Провідні детермінанти розвитку освіти дорослих в Україні та її роль у сучасному вітчизняному соціумі

Размещено на http://www.allbest.ru

Провідні детермінанти розвитку освіти дорослих в Україні та її роль у сучасному вітчизняному соціумі

Лариса Лук'янова



Анотація

Мета статті полягає у висвітленні сучасного стану системи освіти дорослих в Україні та її ролі у вітчизняному соціумі. Практичне значення результатів дослідження, висвітлених у статті, полягає у здійсненому аналізі сукупності чинних законів, які певною мірою урегульовують освіту дорослих України.

Використано комплексний підхід у виборі методів наукового осмислення: вивчення, аналіз, узагальнення, систематизація науково -педагогічної, андрагогічної літератури, нормативних актів, програмних та інших документів, що стосуються досліджуваних питань, задля з'ясування стану проблеми, упорядкування матеріалу та забезпечення логіки його викладу, з'ясування історичної зумовленості та опису сучасної системи освіти дорослих в Україні. освіта дорослий соціальний

У статті схарактеризовано сучасну систему освіти дорослих в Україні та конкретизовано роль її окремих складових, що набули останнім часом особливого значення у зв'язку із соціальними, науково-технічними, економічними й іншими чинниками та техніко - технологічними зрушеннями. З урахуванням реалій, в яких опинилася країна через військову агресію російської федерації, розвиток освіти дорослих для України набуває стратегічного значення й пильної уваги і підтримки.

Доведено, що сучасна освіта дорослих в Україні дедалі більше набуває вагомості у вітчизняному соціумі. На початку ХХІ ст. її провідними ознаками стають розвиток у контексті глобалізаційних та інтеграційних процесів; дисемінація, урізноманітнення змісту, форм і методів, трансформація усталених структур і провайдерів освіти дорослих; європейське та міжнародне співробітництво й інтеграція; вплив соціально-економічних трансформацій на структуру, завдання та зміст; посилення функції соціального захисту людини.

Окреслено прогресивні зміни, що відбулися останнім часом у сфері нормативно - правового урегулювання цієї сфери.

Обґрунтовано недоліки вітчизняної освіти дорослих, провідним з яких є відсутність послідовної державної політики і координації у сфері освіти дорослих та окреслено можливі шляхи їх подолання. Найбільшими проблемами в освіті дорослих, що вимагають негайного розв'язання є розроблення відповідного комплексу заходів нормативного й правового регулювання, розроблення механізмів щодо визнання і сертифікації неформальної та інформальної освіти дорослих.

Ключові слова: освіта дорослих, освіта впродовж життя, система освіти дорослих, законодавче забезпечення.



LEADING DETERMINANTS

OF THE ADULT EDUCATION DEVELOPMENT IN UKRAINE

AND ITS ROLE IN MODERN SOCIETY

Larysa Lukianova

Abstract

The purpose of the article is to highlight the current state of the adult education system in Ukraine and its role in the national society. The practical significance of the research results highlighted in the article lies in the analysis of the totality of current laws, which to some extent regulate adult education in Ukraine.

A comprehensive approach was used in the selection of methods of scientific understanding: study, analysis, generalization, systematization of scientific, pedagogical, andragogical literature, normative acts, programmatic and other documents related to the researched issues, in order to clarify the state of the problem, organize the material and ensure the logic of its presentation, clarifying the historical background and description of the adult education modern system in Ukraine.

The article characterizes the adult education modern system in Ukraine and specifies the role of its individual components, which have recently gained special importance in connection with social, scientific, technical, economic and other factors and technical-technological changes. Taking into account the realities in which the country found itself due to the military aggression of the Russian Federation, the development of adult education for Ukraine acquires strategic importance and close attention and support.

It has been proven that modern adult education in Ukraine is gaining more and more importance in the national society. At the beginning of the XXI century its leading features are development in the context of globalization and integration processes; dissemination, diversification of content, forms and methods, transformation of established structures and adult education providers; European and international cooperation and integration; the impact of socio-economic transformations on the structure, tasks and content; strengthening the function of social protection of a person.

The progressive changes that have taken place recently in the field of law regulation of this area are outlined.

The shortcomings of native adult education are substantiated, the leading one of which is the lack of consistent state policy and coordination in the field of adult education, and possible ways to overcome them are outlined. The biggest problems in adult education that require an immediate solution are the development of an appropriate set of measures of normative and legal regulation, the development of mechanisms for the recognition and certification of non-formal and informal education of adults.

Key words: adult education, lifelong education, adult education system, legislative support.



Вступ

Наразі освіта дорослих відіграє ключову роль у вирішенні багатьох економічних викликів, подоланні соціальної нерівності, формуванні суспільства відповідальності та довіри, покращенні психологічного здоров'я людей різного віку. Її розвиток як невід'ємної складової освіти впродовж життя стає сьогодні стратегічним завданням у багатьох країнах Європейського Союзу та набуває дедалі більшого значення у сучасному європейському та світовому просторі.

Важливим аспектом освіти дорослих є суттєве впровадження нововведень при збереженні усталених традицій і національної ідентичності країн і регіонів. Завдячуючи чому освітній простір стає полікуль- турним і соціальноорієнтованим, більш відкритим для формування міжнародного світового освітнього середовища.

Сучасна освітня політика України, відображаючи національні інтереси у сфері освіти дорослих, зорієнтована на процес інтернаціоналізації та світові тенденції її розвитку. Соціально-економічні зміни, що відбулися у суспільстві кінця XX - початку XXI столітті, в поєднанні з технологічними та соціокультурними трансформаціями на глобальному та локальному рівнях стали провідними детермінантами, що суттєво вплинули на визначення ролі освіти дорослих у сучасному українському соціумі та окреслюють вектор її подальшого розвитку.

Підкреслимо, що сучасний період розвитку освіти дорослих в Україні вирізняється помітним зростанням актуальності цієї освітньої ланки освіти як невід'ємної складової освіти впродовж життя та посиленням ролі її ключових учасників.

Про це свідчать такі факти:

У складі комітету Верховної Ради України створено підкомітет з питань освіти впродовж життя та позашкільної освіти.

У 2016 р. у Міністерстві освіти і науки України є директорат Вищої освіти і освіти дорослих (від 2020 р. - фахової пе- редвищої, вищої освіти), місія якого полягає у формуванні та вдосконаленні простору взаємодії закладів вищої освіти, учасників освітнього процесу та стейкхолдерів з метою розвитку людського капіталу.

У 2021 р. було утворено «Комітет з освіти дорослих у складі Громадської ради при Міністерстві освіти і науки України» як тимчасовий консультативно-дорадчий орган.

У структурі Національній академії педагогічних наук України є Відділення професійної освіти і освіти дорослих, в структуру якого входить Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих імені Івана Зязюна НАПН України.

У 2015 р. було створено Громадську спілку «Українська асоціація освіти дорослих», яка є членом Європейської асоціації освіти дорослих.

До цього слід додати, що Україна підписала «Угоду про Асоціацію з ЄС», де у статті 433 зазначено, що країна має працювати у напрямі впровадження освіти впродовж життя. Забезпечення доступності та безперервності освіти впродовж життя визнано одним із пріоритетних напрямів державної освітньої політики, окреслених Національною стратегією розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, що активізувало процеси творення української моделі освіти дорослих (Національна стратегія розвитку, 2013, с.3).

У сучасних умовах розвиток освіти дорослих для України набуває стратегічного значення з урахуванням реалій, в яких опинилася країна через військову агресію російської федерації. Не викликає сумніву думка, що запорукою відновлення економіки у наслідок активізації виробництва та зростання споживчого попиту, а отже й подолання руйнівних наслідків війни, є політика сприяння працевлаштуванню максимальної кількості працездатного населення, реалізація якої вимагає розвинутої системи освіти дорослих.

Мета дослідження. Схарактеризувати сучасний стан системи освіти дорослих в Україні, а також розкрити її роль з урахуванням змін, викликаних військовими подіями у країні.

Дослідження передбачає:

загальний огляд системи освіти дорослих як підсистеми національної системи освіти та тенденції її розвитку у національному та міжнародному контексті;

аналіз законодавчого забезпечення, що регулюють освіту дорослих в Україні;

формулювання висновків та рекомендації для подальшого вдосконалення державної політики і законодавства у сфері освіти дорослих;

окрема увага приділена висвітленню змін в освіти дорослих та її ролі, яка суттєво зросла через необхідність вирішення проблем, викликаних руйнівними наслідками масштабного вторгнення росії на територію нашої країни.



Теоретична база та методи дослідження

Освіта дорослих у публікаціях українських дослідників

В Україні останніми роками значно розширилася палітра наукових розвідок щодо теоретико-методологічних і методично- практичних основ освіти і дорослих.

Теоретичному осмисленню означеної проблеми у сенсі її цілісності та спрямованості на головний пріоритет - особистість - присвячено фундаментальні праці українських вчених. Зокрема теоретико- методологічні основи освіти дорослих у системі неперервної освіти вивчали О. Аніщенко, Л. Лук'янова, С. Прийма, Л. Тимчук та ін.; андрагогічні засади після- дипломної професійної освіти обґрунтовували Л. Набока, В. Пуцов Т. Сорочан та ін.; особливості й технології навчання дорослих розглядали О. Дубасенюк, М. Кадемія, О. Рассказова, С. Сисоєва; андрагогічні компаративістські дослідження здійснили С. Бабушко, О. Баніт, В. Давидова, М. Дернова, О. Жижко, О. Огієнко та ін., історико- педагогічне вивчення освіти дорослих розкрили Л. Вовк, З. Гіптерс, В. Ковальчук та ін.

У зазначених працях увиразнюється роль освіти дорослих, ефективність якої забезпечується єдністю її складових та наступністю дій у забезпеченні вирішення завдань щодо адаптації людини до швид- козмінюваних умов життя.

І європейський, і вітчизняний досвід освіти дорослих свідчать про багатоаспек- тність, різновекторність завдань, виконуваних нею, вказують на необхідність взаємозв'язку її підсистем та беззаперечну важливість законодавчого забезпечення національних систем освіти дорослих.

Виклад основного матеріалу.

Освіта дорослих як підсистема націона

льної системи освіти України

Як підсистема національної системи освіти освіта дорослих має сутнісні характеристики, відносну автономність та провідне завдання, яке полягає у сприянні всебічному розвитку людини в період самостійного життя. Своєрідними відмінностями освіти дорослих є включеність дорослих у професійну діяльність, зорієнтова- ність на освітні потреби, пов'язані як з професійною діяльності, так і духовним світом людини, використанням комуніка- тивно-діяльнісної організації освітнього процесу тощо.

Численні дослідження та набутий досвід свідчать, що процес розвитку людини принципово безмежний, оскільки розвиток є основним способом існування особистості. Ця думка увиразнюється в сучасних умовах через поширення ідеї безперервної освіти та навчання впродовж життя. Водночас розвиток освіти дорослих для України набуває стратегічного значення з урахуванням умов, в яких опинилася країна через військову агресію російської федерації.

Продовжуючи аргументацію щодо доцільності розвитку системи освіти дорослих в Україні проаналізуємо її окремі складові, зокрема ті, які мають найбільше значення на сучасному етапі розвитку нашої держави.

Безробіття загалом та навчання безробітних та є однією із найбільш гострих проблем, наявних у сучасному суспільстві.

В Україні вперше на законодавчому рівні було визнано наявність безробіття у 1991 р. з прийняттям Закону «Про зайнятість населення». У сучасних умовах економічної кризи сформувався не дуже сприятливий клімат на вітчизняному ринку праці. Безумовно процеси безробіття суттєво посилилися в умовах воєнного часу.

В означеному контексті доцільно звернутися до результатів Дев'ятого загальнонаціонального опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» 26 квітня 2022 року. Так у звіті опитування зазначено, що 39% осіб, хто працював до війни, наразі не мають роботи (у березні їх було 53%, на початку квітня - 41%). Дві третини респондентів, котрі втратили роботу внаслідок війни, готові змінити місце роботи. Майже 60% респондентів готові до перекваліфікації, а 49% - готові працювати в іншому регіоні країни (Galinfo, 2022).

Загалом за оцінками Міжнародної організації праці, в умовах поточних воєнних дій станом на початок квітня порівняно з довоєнним періодом вже було втрачено 4,8 млн робочих місць, що складає близько 30 % від всіх робочих місць країни. За оцінками Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України, повністю закрито 2 млн робочих місць (Конощук, 2022).

Професійне навчання безробітних є дієвим механізмом вирішення проблеми безробіття. Навчання безробітних здійснюється службою зайнятості з урахуванням вимог ринку праці, перспектив розвитку регіону, в тому числі для активізації підприємницької діяльності. За сприяння державної служби зайнятості громадяни з числа зареєстрованих безробітних можуть пройти професійне навчання, зокрема професійну підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації

У структурі державної служби зайнятості України діє 11 центрів, де відбувається підготовка безробітних різних вікових і соціальних категорій за широким спектром ліцензованих професій і напрямів. Загалом фахівців готують за 95 робітничими професіями. Упродовж останніх років кількість безробітних, що звернулися для навчання до центрів зайнятості, зростала, видатки на їхнє навчання також збільшувалися. Наприклад, у 2021 р. на професійне навчання зареєстрованих безробітних було заплановано понад 250 млн гривень.

Отже ураховуючи демографічну, соціально-економічну ситуацію, яка склалася в різних регіонах України, можна припустити, що як у найближчому, так і достатньо віддаленому майбутньому проблема безробіття набуде ще більшого загострення.

Ще одним важливим напрямом освіти дорослих є підвищення кваліфікації і професійне навчання кадрів на виробництві, яке здійснюється у формальній та неформальній системі.

Однією з найбільш складних проблем у цій сфері є фінансування професійного навчання, яке повністю покладається на роботодавця. Система ефективної внутріш- ньофірмової перепідготовки доступна лише великим компаніям. Професійне навчання здійснюється у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передви- щої та вищої освіти, у тому числі в центрах професійно-технічної освіти державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або безпосередньо у роботодав- ців-замовників кадрів.

За даними вибіркових обстежень, проведених Державним комітетом статистики України, витрати українських підприємств на професійне навчання працівників у середньому становлять 0,2% від загальних витрат на робочу силу. Тоді як досвід окремих конкурентоспроможних вітчизняних і багатьох зарубіжних підприємств показує, що витрати на професійне навчання персоналу мають становити понад 5 % фонду оплати праці (Наказ Міністерства праці та соціальної політики Україн, 2008).

Фінансування професійного навчання працівників ускладняється сукупністю чинників, зокрема низьким ступенем відповідальності роботодавців за рівень професіоналізму та кваліфікації працівників, небажанням витрачати на це кошти; економічною неспроможністю підприємств забезпечувати підвищення кваліфікації працівників відповідно до потреб сучасного виробництва; низькою мотивацією працівників до підвищення свого професійного рівня, відсутністю системи стимулювання кар'єрного просування тощо.

Незначні витрати на професійне навчання персоналу на виробництві зумовлені також скороченням чисельності працівників структурних підрозділів з організації професійного навчання, відсутністю належної зацікавленості керівників організацій щодо навчання персоналу (Волярська, 2015).

З урахуванням сучасної соціально- економічної ситуації важливим аргументом, який підкреслює нагальність пильної уваги до проблем освіти дорослих, є активний розвиток неформальної та громадянської освіти дорослих в Україні.

Для країн Східного партнерства, до яких належить і Україна, спільною проблемою і актуальним завданням є формування культури споживання послуг у сфері неформальної освіти, більш в широкому розумінні - як складової освіти протягом життя. Адже тягар радянських стереотипів і переважання формальної освіти дотепер виявляється достатньо суттєвим. Сформована культура споживання послуг неформальної освіти одночасно сприяє і підвищенню якості життя, і розширенню ролі громадських організацій в суспільстві, і легітимізації неформальної освіти.

В умовах неформальної освіти відбувається розвиток не тільки професійних компетентностей, але й формується громадянська позиція і соціальне включення.

У цьому контексті слід навести приклад діяльності Центрів освіти дорослих (ЦОД), освітня роль яких суттєво увиразнилася останнім часом. Їх діяльність в Україні, спрямована на надання широкого спектру пропозицій у сфері неформальної освіти: від професійно-орієнтованих програм до курсів культурної, політичної тематики й дозвіллєвих заходів.

Як заклади неформальної освіти, провайдер або об'єднання провайдерів освітніх послуг ЦОД є осередками соціальної інтеграції громадян, які допомагають опановувати нові соціальні ролі, сприяють осо- бистісному й професійному зростанню, а також розвитку громад, посиленню їх освітнього, соціально-культурного потенціалу (DVV, 2011, с.1--2). Вітчизняні ЦОД належать до приватної та комунальної форм власності, можуть функціонувати як юридичні особи, асоціації, громадські об'єднання, благодійні організації тощо. Наразі у багатьох регіонах України функціонують центри освіти для різних категорій дорослих, переважна більшість з яких взаємодіє та співпрацює з іншими закладами освіти і культури для молоді та дорослих, громадськими та іншими організаціями.

З початком війни для підтримки та адаптації українських біженців у Польщі, Німеччині, Швейцірії було ствоерено освітні ХАБи як різновид Центру освіти дорослих. ХАБи надають велику кількість безкоштовних освітніх пропозицій. Серед найбільш цікавих слід назвати опанування IT- професій і гнучких навичок (soft skills); навчання іноземних мов; профорієнтація, сприяння у працевлаштуванні та екскурсії. Але головною ідеєю Українського освітнього ХАБу є підтримка навчання впродовж життя, як важливої складової становлення конкурентоспроможного фахівця на ринку праці (МОН України, 2022).

Одним із важливих кроків щодо популяризації неформальної освіти створення механізмів визнання її результатів. Причому це стосується як визнання результатів академічної освіти, так і визнання професійних навичок, здобутих поза межами формальної освіти.

Проте в Україні проблема неформальної освіти і визнання її результатів, підготовки часткових кваліфікацій, їх «легалізація», зокрема і через НСК і НРК, диверсифікація підготовки й визнання прокваліфікацій з регульованих професій, участь професійних асоціацій у сфері підготовки кадрів та ін., практично не вивчається (Мельник, 2015).

Нині у країні не існує механізму визнання НІО на державному рівні. Виключення становить професії кухар (3-6 розрядів); зварювальник (6-8 розрядів (І-ІІІ рівні кваліфікації) та охоронник (1-2 розрядів). Міністерство соціальної політики України надало право двом центрам професійно- технічної освіти Державної служби зайнятості і одному ПТУ підтверджувати кваліфікацію. За даними Державної служби зайнятості України, впродовж 2016 - 2019 рр. близько 200 осіб скористалися цією послугою (Баланюк, 2020).

У 2022 р. наказом МОН України було затверджено Порядок визнання у вищій та фаховій передвищій освіті результатів навчання, здобутих шляхом неформальної та/або інформальної освіти (Наказ Міністерства освіти і науки України, 2022).

Принагідно зазначмо, що освіта дорослих потребує не тільки відповідної теорії і практики навчання, але й спеціально підготовлених викладацьких кадрів (викладачів, консультантів, тьюторів і управлінців), здатних на високому рівні задовольнити потребу дорослих у знаннях.

В Україні проблема підготовки педагогічного персоналу для роботи з дорослими ще не стала предметом окремої освітньої практики. У вищих закладах освіти професійна підготовка педагогів-андрагогів системно не здійснюється, у закладах після- дипломної педагогічної освіти освітні програми з розвитку андрагогічної компетентності не набули поширення.

Водночас до цієї проблеми неодноразово приверталася увага вітчизняних дослідників. Зокрема, піднімалося питання щодо забезпечення підготовки персоналу для системи навчання протягом життя та забезпечення його юридичного супроводу.

Останніми роками в Україні відбулися певні позитивні зрушення у напрямі професіоналізації освіти дорослих. Зокрема, професію андрагог було внесено до національного «Класифікатора професій» України ДК 003:2010. Код професії 2359.2, який належить до професійного угрупування «Інші професіонали в галузі навчання» (Державний комітет україни з питань технічного регулювання та споживчої політики, 2019). Слід додати, що в університетах України викладається цикл дисциплін анд- рагогічного змісту, впроваджено додаткову спеціалізацію «Андрагогіка». В освітній процес впроваджено магістерську освітню програму «Андрагогіка. Освіта дорослих» із основною спеціалізацією (кваліфікацією) «Андрагог» і додатковими спеціалізаціями «Герагог», «Коуч-медіатор в освіті дорослих».

Отже, аналіз окремих складових сучасної системи освіти дорослих в Україні свідчить на їх активний розвиток та затребу- ваність суспільством. Водночас одним із вагомих показників розвитку системи освіти дорослих є рівень її нормативноправового забезпечення.

Більшість європейських країн має сформовану законодавчу базу освіти дорослих, яка конкретизує її цілі, принципи й механізми державної підтримки, рівень відповідальності держави, підприємців, громадських організацій за підтримку професійного і особистісного розвитку громадян, визначає порядок фінансування цієї діяльності, статистичної звітності тощо. У підзаконних актах визначено механізми взаємодії суб'єктів освітнього процесу, їхні права і обов'язки, способи координації між різними провайдерами освітніх послуг, а також принципи та схеми отримання коштів з бюджету.

Сучасне законодавче урегулювання осві

ти дорослих в Україні

Наразі Україна залишається однією із небагатьох європейських країн, які не мають профільного Закону про освіту дорослих (Лук'янова, 2017). Проте вести мову про повну відсутність національного законодавства з освіти дорослих було би не зовсім коректно. Так окремі положення щодо унормування різних аспектів цієї сфери представлено у Конституції України та інших законодавчих актах у сфері освіти і науки.

Проте поглиблене вивчення чинного законодавства показало, що наявні механізми лише ускладнюють ситуацію, оскільки доволі часто певною мірою суперечать один одному або по-різному трактують одне й те саме положення, а відтак загалом гальмують розвиток вітчизняної системи освіти дорослих.

Представимо результати огляду згадуваних Законів на предмет регулятивних впливів на окремі ланки освіти дорослих.

Основний Закон - Конституція України в цілому не регламентує освіту дорослих, проте передбачає наявність окремих її складових. Зокрема, держава забезпечує розвиток післядипломної освіти (стаття 53); держава реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб (стаття 43); в системі правосуддя утворюються органи та установи для професійної підготовки суддів та прокурорів (стаття 130).

Окремі аспекти освіти дорослих врегульовано Законом України «Про професійний розвиток працівників» (2012). Зокрема йдеться про організацію професійного навчання працівників на підприємствах та підходи щодо проведення атестації за його результатами. Важливим акцентом у цьому Законі є доцільність створення центрів з визнання неформального професійного навчання, які мають діяти у структурі державної служби зайнятості.

У статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» (2013) також йдеться про професійне навчання, що визначається як «набуття та удосконалення професійних знань, умінь й навичок особи відповідно до її здібностей». У статтях Закону зазначено, що кожна особа має право на професійне навчання та отримання ваучера на оплату професійного навчання, перепідготовку, підвищення кваліфікації за професіями для пріоритетних видів економічної діяльності.

Аналіз чинного законодавства України, яке врегульовує окремі аспекти освіти дорослих, був би неповним без згадування про особливості навчання і професійний розвиток фахівців «регульованих» професій.

Типовими «регульованими» професіями є професії у галузі охорони здоров'я, педагогічні професії, а також правничі професії (судді, адвоката, прокурора та нотаріуса).

Зокрема професійному розвитку педагогічних працівників приділяється пильна увага й наразі система підвищення кваліфікації педагогічних, науково-педагогічних і керівних кадрів освіти зазнала істотних змін. Наприклад, у статті 59 Закону України «Про освіту» зазначено, що професійний розвиток педагогічних і науково- педагогічних працівників передбачає постійну самоосвіту, участь у програмах підвищення кваліфікації та будь-які інші види та форми професійного зростання. Водночас підвищення кваліфікації, як процес, що забезпечує це зростання, може здійснюватися за різними видами (стажування, сертифікаційні програми, тренінги, семінари, вебінари, майстер-класи тощо) та у різних формах (інституційна, дуальна, на робочому місці, на виробництві) тощо.

Слід підкреслити, що підвищення кваліфікації вчителів та викладачів закладів формальної освіти, є регулярним і обов'язковим. Законом України «Про вищу освіту» (2014) встановлено, що науково- педагогічні та педагогічні працівники мають проходити підвищення кваліфікації та стажування не рідше одного разу на п'ять років.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 800 «Порядок підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників» створено передумови для диверсифікації ринку освітніх послуг у системі післядип- ломної освіти та усунення протиріч між формальною (з наданням освітніх ступенів і кваліфікацій і зазвичай спрямованою на виконання державного, регіонального, галузевого замовлення, із фінансуванням бюджетів відповідних рівнів) і неформальною післядипломною освітою (зорієнтованою на задоволення особистісних освітніх запитів слухачів, більш гнучкою, динамічною, диференційованою) (Постанова кабінет міністрів, 2019). У постанові зазначено, що педагогічні та науково-педагогічні працівники закладів вищої та післядипломної освіти підвищують свою кваліфікацію не рідше одного разу на п'ять років.

Закон України «Про фахову передвищу освіту» (2019) також певним чином унормовує розвиток освіти дорослих. Так відповідно до статті 32 Закону заклад фахової передвищої освіти може мати у своїй структурі підрозділи з післядипломної освіти та освіти впродовж життя.

Закон України «Про формування та розміщення державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково- педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів» (2014) передбачає формування державного замовлення на підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів, яке розміщується на конкурсних засадах.

Підвищення кваліфікації правничих професій врегульовано у Законах України «Про судоустрій і статус суддів» (2016); «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (2013); «Про прокуратуру» (2015) та «Про нотаріат» (1993).

У інших професіях та галузях освіта дорослих регулюються меншою мірою, проте окремі законодавчі норми існують.

Отже логічним продовженням інститу- ціалізації освіти дорослих в Україні мало би стати прийняття профільного закону, у якому було би визначено засади функціонування освіти дорослих у різних її формах та складниках.

Останнім часом Україна здійснила важливі кроки у напрямі законодавчого забезпечення освіти дорослих.

По-перше, у 2017 році було прийнято Закон України «Про освіту», який зараховує освіту дорослих, зокрема й післядипломну освіту до невід'ємних складників освіти (стаття 10) та передбачає, що держава створює умови для розвитку суб'єктів освітньої діяльності, які надають освітні послуги у сфері формальної, неформальної та інформальної освіти за допомогою яких особа реалізує своє право на освіту впродовж життя, і заохочує до здобуття освіти всіх видів (стаття 8).

Уперше в українському законодавстві до змісту Закону було включено статтю 18 «Освіта дорослих», в якій освіта дорослих розглядається як складова освіти впродовж життя, що спрямована на реалізацію права кожної повнолітньої особи на безперервне навчання з урахуванням її особисті- сних потреб, пріоритетів суспільного розвитку та потреб економіки. Освіта дорослих може бути формальною, неформальною та інформальною, а її складниками є післядипломна освіта; професійне навчання працівників; курси перепідготовки та/або підвищення кваліфікації; безперервний професійний розвиток; будь-які інші складники, що передбачені законодавством, запропоновані суб'єктом освітньої діяльності або самостійно визначені особою.

Зазначимо, окремі положення статті є певною мірою суперечливими. Зокрема курси підвищення кваліфікації та післядип- ломна освіта трактуються як окремі складники освіти дорослих. Водночас далі за контекстом далі йдеться, що післядиплом- на освіта включає підвищення кваліфікації.

Другим важливим кроком стало прийняття рішення про доцільність підготовки окремого Закону України «Про освіту дорослих». Хоча цьому передували широкі дискусії, організовані Міністерством освіти і науки (МОН) України, в яких мало місце не завжди схвальне ставлення до цього кроку. Проте у вересні 2020 року МОН України вже винесло на громадське обговорення проєкт Закону, ініціаторами й співавторами якого стали Міністерство освіти і науки України, Українська асоціація освіти дорослих та Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих імені Івана Зязюна Національної академії педагогічних наук України (МОН України, 2020).

Законопроєкт визначає правові, організаційні та економічні засади функціонування й розвитку системи освіти дорослих в Україні, окреслює умови щодо ефективної співпраці заінтересованих сторін із метою реалізації права дорослої особи на безперервне навчання впродовж життя.

Цілі, сформульовані розробниками законопроекту розкривають основні проблеми, що існують у цій сфері. Зокрема йдеться про відсутність належних умов для розвитку освіти дорослих, розуміння її сукупної цінності, неузгодженість з європейським законодавством і практикою тощо.

Серед інших найбільш вагомих цілей, визначених у законопроєкті, слід назвати:

створення умов для розвитку освіти дорослих на засадах комплексного розуміння її суспільної цінності та значущості;

визначення пріоритетних напрямів освіти дорослих, які б, зокрема, забезпечили формування у дорослих осіб ключових компетентностей;

структурування системи освіти дорослих;

визначення засад співробітництва між державою, органами місцевого самоврядування та провайдерами освіти дорослих;

створення підґрунтя правових основ діяльності нових інституцій у сфері освіти дорослих.

Підкреслимо, мета Закону стосується різних напрямів, неописаних раніше у національному законодавстві. Йдеться про визначення правових, організаційних і економічних засад функціонування та розвитку системи освіти дорослих, створення умов для ефективної співпраці усіх суб'єктів освітнього процесу, а також реалізації права осіб на безперервне навчання з урахуванням пріоритетів суспільного розвитку та запитів економіки.

Структура законопроєкту складається із 10 розділів, які містять 46 статей, та прикінцевих і перехідних положень. Законо- проєкт вирізняється включенням нових розділів і статей, за якими унормовують питання, які раніше взагалі не підпадали у законодавче поле або трактувалися зовсім по-іншому.

Наприклад, вперше на законодавчому рівні було сформульовано положення щодо системи освіти дорослих (стаття 5), яку розробники позиціонували як сукупність складників освіти дорослих; учасників освітнього процесу; надавачів послуг у сфері освіти дорослих; суб'єктів, що здійснюють управління, нагляд і контроль та науково-методичних (навчально-методичних) установ.

Слід підкреслити, що визначені складники системи освіти дорослих суттєво відрізняються від викладених у статті 18 Закону України Про освіту. Зокрема названо 5 складників: додаткова - особистісно орієнтована освіта і навчання (вільна і необмежена, у тому числі післядипломна освіта, яка може бути регламентованою, а в окремих випадках обов'язкова; громадянська освіта; безперервний професійний розвиток; компенсаторна освіта; формаційна освіта, фахової передвищої та вищої освіти в нетрадиційному віці або повторно).

Серед основних термінів та їх визначень увагу привертають два: компенсаторна освіта (здобуття результатів навчання, передбачених державними стандартами повної загальної середньої освіти на окремих чи усіх її рівнях) і формаційна освіта (здобуття професійної (професійно- технічної), фахової передвищої, початкового рівня, першого або другого рівнів вищої освіти особами, у яких перерва після здобуття попереднього рівня формальної освіти становила не менше п'яти років, або здобуття такої освіти за іншою професією, спеціальністю чи галуззю знань, іншими професіями, спеціальностями). У процесі підготовки законопроєкту саме ці дві позиції, починаючи від термінологічного визначення та змісту, який у них вкладається, викликали найбільшу кількість непорозумінь.

У законодавчий обіг вперше офіційно введено термін «провайдер освіти дорослих» та описано окремі категорії провайдерів освіти дорослих. Наприклад, центри освіти дорослих (провайдери, що працюють за різними програмами неформальної освіти дорослих і виконують соціальну функцію) та заклади освіти дорослих (надають освіту дорослих у певній галузі).

Підкреслимо, ще один важливий аспект. У Законопроєкті визначено правові механізми взаємодії між формальною та неформальної освітою дорослих, спрямовані на розширення доступу дорослих осіб до формальної освіти та унормовують правила здобуття дорослими особами формальної, неформальної та інформальної освіти. Демократична і гнучка система організації освітнього процесу неформальної освіти дорослих має враховувати інтереси і можливості його учасників. Основними формами організації освітнього процесу в неформальній освіті дорослих передбачено освітні, просвітницькі заходи (семінари, практикуми, тренінги, вебінари, майстер-класи тощо) та освітні проєкти для дорослих.

Окрім безпосереднього усвідомлення ролі неформальної та інформальної освіти на законодавчому рівні вперше у законодавче поле України підпадає питання щодо механізмів визнання результатів навчання, здобутих шляхом неформальної або інформальної освіти дорослих для присудження повних або часткових освітніх кваліфікацій.

Педагогічна, науково-педагогічна діяльність у сфері післядипломної освіти дорослих буде прирівнюватися до педагогічної, науково-педагогічної діяльності педагогічних або науково-педагогічних працівників у закладах освіти, які здійснюють освітню діяльність.

До уваги громадськості було також запропоновано проєкти Законів України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо підтримки освіти дорослих» та «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо підтримки освіти дорослих». Законопроєкти розроблені з метою створення необхідних законодавчих умов для вдосконалення системи фінансування освіти дорослих.

9 лютого 2022 року Уряд України підтримав проєкт Закону «Про освіту дорослих». Міністр освіти і науки України С. Шкарлет зазначив, що прийняття цього Закону стане першим кроком до формування якісної системи освіти для дорослих, створення умов для ефективної співпраці та реалізації права осіб на безперервне навчання з урахуванням пріоритетів суспільного розвитку та запитів економіки (МОН України, 2022a). Цей Закон сприятиме усвідомленню освіти дорослих як повноправної складової освіти впродовж життя, а також сприятиме демонополізації ринку підвищення кваліфікації та формуванню ринку освітніх послуг.

28 лютого 2022 року у Верховні Раді було зареєстровано альтернативний проєкт Закону України «Про навчання та освіту дорослих», № реєстрації 7039-1, від 28.02.2022.

Управління у сфері освіти дорослих

Процес управління у сфері освіти дорослих здійснюється державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими організаціями та передбачає цілеспрямоване застосування сукупності інструментів та механізмів, що безпосередньо впливають на роботу суб'єктів системи освітньої діяльності.

Передусім це:

формування державної, регіональної та/або галузевої політики у сфері освіти дорослих,

ліцензування освітньої діяльності та акредитацію освітніх програм,

громадський нагляд;

державно-приватне партнерство,

функції засновника закладів освіти дорослих.

Політика у сфері освіти дорослих реалізується державними та місцевими органами влади на трьох рівнях - національному, місцевому та галузевому.

Політику у сфері освіти дорослих в галузевому вимірі формують різні Центральні органи виконавчої влади. Переважна частина повноважень цих органів стосується закладів, які надають формальну освіту (професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу), а також таких складників освіти дорослих як післядипломна освіта, підвищення кваліфікації та перепідготовка фахівців.

Щодо фінансування освіти дорослих.

Фінансування освіти дорослих відбувається з переважно трьох джерел, частка кожного з яких у структурі фінансування освіти дорослих в Україні не визначена:

коштів публічних бюджетів національного та місцевого рівня;

кошти зарубіжних організацій, зокрема, міжнародних фондів,

кошти приватних осіб та недержавних організацій України.

Публічні кошти зазвичай виділяються на різні види професійного навчання безробітних або працівників визначених галузей.

Практика фінансування з публічних бюджетів інших програм освіти дорослих (громадянська освіта, формування культурних, соціальних та комунікативних навичок тощо) має локальний та спорадичний характер. Громадські організації, що працюють у сфері освіти дорослих, можуть отримати фінансування з місцевих бюджетів шляхом участі у програмах органів місцевого самоврядування, спрямованих на підтримку неурядових організацій, конкурсах проектів та бюджетах участі, проте наявні регуляторні норми ускладнюють процес отримання та використання таких коштів (Андрєєв, Бахрушин, Лук'янова, & Панич, 2021).

Певна частина освітніх програм з освіти дорослих є комерційними.

Висновки. Наразі система освіти дорослих набуває ознак державно-суспільного характеру і у найближчий перспективі має об'єднати усі здійснювані освітні впливи у межах формальної і неформальної складових з метою розвитку, підтримки, адаптації дорослих з урахуванням екстремальних умов, в яких опинилися громадяни нашої країни.

Водночас задля вирішення означених завдань та подальшого розвитку здобутків і досягнень необхідно прийняти Закон України про освіту дорослих. Його ухвалення уможливить унормування певною мірою суперечливих норм законодавства відповідної сфери. Передусім це стосується доступу різних груп провайдерів освіти дорослих до публічного фінансування, а також забезпечить соціальні гарантії педагогічним працівникам, які працюють у сфері освіти дорослих, незалежно від форми власності та виду суб'єкта освітньої діяльності. Окрім цього прийняття Закону сприятиме адаптації різних груп дорослих до змінюваного соціального середовища; зменшить загрози десоціалізації й маргіналі- зації громадяни, які втратили житло, роботу, були змушені змінити місце проживання тощо. Йдеться також і про вирішення особистісно індивідуальних освітніх потреб громадян, наприклад, мовної підготовки, отримання психологічної підтримки, культурологічних та інших знань, комунікативних навичок, спеціальних умінь тощо.

Відтермінування прийняття Закону України про освіту дорослих пов'язано із певними ризиками. По-перше, може відбуватися зниження ефективності реалізації державних рішень, оскільки базовий закон є підставою для формування політики у сфері освіти і навчання дорослих. По-друге, може негативно позначитися на процесах відновлення України від наслідків російської військового агресії, оскільки освіта дорослих відіграє ключову роль у вирішенні багатьох економічних викликів, подоланні соціальної нерівності, формуванні відповідальності та довіри у суспільстві. По-третє, може негативно вплинути на репутацію України серед партнерів країн ЄС, які надають допомогу у війні з російською федерацією, оскільки розвиток цього освітнього напряму як невід'ємної складової освіти впродовж життя є сьогодні стратегічним завданням багатьох країн ЄС.

Серед недоліків у сфері освіти дорослих передусім слід підкреслити, що наразі в Україні зберігаються доволі неефективні механізми управління, фінансування та законодавчого забезпечення освіти дорослих, які зумовлюють нерівні можливості як для здобувачів освітніх послуг, так і провайдерів. Має місце відсутність послідовної державної політики і координації у сфері освіти дорослих, це створює сукупність негативних наслідків: 1) фінансування освіти дорослих відбувається з коштів державного бюджету України, а також за підтримки українських і зарубіжних організацій, приватних осіб. При цьому видатки на освіту дорослих не є «захищеними видатками», тобто можуть бути скорочені, а наявні сьогодні процедури та механізми фінансування не забезпечують рівних можливостей для всіх суб'єктів освітньої діяльності, що надають освітні послуги для дорослих, незалежно від їхньої форми власності; 2) не- збалансована державна політика у сфері освіти дорослих в призводить до існування двох відокремлених груп надавачів освітніх послуг для дорослих: державних галузевих закладів післядипломної освіти та інституцій громадянського суспільства, друга з яких зазвичай не має державного фінансування; 3) відсутня офіційна політика збору статистичних даних щодо кількості здобувачів та провайдерів освітньої діяльності унеможливлює відтворення реальної динаміки змін у цій сфері; відсутня системна підготовка викладачів, які працюють у сфері освіти дорослих, призводить до не завжди якісного надання освітніх послуг дорослим.

Найбільшими проблемами в освіті дорослих, що вимагають негайного розв'язання є розроблення відповідного комплексу заходів нормативного й правового регулювання; розроблення критеріїв потреб, планування, контролю, звітності, а також вивчення міжнародного досвіду освіти дорослих; розроблення механізмів щодо визнання і сертифікації неформальної та ін- формальної освіти дорослих.



Література

Андрєєв, М., Бахрушин, В., Лук'янова, Л., & Панич, О. (2021). Державна політика у сфері освіти дорослих в Україні. Звіт за результатами дослідження. О. Панич (Ред.). URL: https://www.dvv- international.org.ua/fileadmin/files/eastern-neighbors/Ukraina pics/Ira/Publications/

State policy web.pdf (Andrieiev, M., Bakhrushyn, V., Lukianova, L., & Panych, O. (2021). Derzhavna polityka u sferi osvity doroslykh v Ukraini. Zvit za rezultatamy doslidzhennia. O. Panych (Red). URL: https://www.dvv-international.org.ua/fileadmin/files/eastern-neighbors/Ukraina_pics/Ira/ Publications/State_policy_web.pdf).

Баланюк, Ю. (2020). В Україні почнуть визнавати самоосвіту. URL: https://www.pravda.com.ua/columns/2020/06/5/7254524/ (Balaniuk, Yu. (2020). V Ukraini poch- nut vyznavaty samoosvitu. URL: https://www.pravda.com.ua/columns/2020/06/5Z7254524/).

Волярська, О. С. (2015). Підготовка зареєстрованих безробітних та слухачів навчальних підрозділів підприємств, організацій, установ: теоретичні і методичні аспекти. Запоріжжя: Кругозір. (Voliarska, O. (2015). Pidhotovka zareiestrovanykh bezrobitnykh ta slukhachiv navchalnykh pidrozdiliv pidpryiemstv, orhanizatsii, ustanov: teoretychni i metodychni aspekty. Zaporizhzhia: Kruhozir).

Державний комітет україни з питань технічного регулювання та споживчої політики: Національний класифікатор ДК 003:2010 «Класифікатор професій», із змінами, затвердженими наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 15 лютого 2019 року № 259. URL: https://hrliga.com/index.php?module=norm base&op=view&id=433 (Derzhavnyi komitet ukrainy z pytan tekhnichnoho rehuliuvannia ta spozhyvchoi polityky: Natsionalnyi klasyfikator DK 003:2010 «Klasyfikator profesii», iz zminamy, zatverdzhenymy nakazom Ministerstva ekonomichnoho rozvytku i torhivli Ukrainy vid 15 liutoho 2019 roku № 259. URL:

https://hrliga.com/index.php?module=norm base&op=view&id=433).

ЄАОД. (2019). Маніфест про навчання дорослих у ХХІ столітті. Сила та радість від навчання. URL: https://www.dvv-international.org.ua/fileadmin/files/eastern-neighbors/Ukraina pics/ Publications/eaea manifesto ukraina 2019 print.pdf (EAEA. (2019). Manifest pro navchannia doroslykh u KhKhI stolitti. Syla ta radist vid navchannia. URL:

https: //hrliga.com/index.php?module=norm_base&op=view&id=433)

Закон України: Про адвокатуру та адвокатську діяльність. №5076-VI. (2013). URL:

Закон України: Про формування та розміщення державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів. №5499-VI. (2017). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5499-17#Text (Zakon Ukrainy: Pro formuvannia ta rozmishchennia derzhavnoho zamovlennia na pidhotovku fakhivtsiv, naukovykh, naukovo-pedahohichnykh ta robitnychykh kadriv, pidvyshchennia kvalifikatsii ta perepid-hotovku kadriv. №5499-VI. (2017). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5499- 17#Text)

Конощук, Я. (2022). У 2022 році кількість безробітних може сягнути 5 мільйонів осіб - проєкт бюджету. URL: https://sud.ua/uk/news/publication/250064-v-2022-godu-kolichestvo-bezrabotnykh- mozhet-dostich-5-millionov-chelovek-proekt-byudzheta (Konoshchuk, Ya. (2022). U2022 rotsi kilkist bezrobitnykh mozhe siahnuty 5 milioniv osib - proiekt biudzhetu. URL: https://sud.ua/uk/news/publication/250064-v-2022-godu-kolichestvo-bezrabotnykh-mozhet- dostich-5-millionov-chelovek-proekt-byudzheta).

Лук'янова, Л. (2017). Законодавче забезпечення освіти дорослих: зарубіжний досвід. Київ: ТОВ «ДКС Центр». (Lukianova, L., (2017). Zakonodavche zabezpechennia osvity doroslykh: zarubizhnyi dosvid. Kyiv: TOV «DKS Tsentr»).

Мельник, С. (2015). Аналитический обзор «Квалификации в сфере обучения на протяжении всей жизни: Как рассматривать профессиональные квалификации, в том числе приобретенные в результате неформального и спонтанного обучения, а также регулируемые профессии в Украине? Должны ли они входить в состав НРК?». Киев: ETF. (Melnyk, S. (2015). Analiticheskii obzor «Kvalifikatsii v sfere obucheniya na protyazhenii vsei zhizni: Kak rassmatrivat professionalnie kvalifikatsii, v tom chisle priobretennie v rezultate neformalnogo i spontannogo obucheniya, a takzhe reguliruemie professii v Ukraine? Dolzhny li oni vkhodit v sostav NRK?». Kiev: ETF.).

Міністерство освіти і науки України. (2020). МОН пропонує для громадського обговорення проєкт Закону України «Про освіту дорослих». URL: https://bit.ly/3lWykec (Ministerstvo osvity i nauky Ukrainy. (2020). MON proponuie dlia hromadskoho obhovorennia proiekt Zakonu Ukrainy «Pro osvitu doroslykh». URL: https://bit.ly/3lWykec).

МОН України. (2022). У Польщі запрацював український освітній ХАБ. URL: https://mon.gov.ua/ua/news/u-polshi-zapracyuvav-ukrayinskii-osvitnii-hab (MON Ukrainy. (2022). U Polshchi zapratsiuvav ukrainskyi osvitnii KhAB. URL: https://mon.gov.ua/ua/news/u-polshi- zapracyuvav-ukrayinskii-osvitnii-hab).

МОН України. (2022a). Уряд підтримав законопроект щодо освіти для дорослих. URL: https://www.kmu.gov.ua/news/uryad-pidtrimav-zakonoproekt-shchodo-osviti-dlya-doroslih (MON

Ukrainy. (2022a). Uriad pidtrymav zakonoproekt shchodo osvity dlia doroslykh. URL: https://www.kmu.gov.ua/news/uryad-pidtrimav-zakonoproekt-shchodo-osviti-dlya-doroslih).

Наказ Міністерства освіти і науки України: Про затвердження Порядку визнання у вищій та фаховій передвищій освіті результатів навчання, здобутих шляхом неформальної та/або інформа- льної освіти. (2022). №130. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0328-22#Text (Nakaz

Ministerstva osvity i nauky Ukrainy: Pro zatverdzhennia Poriadku vyznannia u vyshchii ta fa-khovii peredvyshchii osviti rezultativ navchannia, zdobutykh shliakhom neformalnoi ta/abo info-rmalnoi osvity. (2022). №130. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0328-22#Text).

Наказ Міністерства праці та соціальної політики України: Рекомендації щодо сприяння стимулюванню заінтересованості роботодавців у підвищенні професійного рівня працівників. (2008). №564. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0564203-08/sp:max50:nav7:font2#Text

(Nakaz Ministerstva pratsi ta sotsialnoi polityky Ukrainy: Rekomendatsii shchodo spryiannia stymu- liuvanniu zainteresovanosti robotodavtsiv u pidvyshchenni profesiinoho rivnia pratsivnykiv. (2008). №564. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0564203-08/sp:max50:nav7:font2#Text).

Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року. (2013). URL: http://www.president.gov.ua/documents/15828.html (Natsionalna stratehiia rozvytku osvity v Ukraini na period do 2021 roku. (2013). URL: http://www.president.gov.ua/documents/15828.html).

Постанова Кабінету Міністрів України: Деякі питання підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників. (2019). № 800. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800- 2019-%D0%BF#Text (Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy: Deiaki pytannia pidvyshchennia kvalifikatsii pedahohichnykh i naukovo-pedahohichnykh pratsivnykiv. (2019). № 800. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2019-%D0%BF#Text).