Педагогічні умови формування духовних потреб студентської молоді на адаптивних засадах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Педагогічні умови формування духовних потреб студентської молоді на адаптивних засадах

Ганна Захарова

к.пед.н., доцент кафедри педагогіки, іноземної філології та перекладу Харківськогонаціонального економічного університету імені Семена Кузнеця, м. Харків

Ірина МАКСИМОВА

старший викладач кафедри педагогіки, іноземної філології та перекладу Харківськогонаціонального економічного університету імені Семена Кузнеця, м. Харків

Жанна ДІДЕНКО

викладач кафедри педагогіки, іноземної філології та перекладу Харківськогонаціонального економічного університету імені Семена Кузнеця, м. Харків

Анотація

Стаття присвячена одній з проблем формування духовності студентів, яка є актуальною, і належить до проблеми соціального характеру, оскільки пов'язана с таким поняттям, як формування особистості. Основні проблеми аналізу потреб полягають у встановленні їх складу, ієрархії, кордонів, рівнів і можливостей задоволення. Ці проблеми тісно взаємопов'язані. Зокрема, ієрархія потреб багато в чому обумовлена рівнями їх задоволення. В наш час дуже часто можна почути заклики про підняття національної свідомості людини, та виховання справжнього громадянина. А поштовхом і основою для цього є, в першу чергу, виховання духовної особистості. А саме тому в статті розглядаються педагогічні умови формування духовних потреб студентської молоді, виявлено рівні сформованості духовних цінностей студентів. В статті проаналізовано роботи педагогів минулого так і сучасних вчених з даної проблеми. Дано аналіз поняттю «духовна культура», у статті проаналізовано рівні сформованості духовних цінностей студентів. Розглянуто принципи та задачі, які потрібні для здійснення формування духовності молоді. Було виділено наступні складові поняття духовної культури студентів, дано характеристику кожній з них та показано як на ці складові духовної культури відбувається вплив завдяки таким блокам навчальної діяльності: операційно-дійовий, спонукальна, міжособистісні та ділові взаємини викладача і студента.

На основі результатів теоретичного аналізу вітчизняної та зарубіжної психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми, емпіричного досвіду навчально-виховної роботи зі студентами, аналізу структури духовності обґрунтовано педагогічні умови розвитку духовних цінностей студентів. У роботі було виділене основні умови формування духовності особистості. Також зроблено дослідження понять інтеграція та міжпредметні зв'язки. духовність студент соціальний потреба

Ключові слова: студент, духовність, педагогічні умови, духовна культура, адаптивні засади, заклад віщої освіти.

Hanna ZAKHAROVA

PhD, Associate professor of the Department of Pedagogy, Foreign Philology and Translation Simon Kuznets Kharkiv National University of Economics

Iryna MAKSYMOVA,

Senior Lecturer of the Department of Pedagogy, Foreign Philology and Translation, Kharkiv National University of Economics, Kharkiv

Zhanna DIDENKO,

Lecturer of the Department of Pedagogy, Foreign Philology and Translation, Kharkiv National University of Economics, Kharkiv

PEDAGOGICAL CONDITIONS FOR THE FORMATION OF SPIRITUAL NEEDS OF STUDENT YOUTH AT ADAPTIVE PRINCIPLES

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Взагалі проблеми духовності торкалися багато років тому. Про це свідчать праці педагогів минулого: Я. Каменського, Г. Песталоцці. А. Дистервега, В. Сухомлинського. Вони одностайно виділили головні фактори. які впливають на духовне виховання молоді : праця. сім'я, школа, вчитель.

На сучасному етапі проблемою духовності займаються багато вчених, серед яких: О. Майкіна, Г. Сагач, Т. Зазюн, С. Соловейчик, І. Зеліченко. Саме тому ми обрали тему: “ Особливості основних духовних та матеріальних потреб студентів”, тому ця проблема є однією з головних у нашій державі. Адже суспільство й держава не можуть існувати, нормально виконувати свої функції без певної системи гуманістичних, духовних цінностей. Оволодіння молоддю духовними цінностями підносять свідомість особистості на вищий щабель, наповнюють життя й діяльність високими громадськими цілями. Духовність зміцнює єдність усього суспільства, забезпечує подолання труднощів на шляху його розвитку.

Мета статті виявити та методом педагогічного дослідження перевірити педагогічні умови, що забезпечують формування духовних потреб у навчальному процесі на адаптивних засадах.

Виклад основного матеріалу дослідження

Духовна культура, яку освоює студент під час навчання, підносить свідомість особистості на вищий щабель, наповнює життя та діяльність високими громадськими цілями, а також сприяє зміцненню єдності усього суспільства, забезпечує подолання труднощів на шляху його розвитку.

Регулятором взаємовідносин виступає духовно-моральний потенціал, до складу якого входять загальнолюдські, християнські цінності та норми моралі. У будь якому випадку людина не може жити лише духовними цінностями, але зараз рівень духовності молоді знаходиться на дуже низькому рівні, що пояснюється вихованням та середовищем життя. У теперішній час, коли є можливості для духовного зростання, сучасні молоді люди не потребують цього.

У теперішній час попит уступає пропозиції, адже духовний розвиток, доступний у майже кожному виявленні, не є потрібним сучасним людям.

Соціальні мережі забезпечують спілкування не виходячи із дому та стають повноцінними замінниками, на думку молоді, живому спілкуванню та активному відпочинку. Тому сьогодні необхідно шукати нові способи залучення молодих людей до духовного та культурного розвитку, але насамперед треба створити відповідні умови для пробудження свідомості щодо важливості розвитку індивіда у соціумі.

У своїй дисертації О. Плавуцька [8] завдяки проведенню експерименту (студенти були учасниками анкетування, за ними проводилося педагогічне спостереження та індивідуальні бесіди) було виявлено тенденцію зростання показників та їх залежності від психоактивних речовин, збільшення кількості абортів серед підлітків та самогубств через відсутність сенсу життя.

Проаналізувавши отримані результати було виявлено виявити характерні недоліки:

1) недостатнє використання виховного потенціалу змісту дисциплін у розвитку духовних цінностей студентів;

2) недостатнє залучення студентів до морально-духовної діяльності, створення умов для самовираження, самоосвіти та самовиховання, спрямованих на розвиток духовних цінностей особистості;

3) недостатня підготовленість викладачів гуманітарних дисциплін до реалізації їх виховних можливостей у розвитку духовних цінностей.

За результатами експерименту виявлено рівні сформованості духовних цінностей студентів:

1) егоцентричний;

2) групоцентричний;

3) просоціальний;

4) духовний.

Доцільно охарактеризувати кожен із цих рівнів на прикладі студентів.

Егоцентричність притаманна студентам, які прагнуть бути лідерами, хочуть проявляти власну важливість, успішність, не ураховуючи інтересів інших оточуючих, тобто їх кредо: «Бачу мету, не бачу перешкод».

Групоцентричністю володіють студенти, вбачають свою цінність як членів якоїсь групи, наприклад родина, народ. Приналежність до неї відіграє вирішальну роль та координує більшість поведінкових реакцій у соціумі.

Просоціальний рівень - це рівень, у якому студенти цінують у людях індивідуальність, вбачають у всіх рівність прав, свободи, обов'язків та інше.

Важливим відкриттям О. Плавуцької стала невідповідність згідно ранжування цінностей у термінах та інструментах вирішення ситуації. У 70% респондентів обрані ними в анкеті цінності, які розміщувалися на перших місцях, по факту опинялися укінці. Для такого дослідження була використана методика Е. Фанталової «Рівень відповідності «цінності» та «доступності» у різноманітних життєвих сферах» .

Такі результати засвідчили значний внутрішній конфлікт між реальність та власним «придуманим» світом, а також звертає увагу на привабливість, але поруч із тим, недоступність цінностей та потребу у впливі на духовний розвиток студентів освітнього чинника.

Отже, перед кожним ЗВО повинне стояти задача формування духовності молоді. За для його здійснення необхідно виконувати наступні принципи та задачі:

1) підняття у очах студентів питання важливості моралі у сучасному суспільстві;

2) розвиток української культури, всіляка підтримка наших традицій, звичаїв, надання особливого значення власній менталітетності та фольклористиці;

3) пробудження до самовдосконалення своїх чеснот та моральних якостей студентами;

4) підтримка та допомога у розвитку високих цілей, благородних інтересів, потреб і бажання;

5) шанобливе ставлення до релігії;

6) розвиток індивідуальних якостей та здібностей особистості;

7) допомога у плануванні власної кар'єри, впровадження у студентські колективи важливість наявності життєвої мети та пошуку свого призначення;

8) підтримка колективного життя різними заходами, направленими на гармонійний фізичний та духовний розвиток людини;

9) формування рис особистості - майбутнього фахівця.

Вплив на усі складові духовної культури відбувається завдяки таким блокам навчальної діяльності як:

1) операційно-дійовий це система цілей, дій і операцій, забезпечення яких формує професійні знання, уміння і навички.

2) спонукальна сила діяльності це двигун діяльності, який забезпечує діяльність енергією; це потреби, інтереси, настанови та мотиви діяльності.

3) міжособистісні та ділові взаємини викладача і студента (педагогічна взаємодія), формою реалізації яких є професійно-педагогічне спілкування.

Результатом виконання цих блоків як єдине ціле є той факт, що студент, граючи роль суб'єкта навчально-професійної діяльності, отримує не тільки певний рівень професійної і методичної підготовки, а й розвиває свої інтелектуальні й професійні здібності, досягає духовної й моральної вихованості, одержує систему світоглядних настанов і професійну компетентність, які спричинюють ставлення до своєї майбутньої професії, життєву і професійну позицію. Зміни, які відбуваються в одному з блоків, як негативні, так і позитивні, закономірно призводять до відповідної реакції і у інших блоках, що позначиться на кінцевому результаті навчання та виховному значенні.

На основі результатів теоретичного аналізу вітчизняної та зарубіжної психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми, емпіричного досвіду навчально-виховної роботи зі студентами, аналізу структури духовності обґрунтовано педагогічні умови розвитку духовних цінностей студентів у процесі вивчення дисциплін гуманітарного циклу, а саме:

1) використання ціннісного (аксіологічного) підходу під час відбору навчального матеріалу з урахуванням особливостей виховного впливу дисциплін;

2) створення сприятливого психоемоційного клімату на заняттях;

3) кордоцентричне спрямування ціннісних орієнтацій студентів шляхом формування вмінь розпізнавати метафоричні духовні смисли.

Доповнення навчального матеріалу інформацією, яка буде звертати увагу на культурні особливості нації, духові надбання людства - саме у цьому заключається суть ціннісного підходу.

Створення сприятливого психоемоційного клімату полягає у використанні елементів емоційної саморегуляції на академічних заняттях, а саме: гармонізуючого впливу особистості викладача як носія духовних цінностей, проведення психологічних тренінгів із метою розвитку духовних цінностей, використання класичної музики тощо.

Кордоцентричне спрямування ціннісних орієнтацій студентів полягає у виконанні вправ на трансформацію духовних смислів.

Ці педагогічні умови є системоутворюючим компонентом моделі розвитку духовних цінностей. Визначальними компонентами моделі, взаємодія яких впливає на розвиток духовних цінностей студентів, є структура духовних цінностей студентів та критерії діагностики рівнів розвитку її компонентів; педагогічні умови, етапи та засоби реалізації; націляння на результат.

Також важливим є врахування використання адаптивного управління в педагогічній практиці, що на даний момент є невід'ємною складовою навчально - виховного процесу. Огляд літературних джерел та вивчення практики свідчать про те, що адаптивне управління переважно застосовується в сфері загальної середньої освіти, може впливати на зародження духовності в молоді. Слід зазначити, що воно обов'язково проявляється там, де необхідним є узгодження різноспрямованих впливів на об'єкт управління. Технологія адаптивного управління складається з порядку дій, методики, способів і засобів їх здійснення. Механізм взаємоузгодження розкриває способи спрямованого впливу (самовпливу) й одночасного вивільнення ступенів свободи для саморозвитку суб'єктів діяльності.

На формування духовних потреб молодого покоління впливає чимало різноманітних умов. Одні вчені розглядають ці умови як фактори, що впливають на розвиток особистості, а інші як обставини. І та і інша точки зору мають своє наукове обґрунтування, саме тому ми зупиняємося на такому визначенні, яке охоплює обидві точки зору, адже та чи інша умова за якої формується духовний світ особистості є одночасно і фактором, який впливає на це формування.

Ми виділяємо такі основні умови формування духовності особистості:

- обов'язкове врахування вікових особистостей студентів;

- врахування особистостей суспільної природи людини, відповідно вихованню особистості в колективі і через колектив та врахування особливостей колективної пізнавальної діяльності;

- активне використання міжпредметних зв'язків для підвищення ефективності навчального процесу та для різнобічності, багатогранності розвитку особистості;

- обов'язкове використання принципу активності студентів.

Пошуки студентів удосконалення освіти в навчальних закладах зокрема спричинилися до відродження такого методичного явища, як інтеграція навчання - відомого ще з часів К. Ушинського (метод навчання грамоти шляхом інтеграції письма і читання), яке перейшло нині з царини дискусії у практику.

Ось як трактуються міжпредметні зв'язки у педагогічному словнику: Міжпредметні зв'язки - взаємна узгодженість навчальних програм, обумовлена системою наук та дидактичними цілями [5; 68].

Інтеграція (від лат. integer - повний, цільний) - це створення нового цілого на основі виявлення однотипних елементів і частин із кількох раніше розрізнених одиниць (навчальних предметів, видів доцільності та ін.) [ 6; 99].

Реалізація ідей інтеграції і гуманітаризації передбачає докорінну перебудову не лише педагогічного мислення, а й усієї системи освіти - вихід учителя за межі власного предмета. Настав час осмислювати матеріал з позицій філософії, здійснювати міжпредметні зв'язки , усвідомивши місце своєї дисципліни в загальній системі культури [6; 50].

Як зазначає В. Пасічник, література як шкільний предмет "... є багатофункціональна, інтегральна за своїм призначенням" [10; 19].

Нині ідея інтеграції навчання приваблює, багатьох учених і вчителів у нашій країні й за кордоном. Предметом наукового інтересу багатьох дослідників (О. Біляєв, О. Савченко, П. Донченко, В. Тимченко, Ю. Колегін та ін.), є проблема інтегрованого уроку в школах різних типів [6; 106].

На важливості активності у навчанні наголошували такі науковці як А. Тряпицина, Л. Грєбєнкіна та багато інших.

На особливій важливості цього принципу в старшому віці наголошують і психологи. Зокрема, звертав на це увагу і такий видатний психолог, як А. Петровський.

Враховуючи усе зазначене вище, ми вважаємо за доцільне у своїй подальшій роботі із учнями старшого шкільного віку.

Висновки

Таким чином, на основі аналізу результатів проведеного педагогічного дослідження можна сказати, що висунуті гіпотези частково, але підтвердилися. Більшість молоді дійсно вважає, що в нашому суспільстві переважають матеріальні потреби. Серед молоді спостерігається прагнення до індивідуалістичного типу життя та задоволення в першу чергу власних, а не загальнолюдських інтересів, що свідчить про низький рівень самосвідомості в молодіжному середовищі. Але все ж таки непорушними цінностям для опитаних залишаються кохання, сім'я, дружба, які являються для них набагато важливішими за гроші та матеріальний достаток, і для більшості взагалі є найважливішими в житті. Багато факторів мають значний вплив на зміну життєвих цінностей. Проте ми бачимо, як занепадає потреба молоді у читанні літератури, відвідуванні бібліотек, театрів, а натомість швидкими темпами зростає надання переваги молодими людьми телебаченню, тобто засобам, які сприяють зниженню розвитку людської думки, духовному світосприйняттю, власному оновленню та часто спровоковують на негативні вчинки

Перспективи подальших досліджень. Тема формування духовних потреб студентів до кінця не розкрита і потребує нових досліджень, спираючись на те, що суспільство змінюється і утворюються різні інші фактори впливу на особистість, такім чином даючи нам продовжувати розкривати цю тему.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Боришевський М. Й. Духовні цінності в становленні особистості громадянина / Педагогіка і психологія №1 (14) 1997, Науково - теоретичний та інформаційний журнал АПН України. С. 144 -150.

2. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О.В.Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. - К.: Просвіта, 2001. 416 с.

3. Роздуми про ... / Філософський альманах. Випуск 6. М.: МАКС Пресс,2003.

4. Кравченко Г.Ю. Методи адаптивного управління розвитком у забезпеченні умов інклюзивного середовища в закладі вищої освіти / Адаптивне управління: теорія і практика. серія педагогіка No 886. Випуск 13(25), 2022.

5. Науково-дослідний інститут “Проблеми людини”, 1999. Том 14. С. 123129.

6. Оушен В. К. Дослідження: методика, теорія та практика. / В. К. Оушен К.: Наука, 2008. 128 с.

7. Помиткін Е.О. Психологія духовного розвитку особистості. Монографія.

K.: Наш час. 2006. 280 с.

8. Плавуцька О. П. Розвиток духовних цінностей студентів у ході вивчення дисциплін гуманітарного циклу: результати експериментального дослідження /

О.П. Плавуцька // Освіта регіону: політологія психологія комунікації. 2010. Режим доступу до ресурсу: http://social-science.com.ua/article/

9. Пусторолев П.П. Аналіз поняття про злочин./ П. П. Пусторолев М.: 2005

10. України. Президенту, законодавчій, виконавчій владі. Аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників. Міжвідомчий науковий збірник / А. І. Комарова, Ю. П. Богуцький та ін. - Київ

REFERENCES

1. Boryshevskyi M. Y. Dukhovni tsinnosti v stanovlenni osobystosti hromadianyna / Pedahohika i psykholohiia №1 (14) 1997, Naukovo - teoretychnyi ta informatsiinyi zhurnal APN Ukrainy. Р. 144-150.

2. Vikova ta pedahohichna psykholohiia: Navch. posib. / O.V.Skrypchenko,

L. V.Dolynska, Z.V.Ohorodniichuk ta in. K.: Prosvita, 2001. 416 s.

3. Rozdumy pro ... / / Filosofskyi almanakh. Vypusk 6. M.: MAKS Press, 2003.

4. Kravchenko H.Iu. Metody adaptyvnoho upravlinnia rozvytkom u zabezpechenni umov inkliuzyvnoho seredovyshcha v zakladi vyshchoi osvity / Adaptyvne upravlinnia: teoriia i praktyka. seriia pedahohika No 886. Vypusk 13(25), 2022.

5. Naukovo-doslidnyi instytut “Problemy liudyny”, 1999. Tom 14. S. 123-129.

6. Oushen V. K. Doslidzhennia: metodyka, teoriia ta praktyka. / V. K. Oushen K.:Nauka, 2008. 128 s.

7. Pomytkin E.O. Psykholohiia dukhovnoho rozvytku osobystosti. - Monohrafiia. K.: Nash chas. 2006. 280 s.

8. Plavutska O. P. Rozvytok dukhovnykh tsinnostei studentiv u khodi vyvchennia dystsyplin humanitarnoho tsyklu: rezultaty eksperymentalnoho doslidzhennia / O. P. Plavutska // Osvita rehionu: politolohiia psykholohiia komunikatsii. 2010. Rezhym dostupu do resursu: http://social-science.com.ua/article/

9. Pustorolev P.P. Analiz poniattia pro zlochyn. / P. P. Pustorolev M.: 2005

10. Ukrainy. Prezydentu, zakonodavchii, vykonavchii vladi. Analitychni rozrobky, propozytsii naukovykh ta praktychnykh pratsivnykiv. Mizhvidomchyi naukovyi zbirnyk / A. I. Komarova, Yu. P. Bohutskyi ta in. Kyiv

Размещено на Allbest.ru