Лекція-наставництво як інноваційна форма проведення навчальних занять у закладах вищої освіти

М. Греб звертала увагу на проведення лекції паралельного мікровикладання й стверджувала: "Лекція, що передбачає паралельне мікровикладання, найбільш ефективна в тих випадках, коли є необхідність посилити увагу студентів до навчальної інформації, що з успіхом здійснюється за рахунок зміни лекторів, поєднання різних стилів викладання, техніки читання лекції" [4, с. 196]. Лінгводидакт говорила про наявність таких варіантів проведення лекції, як: 1) викладач і студент обговорюють одну проблему з різних позицій, уточнюючи й доповнюючи один одного; 2) лекцію читають два студенти за матеріалами лекції викладача; 3) лекцію читають викладач і студент почергово; 4) лекцію читають викладач і кілька студентів відповідно до кількості пунктів плану лекції.

Якщо брати до уваги участь здобувача вищої освіти в проведенні бінарної лекції або лекції паралельного мікровикладання, то слухацькою аудиторією переважно є одногрупники студента-співлектора. Однак у сучасних умовах організації освітнього процесу, зокрема студентоцентрованого навчання, продуктивною формою проведення лекцій є навчання студентами старших курсів здобувачів вищої освіти молодших курсів. Вектор такої лекції змінюється, специфіка її підготовки й методика проведення суттєво відрізняються від бінарної лекції та лекції паралельного мікровикладання, відтак з'являються ознаки наставництва, яке сьогодні є достатньо популярним.

"Словник української мови" тлумачить слова наставляти і настановляти так: повчати (спрямовувати, скеровувати на правильний напрям у житті); наставник - вихователь, порадник, учитель і пропонує утворювати іменник наставляння [5, с. 607]. У "Великому тлумачному словнику сучасної української мови" наставляти - "Даючи поради, навчати чогось; повчати"; наставник - "Той, хто дає поради, навчає; порадник, учитель. // Досвідчений працівник, що здійснює шефство над молодими робітниками, робітницями"; наставництво - "Діяльність, що полягає в поданні допомоги порадами, навчанням і т. ін.; заняття наставника. // Форма професійної підготовки і виховання молоді на виробництві, яка здійснюється наставниками" [6, с. 582].

Аналіз наукової літератури дає підстави стверджувати, що українські й закордонні дослідники розглядають наставництво досить різнобічно, зокрема як педагогічну технологію (М. Бойченко, В. Бутенко, О. Купенко, О. Семеног, О. Шаповалова) / педагогічний феномен (Т. Розвадовська) / інструмент сучасної освіти (Н. Гаврилів); сучасну технологію взаємодії (І. Андрощук); навчальне партнерство (L. Tillman); форму міжособистісної взаємодії (О. Безсонова), стратегію супервізії (Ю. Запорожцева); процес навчання й виховання (E. Anderson, A. Shannon); стратегію покращення якості викладання (О. Мілєйко); засіб транслювання фахового досвіду (Н. Кулалаєва); метод навчання і розвитку персоналу, ефективну кадрову технологію (М. Морозова); систему професійної підготовки фахівця (О. Баніт), зокрема педагога (В. Чмир, П. Дзюба, Г. Лях, О. Хмельницька, Л. Ткаченко); метод оптимізації професійного становлення молодих учителів (М. Зембицька); форму соціальної підтримки випускників інтернатних закладів (О. Байдарова); технологію супроводу сиріт і дітей (З. Бондаренко) та ін.

О. Купенко слушно зауважує, що "наставництво (від англ. mentoring) більшою мірою орієнтується на передання досвіду від людини, яка вже пройшла певний життєвий чи професійний шлях, тій, якій цей шлях ще потрібно буде пройти. Тобто наставництво передбачає наявність більш досвідченого фахівця і менш досвідченого, певну нерівність позицій, хоча й ґрунтується на дружній, відкритій взаємодії між ними" [7, с. 40]. Вона засвідчує наявність двох видів наставництва - академічного й наставництва на робочому місці.

Багато з перерахованих вище характеристик наставництва використовується в процесі організації лекційних занять у закладах вищої освіти. Зокрема, це стосується наявності двох суб'єктів освітньої діяльності (більш досвідченого і менш досвідченого), нерівності позицій, висловлювання порад, професійних настанов, формування мотивації та ін.

Лекція-наставництво - нетрадиційний вид лекційного заняття в закладах вищої освіти, який проводиться внутрішніми або зовнішніми стейкголдерами, і призначений для засвоєння теоретичного матеріалу через обмін досвідом (зокрема, педагогічним), поради, настанови тощо. Основними функціями лекції-наставництва є такі:

1) розвивальна функція, що передбачає вплив на розвиток інтелектуальної та емоційної сфери особистості майбутнього вчителя української мови і літератури;

2) професійна функція - створення сприятливих умов для професійного саморозвитку й самовизначення здобувачів вищої освіти;

3) стимулювальна (мотиваційно-ціннісна) функція - формування пізнавальної активності студентів і спонукання їх до творчих пошуків;

4) функція педагогічної підтримки і фасилітації, яка полягає у створенні додаткових умов для адаптування здобувачів до навчання в закладах вищої освіти й підтвердження їхніх переконань стосовно правильності обраного фаху та ін.

З-поміж педагогічних умов проведення лекції-наставництва вирізняємо:

- уміння викладача навчальної дисципліни зорганізувати роботу співлекторів-наставників, наявність між ними співпраці та взаєморозуміння;

- готовність здобувачів вищої освіти академічної групи сприймати співлекторів;

- наявність у співлекторів високого рівня знань, умінь і навичок та / або набутих професійних компетентностей;

- сформованість в осередку навчання (на факультеті, в інституті, університеті) культури спілкування, співпраці, взаємодопомоги;

- специфіка навчальної дисципліни й особливості теоретичного матеріалу, який підлягає для засвоєння через лекцію-наставництво.

Вважаємо, що в межах організації освітнього процесу на освітньо-професійних програмах першого (бакалаврського) рівня вищої освіти наставниками можуть бути внутрішні (студенти старших курсів, здобувачі другого (магістерського) й третього (освітньо-наукового) рівнів вищої освіти) та зовнішні стейкголдери (випускники, професіонали-практики, зокрема вчителі-словесники, роботодавці та ін.). Співлектори наставники повинні мати певний досвід роботи, зокрема педагогічний, достатній рівень знань, умінь і навичок; високий рівень комунікації; бажання надавати консультативну допомогу; сформовані компетентності для навчання інших; здатність і уміння вибудовувати емоційні зв'язки, мотивувати інших, працювати в команді тощо.

У процесі вивчення на першому (бакалаврському) рівні вищої освіти в Кам'янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка освітнього компонента "Вступ до професії вчителя-словесника" (освітньо-професійна програма "Середня освіта (Українська мова і література)") апробували проведення лекції- наставництва з теми "Організація освітнього процесу в закладах вищої освіти" студентами-магістрантами. Погоджуємося з міркуваннями О. Купенко, що відсутність вікової дистанції між здобувачами вищої освіти "сприяє мотивації професійного зростання у всій студентській громаді, адже наставник - один із цієї громади, "свій", такий самий, а значить у всіх є реальна можливість досягти такого рівня" [7, с. 44-45]. На лекційному занятті співлектори-наставники, студенти другого (магістерського) рівня вищої освіти, розповіли про специфіку лекційних занять, особливості підготовки до практичних, семінарських і лабораторних занять, роль консультацій, індивідуальних науково-дослідних завдань та самостійної роботи в структурі освітнього процесу закладу вищої освіти (рис. 1). Студенти першого курсу ставили до лекторів запитання, дізнавалися про специфіку навчання й здобуття фаху "вчитель української мови і літератури", дискутували.

Рис. 1. Лекція-наставництво "Організація освітнього процесу в закладах вищої освіти"

До проведення лекції "Заклад загальної середньої освіти як основне місце професійної діяльності майбутнього вчителя-словесника" було залучено роботодавців - представників Кам'янець-Подільського НВК №3 у складі загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів та ліцею (рис. 2).

Рис. 2. Лекція-наставництво "Заклад загальної середньої освіти як основне місце професійної діяльності майбутнього вчителя-словесника"

Зміст навчальної дисципліни "Вступ до професії вчителя словесника" уможливлює участь у проведенні лекції-наставництва й інших груп стейкголдерів, наприклад, учителів української мови і літератури та випускників (теми "Вимоги до особистості вчителя-словесника", "Педагогічна діяльність учителя української мови і літератури та її специфіка"), гаранта освітньо-професійної програми, завідувачів або представників фахових кафедр (тема "Особливості освітньо-професійної програми "Середня освіта (Українська мова і література)" першого (бакалаврського) рівня вищої освіти"), координатора ЄКТС закладу вищої освіти (тема "Система освіти в Україні. Специфіка європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи") тощо.

У процесі підготовки й проведення лекції-наставництва виділяємо низку етапів. Підготовчий етап передбачає визначення теми заняття, доцільний добір співлекторів-наставників (здобувачі вищої освіти, випускники, досвідчені вчителі- словесники, роботодавці та ін.), налагодження співпраці між лекторами й коригування їхньої підготовки, опрацювання необхідних навчальних і наукових джерел, структурування навчального матеріалу, написання тексту лекції / окремих питань, підготовка презентацій, визначення регламенту лекційного заняття (он- лайнове, офлайнове тощо). На вступному етапі відбувається знайомство із співлекторами, подається коротка розповідь про них (за потреби), оголошуються тема, мета заняття, план, література. Початковий етап лекційного заняття - актуалізація опорних знань, умінь і навичок здобувачів вищої освіти за допомогою використання різних видів бесіди. Завданням основного етапу є викладення теоретичного матеріалу із трансляцією певного досвіду навчальної або професійної діяльності співлекторів. Формулювання висновків за пунктами плану, методичні поради й стимулювання подальших наукових пошуків, відповіді на запитання здобувачів вищої освіти здійснюється на завершальному етапі.

Висновки та перспективи подальших досліджень / conclusions and prospects for further research

Відмова від авторитарної комунікації й панування у процесі проведення лекційних занять педагогіки партнерства, урахування студентоцентрованих площин цілком відповідає вимогам часу й потребам реформування освітянської галузі.

Сьогодні наставництво є визнаною стратегією покращення якості викладання, формою взаємодії здобувачів вищої освіти й компонентом педагогіки співпраці. Отож вважаємо доцільним проведення в закладах вищої освіти лекцій-наставництва. Такі лекції мають переваги як для співлекторів-наставників, так і для студентів та закладу вищої освіти загалом (див. табл. 2).

Таблиця 2