Питання музично-естетичного виховання в наукових розвідках українських дослідників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка

Питання музично-естетичного виховання в наукових розвідках українських дослідників

Присяжний Віталій Вікторович - аспірант кафедри педагогіки та спеціальної освіти

Анотація

ПРИСЯЖНИЙ Віталій Вікторович ПИТАННЯ МУЗИЧНО-ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ В НАУКОВИХ РОЗВІДКАХ УКРАЇНСЬКИХ ДОСЛІДНИКІВ

Статтю присвячено аналізу теоретико-методичних засад музично-естетичного виховання особистості. Сучасний період оновлення українського суспільства, його духовне відродження висувають перед педагогічною наукою завдання щодо посилення зв'язку між культурою та освітою, що зумовлено ствердженням ідей самоцінності людської особистості, гуманістичної сутності національно орієнтованого світогляду молоді.

Ключові слова: виховання, музично-естетичне виховання, музична освіта України, фахова підготовка, фахівці музичного виховання.

Abstract

PRYSYAZHNYY Vitaly Viktorovych. THE ISSUE OF MUSICAL AND AESTHETIC EDUCATION IN SCIENTIFIC INVESTIGATIONS OF UKRAINIAN RESEARCHERS

The article is devoted to the analysis of the theoretical and methodological foundations of musical and aesthetic education of the individual.

The modern period of renewal of Ukrainian society, its spiritual revival presents pedagogical science with the task of strengthening the connection between culture and education, which is conditioned by the affirmation of the ideas of the selfworth of the human personality, the humanistic essence of the nationally oriented worldview of young people. Education as the basis of spiritual, cultural, socio-economic development of society is a state priority of any country. It is obvious that the modernization of education is an important foundation for the social and cultural progress of society. The current state of reforming the education system in Ukraine, both at the secondary and higher levels, is determined by the requirements of the times, integration into the world, in particular European, educational and scientific space, ensuring its competitiveness in the international community, which puts forward new requirements for the quality of training of future teachers, in particular, music art, and sharpens the need to study domestic and foreign experience in this direction. Today, the educational system faces new tasks, the education of a creative personality, the development of abilities, and the creation of conditions for the disclosure of creativity as an important component of its formation are of great importance. Musical education has a priority role in the development of a creative personality. One of the most important tasks facing a teacher in an educational institution is the musical-aesthetic and creative development of an individual, the formation of his musical abilities, because it is well known that the educational value of music is very important and great. Music has a direct effect on a person's feelings, helps him learn about the environment, and actively shapes his attitude to the world around him.

In modern conditions, the musical and aesthetic education of children, youth and youth should be based on the best examples of Ukrainian national folklore, foster love for Ukrainian folk traditions, for the native land and history of our ancestors, and contribute to the formation of the main components of the spiritual world of the individual, national selfawareness and patriotic thinking.

Key words: education, musical and aesthetic education, musical education of Ukraine, professional training, specialists in musical education.

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми

Освіта як основа духовно-культурного, соціально-економічного розвитку суспільства є державним пріоритетом будь-якої країни. Очевидно, що модернізація освіти є важливим фундаментом соціальнокультурного прогресу соціуму. Сучасний стан реформування системи освіти в Україні як середньої, так і вищої ланок зумовлений вимогами часу, інтеграцією у світовий, зокрема європейський, освітній і науковий простір, забезпеченням її конкурентоспроможності в міжнародній спільноті, що висуває нові вимоги до якості підготовки майбутніх учителів, зокрема й музичного мистецтва, та загострює необхідність вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду в цьому напрямі. музичний естетичний виховання гуманістичний

Сьогодні перед освітньою системою постають нові завдання, великого значення набуває виховання творчої особистості, розвиток здібностей, створення умов для розкриття креативності як важливої складової її формування. Пріоритетну роль у розвитку творчої особистості має музичне виховання. Одним із найважливіших завдань, що постає перед педагогом у навчальному закладі є музично-естетичний та творчий розвиток особистості, формування її музичних здібностей, адже загальновідомо, що виховне значення музики дуже важливе й велике. Музика впливає безпосередньо на почуття людини, допомагає їй пізнавати оточуюче середовище, активно формує ставлення до навколишнього світу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблема впливу музики на формування духовної культури особистості розглядалась у психолого-педагогічних дослідженнях Бехтєрєва, Л. Виготського, А. Готсдінера, Б. Тєплова та ін. У роботах О. Апраксіної, Н. Ветлугіної, Д. Кабалевського, А. Канеман, А. Хрипкової, В. Шацької музика розглядається як механізм зв'язку моральних та естетичних впливів на особистість.

Внесок видатних вітчизняних освітян минулих років у розв'язання питань музичного виховання, розкрито в роботах Л. Іванової, Морозової, С. Процика, Н. Роман, Є. Федотова, І. Фрайта та ін.

Велику увагу проблемам музичного виховання дітей, молоді та юнацтва приділяють і сучасні вітчизняні науковці М. Гейченко, Л. Гончаренко, Г. Дідич, О. Ляшенко, О. Олексюк, Г. Падалка, Л. Масол, О. Ростовський, В. Черкасов та ін.

Мета статті - розкрити історичний аспект проблеми та сутність поняття «музичне виховання», проаналізувати процес становлення музичної освіти в в Україні й виявити тенденції її розвитку й модернізації.

Виклад основного матеріалу дослідження

Музичне мистецтво - яскравий та незамінний засіб формування цілісної особистості людини. Музика володіє своєю «мовою» і важливим завдання фазівця музичного виховання є не просто навчити дитину виразно, чисто співати та рухатись під музику. Музика та різноманітні види діяльності, пов'язані з нею, можуть визвати в людини особливу потребу, бажання спілкуватися з нею, а по мірі можливості і «розмірковувати» в ній (термін Д. Кабалевського). В цьому полягає естетичний аспект музичного виховання, і тільки в умовах створення естетичної атмосфери успішно здійснюється всебічний розвиток особистості. Таким чином, музично-естетичне виховання є не самоціллю, а засобом всебічного, гармонійного розвитку, у процесі якого особливо успішно формуються моральні якості людини [3, с. 24].

Видатний український педагог XX ст. В. Сухомлинський називав музику могутнім засобом естетичного виховання та вважав, що вміти слухати й розуміти музику - одна з елементарних ознак естетичної культури, без якої неможливо уявити цілісного повноцінного виховання особистості [8, с. 342].

Отже, зауважимо, що сучасний стан музичного виховання потребує осмислення та вироблення стратегії шляхів подолання кризи у процесі розвитку національної системи музичного виховання, яка б спиралася на глибокі традиції українського музичного виховання, закладені ще на початку ХІХ ст., відповідала б вимогам часу. Тільки така система буде сприяти формуванню особистості, яка буде прагнути змінювати своє життя на краще, жити за законами краси, відповідати тим вимогам, які закладені в державній концепції розвитку освіти України, стрижнем якої є розвиваюча, культурологічна домінанта. Підвищення ефективності процесу виховання духовно-багатого покоління зумовлює опрацювання історичного і теоретико- методологічного аспектів процесу виховання й навчання минулого, урахування його корисного досвіду. Без вивчення розвитку теорії й практики музичного виховання та навчання в минулому неможливо збагнути сучасне й передбачити майбутнє, а також забезпечити єдність, наступність і спадкоємність у вихованні поколінь.

Як зазначено в Державній національній програмі «Освіта» («Україна ХХІ століття»), навчально-виховний процес повинен бути здійснений у невіддільності освіти від «національного грунту, її органічному поєднанню з національною історією і народними традиціями, збереженні та збагачені культури українського народу» [11, с. 45].

Український народ має чималий досвід у галузі естетичного виховання особистості, методів і форм музично-естетичного виховання. Проблема музичного виховання і в наш час привертає увагу філософів, психологів, педагогів та соціологів. На сучасному етапі актуальними стали питання аналізу та осмислення тих перетворень у галузі музичного виховання, які почали відбуватися в кінці 80-х - початку 90-х років, становлення та розвитку української системи музичного виховання на початку ХХІ століття.

Висновки аналізу педагогічних, просвітницьких та естетичних процесів в Україні представлені в монографіях, наукових публікаціях й навчальних посібниках. Вони відтворюють насамперед розвиток української педагогічної теорії й практики, музичної культури з позицій фактичної творчої діяльності окремих діячів, творчих спілок, соціально-економічних процесів, які впливали на розвиток української культури.

Відомі українські науковці Т. Гризо- глазова, І. Зязюн, Л. Коваль, Г. Масол, В. Орлов, О. Олексюк, Г. Падалка, О. Ростовський, О. Рудницький, Т. Танько, Г. Шевченко, В. Шульгіна, О. Щолокова вивчали концепції реформування мистецької освіти та музичного виховання в Україні, розробили численні практичні рекомендації щодо здійснення цього процесу в різних умовах функціонування системи освіти [7].

У педагогічній і музикознавчій науці радянського періоду загальні питання історичного розвитку музично-естетичного виховання, еволюцію форм та методів навчання музики розглядали І. Анісімова, О. Апраксіна, Н. Добровольська, А. Каленіченко, Л. Коваль, Д. Локшина, С. Марченко, Л. Масол, В. Орлова, О. Ростовський, Г. Падалка, О. Рудницька, Т. Танько, Л. Хлєбнікова, Т. Цвєлих, Г. Шевченко та ін. Ці роботи містять багатий фактичний матеріал, дають певні уявлення про тенденції та особливості музично-естетичного виховання в різних регіонах, на окремих історичних етапах, можуть бути використані як джерельна база для подальших наукових розвідок.

У розвиток теорії і практики музично- естетичного виховання значний внесок зробили такі відомі вчені, педагоги, музикознавці, як О. Апраксіна, Б. Асафьєв, Н. Ветлугіна, Н. Гродзенська, Д. Кабалевський, А. Миро- польский, М. Леонтович, М. Лисенко, Д. Огороднов, О. Ростовський, Б. Теплов, Б. Яворський та ін.

Термін «музично-естетичне виховання» за останні роки глибоко вивчають у вітчизняній педагогічній науці. Сучасні українські вчені музичне виховання розглядають як складний діалектичний процес розвитку художньо- творчих здібностей особистості, здатності до естетичного сприймання й переживання музики у процесі якого розвивається інтерес до музики, вдосконалюється здатність розуміти музичне мистецтво, співпереживати, сприймати його з естетичною насолодою.

Так, О. Ростовський пропонує таке визначення цього терміна: «Музично-естетичне виховання в Україні - це діалектична взаємодія інституцій створення, накопичення і збереження досвіду національного музичного мистецтва з процесами передачі цього досвіду із покоління в покоління у тісному суспільно- історичному та соціально-економічному зв'язках. Разом з тим це процес передачі та засвоєння особистістю емоційно-художніх образів українського, зарубіжного музичного та суміжного з ним мистецтв, які спроможні спонукати її до творчої діяльності і створення навколо себе життя, побудованого на кращих морально-етичних цінностях, що виробило людство» [6, с. 145].

Поняття «музичне виховання», на думку О. Олексюк, є спеціально організованим процесом, який передбачає формування особистісних якостей учня та розвиток його здібностей засобами музичного мистецтва» [4, с. 9].

Досліджуючи проблеми теорії та методики музичної освіти В. Черкасов визначає, що музичне виховання - це усвідомлений і цілеспрямований вплив на дитину засобами музичного мистецтва, спрямований на формування естетичної культури особистості, поглядів і переконань, цінностей, а його зміст, форми й методи залежать від вікових особливостей дітей, культурно освітнього середовища, у якому зростає особистість та регламентуються Державними стандартами [10, с. 87].

О. Сироєжко вважає, що зміст поняття «музично-естетичне виховання» розглядається дослідниками у таких аспектах як: складова духовного розвитку людини, її художньо- емоційної сфери, естетичного ставлення до навколишньої дійсності у процесі формування особистості; засіб розвитку музичних здібностей людини, що забезпечують свідоме сприймання творів музичного мистецтва, здатність критичного ставлення до музичних явищ, поширення впливу музики на процеси спілкування людей, покращання їхнього побуту, збереження та примноження національних музичних традицій; спеціально організований цілеспрямований процес формування музичних якостей і музично-естетичної свідомості. Музично-естетичне виховання включає процес формування музично- естетичної свідомості особистості, системи її музичних здібностей і навичок музично- творчої діяльності та реалізується засобами створення музично-естетичного середовища; педагогічної діяльності педагогів, які забезпечують виховний вплив музичних явищ; створення умов для сам самостійної музично- творчої діяльності особистості [7, с. 80].

Отже, визначення музичного виховання як одного з найважливіших чинників формування духовної культури особистості відоме ще з давніх часів. Незважаючи на різноманітність музично-педагогічних поглядів, з часів античності й до сучасності актуальною проблемою музично-педагогічних досліджень є питання можливостей впливу музики на особистість. Засади уявлень про значення музики в релігійному, етичному, естетичному, патріотичному, емоційному, інтелектуальному вихованні були закладені ще такими видатними постатями, як Конфуцієм, Сократом, Платоном, Аристотелем, Піфагором, Я. Коменським, Ж.-Ж. Руссо, Г. Сковородою, Й. Песталоцці, К. Ушинським, М. Лисенком, М. Леонтовичем, Е. Жак-Далькрозом, Б. Яворським, Б. Аса- фьєвим, З. Кодаєм, К. Орфом, В. Сухом- линським, Д. Кабалевським і багатьма іншими.

Найбільш плідним і значним періодом розвитку музично-естетичної творчості в Україні, як уважає В. Черкасов, є ХІХ століття - початок ХХ століття. Діяльність видатних композиторів цього періоду, громадських діячів та літераторів, музикознавців, музикантів-виконавців, окремих творчих спілок і товариств значно вплинули на розвиток теорії й практики музично естетичного виховання українського народу [10, с. 90].

Процес музично-естетичного виховання спостерігаємо з давніх часів. Сучасні дослідники умовно поділяють його на такі етапи:

етап - історико-синкретичний (до ХІ ст.), коли вплив музичних явищ на людей охарактеризований сикретичністю - тісним зв'язком з повсякденним життям, побудованим на ритуалах і обрядах релігійного та народно- традиційного характеру. Змістом цього процессу стали народні пісні та музично- поетичні обряди. Важливим засобом духовного та інтелектуального розвитку були ігри з елементами пісень, танців, які давали поштовх фантазії та творчій уяві.

етап - ортодоксально-секуляризаційний

(ХІ-ХІХ ст.), для якого властива діяльність культової мережі музичних осередків, що своєю діяльністю поступово поєднували релігійну спрямованість музичного оформлення культових обрядів з професійним музичним навчанням, яке мало світський характер (ХІ-ХІІ ст.) - Десятина церква в Києві, Києво-Печерська Лавра, Андріївський монастир. Тут навчали хоровому співу, який мав історичну назву «знаменний розспів». До цих часів належать й перші зразки записів музичних творів так званими «крюками», які пізніше стали називати «знаменами».

До цього ж етапу становлення процесу музично-естетичного виховання зараховують і виникнення та діяльність освітніх закладів. Найзначнішою подією стала діяльність Острозької слов'яно-греко-латинської академії (1576-1636 рр.), де навчання музиці входило до навчальної програми. У цей період діяли братські школи, які були поширені в містах Київської, Львівської, Луцької,

Перемишльської, Холмської та інших єпархій. До цього ж етапу належить виникнення перших науково-методичних посібників змузичного навчання й виховання. Це передусім теоретичний твір Й. Шпангенберга «Питання музики для вжитку Нордгаузенської школи, або як легко і правильно навчати молодь співів» (1542 р.) та підручники невідомих авторів «Что есть мусікія?» і «Наука всєя мусікії, або хочеши, чоловіче, розуміти київське знамя і пєніє чинно сочиненное» (перша пол. XVII ст.). Але найвищим досягненням музично-теоретичної педагогічної думки XVII ст. уважають праці М. Дилецького (1630-1680 рр.) - «Граматика мусікійська» та «Спосіб до заправи дітей», що стали першими навчальними посібниками для вчителів, які навчали дітей та молодь співу й нотній грамоті.

ІІІ етап - змістовно-визначальний, який охоплює період 60-90- х рр. ХІХ ст. й охарактеризований становленням самосвідомості передової української інтелигенції, появою перших форм організації музичного виховання, побудованого на певній науково- методичній базі, яка мала системний характер, виникненням культурно-освітнього руху та музичних освітніх організацій, що своєю діяльністю визначали й стверджували основну мету музично-естетичного виховання українського народу в контексті розвитку та поширення української національної культури.

Вагому роль у цьому процесі відіграли видатні громадські діячі, письменники та музиканти другої половини ХІХ-початку XX ст. Їхня громадська й професійна діяльність була спрямована на відродження самосвідомості українського народу, збереження та подальший розвиток його культурної спадщини. Діяльність Т. Шевченка, О. Духновича, І. Франка, Лесі Українки, Ю. Федьковича, С. Миропольского, Стапена Сірополка та ін. сприяли відродженню українських традицій у літературі й мистецтві, що прогресивно відбилося на становленні й розвитку національної школи та виховання.

етап - педагогічно спрямований - розпочався наприкінці ХІХ ст. Він позначений насамперед цілеспрямованою педагогічною діяльністю видатних українських композиторів і музикантів, таких як М. Лисенко, К. Стеценко, М. Леонтович, Я. Степовий, Б. Підгорецький, Кошиць, Ф. Якименко, М. Вербицький, Лаврівський, С. Воробкевич, В. Матюк, Вахнянін, С. Людкевич, В. Барвинський, Нижанківський, Ф. Колесса, М. Колесса, Г. Дяченко, Л. Ревуцький, В. Косенко, П. Козицький, М. Вериківський, О. Мишуга, Алчевський, С. Крушельницька, М. Менцин- ський та ін., виникненням музично- просвітницьких організацій, музичних навчальних закладів та побутового музикування, що стало фундаментом створення системи музично-естетичного виховання дітей та молоді в Україні [2, с. 78].

Безперечно, значний внесок у розвиток музично-естетичного виховання кінця ХІХ ст. зробили західноукраїнські музиканти й композитори. С. Воробкевич започаткував ідею створення дитячого вокального репертуару, в основу якого покладено народнопісенний матеріал. В. Матюк став автором «Руського співаника для шкіл народних, який, разом із «Малим катехизом музики» створив малу прогресивну школу співу, де теоретичний матеріал катехизу закріплювали практичними вправами зі співаника. Згодом ця ідея булла підтримана С. Воробкевичем, М. Копком та іншими західноукраїнськими митцями. І. Купріян видав «Учебник початкових відомостей музики і співу» й ввійшов в історію як автор першого теоретичного підручника з музики.

Хоча цілісної системи національного музичного виховання в повній й завершеній формі західноукраїнські композитори не сформували, у деяких наукових працях, численних газетних і журнальних статтях, підручниках, збірниках вони висунули низку важливих ідей щодо вдосконалення змісту, форм й методів музичного виховання. Ці здобутки були продовжені й розвинуті в діяльності С. Людкевича, Ф. Колесси, Барвінського, Б. Вахняніна, М. Гайво- ронського, Н. Нижанківського та ін. українських композиторів першої половини ХХ ст. [10, с. 77].

період «розвиненого соціалізму» (19701980 рр.) в Україні важливими принципами теорії і практики музично-естетичного виховання були залучення до музично- естетичної діяльності широких верств населення, створення масового мистецтва, яке б сприяло самовідданій праці людини та розквіту держави. Теорія і практика музично- естетичного виховання в Україні періоду так званого «розвиненого соціалізму» спиралися на досягнення наукової думки радянських учених, які будували її на методологічній основі марксистської теорії комуністичного виховання. Одним з головних принципів цієї теорії було ствердження необхідності масового залучення до естетичної діяльності всього народу, створення масового мистецтва, яке надихало б людей на подальшу самовіддану працю заради світлого майбутнього [10, с. 234].

Початком нової ери в розвитку української нації є, безперечно, здобуття Україною незалежності, що надало можливості для нового розквіту всієї української культури, особливо музичного мистецтва, розвитку української музичної педагогіки. За останні кілька років музично-естетична наука збагатилася важливими дослідженнями, які накреслюють шляхи подолання кризи в галузі музичного-естетичного виховання, яка виникла в кінці ХХ ст.

Висновки та перспективи подальших розвідок напряму

Безумовно, провідне місце у процесі сучасного процессу музично- естетичного виховання в Україні відіграє постать учителя музичного мистецтва. В наш час, коли інтенсивно переосмислюються історичні та культурно-національні процеси, в Україні з'являються наукові розвідки, в яких автори намагаються дати об'єктивну оцінку суспільним явищам, що відбувалися впродовж довгого періоду шляху до незалежності, адже саме суспільні явища значно впливають на стан музично-естетичного виховання в країні. Безсумнівно, набуття Україною незалежності стало початком нової ери в розвитку культури українського народу. Але цей процесс покладає на нас відповідальність в об'єктивному оцінюванні всіх процесів музичного- естетичного виховання минулих десятиріч, виявлення всього того цінного, що було створено в період розвиненого соціалізму та аналізі всіх недоліків цього процесу.

В сучасних умовах музично-естетичне виховання дітей, молоді та юнацтва має опиратися на кращі зразки українського національного фольклору, виховувати любов до народних українських традицій, до рідної землі та історії наших предків, сприяти формуванню основних компонентів духовного світу особистості, національної самосвідомості та патріотичного мислення.

Зауважимо, що в сучасній системі музичного виховання та музичної освіти ще нечітко визначені теоретичні поняття та термінологічний апарат сучасного музично- естетичного виховання, недостатньо узагальнений імперичний досвід розвитку музично-естетичного виховання як суспільного процесу, на що можуть бути спрямовані подальші наукові розвідки.

Список джерел

1. Бех І. Д. Особистість у системі інноваційних виховних дій. Теоретико-методологічні проблеми розвитку особистості в системі неперервної освіти: [матеріали методологічного семінару АПН України 16 грудня 2004 р.] / За ред. С. Д. Макси- менка. К., 2005. C. 45-57.

2. Зязюн І. А. Естетичний досвід особи. Формування і сфера вияву. К.: Вища школа, 1990. 172 с.

3. Кабалевский Д. Б. Идейные основы музыкального воспитания в Советском Союзе. Музыкальное воспитание в современном мире: Матер. IV конференции Междунар. общества по муз. воспитанию. М.: Советский композитор, 1973. С. 23-33.

4. Олексюк О. М. Музична педагогіка: Навчальний посібник. К.: КНУКіМ, 2006. 188 с.

5. Падалка Г. М. Педагогіка мистецтва (теорія і методика викладання мистецьких дисциплін). Київ: Освіта України, 2008. 274 с.

6. Ростовський О. Я. Педагогіка музичного сприймання: навчально-методичний посібник. К.: ІЗМН, 1997. 248 с.

7. Сироєжко О. В. Музично-естетичне виховання підлітків як науково-педагогічна проблема. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. 2019 р., № 65, Т. 1. С. 79-83.

8. Сухомлинський В. Вибрані твори: в 5-ти т. К.: Рад. школа. Т. 2: Сто порад учителеві. 1976. 670 с.

9. Фіцула М. М. Педагогіка: навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. 3-тє вид., перероб і доп. Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2007. 232 с.

10. Черкасов В. Ф. Теорія і методика музичної освіти: навчальний посібник. Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2014. 472 с.

11. Про Державну національну програму «Освіта» («Україна XXI століття»).

References

1. Bekh, I. D. (2005). Osobystist' u systemi innovatsiynykh vykhovnykh diy. [Personality in the system of innovative educational actions]. Kyiv. S. 4557.

2. Zyazyun, I. A. (1990). Estetychnyy dosvid osoby. Formuvannya i sfera vyyavu. [Aesthetic experience of the individual. Formation and scope of manifestation]. K.: Vyshcha shkola, 172 s.

3. Kabalevskiy, D. B. (1973). Ideynyye osnovy muzykal'nogo vospitaniya v Sovetskom Soyuze. [Ideological foundations of musical education in the Soviet Union]. M.: Sovetskiy kompozitor, S. 23-33.

4. Oleksyuk, O. M. (2006). Muzychna pedahohika: Navchal'nyy posibnyk. [Musical pedagogy]. K.: KNUKiM, 188 s.

5. Padalka, H. M. (2008). Pedahohika mystetstva (teoriya i metodyka vykladannya mystets'kykh dystsyplin). [Pedagogy of art (theory and methods of teaching art disciplines)]. Kyyiv: Osvita Ukrayiny, 274 s.

6. Rostovs'kyy, O. YA. (1997). Pedahohika muzychnoho spryymannya: navchal'no-metodychnyy posibnyk. [Pedagogy of musical perception: educational and methodological manual]. K.: IZMN, 248 s.

7. Syroyezhko, O. V. (2019). Muzychno-estetychne vykhovannya pidlitkiv yak naukovo-pedahohichna problema. [Musical and aesthetic education of teenagers as a scientific and pedagogical problem]. Kyiv, № 65, T. 1. S. 79-83.

8. Sukhomlyns'kyy, V. (1976). Vybrani tvory: v 5- ty t. [Selected works: in 5 volumes]. K.: Rad. shkola. T. 2: Sto porad uchytelevi. 670 s.

9. Fitsula, M. M. (2007). Pedahohika: navchal'nyy posibnyk dlya studentiv vyshchykh pedahohichnykh zakladiv osvity. 3-tye vyd., pererob i dop. [Pedagogy: a study guide for students of higher pedagogical institutions of education]. Ternopil': Navchal'na knyha- Bohdan, 232 s.

10. Cherkasov, V. F. (2014). Teoriya i metodyka muzychnoyi osvity: navchal'nyy posibnyk. [Theory and methods of music education: study guide]. Ternopil': Navchal'na knyha-Bohdan, 472 s.

11. Pro Derzhavnu natsional'nu prohramu «Osvita» («Ukrayina XXI stolittya»). [About the State National Program "Education" ("Ukraine of the 21st century")].

Размещено на Allbest.ru