Міфологеми потойбічного світу в мовній картині світу давніх германців

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міфологеми потойбічного світу в мовній картині світу давніх германців

Тетяна Хоменко,

Статтю присвячено розгляду міфологем у мовній картині світу давніх германців. У сучасному світі інтенсивно розвиваються процеси глобалізації, інтеграції, міграції. В житті сучасної людини виникає все більше ситуацій, коли треба спілкуватися з представниками інших культур. Особливості культури різних народів зафіксовані у мовній картині світу. Для успішної комунікації необхідно володіти знаннями з історичного розвитку мовної картини світу різних спільнот.

Ще В. фон Гумбольдт пов'язував мову народу з його світобаченням. Зараз Ю. Апресян та його послідовники розглядають мовну картину світу як відображення смислів, що функціонують у мові.

Міфологеми розглядалися К. Юнгом та К Кереньї як незмінна частина міфу, вони відносили сюди оповіді про богів, про героїчні битви та подорожі у підземний світ. Дана стаття має на меті аналіз міфологем у мовній картині світу давніх германців. мовна картина світуміфологема германець

Воїни намагалися загинути в бою, щоб потрапити в палац Вальхаллу до свого покровителя, де на них чекало вічне життя у битвах та бенкетах. Символами Одіна були орел та вовк, на бенкетах подавали м'ясо вепра. Треба відзначити войовничий характер міфологем, що позначають цих тварин. Вепрем називали ватажка вояків, орел та вовк - хижі істоти. Слово ulfr «вовк» походить від іє.*иеІ «рвати, роздирати», від цього кореня походить і слово Valhqll. Назви цих тварин були складовими елементами германо-скандинавських антропонімів. На відміну від них елемент hrim входив до складу імен, які згадуються тільки як міфологеми. Образ валькірій («ті, хто обирають») викликав асоціації жорсткої битви, смерті, що і підтверджувалося їх іменами.

З міфологемами потойбіччя можуть бути пов'язані назви рун «*ansuz» - «бог-ac», «*raido» - «їзда», «повозка» або «шлях», «*iwaz» - «тис», *ehwaz - «кінь». В скандинавській народній традиції вираз «Одін співає в щит» означав, що воїн стає недосяжним для зброї ворогів. Збереглися назви кам'яних лабіринтів «трой», що вели до Асгарда; побудова війська яку Одін називав «свинею», існувала у германців ще довгий час.

Ключові слова: мовна картина світу, міфологема, давні германці, антропоніми, потойбічний світ.

Tetyana KHOMENKO,

Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor at the Department of German Language and Didactic

MYTHOLOGEMS OF AFTERLIFE IN THE ANCIENT GERMANS WORLD VIEW

Key words: language world view, mythologems, ancient Germans, anthroponyms, afterlife world.

Постановка проблеми

Сучасний світ зазнає необоротних змін у всіх сферах людської діяльності. Глобалізаційні, інтеграційні, міграційні процеси суспільства стають більш інтенсивними. Сучасна людина часто переживає життєві ситуації, коли треба вступити в контакт з представниками іншої культури, тому є необхідним знання етнічних та культурних особливостей, збережених у мовній картині світу тієї чи іншої суспільної групи. Зазвичай, реалії мовної картини світу мають довгий шлях розвитку. Для кращого порозуміння представникам різних культур важливо володіти знаннями про історичний розвиток мовних особливостей в картині світу іншого народу.

Аналіз досліджень

Поняття мовної картини світу має витоки у лінгвофілософській концепції В. фон Гумбольдта. Він тісно пов'язував мову народу з його світобаченням. Мова розвивається у тому напрямку і таким чином, яким народ бачить світ навколо себе і якими засобами цей світ відображається у мові народу. Отже, через мову можна пізнати характер народу. Він зазначав, що для вивчення іноземної мови людині треба змінити своє світобачення, тобто, подивитися на світ очима носіїв цієї мови (Гумбольдт, 1984: 80).

У сучасному мовознавстві теоретичну концепцію мовної картини світу розвивають Ю. Апресян, Ю. Воротніков, А. Залізняк, Г. Лукаш, С. Семчин- ський, О. Хроленко. Мовна картина світу розглядається у зв'язку з наявними в мові смислами. Оскільки більшість слів та виразів має неявні смисли, то людина мимовільно сприймає одиниці мови сукупно, як матеріальний образ слова, так і смисли, вміщені у слові (Шмелев).

Поняття міфологеми у наукову термінологію ввели К. Г. Юнг та К. Кереньї. Книга цих авторів «Вступ у сутність міфології» вийшла друком в Амстердамі у 1941 р. Матеріал міфу, який передавався з давніх часів у різних народів, який збережений традицією, і який охоплює, наприклад, оповіді про богів та богоподібних істот, героїчні битви та подорожі у підземний світ, вони називають міфологемою (Юнг, 1996: 13). Тобто, міфоло- гема - це стала традиційна частина міфу. Міфоло- геми можуть бути притаманні усім народам (боги як творці Всесвіту), а можуть бути унікальними, характерними лише для окремого народу.

Праці вчених про германські міфи почали інтенсивно з'являтися у 19 ст. Книга Я. Грімма «Німецька міфологія» вперше була опублікована у 1835 р. Дослідник спробував реконструювати німецьку міфологію за допомогою фольклорних джерел. В. Голтер видав «Настільну книгу германської міфології» у 1895 р., а у 1906 р. вийшла книга Е. Могка «Германська міфологія». Інтерес до вивчення народної міфотворчості підсилився у середині 20-го століття. Свої праці присвятили гер- мано-скандинавській міфології такі дослідники, як Я. Гуревич, В. Я. Петрухін, Т. В. Топорова, М. І. Стеблін-Каменський. На початку 21 ст. проблеми германської міфології розглядали Р. Зімек, В. Левицький.

Мета статті - аналіз міфологем потойбічного світу у мовній картини світу давніх германців.

Виклад основного матеріалу

Відомості про давніх германців ми здобуваємо з праць античних авторів - Плутарха, Юлія Цезаря, Корнелія Тацита. К. Тацит (55-120 рр. н. е.) докладно розповідає про звичаї германців, серед них і про поховальний обряд. Він пише, що похорон у них організований просто. Германці розпалюють вогнище, на якому спалюють труп воїна, але не кидають у вогонь його одяг і не застосовують пахощі при кремації. З воїном спалюють його зброю та, іноді, коня. Єдиною відмінністю похорону знатних чоловіків від похорону простих воїнів було застосування у вогнищі спеціальних порід дерев (Тацит). «Сага про Інглінгів» вже розповідає про дещо змінений обряд поховання. Воїнів спалювали з їх речами. Попіл заривали в землю або кидали у море. Похованими речами він мав користуватися після смерті, коли потрапляв у Вальхаллу, а також тим добром, що при житті закопував у землю. Мабуть, йдеться про сховки золота та інших дорогоцінностей, які тоді було прийнято зберігати, зариваючи у землю. Чим більше речей було спалено, тим багатшим був воїн на тому світі. Щоб могили знатних чоловіків відрізнялися від інших, їх відзначали насипаним курганом. Прославленим чоловікам ставили надмогильний камінь. Чим вище підіймався дим від вогнища, тим більшу вагу та честь мав покійник у Вальхаллі (Стурлусон).

Ще одним способом поховання у скандинаві було поховання на кораблях. У пісні «Смерть Бальдра» похоронний обряд описаний досить детально. На кораблі Хрінгхорні («корабель з кільцем на форштевні») було накидане поховальне вогнище. На нього поклали тіла Бальдра та його дружини Нанни, яка померла від розриву серця після звістки про смерть Бальдра. Коня Бальдра разом із збруєю також привели на вогнище. Одін поклав свій перстень Драупнір. Велетка Хюррок- кін зіштовхнула корабель у море. Боги підпалили корабель. Палаючи, він віддалявся все далі.

В описі поховання Бальдра чітко прослідкову- ються всі дії, необхідні для повноцінного життя небіжчика у потойбічному світі. Як підношення Бальдр отримав одну з найбільших дорогоцінностей асів - перстень Драупнір, його дружина пішла разом з ним в інший світ. Опис обряду «сатті» та смерть карлика Літа у поховальному вогнищі - натяк на людські жертви під час поховання знаті. Кінь та корабель - це теж майно, що належало Бальдру. Недарма Хермод зустрів його в палатах Хель на почесному місці.

Зазвичай, корабель служив труною для небіжчика. Іноді в могилу клали маленький корабель. Поховання вікінгів у човнах знаходяться на острові Мен, на Оркнейських островах, на фермі Гок- стад у Норвегії та в інших місцях. Ховали людей також у кам'яних кораблях, можливо, тих, хто не володів своїм власним кораблем або човном. Місце поховання було оточене кам'яними плитами, ряди яких вибудовувалися у формі корабля. Найвідомішими такими похованнями є могили в Данії (м. Джелінг), Швеції (Камені Еля), Німеччини (с. Менцлін).

Достеменно невідомо, чому поховання у кораблях набуло такого поширення у германських народів. У міфології немає ясних вказівок стосовно цього. До Одіна у Вальхаллу воїни були принесені валькіріями, які їхали на конях, в Хель треба було йти через золотий міст, який охороняла велетка Модгуд. Отже, корабель не був засобом, що допомагав потрапити у світ мертвих. Правда, у «Видінні Гюльві» описаний кінець світу інеїс- тих велетнів, які потонули в крові вбитого Іміра. Порятунок знайшов лише один велетень Бер- гельмір. З дружиною та дітьми він сів на ковчег і таким чином врятувався. Від нього пішов новий рід велетнів. Справа в тому, що давньосканди- навське слово Ійбг має два значення - «ковчег» та «труна». Таким чином, поховання у кораблях могло означати надію на спасіння.

Померлі люди не всі потрапляли в одне місце. Полеглі в бою воїни переносилися валькіріями до Вальхалли. Утоплеників підбирала морська богиня Ран і несла до своїх палат на дні моря. Померлих незаміжніх дівчат забирала до себе у служниці богиня Гевьон («та, хто віддає»). Хель приймала у своє царство тих, хто вмер від старості та хвороб.

К. Тацит, оповідаючи про суспільство германців, наголошує на тому, що германці почитали військові дії. Він описує їх як блакитнооких, русявих воїнів, з міцними тілами. З досягненням певного віку германським юнакам тінг дозволяв носити зброю, з якою вони вже не розставалися. На війну, на народні збори, на бенкети воїни ходили озброєними. Зброєю їм слугували списи-фрамеї, мечі та дротики. Вони мали також щити, деякі носили шоломи та панцери. За словами К. Тацита, германці вважали, що потом здобувати те, що можна дістати кров'ю, - це лінь та боягузтво. Вони готові краще битися з ворогами, ніж зорати поле та чекати врожаю (Тацит).

Германські воїни утворювали військову силу племені та виокремлювалися з інших прошарків суспільства. У германців шанувалися військові доблесті, і тому після смерті вони потрапляли у те місце, де їх військові заслуги особливо цінувалися, до верховного бога, бога війни - аса Одіна. Одін спеціально побудував палац для своїх воїнів- ейнхеріїв на верхньому ярусі Світового дерева і назвав ці палати Вальхаллою. Етимологія слова Valhpll досить прозора. Дісл Valhpll, н. Walhall походять від іє *uel- «рвати, роздирати»; н. Walstatt «поле битви», двн. valstat «бойовище», дісл. val «мертві на бойовищі» < герм. *wala «полеглий на полі бою» (Левицький, 2008: 70). Вальхаллу можна побачити здалеку: дах палацу зроблений із щитів, крокви - це списи, а на лавах розстелені кольчуги. Палац має п'ятсот сорок дверей, з кожної з них може вийти одночасно вісімсот воїнів. Ввечері Вальхалла освітлюється від мерехтіння зброї. Біля палацу росте гай Глазір із дерев з золотим мерехтливим листям. Над західним входом підвішена голова вовка та літає орел.

У Вальхаллу потрапляють після смерті лише обрані люди. Це воїни, які доблесно загинули у бою з ворогами (Королев). Германці вірили, що треба померти від ран та із зброєю в руках, щоб потрапити в палац бога Одіна. Зброю робили із тисового дерева, в основному, луки, можливо, щити. Покровителем такої зброї був бог Уль (дсканд. Ullr, герм *Wul^uz «слава»), що жив у тисовій долині Ідалір. Коли воїни гинуть, їх збирають посланниці Одіна валькірії і переносять у Вальхаллу.

Там ейнхерії проводять час у бенкетах та у боях один з одним. Вальхаллу оточує повноводний потік Тунд (Thund). Подолати його воїни Одіна не можуть. Звичайно її назву перекладають як «розпухла». Можна назву річки вивести із кореня ^un «гуркіт»: а. thunder «грім», да. ^unor, н. Donner «грім», двн. donar, нл. donder, дс. thunar, шв. tordon, дісл. ^orr, ^unarr < герм. &unraz «гуркіт», «грім» (Левицкий, 2010: 570). Отже, течія в річці була настільки швидкою, що неможливо було її подолати. Біля поля, на якому розташований палац, знаходяться ворота Вальгрінд («ворота для мертвих»), закриті особливими замками.

Коли Одін сидить на троні, одягає бойові обладунки або спускається до людей невидимим, він одягає шолом із зображенням голови орла (Гербер Х.). Під час подорожей, наприклад, коли він здобував мед поезії, Одін приймає вигляд орла: н. aar «орел», двн. aro, дс. am-, а. ете «орлан», да. earn, нл. arend, снл. aer, aern, шв. orn, дісл. рт, гот. ara; < герм. *ara(n)-/arnu-/aron «орел»; іє. *har-/her-(n)- «орел»; н. Adler «орел» (< adel «благородний)^^, нл. аdelaar; н. Sperber «яструб», двн. sparwan (spam- «горобець» + ar- «орел»), нл. sperwer (Левицкий, 2010: 78).

Складову am- можна знайти в особистих іменах давніх германців: дканд. Arnfastr (чол.) (am «орел» + fast(r) «швидкий», «сильний»); дсканд. Arnfinn (чол.) (am «орел» + finn(r) «фін», «лапландець»); ісл. Arnfreyr (чол.) (am «орел» + freyr «бог», «пан»); шв. Ehrenfried (чол.) (am «орел» + fried(r) «мир», «спокій», «захист»); дсканд. Arn- fri6r (жін.) (arn «орел» + fri6r «краса»).

Помічниками Одіна були також два вовки Гері (дсканд. Geri «жадібний») та Фрекі (дсканд. Freki «ненажерливий»): герм. *wulfaz «вовк», рун. wolfaR, ісл. ulfur, фар. ulvur, норв., шв., дан. ulv, да., дс. wulf, гот. wulfs; wUwan «розбійничати», wulwa «розбій» двн. wolf < іє *uel «рвати, роздирати здобич» (Левицький, 2008:420);

дсканд. varg-r, гот. warg-s, двн. warag, дс. warag, да. wearg «злодій», «грабіжник», «лиходій», «злочинець», «вовк» (Nordic Names).

Обидва слова входять до складу германо- скандинавських імен: дсканд. *A^awulfaz (чол.) (adal «благородний», «майно» + ulfr «вовк»); герм. Athalwolf (чол.) (adal «благородний» + wolf «вовк»); гот. A^ulfs (чол.) (adal «благородний» або atta «батько» + wulf-s «вовк»); да. A6ulf (чол.) ($6el «благородний» + wulf «вовк»); да. ^genwulf (чол.) (*agi- «жах», «страх» + wulf «вовк»); дсканд.

Varghpss (чол) (varg «вовк» + hpss «сірий») (Nordic Names).

На бенкетах ейнхерії п'ють мед кози Хейдрун та їдять м'ясо вепра Сехрімніра. Їм прислуговують валькірії, які слідкують за чашами та іншим посудом. Коза Хейдрун стоїть на даху Вальхалли і об'їдає листя Світового дерева. Мед, що тече з її вим'я у спеціальну чашу, ніколи не закінчується. М'ясо вепра, яке кухар Андхрімнір варить у казані Ельдхрімнір, теж не може закінчитися, бо кожного дня вепр знову відроджується.

У давніх германців вепр був символом війни та родючості одночасно: дісл. jpffur, дс. ebur-, да. eofor, двн. ebur < герм. *eburaz (Левицький, 2008: 421). «Вепрем» германські воїни називали свого ватажка. Компонент *eburaz входить до складу багатьох германо-скандинавських імен:

дсканд. Ipfurfr6r (жін.) (jpfur-r «король», «вепр» + fn6r «прекрасна»); герм. Ebergart (жін.) (*ebura «вепр» + *gardaz «огорожа»); ддан. Jurgis (чол.)^9&г-г «король», «вепр» + gisl «залог», «заложник» або geisil «гострокіл» або gisli «держак»); герм. Ebergunde (жін.) (*ebura «вепр» + *gun- tho «битва»); герм. Eburhart (чол.) (*ebura «вепр» + *hardu «сильний») (Nordic Names).

Усі власні назви тих, хто пов'язаний з готуванням їжі у Вальхаллі, мають однаковий другий складовий елемент hnm, що означає «попіл». Назва вепра, дсканд. Sshnmnir, має дві частини, S$ означає «морська тварина», hrimnir має значення «вкритий попелом». Дослідники пов'язують першу частину з давньоскандинавським словом sei6r, що означає «стічний рів» (Simek, 2006: 273), натякаючи на те, що Сехрімнір харчувався відходами. Ім'я кухаря Andhrimnir означає «той, хто бореться з попелом». Перша частина and має значення «ворожий», а друга «hnm» значить «попіл». Назва казана Eldhnmnir («покритий попелом від вогню») теж пов'язана з попелом. Перший компонент вживається в значенні «вогонь», другий hrim - «попіл».

Вальхалла є частиною палат Одіна, які називаються Гладсхейм («обитель радості»). Друга частина Вальхалли знаходиться у палатах богині Фрейї Фолькванг («поле бою»). За Еддами. Фрейя забирає собі половину воїнів, які загинули в бою. Ніде не зазначено, як потрапляють воїни до Фрейї. До Одіна їх привозять на своїх конях валькірії. Дорога до Асгарду веде через міст Біврьост (норв. Bifrpst «хитка дорога»), який з'єднує Асгард з Мідгардом, і який люди бачать як райдугу. Це - Міст Асів та Шлях Сили (Прайс).

Валькірії - це помічниці Одіна, вони виконують його волю при відборі воїнів, які потраплять у Вальхаллу. У «Пісні валькірій» розповідається, що вони тчуть стяг і підбивають його мечами. У цей час на полі бою воїни б'ються закривавленими списами, кров стікає по щитах, усе поле червоніє від крові. Автор дає зрозуміти, що валькірії невидимі на бойовищі, але знаходяться у самому епіцентрі подій. Вони тчуть полотно, переплітають нитки і таким чином вирішують результат битви, кому впасти замертво від руки ворога, а кому ще продовжувати здійснювати подвиги.

Коли битва закінчується, валькірії пересуваються у повітрі до місця наступного бою, щоб там підібрати мертвих. Бій у скандинавських творах звичайно описується, як «буря щитів», «град стріл», «стукіт мечів». Ці явища якраз і викликані Одіном і валькіріями. Одне з імен Одіна - Хнікар, що означає «сіяч розбратів». Валькірія, «богиня ран», жадає «виснажених жил». Валькірій, зазвичай, зображають на конях, в шоломах, у кольчугах та панцерах, озброєними щитами та списами. Своїми списами вони спрямовують списи воїнів, а своїми щитами допомагають їм відбивати удари.

У процесі відбору воїнів, які повинні потрапити до небесних палат, беруть участь бог Одін, який керує діями своїх помічниць, валькірії, які виконують роботу та норна Скульд, яка обриває нитку життя.

Давньоісландське слово valkyrja пояснюється як «та, що обирає воїнів під час бою»: да. wael «полеглі; бойовище», іє. *geus- «пробувати, вишукувати», герм. *keus- «вибирати»; а. choose, н. kiesen; kur «вибір», гот. gakusts «випробування, проба» (Левицький, 2008: 70). Імена валькірій пов'язані з подіями на полі битви: Хільд «битва», Труд «сила», Гейр «спис», Хльокк «шум», Хер- фьотур «шлях війська», Міст «туманна».

Богині долі - норни - жили біля джерела Урд у країні асів. Їх призначенням було снувати нитки долі кожному смертному та обрізати їх у призначений, в даному випадку, Одіном час. Ім'я норни Скульд значить «обов'язок», «майбутнє»: дісл. skyld «обов'язок», «майбутнє», да. scyld, дс., двн. sculd < *sculan «бути зобов'язаним» (Левицький, 2008: 70).

Слово «норна» пов'язується із індоєвропейським коренем *sner- «гарчати, шептати, говорити», норна - та, що шепче; а також з індоєвропейським коренем *sner- «зв'язувати, сплітати». Давньоісландське слово audr позначає як «тканину, долю, смерть», так і «норну». Таким чином, норна - «та, що плете долю» (Левицький, 2008: 69).

Транспортним засобом до палацу Одіна був кінь (hross або ehu). Індоєвропейська назва коня *ekuos (< *okus «швидкий», лат. equus, тох. A. yuk) функціонувала в германських мовах як релікт: гот. аіЬа, дісл. jor, да. eoh. (Левицький, 2008: 60). Корінь *horsa-/hursa теж позначав коня: а. horse «кінь», да. hors, н. Ross «кінь», двн. hros, дісл. hross (лат. шгеш «біг»; іє. *kers- «бігти») (Левицкий, 2010: 273).

Назви рун у футарку можна пов'язати з міфо- логемами. Руна а «*ansuz» означає «бог-ac», r «*raido» - «їзда», «повозка» або «шлях», е «*iwaz» - «тис», e *ehwaz - «кінь» (Левицький, 2008: 106).

В скандинавській народній традиції вираз «Одін співає в щит» означало, що воїн стає невразливим, недосяжним для зброї ворогів. Одін навчив Хаддінга будувати порядок війська клином, який вганяється у ряди противника та зминає їх, і назвав такий порядок «свинею». Сноррі Стурлусон у своїх переказах ототожнював Асгард з Троєю. Кам'яні лабіринти, що, як вважали скандинави, вели у потойбічний світ або у прекрасні краї, вони називали «троями» (Петрухін).

Висновки

Отже, давні германці готувалися до своєї військової місії ще змалку. Вони вчилися їздити верхи, володіти зброєю та цінувати доблесті воїна. Завдяки цьому вони могли досягти своєї мети - опинитися після смерті у Вальхаллі бога Одіна, де їх чекало вічне життя. Поняття, пов'язані з потойбічним світом міцно були вкорінені у свідомість давніх германців. Вони знали шляхи, що вели до Вальхалли, і намагалися йти ними. Якщо Одін мислився як верховний бог, бог війни, що призивав до себе гідних, то валькірії на конях виступали як транспортний засіб, а норни - як «пристрій» для перерізування ниток долі.

У скандинавських переказах про потойбічний світ міфологеми мають власні імена, навіть, незначні предмети. Ці імена не вживалися, зазвичай, у повсякденному житті, для іменування людей, а означали виключно персонажів міфів. Так, імена з компонентом «hnm», Сехрімнір, Андхрімнір, Ельдхоімнір, а також Хрімгрімнір (одне з імен Одіна) зустрічаються лише як міфологеми.

Імена загальні, прозивні, що входили до складу міфологем про потойбіччя, широко використовувалися у практиці надання імен. Складовими частинами імені людини могли стати компоненти aar «орел», ulfr «вовк», jpfur «вепр», що позначали войовничих тварин, присутніх у потойбічному світі.

З міфологемами потойбіччя можуть бути пов'язані назви рун «*ansuz» - «бог-ac», «*raido» - «їзда», «повозка» або «шлях», «*iwaz» - «тис», *ehwaz - «кінь». В усній народній традиції збереглися назви кам'яних лабіринтів «трой», що вели до Асгарда; побудова війська, яку Одін назвав «свинею» ще довго використовувалася у германців.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гербер Х. Мифы Северной Европы. URL: www.books.google.com.ua

2. Гумбольдт В. Избранные труды по языкознанию. Москва : Прогресс, 1984. 397 с.

3. Королев К. Скандинавская мифология. Энциклопедия. URL: www.royallib.com

4. Левицкий В. В. Этимологический словарь германских языков: в 2 т. Винница : Нова книга, 2010. Т. 1. 616 с.

5. Левицький В. В. Основи германістики. Вінниця : Нова книга, 2008. 527 с.

6. Петрухин В. Я. Мифы древней Скандинавии. URL: www.norway-live.ru

7. Прайс Н. История викингов. Дети Ясеня и Вяза. URL: www.books.google.com.ua

8. Стурлусон С. Круг Земной. Сага об Инглингах. URL: www.norroen.info

9. Тацит Корнелий. О происхождении германцев и местоположении Германии. URL: www.hist.msu.ru

10. Шмелев А. Д. Ключевые идеи русской языковой картины мира и межкультурная коммуникация. URL: 01-Shmelev.pdf

11. Юнг К. Г Душа и миф: шесть архетипов. Киев : Гос. библиотека Украины для юношества, 1996. 384 с.

12. Nordic Names. URL: www.nordicnames.de

13. Simek R. Lexikon der germanischen Mythologie. Stuttgart : Kroner, 2006. 591 S.

REFERENCES

1. Geuerber H. Mify Severnoy Yevropy. [The Myths of the Norsemen]. URL: www.books.google.com.ua [in Russian].

2. Humboldt K. W. Izbrannyye trudy po yazykoznaniyu. [Selected works on linguistics]. Moscow : Progress, 1984. 397 p. [in Russian].

3. Korolyov K. Skandinavskaya mifologiya. Entsiklopediya [Skandinavian mythology. Encyclopedia]. URL: royallib.com [in Russian].

4. Levytskyi V. V. Etimologicheskiy slovar germanskih yazykov: v 2 t. [Etymological dictionary of Germanic languages: in 2 Volumes]. Vynnytsya : Nova knyga, 2010. Vol. 1. 616 p. [in Russian].

5. Levytskyi V. V. Osnovy germanistyky [Basics of German studies]. Vynnytsya : Nova knyga, 2008. 528 p. [in Ukrainian].

6. Petrukhin V. Y. Mify drevney Skandinaviiy. [Ancient Scandinavia myths]. URL: www.norway-live.ru [in Russian].

7. Price N. Istoriya vikingov. Deti Yasenya i Vyaza. [Children of Ash and Elm. A History of the Vikings]. URL: www.books.google.com.ua [in Russian].

8. Styrluson S. Krug zemnoy. Saga ob Inglingah [Earth Circle.The Saga of the Ynglings]. URL: www.norroen.info [in Russian].

9. Tacitus Cornelius. O proishozhdeniyi germantsev i mestopolozheniyi Germaniyi [On the origin and location of the Germans]. URL: www.hist.msu.ru [in Russian].

10. Shmelev A. O. Klyuchevyye ideyi russkoy yazykovoy kartiny mira i mezhkulturnaya kommunikatsiya. [Key ideas of russian world wiew and intercultural communication]. URL: 01-Shmelev.pdf [in Russian].

11. Jung C. G. Dusha i mif: shest arhetpov. [Soul and myth: six archetypes]. Kiyev : Ukrainian State library for youth], 1996. 384 p. [in Russian].

12. Nordic Names. URL: www.nordicnames.de

13. Simek R. Lexikon der germanischen Mythologie. Stuttgart: Kroner, 2006. 591 S.

Размещено на Allbest.ru