Модернізація післядипломної освіти України на шляху до євроінтеграції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Модернізація післядипломної освіти України на шляху до євроінтеграції

Калюжна Т.Г., Самко А.М.

У статті висвітлено шляхи модернізації системи післядипломної освіти в Україні в контексті Європейської інтеграції. Проведено теоретичний аналіз вітчизняних і європейських нормативно-правових документів, які підготовлено в рамках міжнародних проектів. Проаналізовано перспективи розвитку безперервної освіти в умовах євроінтеграції, що сприятиме активному входженню України в ЄС. Визначено стратегічні пріоритетні напрями співробітництва між Україною та ЄС у сфері науки, технологій та інновацій з урахуванням національних і глобальних викликів, здобутків і потенціалу вітчизняної науки, нового стратегічного порядку денного ЄС. Встановлено, що основним чинником забезпечення відкритості освіти є її технологічність, що ґрунтується на використанні цифрових технологій, ресурсів Інтернету, технологій дистанційного навчання, які забезпечують інтенсифікацію, безперервність та індивідуалізацію навчання.

Зазначено, що інтеграція України у світовий освітній простір вимагає постійного вдосконалення національної системи освіти, пошуку ефективних шляхів підвищення якості освітніх послуг, апробації та впровадження інноваційних педагогічних систем, модернізації змісту освіти та формування відповідного відкритого контенту, який передбачає ціннісне використання знань, розвиток ключових компетентностей, пізнавальних здібностей і критичного мислення сучасних фахівців, забезпечення безперервності освіти та навчання протягом усього життя.

Ключові слова: євроінтеграція, післядипломна освіта, освіта дорослих, компетенції, відкрита освіта, креативні індустрії.

Kaluzhna T., Samko A. Modernization of postgraduate education in Ukraine on the way to European integration

Key words: European integration, postgraduate education, adult education, competences, open education, creative industries.

Трансформаційні процеси у світі, які посилюються глобальними викликами у всіх сферах життєдіяльності людини, призвели до необхідності посилення ролі освіти на всіх її рівнях як невід'ємного чинника розвитку нашої країни. Особливої уваги заслуговує освіта дорослих, зокрема післядипломна освіта, яка є складником освіти впродовж життя.

Тенденції соціального та економічного розвитку Європи і України вимагають створення єдиного простору в галузі освіти та професійного розвитку, розбудови нової системи освіти - «інноваційного навчання», що формує у здобувачів здатність до проєктивного визначення майбутнього, утверджує відповідальність за нього та віру у свої можливості впливати на це майбутнє уже сьогодні. Інтеграція України у світовий освітній простір вимагає постійного вдосконалення національної системи освіти, пошуку ефективних шляхів підвищення якості освітніх послуг, апробації та впровадження інноваційних педагогічних систем, реального забезпечення рівного доступу всіх її громадян до якісної освіти, модернізації змісту освіти та організації його адекватно світовим тенденціям, вимогам ринку праці, забезпечення безперервності освіти та навчання впродовж життя [8].

Окремої уваги заслуговує післядипломна освіта України, входження якої до європейського та світового освітніх просторів є складним процесом, який залежить від високого професіоналізму педагогічного персоналу, від рівня розвитку професійного потенціалу та самореалізації фахівців освіти дорослих.

Питання євроінтеграції освіти України є досить актуальними серед вітчизняних науковців. Аналіз можливості співпраці в галузі освіти і науки ще на початковому етапі цього процесу здійснювала науковець A. Круглашова, дослідниця О. Краєвська розглядала перспективи співпраці під час укладання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Науковець Н. Рилач аналізує діяльність Програми «Горизонт 2020» та можливості інтеграції України в Європейський дослідницький простір. Особливу увагу приділяють цьому питанню сучасні дослідники, науковці та практики, такі як: Ф. Ващук, В. Журавський, С. Квіт, Т Корольова, К. Кириченко, В. Лозовий, Ф. Моісєєва, Ю. Петришак, Є. Пінчук, Є. Романенко, О. Співаковський, В. Уса- чов, Т Фініков, О. Шаров та інші, зокрема вітчизняній і зарубіжній післядипломній освіті - М. Антонович, B. Бахрушин, О. Барабаш, С. Натрошвілі, В. Андрущенко, М. Мурашка, М. Згуровський.

Мета статті полягає у висвітленні деяких аспектів модернізації післядипломної освіти України в контексті європейської інтеграції.

Інтеграція України до Європейського дослідницького простору є частиною імплементації Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Відповідно до статей 375-376 Угоди співробітництво між Україною та ЄС у сфері науки і технологій спрямоване на залучення України до Європейського дослідницького простору (European Research Area, ERA) - єдиного дослідницького та інноваційного простору, націленого на створення спільного ринку досліджень та реалізації міжнародних наукових програм, розробок та інновацій ЄС, сприяння вільному переміщенню дослідників, знань і технологій, заохочення більш конкурентоспроможної європейської промисловості, підтримку реформування та реорганізації системи управління науковою сферою та наукових установ, участі у рамкових програмах ЄС з досліджень та інновацій [1].

Для українських учених інтеграція до Європейського дослідницького простору (ЄДП) є можливістю поглибити співпрацю з науковою спільнотою ЄС, а для держави - інструментом адаптації стандартів і норм Європейського Союзу у сфері науки та інновацій. У 2021 р. ЄДП перейшов до четвертої фази розвитку, у фокусі якої лежить невідкладний пріоритет відновлення Європи на тлі триваючої пандемії COVID-19, а також надолуження невиконаних цілей попередніх періодів розвитку ЄДП, серед яких - досягнення обсягів фінансування науки на рівні 3 % ВВП; успішний трансфер результатів досліджень і розробок в інноваційні продукти; висока якість наукових досліджень та інноваційної діяльності по всьому ЄС; ґендерна рівність у дослідженнях та інноваціях. З огляду на це Європейська комісія визначила чотири стратегічні цілі нового ЄДП [3]:

1) надання переваги інвестиціям та реформам у сфері досліджень та інновацій у напрямі зеленого та цифрового переходу (подвійного переходу) для відновлення Європи і підвищення її конкурентоспроможності;

2) прискорення виведення на ринок результатів досліджень і розробок;

3) посилення мобільності дослідників і вільного руху знань і технологій завдяки тіснішій співпраці між країнами - членами ЄС;

4) поліпшення доступу до передових технологій та інфраструктури для дослідників по всьому ЄС.

У євроатлантичному векторі співробітництво у сфері науки та інновацій здійснюється через посилення взаємодії з міжнародними організаціями. Міністерство освіти і науки координує участь України в програмі НАТО “Наука заради миру та безпеки”. [7]. Наукова програма НАТО (2004 р.) була замінена програмою “Наука заради миру та безпеки” (Science for Peace and Security (SPS) Programme). Програма об'єднує вчених України та вчених держав-членів НАТО і держав-членів ЄС, які спільно вирішують питання безпеки за допомогою наукового співробітництва [14].

Євроінтеграційні прагнення України у сфері освіти і науки відображені в реформах Міністерства освіти і науки України. Вони покликані покроково утвердити кращі стандарти європейської освітньої та наукової традиції в українському суспільстві. На цьому наголосив С. Шкарлет під час установчого засідання Комісії з питань координації виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, яке відбулося 21 жовтня 2020 року. С. Шкарлет виокремив чотири євроінтеграційні пріоритети у сфері освіти і науки, над якими працює Міністерство:

- інтеграція України до Європейського дослідницького та інноваційного простору;

- активізація участі українських дослідників у наукових, науково-технічних та інноваційних програмах та ініціативах ЄС;

- розбудова системи забезпечення якості освіти і навчання відповідно до європейських стандартів та рекомендацій;

- розширення можливостей академічної мобільності для учнів, студентів, викладачів і дослідників ЄС.

Минулого року було оновлено Дорожню карту інтеграції України до Європейського дослідницького простору (ERA-UA), яка є стратегічним документом, що охоплює багатосторонні процеси з метою системної підтримки науки та інновацій. Пріоритетні завдання із впровадження цього документа на 2022 рік було представлено під час інфодня “Research and Innovation Day in Ukraine”, що відбувся в Міністерстві освіти і науки. Серед пріоритетів керівник експертної групи з питань інтеграції до Європейського дослідницького простору директорату науки та інновацій МОН Г. Мозолевич назвав формування пулу експертів та забезпечення роботи українських представників у підгрупах Комітету Ради ЄС з питань Європейського дослідницького простору та інновацій (ERAC). Також одним із пріоритетів назвав визначення фінансових, організаційних та правових механізмів приєднання українських дослідницьких інфраструктур до Європейських консорціумів дослідницьких інфраструктур, але, на превеликий жаль, вторгнення рф у нашу країну порушило плани долучення України і до програми “Горизонт Європа”, і щодо розширення участі в програмі EUREKA, приєднання до програми європейського співробітництва у сфері науки та інновацій COST, активізації участі України в Європейському інституті інновацій і технологій (ЄІТ), але наперекір планам загарбників ми отримали більшу підтримку від іноземних партнерів і більше можливостей для обміну досвідом дослідників, педагогічного персоналу як закладів вищої освіти, так і закладів післядипломної освіти.

Завдяки особливим досягненням, які випливають із Лісабонської стратегії та Болонського процесу, європейський освітньо-науковий простір стає дедалі важливішою реальністю для наукового та освітнього середовища, зокрема в Україні та Європі. Проте реалізація цілей, передбачених Болонською декларацією, Комюніке Європейського Союзу “Міжнародна значимість Європейського наукового простору”, Деклараціями Європейської Асоціації Університетів, Програмою Європейського Союзу “Креативна Європа”, можлива лише за умови використання, зміцнення та концентрації інтелектуального, культурного, соціального, дослідницького та технологічного потенціалів освітнього середовища України.

Зазначимо, що нова модель розвитку суспільства знань вимагає від сучасного фахівця широкого спектра навичок і компетенцій для успішного виконання професійних функцій, забезпечення всебічного та сталого розвитку освіти та наукових досліджень в Україні, соціальної згуртованості та подальшого розвитку демократичної культури.

У Рамковій програмі ключових компетенцій для навчання впродовж життя [6], яка затверджена Європейським Парламентом та Радою Європейського Союзу, визначено та конкретизовано такі взаємопов'язані оновлені ключові компетенції, як: 1) грамотність (Literacy competence); 2) багатомовна компетентність (Languages competence); 3) математична компетентність та компетентність у науках, технологіях та інженерії (Mathematical competence and competence in science, technology and engineering); 4) цифрова компетентність (Digital competence); 5) особистісна, соціальна та навчальна компетентність (уміння вчитися) (Personal, social and learning competence); 6) громадянська компетентність (Civic competence); 7) підприємницька компетентність (Entrepreneurship competence); 8) компетентність культурної обізнаності та самовираження (Cultural awareness and expression competence).

Зауважимо, що поняття “компетентність” передбачає не тільки набуття знань і навичок, а й мобілізацію знань, навичок, ставлення та цінностей для розв'язання комплексних, складних завдань і вимог, що постають перед людиною у сучасному світі [4, с. 4-5]. Отже, важливо не саме знання, а його використання, тобто застосування здобутих знань у різноманітних ситуаціях.

Таблиця 1 Модель компетенцій майбутнього

Складено авторами.

Джерело: Institute for the Future for the University of the Phoenix Research Institute (2011); Partnership for 21 Century Skills (2011); Модель ключових компетенцій OECD /PISA (2005), Матеріали Всесвітнього економічного форуму в Давосі (2016).

модернізація післядипломна освіта євроінтеграція

На основі аналізу авторитетних джерел, залучених до досліджуваної проблеми, зокрема: Future work skills (Institute for the Future for the University of the Phoenix Research Institute, 2011), Model P21 (Partnership for 21 Century Skills, 2011), Модель ключових компетенцій OECD / PISA (2005), Матеріали Всесвітнього економічного форуму в Давосі (2016), Концепція чотиривимірної освіти (Бостон, 2015), дослідниками розроблено модель компетенцій майбутнього (табл. 1), яка охоплює шість кластерів і включає понад 80% компетенцій майбутнього.

Інноваційні напрями розвитку суспільства знань потребують від сучасного фахівця широкого спектра компетенцій і можливостей його безперервного професійного розвитку. На думку дослідників [5, с. 38-44], орієнтація на інновації визначає діяльність не лише високотехнологічних і наукових галузей, але і системи освіти, рівень якої поряд з інноваційною економікою країни є показником її конкурентоздатності на світовому ринку. Отже, джерелом професійного розвитку фахівця є не стільки його здібності, скільки креативна практика та інноваційна діяльність, цінності міжкультурної взаємодії та співробітництва, можливості професійної мобільності та необхідність оволодіння варіативними професійними ролями.

У неформальній та інформальній безперервній освіті активізація новаторської діяльності науковців і педагогів можлива у створенні або долученні до простору креативних платформ [5, с. 38-44]. Тому безперервний професійний розвиток педагога має охоплювати й участь у креативних індустріях як ключового компонента у виробництві інновацій. Задля ефективної участі науковців у креативних індустріях необхідне поєднання ключових напрямів освітньої діяльності [5, с. 41-42].

Україна вже зробила перші кроки у розвитку креативних індустрій, про що свідчить участь у програмі Європейського Союзу «Креативна Європа», що дозволяє українським культурним і освітнім інституціям долучатися до європейських професійних мереж, реалізовувати різноманітні спільні міжнародні проєкти. Розроблено доктрину збалансованого розвитку “Україна-2030”, в якій зазначено, що розвиток креативної економіки є одним із драйверів економічного розвитку країни [17].

Ми погоджуємося з думкою М. Ілляхової, що післядипломна освіта як частина безперервної освіти має впроваджувати актуальні види економічної діяльності відповідно до статистичної класифікації, прийнятої на основі Європейського Парламенту та Ради ЄС, які належать до креативних індустрій, а саме: видавництво мультимедійних посібників, підручників; виробництво освітніх відеофільмів і телевізійних програм; розробка та трансляція освітніх заходів; створення віртуального освітнього простору з метою онлайн-консультацій, онлайн-коучингу; наукові дослідження та розробки у трансдисциплінарній сфері; маркетингові дослідження у сфері освіти; проведення майстер-класів, освітніх фестивалів, виставок, форумів [5, с. 42].

З огляду на вищезазначене, для інтеграції системи формальної, неформальної та інформальної післядипломної освіти у світовий освітній простір необхідно забезпечити психолого-педагогічний, андрагогічний, інформаційно-комунікативний та інноваційно-креативний супровід безперервного професійного розвитку педагога [16].

Метою модернізації післядипломної освіти в Україні на шляху до євроінтеграції є створення такої моделі освітнього процесу, в якій би оптимально поєдналися кращі вітчизняні й зарубіжні традиції. Європейська освіта не повинна конкурувати з національною освітою, а повинна поширювати та доповнювати її. Адже поєднання гуманістичних традицій української педагогіки та зарубіжного досвіду виховання особистості, здатної до активних самостійних дій, дозволить створити динамічну, мобільну, конкурентоспроможну модель освітньої системи. Нова соціально-професійна місія педагога розглядається в контексті європейського професіоналізму зі збереженням кращих ментальних українських рис, європейського виміру педагогічних якостей.

В умовах глобальної кризи на фоні пандемії, а також під час російсько-української війни розбудова відкритої освіти в Україні відкриває нові можливості для вдосконалення професійного розвитку педагогів, спонукає до пошуку нових ідей, способів організації навчання. На думку дослідників [11, с. 178], відкрита освіта є багатогранним і багатоплановим об'єктом, її інтенсивний розвиток вносить суттєві зміни у систему вищої освіти: стирає державні кордони, розбудовує єдиний інформаційний освітній простір, розширює комунікаційні можливості, змінює засоби навчання та трансформує традиційну систему освіти в концептуальну модель нової освіти.

Ми погоджуємося з точкою зору дослідників [12, с. 245], які розглядають професійний розвиток педагогічних працівників в умовах відкритої освіти як процес (діяльність), націлений на розвиток професійної компетентності фахівця, який забезпечується постійною трансформацією його професійного системного мислення, регульованого суспільними вимогами та індивідуальними потребами, тісно пов'язаними з реальною життєдіяльністю та навчанням упродовж життя з використанням різних форм і методів відкритої освіти, зокрема з використанням інформаційних технологій та електронних освітніх ресурсів.

За результатами узагальнення [11, с. 177], назвемо низку ключових орієнтирів професійного розвитку педагогів в умовах відкритої освіти, зокрема: вдосконалення інформаційно-технологічної структури інститутів післядипломної освіти; розроблення й адаптація різних платформ та електронних освітніх ресурсів на децентралізованій основі для освіти дорослих; урізноманітнення змісту навчальних курсів та їх вибору на безкоштовній і платній основі; персоналізація освітнього процесу відповідно до особистісних потреб на основі самонавчання та саморозвитку; постійне перепроєктування навчальних програм і сприяння самостійному навчанню за допомогою технологічних ресурсів; динамічність у навчанні як здатність переміщатися між освітніми контекстами; розвиток механізмів оцінки, визнання та сертифікації, створення нормативно-правового забезпечення для їх співіснування та ефективного використання.

Як зазначає В. Сидоренко, у системі відкритої освіти створено умови для безперервного навчання впродовж усього життя, доступності в отриманні знань, відповідно до запитів і потреб особистості та суспільства. Основним чинником забезпечення відкритості освіти є її технологічність, що ґрунтується на використанні цифрових технологій, ресурсів Інтернету, технологій дистанційного навчання, що забезпечують інтенсифікацію, безперервність та індивідуалізацію навчання. Дослідниця наголошує, що саме відкритість є ключовою характеристикою освітнього процесу на курсах підвищення кваліфікації, що сприяє орієнтації навчального контенту на слухача як суб'єкта освітньої діяльності [15]. Основним компонентом відкритого освітнього середовища є електронні освітні ресурси: електронне навчання; мобільне навчання; мережеве навчання; змішане навчання; перегорнуте навчання; взаємонавчання тощо. Крім того, у системі формальної й неформальної освіти з'являється велика кількість навчальних онлайн-платформ, які є доступними широкому загалу.

Потрібно наголосити, що педагогу необхідно знати кілька іноземних мов, що сприятиме активізації процесів інтеграції українців у європейську спільноту та постійно використовувати їх для спілкування та взаємодії з колегами з інших країн, творення й реалізації педагогічних проєктів, проведення екскурсій, обмінів, стажування. Міністерство культури та інформаційної політики розробило законопроєкт про особливий статус англійської мови в Україні як мови міжнародного спілкування [9].

На шляху до євроінтеграції, з точки зору Т. Сорочан, має відбутися трансформація професійного розвитку педагогічної еліти України, а за їхнього лідерства - усіх освітян. Серед інновацій у післядипломній освіті - поширення дистанційного навчання у відкритих університетах як цифрових екосистемах і двійниках закладів післядипломної освіти, створення освітніх технопарків, хабів і діджиталхабів [10].

Перший освітній хаб під час воєнного стану був відкритий у Хмельницькій області і дав можливість освоїти 48 професій за пришвидшеною програмою. Після цього був заснований проєкт “Освітній хаб. Діти”, який забезпечив організоване дозвілля дітей для можливості батьків у цей час працювати. Освітні хаби в Україні створюються з ініціативи Міністерства освіти і науки при обласних департаментах освіти, а за кордоном - за сприяння міністерств освіти відповідних держав. Про це у своїй доповіді на Міжнародній серпневій педагогічній науково-практичній конференції 2022 “ОСВІТА, ОСВІТЯНИ - НЕЗЛАМНІ У ВІЙНІ” зазначив С. Куценко, який презентував інноваційну діяльність щодо роботи освітніх хабів в Україні [13].

Здійснюється комунікація з донорськими організаціями щодо підтримки мережі українських освітніх хабів за кордоном. Організовано співпрацю з центральним офісом ЮНІСЕФ і регіональними офісами в Румунії, Польщі, Болгарії, Словаччині, Угорщині щодо відкриття освітніх хабів у цих країнах. Узято участь у нараді із фондом Save the Children щодо інтеграції освітніх хабів із цифровими освітніми центрами для реалізації проєкту в 10 регіонах України.

Нині за підтримки Central European Initiative (CEI) готується до відкриття Український освітній хаб у Польщі (м. Варшава), а за підтримки DVV International готується до відкриття Освітній хаб у Німеччині (м. Лейпциг). Також уже відкрито Український освітній хаб у Швейцарії (м. Женева). Зазначимо, що при Інституті педагогічної освіти та освіти дорослих імені Івана Зязюна Національної академії педагогічних наук України діє IPOOD hab. Освітній Хаб “IPOOD hab” - сучасний освітній простір самореалізації, саморозвитку та самовдосконалення для різних категорій дорослого населення та всіх зацікавлених у власному неперервному професійному розвитку.

Акцентуємо увагу на зміні форм, методів і технологій професійного розвитку, які створюють умови для більшої активності й усвідомленості учасників освітнього процесу. На думку Т. Сорочан, пріоритет технологій EdTech як поєднання освітніх і цифрових технологій дозволяє охопити великі за обсягом спільноти освітян, залучити їх до професійного розвитку з метою поширення інновацій і підготовки до реформ. До методичного арсеналу входять квести, воркшопи, коворкінги, сторітелінг, інфографіка, діджитал-діа- логи, відеоролики, доповнена реальність, імітаційні ігри тощо. Це дозволяє педагогам опанувати сукупність м'яких навичок, необхідних для запровадження інновацій у процесі реалізації освітніх реформ [10].

До прикладу, у рамках експериментальної роботи з педагогічним персоналом кафедри педагогіки, корекційної освіти та менеджменту Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені К. Д. Ушинського здійснено впровадження презентаційних матеріалів щодо сутності, структури, особливостей андрагогічної компетентності, критерії та рівні її сформованості, формування та розвитку андрагогічної компетентності; андрагогічних модусів професіоналізації; андрагогічних аспектів самореалізації; розвитку професійної мобільності педагога; андрагогічних умов професійно-особистісного саморозвитку педагога; андрагогічних засад освітнього процесу післядипломної педагогічної освіти; створено відеоролики для неформальної та інформальної освіти педагогів.

Також у межах експериментальної роботи здійснювався науково-методичний супровід через впровадження окремих блоків рукописів: практичного посібника “Тренінги з розвитку професійної компетентності”; методичних рекомендацій до курсу “Методика проведення тренінгів з розвитку професійної компетентності”; навчальної програми курсу “Професійна компетентність андрагога”; методичних рекомендацій до програми “Професійна компетентність андрагога”; монографії “Професіоналізація педагогічного персоналу у сфері освіти дорослих в умовах формальної і неформальної освіти: теоретико-методичний аспект”; анотованого бібліографічного покажчика “Підготовка педагогічного персоналу до роботи з дорослими у закладах формальної і неформальної освіти”; концепції “Концепція підготовки педагогічного персоналу до роботи з дорослими”.

В умовах безперервної підготовки педагогів розбудова гнучкої, перспективної системи підвищення кваліфікації передбачає розробку та впровадження в освіту багатофакультативних, багаторівневих, диверсифі- кованих за профілем освітньо-професійних програм, форм навчання дорослих, систему підвищення кваліфікації відповідно до соціально-педагогічних запитів, особистісних і професійних потреб фахівців.

Отже, для забезпечення інтеграції безперервної освіти і науки України в освітньо-дослідницький простір Європейського Союзу необхідно сприяти формуванню цілісної системи формальної, інформальної та неформальної освіти; розробити індивідуальні освітні траєкторії професійного розвитку та саморозвитку спеціалістів; розробити та впровадити диференційований, євроінтеграційний профіль, який також диверсифікований програмним профілем, формами навчання дорослих, що базуються на професійних потребах, індивідуальних потребах, соціально-економічних запитах, а також актуалізувати розвиток креативної індустрії. Різноманітність форм, моделей, технологій і напрямів підвищення кваліфікації дає змогу підготувати конкурентоспроможного спеціаліста на світовому ринку освітніх послуг, здатного до постійного саморозвитку, самоосвіти та самореалізації, навчання впродовж життя.

Висновки

Висвітлені аспекти модернізації післядипломної освіти України в контексті євроінтеграції сприяють поліпшенню мотивації, креативності педагогічних працівників, готовності до самовдосконалення та навчання впродовж життя у спільноті міжнародної єдності.

Для забезпечення більш активних євроінтеграційних процесів в Україні у галузі післядипломної освіти необхідна як активніша роль держави у створенні оптимальних умов і стимулів міжнародної співпраці ЗВО, так і керівництва закладів післядипломної освіти. На рівні держави необхідно: забезпечити модернізацію механізмів фінансування, суттєво підвищити рівень їхнього фінансового забезпечення, посилити їхню фінансову й адміністративну автономію та у сфері організації й участі в різних формах міжнародної співпраці; Міністерство освіти і науки України має більш активно стимулювати участь закладів післядипломної освіти в європейських програмах співпраці, забезпечити організаційну і методичну підтримку вітчизняних закладів післядипломної освіти в процесі укладання міжнародних угод, подання запитів на участь у міжнародних освітніх проєктах.

На рівні закладів післядипломної освіти необхідно: забезпечити впровадження новітніх моделей організації навчального процесу і технологій навчання, які широко використовуються в освітній практиці європейських університетів; проводити тренінги для педагогічного персоналу і слухачів із питань європейської інтеграції та участі в європейських освітніх програмах; поширювати освітні та наукові досягнення закладів післядипломної освіти України для залучення потенційних партнерів і замовників послуг з інших країн.

Використана література