вирішення нагальних проблем сучасної соціокультурної дійсності.

Список використаних джерел і літератури

1. Брилін, Б.А. Бриліна В.Л . (2016). Національно-патріотичне виховання дітей та юнацтва засобами музичної творчості. Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. Вип. 47, 36-40.

2. Козеняшев Є. (2011). Музичне виховання в стародавньому світі. Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Вип. 1. С. 180-183.

3. Кьон Н. (2021). До питання про виховні функції музичного мистецтва. Методичні рекомендації. Одеса, 20 с.

4. Нова українська школа. (2016.) Концептуальні засади реформування середньої школи. Упоряд. Л. Гриневич, О. Елькін, С. Калашнікова, І. Коберник, В. Ковтунець, О. Макаренко, О. Малахова, Т. Нанаєва, Г. Усатенко, П. Хобзей, Р. Шиян. Київ. 34 с.

5. Музичне мистецтво. Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів. 1-4 клас. https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalni-programi/navchalni-programi-dlya-pochatkovoyi-shkoli.

6. Щербак І.В. (2018). Підготовка вчителя музичного мистецтва до громадянського виховання: навчально-методичний посібник. Миколаїв: Іліон, 200.

7. Adorno T.W. 1963. Dissonanzen. Musik in der verwaltetet Welt. Gottingen: Ruprecht [in Deutch].

8. Sidletska Т. (2020). Cultural Establishments and Art Educational Institutions in Vinnytsia Art and Cultural Environment on the Border of 20th and 21st centuries: collective monograph. Innovative scientific researches: European development trends and regional aspect. Riga, Latvia: «Baltija Publishing», pp. 246-267. [in English].

9. Yuan Shaoqiang (2021). Application of health protection technologies in the field of voice instruction (Застосування здоров'язбережувальних технологій у галузі вокальної освіти). Knowledge, Education, Law, Management № 3 (39), vol. 2, Polen. KELM, 48-54. [in English].

10. Nikolai H., Linenko A., Koehn, N., Boichenko M. (2020). Interdisciplinary Co ordination in Historical-Theoretical and Music-Performing Training of Future Musical Art Teachers. Journal of History Culture and Art Research. VL.9, DOI: http://dx.doi.org/10.7596/taksad.v9i1.2434 [in English].

11. Toynbee J. Arnold (1973). The History and Culture of China and Japan. Editor, Half the World: Thames & Hudson. [in English].

References

1. Brylin, B.A. Brylina V.L. (2016). Natsional?no-patriotychne vykhovannya ditey ta yunatstva zasobamy muzychnoyi tvorchosti. [National-patriotic education of children and youth by means of musical creativity]. Suchasni informatsiyni tekhnolohiyi ta innovatsiyni metodyky navchannya v pidhotovtsi fakhivtsiv: metodolohiya, teoriya, dosvid, problemy [in Ukrainian].

2. Kozenyashev YE. (2011). Muzychne vykhovannya v starodavn?omu sviti. Visnyk Kharkivs?koyi derzhavnoyi akademiyi dyzaynu i mystetstv. Music education in the ancient world].Vyp. 1. S. 180-183. [in Ukrainian].

3. K?on N. (2021). Do pytannya pro vykhovni funktsiyi muzychnoho mystetstva. Metodychni rekomendatsiyi. [On the question of the educational functions of musical art]. Odesa, 20 s. [in Ukrainian].

4. Nova ukrayins?ka shkola. (2016.) Kontseptual?ni zasady reformuvannya seredn?oyi shkoly. [Conceptual principles of secondary school reform]. Uporyad. L. Hrynevych, O. El?kin, S. Kalashnikova, I. Kobernyk, V. Kovtunets?, O. Makarenko, O. Malakhova, T. Nanayeva, H. Usatenko, P. Khobzey, R. Shyyan. Kyyiv. 34 s. [in Ukrainian].

5. Muzychne mystetstvo. Navchal?na prohrama dlya zahal?noosvitnikh navchal?nykh zakladiv. 1-4 klas. [Musical art. Curriculum for secondary schools. Grades 1-4]. https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalni-programi/navchalni-programi-dlya-pochatkovoyi-shkoli [in Ukrainian].

6. Shcherbak I.V. (2018). Pidhotovka vchytelya muzychnoho mystetstva do hromadyans?koho vykhovannya : navchal?no-metodychnyy posibnyk. [Preparing a music teacher for civic education: a textbook]. Mykolayiv: Ilion, 200. [in Ukrainian].

7. Adorno T.W. 1963. Dissonanzen. Musik in der verwaltetet Welt. Gottingen: Ruprecht [in Deutch].

8. Sidletska Т. (2020). Cultural Establishments and Art Educational Institutions in Vinnytsia Art and Cultural Environment on the Border of 20th and 21st centuries: collective monograph. Innovative scientific researches: European development trends and regional aspect. Riga, Latvia: «Baltija Publishing», pp. 246-267. [in English].

9. Yuan Shaoqiang (2021). Application of health protection technologies in the field of voice instruction (Застосування здоров'язбережувальних технологій у галузі вокальної освіти). Knowledge, Education, Law, Management № 3 (39), vol. 2, Polen. KELM, 48-54. [in English].

10. Nikolai H., Linenko A., Koehn, N., Boichenko M. (2020). Interdisciplinary Co ordination in Historical-Theoretical and Music-Performing Training of Future Musical Art Teachers. Journal of History Culture and Art Research. VL.9, DOI: http://dx.doi.org/10.7596/taksad.v9i1.2434 [in English].

11. Toynbee J. Arnold (1973). The History and Culture of China and Japan. Editor, Half the World: Thames & Hudson. [in English].

Размещено на Allbest.ru