Формування навичок побудови об’ємно-просторової композиції у майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у ході ознайомлення з парковими структурами

Виклад основного матеріалу дослідження. Вивчення наукового здобутку попередників сприяє усвідомленню методів аналітичного підходу до подільської ландшафтної формації. Передусім, належить визначити дефініцію поняття композиції, що трактується як "будова, структура, розташування та взаємозв'язок складових частин мистецького твору. Його композицією називається така побудова, яка об'єднує всі його частини в єдине ціле" (Ожегов, Шведова, 1999). Підґрунтям композиційних побудов слугує естетизація форм, пов'язаних з історично обумовленими чинниками. На думку В. Михайленка і М. Яковлєва, на різних етапах розвитку мистецтв становлення концептуальних розв'язків обумовлене наслідуванням одному з трьох основних напрямів геометричному (де в основі естетичного сприйняття структури є геометричне пропорціонування площини чи об'єму); антропометричному (де обчислення утворюваних форм гуртуються на ідеальних людських пропорціях); музичному (за якого музична октава слугує основою естетизації форми) (Михайленко, 2004, с. 20). Основою формотворення вважалися прояви міфологічного світогляду, давніх космогонічних чи релігійних концепцій. Зсередини XVIII ст. дедалі сильніше відчувається прагнення до побудов на основі природних форм, де домінує криволінійність, неперервність форми (Пажимський, Пажимський, 2006). Водночас у композиціях проглядається історична наступність, дослідження якої через конвергентність підходу щодо класифікації з позиції усталеності поглядів без спроб глибинного аналізу, сукупності рушійних чинників, здатних вплинути на утворення та розвиток композиції, буде неповним. У ландшафтному мистецтві виникає своєрідний феномен, де композиційну побудову слід розглядати в контексті синтезу мистецтв, а отже, з огляду на соціально-політичні, економічні, мистецькі тенденції, особистісний вплив, виражений через сукупність смаків, поглядів, освіченості власників маєтків. Ідейно-художня концепція відображення стилю епохи, архітектурні об'ємно-планувальні принципи та прийоми, зображальність, емоційна наповненість рослинним матеріалом цілковито залежали від художників-садівників, безпосередніх творців паркових композицій (Халайцан, 2019, с. 157).

Розглядаючи ландшафтні композиційні структури як форму вираження синтезу природи та різних видів мистецтв, відзначимо унікальність паркових утворень як культурно-мистецького явища. Доповнюючи трактування А. Вайтхеда про красу як єдність гармонії і дисгармонії, де принципи гармонії діють навіть там, де мистецтво кориться диктатові натхнення, можемо стверджувати, що зазначені принципи діють і там, де мистецтво кориться диктатові природи (Адорно, 2002). З огляду на локалізацію можливостей утілення теоретично-практичного використання ландшафтних утворень межами Поділля зупинимось на характеристиці композиційних вирішень подільських парків. Адже, на думку А. Вергунова, "природні умови та особливості історичного розвитку накладали, безумовно, певний відтінок і на зміст, і на форми композиційної організації садів і парків України", відтак подільських, що привело до появи "нового типу парку" (Вергунов, Горохов, 1987, с. 379).

Відзначимо концептуальну особливість маєткових ансамблів Поділля, що визначає їхню цінність як натури для опанування навичок побудови об'ємно-просторової композиції. Насамперед, цінним для здобувачів освіти художніх спеціальностей є ознайомлення з домінуючою естетикою природного ландшафту, де відповідно до традицій формування англійського парку мінімалізується вплив геометричних регулярних побудов. У ході пленерної практичної роботи з живопису виконавці набувають навичок утілення колористичної композиції, намагаючись досягнути художньої виразності твору. Існує три варіації ландшафтної композиції, визначені дослідниками, які можливо об'єднати під назвою "англійський парк": аркадійний (сентиментальний), романтичний і пейзажний (Кучерявий, 2005, с. 79). Перші дві структури утворюються з ряду пейзажних картин, наповнених художньою виразністю, настроєм та символікою, по суті, реалізованими в матеріалі пейзажними полотнами. Третя структура є демонстрацією картин живої природи, де поєднанням локальних композицій підкреслюються вигідні ракурси окремих утворень, що об'єднані в цілісному авторському задумі. Часто копіюючи, або діючи за аналогією з полотнами художників, ландшафтні архітектори розміщували в паркових композиціях низку конструктивних елементів героїчної, античної, аркадійно-пасторальної, орієнтальної, романо-готичної, біографічно-сентиментальної спрямованості (Казімірова, 2006). Композиція ландшафтного парку характеризується єдністю з природним середовищем, розмиванням візуальних меж, побудовою зумисне брутальних, епічних, холодних або, навпаки, легких, дещо гротескних, теплих конструктів, інтродукцією барвистих, з характерним габітусом, екзотичних рослинних форм, побудовою сюжетної лінії, де парк "читається" як художній твір, атрактивністю локальних вирішень, насиченням її емоційною чуттєвістю та втіленням за принципами пейзажного живопису (Халайцан, 2017). Відтак усвідомлення практикантами задумів творців парків дозволить надалі самостійно локалізувати ландшафтний сюжет, визначити композиційну ідею, відтворити колорит, передати просторове рішення в етюдній замальовці.

Змістовним прикладом побудови об'ємно-просторових композицій є паркові структури з фрагментами регулярної (геометричної) паркової формації. В окремих випадках спостерігаємо регулярне ("французьке") планування, де за основу взято поєднання головної осі, вісти та під'їзної алеї, зокрема у парках, розташованих у Печері, Тульчині Вінницької області, Ниркові (Червоноград) Тернопільської області, Глібові, Самчиках (офіцини), Слобідці-Шелихівській (маєток Вакарів), Удріївцях Хмельницької області (Пажимський Б., Пажимський О., 2006). Більшість подільських маєтків створені за планом "англійського" (ландшафтного) парку, що, на думку А. Вергунова та В. Горохова, утілювалося шляхом зміщення композиційних осей, де "парадний під'їзд не обов'язково суміщений з планувальною віссю ансамблю, алея підходить до палацу по діагоналі, або паралельно до головного фасаду, не показуючи головну перспективу відразу, ніби приховуючи її спочатку, демонструючи пізніше як несподіваний сюрприз" (Вергунов, Горохов, 1987, с. 275). Подібну структуру здобувачі освіти мають змогу спостерегти в Маліївецькому, Михайлівському, Самчиківському, Скаржинецькому, Шарівському парках Хмельницької області. Зіставлення принципів розподілу масивів і простору, виділення композиційних центрів, супідрядність складників, ритму і динаміки розвитку паркового дійства у прямолінійній (регулярній) і криволінійній (ландшафтній) композиціях допомагає краще усвідомити принципи гармонійної побудови, навчитися застосовувати виражальні засоби композиції (Костюк, 2013).

Особливо цінною базою практики для майбутніх фахівців ландшафтного дизайну є парки, облаштовані згідно із своєрідним планувальним рішенням, притаманним Західно-Подільському регіону. У ході ознайомлення з парковими структурами в Баламутівці, Голозубинцях, Цівківцях Хмельницької області здобувачі освіти спостерігають розгортання композиції вздовж дороги навколо пагорба, увінчаного палацом, де у процесі поступового підйому відбувається круговий огляд і поступовий перехід від ознайомлення з крупноплановими композиційними побудовами до більш деталізованих локальних. Водночас відбувається зворотній процес відкриття оточуючих пейзажних перспектив, тим самим створюючи візуальне об'єднання довколишніх краєвидів з парковою композицією. Усередині структури можливе поєднання прямолінійних і дугоподібних планувальних ліній алей, зорієнтованих на вісь в'їзд палац віста, утворених для покрокового розкриття композиційного задуму. Незалежно від структури садиби, тенденційно-об'єднавчим принципом формування подільських маєткових парків є візуальна прив'язка паркових насаджень до активного ландшафтного об'єкта з метою утворення контрастного дуалізму сприйняття композиції. Подібними структурними компонентами зазвичай виступають водойми, скелі, лісові масиви, архітектурні й інші рукотворні форми в межах садиби чи поблизу формації тощо. Мотиви інтродукції окремих складників до паркового ансамблю продиктовані як об'єктивними, так і суб'єктивними чинниками (Халайцан, 2019).