Категорія творчого розвитку викладача в контексті різних освітніх парадигм

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зарубіжний досвід функціонування автономної системи адміністративних судів

Цвіркун Ю.І. --

доктор юридичних наук, доцент кафедри міжнародного та європейського права, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

Yu.I. Tsvirkun --

doctor of juridical sciences, associate professor of international and European law department Vadym Hetman Kyiv Economic National University (54/1 Peremohy Square, Kyiv, 03057, Ukraine)

У статті здійснено дослідження зарубіжного досвіду функціонування автономної системи адміністративних судів та вироблено обґрунтовані пропозиції щодо запровадження такої системи в Україні. На основі проведеного дослідження зроблено висновок, що «автономна» система адміністративних судів має низку переваг над іншими моделями адміністративної юстиції, зокрема, вузька спеціалізація суддів спонукає до підвищення рівня їх професіоналізму; автономність системи позитивно впливає на єдність судової практики, усуває розбіжності у правових позиціях; відокремлена система сприяє оперативності діяльності адміністративного суду тощо. Все це забезпечує справедливе та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин та ефективний захист прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Наголошується, що виділення системи адмінсудів від загальних судів є логічним етапом завершення її створення в Україні.

Ключові слова: адміністративні суди, адміністративна юстиція, публічно-правові спори; автономність, реформа.

В статье проведены исследования зарубежного опыта функционирования автономной системы административных судов и выработаны обоснованные предложения по внедрению такой системы в Украине. На основе проведенного исследования сделан вывод, что «автономная» система административных судов имеет ряд преимуществ над другими моделями административной юстиции, в частности, узкая специализация судей побуждает к повышению уровня их профессионализма; автономность системы положительно влияет на единство судебной практики, устраняет разногласия в правовых позициях; обособленная система способствует оперативности деятельности административного суда и т.д. Все это обеспечивает справедливое и своевременное разрешение споров в сфере публично-правовых отношений и эффективную защиту прав, свобод и интересов личности от нарушений со стороны властных полномочий. Отмечается, что выделение системы админсудов от общих судов является логичным этапом завершения ее создания в Украине.

Ключевые слова: административные суды, административная юстиция, публично-правовые споры; автономность; реформа.

Yu.I. Tsvirkun Foreign Experience Regarding Operation of Autonomous System of Administrative

Courts

Keywords: administrative courts, administrative justice, public legal disputes; autonomy, reform.

Постановка проблеми

Проблемні питання функціонування судової системи і її реформування надалі залишаються актуальними. Суди в Україні поступово, але реформуються із урахуванням міжнародних, зокрема європейських стандартів та принципів. Позитивний досвід існування адміністративної юстиції, зокрема, у таких країнах як Франція, Німеччина та інших країнах Європи, сприяв тому, що в незалежній Україні було розроблено та в липні 2005 р. ухвалено Кодекс адміністративного судочинства України та сформовано і введено в дію систему адміністративних судів, що свого часу стало надзвичайно важливою віхою у розвитку права нашої країни, оскільки адміністративна юстиція в усьому світі визнана як найефективніший механізм захисту прав, свобод та інтересів особи від свавілля влади. В 2016-2017 роках змінено Конституцію України в частині норм, які регулюють питання правосуддя, ухвалено новий Закон про судоустрій та статус суддів, а також удосконалено процесуальне законодавство. У лютому 2022 р. прийнято довгоочікуваний Закон України «Про адміністративну процедуру», який закріплює нові правила стосунків приватних осіб із органами публічної адміністрації. Саме на цей Закон покладається надія впорядкування процедури взаємовідносин між фізичними та юридичними особами і органами влади, їх посадовими та службовими особами. Разом з тим, розпочата реформа, завершення якої від України вимагають європейські інституції як від держави, яка має намір вступити до Європейського Союзу (далі - ЄС), може увінчатись успіхом тільки за умови, коли міжнародні стандарти і принципи будуть впроваджені в нашій країні в усі сфери публічного життя, а доступ до справедливого правосуддя буде гарантованим.

Актуальність досліджуваної теми зумовлюється тим, що процес інтеграції України доєвропейського правового простору передбачає особливі зобов'язання щодо здійснення кардинальних змін у царині захисту прав людини, в тому числі і у сфері забезпечення міжнародних стандартів у сфері доступу особи до правосуддя.

Забезпечення верховенства права, справедливого суду та дотримання базових прав людини є невід'ємними складовими політичних вимог для вступу України до ЄС. Щоб відносини між особою і суб'єктами владних повноважень базувалися на філософії неухильного дотримання останніми фундаментальних прав і свобод людини, Україна має якнайшвидше імплементувати міжнародно-правові норми та запровадити правові механізми, які передбачені міжнародними документами.

Прийняття Верховною Радою України законодавчого акту про адміністративну процедуру передбачає трансформацію у царині публічного адміністрування та модернізацію органів публічної влади. При цьому адміністративна процедура є механізмом, який має прямий вплив на адміністративну юстицію. Звідси необхідність вивчення міжнародного досвіду реалізації на практиці адміністративно- процедурних та адміністративно-процесуальних норм права та функціонування органів, які вирішують публічно-правові спори.

Аналіз наукових досліджень і публікацій. Питанням проблематики відокремлення системи адміністративних судів від загальних судів (які розглядають приватноправові спори та справи про кримінальні правопорушення) присвячені праці науковців В. Авер'янова, В. Бевзенка, Н. Блажівської, С. Войнолович, І. Коліушка, Р. Куйбіди, О. Кузьменко,В. Кравчука, А. Монаєнка, О. Нечитайла, О. Пасенюка, В. Перепелюка,Г. Рижкова, М. Смоковича, В. Тимощука, М. Цуркана. В. Шишкіна та інших. Однак дана проблема залишається актуальною, а тому потребує більш комплексного вивчення та подальших досліджень.

Метою статті є дослідження зарубіжного досвіду функціонування автономної системи адміністративних судів та вироблення обґрунтованих пропозицій щодо запровадження такої системи в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження

Адміністративна юстиція сформувалася на Заході в другій половині XIX ст. і посіла автономне місце у традиційній системісудочинства. В адміністративно-процесуальному порядку розглядаються й вирішуються, зокрема, публічно-правові спори між сторонами, які перебувають у відносинах панування - підпорядкування.

Правовий результат вирішення органом адміністративної юстиції конфлікту в сфері публічного адміністрування - визнання недійсним та скасування неправомірного правового акту. Однак існують певні відмінності у порядку розгляду адміністративних спорів, їх вирішенні та виконанні рішень у відповідних справах.

У літературі намітилися три основні тенденції у розумінні адміністративної юстиції. Адміністративна юстиція розуміється як: 1) особливий порядок вирішення адміністративно- правових спорів судами та іншими уповноваженими на те державними органами1998. - Т.1: А-Г. - С. 47; Стефанюк В.С. Адміністративна юстиція як провідна форма судового захисту прав громадян // Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер`янова. - К.: Виданичий Дім “Ін-Юре”, 2002. - С. 218;

З огляду на перший підхід, то згідно із ним публічно-правові спори можуть вирішуватись як судами, так і квазісудовими органами. Згідно із другим - такі спори вирішуються виключно судами, але не лише спеціалізованими. І третій підхід передбачає, що адміністративна юстиція розглядається як діяльність виключно спеціалізованих адміністративних судів.

Нині поширена думка про те, що існуюча в сучасних зарубіжних країнах адміністративна юстиція, з певною умовністю, поділяється на дві такі моделі: 1) модель, що характерна для Франції та країн, які запозичили її правову систему; 2) модель, що властива Німеччині й країнам, у яких домінує вплив німецького права.

Адміністративна юстиція Франції має специфічні особливості, зумовлені тим, зокрема, що вона бере свій початок з правління Наполеона:від створення ним у 1799 р.

Державної Ради, а в подальшому - рад префектур, яким поступово передавалися судові повноваження. Державна Рада створювалась як дорадчий орган при уряді, якому було надано законодавчі повноваження. Згодом вона почала виконувати управлінські функції і розглядати скарги приватних осіб на дії органів управління. Отже, вона поступово перетворилася на повноцінний судовий орган.

Нині Державна Рада виконує обидві функції - суду й консультаційного органу. При цьому вона є одночасно судом першої інстанції, апеляційною та касаційною інстанцією щодо рішень адміністративних трибуналів. Після реформування французької системи адміністративної юстиції у 1987 р. повноваження Державної Ради були дещо зменшені внаслідок появи триланкової системи адміністративної юстиції. Було створено проміжну інстанцію між адміністративними трибуналами й Державною Радою - апеляційну інстанцію з адміністративних справ. Нові суди розглядають апеляції щодо рішень адміністративних трибуналів першої інстанції [2, с. 547].

Основним законом про адміністративну юстицію Франції є Кодекс про адміністративну юстицію, відповідно до якого судами загальної адміністративної юрисдикції у Франції є адміністративні трибунали (перша інстанція), апеляційні адміністративні суди (друга інстанція) та Державна рада (діє як суд касаційної, а також першої і другої інстанцій). Згідно зі статтями L. З і L. 222-1 Кодексу, судові рішення в адміністративних справах ухвалюються колегіально, крім винятків, зроблених, зважаючи на об'єкт спору або природу питань, що розглядаються. Колегії суддів утворюються в непарному складі [1, с. 207].

Французька доктрина адміністративної юстиції виходить з того, що статус судді адміністративного суду містить певні умови, які дозволяють підтримувати органічні зв'язки між суддею з адміністративних справ й адміністрацією. Водночас це забезпечує більш компетентне вирішення адміністративних справ. Ці зв'язки багатофазні. Вони виникають уже при доборі кадрів для адміністративної юстиції. Добір проводиться з випускників Національної адміністративної школи, у якій майбутні судді адміністративних судів навчаються разом із майбутніми чиновниками [1, с. 42].

У Федеративній Республіці Німеччини адміністративна юстиція почала формуватися на початку XIX ст. Розмежування права на приватне і публічне призвело, з одного боку, до обмеження компетенції (підсудності) звичайних судів, а з іншого - до виникнення адміністративної юстиції, тобто органів контролю за управлінням. Зразком для наслідування став французький досвід здійснення такого контролю через Державну Раду.

На відміну від французької системи, для якої характерне насамперед здійснення судом об'єктивного контролю стосовно норм, що застосовуються, німецька адміністративна юстиція створена для забезпечення передусім судового захисту прав громадян. Адміністративна юстиція визначається як правосуддя (судочинство) з питань публічного управління, що не збігаються з підсудністю конституційних судів [2, с. 543].

Положенням ФРН про адміністративне судочинство від 21.01.1960 р. визначено, що судами адміністративного судочинства в землях є адміністративні суди та вищий адміністративний суд відповідної землі, на рівні Федерації - Федеральний адміністративний суд з місцем знаходження в Лейпцигу. Вищий адміністративний суд та Федеральний адміністративний суд складаються з голови суду і головуючих та інших суддів у необхідній кількості [1, с. 263].

Як можемо проаналізувати, вітчизняна побудова системи адміністративних судів має відмінності від класичних моделей, які вважаються взірцем адміністративної юстиції. Однак щодо ідеї відокремлення системи адміністративних судів від загальних судів та аргументів на користь такого відокремлення, проголошених ініціативними міжнародними експертами та українськими фахівцями у галузі права, в Україні відчувається певний супротив. Наразі такі думки і аргументи не знаходять сприйняття.

Зарубіжний досвід розвитку системи адміністративних судів вказує на те, що у країнах Європи спостерігається поширення тенденції щодо утворення відокремленої (автономної) системи органів адміністративного судочинства. Автономність системи адміністративних судів є загально розповсюдженим явищем у європейських державах.

Загалом в ЄС нараховується 16 країн, в яких створено окремі від загальної юрисдикції системи судів, що спеціалізуються на вирішенні адміністративних спорів. Залежно від розміру території відповідної країни, ці системи є дво- чи триінстанційними [3]. При цьому моделі «автономної» системи адміністративних судів перейнято низкою країн так званого «соцтабору» - Польща, Литва, Чехія, Болгарія.

Так, «автономна» система спеціалізованих адміністративних судів представлена в таких країнах Європи: Республіка Австрія - вищий орган у сфері адміністративноїюстиції - Верховний адміністративний суд; Республіка Болгарія - вищий орган - Верховний адміністративний суд; Королівство Бельгія - Державна Рада; Грецька Республіка - Державна Рада, Італійська республіка - Державна Рада; Велике Герцогство Люксембург - Адміністративний суд; Литовська Республіка - Верховний адміністративний суд; Королівство Нідерланди - Державна Рада; Федеративна Республіка Німеччини - Федеральний адміністративний суд; Республіка Польща - Верховний адміністративний суд; Португальська Республіка - Верховний адміністративний суд; Фінляндська Республіка - Верховний адміністративний суд; Французька Республіка - Державна Рада; Чеська Республіка - Верховний адміністративний суд; Королівство Швеція - Верховний адміністративний суд; Швейцарська Конфедерація - Федеральний адміністративний суд [4, с. 62].

Противники автономії адміністративної юстиції аргументують, що виведення адміністративних судів з-під вертикалі Верховного Суду унеможливить єдність практики та вирішення міжюрисдикційних конфліктів. Однак ураховуючи європейський досвід, зокрема наведений вище, логічним кроком на шляху розвитку адміністративної юрисдикції має стати її виокремлення від системи судів загальної юрисдикції на чолі з Верховним Судом. Проблема створення відокремленого від Верховного Суду вищого судового органу адміністративної юрисдикції є давно нагальною.

На відміну від зазначених вище моделей, специфічною є також модель, типова для країн, що не визнають відокремленості адміністративного законодавства, - США, Велика Британія та інші країни з англосаксонськими правовими традиціями. У цих державах функції адміністративної юстиції покладено переважно на звичайні (загальні) суди. Судове провадження здійснюється як за скаргами громадян на акти й діяння органів державного управління, так й опосередковано, у процесі постановлення рішень у кримінальних і цивільних справах [1, с. 543]. Окрім зазначених країн система адміністративних судів відсутня в Австралії, Новій Зеландії, Індії, Канаді, Кенії, Данії, Норвегії, Японії. Проте в цих країн діють інші органи адміністративної юрисдикції, які вирішують публічно-правові спори, наприклад, адміністративні трибунали або, як сказано вище, суди загальні.

Загалом, континентальна й англосаксонська системи побудови органів, які вирішують публічно-правові спори, різняться між собою, але тут слід враховувати, що українська правова система належить до романо-германського типу правової сім'ї, тобто до права країн континентальної Європи. Також Україна наразі прагне саме до європейської спільноти.

Причину існування названих моделей можна побачити у відмінних концепціях права, яких дотримуються правові доктрини статутної і прецедентної систем права. Для статутної системи права характерний поділ права на публічне і приватне. У державах, де публічне, насамперед адміністративне, право одержало значний розвиток, поширена думка, що спірні правовідносини у сфері публічного управління повинні вирішуватися автономною юрисдикцією-спеціалізованими адміністративними судами. Адміністративні суди керуються нормами публічного права, тоді як суди цивільної юрисдикції застосовують у першу чергу норми приватного права [1, с. 12].

Противники відокремлення в Україні адміністративних судів від загальних посилаються якраз на досвід цих розвинених країн - США та Великої Британії, але не враховують те, що в цих країнах інша концепція права, аніж в Україні.

Цікавим є досвід арабських країн щодо організації адміністративної юстиції. У Сирії адміністративна юстиція побудована за зразком французької моделі. Вона складається з відокремленої системи судів адміністративної юрисдикції на чолі з Державною радою. В

Єгипті незалежну систему адміністративних судів очолює Верховний адміністративний суд. Єгипетська система побудови адміністративних судів стала зразком для створення аналогічних систем в інших арабських країнах, зокрема в Лівані. У цій країні систему адміністративної юстиції очолює Державна рада [5, с. 60-66].

В більшості країн Далекого Сходу відсутнє чітке виокремлення спеціального ланцюга адміністративних судів, однак присутні окремі характерні риси романської, германської та квазісудової систем [6]. Це стосується, зокрема Індії, Японії, Південної Кореї та Китайської Народної Республіки.

Адміністративний суддя, який часто демонструє свою ліберальну позицію, намагається виправити помилки скаржників та нівелювати їх необізнаність. Це сприяє ускладненню процесу на етапі відкриття провадження у справі в суді. Натомість сторони не можуть впливати на перебіг судового розгляду справи, оскільки ним керує адміністративний суддя. Цілковитий контроль над розглядом справи забезпечує йому інквізиційний характер адміністративного судочинства, який пронизує весь процес [7, с. 133].

Існує безперечна схожість між процедурою судочинства в загальному суді і в суді адміністративному. При цьому адміністративно-судова процедура має і свої невід'ємні ознаки. Водночас адміністративний суддя має у своєму розпорядженні цілий арсенал заходів, які дозволяють йому брати безпосередню участь у збиранні доказів або уповноважувати на це іншу особу.

Процедура в адміністративних судах має слідчий характер, вона являє собою пошук суддею елементів вирішення спору. Суддя залучає до справи відповідача, веде судове розслідування, встановлює строки подання в суд тих чи інших документів, приймає рішення про закриття судового засідання. Крім того, він допомагає заявнику надати докази, що вимагаються від нього [8, с. 280].

«Автономна» (відокремлена від системи судів загальної юрисдикції) система спеціалізованих адміністративних судів або окремі спеціалізовані установи адміністративної юстиції в межах «змішаної» судової системи створені у значній частині країн світу та в переважній частині країн-членів Європейського Союзу. Так, їх запроваджено у країнах Європи (таких як Австрія, Бельгія, Болгарія, Греція, Естонія, Іспанія, Італія, Латвія, Литва, Люксембург, Німеччина, Польща, Португалія, Фінляндія, Франція, Чехія, Швейцарія, Швеція), Азії (напр., Індонезія, Таїланд, Туреччина), Африки (напр., Алжир, Єгипет, Ліван, Малі, Руанда, Сенегал, Туніс та ін.), Америки (напр., Венесуела, Колумбія, Мексика, Уругвай), у Австралії - тобто країнах, що належать до різних правових систем, чиї правові традиції формувалися за різних історичних, економічних, політичних умов [4, с. 60].

Загалом, кожний із названих вище підходів організації адміністративної юстиції має право на існування. Проте «автономна» система адміністративних судів, на нашу думку, має переваги. Зокрема, вузька спеціалізація суддів спонукає до підвищення рівня їх професіоналізму. Автономність системи позитивно впливає на єдність судової практики, усуває розбіжності у правових позиціях. Також відокремлена система сприяє оперативності діяльності адміністративного суду. Все це забезпечує справедливе та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин та ефективний захист прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пункт 10 розділу ІІІ Меморандуму секретаріату щодо відповідності проекту Закону України про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя), прийнятого Європейською комісією за демократію через право під час її 105-го пленарного засідання 1819 грудня 2015 р. (Висновок № 803/2015), передбачає, що Комісія нагадує свою наполегливу рекомендацію щодо скасування вищих спеціалізованих судів, при цьому збереження за адміністративними судами автономності [9]. Тому є незрозумілим, що стало причиною для того, щоб законодавець проігнорував висновки Венеціанської комісії та не врахував жодних обґрунтованих аргументів щодо необхідності відокремлення адміністративних судів в автономну систему.

До чого прислухались законодавці, то це те, що в статті 125 Основного Закону закріпили: «З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди» [10].

Робоча група з питань розвитку законодавства про організацію судової влади та здійснення правосуддя, яка діє у складі Комісії з питань правової реформи, утворена Президентом В. Зеленським, намагалась виправити помилку, допущену при здійсненні реформи 2016-2017 р.р. Зокрема, нею в кінці 2019 р. був представлений і прийнятий за основу проект Концепції удосконалення чинного законодавства про судоустрій, статус суддів, судочинство та суміжні правові інститути, в якій пропонувалося удосконалити організацію судової влади, зокрема, шляхом відділення адміністративних судів для створення автономної трирівневої вертикалі у системі судоустрою України.

Однак під час голосування на засіданні робочої групи ідею відокремлення адміністративних судів підтримали лише 10 членів групи, проти виступило 11 членів. Жодна з пропозицій не набрала більшості голосів [11]. Тому вирішення цього питання, на жаль, було відкладено на невизначений час.

Виділення системи адмінсудів - це не тільки логічний етап завершення її створення в Україні, а й забезпечення більшої незалежності адмінсудів як від політики, так і від інших судових інституцій. Крім того, адмінсуди значно відрізняються від судів загальної юрисдикції. Відрізняються процес, принципи, підходи, тому об'єднувати адмінсуди із судами загальної юрисдикції некоректно і з точки зору специфіки їхньої роботи [12]. Тому до питання запровадження автономної системи адміністративних судів та створення відокремленого від Верховного Суду вищого судового органу адміністративної юрисдикції нам ще доведеться повернутися.

Висновки

Таким чином, у результаті проведеного дослідження слід відмітити, що адміністративна юстиція в усьому світі визнана як найефективніший механізм захисту прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. «Автономна» (відокремлена від системи судів загальної юрисдикції) система спеціалізованих адміністративних судів або окремі спеціалізовані установи адміністративної юстиції в межах «змішаної» судової системи створені у значній частині країн світу та в переважній частині країн-членів Європейського Союзу. Разом з тим, на основі проведеного дослідження вважаємо доцільним зробити висновок, що «автономна» система адміністративних судів має низку переваг над іншими моделями адміністративної юстиції, зокрема, вузька спеціалізація суддів спонукає до підвищення рівня їх професіоналізму; автономність системи позитивно впливає на єдність судової практики, усуває розбіжності у правових позиціях; відокремлена система сприяєоперативності діяльності адміністративного суду. Все це забезпечує справедливе та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин та ефективний захист прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Список використаних джерел

1. Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України / авт. -упоряд. І. Б. Коліушко, Р. О. Куйбіда. К.: Факт, 2003. 535 с.

2. Адміністративне право України. Академічний курс: підруч.: у 2 т.: / ред. кол.: В. Б. Авер'янов (голова) та ін. К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. Т. 1: Загальна частина. 2007. 592 с.

3. Створення автономної системи адмінсудів можливе лише за належності політичної волі. Юридична газета №18(464) від 06 травня 2015 року. URL: https://yur-gazeta.com/interview/stvorennya- avtonomnoyi-sistemi-adminsudiv-mozhlive-lishe-za-nalezhnosti-politichnoyi-voli.html (дата звернення:

10.10.2022) .

4. Пилипець С. В. Зарубіжний досвід розвитку автономної системи адміністративних судів. Зміни до Конституції України: реформа судової системи: Збірник матеріалів круглого столу (м. Київ, 2 червня 2014 р.). К.: Ваіте, 2014. 168 с.

5. Монаєнко Антон. Особливості функціонування та розвитку інституту адміністративної юстиції в деяких арабських країнах. Захист прав людини в адміністративному судочинстві: сучасний стан і перспективи розвитку в Україні: Збірник матеріалів міжнародної науковопрактичної конференції, присвяченої 10-річчю процесуальної діяльності адміністративних судів України (м. Київ, 1 - 2 жовтня 2015 року) / За заг. ред. О.М. Нечитайла. К.: Ваіте, 2015. 448 с.

6. Войнолович С. Ю. Зарубіжний досвід організації систем адміністративної юстиції. Порівняльно-аналітичне право. Ужгород, 2013. № 3-2. С. 200.

7. Вігьє Ж. Адміністративна юстиція / перекл. з франц. А. Корнійчука. К.: Конус-Ю, 2008.

160 с.

8. Административное право зарубежных стран:учеб. / под ред.

А. Н. Козырина и М. А. Штатиной. М.: Спарк, 2003. 464 с.

9. Меморандум секретаріату щодо відповідності проекту Закону України про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя), прийнятого Європейською комісією «За демократію через право» від 18-19 грудня 2015 р. (Висновок № 803/2015). URL: http://www.ligazakon.ua. (дата звернення: .

10. Конституція України від 28 червня 1996 р. (зі змінами). URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-D0⁰/oB2%D1%80#Text(дата звернення:.

11. Знов створити Вищий адміністративний суд: навіщо він потрібен. Судово-юридична газета. Публікації. 31 грудня 2019 року. URL: https://sud.ua/ru/news/publication/157970-znov-stvoriti- vischiy-administrativniy-sud-navischo-vin-potriben-c78c77 (дата звернення: 10.10.2022).

12. Нечитайло Олександр. Україна повинна підтримати європейську тенденцію до

автономності адмінсудів. Газета Закон і Бізнес. №28 (1222)11.07 - 17.07.2015. URL:

https://zib.com.ua/ua/117404.html (дата звернення: 10.10.2022).

References

1. Administratyvna yustytsiia: yevropeiskyi dosvid i propozytsii dlia Ukrainy / avt.-uporiad. I. B. Koliushko, R. O. Kuibida. K.: Fakt, 2003. 535 s.

2. Administratyvne pravo Ukrainy. Akademichnyi kurs: pidruch.: u 2 t.: / red. kol.: V. B. Aver'ianov (holova) ta in. K.: TOV “Vydavnytstvo “Iurydychna dumka”, 2007. T. 1: Zahalna chastyna. 2007. 592 s.

3. Stvorennia avtonomnoi systemy adminsudiv mozhlyve lyshe za nalezhnosti politychnoi voli. Yurydychna hazeta №18(464) vid 06 travnia 2015 roku. URL: https://yur-gazeta.com/interview/stvorennya- avtonomnoyi-sistemi-adminsudiv-mozhlive-lishe-za-nalezhnosti-politichnoyi-voli.html (data zvernennia:

10.10.2022) .

4. Pylypets S. V. Zarubizhnyi dosvid rozvytku avtonomnoi systemy administratyvnykh sudiv. Zminy do Konstytutsii Ukrainy: reforma sudovoi systemy: Zbirnyk materialiv kruhloho stolu (m. Kyiv, 2 chervnia 2014 r.). K.: Vaite, 2014. 168 s.

5. Monaienko Anton. Osoblyvosti funktsionuvannia ta rozvytku instytutu administratyvnoi yustytsii v deiakykh arabskykh krainakh. Zakhyst prav liudyny v administratyvnomu sudochynstvi: suchasnyi stan i perspektyvy rozvytku v Ukraini: Zbirnyk materialiv mizhnarodnoi naukovopraktychnoi konferentsii, prysviachenoi 10-richchiu protsesualnoi diialnosti administratyvnykh sudiv Ukrainy (m. Kyiv, 1 - 2 zhovtnia 2015 roku) / Za zah. red. O.M. Nechytaila. K.: Vaite, 2015. 448 s.

6. Voinolovych S. Yu. Zarubizhnyi dosvid orhanizatsii system administratyvnoi yustytsii. Porivnialno-analitychnepravo. Uzhhorod, 2013. № 3-2. S. 200.

7. Vihie Zh. Administratyvna yustytsiia / perekl. z frants. A. Korniichuka. K.: Konus-Iu, 2008. 160 s.

8. Admynystratyvnoe pravo zarubezhnikh stran: ucheb. / pod red. A. N. Koziryna y M. A. Shtatynoi. M.: Spark, 2003. 464 s.

9. Memorandum sekretariatu shchodo vidpovidnosti proektu Zakonu Ukrainy pro vnesennia zmin do Konstytutsii Ukrainy (shchodo pravosuddia), pryiniatoho Yevropeiskoiu komisiieiu “Za demokratiiu cherez pravo” vid 18-19 hrudnia 2015 r. (Vysnovok № 803/2015). URL: http://www.ligazakon.ua. (data zvernennia:

10.10.2022) .

10. Konstytutsiia Ukrainy vid 28 chervnia 1996 r. (zi zminamy). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text (data zvernennia:

10.10.2022) .

11. Znov stvoryty Vyshchyi administratyvnyi sud: navishcho vin potriben. Sudovo-iurydychna hazeta. Publikatsii. 31 hrudnia 2019 roku. URL: https://sud.ua/ru/news/publication/157970-znov-stvoriti- vischiy-administrativniy-sud-navischo-vin-potriben-c78c77 (data zvernennia: 10.10.2022).

12. Nechytailo Oleksandr. Ukraina povynna pidtrymaty yevropeisku tendentsiiu do avtonomnosti adminsudiv. Hazeta Zakon i Biznes. №28 (1222) 11.07 - 17.07.2015. URL: https://zib.com.ua/ua/117404.html (data zvernennia: 10.10.2022).

Размещено на Allbest.ru