Патріотичне виховання здобувачів освіти в умовах НУШ

Струк Анна Василівна,

доктор педагогічних наук, професор кафедри фахових методик і технологій початкової освіти Педагогічного факультету

м. Івано-Франківськ

Анотація

Сьогодні Українська держава та її громадяни стають безпосередніми учасниками процесів, які мають надзвичайно важливе значення для подальшого визначення своєї долі. За теперішніх складних і болісних обставин, викликів, загроз і водночас перспектив розвитку, кардинальних змін у політиці, економіці, соціальній сфері важливим завданням суспільного поступу поряд із убезпеченням своєї суверенності та територіальної цілісності є визначення нової стратегії виховання як багатокомпонентної та багатовекторної системи, яка чималою мірою формує майбутнє Української держави.

Серед виховних напрямів сьогодні найбільш актуальним є патріотичне, громадянське виховання як основні типи, що відповідають як нагальним вимогам і викликам, так і закладають підґрунтя для формування свідомості сучасних і майбутніх поколінь, які бачитимуть державу запорукою власного особистісного розвитку, що базується на ідеї гуманізму, демократії, свободи, соціального добробуту, толерантності, виваженості, відповідальності, здорового способу життя, готовності до змін.

Тому сьогодні, як ніколи раніше, потрібні нові методи та шляхи до виховання патріотизму як почуття і базової якості особистості. Звичайно, потрібно враховувати, що Україна має давню та величну історію та культуру, досвід державницького життя, які є потужним джерелом і міцною основою виховання дітей і молоді. Вони вже увійшли до освітнього та загальновиховного простору, але нинішні суспільні процеси вимагають їхнього переосмислення, що відкриває нові можливості для сфери освіти.

Патріотичне виховання учнів початкової школи завжди було одним із пріоритетних завдань сучасної початкової школи, адже дитинство - це «найкращий вік для прищеплювання почуття любові до Батьківщини». Крім того, в Україні в різні історичні періоди перед суспільством, школою і сім'єю поставало одне з головних завдань - виховати справжнього патріота України.

Патріотичне виховання молодших школярів початкової школи - надзвичайно важливий і специфічний етап патріотичного виховання людини, адже у цей період важливо сформувати в молодших школярів почуття любові і поваги спочатку до своєї сім'ї, родини, домівки, потім - школи, рідного слова, природи, побуту і традицій, вулиці, міста, регіону, і в кінцевому результаті - до свого народу і країни. Тільки за таких умов і такої послідовності виховних впливів ми отримаємо сформоване в учнів почуття гордості, поваги, співпереживання за долю своєї Батьківщини.

Ключові слова: патріотизм, патріотичне виховання, молодші школярі, початкова школа.

Abstract

Struk Anna Vasylivna Doctor of Pedagogical Sciences, professor department of Specialist Methods and Technologies of Elementary Education State Institution of Higher Education «Vasyl Stefanyk Precarpathian National University», Ivano-Frankivsk

Patriotic education of educators in the conditions of NUSH

Today, the Ukrainian state and its citizens are becoming direct participants in processes that are extremely important for the further determination of their destiny. Under the current complex and painful circumstances, challenges, threats and at the same time prospects for development, radical changes in politics, the economy, and the social sphere, an important task of social progress, along with ensuring its sovereignty and territorial integrity, is the definition of a new strategy of education as a multi-component and multi-vector system, which to a considerable extent shapes the future of the Ukrainian state.

Among educational directions, the most relevant today is patriotic, civic education, as the main types that meet both urgent requirements and challenges, and lay the foundation for the formation of the consciousness of modern and future generations, who will see the state as a guarantee of their own personal development, based on the idea of humanism and democracy, freedom, social well-being, tolerance, equanimity, responsibility, healthy lifestyle, readiness for change.

Therefore, today, more than ever before, we need new methods and ways to educate patriotism as a feeling and a basic personality quality. Of course, it should be taken into account that Ukraine has an ancient and majestic history and culture, the experience of statesmanship, which are a powerful source and a solid foundation for the education of children and youth. They have already entered the educational and general educational space, but current social processes require their rethinking, which opens up new opportunities for the field of education.

Patriotic education of elementary school students has always been one of the priority tasks of modern elementary schools, because childhood is «the best age for instilling a sense of love for the Motherland». In addition, in Ukraine, in different historical periods, one of the main tasks faced by society, school and family was to raise a true patriot of Ukraine.

Patriotic education of younger elementary school students is an extremely important and specific stage of patriotic education of a person, because during this period it is important to form in younger students a sense of love and respect, first for their family, family, home, then for school, native language, nature, everyday life and traditions, a street, a city, a region, and ultimately - to one's people and country. Only under such conditions and such a sequence of educational influences will we get a sense of pride, respect, and empathy for the fate of our Motherland formed in students.

Keywords: patriotism, patriotic education, younger schoolchildren, primary school.

Основна частина

Постановка проблеми. На сучасній стадії розвитку української державності особливого значення набуває проблема формування патріотичного виховання та національної свідомості підростаючого покоління.

Патріотизм - одне з найголовніших почуттів, закріплене століттями й тисячоліттями історичних подій. Не можна бути патріотом, не відчуваючи особистого зв'язку з Вітчизною, не знаючи історії того, як любити та берегти її.

Виховання патріота, громадянина, духовно багатої особистості - процес довготривалий і багатогранний. Він потребує від педагогів і батьків великої праці над собою, усвідомлення високих цінностей та відповідної поведінки, розуміння виховних завдань та вибору оптимальних методів і форм роботи з дітьми.

За всіх часів патріотизм вважається найціннішою якістю кожної людини. Стародавній філософ Цицерон повчав: «Нам дорогі батьки, дорогі діти, близькі родичі, але всі уявлення про любов до них поєднанні в одному слові - Батьківщина». Чітка ідеологічна спрямованість та патріотизм населення завжди були і залишаються ознаками могутності держави, саме за цими поняттями визначається її імідж. Події останніх років та сьогодення змушують педагогів більш ретельно ставитися до питань патріотизму серед учнів. Тому послідовний і цілеспрямований рух нашої країни щодо правильного виховання молодших школярів вимагає особливої і першочергової уваги.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значну увагу у сфері патріотичного виховання привертають наукові доробки І. Бех, Г. Ващенко,

О. Вишневський, Т. Врублевської, О. Духнович, О. Захаренко, Л. Костенко, В. Кременя, В. Матещука, І. Підласий, В. Постового, В. Раєвської, С. Русова, О. Сухомлинської, К. Чорної, М. Шкіля та ін. Проблему формування загальнолюдських і національних цінностей в учнівської молоді в процесі освіти досліджують О Вишневський, Л. Рибалко, А Троцько. Різноманітні підходи до формування патріотичного виховання розкрито у сучасних наукових дослідженнях вчених: Т. Гавлітіної, Г. Гуменюк, В. Гонського, М. Качур, В. Каюкова, О. Коркішко, В. Кіндрата, В. Коваль, І. Мартинюка та ін.

Мета статті - сформувати національно свідомого громадянина, патріота, тобто людину, якій притаманні особистісні якості й риси характеру, світогляд та спосіб мислення, почуття, вчинки та поведінка, спрямовані на саморозвиток та розвиток демократичного громадянського суспільства в Україні.

Виклад основного матеріалу. Сьогодні Українська держава та її громадяни стають безпосередніми учасниками процесів, які мають надзвичайно велике значення для подальшої долі життя країни. Серед виховних напрямів на даний час найбільш актуальним виступає культура суспільства та патріотичне виховання, як основа для побудови національної свідомості підростаючого покоління.

Перед тим, як говорити про «патріотичне виховання», необхідно визначити, що таке власне «патріотизм» і яку роль він відіграє у формуванні патріотичного виховання підростаючого покоління.

Патріотизм (з грец. - співвітчизник та з лат. - батьківщина) - це «природна прихильність і любов до своєї землі, мови, культури»; «глибоке моральне почуття, показник і виразник найвищих проявів духовного світу людини» [2]. Слід зазначити, що патріотизм - це соціально-історичне явище. Його елементи виникли як усвідомлення родових зв'язків, обрядів, звичаїв.

Патріотизм, за визначенням великого тлумачного словника сучасної української мови - «любов до своєї Батьківщини, відданість своєму народові, готовність для них на жертви й подвиги» [2]. Патріотизм, як стверджує В. Сухомлинський - це образно кажучи, сила, почуття й думки, осягнення святині - Батьківщини - не тільки розумом, а й передусім серцем…Патріотизм починається з колиски.

В «Українському педагогічному словнику» С. Гончаренка патріотизм трактується як одне з найбільш громадянських почуттів, змістом якого є любов до Батьківщини, відданість своєму народові, гордість за надбання національної культури [4, с. 249]. Водночас в уже цитованому словнику за його редакцією патріотизм визначається як суспільний і моральний принцип, що характеризує ставлення людей до своєї країни, яке виявляється у певних діях і складному комплексі суспільних почуттів, що звичайно називається любов до Батьківщини. Любов до вітчизни включає: піклування про інтереси та історичну долю країни і готовність заради неї до самопожертви; вірність вітчизні, що бореться з ворогами; гордість соціальними та культурними досягненнями своєї країни; співчуття до страждання народу і негативне ставлення до соціальних пороків суспільства; повага до історії минулого вітчизни і успадкованих від нього традицій; прив'язаність до місця проживання [4].

Сучасні вчені виділяють щонайменше три різновиди патріотизму, а саме: етнічний, територіальний та державний патріотизм.

1. Етнічний патріотизм, який ґрунтується на почутті власної причетності до свого народу, на любові до рідної мови, культури, до власної історії тощо.

2. Територіальний патріотизм базується на любові до того місця на землі, де людина народилася.

На думку Г. Ващинка, є всі підстави вважати, що любов до рідного краю в першу чергу ґрунтується на ранніх дитячих переживаннях, захопленнях. Для людини, як зрештою, і для деяких інших істот, рідним стає все те, вона сприймає найперше, найраніше [1, с. 127].

Відомо також, що К. Ушинський, наполягаючи на необхідності спрямувати школу «до народності», серед головних чинників поруч з мовою називає географію і навіть ставить її вище за історію [7, с. 223].

3. Державний патріотизм ґрунтується на остаточній меті нації: побудові власної держави, державному самовизначенні, державницькому світогляді та державницькому почутті; це вищий патріотизм, який базується на державній ідеології та пов'язаний з почуттям громадянськості.

Видатний педагог А. Макаренко також визначав, що «патріотизм» - це не тільки «героїчний спалах», а й тривала, болісна робота, часто навіть дуже важка, нецікава.

Таким чином, патріотизм - це складне і багатогранне поняття, один із найважливіших компонентів індивідуального та суспільного способу життя.

На основі рівнів патріотизму є пріоритетною стійкою характеристикою людини, яка проявляється в її свідомості, моральних ідеалах і цінностях, в реальній поведінці та вчинках. Це звичайний моральний стан життя людини. Він виявляється не лише в незвичайних ситуаціях, а в повсякденному виконанні особистістю своєї роботи, яка приносить користь і людині, і суспільству. Отже, суб'єктом-носієм патріотизму є сама людини. Завдяки її творчій праці, любові, відданості розвивається почуття патріотизму.

Проблема виховання патріота давня, як світ. Вона постала перед людством тоді, коли виникла перша держава. Питання патріотичного виховання знаходить своє відображення в законодавчих концепціях, що не втратили своєї актуальності й сьогодні але, постійно оновлюючись.

Особливої значущості розробці теорії патріотичного виховання нового покоління надавали вітчизняні педагоги (О. Духнович, А. Макаренко, С. Русова, Г. Сковорода, О. Сухомлинський, К. Ушинський, Я. Чепіга та інші). Нові тенденції сучасного патріотичного виховання молоді висвітлювалися в працях О. Бандури, І. Беха, В. Гонськог, Я. Калакури.

Визначальною характеристикою патріотичного виховання є його гуманістична моральність, яка об'єктивно притаманна громадянському суспільству, бо виходить за рамки вказівної і заборонної системи та піднімається на більш високий рівень ціннісно-світоглядної орієнтації. Вона включає такі риси, як доброта, увага, чуйність, милосердя, толерантність, чесність, совісність, працелюбність, справедливість, гідність, повагу і любов до своїх батьків, роду. Ці якості визначають патріотичне виховання особистості.

Одним із концепцій патріотичного виховання виступає патріотична свідомість. Саме національна свідомість і є тією сполучною ланкою, що дозволяє особистості відчувати себе частиною своєї нації, усвідомити свою приналежність до неї. Патріотична свідомість та самосвідомість є однією із найважливіших складових психологічної структури особистості. В ній віддзеркалюється індивідуальне суб'єктивне ставлення людини до суспільних явищ, до системи наявних суспільних цінностей, що виступають для конкретного індивіда як об'єктивна реальність, що може за певних умов трансформуватися у власні, суб'єктивно значущі цінності орієнтації особистості.

Свідомість та самосвідомість є однією із найважливіших складових психологічної структури особистості. В ній віддзеркалюється індивідуальне суб'єктивне ставлення людини до суспільних явищ, до системи наявних суспільних цінностей, що виступають для конкретного індивіда як об'єктивна реальність, що може за певних умов трансформуватися у власні, суб'єктивно значущі цінності орієнтації особистості.

Свідомість не дана людині від народження. Вона формується не природою, а суспільством. З'явившись на світ, дитина ще не здатна відразу суб'єктивно відокремити себе від зовнішнього світу, вона немовби «розчинена» в ньому. Її свідомість складається поступово через оволодіння в процесі життєдіяльності багатствами суспільної свідомості.

Патріотична свідомість у філософії розглядається через призму взаємозумовленості людської особистісної свободи та волі. Саме свобода особи, на думку сучасних філологів, є передумовою ефективного функціонування різноманітних людських спільнот, зокрема націй, тому рівень патріотичної свідомості залежить від міри людської духовності, від глибини морального самоусвідомлення особистості. Адже в процесі суспільного виховання людиною засвоюється не лише правові норми, але й моральні максими, котрі стверджують цінність понять добра, справедливості, честі, обов'язку та засуджують їхні протилежності. Отже, патріотична свідомість - це усвідомлення особистістю себе часткою певної національної спільноти та оцінка себе як носія національних цінностей, що склалися у процесі тривалого історичного розвитку національної спільноти, її самореалізації як суб'єкта соціальної дійсності.

Серед головних патріотичних цінностей, які українська національна система освіти і виховання покликана пробуджувати в кожної дитини, педагогічна концепція «Патріотичне виховання учнів», розроблена Ю Руденко, визначає такі:

- любов до батька і матері, родичів, своїх предків, рідної природи, землі;

- любов до рідної мови, культури, народу, пошану до його історичного минулого, національних традицій, звичаїв;

- глибоке усвідомлення своєї національної приналежності, відчуття єдності з представниками своєї нації;

- турботу про добре ім'я - своє і своїх друзів та краян, збереження своєї людської і національно гідності, честі;

- активну діяльність з метою розвитку рідної культури, мистецтва, науки, демократії, державотворчих процесів;

- боротьбу за підвищення духовності і добробуту всіх українців, представників національних меншин України;

- синівську любов до України - Батьківщини, готовність захищати від ворогів рідну землю, здатність на героїчні справи в ім'я свободи і незалежності України;

- готовність боротися з неправдою, злом, потворністю в будь-яких формах, спростовувати антиукраїнські версії, ідеї, шкідливі і ворожі для нашого народу, Батьківщини [6].

З огляду на це метою нової української школи є не тільки надання ґрунтовних знань з різних предметів, формування необхідних компетентностей, а й виховання громадянина, патріота, інтелектуально розвиненої, духовно і морально зрілої особистості, готової протистояти соціальним впливам, справлятися з особистими проблемами, творити себе й оточуючий світ. На цьому акцентується увага «Основних орієнтирів виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України, затверджених у новій редакції наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України» [5].

Виховання патріотизму є одним із провідних завдань національної освіти, що знайшло своє підтвердження у «Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ ст.)», законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Нової української школи». Стрижнем усієї системи виховання в Україні є ідея, яка відіграє роль об'єднуючого фактора у суспільному розвиткові, спрямованого на вироблення життєвої позиції людини, становлення її як особистості, як громадянина своєї держави.

Сучасні діти піддаються багатьом ризикам та впливам, що формує в них неправильне бачення світу та актуалізує потребу підростаючого покоління у формуванні гуманістичної та стійкої до різноманітних впливів та маніпуляцій свідомості та духовності. Концепція Нової української школи пропонує компетентнісне виховання та відкриває його зміст у формуванні громадянської та історичної компетентностей в учнів початкової школи [5].

У дітей молодшого шкільного віку є потреба у спілкуванні, емоційному контакті з людьми, визначенні власної позиції та ставленні до світу. Тому для них ефективним та важливим є самостійний пошук істини, що дає поштовх до творчості, креативності, критичного мислення. Головним завданням для освітніх закладів так організувати виховну діяльність, щоб шкільне середовище та приклад колективу школи виховувало дітей у патріотичному дусі, почутті поваги до державних символів та Конституції, держави та мови.

На різних уроках вчитель може по-різному звертати увагу на теми, що стосуються патріотизму.

На уроках української мови та читання варто звернути увагу на милозвучність та красу звучання рідної мови. У початкових класах важливо пояснити значення рідної мови, як державної для суверенності нашої країни, особливо у цей важкий для України час.

На уроках читання молодші школярі ознайомлюються з фольклором (загадками, лічилками, прислів'ями, приказками, веснянками, колисковими, дитячими піснями, закличками) і реалізуючи їх виховний потенціал, педагог повинен звернути увагу на те, що ця творчість - надбання великого народу, який не припиняє поповнювати усну народну творчість.

Завдяки книзі та творам українських авторів вчитель може доступно пояснити молодшим школярам важливість патріотизму, адже майже всі поети та письменники писали твори для дітей з такою тематикою.

Національно-патріотичне виховання відбувається і на уроках математики, але опосередковано. Наприклад, умова задачі пов'язана з славним козацьким минулим, або наочність, яка допомагає розв'язати поставлену задачу, пов'язана з народними символами України: вишиваним одягом, віночком, калиною, вербою, шароварами.

У школах наявні куточки, де є зображення герба, прапора та гімну України, що є засобом патріотичного виховання і дозволяю дітям вивчити державні символи України.

Закріпленню знань сприяють уроки «Я досліджую світ» де відбувається інтеграціє кількох при необхідності освітніх галузей (Громадянської та історичної, мовно-літературної, соціальної та здоров'язбережувальної освітньої галузі) на теми: «Національні символи України», «Хліб-символ народного добра», «Український рушник», «Наша Батьківщино», «Без верби і калини немає України».

Інтегровані уроки «Я досліджую світ» відкривають великі можливості для формування патріотизму в молодших школярів. Через виховання патріотизму виховуємо громадянина нашої держави. Залучення нових форм і засобів у освітньому процесі, впровадження інновацій має місце в виховному процесі.

Діяльнісний патріотизм є основною формою розвитку виховання в сучасній школі. А це такі форми роботи як творчі групи, ігри-драматизації, екскурсії, творчі завдання, проєкти, колективні творчі справи, фестивалі, конкурси тощо.

Рекомендовано під час проведення заходів організовувати зустрічі з учасниками бойових дій, волонтерами: відвідування військовослужбовців, які отримали поранення та проходять реабілітацію; виступи дитячих творчих колективів тощо.

Потужним інструментом патріотичного виховання є набуття в здобувачів освіти громадянської та соціальної компетентності. Патріотичне почуття до Батьківщини має тісно переплітатися з шанобливим ставленням до інших народів, їх історії та культури. На інтегрованого уроках «Я досліджую світ» патріотичне виховання є пріоритетним, на яке буде опиратись вчитель у своїй роботі.

У початкових класах громадська та соціальна компетентність інтегрується через усі навчальні предмети і спрямовується на соціалізацію особистості, набуття громадських якостей, дотримання соціальних норм і правил. Громадянська та історична освітня галузь відкриває необхідні історичні та гуманітарні напрями, соціальний та моральний досвід людей. Об'єктом вивчення є минуле суспільства, його надбання та розвиток.

Почуття любові до своєї землі - це тонке соціально-психологічне утворення, яке закладається ще в ранньому дитинстві. Реалізуючи уроки «Я досліджую світ» учні формують почуття патріотизму, розуміють що зараз відбувається в державі, знають історію свого краю та школи. В теперішніх умовах розвинений волонтерський рух, в якому часто беруть участь діти та молодь, що також виховує та відроджує такі цінності як чуйність, милосердя, справедливість, громадянськість.

Активна життєва позиція та активне соціальне життя розвиває особистість та важлива для благополуччя суспільства та держави в цілому. Позитивна громадянська позиція становить фундамент для громадянськості.

Патріотичне виховання в сучасних реаліях є найбільш значущою сферою виховання, адже формується світогляд, принципи та ідеали, формуються необхідні особистісні якості, що забезпечують життєдіяльність в сучасних умовах українського суспільства.

Результатом патріотичного виховання молодших школярів має бути наявність громадянської активності, що виражається в готовності та бажанні виконувати громадянські обов'язки, розумінні своїх прав.

Це зобов'язує вчителів початкових класів приділяти особливу увагу патріотичному вихованню молодших школярів та поліпшувати навчально - виховний процес в якому поєднується почуття і свідомість, що виявляється в стійкому емоційно-ціннісному ставленні особистості до свого народу, нації, Батьківщини.

Важливо, щоб учитель міг донести до душі кожної дитини свою любов до Батьківщини, і по краплині, не нав'язливо, але постійно формувати патріотизм своїх вихованців. Лише вчитель, який постійно знаходиться у творчому пошуку, має високий рівень інформації культури та національно - патріотичної свідомості, безмежно відданий своїй справі, може ефективно формувати патріотичну свідомість своїм вихованцям, втілювати у життя нові вимоги часу. Школа має стати тим осередком, де збільшується духовно багата особистість, формується громадянська зрілість школяра, адже за висловом Ш. Амонашвілі: «Школа є істотою з Майбутнього, і вона уміє спрямовувати дітей тільки в Майбутнє».

Висновки. Аналіз становлення, розвитку та сучасного тлумачення сутності патріотичного виховання підтвердив, що ця проблема завжди займала чільне місце в українській народно педагогічній думці та в науковій педагогіці, нерозривно пов'язувалася із розвитком української державності.

Патріотичне виховання пронизує навчально-виховний процес, органічно поєднує національне, громадянське, моральне, родинно-сімейне, естетичне, правове, екологічне, фізичне, трудове виховання, базується на національній історії, знанні та відстоюванні своїх прав, виконанні конституційних і громадянських обов'язків, відповідальності за власне майбутнє, добробут та долю країни. Для цього повинна створюватися цілеспрямована, організована взаємодія дітей з батьками, педагогами, дитячими колективами, громадськими об'єднаннями, закладами культури, територіальною громадою.

Застосування наведених концепцій патріотичного виховання покликане формувати в дитині емоційні та поведінкові компоненти, що передбачають вироблення вмінь міркувати, аналізувати, ставити питання, шукати власні відповіді, критично розглядати проблему, робити власні висновки, брати участь у громадському житті, а патріоти своєї країни якраз і повинні бути такою особистістю.

Зазначене, у свою чергу, виявилося підставою для подальшої більш глибокої характеристики змісту, форм, методів і засобів патріотичного виховання молодших школярів.

Література

1. Ващенко Г. Виховання волі і характеру: підручник для педагогів. К.: Рід. Школяр, 1999. 385 с.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Бусел. Київ;Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. 1440 с.

3. Гавриш Н. Національно-патріотичне виховання у ситуації соціального неспокою: змінюємо підходи. Дошкільне виховання, 2015. №8. С. 2-7.

4. Гончаренко С. Український педагогічний словник. Київ: Либідь, 1997. 376 с.

5. Державний стандарт початкової освіти. [Електронний ресурс]. ЦБЇЬ: http:/osvita.ua/legislation

6. Руденко Ю. Концепція «Патріотичне виховання учнів». Освіта. 2011. С. 10-15.

7. Ушинський К. Вибрані педагогічні твори. В 2-х т. Київ: Школа, 1983. Т. 1. 488 с.

References

1. Vashchenko H. Vykhovannia voli i kharakteru: pidruchnyk dlia pedahohiv. K.: Rid. Shkoliar, 1999. 385s [in Ukrainian].

2. Velykyi tlumachnyi slovnyk suchasnoi ukrainskoi movy / uklad. i holov. red. V. Busel. Kyiv; Irpin: VTF «Perun», 2001. 1440 s [in Ukrainian].

3. Havrysh N. Natsionalno-patriotychne vykhovannia u sytuatsii sotsialnoho nespokoiu: zminiuiemo pidkhody. Doshkilne vykhovannia, 2015. №8. S. 2-7 [in Ukrainian].

4. Honcharenko S. Ukrainskyi pedahohichnyi slovnyk. Kyiv: Lybid, 1997. 376 s [in Ukrainian].

5. Derzhavnyi standart pochatkovoi osvity. [Elektronnyi resurs]. URL: http:/osvita.ua/legislation [in Ukrainian].

6. Rudenko Yu. Kontseptsiia «Patriotychne vykhovannia uchniv». Osvita. 2011. S. 10-15 [in Ukrainian].

7. Ushynskyi K. Vybrani pedahohichni tvory. V 2-kh t. Kyiv: Shkola, 1983. T. 1. 488s [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru