Особливості формування мовленнєвої компетентності дітей дошкільного віку в освітньому процесі сучасного закладу дошкільної освіти

Размещено на http://allbest.ru

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ СУЧАСНОГО ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Doctor of Philosophy, Tutor at the Chair of Theory and Methodology of Preschool Education Municipal Establishment “Kharkiv Humanitarian Pedagogical Academy” of Kharkiv Regional Council

The article examines the peculiarities of the formation of the speech competence of preschool children in the educational process of modern special education. The meaning of the concepts “competence” and “competency” is revealed. Speech competence in the context of the State Standard of Preschool Education is understood as a multi-component education that includes the following competences: lexical, phonetic, grammatical and diamonological. The most significant communicative skills of preschoolers were analyzed, such as: skills related to perception, the ability to navigate in a communication situation, skills related to reproduction. It has been proven that communicative and speech activity is inseparable from cognitive, game, research, artistic and others, in which situations of speech response, acceptance of a certain role constantly arise. It is emphasized that an important task of a preschool teacher is to create positive motivation for every action of a preschool child in the process of learning and upbringing, as well as organizing situations that will cause the need for communication. It is emphasized that the speech and communication experience of a preschool child is especially relevant nowadays, as well as the active practice of consciously solving speech tasks that arise in a certain situation. Competition games, dramatization games, moving games, creative games, acting games, story role-playing games, conversations, dramatization, free and thematic drawing, reading of works of art and discussion of poems, improvisation, stories are used in order to form speech competence in pre-schoolers, childrens mini-competitions, literary quizzes. The article clearly outlines the conditions for overcoming difficulties in the communication of preschool children. It is noted that the communicative abilities of preschool children include the desire to enter into contact, the ability to communicate, compliance with generally accepted norms and rules in communication with peers and adults.

Key words: competence, competency, speech competence, preschool children, specialist of preschool education institution, communication.

мовленнєва компетентність діти дошкільний комунікативні вміння

Метою роботи фахівця з дошкільної освіти щодо розвитку мовлення дітей дошкільного віку є становлення їхньої мовленнєвої компетентності. Реалізація цієї мети передбачає, що до кінця дошкільного віку мова стає універсальним засобом спілкування дитини з оточуючими людьми: старший дошкільник може спілкуватися з людьми різного віку, статі, соціального стану, володіє мовою на рівні усного мовлення, уміє орієнтуватися на особливості співрозмовника у процесі спілкування.

У зв'язку з розвитком теорії виховного процесу відчувається необхідність вивчення питань формування мовленнєвої компетентності, зокрема й на щаблі дошкільної освіти. Актуальність цього питання визначається величезною роллю, яку відіграє спілкування в розвитку та формуванні особистості дитини-дошкільника.

1. Теоретичне обґрунтування проблеми

Проблема розвитку мовлення дитини не нова та є однією зі стрижневих у дошкільній освіті. Її досліджували в різних напрямах як класики наукової думки, так і сучасні науковці. Так, розвиток мовлення дітей раннього й дошкільного віку висвітлено в наукових розвідках А. Арушанової, А. Богуш, Н. Гавриш, О. Гвоздєва, Н. Горбуно- вої, А. Зрожевської, К. Крутій, Н. Луцан, І. Луценко, Л. Михайлової; комунікативно-мовленнєвий розвиток дітей розглядали А. Богуш, Н. Горлова, В. Казаковська, Н. Лепська, Т. Піроженко, С. Цейтлін; розвиток мовлення учнів молодшого шкільного віку представлено у працях О. Артемової, Л. Варзацької, М. Вашуленко, Л. Кашуби, Г. Коваль, Т. Ладиженської, М. Львова, Л. Міненко, Л. Федоренко, О. Хорошков- ської та інших авторів; розвиток мовлення дітей засобами українських фольклорних творів аналізують Л. Березовська, Н. Луцан, Ю. Руденко, О. Трифонова, Л. Фесенко та інші вчені.

Метою статті є висвітлення особливостей формування мовленнєвої компетентності дітей дошкільного віку в освітньому процесі сучасного закладу дошкільної освіти.

2. Методологія та методи

Мовленнєва компетентність справедливо вважається стрижневою, базисною, оскільки вона є основою становлення інших соціально значущих компетенцій та провідною характеристикою особистості дитини-дошкільника. Саме тому робота з формування мовленнєвої компетентності є одним із пріоритетних завдань будь-якого закладу дошкільної освіти, що зумовлює актуальність нашого дослідження.

Зазначимо, що формування мовленнєвої компетентності дошкільників нерозривно пов'язане із сучасними тенденціями оновлення освіти та вимогами державних стандартів.

3. Результати та дискусії

Мовленнєва компетентність розглядається фахівцями в різних аспектах, зокрема вивчається її сутність і структура, специфіка й особливості формування. Результати аналізу психолого-педагогічної літератури свідчать про те, що більшість науковців розкриває зміст понять «компетенція» та «компетентність» по-різному.

Компетенція розглядається і як здатність, і як уміння, і як готовність суб'єкта діяльності до ефективного виконання будь-якої діяльності, проте в усіх визначеннях чітко простежується її практична спрямованість. Це стосується й поняття «компетентність». Її розглядають і як сукупність фахових властивостей, і як уміння поєднувати знання й навички для вирішення проблеми, і як життєдіяльність особистості або успішну дію в ситуації спілкування, і як досвід та індивідуальний стиль діяльності, і як володіння людиною сукупністю взаємозалежних якостей, необхідних для продуктивної діяльності, і як психічне новоутворення.

Сучасна дослідниця A. Богуш розглядає мовленнєву компетентність як «засвоєння та усвідомлення мовних норм, що історично склалися у фонетиці, лексиці, граматиці, орфоепії, семантиці, стилістиці, та адекватне їх застосування в будь-якій людській діяльності у процесі використання певної мови». На її думку, мовленнєва компетенція є інтегрованим явищем, що охоплює цілу низку соціальних здібностей, знань, умінь, навичок, стратегій і тактик мовленнєвої поведінки, установок задля успішного здійснення діяльності в конкретних умовах спілкування (Богуш, 2008: 272).

У новій редакції Базового компонента дошкільної освіти мовленнєва компетентність визначається як «здатність дитини продукувати свої звернення, думки, враження тощо в будь-яких формах мовленнєвого висловлювання за допомогою вербальних і невербальних засобів» (Міністерство освіти і науки України, 2021).

На основі теорії мовленнєвої діяльності можна виокремити найбільш значущі комунікативні вміння дітей дошкільного віку, що утворюють три групи.

1. Уміння, пов'язані зі сприйняттям: уміння дослухати й вислухати, уміння враховувати емоційний стан суб'єкта зі спілкування.

Для реалізації цих умінь педагог може повідомити, що словами можна позначити все, що нас оточує. Усі слова, які трапляються в реченні, допомагають нам висловити свої думки, почуття. Наприклад, можна поділитися враженнями після свята, переконати одне одного під час гри, після вихідного дня розповісти товаришеві різні історії. Необхідно використати прийом розігрування мовних ситуацій з опертям на такі критерії: а) значимість цих ситуацій для дітей; б) опертя на життєвий досвід дошкільників; в) частотність (зміст ситуацій має бути зрозумілим, конкретним, відповідати віковим і психічним особливостям дітей дошкільного віку; ситуації можуть зачіпати всі сторони соціального життя дитини, починаючи з її особистого оточення).

2. Уміння орієнтуватися в ситуації спілкування: враховувати особливості співрозмовника, власне ситуацію спілкування.

3. Уміння, пов'язані з відтворенням: урахування у власному мовленні емоційного стану партнера зі спілкування, уміння узгоджувати дії чи думки з потребами суб'єктів зі спілкування та в разі потреби коригувати їх.

У Базовому компоненті дошкільної освіти зазначається, що оскільки своєчасно сформована в дошкільному віці мовленнєва компетентність є головною умовою подальшого успішного навчання у школі, то ознайомлення дітей із навколишнім світом, формування їхніх трудових та гігієнічних навичок, робота з художніми творами, зразками малих творів фольклору повинні залишатися незмінними у процесі формування мовленнєвої компетентності дітей дошкільного віку (Гавриш, 2021: 5-6).

Підкреслимо, що мовленнєва компетентність є базовою характеристикою особистості дошкільника, найважливішою передумовою благополуччя в соціальному та інтелектуальному розвитку, освоєнні специфічно дитячих видів діяльності: колективних ігор, конструювання, дитячої художньої творчості тощо. Із цього постає, що комунікативно-мовленнєва діяльність невід'ємна від ігрової, художньої, пізнавальної, дослідницької та інших, у яких постійно виникають ситуації, що потребують емоційного та мовленнєвого реагування, прийняття певної ролі.

Наприклад, комунікативно-ігрове середовище є ігровим простором, змодельова- ним так, щоб діти були змушені вступати у спілкування. Спочатку педагоги вчать дітей використовувати матеріали комунікативно-ігрового середовища, навчають їх певним спільним діям, що сприяє активізації спілкування. З метою формування мовленнєвої компетентності в дошкільників використовують ігри-змагання, ігри-драма- тизації, рухливі ігри, творчі ігри, ігри-інсце- нування, сюжетно-рольові ігри, бесіди, інсценування, вільне й тематичне малювання, читання художніх творів та обговорення віршів, імпровізацію, оповідання дітей, міні- конкурси, літературні вікторини тощо.

Правильно організована трудова діяльність (самообслуговування, господарсько-побутова діяльність, праця на природі, ручна праця), окрім придбання життєво необхідних умінь і навичок, сприяє вихованню в дітей необхідних моральних якостей, адже особистісний, моральний розвиток дошкільника відбувається в результаті отримання ним реального досвіду переживань у конкретній трудовій діяльності та в результаті реального спілкування з іншими (дорослими й однолітками), а не на спеціальних заняттях.

Читання художньої літератури дітям дошкільного віку забезпечує їхній пізнавально-мовленнєвий, інтелектуальний та особистісний розвиток. Саме процес читання художньої літератури є одним із джерел освоєння дошкільнятами літературного мовлення: завдяки домінуючій функції пам'яті діти легко запам'ятовують нові слова та мовленнєві звороти. Діти, яким багато читають, говорять набагато краще за тих дітей, яким читають мало, проте з якими займаються вивченням рідної мови на спеціальних заняттях із мовленнєвого розвитку.

Практика показує, що вихователі закладів дошкільної освіти дедалі частіше висловлюють занепокоєння збільшенням кількості дошкільників, які мають труднощі в навчанні, відзначають низький рівень їхнього комунікативного та пізнавального розвитку, недостатню довільність поведінки, емоційну неврівноваженість, труднощі в налагодженні відносин з однолітками та дорослими, слабо розвинене мовлення тощо. Діти не вміють домовлятися, часто сваряться, конфліктують, не намагаються почути одне одного, агресивні. Конфліктні ситуації, що виникають, не тільки перешкоджають нормальному спілкуванню дітей, а й заважають освітньому процесу загалом. При цьому маються на увазі діти зі збереженим інтелектом і нормальними потенційними можливостями.

Комунікативна функція мовлення сприяє розвитку контактності дитини з однолітками, розвиває можливість спільної гри, має вагоме значення для формування адекватної поведінки, емоційно-вольової сфери та особистості дошкільника. За її допомогою суб'єкти спілкування можуть передавати один одному знання, вступати у відносини, емоційно спілкуватися, ділитися інформацією, висловлювати свою думку, впливати на співрозмовника.

У дошкільному віці соціальне оточення дитини розширюється та не обмежується сім'єю. Для дитини актуальною стає взаємодія не лише з близькими їй людьми, а й з іншими дітьми, однолітками. З дорослішанням дедалі важливішими для дошкільника стають конфлікти та контакти з однолітками. Практично в кожній групі закладу дошкільної освіти можна помітити складні міжособистісні стосунки дітей: дошкільники сваряться, дружать, миряться, ревнують, шуткують або ж, навпаки, допомагають одне одному. Усі ці відносини сильно переживаються дитиною та містять у собі безліч різноманітних емоцій.

Варто погодитися з думкою Т. Завязун про те, що для подолання наявних труднощів у комунікації дітей дошкільного віку необхідні такі умови:

- обов'язкове використання суб'єктного, шанобливого, розвивального спілкування, яке не травмує та не пригнічує активність дитини;

- здійснення з дітьми повноцінної взаємодії, яка не гальмує активність і самостійність дитини;

- реалізація головної умови розвитку дошкільника - використання діалогічного спілкування;

- становлення емоційно-особистісної форми спілкування дитини з близькими людьми та широким колом соціального оточення, що реалізує потребу дошкільника у визнанні, любові, підтримці, і це сприяє розвитку мотивів до спілкування та співробітництва в різноманітних і цікавих для дитини видах діяльності;

- принцип гуманізації міжособистісних стосунків, що виключає авторитарний стиль керівництва у вихованні дітей, твердження суб'єкт-суб'єктних відношень у комунікації дитини з навколишнім світом;

- наповнення життя дитини почуттям причетності до відкриття, особистісних взаємин, надання свободи у виявленні інтересів, виборі партнерів зі спілкування та засобів досягнення мети;

- активізація та стимулювання педагогами процесу спілкування дітей за допомогою спеціальних взаємопов'язаних форм організації освітнього процесу (індивідуальних, групових, підгрупових) (Завязун, 2021).

У Державному стандарті з дошкільної освіти наголошується на взаємозв'язку та взаємозалежності всіх складників мовленнєвої компетентності: фонетичного, лексичного, граматичного, діалогічного, монологічного. Формування відповідних умінь має втілюватися в різних формах і видах мовленнєвої комунікації.

У своїх дослідженнях Н. Гавриш стверджує, що мовленнєва компетентність - це багатокомпонентне утворення, яке містить такі компетенції:

- лексичну (наявність певного запасу слів у межах вікового періоду, їх доречне застосування, вживання засобів мовної виразності: приказок, прислів'їв, фразеологізмів, епітетів, порівнянь);

- фонетичну (правильна звуковимова, розвинений фонематичний слух, володіння інтонаційними засобами виразності);

- граматичну (практичне вживання відповідних граматичних форм рідної мови: роду, числа, відмінків, часу тощо);

- діамонологічну (розуміння зв'язного тексту, уміння відповідати та звертатися із запитаннями, вести діалог, складати різні види розповідей, переказувати) (Гавриш, 2003: 12-14).

Унаслідок дослідження теоретичних аспектів проблеми доходимо висновку, що дошкільник отримує інформацію та активно оперує нею у процесі взаємодії зі співрозмовником у закладі дошкільної освіти, а відтак набуває мовленнєвої компетентності. Вважаємо, що для формування мовленнєвої компетентності повсякденного спілкування не досить.

Формуванню комунікативних навичок у дошкільників сприяє такий продуктивний метод, як використання дидактичних ігор. Дидактична гра допомагає дитині подолати комунікативний мовний бар'єр. Завдяки дидактичній грі дитина може отримати для себе багато нової інформації та нові знання. Зокрема, варіативність дидактичних ігор і комплексне застосування різних прийомів (наочних та ігрових) полегшують запам'ятовування нової лексики та збільшують обсяг пам'яті шляхом утворення додаткових асоціацій (Васильева, Касумова, 2020).

Залучення дошкільника до різних видів комунікації (шляхом звернення, формулювання запитань, відповіді на запитання, привернення уваги до себе чи чогось іншого, прохання, зауваження, пропозиції, відмови, подяки, передбачення тощо) буде залежати від мети, змісту та засобів діяльності.

Варто підкреслити, що формування соціально активної особистості дитини-дошкільника передбачає розвиток мовленнєвого спілкування в діалектичній єдності двох його сторін: мовленнєвої діяльності та мовленнєвої поведінки. Інакше кажучи, завдання вихователя зводиться до формування в дитини мовленнєвої компетентності, яка охоплює не тільки знання мовленнєвої системи та володіння мовленнєвим матеріалом, а й дотримання соціальних норм мовленнєвого спілкування, правил мовленнєвої поведінки. Таким чином, мовленнєва компетенція передбачає також знання соціокультурних норм і стереотипів мовленнєвого спілкування.

Зауважимо, що знання прийомів діалогізації мови (уміння вживати звернення в різних формах; уміння щиро висловити свою оцінку того чи іншого факту або події, що зазвичай викликає відгук, відповідне співпереживання; уміння прогнозувати емотивні реакції співрозмовників; знання засобів інтимізації спілкування) є необхідною складовою частиною мовленнєвої компетентності дітей дошкільного віку.

Крім цього, важливим завданням фахівця з дошкільної освіти є створення позитивної мотивації для кожної дії дитини у процесі навчання, а також організація ситуацій, що викликатимуть потребу у спілкуванні. При цьому варто враховувати вікові особливості дошкільників, використовувати різноманітні цікаві прийоми для стимулювання їх мовленнєвої активності та розвитку творчих мовленнєвих умінь.

Висновки. Підсумовуючи зазначене вище, можемо констатувати, що мовленнєва компетентність дітей дошкільного віку - це вміння дитини практично користуватися рідною мовою в конкретних ситуаціях спілкування з оточуючими, організовувати спілкування (слухати співрозмовника, емоційно співпереживати, виявляти емпатію, вирішувати конфліктні ситуації тощо) з використанням мовних, немовних, (міміки, жестів, руху) та інтонаційних засобів виразності мови в їх сукупності.

Психолого-педагогічне середовище, у якому перебувають вихованці закладу дошкільної освіти, має потенційні можливості у процесі формування їхньої мовленнєвої компетенції завдяки системі цілеспрямованої роботи.

ЛІТЕРАТУРА

1. Богуш А. Формування мовної особистості на різних вікових етапах : монографія. Одеса : ПНЦ АПН України, 2008. 272 с.

2. Васильева А., Касумова Г Особенности развития речевой компетенции у детей дошкольного возраста в условиях естественного билингвизма. Мир науки. Педагогика и психология. 2020. № 2. С. 37-40.

3. Гавриш Н. Впроваджуємо Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція). Дошкільне виховання. 2021. № 3. С. 3-8.

4. Гавриш Н. Розвиток мовлення та навчання дошкільнят рідної мови: мета і завдання. Дошкільне виховання. 2003. № 7. С. 11-15.

5. Завязун Т До проблеми розвитку мовлення дошкільників. Житомирський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти : сайт. 2021. URL: https://www.zippo.netua/index.php?page_id=83 (дата звернення: 20.05.2022).

6. Про затвердження Базового компонента дошкільної освіти (Державного стандарту дошкільної освіти) нова редакція : Наказ Міністерства освіти і науки України від 12 січня 2021 р. № 33 / Міністерство освіти і науки України. URL: https://mon.gov.ua/storage/ app/media/rizne/2021/12.01/Pro_novu_redaktsiyu%20 Bazovoho%20komponenta%20doshkilmyi%20osvity.pdf (дата звернення: 20.05.2022).

Размещено на Allbest.ru