Дидактично-демократична парадигма навчання хореографії у британському досвіді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Громадська організація «Танцювальна студія «Імперіал»,

ДИДАКТИЧНО-ДЕМОКРАТИЧНА ПАРАДИГМА НАВЧАННЯ ХОРЕОГРАФІЇ У БРИТАНСЬКОМУ ДОСВІДІ

Кандидат педагогічних наук,

викладач ДМИТРО БІДЮК

Хмельницький

Анотація

Стаття присвячена розкриттю дидактичних особливостей професійної підготовки хореографів у досвіді Великої Британії. З'ясовано, що британські педагоги беруть до уваги нові теорії синтезу музичного й танцювального мистецтва, танцювальної та цифрової педагогіки, хореографії, спорту. Охарактеризовано «дидактично-демократичну модель» («didactic-democratic spectrum») навчання, яка визнана новою парадигмою навчання хореографічного мистецтва, що ґрунтована на соціально-мистецьких взаєминах між хореографом і виконавцем (нові ролі хореографа й виконавця: «експерт - виконавець», «постановник - транслятор», «фасилітатор - творець», «співавтор - співвиконавець», «художник - оповідач» та ін.). Обґрунтовано, що дидактичний складник охоплює навчання хореографії на засадах принципу «навчи показуючи» («teaching by showing»), а демократичний - процес навчання на основі співпраці, партнерської взаємодії («collaborative dance learning»). Встановлено, що «дидактичний» концепт стосується не лише навчального елемента «навчання через показ», але й розвитку навичок учіння. «Демократичний» концепт відображений в соціальному характері танцю, відтінках демократичної рівності в танці на засадах партнерства й толерантності. Представлено механізм поетапної реалізації й змістове наповнення дидактично-демократичної моделі навчання хореографії. Модель сприяє посиленню взаємозв'язку теоретичного й практичного навчання на основі фасилітації, незалежної експертизи навчання хореографії, демократичного стилю викладання, урахування особистого досвіду студента та викладача, рефлексії й саморегуляції, принципів соціальної взаємодії, збалансованому підходу до викладання хореографії. Встановлено, що для формування хореографічних навичок у різних стилях танцю в британській дидактиці орієнтуються на теорію конструктивізму, яку інтерпретовано до педагогічної теорії «педагогіка танцювальної нотації» («dance notation pedagogy»), що в поєднанні з таксономією Блума допомагає окреслити мотиви, бажання, інтереси в професійній діяльності загалом та щодо вибраного стилю танцю. Зроблено висновок, що британська система хореографічної освіти ґрунтується на засадах «авторських шкіл», хореографічного аматорства, свободи вибору, свободи творчості й імпровізації, соціального та танцювального лідерства.

Ключові слова: професійна підготовка, Велика Британія, дидактично-демократична модель, хореографічне мистецтво, хореограф, навчання, методика. хореографічний дидактичний британія освіта

Annotation

DIDACTIC-DEMOCRATIC PARADIGM OF TEACHING CHOREOGRAPHY: THE UK EXPERIENCE

The article is devoted to the disclosure of the didactic features of the choreographers' professional training in UK experience. It is found out that British teachers take into account new theories of the synthesis of music and dance art, dance and digital pedagogy, choreography, and sports. The "didactic-democratic spectrum" of training is characterized as a new paradigm of teaching choreographic art, which is based on the socio-artistic relations between the choreographer and the performer (new roles of the choreographer and the performer: "expert - performer", "director - translator", "facilitator - creator", "co-author - co-performer", "artist - narrator", etc.) It is substantiated that the didactic component covers teaching choreography on the principle of "teaching by showing", and democratic component covers a learning process based on cooperation, and partner interaction ("collaborative dance learning"). It is established that the "didactic" concept refers not only to the educational element "learning through demonstration", but also to the development of learning skills; the "democratic" concept is reflected in the social character dance, shades of democratic equality in dance on the basis of partnership and tolerance. The mechanism of step-by-step implementation and the content of the didactic-democratic spectrum of teaching choreography are presented. The model promotes the strengthening of the relationship between theoretical and practical learning based on facilitation, independent expertise in choreography learning, democratic teaching style, taking into account personal experience of the student and teacher, reflection and self-regulation, principles of social interaction, a balanced approach to teaching choreography. It is established that the development of choreographic skills in various styles of dance in British didactics is guided by the theory of constructivism, which is interpreted into the pedagogical theory of "dance notation pedagogy", which, in combination with Bloom's taxonomy, helps to outline motives, desires, interests in professional activity in general and in relation to the chosen dance style. It is concluded that the British system of choreographic education is based on the principles of "author's schools", choreographic amateurism, freedom of choice, freedom of creativity and improvisation, social and dance leadership.

Keywords: professional training, Great Britain, didactic-democratic spectrum, choreographic art, choreographer, training, methodology.

Вступ

Розширення напрямів та видів сучасної хореографії зумовлює переосмислення та трансформацію професійних функцій хореографа, який постає як балетмейстер, актор-танцівник, художній керівник-постановник, педагог-організатор, тренер-викладач, менеджер-адміністратор, дослідник-мистецтвознавець, тьюторнаставник, продюсер-медіатор, лідер-модератор тощо. Глибокий ціннісний потенціал хореографічного мистецтва, його велика соціально-просвітницька місія спрямована на формування загальнолюдських цінностей і культури світової комунікації.

В умовах глобальних трансформацій змінюються стратегії, мета й цінності хореографічної освіти, орієнтовані на підготовку хореографів нового покоління, здатних творчо поєднувати хореографічно-педагогічну, мистецько-хореографічну, хореографічно-спортивну, мистецько-управлінську та інші види професійної діяльності. Очевидною є потреба дослідження найкращих світових освітніх практик із розбудови системи хореографічної освіти.

Звернення до досвіду Великої Британії вмотивоване низкою чинників: збереження фундаментальних традицій хореографічної освіти та врахування світових прогресивних тенденцій; хореографічна освіта є іміджевою складовою культурно - мистецького простору країни; висока академічна репутація й широка популярність британської хореографічної школи як осередку розвитку творчої особистості й танцювального лідерства; утримання високих світових рейтингів у танцювальних видах спорту; відкритість до педагогічних інновацій навчання хореографічного мистецтва; практико-орієнтована та демократична парадигма навчання.

Виявлення закономірностей та особливостей професійної підготовки хореографів в освітній системі Великої Британії відкриває нові можливості для вдосконалення дидактичного процесу, глибшого розуміння переваг і недоліків національної системи хореографічної освіти, прогнозування її розвитку на основі порівняльно-педагогічного аналізу досвіду обох країн. Цей процес посилює увагу до використання результатів досліджень із мистецької педагогіки, порівняльної професійної педагогіки, культурології тощо.

Мета дослідження

Мета дослідження полягає у вивченні особливостей використання дидактично-демократичної моделі навчання хореографічного мистецтва у підготовці майбутніх хореографів у британському досвіді.

Теоретична основа та методи дослідження

Науковий і практичний інтерес становлять праці зарубіжних дослідників із проблем організації дидактичного процесу професійної підготовки хореографів, а саме: Дж. Беттерворт (J. Butterworth), Дж. Броуді (J. Brodie), Д. Кларк (D. Clark), І. Лоубел (E. Lobel), Т. Хайленд (T. Heiland) - інноваційні моделі й методики навчання хореографії; Дж. Бонбрайт (J. Bonbright), Дж. Сміт-Отард (J. Smith-Autard) - взаємозв'язок педагогіки й танцювального мистецтва; організація навчання майбутніх хореографів; Дж. Банкер (J. Bunker), Б. Міллар (B. Millar), Л. Ніколсон (L. Nicholson), Е. Пейкс (А. Pakes), Б. Роувелл (B. Rowell) - саморефлексія, фасилітація у викладанні й навчанні хореографії та ін. Забезпечення якості хореографічної освіти у Великій Британії регламентуються Законом «Про вищу освіту та дослідницьку діяльність» (2017) («Higher Education and Research Act», 2017), освітнім стандартом «Танець. Драматургія. Виконання» (2015, 2019) («Subject Benchmark Statement for Dance, Drama and Performance», 2015, 2019), професійним стандартом «Танцювальне лідерство» («The National Occupational Standards (NOS) for Dance Leadership», 2011), а також вимогами міжнародних фахових рад, організацій та асоціацій.

Для реалізації поставленої мети використано комплекс взаємопов'язаних методів: бібліографічний аналіз, порівняння й узагальнення для виявлення особливостей професійної підготовки хореографів у Великій Британії; структурнофункціональний аналіз - для обгрунтування дидактичних засад професійної підготовки хореографів; інтерпретаційно-аналітичний - для аналізу автентичних літературних, документальних й інших джерел; пошуковий - для виявлення раціонального та практично ціннісного досвіду в наукових розробках із порівняльної професійної педагогіки.

Виклад основного матеріалу дослідження

Система хореографічної освіти Великої Британії розвивається в контексті освітньої стратегії ЄС, яка спрямована на підготовку висококваліфікованих хореографів, з огляду на національні культурні традиції, динаміку соціального замовлення й запити мистецьких шкіл. Хореографічна освіта на рівні бакалавра передбачає концентрацію навколо танцювального мистецтва й викладання, а на рівні магістра спрямована на підготовку хореографів-постановників, хореографів-керівників, хореографів-дослідників з акцентом на розвитку драматургії сценічної хореографії. Диверситивність практичної підготовки студентів-хореографів забезпечена такими видами практики: відвідування ознайомлювальних семінарів-практикумів для формування й розвитку мотивації до професійної діяльності; участь-реєстрація у фахових танцювальних товариствах та асоціаціях; відвідування коуч-сесій, тренінгів і майстер-класів топ-хореографів світу; набуття досвіду роботи в міждисциплінарній команді фахівців; участь у програмах «Pro-Am» (танцювальне наставництво) для здобуття педагогічного досвіду; стажування у відомих хореографічних школах («авторських школах») за кордоном тощо.

Професійна підготовка хореографів має практико-орієнтоване навчання, студенти навчаються в умовах танцювальних студій, театрів, відкритих лекцій і семінарів. Вибір та використання ефективних методів і технологій навчання хореографії - актуальні питання в сучасній методиці. Британські педагоги дотримуються інтегративного підходу до навчання хореографії, оскільки переконані, що гармонійне поєднання традиційних та інноваційних методів навчання танцю може привести до очікуваних результатів і досягнення кінцевої мети (Butterworth, 2004; Smith-Autard, 2003).

У професійній підготовці хореографів використовують «дидактично - демократичну модель» («didactic-democratic spectrum»), яка визнана новою парадигмою навчання хореографічного мистецтва, що ґрунтована на соціально - мистецьких взаєминах між хореографом і виконавцем (нові ролі хореографа й виконавця: «експерт - виконавець», «постановник - транслятор», «фасилітатор - творець», «співавтор - співвиконавець», «художник - оповідач» та ін.). Відома хореограф, професор Лідського університету Д. Батеррворт (J. Butterworth) розробила «дидактично-демократичну модель» підготовки хореографів, де дидактичний складник охоплює навчання хореографії на засадах принципу «навчаючи покажи» («teaching by showing»), а демократичний - процес навчання на основі співпраці, партнерської взаємодії («collaborative dance learning»). На думку дослідниці, концепт «дидактичний» стосується не лише навчального елемента «навчання через показ», але й розвитку навичок учіння, концепт «демократичний» частково пов'язаний із дослідженням американського постмодерністського танцю 1960-х років та його впливом на цінності класичної європейської хореографії, що відображене в соціальному характері танцю, відтінках демократичної рівності в танці на засадах партнерства й толерантності (Butterworth, 2004).

Для студентів-хореографів призначення цієї моделі полягає в сприянні розумінню поліаспектностні підходів до навчання хореографічного мистецтва, усвідомленню важливості партнерських (професійних і соціальних) взаємин між хореографом та танцівником у процесі створення танців, а також виявленню індивідуальних потреб, уподобань для розвитку хореографічних навичок і професійної кар'єри. Для викладача-хореографа функційне призначення моделі - це сприяння плануванню й реалізації збалансованої освітньої програми, науково обгрунтованому структуруванню її змістового наповнення для заохочення студентів до генерації нових ідей та професійних відкриттів, розвиток практичних навичок, залучення сучасних танцювальних технік і технологій тощо. Механізм реалізації й змістове наповнення дидактично-демократичної моделі представлено в таблиці 1.

Таблиця 1

Поетапна дидактично-демократична модель підготовки майбутніх хореографів (за J. Butterworth)