Від традицій – до сучасності: слобожанський досвід музичної освіти дітей та молоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Від традицій - до сучасності: слобожанський досвід музичної освіти дітей та молоді

Данилюк Микола Миколайович,

кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри музичного мистецтва Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди

Данилюк Яна Владиславівна,

викладач кафедри народних інструментів Харківської державної академії культури



Анотація

Метою статті є дослідження особливостей розвитку музичної освіти дітей та молоді на Слобожанщині, адже визначення специфіки становлення й розвитку музичних традицій, що передують формуванню слобожанського досвіду музичної освіти, сприяють висвітленню історичного минулого і зрозумінню витоків музичної спадщини та сучасності цього самобутнього етнокультурного регіону. Низка методів наукового дослідження представлена застосуванням аналізу й синтезу, методів порівняння, узагальнення, системноструктурного аналізу, компаративного, порівняльно-історичного, культурологічного підходів, використання яких надають змогу науково дослідити генезу розвитку музичної освіти дітей та молоді на

Слобожанщині від традицій до сучасності. Наукова новизна презентованої роботи полягає в розширенні уявлень про багатий слобожанський досвід музичної освіти дітей та молоді, в окресленні шляхів застосування актуальних ідей та позитивного досвіду, що в сучасних умовах реформування національної освіти потребують свого творчого використання. Висновки. Встановлено, що наприкінці ХІХ століття на Слобожанщині сформувалася особливо сприятлива атмосфера для розвитку професійної музичної освіти: активізувалося музичне життя, формувалися осередки музичної культури, широко розгорнулася просвітницька діяльність спеціального закладу музично- професійної освіти - Харківського музичного училища. З'ясовано, що процес розвитку музичної освіти на Слобожанщині відбувався за певними етапами, критеріями для періодизації яких визначено теоретичну розробку музично-просвітницьких ідей; видозміну соціально-культурних умов у регіоні; кількісне та якісне зростання мережі закладів освіти різних типів і щаблів, у яких впроваджувалася музична освіта; імплементацію нормативного забезпечення, зміну мети й завдань музичної освіти дітей та молоді. музичний освіта слобожанський

Ключові слова: слобожанський досвід, музична освіта, діти, молодь.

Danyliuk Mykola, PhD in Pedagogy, Associate professor, Associate professor of the Department of Musical Art of the H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University

Danyliuk Yana, lecturer of the Department of Folk Instruments of the Kharkiv State Academy of Culture

From traditions to modernity: Slobozhan experience of music education for children and youth

The purpose of the article is to study the peculiarities of the development of musical education of children and youth in the Slobozhan region, because familiarization with the peculiarities of the musical education of children and youth, which precede the formation of the Slobozhan experience of musical education, consideration of his creative work contribute to the illumination of the historical past and the understanding of our own traditions. A number of research methods are represented by the use of analysis and synthesis, comparison, generalization, system-structural analysis, comparative, comparative-historical, cultural approaches. The specified scientific methods make it possible to understand the genesis of the development of musical education of children and youth in the Slobozhan region from tradition to modernity. The scientific novelty of the work lies in the expansion of ideas about the Slobozhan experience of musical education of children and youth. The areas of application of current ideas and positive experience, which in the modern conditions of reforming national education need their creative use, have been determined. Conclusions. It was established that at the end of the 19th century a particularly favorable atmosphere for the development of professional music education was formed in the Slobozhan region: musical life became more active, centers of musical culture were formed, and the educational activities of a special institution of professional music education - the Kharkiv Music School - were widely developed: theoretical development of musical and educational ideas; modification of socio-cultural conditions in the region; quantitative and qualitative growth of the network of educational institutions of differentiated types and levels, in which music education was introduced; implementation of regulatory support, changing the goals and tasks of musical education of children and youth.

The key words: Slobozhan experience, musical education, children, youth.



Постановка проблеми. Слобожанський край завжди відзначався високим рівнем музичної культури населення, міцне підґрунтя якої становив розвиток у регіоні народної української музики, церковного хорового та сольного співу, інструментальної камерної та симфонічної творчості, музичних театрів та оркестрів, творчих гуртків. Передумовами для розповсюдження музичної освіти у регіоні стали тісні творчі взаємозв'язки та співробітництво між різноманітними просвітницько-музичними організаціями й широкими колами громадськості, що сприяло розвитку специфіки музичного мистецтва Слобожанщини, яка полягала у його загальнодоступності й просвітницько-виховному характері.

Музична діяльність просвітницьких товариств та ентузіастів - аматорів і професіоналів, які формували музичні гуртки, творчі об'єднання, хори, оркестри - ініціювала залучення до участі в музично-просвітницьких, культурно-благодійних, музично-релігійних заходах широких кіл населення. Велика популярність різних форм музичного мистецтва, починаючи з кінця ХІХ століття, сприяла формуванню високих музично-естетичних потреб мешканців Слобідського краю. Зважаючи на велике значення цього чинника для становлення традицій і розвитку сучасних форм музичної освіти в регіоні, актуальним є історико-педагогічний розгляд витоків музичної освіти дітей та молоді на Слобожанщині.

Актуальність означеної теми зумовлюється не лише необхідністю висвітлення більш повної картини еволюціонування музичної освіти дітей та молоді на Слобожанщині, але й важливістю вивчення історико-педагогічних джерел і нормативних документів, стосовно становлення мережі освітніх закладів Слобідського краю та впровадження в них співу і музикування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика становлення й розвитку музичної освіти на Слобожанщині є актуальною у контексті сучасних наукових досліджень. Культуру Слобожанщини розкрито у працях С. Нікітіна, Л. Новікової,

H. Цицалюка та інших дослідників-фольклористів; давньослов'янські традиції музично-співочої, святкової й танцювальної діяльності у регіоні розглянуто у роботах М. Бердути, Н. Данилевської, М. Семенової та інших вчених; особлива музичність, що властива слобожанам, та різноманітність форм музичної освіти у регіоні, відзначаються в історико-етнографічній літературі О. Астаховим, О. Воропай, Б. Зайцевим, В. Сушко та іншими дослідниками.

Особливості розвитку музичної освіти дітей та молоді на Слобожанщині досліджує незначна кількість науковців. Зокрема, деякі аспекти становлення музичної освіти у регіоні досліджено у наукових працях Т. Грищенко [1], М. Данилюка [2], В. Євдокимова, В. Корнілова, Т. Кравченка [6], Т. Лутаєвої [7], О. Михайличенка [8],

I. Прокопенка, М. Рижкової [15], присвячених, передусім, аналізу музичної освіти на Слобожанщині.

Детальне дослідження, що дозволяє розглянути генезу музичної освіти дітей та молоді на Слобожанщині, зважаючи на сучасні реалії, є актуальним та необхідним.

Метою статті є дослідження особливостей розвитку музичної освіти дітей та молоді на Слобожанщині в історичній ретроспективі.

Об'єктом дослідження є музична освіта дітей та молоді на Слобожанщині, а предмет - особливості музичної освіти дітей та молоді на Слобожанщині у її традиційних та новочасних означеннях.

Основний матеріал. Формування у суспільстві сприятливих соціокультурних кондицій за теперішніх умов є не тільки доречним, а й необхідним для розвитку музичної освіти учнівської та студентської молоді, а через це - піднесення культури й духовності усього населення сучасної України та її регіонів.

Шляхи розв'язання окресленого завдання знаходимо в багатих історико-культурних традиціях Слобожанського краю, розвиток музичної освіти якого складався завдяки спільній діяльності професійних музикантів, аматорів, творчих колективів, щодо здійснення музично-просвітницької діяльності серед населення, залучення усіх верств до участі у масових формах музичної діяльності, підтримці ініціативних педагогів-ентузіастів музичної освіти дітей та молоді, розвою позашкільної та позааудиторної музичної діяльності здобувачів освіти.

Підкреслимо, що ґрунтом для розвитку багатої музичної спадщини Слобожанського краю виступали його етнокультурні особливості: вигідне географічне положення й самобутні демократичні риси соціального устрою; територіальне розташування на сприятливій для торгово-культурного обміну території, що здійснило вплив на активний історичний соціальний та культурний її розвиток, визначаючи регіональну полікультурну специфіку, зокрема, оригінальні музично-освітні традиції.

Головним адміністративним осередком і культурним центром Слобожанщини став Харків, максимально вигідне територіальне розташування якого й орієнтованість населення на потужний прояв громадської активності у педагогічній діяльності та мистецькому житті, здійснили вплив на прогрес економіки та культури в усій Слобожанщині.

Здійснений аналіз історико-педагогічної, музичної літератури дозволив нам виділити етапи розвитку музичної освіти на Слобожанщині. Критеріями для періодизації процесу розвитку музичної освіти краю виступали: теоретична розробка музично- просвітницьких ідей; видозміна соціально-культурних умов у регіоні; кількісне та якісне зростання мережі навчальних закладів диференційованих типів і щаблів, у яких впроваджувалася музична освіта; імплементація нормативного забезпечення, зміна мети й завдань музичної освіти дітей та молоді.

На основі даних критеріїв на рисунку 1 відображено етапи розвитку музичної освіти на Слобожанщині (сформовано авторами на основі джерела [2]).

Перший етап (1850 - 1883 рр.)	Другий етап (1884 - 1917 рр.)
Даний етап становлення музичної освіти характеризується: - активізацією теоретичних та емпірично- педагогічних пошуків шляхів запровадження загальної музичної освіти дітей та молоді у навчальних закладах усіх ланок; - загостренням питань підготовки музично- освічених педагогічних кадрів; - розбудовою мережі диференційованих типів закладів в усіх освітніх ланках, де в багатьох із них емпіричним шляхом було запроваджено викладання співу та музикування, хоча проблема створення нормативно-методичного підґрунтя для цього ще не вирішувалася на державному рівні; - майже в усіх типах навчальних закладів спів залишався додатковим предметом, введення якого до начального плану й розробка методичного забезпечення покладалися на місцеві адміністрації закладів.	Даний етап розвитку музичної освіти відзначається: - вдосконаленням нормативно методичного та організаційно-змістового забезпечення музичної освіти у закладах освіти диференційованих типів; - професіоналізацією музично- педагогічної та музичної освіти у регіоні. - кількісним розширенням мережі диференційованих типів закладів в усіх освітніх ланках, у яких було запроваджено викладання співу та музикування. - активізацією процесу внормування музичної освіти на державному рівні у диференційованих навчальних закладах, результат якого особливо помітно позначився у початковій ланці, де було розроблено нормативно-методичне підґрунтя викладання співу й музикування.

Рис. 1. Етапи розвитку музичної освіти на Слобожанщині

Перший етап (1850 - 1883 рр.) становлення музичної освіти на Слобожанщині характеризувався соціально-економічними та культурно-освітніми змінами в регіоні, які були взаємопов'язані з підготовкою та імплементацією реформи стосовно скасування кріпацтва та подальшим становленням у суспільній і педагогічній думці й розвитком в регіональній освітній практиці концепції культурного піднесення та просвіти народу.

Відзначимо, що бурхливий розвиток мережі закладів освіти, становлення диференційованих їх типів, упровадження в них музичної освіти відбувалося на Слобожанщині саме у 50-80-х роках ХІХ ст. Так, у регіоні, в якому вже діяв Харківський імператорський університет, у цей період активно відкривалися заклади різних ланок освіти - Харківське жіноче єпархіальне училище (1854 р.), педагогічні курси при Харківському повітовому училищі (1865 р.), Харківський ветеринарний інститут (1873 р.) реальні чоловічі гімназії (з 1873 р.), учительська семінарія у Вовчанську (1874 р.), жіночі гімназії та прогімназії відомств Імператриці Марії, МНО, Святого Синоду.

Важливо наголосити, що дослідження широкого кола історико- педагогічних джерел [1; 6; 16; 17] показує, що на першому етапі відбувалося активне упровадження музичної освіти дітей та молоді у навчальні заклади усіх типів і ланок. Цей процес супроводжувався дискутуванням і пошуком шляхів розв'язання педагогічною громадськістю, педагогами, церковними регентами, досвідченими викладачами музики, які працювали у закладах освіти диференційованих ланок, проблем, які існували під час становлення музичної освіти в регіоні, а саме - потреба державного унормування та розробка навчальних програм музичної освіти учнів; нестача підготовлених учителів музики та керівників хорів; обмеженість методичної підтримки викладання співу в школі тощо.

На чолі музично-просвітницького руху на Слобожанщині стояв Харківський імператорський університет. Саме цей заклад на першому етапі розвитку музичної освіти отримує статус провідного центру розвитку музично-просвітницької думки, залишаючись протягом усього досліджуваного періоду одним із провідних закладів вищої освіти Слобожанщини. У наукових джерелах відзначається, що Харківський імператорський університет був не тільки центром освітньої системи краю, а й головним культурним осередком регіону, оскільки його наукова та культурно-просвітницька діяльність здійснювала вагомий вплив на розвиток культурно-освітнього життя регіону [6, 117].

Для розвитку музичної освіти Слобожанщини у другій половині ХІХ ст. важливим було те, що у діяльності університету було накопичено певний досвід організації музичної освіти молоді, оскільки його навчально-виховний процес від початку заснування було скеровано на сприяння естетичному розвитку студентства. У "Предначертаниях про Харьковский университет", складених його засновником В. Каразіним, відзначалося, що "пристойно вихована людина" повинна отримати в університеті якісну всебічну естетичну підготовку (наставлятись у малюванні, музиці, танцях, гімнастиці), для забезпечення якої у штаті університету передбачалося три вчителі з мистецьких дисциплін.

Слід зазначити, що музичну освіту студенти університету отримували, у переважній більшості, у вільний від навчання час. До середини 50-х рр. ХІХ ст. у закладі функціонували музичні класи, пізніше - студентські співацькі колективи і музичний оркестр. Тож музичне мистецтво було в університеті одним із важливих засобів підвищення рівня загальної культури молоді. Безперечно, даному процесу сприяли й високий культурно-професійний рівень та активна життєва позиція викладачів університету.

Вагомий вплив на розвиток музичної освіти регіону мало відкриття у 1864 р. у Харкові відділення Імператорського Російського музичного товариства (далі - ІРМТ), яке очолив скрипаль, вихованець Празької консерваторії, активна й творча людина - С. Неметц. Протягом перших двох років існування відділення було організовано 14 концертів (у цих заходах іноді брали участь понад ста виконавців), до яких залучались діючі у місті хорові колективи, педагоги навчальних закладів, які були майстерними музикантами, місцеві маестро [8, 187-189].

У 1871 р. при Харківському відділенні ІРМТ за ініціативою І. Слатіна було відкрито музичні класи, на базі котрих у 1883 р. засновано один із провідних середніх навчальних закладів регіону, який надавав професійну музичну освіту, - Харківське музичне училище, з метою підготовки оркестрових виконавців, капельмейстерів, концертних співаків, оперних артистів, композиторів і вчителів музики [17, 341].

Також, досліджуючи розвиток музичної освіти у регіоні, слід згадати й діяльність гімназій, що можуть розглядатися як важливі освітні осередки, в яких реалізовувалося культурно-музичне виховання дітей та молоді, накопичувався музично-виховний досвід, що сприяло подальшому розвитку музичної освіти на Слобожанщині. Найбільш знаною була Перша чоловіча гімназія, яка мала статус класичної, де навчалися в основному діти дворян та чиновників [7, 16], що сприяло протекції в ній традицій широкої естетично зорієнтованої, зокрема, й музичної освіти.

Підкреслимо, що при гімназіях існували церкви або гімназії відкривалися біля храмів, для потреб яких формувалися гімназійні хори православної духовної музики з різновіковим контингентом виконавців [7, 103]. У приміщенні Третьої чоловічої гімназії існував домовий храм, де співав церковний хор, сформований із юнаків- гімназистів, було засновано оркестр із струнних і духових інструментів [17, 411-412].

Відзначимо внесок у розвиток і становлення музичної освіти на Слобожанщині й діяльність закладів, які надавали освіту жінкам, хоча жіноча освіта була менш розвинутою у цей час, ніж чоловіча, що було зумовлено соціально-економічними і політичними реаліями. Протягом тривалого часу майже єдиним середнім закладом освіти для жінок на Слобожанщині залишався Інститут шляхетних дівчат, сформований у Харкові ще у 1812 р. за ініціативи дворянського Товариства благодійності як приватний заклад. Вихованки інституту опановували різні науки, мистецтво, рукоділля і спів, а заняття з музики реалізовувалися за бажанням учениць і за окрему платню. При цьому, для проведення занять музикою та італійськими співами у навчальному плані було відведено значну кількість годин [14, 29]. Оскільки музичні заняття вихованок залишались необов'язковими, про важливе місце, яке займала музика у навчально-виховному процесі Інституту і високу потребу місцевого населення у розвитку жіночої музичної освіти на Слобожанщині, свідчить готовність батьків учениць сплачувати за їхню музичну освіту [15, 126; 17, 416].

Важливим є той факт, що викладання співу запроваджувалось навіть у закладах нижчої ланки освіти - народних школах Слобожанщини. Так, співи викладались в Мерефянській народній школі, що надавала освіту значній чисельності сільських дівчат. Також в Харківській Олександрівській безкоштовній школі, що була заснована у 1864 р. й мала на меті поширення грамотності серед дівчат і молодих жінок [12, 33]. За розпорядженням керівництва школи для розвитку морально-релігійних почуттів учениць, крім обов'язкових уроків, проводилися позаурочні заняття співу, що сприяло розвитку музичної культури вихованок.

На другому етапі (1884 - 1917 рр.) розвиток музичної освіти здійснювався за кондицій значного соціоекономічного піднесення та культурно-освітнього розвитку Слобідського краю. Потрібно зазначити, що у цей період розвиток музичної освіти реалізовувався у русі актуальної для даного періоду часу ідеї гуманізації освіти, зокрема шляхом обов'язкового застосування мистецтва, особливо музичного у процесі навчання й виховання дітей та молоді, активного обговорення вченими й педагогами-практиками (С. Миропольський, О. Нікольський, С. Русова, П. Щуровський й ін.) та діячами музичного мистецтва (М. Верховинець, М. Леонтович, М. Лисенко, К. Стеценко й ін.) питань педагогічного та методичного забезпечення високоякісної музичної освіти учнів.

Аналіз історико-педагогічних джерел дає змогу констатувати, що на другому етапі розвитку музичної освіти на Слобожанщині сформувалася досить розвинена мережа закладів освіти, наголосимо, усіх рівнів.

Саме у цей період музично-просвітницька діяльність викладачів, студентів, випускників закладів вищої освіти Харкова, які складали місцеву інтелігенцію, стала суттєвим фактором розвитку музичної освіти у регіоні. 1888 р. відзначився проведенням у Харкові великої чисельності благодійницьких заходів, зокрема концертів на користь малозабезпечених студентів музичного училища, на підтримку діяльності просвітницьких товариств тощо. У концертах брали участь талановиті студенти, виступав студентський хор та оркестр музичного гуртка Харківського університету [4; 5; 9].

Також на другому етапі розвитку музичної освіти на Слобожанщині спостерігався розквіт діяльності творчих об'єднань, студентських гуртків, студій, ансамблів і хорів, на чолі яких стояли місцеві ентузіасти. Так, поширенню музичних знань серед студентської молоді сприяла діяльність харківського музичного гуртка, який організував П. Кравцов. Учасники музичного гуртка брали участь у міських концертах та спектаклях. За ініціативою П. Кравцова у місті були сформовані симфонічний оркестр, оркестри мандоліністів та балалаєчників, робітничі хори, а також організовані виступи оперних труп та окремих солістів у сільських районах Харківської губернії [17, 342].

Важливо підкреслити, що другий етап розвитку музичної освіти позначився й значним розвитком хорової музичної діяльності. З-поміж студентської та учнівської молоді було багато шанувальників хорового, оперного, музично-інструментального мистецтва. У другій половині ХІХ ст. - на початку ХХ ст. до Харкова на гастролі часто запрошувалися видатні диригенти, композитори, піаністи, скрипалі, співаки О. Глазунов, М. Іпполітов-Іванов, А. Рубінштейн, М. Рубінштейн, С. Танєєв, П. Чайковський, Ф. Шаляпін та багато інших. Симфонічні концерти проводилися у залах Дворянського зібрання та музичного училища, а камерні концерти часто проходили у суспільній бібліотеці [17, 341]. Дані творчі події музичного життя

Харкова реалізовували вагомий вплив на формування музично- естетичних смаків студентської молоді, ознайомлювали харків'ян із видатними досягненнями світового мистецтва.

Необхідно відзначити, що розвитку музичної освіти студентської молоді на Слобожанщині багато у чому сприяла діяльність музичних товариств, зокрема, сформованого ще на першому етапі Харківського відділення ІРМТ, яке на другому - очолив активний популяризатор музичної освіти І. Слатін; Харківського товариства любителів оркестрової та камерної музики, яким керував М. Тихонов; товариства шанувальників хорового співу на чолі з М. Новіковим. Останнє було засновано у Харкові в 1895 р. й мало на меті розвиток і розповсюдження хорового співу серед населення шляхом влаштування концертів і музичних зборів [13, 1].

Наприкінці ХІХ ст. на Слобожанщині сформувалася особливо сприятлива атмосфера для розвитку професійної музичної освіти: активізувалося музичне життя, формувалися осередки музичної культури; широко розгорнулася просвітницька діяльність, відкритого ще на першому етапі, спеціального закладу музично-професійної освіти - Харківського музичного училища.

Аналіз педагогічної теорії і практики розвитку музичної освіти у навчальних закладах Слобожанщини у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст., результати якого репрезентовано вище, дозволив дійти висновку про те, що теоретично обґрунтовані ідеї та практичний досвід музичної освіти вже частково знайшли своє творче продовження й втілення у сучасній педагогічній діяльності. Наприклад, музичні заняття та уроки музики входять сьогодні до навчально-виховних програм дошкільних та середніх загальноосвітніх навчальних закладів; позакласна, позашкільна та позааудиторна музична діяльність є невід'ємною частиною освітнього процесу навчальних закладів усіх ланок; студентам вищої школи диференційованих спеціальностей викладаються класифіковані спецкурси музично-естетичного спрямування; особлива увага скеровується музичній освіті майбутніх педагогів; розвивається музично-професійна підготовка студентів у музичному училищі ім. Б.М. Лятошинського та Харківському національному університеті мистецтв ім. І.П. Котляревського, де зберігаються такі традиційні форми музичної освіти, як відкриті іспити, звітні концерти викладачів і студентів, участь талановитої молоді в музичних заходах тощо.

Таким чином, активному піднесенню музичної освіти дітей та молоді на Слобожанщині сприяли розвиток церковного хорового і сольного співу, інструментальної камерної та симфонічної творчості, активна діяльність музичного театру, диференційовані форми музичної просвіти.



Висновки

Проаналізувавши особливості розвитку музичної освіти дітей та молоді на Слобожанщині, ми дійшли висновку, що низка цінних музично-освітніх надбань, накопичених у педагогічній теорії та практиці досліджуваного періоду, вимагають подальшої науково-педагогічної розробки та впровадження у навчально- виховний процес закладів освіти різного рівня. Застосування позитивного досвіду є цінним тому, що акумуляція ідей розвитку музичної освіти на Слобожанщині у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. відбувалася на тлі становлення нових демократичних концепцій суспільного устрою, реалізація яких забезпечувала виховання вільної людини високої духовно-естетичної самосвідомості та культури.

Проведений аналіз показав, що важливою передумовою для розвитку музичної освіти Слобожанщини стало переплетення у музичній культурі краю традиційного народного музичного фольклору слобожан, церковної співочої культури та інструментальної світської музики. Визначальним у формуванні провідних орієнтирів розвитку музичної освіти регіону був також вплив гуманістичних релігійно-просвітницьких доктрин і традицій, що існували на Слобожанщині. Практичне значення проведеного дослідження полягає в тому, що висновки та рекомендації, розроблені авторами та запропоновані в статті, можуть бути використані для поглибленого аналізу особливостей розвитку музичної освіти дітей та молоді на Слобожанщині.

Перспективи дослідження. Подальші дослідження можуть бути спрямовані на вдосконалення сучасної музичної освіти на основі аналізу ефективних методик музичної освіти дітей та молоді на Слобожанщині минулого століття, що дасть змогу активно стимулювати розвиток сучасної музичної освіти.



Список використаних джерел і літератури

1. Грищенко Т.А. Становлення і розвиток музично-естетичного виховання в гімназіях України (ХІХ - початок ХХ ст.) : автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 "Загальна педагогіка та історія педагогіки" / Інститут проблем виховання АПН України. К., 1998. 16 с.

2. Данилюк М.М. Розвиток музичної освіти на Слобожанщині (друга половина ХІХ - початок ХХ століття): дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01. ХНПУ ім. Г.С. Сковороди. 2015. 203 с.

3. Журнал очередного Лебединского уездного земского собрания за 1906 год. Лебедин, 1907. С. 615.

4. Концерт в пользу Общества распространения в народе грамотности. Южный край. 1888. 28 февраля. С. 3.

5. Концерт и танцевальный вечер в пользу Общества взаимного вспоможения приказчиков. Южный край. 1888. 26 февраля. С. 4.

6. Кравченко Т.М. Розвиток початкової освіти на Харківщині в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. : дис. ... канд. іст. Наук: 07.00.01. Харківський державний ун-т., 1999. 239 с.

7. Лутаєва Т.В. Теорія та практика організації освіти учнів у гімназіях Харкова другої половини ХІХ - початку ХХ ст. : дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01. ХДПУ ім. Г.С. Сковороди. 1998. 198 с.

8. Михайличенко О.В. Освітньо-педагогічні аспекти розвитку української музичної культури другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Суми, 2005. 292 с.

9. Музыкальные заметки. Южный край. 1888. 6 февраля. С. 3.

10. О внедрении преподавания пения и музыки в учебных заведениях. Циркуляр по Харьковскому учебному округу. 1889. № 3. С. 15.

11. О мерах к лучшей постановке преподавания пения в гимназиях, прогимназиях и реальных училищах (26 ноября 1890 г.) : приложение к циркуляру по Харьковскому учебному округу за 1890 год. Циркуляр по Харьковскому учебному округу. 1891. С. 14-15.

12. Отчет директора начальных училищ Харьковской губернии о состоянии учебных заведений за 1887 год. Харьков, 1888. 62 с.

13. Отчет о деятельности Харьковского общества любителей хорового пения с 1 сентября 1902 г. по 1 сентября 1903 года. Харьков, 1903. 15 с.

14. Педагогічна Харківщина: довідник / під ред. В.І. Лозової, І.Ф. Прокопенка. Харків: Видавництво Круглова, 1997. 160 с.

15. Рижкова М.С. Освіта жінок у Харківській губернії : історико -педагогічний аспект. Харків: УІПА, 2013. 210 с.

16. Рідний край: навч. посіб. з народознавства / [ред. І.Ф. Прокопенко; АПН України, ХДПУ ім. Г.С. Сковороди]. Харків, 1999. 526 с.

17. Розвиток народної освіти і педагогічної науки на Харківщині / [упоряд.

18. І.Ф. Прокопенко, В.І. Євдокимов, В.В. Корнілов]. Харків, 1992. 334 с.

19. Хроника. Эстетика в воспитании. Вестник воспитания. 1890. № 4. С. 73.

20. References:

1. Hryshchenko, T.A. (1998). Formation and development of musical and aesthetic education in the gymnasiums of Ukraine (XIX - beginning of XX centuries): Extended abstract of candidate's thesis. Instytut problem vykhovannia APN Ukrainy [in Ukrainian].

21. Danyliuk, M. M. (2015). Development of musical education in Slobozhanshchyna (second half of the 19th - beginning of the 20th century). Extended abstract of candidate's thesis. KhNPU im. H.S. Skovorody [in Ukrainian].

22. Zhurnal ocherednogo Lebedinskogo uezdnogo zemskogo sobraniya za 1906 god. (1907). Lebedin. 615 [in Russian].

23. Kontsert v polzu Obschestva rasprostraneniya v narode gramotnosti. (1888). Yuzhnyiy kray. 28 feb., 3. [in Russian].

24. Kontsert i tantsevalnyiy vecher v polzu Obschestva vzaimnogo vspomozheniya prikazchikov (1888). Yuzhnyiy kray. 26 feb., 4 [in Russian].

25. Kravchenko, T.M. (1999). The development of primary education in the Kharkiv region in the second half of the 19th - at the beginning of the 20th century. KhSU, 239 [in Ukrainian].

26. Lutaieva, T. V. (1998). Theory and practice of organizing the education of pupils in Kharkiv gymnasiums in the second half of the 19th and early 20th centuries. KhDPU im. H.S. Skovorody [in Ukrainian].

27. Mykhailychenko, O.V. (2005). Educational and pedagogical aspects of the development of Ukrainian musical culture in the second half of the 19th and early 20th centuries. Sumy, 292 [in Ukrainian].

28. Muzyikalnyie zametki. (1888). Yuzhnyiy kray. 6 feb., 3 [in Russian].

29. O vnedrenii prepodavaniya peniya i muzyiki v uchebnyih zavedeniyah. (1889). Tsirkulyarpo Harkovskomu uchebnomu okrugu, 3, 15 [in Russian].

30. O merah k luchshey postanovke prepodavaniya peniya v gimnaziyah, progimnaziyah i realnyih uchilischah (26 nov. 1890) (1891). Tsirkulyar po Harkovskomu uchebnomu okrugu, 14-15 [in Russian].

31. Otchet direktora nachalnyih uchilisch Harkovskoy gubernii o sostoyanii uchebnyih zavedeniy za 1887 g. (1888). Kharkov, 62 [in Russian].

32. Otchet o deyatelnosti Harkovskogo obschestva lyubiteley horovogo peniya s 1 sent. 1902 po 1 sent. 1903. Kharkov (1903), 15 [in Russian].

33. Pedahohichna Kharkivshchyna (1997): dovidnyk. Kharkov: Vydavnytstvo Kruhlova, 160 [in Ukrainian].

34. Ryzhkova, M.S. (2013). Women's education in Kharkiv province: historical and pedagogical aspect. Kharkov: UIPA, 210 [in Ukrainian].

35. Ridnyi krai. (1999): navch. posibnyk z narodoznavstva. Kharkov: KhDPU im. H.S. Skovorody, 526 [in Ukrainian].

36. Rozvytok narodnoi osvity i pedahohichnoi nauky na Kharkivshchyni (1992) / [uporiad. I.F. Prokopenko, V.I. Yevdokymov, V.V. Kornilov]. Kharkov, 334 [in Ukrainian].

37. Hronika. (1890). Aesthetics in education. Vestnik vospitaniya, 4, 73 [in Russian].

Размещено на Allbest.ru