Нові можливості інтеграції системи дошкільної освіти України в Європейський освітній простір

The article provides a detailed analysis of the use of new opportunities for the implementation of Ukraine's European integration aspirations regarding the further functioning of the preschool education system, professional training of preschool specialists.

The material of the article will contribute to improving the professional competence of future educators and stimulate the study of innovative technologies, the use of which is inherent in the European educational space.

The main differences between the national and European systems of preschool education are characterized.

The most important areas of improvement of the system of education of preschool children in Ukraine are identified, possible measures for the transformation of the European pedagogical thought of the past and present are singled out.

The main requirements for changes in the modern Ukrainian system of preschool education are formulated, in particular, the integration of higher education institutions of Ukraine, academic mobility of students, modernization of the preschool sphere, constant monitoring of the quality of preschool education, the introduction of educational innovations in the professional training of preschool specialists, strengthening the motivation of future educators, improving the social competence of preschoolers, improving the image of a teacher of a preschool education institution, etc.

The importance of applying the European experience of preschool pedagogy in the individual education of a child, the mandatory consideration of the psychological and pedagogicalfeatures of preschoolers in order to solve the current tasks of educating students in the modern conditions of the functioning of the national system of training preschool specialists is emphasized.

Key words: education of preschool children, system of preschool education, transformation of European pedagogical experience, integration, European educational space.

Виклад основного процесу

Сучасні інтеграційні процеси в європейському освітньому просторі визначають стратегічний напрям розвитку дошкільної освіти України і диктують вивчення передового педагогічного досвіду країн Європейського Союзу, що є основою для переходу на якісно новий, конкурентоспроможний рівень дошкільної освіти.

Серед пріоритетних напрямів освіти державна національна програма “Освіта” (“Україна ХХІ століття”) визначає розроблення теоретико-методологічних аспектів системи освіти з використанням європейського досвіду [9]. Це зумовлює необхідність вивчення сучасних новітніх концепцій навчання і виховання дітей дошкільного віку, що сприятиме визначенню нових підходів до правильної організації дошкільної ланки як невід'ємної складової частини української системи освіти.

У цьому контексті основні ідеї згаданої організації дошкільної освіти можна запозичити в європейських педагогів, основні пріоритети яких спрямовані на активну участь дитини у процесі едукації, на збалансоване поєднання індивідуального та функціонального підходів щодо організації освітнього процесу в закладах дошкільної освіти тощо.

Глибоко осмислена трансформація європейського педагогічного досвіду, зважаючи на реальні перспективи прийняття України найближчим часом до Європейського Союзу, сприятиме ефективності едукації дітей дошкільного віку в сучасних умовах функціонування системи дошкільної освіти в Україні, уможливить урізноманітнення діяльності закладів дошкільної освіти різних форм власності, диференціацію подальшого її розвитку.

Дослідженню зарубіжного досвіду функціонування закладів дошкільної освіти, зокрема недержавних, присвячені праці С. В. Білецької, Т І. Поніманської й інших [8; 15].

Педагогічний досвід та інтеграція української дошкільної освіти в європейський освітній простір і проблеми тенденцій розвитку й особливості організації дошкільної освіти в Європі висвітлюються в нечисленних українських розвідках таких дослідників, як Т М. Кузнєцова, М. Г Рожкова й інші [11; 22].

Система дошкільної освіти Європи суттєво відрізняється від української твердою визначеністю методичних засад, варіативністю концепцій, моделей, новітніми у світовому масштабі освітньо-розважальними програмами, функціонуванням ефективних педагогічних систем, інноваційними методиками та стратегіями розвитку. Окремі аспекти досвіду Європейського Союзу щодо організації якісної освіти дітей дошкільного віку частково висвітлені у працях як вітчизняних, так і зарубіжних науковців, проте не мають повної та систематизованої характеристики [1--6].

Основною метою статті є дослідження можливостей інтеграції української системи дошкільної освіти в європейський освітній простір.

Практично кожна національна система дошкільної освіти передбачає свої особливості та передовий досвід, який акцентує особливу увагу щодо едукації дітей раннього віку, уможливлює широке використання інноваційних технологій, наявність приватних і конфесійних закладів дошкільної освіти. Вони зазвичай утримуються коштом муніципальних органів влади, промислових чи аграрних підприємств, релігійних громад, приватних осіб тощо.

Нинішні складні соціально-економічні та суспільно-політичні умови, ускладнені широкомасштабною російською агресією, висувають на перший план чи не найважливішу проблему українського дошкілля - “надання широким прошаркам населення якісних і доступних освітніх послуг” [25, с. 2].

Сучасний ринок дошкільних освітніх послуг має забезпечити різноманітні способи їх отримання. Батьки самостійно вирішують питання про можливість перебування дошкільника в державному, муніципальному чи приватному дитячому садку або ж обирають на власний розсуд інші форми організації едукації дитини. Соціальний статус, зайнятість родичів вихованця, система цінностей і моральних орієнтирів, специфіка місця мешкання, рівень матеріального забезпечення й освіти батьків диктують умови постачальникам освітніх послуг, які орієнтуються насамперед на джерела фінансування.

Євроінтеграційні прагнення України дозволять завдяки врахуванню досвіду країн Європейського Союзу (далі - ЄС) розв'язати найгостріші, на наш погляд, проблеми в українському дошкіллі, як-от:

- занадто довгі черги в заклади дошкільної освіти;

- гарантування рівних стартових можливостей;

- забезпечення створення розмаїття альтернативних форм дошкільної освіти;

- додаткова мотивація молодих кадрів шляхом підвищення рівня заробітної плати, надання соціального пакету тощо;

- створення нових законодавчих і правових форм функціонування ЗДО;

- широке заохочення європейських фінансових інвестицій у дошкільну галузь;

- організація дієвого, а не формального стимулювання державно-приватного партнерства;

- збільшення кількості ЗДО різних типів фінансування;

- суттєве збільшення охоплення дітей раннього віку дошкільною освітою;

- стимуляція подальшого розвитку системи дошкільної освіти в сільській місцевості;

- урізноманітнення системи режимів перебування дітей у закладі дошкільної освіти [12; 19; 21; 23].

Для охоплення послугами системи дошкільної освіти дітей, які не мають можливості відвідувати дитячий садок, останнім часом популярними стали групи короткочасного перебування малюків. Завдяки такій формі здобуття дошкільної освіти вдається подолати численні перепони на шляху до повноцінного відвідування дитиною дитячого садка, зокрема такі:

- ослаблене здоров'я чи наявність серйозних проблем фізичного стану;

- підвищена стомлюваність чи інші медико-психологічні перешкоди щодо перебування в колективі тривалий час;

- невдалий досвід батьків, які в дитинстві відвідували дитячий садок;

- незадоволеність умовами життєпобутування дитини в закладі дошкільної освіти тощо [24].

Влаштування гнучкої системи освітніх послуг за європейським зразком покращить охоплення малюків дошкільною освітою, особливо тих, які з різних причин позбавлені необхідної всебічної та гармонійної підготовки до подальшого успішного навчання в початковій школі.

Європейський досвід переконливо свідчить про безумовний пріоритет сфери освіти, її визначальну роль у процесі динамічного розвитку економіки і суспільства загалом. Своєрідним поштовхом до модернізації системи дошкільної освіти вважаємо обов'язкову присутність рівноправного недержавного сектору з відповідним фінансуванням, який здатен стимулювати інноваційні підходи, що відчутно урізноманітнюють і сприяють діяльності державних органів освіти найменших, а також реагують оперативно на швидкоплинні потреби ринку. Недержавні заклади дошкільної освіти в недалекому майбутньому стануть невід'ємною частиною української системи освіти і відчутно розширять можливості реалізації громадянами гарантованого Конституцією України права на якісну освіту.

Складна економічна ситуація, спровокована неоголошеною війною та невиправданою агресією Росії, активізувала діяльність життєздатного недержавного сектору, який успішно інтегрувався в загальнонаціональну систему. Однозначно актуальними є характерні риси недержавних закладів дошкільної освіти: “інноваційність, упровадження авторських методик навчання і виховання, багаторівневість, доступність, наявність гнучкої і мобільної системи управління, відсутність стереотипів і шаблонів в організації освітнього процесу. Не менш важливим фактом уважаємо роботу недержавних дитячих садків на принципах самофінансування, що сприяє розвитку матеріально-технічної бази. Даний досвід особливо цінний в контексті змін, що відбуваються останніми роками у сфері фінансування освіти в Україні” [10, с. 140].

Більшість країн Європи вважають дошкільну освіту первинною ланкою системи едукації. Дитячі садки та ясла засновують, утримують і забезпечують фінансово місцеві муніципалітети, великі промислові та сільськогосподарські підприємства, численні конфесійні та громадські організації, а також приватні меценати. Найбільш популярні практично в усіх європейських країнах такі заклади дошкільної освіти: групи короткочасного перебування дітей у дитячому садку (3-5 разів на тиждень по 3-5 годин залежно від бажання батьків), стаціонарні та сезонні ясла, відділення дошкільників при початковій школі, материнські школи, дитячі майданчики тощо [7].

“Євроінтеграційні прагнення України у сфері освіти покликані покроково утвердити кращі стандарти європейської освітньої та наукової традиції в українському суспільстві” та передбачають “чотири євроінтеграційні пріоритети у сфері освіти і науки:

- інтеграцію України до Європейського дослідницького простору;

- активізацію участі українських дослідників у наукових, науково-технічних та інноваційних програмах та ініціативах ЄС;

- розбудову системи забезпечення якості освіти та навчання відповідно до європейських стандартів і рекомендацій;

- розширення можливостей академічної мобільності для учнів, студентів, викладачів і дослідників ЄС” [25, с. 3].

Функціонування системи дошкільної освіти України в контексті інтеграції до європейського освітнього простору диктує вимоги, яких необхідно дотриматися в найближчій перспективі, як-от:

- інтеграція науково-педагогічної діяльності вишів України і Європейського Союзу через різноманітні спільні наукові програми, гранти та проєкти;

- забезпечення подальшої академічної мобільності студентів спеціальності “Дошкільна освіта” в умовах євроінтеграції університетської освіти;

- розроблення програми модернізації в дошкільній галузі;

- систематичний моніторинг якості дошкільної освіти;

- реалізація освітніх інновацій у процесі підготовки фахівців галузі “Дошкільна освіта”;

- комплексний підхід з боку науковців і педагогів-практиків щодо розв'язання проблеми пошуку шляхів і засобів ефективної підготовки фахівців дошкільного профілю;

- посилення вимог до якості освіти вихователя, підвищення рівня її відповідності європейським стандартам;

- формування внутрішньої мотивації майбутніх вихователів;

- широке застосування інноваційних технологій у підготовці вихователів закладів дошкільної освіти до здійснення фізкультурно-оздоровчої роботи з малюками;

- сприяння соціальній компетентності молодших дошкільників через активну взаємодію з родичами;

- створення позитивного іміджу педагога закладу дошкільної освіти;

- забезпечення умов розвитку художньо-творчих здібностей студентів спеціальності “Дошкільна освіта”;

- упровадження новітніх технологій інклюзивної освіти в Україні;

- цілеспрямоване формування логіко-математичної компетентності старших дошкільників;

- організація інноваційної здоров'язбережувальної діяльності в закладі дошкільної освіти;

- академічна мобільність фахівців дошкільного профілю шляхом євроінтеграції університетської освіти [13-18; 20].

Висновки

Євроінтеграція української системи дошкільної освіти дозволить сформулювати майбутні цілі, з урахуванням на спільні риси та національну специфіку, визначити нову парадигму дошкілля, сформувати основні вміння та навички для здійснення навчання впродовж усього життя, різноманітні системи освіти згідно з потребами суспільства (розвиток особистої мотивації, критичного мислення й уміння вчитися, напрацювання нових диференційованих стратегій тощо). Адже самобутність національних систем едукації дітей дошкільного віку передбачає наявність фундаментальних універсальних принципів, які визначають систему дошкільної освіти як загальний цивілізаційний феномен.

Використана література