Формування творчого розвитку особистості засобами слухання музики у рефлексіях сучасних учених

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

Кафедра педагогіки та спеціальної освіти

Формування творчого розвитку особистості засобами слухання музики у рефлексіях сучасних учених

Присяжний В.В., аспірант

Анотація

Аналіз сучасних музично-педагогічних досліджень свідчить про зростання уваги вчених до проблеми формування музичного сприймання школярів. Нагромаджено значний науковий і фактичний матеріал, який безпосередньо чи опосередковано відбиває її різноманітні грані. Загальновизначеним стало положення про головну роль музичного сприймання для формування усіх видів музичної діяльності й музичної культури в цілому (Є. Абдулін, О. Апраксіна, Н. Вєтлугіна, Д. Кабалевський, О. Ростовський, В. Черкасов та ін.).

Аналіз наукових досліджень засвідчив, що формування музичного сприймання школярів є провідною проблемою сучасної музичної педагогіки. Вчитель музичного мистецтва має розвинути чутливість дітей до музики, ввести їх у світ краси й добра, відкрити в музиці животворне джерело людських почуттів і переживань. Великого значення у цьому процесі набуває вміла й цілеспрямована музично-виховна робота вчителя.

Ключові слова: музичне сприймання, творче слухання, особистість учня, музика, рефлексії учених.

Annotation

Forming a creative development of specificity by the techniques of listening to music in reflections successful educations

Prysyazhnyi V.V., a graduate student of the Department of Pedagogy and Special Education of Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State Pedagogical University

The priority role for the development of creative specialty lies in musical development and one of the most important tasks, which stands before the teacher in the pledge of the main middle education - musical and aesthetic and creative development of specialty, the formation of musical zdnosti.

An analysis of the current musical and pedagogical studies should be noted about the growing respect of students to the problem of shaping the musical acceptance of schoolchildren. Significant scientific and factual material is heaped up, which is without a middle and indirectly in the middle, breaking through various facets. The main significance was the provision about the main role of musical spriymannya for shaping the current musical activity and musical culture as a whole (Y. Abdulin, O. Apraksina, N. Vetlugina, D. Kabalevsky, O. Rostovsky, V. Cherkasov and іп.).

The analysis of scientific findings is remarkable that the formation of the musical inspiration of schoolchildren is a real problem of modern musical pedagogy. A teacher of musical art can raise the sensitivity of children to music, introduce them to the world of beauty and goodness, bring life-giving music into the life of human feelings and experiences. Of great significance to this process is the teacher's musical and spiritual work. It is clear that the scientific discourse lacks insight into the laws, principles and methods of shaping the musical spriymann, think, as if it were safe to esthetically exalt the musical art, not to explain the mechanism of the injection of music on children, the possibility of pedagogical mediation in the middle.

Key words: musical spontaneity, creative hearing, specialty of learning, music, reflections of scientists.

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми

Сьогодні перед освітньою системою України постають нові завдання, великого значення набуває виховання творчої особистості, розвиток її здібностей, створення умов для розкриття креативності як важливої складової її формування. Пріоритетна роль у розвитку творчої особистості належить музичному вихованню і одним із найважливіших завдань, що постає перед педагогом в закладі загальної середньої освіти є музично-естетичний та творчий розвиток особистості, формування музичних здібностей [2].

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Внесок вітчизняних освітян у розв'язання питань музичного виховання розкрито в роботах Л. Іванової, О. Олексюк, Г. Падалки, С. Морозової, С. Процика, Є. Федотова, Н. Роман, В. Черкасова, І. Фрайта та інших. Різні аспекти проблем музичного виховання дітей та молоді розглядали Г. Дідич, Г. Гейченко, О. Єременко, Л. Гончаренко, О. Ляшенко, Л. Масол, О. Михайличенко, Г. Ніколаї, А. Растригіна, Т. Стратан-Артишкова та ін.

Мета статті - розкрити окремі аспекти музичного сприймання та його місце і роль у формуванні творчої особистості у рефлексіях сучасних учених.

Виклад основного матеріалу дослідження

музичний естетичний творчий особистість школяр

Музичне мистецтво - яскравий та незамінний засіб формування цілісної особистості людини. Музика і пов'язана з нею діяльність можуть визвати в людині особливу потребу, бажання спілкуватися з нею, а по мірі можливості й «мислити» в ній (термін Д. Кабалевського). В цьому полягає естетичний аспект музичного виховання і тільки в умовах створення естетичної атмосфери успішно здійснюється всебічний розвиток особистості.

У процесі музичного виховання особливо успішно формуються моральні якості підростаючого покоління. Видатний педагог XX ст. В. Сухомлинський називав музику могутнім засобом естетичного виховання. Він вважав, що вміти слухати і розуміти музику - одна з елементарних ознак естетичної культури, без якої неможливо уявити цілісного повноцінного виховання [4].

Уміння творчо мислити, творчо підходити до слухання музики не є вродженою якістю. Пізнавально-творчі можливості учнів розвиваються в активній музичній діяльності, у цілеспрямованому аналізі музичних творів, адже лише власна діяльність є запорукою глибоких переживань і роздумів, яка формується під впливом музичного мистецтва, а також художній досвід, пов'язаний із виконанням музики. Це дає змогу розглядати сприймання як основу засвоєння школярами втіленого в музиці досвіду естетичного ставлення до дійсності. Тому головним завданням музичного виховання учнів є формування активного, творчого сприймання музичних творів [1].

Проблема формування творчого розвитку особистості засобами слухання музики привертала й привертає увагу багатьох дослідників. Вона знайшла своє відображення у працях педагогів 20-х та 30-х років: Б. Асаф'єва, П. Блонського, З. Кодая, К. Орфа, С. Шацького, Б. Яворського, Спираючись на їх досвід, який був збагачений наступним розвитком науки про навчання та виховання дітей, кращі педагоги на чолі з Н. Гродзенською, М. Румер, В. Шацькою, продовжували теоретично й практично розвивати принцип творчого розвитку дітей та молоді.

Формування музичного сприймання школярів є провідною проблемою сучасної музичної педагогіки. Вчитель музичного мистецтва має розвинути чутливість дітей до музики, ввести їх у світ краси й добра, відкрити в музиці животворне джерело людських почуттів і переживань. Великого значення у цьому процесі набуває вміла й цілеспрямована музично-виховна робота вчителя.

Насамперед доцільним було б уточнити сутність поняття «музичне сприймання». У науково-методичній літературі різних років воно використовувалося поряд із поняттям «слухання музик», «пояснення музики», «відображення музики» тощо.

Поняття «музичне сприймання» означає спрямування сприймання на «осягнення і осмислення тих значень, якими володіє музика як мистецтво, як особлива форма відображення дійсності, як естетичний художній феномен» [3, с. 91].

Термін «сприймання» має два значення. У першому значенні це образ предмета, який виникає в результаті сприймання, у другому - процес формування цього образу [5]. Ми використовуємо цей термін у другому значенні, як процес формування музичного образу у свідомості слухача.

Музичний образ, подібно будь-якому іншому художньому образу, своїми специфічними засобами узагальнено створює явище дійсності. Для музичного мистецтва цими засобами є система інтонацій, розміщених у чіткій логічній послідовності, на основі яких виникає взаємопов'язаний виклад музичної тканини, тобто теми основного елементу образу в її розробці. Це логічно обумовлене об'єднання музичних символів і є об'єктом сприймання. Під його впливом у суб'єкта виникає музичний образ [1].

Проблема формування музичного сприймання має глибоку історію. Нагромаджено величезний обсяг теоретичного й емпіричного матеріалу, що призвело до виникнення у ХХ ст. науки про музичне сприймання, яка на сучасному етапі виступає як наука про закономірності процесу формування та функціонування суб'єктивного музичного образу.

Проблема формування музичного сприймання у школярів не є новою. Вона в тій чи іншій мірі розкривається в низці наукових доробок вітчизняних учених, з-поміж яких слід назвати Г. Дідич, М. Гейченко, Л. Масол, Г. Падалку, О. Ростовського, О. Рудницьку, О. Щолокову та ін., в роботах яких розглядаються психологічні, педагогічні та музикознавчі аспекти музичного сприймання, підкреслюється його роль у загальному і музичному розвитку особистості, окреслюється орієнтовний зміст музичного матеріалу, на якому успішно здійснюється робота з школярами різних вікових груп, розробляються основні методи виховання музичного сприймання.

Теорія музичного сприймання була сформована на перетині багатьох наук: естетики, соціології, мистецтвознавства й музикознавства, фізіології, психології, педагогіки тощо. Ідеї цих наук, взаємодіючи в контексті теорії музичного сприймання, плідно впливають на розробку проблем музичної педагогіки. Такими є, наприклад, психологічне вчення про етапне формування перцептивних образів як процесу розгортання їх внутрішньої «просторової метрики», ідеї Б. Асаф'єва про інтонаційно-процесуальну природу музики, про побудову музичних творів у зв'язку з їх спрямованістю на слухача (В. Медушевський), мелодичну активність слуху (О. Костюк) тощо.

Як зазначав О. Костюк, центральною психологічною ідеєю при дослідженні музичного сприймання є розуміння його як особливої внутрішньої дії [3]. Це спонукає до осмислення і конкретизації на музичному матеріалі сучасної психологічної теорії перцептивної діяльності (О. Запорожець, В. Зінченко, О. Леонтьєв, Б. Ломов та ін.); дослідження музичного сприймання як саморегульованого процесу, підпорядкованого властивостям об'єкта сприймання (музичного твору) чи процесу; переведення одержаної перцептивної дії із зовнішньою предметною і співучасті в ній «ідеалізованого досвіду суспільної практики» (О. Леонтьєв).

Деякі дослідники, а саме В. Бєлобородова, на основі вивчення літературних джерел, результатів експериментальних досліджень та практичних спостережень визначили п'ять головних структурних компонентів музичного сприймання, які складають його психологічний механізм: емоційний відгук на музику: музичний слух; мислення; пам'ять; здатність до творчості.

Кожний з названих компонентів є самостійним розділом психології, багатоскладовим поняттям, може вивчатися в різних аспектах. У той же час, всі вони входять до поняття музичного сприймання та є його складовими.

Сприймання окремих елементів музики (мелодії, ритму, тембру і т.ін.) не означає сприймання художнього музичного образу Для такого сприймання необхідна емоційно-естетична реакція слухача, а також активна діяльність мислення (на основі вже складених музичних уявлень та знань про музику) і пам'яті. Внаслідок цього кожен із компонентів музичного сприймання є необхідною діючою частиною процесу музичного сприймання, і ні один із них не може бути з нього виключеним без шкоди для самого сприймання.

Дослідження закономірностей музичного сприймання та його розвиток є одним із найважливіших напрямків у теорії та практиці музичного виховання. До теперішнього часу музикантами-педагогами та психологами накопичені дані, які стосуються специфіки музичного сприймання, закономірностей його формування в процесі ціленаправленого навчання дітей. У працях О. Апраксіної, В. Бєлобородової та ін. простежені різноманітні аспекти цього складного виду діяльності, котрі стосуються цілісності та образності музичного сприймання, його зв'язку з відповідними здібностями, вміннями та навичками.

Музичне сприймання органічно пов'язане з такими елементами художньо-естетичного досвіду людства, як естетичний ідеал і художній образ, естетичний смак і художній стиль, естетичне почуття і художнє мислення.

На психологічному рівні сприймання ми стикаємося не лише з безпосереднім почуттєвим ефектом від твору, а й з його розумінням упливу музики в цілому. Дослідження психологів доводять, що одна й та сама музика сприймається по-різному навіть тими слухачами, які мають подібні індивідуально-психологічні характеристики. Отже, тут стає зрозумілим важливість іншого чинника - музично-слухового та життєвого досвіду слухача, набутого його асоціативного фонду. А це вже не фізіологічний чи психологічний, а соціологічний рівень.

На цьому рівні на перший план виступають особливості не окремих слухачів, а цілих груп, об'єднаних подібним ставленням до музичного мистецтва, більш-менш однаковим досвідом спілкування з ним. Таку приблизну спільність мають, зокрема, й учні відповідного класу закладу загальної середньої освіти.

Аналіз педагогічних досліджень, присвячених проблемі формування музичного сприймання та його впливу на загальний музично-естетичний розвиток особистості доводить, як змінювалися підходи вчених залежно від методологічної схеми розуміння природи музичного сприймання. Зокрема, підхід до сприймання як засобу осягнення акустичних якостей і закономірностей музичного твору (М. Гарбузов, О. Володін, Ю. Регс,) зумовив відповідне педагогічне спрямування на розвиток у дітей здібностей, безпосередньо пов'язаних з сприйманням акустичних і конструктивних сторін музики.

Розуміння сприймання як діяльності, у результаті якої у слухачів формується звуковий образ твору, зумовило орієнтацію педагогів на розвиток музично-слухових уявлень, на засвоєння учнями окремих властивостей музики - звуковисотності, ладу, тембру, динаміки, гармонії тощо (Ю. Алієв, Г. Рігіна). Новий методологічний підхід до проблеми музичного сприймання пов'язаний з дослідженнями О. Костюка, Л. Мазеля, В. Медушевського, Є. Назайкінського та інших, які ґрунтуються на інтонаційній теорії Б. Асаф'єва. У цьому закладено важливий методологічний орієнтир музичного виховання: навчити дітей розумінню музики як мистецтва інтонованого змісту, що функціонує в загальній системі естетичних відношень. Вчені виходять з того, що інтонаційна належність музики до певної епохи визначає різноманітні комунікативні можливості музичного мистецтва. Звідси логічно випливає підхід до музичного сприймання як художнього спілкування слухача з музикою. У педагогічному аспекті цей підхід визначив увагу до виховання здатності до емоційно- образного сприймання музики з опорою на інтонаційно-образний досвід дітей, розкриття життєвих зв'язків музики.

Аналіз сучасних музично-педагогічних досліджень свідчить про зростання уваги вчених до проблеми формування музичного сприймання школярів. Нагромаджено значний науковий і фактичний матеріал, який безпосередньо чи опосередковано відбиває її різноманітні грані. Загальновизначеним стало положення про головну роль музичного сприймання для формування усіх видів музичної діяльності й музичної культури в цілому (Є. Абдулін, О. Апраксіна, Н. Вєтлугіна, Д. Кабалевський, О. Ростовський, В. Черкасов). Встановлена пряма залежність рівня музичної вихованості від розвитку здатності до сприймання, розуміння мови й образів музичного мистецтва.

У сфері дитячого музичного виховання визначальною стала думка про те, що єдність співу - сприймання є природною основою формування в особистості здібностей до виконання і слухання музики (С. Антасова- Букова, Н. Вєтлугіна, В. Бєлобородова, Р. Зінич, Ю. Юцевич та ін.).

Важливим є висновок Н. Вєтлугіної про те, що розвиток музичної сприйнятливості не є наслідком вікового дозрівання людини, а забезпечується цілеспрямованим вихованням, підпорядкованим на різних вікових етапах загальними закономірностями, реалізація яких має відповідати специфіці кожного з цих етапів [1].

Висновки та перспективи подальших розвідок напряму

Отже, можемо зробити висновок, що визначені шляхи досягнення музично-виховної мети не завжди ефективні й дійові, і що проблеми, які при цьому виникають, лежать не стільки у площині практики, скільки в площині теоретичного осмислення процесу музичного сприймання. Зокрема, недостатньо розкриті у науковому дискурсі закономірності, принципи і методи формування музичного сприймання, умови, які забезпечують естетичне осягнення музичного мистецтва, не повністю з'ясований механізм впливу музики на дітей, можливості його педагогічного опосередкування тощо.

Список джерел

1. Сприйняття музики: Сб. ст. / Ред.-сост. В. Максимов. М.: Музыка, 1990. 156 с.

2. Концепція 12-річної середньої загальноосвітньої школи. Освіта України. 2000. №18. С. 12-20.

3. Музичне сприйняття як предмет компетентного дослідження: Сб. ст. / Сост. А. Костюк. К.: Муз. Украина, 1999. 167 с.

4. Сухомлинский В.А. Як виховати справжню людину. М.: Педагогика, 1990. 134 с.

5. Філософський словник / За ред. В.І. Шинкарука. К.: УРЕ, 1986. 345 с.

References

1. Spryynyattya muzyky (1990) [Perception of music]: Sb. st. / Red.-sost. V. Maksymov. M.: Muzyka. 156 s.

2. Kontseptsiya 12-richnoyi seredn'oyi zahal'noosvitn'oyi shkoly (2000) [The concept of a 12-year secondary comprehensive school]. Osvita Ukrayiny. №18. S. 12-20.

3. Muzychne spryynyattya yak predmet kompetentnoho doslidzhennya (1999) [Musical perception as a subject of competent research]: Sb. st. / Sost. A. Kostyuk. K.: Muz. Ukrayna. 167 s.

4. Sukhomlynskyy, V.A. (1990). Yak vykhovaty spravzhnyu lyudynu [How to raise a real person]. M.: Pedahohyka. 134 s.

5. Filosofs'kyy slovnyk (1986) [Philosophical dictionary] / Za red. V.I. Shynkaruka. K.: URE. 345 s.

Размещено на Allbest.Ru