Формування вмінь майбутніх бакалаврів філології у діагностичній діяльності протягом педагогічної практики

Князян Маріанна Олексіївна доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри французької філології, Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, м. Одеса,

Романюк Діана Хачатурівна старший викладач кафедри французької філології, Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, м. Одеса

Телецька Тетяна Володимирівна кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри французької філології, Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, м. Одеса

Kniazian Marianna Oleksiivna Doctor of Pedagogical Sciences, Full Professor in the Department of French Philology, Odessa I. I. Mechnikov National University, Odesa

Romaniuk Diana Khachaturivna Senior Lecturer in the Department of French Philology, Odessa I. I. Mechnikov National University, Odesa

Teletska Tetiana Volodymyrivna Doctor of Philosophy in Linguistics, Associate Professor in the Department of French Philology, Odessa I. I. Mechnikov National University, Odesa

Mlynchyk Andrii Venedyktovych Doctor of Philosophy in Linguistics, Associate Professor in the Department of French Philology, Odessa I. I. Mechnikov National University, Odesa

FORMATION OF SKILLS OF FUTURE BACHELOR OF PHILOLOGY IN DIAGNOSTIC ACTIVITIES DURING THE PEDAGOGICAL PRACTICE

Abstract. The article examines the problem to form the skills of future bachelors of philology in diagnostic activities in the process of pedagogical practice. Diagnostic activity during pedagogical practice involves revealing the individual characteristics of pupils (thinking, memory, attention, temperament, character, motivation, ability to master foreign languages) in order to effectively develop and implement foreign language teaching methods in secondary education institutions. Skills in diagnostic activities include observations, conversations, interviews, questionnaires, and testing. It is expedient to organize the formation of students' skills in diagnostic activities in the process of pedagogical practice in such leading directions as the study of individual characteristics of the schoolchild, the disclosure of learning motives; study of the nature of the pupil's realization of his creative potential, disclosure of how the schoolchild expands his own educational and cultural space of life; coverage of the pupil's interaction with other people in the subsystems: «pupil - parents», «pupil - class», «pupil - teacher». For example, tasks were organized to diagnose how the schoolchild seeks to realize his creative abilities in the process of learning a foreign language. The character of interaction of pupils with parents and teachers, peculiarities of communication of schoolchild in the family were diagnosed. The study of the pupil's interaction with his peers included the study of communication features outside the classroom, the definition of the reference group and its impact on the class as a whole and on each pupil. The level of conformity of schoolchild, his ability to accept constructive criticism and help other pupils was also diagnosed. The attitude of different teachers to a certain class was studied, the rating of the class and the schoolchild was developed through the prism of his perception by different teachers. The students had the task of analyzing the communication style of each teacher, the effectiveness of his influence on specific schoolchild and the class as a whole.

Keywords: diagnosis, activity, formation, skill, bachelor, philology, practice, pedagogical.

Постановка проблеми. Важливим завданням професійної підготовки майбутніх учителів іноземних мов є формування у них здатності до діагностування особливостей розумового, фізичного, емоційно-вольового розвитку учнів, своєрідності сприйняття та інтеріоризації іншомовного матеріалу, характеру взаємодії школярів з батьками, товаришами в дитячому колективі, вчителями. Неабияку роль у підготовці здобувачів вищої освіти як фахівців та професіоналів у галузі освіти та навчання має виробнича (педагогічна) практика як база формування їхньої здатності до організації навчально-виховного процесу в закладах освіти з урахуванням індивідуальної унікальності кожного учня, ефективного розвитку фонетичних, граматичних, лексичних знань, а також умінь в іншомовній комунікації. Саме педагогічна практика дозволяє якнайкраще розвивати вміння майбутніх учителів іноземних мов у дослідницькій, діагностичній, прогностичній діяльності.

Це питання пов'язане з такими пріоритетними науково-практичними проблемами, як підвищення ефективності формування загальних та спеціальних компетентностей майбутніх учителів відповідно до сучасних вимог, готовності до професійно-педагогічної діяльності, оволодіння методами наукового пошуку, розвиток аналітичного, критичного, прогностичного мислення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження наукових праць переконує в тому, що ця проблема висвітлювалася в ракурсі формування дослідницьких умінь майбутніх учителів, апробації дослідницьких методів протягом педагогічної практики, розвитку дослідницької компетентності [1], [2], [3].

Натомість проблема висвітлення діагностичної діяльності майбутніх учителів іноземних мов протягом такого виду їхньої професійної підготовки, як педагогічна практика, потребує більш ґрунтовного висвітлення.

Мета статті - дослідити формування вмінь у діагностичній діяльності майбутніх бакалаврів філології в процесі педагогічної практики.

Завдання статті - висвітлити сутність діагностичної діяльності майбутніх бакалаврів філології, основні напрями її розгортання протягом педагогічної практики, розкрити завдання з формування вмінь цієї діяльності.

Виклад основного матеріалу. На наш погляд, діагностична діяльність здобувачів вищої освіти першого (бакалаврського) рівня протягом педагогічної практики передбачає розкриття індивідуальних особливостей учнів (мислення, пам'яті, сприйняття, уваги, темпераменту, характеру, мотивації, здатності до оволодіння мовами) з метою оптимального вибору, створення та впровадження методів, прийомів та засобів викладання іноземної мови у закладах загальної середньої освіти.

Підкреслимо, що до вмінь у діагностичній діяльності відносимо проведення спостережень, бесід, інтерв'ювання, анкетування, тестування, ранжування тощо. Отримана в ході діагностики інформація підлягає аналізу, порівнянню, класифікації, систематизації, математично-статистичній перевірці. Ця діяльність дозволяє спрогнозувати труднощі засвоєння навчального матеріалу учнями, диференціювати методичні прийоми, підібрати та скомпонувати вправи, дидактичні ігри, вікторини, які пропонуються у форматі інформаційно-комунікаційних технологій викладання іноземних мов.

Зазначимо, що формування вмінь здобувачів вищої освіти першого (бакалаврського) рівня у діагностичній діяльності доцільно організовувати у процесі виробничої практики за такими провідними напрямами, як-от

- вивчення індивідуальних особливостей учня, розкриття ієрархії потреб та мотивів учіння;

- дослідження характеру реалізації школярем свого творчого потенціалу, розкриття того, як учень розширює власний освітній та культурний простір життя;

- висвітлення взаємодії школяра з іншими людьми в підсистемах: «учень - батьки», «учень - клас», «учень - учитель».

Отож діагностика індивідуальних особливостей школяра передбачала виявлення актуального та перспективного рівня морального, розумового, емоційного, вольового, фізичного становлення учня саме як особистості. Наголосимо, що, оскільки динаміка розвитку особистості в навчальній діяльності суттєво залежить від мотивації, здобувачі вищої освіти були зорієнтовані на пошук методів діагностування потреб, мотивів, цілей навчання відповідно до віку школярів; на базі отриманих результатів практиканти мали розробити ієрархію потреб і мотивів, проаналізувати її та розробити такі методичні прийоми навчання іноземної мови, які б максимально актуалізували пізнавальну мотивацію навчання.

Окрім цього, нами було запропоновано здобувачам вищої освіти протягом педагогічної практики завдання виявити особливості характеру, темпераменту, спрямованості, здібностей, спілкування, емоційної та вольової сфер, а також чуттєвих і раціональних форм пізнання й засвоєння дійсності, котрі актуалізуються протягом вивчення іноземної мови. Для цього студенти підбирали для кожного школяра та комбінували такі емпіричні методи науково-дослідницької діяльності, як-от спостереження, бесіда, інтерв'ювання, анкетування, тестування, самооцінка.

З використанням окреслених методів було організоване завдання з дослідження специфіки реалізації школярем свого творчого потенціалу, котре було націлене на діагностику того,

- як учень розбудовує Я-концепцію особистості;

- якою, на його власний погляд, є вершина його розвитку («акме») на певному віковому етапі;

- яким чином він прагне досягнути цієї вершини, реалізуючи при цьому свої творчі сили й можливості.

Завдання з вивчення динаміки розширення учнем власного освітнього та культурного простору життя (зокрема на уроках з іноземної мови) було виконане з використанням бесіди, анкетування, тестування. Після цього передбачалося розкриття характеру осмислення учнями власних вчинків і дій у зазначених сферах з метою наступної самокорекції. Неабиякого значення в цьому ракурсі набуло завдання з розробки практикантами таких навчально- виховних заходів, котрі сприяли втіленню учнями своїх задумів у творчій діяльності як на уроках з іноземної мови, так і в позааудиторний час, наприклад, у ході участі в творчих літературних конкурсах, інтелектуальних вікторинах, театральних постановах, концертах, що сприяли б тематичній диференціації освітньої та культурної сфер. Акцентуємо на тому, що забезпечення позитивного емоційного середовища, врахування досвіду учнів, узагальнення засвоєного з різних джерел матеріалу згідно з тематикою заходів було важливим фактором поглиблення їхніх знань у зазначених сферах. Студенти-практиканти були зорієнтовані також і на те, щоб переконувати школярів у можливості успіху, досягнення високих результатів, навіювати впевненість у собі, віру в свої творчі можливості.

Натомість завдання з діагностики взаємодії учнів з дорослими людьми, наприклад, батьками, вчителями, передбачало насамперед висвітлення здобувачами вищої освіти першого (бакалаврського) особливостей спілкування школярів у сім'ї. Наголосимо, що у студентів викликало неабиякий інтерес завдання з розкриття того, наскільки батьки виступають взірцем для дітей, допомагають їм у вивченні іноземної мови, яким є освітній мікроклімат у сім'ї. Студенти мали виявити, як спілкування з батьками, іншими родичами в сім'ї впливає на домінування тих чи інших цінностей та інтересів у мотиваційній сфері особистості дитини, як актуалізується система ключових компетентностей.

Окрім цього, оскільки учень у взаємодії з іншими в дитячому колективі втілює манеру поведінки та ролі, якими оволодіває в сімейному середовищі, було цікавим для практикантів завдання діагностувати на емпіричному рівні взаємовідносини у сім'ї у просторово-часовому вимірі (як багато часу батьки проводять із дітьми у сумісній праці; хто переважно дитину виховує (мати, батько, бабуся, дідусь); як проводять разом дозвілля, його предметне наповнення; чи прагнуть члени родини, щоб сімейні традиції впливали на виховання дітей).

Студентам-практикантам були запропоновані завдання, котрі

орієнтували їх з використанням емпіричних методів діагностувати таке:

- тип домінування у сім'ї; характер взаємоузгодження потреб та інтересів; плани батьків щодо вивчення дитиною іноземних мов, позитивний або негативний вплив цих планів на емоційно-вольову сферу учня;

- виховання національної гідності, патріотизму, любові до національної культури, історії, мови, поваги до представників інших культур, зокрема народу, мова якого вивчається;

- розвиток гуманістичних цінностей, фундамент яких закладається в сім'ї та проявляються у взаємовідносинах із соціумом протягом життя;

- створення атмосфери добра, уваги, піклування, любові, в якій зростають діти.

Особливий інтерес у студентів викликало завдання на діагностику розуміння батьками того, як їх сприймають діти, рефлексія вчинків дорослих людей крізь світосприйняття учнів.

Отож здобувачі вищої освіти на емпіричному рівні в процесі послідовного діагностування виявляли вплив сімейного виховання на учнів та ті наслідки, які він має на результативність оволодіння іноземною мовою. Отримані результати діагностування дозволили розробити тематичні бесіди з батьками, колективні заходи за участю школярів та батьків, котрі б формували в останніх дитиноцентровану свідомість, що відображає прагнення до проникнення у внутрішній світ школяра, виховання його моральних цінностей, розуміння того, що діти - це є продовження нас самих у майбутньому. Важливим було те, що практиканти отримали завдання утворити рекомендації для батьків щодо оцінювання мотивів дитини, її здібностей до вивчення іноземної мови та інших навчальних дисциплін, особливостей взаємодії з учнями в дитячому колективі, того, як виявляє школяр моральні чесноти (доброту, милосердя, порядність, толерантність, повагу тощо.)

Висвітлення взаємодії школяра зі своїми однолітками в підсистемі «учень - клас» передбачало вивчення рівня розвитку, самоорганізації учнівського колективу, ініціативності його членів у самоуправлінні. Задля визначення впливу формального та неформального лідерів на ефективність оволодіння іноземною мовою практиканти діагностували такі аспекти взаємодії школярів у класі, як-от учень-лідер, причини цього лідерства, можливості спрямування, натхнення інших на вивчення іноземної мови, організації цікавих позакласних заходів цією мовою. Значущим було й завдання на розкриття особливостей спілкування учнів у позакласний час, визначення референтної групи та її впливу як на клас у цілому, так і на кожного окремого школяра. Викликало зацікавлення у студентів завдання на діагностування рівня конформізму кожної дитини молодшого та середнього шкільного віку, як і старшокласників, їхньої здатності приймати конструктивну критику, допомагати іншим й отримувати допомогу від них, а також того, про що школярі спілкуються у позакласний час, як себе презентують та завойовують симпатії.

Забезпечити більшу ефективність позааудиторної роботи іноземною мовою виявилося можливим після діагностування функціональних ролей школярів у колективі та надання відповідних доручень, наприклад, ролі порадника, арбітра, режисера, натхненника, виконавця. Студенти отримали завдання визначити також соціометричний статус членів групи, виявити неформальну групу, її позитивний або негативний вплив на кожного члена учнівського колективу. З використанням отриманих емпіричних даних практиканти пропонували підходи з призупинення негативного впливу неформальної групи на колектив, визначали те, чию допомогу використати (сім'ї, громадських організацій, правоохоронних органів тощо), які види навчально-пізнавальної діяльності актуалізувати, щоб досягти бажаного результату.

Поряд з усім, окресленим вище, слід підкреслити, що діагностика взаємодії школяра з іншими в підсистемі «учень - учитель» передбачала такі емпіричні методи, як бесіди з класним керівником, викладачами окремих навчальних дисциплін стосовно поведінки, здібностей та особистісних ресурсів учня. Особливого значення набуло завдання на проведення спостереження за учнем та учнівським колективом на різних уроках, розкриття причин негативної поведінки класу. Досліджувалося й ставлення різних педагогів до певного класу, розроблявся рейтинг класу та школяра крізь призму його сприйняття різними вчителями. Студенти мали завдання проаналізувати стиль спілкування кожного педагога, дієвість його впливу на конкретних школярів та клас у цілому. Вивчалося також і те, які з прийомів, котрі використовували класні керівники задля виховання культури взаємодії учня з іншими в ході колективної діяльності, були найбільш ефективними. Практиканти на основі проведених бесід з учителями та спостережень за їхньою навчально-виховною діяльністю отримали завдання розробити власні класні години з формування взірців поведінки для учнів через аналіз персонажів книг, фільмів, мультиплікаційних фільмів. Зокрема здобувачі вищої освіти орієнтували школярів на рефлексію свого впливу на оточуючих їх людей: що я хотів би бачити в людях, яка моя роль в їхньому житті, чим я можу допомогти та як підтримати.

Проведена діагностика дозволила зорієнтувати практикантів на завдання щодо висунення прогнозів розвитку особистості школяра. Аналіз та узагальнення емпіричних результатів допомогло здобувачам вищої освіти спроєктувати методичні прийоми з перспективного особистісного становлення учнів. Наприклад, практиканти мали окреслити якості «завтрашньої особистості дитини», провести пропедевтичну оцінку її успішності. Такий прогноз передбачав формулювання педагогічних умов, за яких учень почував би себе психологічно комфортно на уроках іноземної мови, а також у ході спілкування з товаришами по класу, батьками, вчителями. Важливим було те, що студенти протягом наступного завдання здійснили прогноз впливу різноманітних методів, прийомів та засобів на виявлення учнями найкращих людських якостей, інтелектуальних здібностей, творчих можливостей на уроках іноземної мови та в позааудиторний час.

Увага здобувачів вищої освіти зверталася на те, що в контексті дитиноцентрованої парадигми навчання доцільно здійснювати прогноз перспектив розвитку школяра в їхній оптимістичній реалізації. Має сенс акцентувати також і на тому, що здійснена діагностика з наступним прогнозом розвитку особистості учня дозволили конкретизувати педагогічний уплив на процес її самовдосконалення.

Натомість завдання, що передбачало висунення прогнозів розвитку учнівського колективу, орієнтувало на вияв характеру взаємодії його учасників, перспектив упливу оточуючого середовища, формальних і неформальних груп на динаміку цієї взаємодії. Здобувачам вищої освіти першого (бакалаврського) рівня було запропоновано завдання генерувати ідеї щодо можливостей орієнтувати колектив на нового неформального лідера, визначити його вплив на дисципліну в класі та навчальну успішність школярів.

Майбутні вчителі іноземних мов мали також спрогнозувати вплив родинного, шкільного й позашкільного середовища на учня, його поведінку й характер формування у нього знань, умінь й компетентностей. На наш погляд, неабиякого значення набула орієнтація батьків на перспективний розвиток особистості школяра, оскільки через неформальний характер спілкування батьки мають можливість закладати модель її позитивної поведінки та успішної навчальної діяльності.

З метою перевірки ефективності розроблених та впроваджених завдань з діагностування здобувачами вищої освіти першого (бакалаврського) рівня особливостей розвитку учнів середньої школи нами було проведено експериментальну роботу, котра розгорталася за трьома основними етапами: констатувальним (вияв рівня володіння вміннями у діагностичній діяльності, а саме спостереження, бесіди, інтерв'ювання, анкетування, тестування), формувальним (розвиток вмінь проведення діагностичної діяльності), контрольний (вияв динаміки рівнів володіння окресленими вміннями). Експеримент був проведений у процесі професійної підготовки майбутніх бакалаврів філології на базі Одеського національного університету імені І. І. Мечникова. Студентам до початку та після проведення формувального експерименту були запропоновані дослідницькі завдання, котрі передбачали актуалізацію вмінь діагностики, що дозволило виявити рівень їх сформованості. Використовуючи 100-бальну систему оцінювання, було виокремлено такі рівні сформованості вмінь у діагностичній діяльності: високий (90%-100% правильно виконаних завдань), середній (75%-89% правильних відповідей), низький (60%-74% правильно виконаних дослідницьких завдань).

Отож констатувальний експеримент виявив, що у третини студентів (32%) вміння у діагностичній діяльності сформовані на високому рівні, у чверті (24%) - на низькому рівні, у 44% - на середньому рівні.

Після цього були впроваджені репрезентовані вище завдання з діагностичної діяльності, яка передбачала вивчення індивідуальних особливостей учня, характеру реалізації школярем своїх творчих можливостей та потенціалу, взаємодії школяра з іншими людьми в підсистемах: «учень - батьки», «учень - клас», «учень - учитель».

Наприкінці експериментальної роботи був проведений контрольний зріз, за результатами якого було виявлено, що 49% респондентів мають високий рівень сформованості вмінь у діагностичній діяльності, 42% - середній рівень, лише 9% - низький рівень.

Отримані дані переконують у дидактичній потужності розроблених завдань з формування у майбутніх бакалаврів філології вмінь у діагностичній діяльності.

Висновки. Отже, діагностична діяльність здобувачів вищої освіти першого (бакалаврського) рівня спрямована на висвітлення індивідуальних особливостей учнів задля ефективного вибору та реалізації методів, прийомів та засобів навчання іноземної мови у закладах середньої освіти. До вмінь у діагностичній діяльності слід відносити проведення спостережень, анкетування, тестування, бесід, інтерв'ювання, котрі формувалися протягом педагогічної практики за такими напрямами, як-от дослідження особливостей учня, характеру реалізації ним свого творчого потенціалу, його взаємодії з іншими в підсистемах «учень - батьки», «учень - клас», «учень - учитель».

Перспективи дослідження полягають у висвітленні системи формування діагностичних умінь у процесі асистентської практики майбутніх викладачів закладів вищої освіти.

Література:

1. Вернидуб, Р. Науково-дослідна діяльність у структурі забезпечення професійної підготовки вчителя. Вища освіта України. 2012. № 1. С. 49-55.

2. Дехтяр, Є. С. Професійна підготовка педагога до організації дослідницької діяльності в навчальному процесі. Педагогіка вищої та середньої школи. 2009. № 25. С. 182-186.

3. Knyazyan, M., Mushynska, N. The Formation of Translators' Research Competence at the Universities of Ukraine. The Journal of Teaching English for Specific and Academic Purposes. University of Nis, Republic of Serbia. 2019. Vol. 7, No 1. Р. 85-94.

Размещено на Allbest.ru