Мотивація професійного саморозвитку викладачів закладів вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мотивація професійного саморозвитку викладачів закладів вищої освіти

Ірина Капралова

молодший науковий співробітник

Навчально-наукового центру розвитку персоналу та лідерства,

Київський університет імені Бориса Грінченка, вул. Тимошенка, 13-б, 04207 Київ, Україна

Наталія Шаповаленко

молодший науковий співробітник

Навчально-наукового центру розвитку персоналу та лідерства,

Київський університет імені Бориса Грінченка, вул. Тимошенка, 13-б, 04207 Київ, Україна,

Стаття присвячена теоретичному обґрунтуванню мотивації професійного саморозвитку викладачів закладів вищої освіти та узагальненню результатів емпіричного дослідження щодо потреб мотивації саморозвитку. Професійний саморозвиток визначаємо як усвідомлений цілеспрямований процес особистісного і професійного самовдосконалення з метою творчої самореалізації в процесі виконання професійної діяльності. Проте вважаємо, що викладацька діяльність передбачає активне залучення до неї не тільки суто професійних, а й особистісних якостей і компетентностей, отже, професійний саморозвиток викладача спрямований на самопізнання, самоствердження, самовдосконалення у всіх сферах життєдіяльності. Наголошено, що процес професійного саморозвитку викладачів закладів вищої освіти потребує глибоко усвідомленої цінності її необхідності, стійкої внутрішньої мотивації, проте має доповнюватись зовнішніми заохоченнями у творчому освітньому середовищі, що було підтверджено емпіричним дослідженням. Проведене дослідження підтвердило необхідність створення практичних рекомендацій для викладачів щодо професійного саморозвитку, що може стати перспективою для подальших досліджень.

Ключові слова: викладачі закладів вищої освіти; внутрішня мотивація; зовнішня мотивація; мотивація професійного саморозвитку; професійний саморозвиток; саморозвиток.

MOTIVATION FOR PROFESSIONAL SELF-DEVELOPMENT OF TEACHERS OF HIGHER EDUCATION INSTITUTIONS

Kapralova Irina,

Junior Researcher of Learning-Scientific Center of Personal Development and Leadership,

Borys Grinchenko Kyiv University,

13-b Tymoshenko Str., 04207 Kyiv, Ukraine,

Shapovalenko Natalia,

Junior Researcher of Learning-Scientific Center of Personal Development and Leadership,

Borys Grinchenko Kyiv University,

13-b Tymoshenko Str., 04207 Kyiv, Ukraine,

The article is devoted to the theoretical justification of the motivation for professional self-development of teachers of higher education institutions and the generalization of the results of empirical research on the needs of self-development motivation. We define professional self-development as a conscious purposeful process of personal and professional selfimprovement with the aim of creative self-realization while performing professional activities. However, we believe that teaching activity involves the dynamic involvement of both proficient and personal qualities and competences; therefore, the professional self-development of a teacher is aimed at self-cognition, self-affirmation, and self-improvement in all spheres of life. The process of professional self-development of teachers of higher education institutions requires a deeply realized value of its necessity, stable internal motivation, but it should be supplemented by external incentives in a creative educational environment, which was confirmed by empirical research.

The conducted research has proved the need to make up practical recommendations for teachers regardingprofessional self-development, which can become the basis for further research.

Keywords: higher education institutions teachers; internal motivation; external motivation; motivation of professional self-development; professional self-development; self-development.

Вступ

Португальські дослідники М.С.О. da Costa, A.M.D. Domingos (2019) стверджують, що професійний саморозвиток складається з усіх конструктивних змін, які збільшують можливості фахівця у виконанні професійної діяльності і, як наслідок, збільшують його конкурентну перевагу на ринку праці.

Проте ми вважаємо, що, коли йдеться про викладача, вчителя, педагога, не завжди вдається відокремити професійний саморозвиток від особистісного, оскільки ця професія передбачає активне залучення до виконання професійних обов'язків не тільки суто професійних, а й особистісних якостей і компетентностей: ціннісно-смислових, емоційновольових, когнітивних, інтерактивних, вербально-логічних тощо. Отже, професійно-педагогічний саморозвиток є інтегративним творчим процесом свідомого особистісного становлення, в результаті якого відбувається формування мотиваційної, когнітивної, ціннісної та діяльнісної сфери учителя (Енциклопедія освіти, 2021, с. 900).

Мотивація професійного саморозвитку викладачів закладів вищої освіти. Мотивація - це складний психофізіологічний процес, який під дією зовнішніх або внутрішніх факторів спонукає людей до бажання займатися тією чи іншою діяльністю. Мотивація до саморозвитку - це індивідуально-психологічна особливість особистості, що забезпечує успішність і якісну своєрідність процесу пошуку, придбання та осмислення нової інформації (Мрака, Васюк, 2019, с. 40), ініціює цілеспрямовану діяльність, сприяє їй та підтримує її.

Не заглиблюючись у теоретичні основи і моделі мотивації до саморозвитку (це не входить до предмету нашого дослідження), зупинимося на здобутках гуманістичної психології (А. Маслоу, К. Роджерс, Д. МакКлелланд), які стверджують, що потреба і схильність людини до самовдосконалення, до зростання власної особистості, до самоактуалізації, до максимальної реалізації своїх потенційних можливостей і здібностей, є важливим чинником, що визначає поведінку людини поряд з базовими фізіологічними і соціальними потребами.

Мотивація професійного розвитку - сукупність спонук до саморозвитку, самовдосконалення і самореалізації у професійній діяльності. Основні чинники: економічні (економічна політика держави, стан економіки, форма/розмір оплати праці, фінансове становище родини/людини), соціальні (соціальний статус і престиж професії), психологічні (рівень вдоволеності роботою), педагогічні (освітня політики країни, якість соціогуманітарної освіти, виховні і професійні традиції сім'ї) (Енциклопедія освіти, 2021, с. 600).

Як стверджує В. Фрицюк (2016), рівень мотивації професійного саморозвитку суб'єкта формується на таких елементах: ставлення до професійної діяльності; ставлення до професійних цінностей; ставлення до суб'єктів професійної діяльності; ставлення до себе як професіонала; ставлення до особистісно-професійного розвитку; ініціатива особистісного й професійного саморозвитку (с. 111).

Мотивація професійного саморозвитку поділяється на зовнішню та внутрішню. Зовнішня моти-вація виникає в результаті впливу на особистість об'єктивних стимулів, що ініціюють та регулюють його діяльність. Зовнішня мотивація передбачає очікування винагород, заохочень, або навпаки - покарань чи інших мотивів, які можуть викликати як бажання до діяльності так і гальмувати небажану поведінку. Внутрішня мотивація до професійного саморозвитку зумовлюється сформованою світоглядною позицією та духовними потребами особистості (Фрицюк, 2016, с. 112).

Погоджуємося з дослідниками, які наголошують, що творче освітнє середовище закладу вищої освіти є важливим засобом зовнішнього впливу на мотивацію професійного саморозвитку викладача (Фрицюк, 2016). Проте викликана ззовні потреба вчителя в самоосвіті підтримується особистим джерелом активності (переконання, почуття боргу, відповідальності, професійної честі, здорового марнославства тощо). Ця вимога стимулює систему дій для самовдосконалення, природа якої багато в чому зумовлена підтриманням професійного ідеалу. Іншими словами, коли педагогічна діяльність набуває в очах учителя особистісної, глибоко усвідомленої цінності, тоді проявляється потреба в самовдосконаленні, починається процес саморозвитку (Valickas, Valickiene, 2017). Якщо вчитель не має прагнення до саморозвитку, він не може професійно рости, яким би ідеальним та сприятливим не було зовнішнє середовище. У цьому сенсі саморозвиток є основним мотивом, який сприяє професійному розвитку, а самооцінка прокладає йому шлях (Warsi, Khurshid, 2022).

Ці висновки підтверджені дослідженнями A. Davis & D. McDonald (2019), які наголошують, що професійний розвиток стає ефективним, коли викладачі визначають свої особисті потреби, приймаючи відповідальність за власний постійний професійний ріст. О. Дікунова (2015 вважає, що для ефективного професійного саморозвитку вирішальними є внутрішня мотивація на професійні завдання, на досягнення високих результатів у їх вирішенні й мотивація на себе; здатність до саморозвитку; розуміння його змісту й методичних основ (с. 46). Студії C. Somantri and H. Iskandar (2021), підкреслюючи важливу роль керівників закладів освіти в організації безперервного професійного розвитку викладачів, також доводять, що відповідальність за власний розвиток лежить саме на викладачах; їхня мотивація до саморозвитку, зацікавленість у професійному зростанні важать більше, ніж сприятливі умови, створені керівниками.

Результати емпіричного дослідження щодо мотивації професійного саморозвитку викладачів закладів вищої освіти. Як визначає Енциклопедія освіти (2021), професійно-особистісний розвиток здійснюється за допомогою механізмів самопізнання, самоорганізації, самоосвіти, самооцінки, саморегуляції як прагнення до самоактуалізації на основі розвитку професійного мислення, реалізації творчого потенціалу, різноманітних форм дослідницької діяльності й інших способів інтенсифікації цього процесу (с. 900).

Дослідження в різних країнах підтверджують, що самопізнання і самооцінка є першими сходинками в саморозвитку викладачів (Tursynayet al., 021; Warsi, Khurshid, 2022). Тому в нашому дослідженні було важливо проаналізувати результати опитування респондентів щодо цих механізмів. Для цього ми попросили респондентів відповісти на питання: «Чи часто Ви замислюєтеся про причини своїх промахів, невдач?»; «Чи відчуваєте Ви прагнення глибше пізнати самого себе, свої творчі здібності?». Результати представлено на Рис. 1 і 2.

Опитування показало, що кількість значень «Т к» на питання, «Чи часто Ви замислюєтесь про причини своїх промахів, невдач», значно переважає інші (79,7%). Оскільки відповідь на це питання передбачала можливість додати свій ва іант, до позитивних додамо ще й такі відповіді: «якщо вони є» (1,7%), «завжди, коли таке стається, з метою аналізу та запобігання в майбутньому» (1,7%), «завжди аналізую» (1,7%). Отже, загальна кількість позитивних відповідей - 84,8%. На нашу думку, це певна мотивація до дій: щось змінювати, рухатися й розвиватися. Для цього потрібно замислитися над пізнанням самого себе, бо, на думку Г. Сковороди, сенс життя людини виявляється в самопізнанні й самовдосконаленні, розкритті людиною самої себе.

Рисунок 1. Розподіл відповідей на запитання «Чи часто Ви замислюєтеся про причини своїх промахів, невдач?»