Принципи розвитку державно-приватного партнерства у сфері професійної (професійно-технічної) освіти в повоєнний час

Размещено на http://www.allbest.ru/

Принципи розвитку державно-приватного партнерства у сфері професійної (професійно-технічної) освіти в повоєнний час

Валентина Радкевич, доктор педагогічних наук, професор, академік Національної академії педагогічних наук України, директор Інституту професійної освіти Національної академії педагогічних наук України

Реферат

Актуальність статті зумовлюється необхідністю обґрунтування принципів розвитку в Україні державно - приватного партнерства у сфері професійної (професійно-технічної) освіти особливо для досягнення цілей, що становлять суспільний інтерес, здійснення інвестицій в будівництво і відновлення освітньої інфраструктури, особливо в повоєнний час.

Мета: визначити та схарактеризувати принципи розвитку державно-приватного партнерства у сфері професійної (професійно-технічної) освіти; з'ясувати можливості їх урахування в налагодженні співробітництва закладів освіти з державними та недержавними суб'єктами.

Методи: вивчення наукових джерел, законодавчих, нормативно-правових документів, емпіричних даних - для з'ясування стану розвитку державно-приватного партнерства у сфері професійної (професійно-технічної) освіти; теоретичний аналіз і синтез, узагальнення поглядів щодо досліджуваної проблеми - для визначення принципів розвитку державно-приватного партнерства у сфері професійної (професійно-технічної) освіти, формулювання висновків.

Результати: на основі аналізу сучасних законодавчих, нормативно-правових документів, наукових джерел, емпіричних даних визначено та схарактеризовано принципи розвитку державно-приватного партнерства у сфері професійної (професійно-технічної) освіти; з'ясовано можливості їх урахування в налагодженні співробітництва між закладами освіти, органи державної влади, місцевою адміністрацією, соціальними інститутами та приватним сектором.

Висновки: виокремлено основні принципи розвитку державно-приватного партнерства у сфері професійної (професійно-технічної) освіти: інтегративності, зв'язку теорії з практикою і продуктивною діяльністю, децентралізаціє управління, рівноправності партнерів, узгодження інтересів сторін партнерства, соціальної відповідальності, бенчмаркінгу, спільного фінансування, розподілу ризиків між партнерами; удосконалено зміст поняття «державно-приватне партнерство у сфері професійної (професійно-технічної) освіти» як система довгострокових взаємовигідних договірних економічних та організаційних відносин державних і недержавних суб'єктів з метою залучення додаткових інвестицій у розвиток професійної (професійно-технічної) освіти, підвищення рівня спільної відповідальності за прийняття рішень, що становлять суспільний інтерес, досягнення педагогічного, соціального, педагогічного та економічного ефектів.

Ключові слова: державно-приватне партнерство, професійна (професійно-технічна) освіта, принципи, співробітництво, законодавство.

Abstract

Development principles of public-private partnerships in vocational education and training in the postwar period

Valentyna Radkevych, Doctor of Pedagogical Sciences, Full Professor, Academician of NAES of Ukraine, Director of the Institute of vocational education and training of the National academy of educational sciences of Ukraine

The actuality of the article was determined by the need to substantiate the principles for the development of public- private partnerships in Ukraine in the field of vocational education and training, particularly for achieving goals of public interest, investing in the construction and restoration of educational infrastructure, especially in the postwar period.

The goal was to identify and characterize principles for the development of public-private partnerships in vocational education and training; to find out the possibilities of taking them into account in establishing cooperation between educational institutions, state and non-state actors.

The methods included study of scientific sources, legislative, regulatory and legal documents, empirical data to determine the state of development of public-private partnerships in the field of vocational education and training; theoretical analysis and synthesis, generalization of views on the problem under study to determine the principles of development of public-private partnerships in vocational education and training, and drawing conclusions.

The results were based on the analysis of modern legislative, regulatory and legal documents, scientific sources, empirical data, the principles of development of public-private partnerships in the in the field of vocational education and traininng; possibilities of taking them into account in establishing cooperation between educational institutions, public authorities, local administration, social institutions and the private sector.

Conclusions. The main principles of development of public-private partnerships in the field of vocational education and training are highlighted: integrity, connection of theory with practice and productive activity, decentralization of management, equality of partners, coordination of interests of the parties to the partnership, social responsibility, benchmarking, joint financing, and risk sharing between partners; the content of the concept of “public-private partnerships in the field of vocational education and training” has been improved as a system of long-term mutually beneficial contractual economic and organizational relations of state and non-state entities with the aim of attracting additional investments in vocational education and training, raising the level shared responsibility for making decisions of public interest, achieving pedagogical, social, pedagogical and economic effects.

Keywords: public-private partnerships (PPPs), vocational education and training (VET), principles, cooperation, legislation

Вступ

У повоєнному відновленні економіки країни актуалізується необхідність здійснення реконструкції соціально-економічної системи на основі: розвитку інформаційно-мережевої економіки, що включає розповсюдження інформаційно-цифрових та нейромережевих технологій і зумовлює суттєві зміни у відносинах власності, формах праці та розподілу результатів виробництва (зміни у формах реалізації інтелектуальної власності, розвиток спільного користування, кластерний тип організації життєвого простору, дистанційна робота тощо); орієнтації на енерго-ефективність, економічно чисті виробництва, «зелену» економіку тощо (Геєць та ін., 2022).

Стійкому економічному зростанню країни в повоєнний час сприятиме також ефективне функціонування товарно-виробничих ринків і ринку праці, запровадження нових концепцій і технологій управління персоналом, механізмів розвитку професіоналізму працівників підприємств, забезпечення необхідних умов для використання їхнього трудового потенціалу. У реалізації означених напрямів ефективною є управлінська технологія, заснована на принципах державно-приватного партнерства. Законодавець визначає термін «державно-приватне партнерство» (далі - ДПП) як співробітництво між державою, її територіальними громадами в особі відповідальних державних органів, які здійснюють управління об'єктами державної власності, органів місцевого самоврядування, НАН України і національними галузевими академіями та державними партнерами, юридичними особами, крім державних та комунальних підприємств, установ, організацій (приватних партнерів), що здійснюється на основі договорів у порядку, встановленому цим Законом та іншими законодавчими актами (Про державно-приватне партнерство, 2010).

ДПП зарекомендувало себе як універсальний інститут, що поєднує планування і ринкове саморегулювання. Цей інститут дає змогу формувати і розвивати систему взаємовигідних довгострокових економічних та організаційних відносин між органами державної влади, місцевою адміністрацією, соціальними інститутами та приватним сектором на основі таких принципів: рівність перед законом державних та приватних партнерів; заборона будь-якої дискримінації прав державних чи приватних партнерів; узгодження інтересів державних та приватних партнерів з метою отримання взаємної вигоди; визнання державними та приватними партнерами прав і обов'язків, передбачених законодавством України та визначених умовами договору, укладеного в рамках ДПП тощо. Участь у проєктах ДПП дає змогу державним органам влади досягати цілей, що становлять суспільний інтерес, наприклад: розвиток освітньої та соціальної інфраструктури, підтримка фундаментальних досліджень, вирішення екологічних та освітніх проблем тощо. Для приватних партнерів цей вид співробітництва сприяє здійсненню інвестицій у будівництво і відновлення об'єктів ДПП, особливо в умовах воєнного стану та повоєнного відновлення економіки, а також технічного обслуговування та передавання партнерам частини ризиків, що виникають у процесі здійснення ДПП тощо.

Джерела. Правовими засадами ДПП в Україні є: Конституція України (1996), Цивільний кодекс України (2003), Господарський кодекс України (2003), Закон України «Про державно-приватне партнерство» (2010) інші законодавчі акти України, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Специфіка взаємодії вітчизняних державних і приватних партнерів на договірній основі визначена в Національній економічній стратегії на період до 2030 року (2021), Державній стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 рр. (2020), у Цілях сталого розвитку України на період до 2030 року (2019).

ДПП у сфері П(ПТ)О актуалізовано в завданнях Стратегії розвитку професійної (професійно-технічної) освіти на період до 2023 року (2020). Зокрема, важливим завданням щодо реалізації проєктів ДПП у сфері професійної (професійно-технічної) освіти (далі - П(ПТ)О) передбачено: створення навчально-практичних центрів за участі приватних партнерів, здійснення спільного фінансування програм професійної підготовки майбутніх фахівців, залучення працівників з виробництва до викладання у закладах П(ПТ)О, впровадження інноваційних виробничих технологій, форм і методів здобуття П(ПТ)О, оцінювання результатів навчання здобувачів освіти, розроблення стандартів П(ПТ)О та освітніх програм, поширення практики здобуття П(ПТ)О за дуальною формою освіти.

Концептуальні положення щодо модернізації П(ПТ)О на основі ДПП розкрито в концепціях: реалізації державної політики у сфері П(ПТ)О «Сучасна професійна (професійно-технічна) освіта» на період до 2027 року (2019), підготовки фахівців за дуальною формою здобуття освіти (2018); державної цільової соціальної програми розвитку П(ПТ)О на 2022-2027 роки (2022). Зокрема, згідно з Концепцією реалізації державної політики у сфері П(ПТ)О на період до 2027 року, розвиток ДПП і взаємозв'язок із ринком праці реалізується через: формування системи професійних кваліфікацій та створення єдиного освітнього середовища П(ПТ)О; впровадження механізмів стимулювання роботодавців до участі в освітньому процесі; створення умов для розвитку дуальної форми здобуття П(ПТ)О; визнання результатів неформальної та інформальної освіти, професійних кваліфікацій; популяризація П(ПТ)О серед учнівської молоді, дорослих, планування професійного розвитку та кар'єри.

До заінтересованих сторін ДПП у сфері П(ПТ)О на національному рівні належать: Міністерство освіти і науки України, Державна служба зайнятості, Міністерство соціальної політики України, Міністерство економіки України, Державна служба статистики України, Національна академія наук України, галузеві академії та їх структурні підрозділи, організації роботодавців тощо.

Згідно із Законами України «Про освіту» (2017), «Про професійну (професійно-технічну) освіту (1998) на державу покладаються обов'язки щодо реєстрації закладів П(ПТ)О, розроблення державних стандартів П(ПТ)О з конкретних професій на основі компетентнісного підходу; ліцензування й атестації закладів П(ПТ)О та педагогічних працівників тощо. У ДПП Уряд є особливим економічним суб'єктом, що використовує приватну форму капіталу з метою досягнення певних цілей суспільства.

Основними дієвими партнерами закладів П(ПТ)О на регіональному рівні є обласні державні адміністрації, державні служби зайнятості, об'єднання роботодавців, професійні спілки, підприємці, регіональні Ради професійної освіти, інші громадські організації та об'єднання. Регіональний ринок праці характеризується значними змінами попиту на кваліфіковану робочу силу.

Однією з ключових зовнішніх сторін ДПП є громадськість. Це можуть бути профспілки, організації та об'єднання роботодавців, агентства захисту прав споживачів, релігійні організації, професійні асоціації та інші неурядові громадські організації, що займаються питаннями соціального розвитку (Радкевич, 2022). Зокрема організації роботодавців беруть участь у формуванні системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників, проведенні досліджень поточних та перспективних потреб ринку праці у професійних кваліфікаціях, формуванні та розміщенні державного й регіонального замовлення на підготовку фахівців тощо (Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності, 2013).

Мета статті - визначити та схарактеризувати принципи розвитку ДПП у сфері П(ПТ)О; з'ясувати можливості їх урахування в налагодженні співробітництва закладів освіти з державними та недержавними суб'єктами.

Методи: вивчення наукових джерел, законодавчих, нормативно-правових документів, емпіричних даних - для з'ясування стану розвитку ДПП у сфері П(ПТ)О; теоретичний аналіз і синтез, узагальнення поглядів щодо досліджуваної проблеми - для визначення принципів розвитку ДПП у сфері П(ПТ)О, формулювання висновків.

Результати та обговорення

Суть ДПП у сфері П(ПТ)О полягає в удосконаленні форм і методів взаємовідносин усіх заінтересованих учасників освітнього процесу. У тісному контакті з ними заклади П(ПТ)О реалізовують основне своє завдання - здійснення професійної підготовки кваліфікованих, конкурентоспроможних фахівців, здатних забезпечити високу якість продукції та продуктивності праці (Осипенко, 2017).

Ураховуючи, що принцип - це обов'язкова до виконання вимога, регулятор наукового пошуку, діяльнісне вираження закономірностей освітнього процесу, то під принципом ДПП у сфері П(ПТ)О слід розуміти визначену систему вихідних положень, вимог до співробітництва сторін партнерства, виконання яких забезпечує необхідну його ефективність. Принципи ДПП у сфері П(ПТ)О реалізуються як на національному, так і на регіональному рівнях. Зокрема на національному рівні партнерство з державними органами влади спрямовується на забезпечення рівності перед законом державних і приватних партнерів з метою отримання взаємної вигоди, ефективності діяльності, ніж у разі здійснення такої діяльності державним партнером без залучення приватного партнера тощо (Про державно-приватне партнерство, 2010).

У розвитку ДПП у сфері П(ПТ)О на регіональному рівні, особливо в повоєнний час важливе значення має формування єдиного освітнього простору й забезпечення якості П(ПТ)О шляхом модернізації освітньої та соціальної інфраструктури, відповідності професійно-кваліфікаційної структури підготовки кваліфікованих фахівців потребам регіонального ринку праці з урахуванням пріоритетності розвитку виробничих сфер та сфер обслуговування, урахування попиту осіб на здобуття П(ПТ)О за професіями відповідно до їхніх здібностей і можливостей, підвищення соціальної відповідальності заінтересованих сторін ДПП у сфері П(ПТ)О. Засобами і способами досягнення ефективності регіональних систем П(ПТ)О є значна кількість прагматичних освітніх програм, проєктів, технологій. Тобто провідним принципом прогнозування регіональної моделі П(ПТ)О, на думку автора, є не статус закладів освіти, наприклад, професійний або фаховий коледж тощо, а статус освітніх програм, у тому числі орієнтованих на потреби регіональних ринків праці (Радкевич, 2016).

За сучасних умов партнерство закладів П(ПТ)О і суб'єктів господарювання все більше розвивається на положеннях принципу інтегративності. На його основі створюються регіональні освітньо-виробничі кластери, учасники яких отримують переваги від ефекту синергії, що виникає у процесі об'єднання фінансових, кадрових, технологічних тощо ресурсів у професійній підготовці кваліфікованих фахівців. До загальних принципів професійної підготовки майбутніх фахівців в умовах освітньо-виробничого кластера Л.І. Короткова (2020) відносить: науковості, об'єктивності, цілеспрямованості, прогресивності, ефективності, адаптивності, а до специфічних - кооперації та конкуренції, узгодженості інтересів і взаємовз'язку, інформаційної забезпеченості, моделювання тощо. Об'єднання суб'єктів господарювання та закладів П(ПТ)О в освітньо-виробничі кластери сприяє підвищенню продуктивності праці, економічній ефективності підприємств з одного боку, а з другого - активному просуванню на ринку товарів своєї продукції, технологій, що пропонують приватні компанії для закладів П(ПТ)О з метою організації професійного навчання кваліфікованих фахівців.

Значущим у розвитку ДПП також є врахування положень принципу співробітництва й пошуку компромісів, що безпосередньо сприяє налагодженню діалогу та уможливлює вирівнювання балансу між попитом і пропозицією робочої сили, підвищення якості П(ПТ)О, модернізацію матеріально-технічної бази закладів П(ПТ)О тощо. Співробітництво закладів П(ПТ)О і суб'єктів господарювання особливо ефективне на регіональному рівні, адже позитивно позначається на раціональному використанні засобів навчання, залученні різноманітних інвестицій для створення високотехнологічних робочих місць, недопущенні фінансування неефективних освітніх програм або тих, що дублюються. Регламентує цю взаємодію Закон «Про соціальний діалог» (2010). Прикладом співробітництва закладів П(ПТ)О і бізнесу з питань підготовки кваліфікованих фахівців також є проведення спеціальних досліджень ринку праці, створення на базі закладів освіти навчально-практичних центрів різного галузевого спрямування.

Згідно з принципом соціального партнерства забезпечується взаємодія закладів П(ПТ)О із суб'єктами ДПП, спрямована на максимальне узгодження інтересів усіх учасників цього процесу з метою подолання тенденції невідповідності трудових ресурсів потребам регіонального ринку праці, зниження ризиків, пов'язаних із соціально-економічними змінами в суспільстві, вдосконалення структури і управління розвитком закладів П(ПТ)О, освоєння нових напрямів підготовки кваліфікованих фахівців та збереження позицій закладів П(ПТ)О на регіональному ринку освітніх послуг. Зв'язки із соціальними партнерами відкривають закладам П(ПТ)О доступ до інформації про наявні робочі місця на ринку праці, вимоги роботодавців до рівня професійної кваліфікації й професійної компетентності робочої сили; забезпечують якісну організацію виробничої практики здобувачів П(ПТ)О та працевлаштування випускників. З огляду на це, заклади П(ПТ)О все більше стають регіональними центрами взаємодії із соціальними партнерами, де комплексно вирішуються завдання професійної орієнтації учнівської молоді, а також питання ресурсного забезпечення освітнього процесу. Відповідно до принципу соціального партнерства в закладах П(ПТ)О розвивається система колективно-договірних відносин, зміцнюється організаційно-правова база, здійснюється навчання учасників соціального партнерства.

Значне співробітництво закладів П(ПТ)О й роботодавців існує і в модернізації змісту освіти. Йдеться про спільне розроблення професійних стандартів, державних стандартів П(ПТ)О з конкретних професій на основі компетентнісного підходу, навчальних планів і програм тощо. Особливе значення має визначення регіонального компонента відповідно до потреб конкретної галузі. Відбір змісту навчальних предметів, що входять до регіонального компонента, ґрунтується на інтегративності понять із різних галузей знань, можливостях використання сучасних техніко-технологічних знань і вмінь у поєднанні з соціально-гуманітарним компонентом.

Роботодавці взаємодіють із педагогічними працівниками закладів П(ПТ)О в організації та здійсненні практичного навчання в умовах виробництва. Окрім того, роботодавці беруть участь у розробленні програм виробничої практики, контрольних завдань, критеріїв оцінювання результатів навчання та обсягів оплати праці здобувачів П(ПТ)О під час виробничої практики, створенні безпечних умов навчання і професійної діяльності, призначенні наставників на період виробничої практики, засіданнях екзаменаційних комісій з прийому державних іспитів тощо.

Частиною великого проєкту ДПП є дуальна форма здобуття П(ПТ)О. ЇЇ широке впровадження позитивно позначається на підвищенні відсотку працевлаштування випускників закладів П(ПТ)О; здійсненні оцінювання якості професійної підготовки кваліфікованих фахівців роботодавцями в реальних умовах виробництва; організації стажування викладачів і майстрів виробничого навчання на високотехнологічному виробництві; залученні до викладацької діяльності фахівців з виробництва; зниженні навантаження на бюджет держави та громад; забезпеченні тісного зв'язку освіти, науки, виробництва тощо (Стрілець, 2019 а).

Провідним принципом, на якому ґрунтується дуальна форма навчання, є зв'язок теорії з практикою і продуктивною діяльністю. Особливо він важливий у забезпеченні гармонійного зв'язку технологічних знань із практикою їх застосування в галузях економіки, перспективами здобуття професійних кваліфікацій. Зв'язок теорії і практики відображається у стандартах, освітніх програмах, навчальних планах тощо. Відтак актуальним є зв'язок теорії і практики в сучасних виробничих умовах, коли на підприємствах активно впроваджується нова техніка, технології, а в структурі трудової діяльності фахівця розширюються інтелектуальні функції, зокрема щодо управління автоматизованими системами виробництва тощо. Це дає можливість здобувачам П(ПТ)О не лише знайомитись з виробничими процесами, але й застосувати високотехнологічні прийоми та навички роботи на робочих місцях підприємств промисловості та у сфері обслуговування. Така форма навчання базується на інтеграції змісту навчального матеріалу із застосуванням блочномодульного структурування навчальних програм на основі поєднання теорії з практикою.

З метою поширення досвіду впровадження дуальної форми навчання в закладах П(ПТ)О України у 2019 р. було започатковано експеримент всеукраїнського рівня за темою «Організація професійної підготовки майбутніх кваліфікованих фахівців за дуальною формою здобуття освіти» (2019-2022 рр.) за наукового керівництва і консультування Інституту професійної освіти Національної академії педагогічних наук України. У ході експерименту педагогічні працівники Дніпровського центру професійно-технічної освіти розробили робочі навчальні програми підготовки кваліфікованих фахівців машинобудівної галузі за дуальною формою навчання, методичні рекомендації щодо організації дуальної форми навчання майбутніх токарів з використанням прогресивного досвіду Німеччини (Стрілець, 2019 b).

Зв'язок з продуктивною працею дає змогу організувати виробниче навчання і практику на основі випуску продукції підвищеної складності та надання якісних послуг населенню. Це сприяє формуванню у здобувачів П(ПТ)О умінь виконувати складні виробничі процеси із використанням сучасної техніки, технологій, а також розвитку професійних цінностей і професійно важливих якостей. Ефективність взаємодії закладів П(ПТ)О і роботодавців значно зростає, коли партнери-роботодавці переходять з позицій сторонніх спостерігачів і винятково споживачів освітніх послуг на позицію заінтересованих учасників інноваційних освітніх і виробничих процесів, що всіляко сприяє оволодінню здобувачами освіти комплексом професійних компетентностей, котрі відповідають вимогам сучасного ринку праці.

Розвиток ДПП у сфері П(ПТ)О ґрунтується на врахуванні основоположних правил принципів управління, якими керуються суб'єкти ДПП у своїй професійній діяльності. До них належать принципи: демократизації, що означає забезпечення колективності розроблення й обговорення рішень, які приймаються; науковості, згідно з яким управління базується на досягненнях науки, зокрема на науково обґрунтованих рекомендаціях професійної підготовки, психології, праці, впровадження нових форм і методів навчання, прогресивного педагогічного досвіду. Науковість керівництва закладами П(ПТ)О передбачає організацію творчої роботи педагогів з питань удосконалення освітнього процесу, прийняття рішень на основі знань і врахування реальних умов, що склались, а не суб'єктивних думок керівників, пошук нового, опертя на наукові знання, оволодіння педагогічними і психологічними основами управління педагогічним колективом тощо. Йдеться про знання і вміння щодо планування проєктів ДПП, а саме: визначити графік та відобразити в ньому завдання, що необхідно виконати кожному партнеру; управління завданнями, що передбачає визначення строків виконання кожного завдання, а також підготовку звітів про стан виконання ключових елементів завдань; здійснення роботи в команді за допомогою центрального сховища документів, до якого мають доступ залучені до проєкту партнери; здійснення обміну календарями та контактами (заплановані зустрічі, дати заходів, які автоматично оновлюються в усіх календарях партнерів); управління недоліками та непередбачуваними наслідками; відстеження часу, що відводиться на виконання кожного завдання в проєкті (Радкевич, 2020).

У розвитку ДПП важливим є принцип децентралізації управління, що ґрунтується на реалізації регіонального підходу до формування потенціалу П(ПТ)О. На основі цього принципу забезпечується автономія закладів П(ПТ)О шляхом розширення їх повноважень, а, отже, й підвищення відповідальності керівників і педагогічних працівників цих закладів за якісну організацію управлінського менеджменту, самореалізацію та саморегуляцію; безперервне оновлення змісту П(ПТ)О, забезпечення якості, доброчесності, гнучкої організації освітнього процесу; своєчасне публічне і прозоре звітування перед громадськістю; формування сучасного освітнього середовища, у тому числі інклюзивного з універсальним дизайном для навчання здобувачів П(ПТ)О з особливими освітніми потребами тощо. Автономія закладів П(ПТ)О передбачає вияв самостійності у прийнятті рішень щодо реалізації державної та регіональної освітньої політики, функціонування в умовах чіткого розподілу прав і повноважень, багатоканального фінансування, забезпечення тісного зв'язку з ринком праці, дотримання положень нормативно-правових документів тощо.

У забезпеченні децентралізації управління особливе значення має співробітництво адміністрації закладів П(ПТ)О з роботодавцями. На регіональному рівні такий вид взаємодії відбувається через Регіональні ради професійної освіти, що створюються відповідно до рекомендацій МОН України (Про затвердження Типового положення про регіональну раду професійної (професійно-технічної) освіти, 2019).

Завданнями роботодавців, які входять до цих громадських об'єднань є прийняття рішень, пов'язаних із затвердженням регіонального замовлення, фінансування освітніх послуг, оптимізація мережі закладів П(ПТ)О. Ефективна взаємодія закладів П(ПТ)О з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, науковою громадськістю, громадськими організаціями, юридичними та фізичними особами відбувається через наглядові (піклувальні ради), на засіданнях яких розглядаються питання щодо перспектив розвитку закладів П(ПТ)О, залучення фінансових ресурсів та здійснення контролю за їх використанням для забезпечення діяльності з основних напрямів розвитку (Про затвердження методичних рекомендацій щодо створення наглядової (піклувальної) ради закладу професійної (професійно-технічної) освіти, 2021).

Значущим також є принцип рівноправності партнерів, згідно з яким правова форма здійснення проєктів ДПП забезпечує інвесторам привабливість, безпеку вкладення коштів у державну власність і сприяє реалізації основної мети проєкту, тобто розвиток сфери П(ПТ)О як стратегічно важливої для економіки держави освітньої підсистеми. Для цього держава повинна сприймати приватного інвестора як рівноправного партнера, вимагаючи від нього з одного боку, виконання передбачених угодою зобов'язань, а з іншого - гарантувати стовідсоткове виконання власних.

Згідно з принципом узгодження інтересів сторін партнерства у сфері П(ПТ)О забезпечується моделювання та інтеграція П(ПТ)О з ринком праці; прийняття ефективних управлінських рішень під час формування державного або регіонального замовлення на підготовку робітничих кадрів; випереджувальне розроблення професійних стандартів, державних стандартів П(ПТ)О з конкретних професій на основі компетентнісного підходу і освітніх програм з урахуванням потреб приватних партнерів і здобувачів П(ПТ)О; фінансування модернізації освітніх програм, інфраструктури; підвищення якості П(ПТ)О шляхом впровадження повноцінної дуальної форми навчання, згідно з якою здобувачі П(ПТ)О набувають право самостійно обирати підприємство для здобуття професійної кваліфікації і майбутнього працевлаштування, а вже потім відповідно до пропозицій підприємства заключати угоду із закладом П(ПТ)О для здобуття освітньої кваліфікації.

Не менш важливим принципом розвитку ДПП у сфері П(ПТ)О є принцип соціальної відповідальності, особливо суб'єктів господарювання. Цей принцип розглядається, насамперед, як зобов'язання, що їх добровільно беруть на себе компанії, підприємства для вирішення суспільно значущих проблем на галузевому, регіональному й національному рівнях. Водночас зростає рівень відповідальності підприємств за вплив прийнятих ними рішень та дій на суспільство, навколишнє середовище шляхом прозорої етичної поведінки. Згідно з цим принципом враховуються очікування заінтересованих сторін партнерства в результатах ДПП, забезпечується відповідність чинному законодавству та міжнародним нормам поведінки. Більшість проєктів ДПП у сфері П(ПТ)О сприяють прискоренню проведення освітніх реформ з урахуванням швидкого технологічного прогресу, що характеризується розширенням цифровізації, забезпеченням цілісного підходу до управління інноваціями, урахуванням контексту імплементації прогресивного зарубіжного досвіду тощо (Radkevych, 2022).

У реалізації проєктів ДПП у сфері П(ПТ)О важливе значення має врахування положень принципу бенчмаркінгу, згідно з яким уможливлюється легальність виконання проєктних завдань на основі дотримання юридичних норм, конфіденційність участі сторін партнерства у виконанні проєктів ДПП, відкритість розподілу повноважень та обговорення інформації, розвиток корпоративної культури суб'єктів партнерства, заборона поширення інформації або проєктних даних поза консорціумом в інших цілях тощо. Цей принцип відображається в засвоєних етичних і правових цінностях, нормах поведінки й діяльності педагогічних працівників закладів П(ПТ)О і партнерів в усвідомленості ними власного обов'язку, суті та значення своїх вчинків, дій і результатів професійної діяльності.

ДПП ґрунтується на стійких відносинах заінтересованих сторін у співробітництві. Тому в розвитку ДПП зростає значущість принципу спільного фінансування, що передбачає врахування існуючих правових механізмів, які сприяють оформленню домовленостей про розподіл витрат на реалізацію проєктів у сфері П(ПТ)О. У спільному фінансуванні проєктів ДПП у сфері П(ПТ)О підвищується частка приватних ініціатив бізнесу, який за таких умов змінює свій статус: від провайдера освітніх послуг - до партнера. Стимулювання участі бізнесу в реалізації проєктів ДПП приводить до зниження ролі держави у фінансуванні системи П(ПТ)О, залишаючи для неї регулятивні функції і провайдера освітніх послуг.

У результаті підвищення провідної ролі бізнесу у фінансуванні П(ПТ)О він займає значно вищу позицію, ніж провайдер освітніх послуг, у визначенні змісту, форм здобуття П(ПТ)О, у тому числі, за дуальною. Згідно з принципом спільного фінансування П(ПТ)О, забезпечується гармонізація потреб особистості й ринку праці з пропозиціями освітніх послуг закладів П(ПТ)О щодо здобуття освітніх і професійних кваліфікацій, реалізація інвестиційних проєктів у сфері П(ПТ)О.

Принцип розподілу ризиків, зокрема між партнерами ДПП у сфері П(ПТ)О спрямовується на врахування у проєктній діяльності специфіки різних ризиків, притаманних проєктам ДПП, наприклад, економічний або юридичний тощо. У випадку екологічного ризику, важливо визначити вплив факторів зміни клімату під час підготовки проєкту ДПП та його реалізації. Юридичний ризик пов'язується з договорами щодо проєктів ДПП у сфері П(ПТ)О. Юридичне управління ризиками базується на точній документації договорів ДПП. Важливо подбати, щоб договори ДПП мали юридичну силу, відтак, правова система має підтримувати договори з проєктною документацією. Отже, потрібно забезпечити інвесторам доступ до своїх прав відповідно до національного законодавства, аби відповідні положення договору ДПП бути виконані. У розподілі ризиків між партнерами ДПП у сфері П(ПТ)О слід враховувати, що окремі з них не можна кваліфікувати як діючі, а саме: форс-мажор (передача непередбачуваного ризику); договірний дефолт (відображення у договорі передачі концесіонером ризику, за умови його виникнення); погане управління (передача ризику якщо концесіонер не отримує свій очікуваний прибуток через неефективне внутрішнє управління); погане постачання через неефективні закупівлі тощо.

державно-приватний партнерство інтегративність освіта

Висновки

ДПП у сфері П(ПТ)О визначено як система довгострокових, взаємовигідних договірних економічних та організаційних відносин державних і недержавних суб'єктів з метою залучення додаткових інвестицій у розвиток П(ПТ)О, підвищення рівня спільної відповідальності за прийняття рішень, що становлять суспільний інтерес, досягнення педагогічного, соціального та економічного ефектів. Розвиток ДПП у сфері П(ПТ)О ґрунтується на положеннях принципів: інтегративності; співробітництва й пошуку компромісів; соціального партнерства; зв'язку теорії з практикою і продуктивною діяльністю; децентралізації управління; рівноправності партнерів; узгодження інтересів сторін партнерства; соціальної відповідальності; бенчмаркінгу; спільного фінансування; розподілу ризиків між партнерами.

На основі їх урахування в повоєнний час ефективніше реалізовуватимуться інвестиційні проєкти щодо відновлення або будівництва нової освітньої (соціальної) інфраструктури (наприклад, Навчально-практичні центри (за галузями), Центри професійної досконалості, освітньо-виробничі кластери, хаби, гуртожитки, бібліотеки, їдальні тощо), фінансуватимуться освітні програми для професійної підготовки кваліфікованих фахівців, затребуваних ринком праці, забезпечуватиметься участь суб'єктів господарювання в модернізації матеріально-технічної та навчально-методичної бази закладів П(ПТ)О, у системному впровадженні інноваційних виробничих технологій, удосконаленні змісту, форм, методів і засобів професійного навчання майбутніх фахівців тощо. У кінцевому підсумку це сприятиме реалізації заходів щодо підвищення якості та доступності П(ПТ)О, її привабливості в суспільстві, забезпеченню потреб національного і регіональних ринків праці у кваліфікованих фахівцях, стійкому економічному розвитку країни, особливо в повоєнний час.

Список посилань

1. Radkevych V. (2022). The development trends for the public-private partnership in the sphere of vocational education and training in the european union countries. Professional Pedagogics, 2(25); 4-13.

2. Геєць В.М., Подолець Р.З., Дячук О.А. (2022). Повоєнна економіка України в імперативах низьковуглеводного розвитку (макроекономіка). Science and innovation, 6(18); 3-16.

3. Господарський кодекс України. Верховна Рада України. (2003).

4. Державна стратегія регіонального розвитку на 2021-2027 роки. Кабінет Міністрів України. (2020).

5. Конституція України. Верховна Рада України. (1996).

6. Концепція Державної цільової соціальної програми розвитку професійної (професійно-технічної) освіти на 2022-2027роки. Верховна Рада України. (2022).

7. Концепція підготовки фахівців за дуальною формою здобуття освіти. Верховна Рада України. (2018).

8. Концепція реалізації державної політики у сфері професійної (професійно-технічної) освіти «Сучасна професійна (професійно-технічна) освіта» на період до 2027 року. Кабінет Міністрів України. (2019).

9. Короткова Л. (2020). Професійна підготовка майбутніх фахівців сфери послуг в умовах освітньо-виробничого кластера: теоретичні і методичні основи. Просвіта.

10. Осипенко С. (2017). Управлінський супровід проектної діяльності у професійному ліцеї. Професійно-технічна освіта, 1; 20-24.

11. Про державно-приватне партнерство. Верховна Рада України. (2010).

12. Про затвердження методичних рекомендацій щодо створення наглядової (піклувальної) ради закладу професійної (професійно-технічної) освіти. Міністерство освіти і науки України. (2021).

13. Про затвердження Національної економічної стратегії на період до 2030 року. Кабінет Міністрів України. (2021).

14. Про затвердження Типового положення про регіональну раду професійної (професійно-технічної) освіти. Кабінет Міністрів України. (2019).

15. Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності. Верховна Рада України. (2013).

16. Про освіту. Верховна Рада України. (2017).

17. Про професійну (професійно-технічну) освіту. Верховна Рада України. (1998).

18. Про соціальний діалог. Верховна Рада України (2010).

19. Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року. Верховна Рада України. (2019).

20. Радкевич В. (2016). Професійна освіта для забезпечення успіху на ринку праці. Educacja zawodowa i ustawiczna: Akademia Pedagogiki SpecjaInej im.Marii Grzegorzewskiej w Warszawie, 153-166.

21. Радкевич О. (2020). Розвиток правової культури педагогічних працівників закладів професійної освіти: теорія і практика. Майтер Книг.

22. Радкевич О. (2022). Сторони в державно-приватному партнерстві. Інноваційна професійна освіта, 1(2), 214-217.

23. Стратегія розвитку професійної (професійно-технічної) освіти на період до 2023 року. Міністерство освіти і науки України. (2020).

24. Стрілець О. (2019a). Дуальна форма навчання для сучасної економіки. Професійна освіта, 1; 15-17.

25. Стрілець О. (2019b). Професійна підготовка майбутніх кваліфікованих робітників машинобудівної галузі за дуальною формою здобуття освіти. Professional Pedagogy, 1 (18), 54-61.

26. Цивільний кодекс України. Верховна Рада України (2003).

Переклад і транслітерація

1. Radkevych V. (2022). The development trends for the public-private partnership in the sphere of vocational education and training in the european union countries. Professional Pedagogics, 2(25); 4-13. [in English]

2. Heiets V.M., Podolets R.Z., Diachuk O.A. (2022). Povoienna ekonomika Ukrainy v imperatyvakh nyzkovuhlevodnoho rozvytku (makroekonomika) [The postwar economy of Ukraine in the imperatives of low -carbon development (macroeconomics)]. Science and innovation, 6(18); 3-16. [in Ukrainian].

3. Hospodarskyi kodeks Ukrainy [Commercial Code of Ukraine]. Verkhovna Rada Ukrainy. (2003). [in Ukrainian].

4. Derzhavna stratehiia rehionalnoho rozvytku na 2021-2027 roky [State Strategy for Regional Development for 2021-2027]. Kabinet Ministriv Ukrainy [Cabinet of Ministers of Ukraine]. (2020). [in Ukrainian].

5. Konstytutsiia Ukrainy [The Constitution of Ukraine]. Verkhovna Rada Ukrainy. (1996). [in Ukrainian].

6. Kontseptsiia Derzhavnoi tsilovoi sotsialnoi prohramy rozvytku profesiinoi (profesiino-tekhnichnoi) osvity na 2022 - 2027 roky [Concept of the State Targeted Social Program for the Development of Vocational Education and Training for 2022-2027]. Verkhovna Rada Ukrainy. (2022). [in Ukrainian].

7. Kontseptsiia pidhotovky fakhivtsiv za dualnoiu formoiu zdobuttia osvity [The concept of training specialists in the dual form of education]. Verkhovna Rada Ukrainy. (2018). [in Ukrainian].

8. Kontseptsiia realizatsii derzhavnoi polityky u sferi profesiinoi (profesiino-tekhnichnoi) osvity «Suchasna profesiina (profesiino-tekhnichna) osvita» na period do 2027 roku [The concept of implementation of the state policy in the field of vocational education "Modern vocational education” for the period up to 2027]. Kabinet Ministriv Ukrainy [Cabinet of Ministers of Ukraine]. (2019), [in Ukrainian].

9. Korotkova L. (2020). Profesiina pidhotovka maibutnikh fakhivtsiv sfery posluh v umovakh osvitno-vyrobnychoho klastera: teoretychni i metodychni osnovy [Professional Training of Future Specialists in the Service Sector in the Conditions of an Educational and Production Cluster: Theoretical and Methodological Foundations]. Prosvita, [in Ukrainian].

10. Osypenko S. (2017). Upravlinskyi suprovid proektnoi diialnosti u profesiinomu litsei [Управлінський супровід проектної діяльності у професійному ліцеї]. Profesiino-tekhnichna osvita [Vocational education and training], 1; 20-24, [in Ukrainian].

11. Pro derzhavno-pryvatne partnerstvo [About public-private partnerships]. Verkhovna Rada Ukrainy. (2010). [in Ukrainian].

12. Pro zatverdzhennia metodychnykh rekomendatsii shchodo stvorennia nahliadovoi (pikluvalnoi) rady zakladu profesiinoi (profesiino-tekhnichnoi) osvity [On approval of methodological recommendations for the establishment of a supervisory (trustee) board of a vocational (vocational-technical) education institution]. Ministerstvo osvity i nauky Ukrainy [Ministry of Education and Science of Ukraine]. (2021). [in Ukrainian].

13. Pro zatverdzhennia Natsionalnoi ekonomichnoi stratehii na period do 2030 roku [On approval of the National Economic Strategy for the period up to 2030]. Kabinet Ministriv Ukrainy [Cabinet of Ministers of Ukraine]. (2021). [in Ukrainian].

14. Pro zatverdzhennia Typovoho polozhennia pro rehionalnu radu profesiinoi (profesiino-tekhnichnoi) osvity [On Approval of the Model Regulation on the Regional Council of Vocational (Vocational Technical) Education]. Kabinet Ministriv Ukrainy [Cabinet of Ministers of Ukraine]. (2019). [in Ukrainian].

15. Pro orhanizatsii robotodavtsiv, yikh obiednannia, prava i harantii yikh diialnosti [On employers' organizations, their associations, rights and guarantees of their activities]. Verkhovna Rada Ukrainy. (2013). [in Ukrainian].

16. Pro osvitu [About education]. Verkhovna Rada Ukrainy. (2017). [in Ukrainian].

17. Pro profesiinu (profesiino-tekhnichnu) osvitu [On professional (vocational) education]. Verkhovna Rada Ukrainy. (1998). [in Ukrainian].

18. Pro sotsialnyi dialoh [About social dialog]. Verkhovna Rada Ukrainy (2010). [in Ukrainian].

19. Pro Tsili staloho rozvytku Ukrainy na period do 2030 roku [About the Sustainable Development Goals of Ukraine for the period up to 2030]. Verkhovna Rada Ukrainy. (2019). [in Ukrainian].

20. Radkevych V. (2016). Profesiina osvita dlia zabezpechennia uspikhu na rynku pratsi [Professional enlightenment to ensure success on the market for exercise]. Educacja zawodowa i ustawiczna: Akademia Pedagogiki SpecjaInej im.Marii Grzegorzewskiej w Warszawie [Vocational and continuing education: Maria Grzegorzewska Academy of Special Education in Warsaw], 153-166. [in Ukrainian].

21. Radkevych O. (2020). Rozvytokpravovoi kultury pedahohichnykh pratsivnykiv zakladiv profesiinoi osvity: teoriia i praktyka [The development of the legal culture of pedahohichnykh pratsivnykiv fundamentals of professional enlightenment: theory and practice]. Maister Knyh. [in Ukrainian].

22. Radkevych O. (2022). Storony v derzhavno-pryvatnomu partnerstvi [Parties in public-private partnerships. Innovatsiina profesiina osvita [Innovative vocational education]. 1(2). 214-217. [in Ukrainian].

23. Stratehiia rozvytku profesiinoi (profesiino-tekhnichnoi) osvity na period do 2023 roku [Strategy for the Development of Professional (Vocational) Education until 2023]. Ministerstvo osvity i nauky Ukrainy [Ministry of Education and Science of Ukraine]. (2020). [in Ukrainian].

24. Strilets O. (2019a). Dualna forma navchannia dlia suchasnoi ekonomiky [Dual form of education for the modern economy]. Profesiina osvita [Professional education]. 1; 15-17. [in Ukrainian].

25. Strilets O. (2019b). Profesiina pidhotovka maibutnikh kvalifikovanykh robitnykiv mashynobudivnoi haluzi za dualnoiu formoiu zdobuttia osvity [Vocational training of future skilled workers in the machine -building industry in the dual form of education]. Professional Pedagogy, 1 (18). 54-61. [in Ukrainian].

26. Tsyvilnyi kodeks Ukrainy [Civil Code of Ukraine]. Verkhovna Rada of Ukrainy. (2003). [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru