Особистісна характеристика емоційно-етичної компетентності молодших школярів: теоретичний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особистісна характеристика емоційно-етичної компетентності молодших школярів: теоретичний аспект

Гречаник Наталія Ігорівна доктор педагогічних наук, доцент, професор кафедри педагогіки, НУБіП України, м. Київ,

Гречаник Світлана Володимирівна аспірант, Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка, м. Глухів

Анотація

Статтю присвячено проблемі розвитку емоційно-етичної компетентності учнів початкових класів в умовах сучасних освітніх трансформацій. учень початковий компетентність

У межах цієї публікації авторами уточнено сутність базового поняття дослідження - "емоційно-етична компетентність". Означена дефініція потрактовується як здатність особистості усвідомлювати власні відчуття, почуття, емоції, потреби, керувати своїм емоційним станом, конструктивно взаємодіяти з учасниками освітнього процесу.

З позиції вищезазначеного визначення виокремлено структурні компоненти емоційно-етичної компетентності молодшого школяра:

особистісний, мотиваційно-ціннісний, когнітивний та діяльнісний. Закцентовано увагу на обґрунтуванні особистісного компонента емоційно- етичної компетентності молодших школярів як одного із ключових у запропонованій структурі, що характеризується психологічними, вольовими, емоційними якостями дитини молодшого шкільного віку, її типом темпераменту тощо.

У цьому ж контексті особистісні якості конкретизовано як психологічні характеристики особистості, що проявляються у вигляді ставлень до себе та навколишньої дійсності (людей, предметів, явищ, діяльності), формуються, вдосконалюються впродовж життя власними силами дитини в перебігу взаємної діяльності та спілкування з іншими суб'єктами.

З метою обґрунтування теоретичних аспектів щодо специфіки розвитку досліджуваної здатності авторами також закцентовано увагу на тому, що від природи всі діти різні та кожному властиві свої певні риси, які безумовно і є тим особистісним підґрунтям яке впливає на формування й динаміку емоційно-етичної компетентності молодших школярів. З огляду на зазначене, відмічено, що темперамент дитини - один із найважливіших психолого-педагогічних орієнтирів у здійсненні особистісного підходу до розвитку її якісних характеристик.

Доведено, що емоційна сфера дитини є пріоритетним чинником і базовим підґрунтям ефективного функціонування багатьох психічних процесів, результатом яких є усвідомлення й довільність емоційно-етичних особистісних здатностей молодших школярів.

Ключові слова: особистість, емоційно-етична компетентність, психологічні, емоційні, вольові якості особистості, темперамент, інклюзія.

Hrechanyk Nataliia Igorivna Doctor of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Professor of Pedagogy Department National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv

Hrechanyk Svitlana Volodymyrivna Post graduate student of Oleksandr Dovzhenko Hlukhiv National Pedagogical University, Hlukhiv

PERSONAL CHARACTERISTICS OF EMOTIONAL AND ETHICAL COMPETENCE IN YOUNGER STUDENTS: A THEORETICAL PERSPECTIVE

The article is devoted to the problem of the development of emotional and ethical competence of elementary school students in the conditions of modern educational transformations.

The authors have clarified the essence of the basic research concept - "emotional and ethical competence". We interpret this concept as the ability to be aware of personal feelings, feelings, emotions, needs of people, to manage their own emotional state, to interact constructively with the participants of the educational process.

The structural components of emotional and ethical competence of younger schoolchildren are defined: cognitive, activity, personal and motivational-valuable. Attention is focused on the substantiation of the personal component of emotional and ethical competence of elementary school children as one of the key ones in a particular structure, characterized by psychological, volitional, emotional qualities of the elementary school child, his type of temperament, etc.

Personal qualities are defined as psychological characteristics of the personality, manifested in the form of attitudes towards themselves and the surrounding reality (people, objects, phenomena, activities), are formed, improved during life by the subject's own forces during mutual activity and communication with other subjects

It is also noted that by nature all children are different and each has its own specific traits, which are certainly the personal basis that affects the formation and development of emotional and moral competence of junior high school students. It is noted that the temperament of the child is one of the most important guides in the implementation of the personal approach in its development.

It is proved that the emotional sphere of the child plays a significant role in the development of many functions, the process of integrating all psychic processes takes place effectively, awareness and competence is achieved.

Keywords: personality, emotional and ethical competence, psychological, emotional, volitional qualities of personality, temperament, inclusiveness.

Постановка проблеми. Нині система освіти в Україні реформується на засадах оновленої національної ідеї, сучасних концептуальних піходів, стратегічних громадянсько-патріотичних цілей виховання підростаючого покоління. Ці чинники об'єктивно зумовлюють необхідність трасформації "знаннєвої" освітньої парадигми на компетентнісні й особистісно-орієнтовані щаблі як домінантне підгрунтя. За цих умов традиційна сутнісно-змістова характеристика поняття "освіта" має набувати нових ознак у площині модернізованого поняття "освіта особистості" як процесу й результату особистої турботи, особистої відповідальності, особистих заслуг і невдач - діяльності самого учня зі становлення, створення й розвитку власної особистості та індивідуальності [1, с. 208-209].

Актуальність вищезазначеного в контексті розв'язання проблеми розвитку індивідуальності дитини в спеціально організованому й педагогічно керованому середовищі як основи для гармонійного розвитку самостійної творчої особистості знайшла відображення в низці чинних нормативно- регулятивних документах, котрі є дороговказом у ефективній реалізації концептуальних освітніх ідей. Зокрема, необхідність дитиноцентрованого навчання учнів початкових класів відображена в Конституції України, Державному стандарті початкової освіти, Концепції "Нова українська школа", Законах України "Про освіту", "Про повну загальну середню освіту", "Про внесення змін до деяких законів України про освіту з організації інклюзивного навчання", наказах Міністерства освіти і науки України "Про затвердження Положення про спеціальні класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітніх навчальних закладах", "Концепції розвитку інклюзивної освіти" та інших нормативно-правових актах.

Також варто відзначити, що в Законі України "Про освіту" (2017) визначається поняття "індивідуальна освітня траєкторія" як "персональний шлях реалізації особистісного потенціалу здобувача освіти, що формується з урахуванням його здібностей, інтересів, потреб, мотивації, можливостей і досвіду, ґрунтується на виборі ним видів, форм і темпу здобуття освіти, суб'єктів освітньої діяльності та запропонованих ними освітніх програм, навчальних дисциплін і рівня їх складності, методів і засобів навчання" [2].

Поряд із цим, Концепція НУШ пропонує формулу нової української школи, що базується на дев'яти стратегічних принципах ключовими серед яких виділяють: педагогіку партнерства між учнями, вчителями та батьками; орієнтацію на потреби учня в освітньому просторі ЗЗСО, дитиноцентризму; інноваційне освітнє середовище та ін. Основними принципами цього підходу є: повага до особистості; доброзичливість і позитивне ставлення; довіра у відносинах; діалог - взаємодія - взаємоповага; розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв'язків); принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов'язань, обов'язковість виконання домовленостей) [3, с. 14].

Слід відмітити, що організація освітнього процесу за вищезазначеними принципами взаємозумовлена метою початкової освіти, результатом якої є всебічний розвиток дитини, її талантів, здібностей, компетентностей та наскрізних умінь відповідно до вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей і потреб, формування цінностей, розвиток самостійності, творчості та допитливості [4, с. 1].

У контексті нашого дослідження ключовим положенням Державного стандарту початкової освіти є виокремлення спільних для всіх ключових компетентностей таких умінь, як читання з розумінням, уміння висловлювати власну думку усно і письмово, критичне та системне мислення, творчість, ініціативність, здатність логічно обґрунтовувати позицію, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, розв'язувати проблеми, співпрацювати з іншими особами [4, с. 3].

Очевидно, що розвиток особистісних механізмів досліджуваної здатності молодших школярів - одна з найважливіших актуальних проблем педагогічної науки та практики, що зумовлюється реформуванням сучасної національної системи освіти, орієнтованої на визначення виховних пріоритетів учнів на основі гуманістичних цінностей, зокрема розвитку в них добра, поваги, взаєморозуміння, гармонізації міжособистісних культурних взаємин, що базуються на ефективно-оптимальній емоційно-етичній гнучкості. В цьому зв'язку важливою є проблема виховання школярів з високим рівнем комунікабельності і гуманістичної спрямованості ще на початковому етапі навчання, оскільки саме у цей віковий період відбуваються істотні зміни в їхньому розумовому розвитку й моральному зростанні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Основні напрямки наукового розроблення складників морального-етичного виховання молодших школярів репрезентовано в працях В. Духновича, А. Макаренка, І. Огієнка, С. Русової, І. Стешенка та ін. Особливості розвитку емоційної сфери дітей молодшого дошкільного віку досліджували Л. Груша, С. Курносова, Ю. Савченко, Л. Стрєлкова, М. Шпак, В. Юркевич та ін. Різні аспекти проблеми організації інклюзивної освіти для дітей молодшого шкільного віку представлено в наукових розвідках Н. Батешевої, І. Беха, О. Савченко, С. Бадер та ін. Ідея особистісно-орієнтованого навчання здобувачів освіти знайшла відображення в науковому доробку В. Ковальчука, О. Хохліної, О. Гаяш та ін. Дослідженню етичної сфери учнів початкових класів присвячено праці В. Зарицької, І. Лисенкової, Л. Крюкової, О. Атемасової та ін. Проблемі розвитку особистості молодшого школяра значну увагу приділяли А. Фрадинська, В. Житарюк, М. Суровицька та ін.

Однак, варто зазначити, що виокремлення структурних компонентів емоційно-етичної компетентності дітей молодшого шкільного віку не знайшло системного викладу в сучасному науковому педагогічному дискурсі.

Мета статті: уточнити сутність емоційно-етичної компетентності, теоретично обґрунтувати особистісний характер у компонентній будові досліджуваної якості в здобувачів початкової освіти.

Виклад основного матеріалу. Загальновизнано, що молодший шкільний вік є основним періодом набуття дитиною соціального досвіду, в якому інтенсивно розвиваються природні задатки, формуються моральні якості, виробляються риси характеру та який є передумовою функціонування механізмів розвитку особистості й становлення її життєвих орієнтацій.

Саме тому, низкою науковців визначено, що цей період є найбільш сприятливим для розвитку емоційно-вольової сфери, культури почуттів особистості. Поряд із розумовим розвитком дітей цього віку вдосконалюється й їхня здатність оптимально діяти щодо аналізу оточуючого світу та його синтезу. В цих процесах значущу вагу має ступінь розвиненості "апарата відчуттів", який надає учням можливість пізнавати множинність властивостей предметів, продуктів людської праці, явищ природи, сприяє тому, що діти стають більш чутливими до поєднань різних кольорів, звуків, рухів тощо. Зростає й рівень естетичних переживань дітей, збагачуються їхні почуття, підвищується загальна культура [5, с. 14].

У контексті нашого дослідження ми звертаємось до особистісної природи емоційно-етичної компетентності молодшого школяра. На нашу думку, в цьому зв'язку цю здатність особистості варто вивчати в площині інтеграції комплексу знань, умінь, навичок в емоційній сфері, що забезпечує ефективну самореалізацію в соціумі, здатність до самоідентифікації та вияву власних емоцій і розпізнання емоцій інших, до саморегуляції емоцій і регуляції емоцій інших, до застосування емоційного інструментарію на засадах емпатії, морально-етичних норм і правил [6].

Отже, слід зазначити, що емоційно-етичну компетентність молодшого школяра варто розуміти як здатність усвідомлювати особисті відчуття, почуття, емоції, потреби, керувати власним емоційним станом, комфортно й конструктивно взаємодіяти з іншими суб'єктами освітнього процесу [7].

На підставі проведеного аналізу науково-педагогічної літератури щодо обґрунтування й виокремлення структурної будови емоційно-етичної компетентності учнів молодшого шкільного віку слід зазначити, що її основою є динамічна система знань, умінь, навичок, здатностей, які активно функціонують в особистісній площині й трансформуються в комплекс мотивів, потреб, емоційно-вольових виявів та інших якостей, які забезпечують ефективність її формуванню, реалізації та розвитку.

Звідси, виокремлення основних структурних компонентів емоційно- етичної компетентності молодших школярів здійснено нами з опертям на узагальнення відповідних дотичних наукових ідей і позицій, в яких представлено аналітику поєднання різних базових складників емоційного інтелекту, емоційної компетентності та етичної компетентності здобувачів початкової освіти. Зокрема, виходячи з позиції, що досліджувана якість особистості належить до феномену її свідомості, тому доречним буде виділити такі її компоненти як: особистісний, мотиваційно-ціннісний, когнітивний та діяльнісний. Проте, вважаємо, що особистісний характер формування, розвитку й перебігу емоційно-етичної компетентності молодших школярів має наскрізну природу, саме тому одноіменний компонент є рушійною силою й визначає якісне наповнення шляхів застосування й зміст цього феномену.

Відповідно до заявленої теми статті закцентуємо увагу на особистісному компоненті емоційно-етичної компетентності здобувачів початкової освіти, оскільки формування особистісних якостей молодших школярів є одним із ключових напрямів педагогічного впливу на учнів в умовах НУШ.

Шляхи й характер дитиноцентрованого впиву можливий за умови організації освітнього процесу відповідно до стратегічних ідей реалізації Концепції Нової української школи з опертям на індивідуальні особливості кожного здобувача освіти, адже кожна особистість унікальна і неповторна.

У зв'язку з цим, саме особистіно-орієнтований підхід поєднує виховання та освіту в єдиний процес допомоги, підтримки, соціально-педагогічного захисту на шляху до всебічного, гармонійного розвитку кожної дитини, підготовки її до життєтворчості, особистісного становлення в цілому [1, с. 211].

З огляду на те, що особистісні якості індивіда - це психологічні характеристики особистості, що проявляються у вигляді ставлень до себе та навколишньої дійсності (людей, предметів, явищ, діяльності), формуються, вдосконалюються впродовж життя власними силами суб'єкта під час взаємної діяльності та спілкування з іншими суб'єктами [8], то, на нашу думку, особистісний компонент емоційно-етичної компетентності здобувачів початкової освіти синтезує в собі психологічні, вольові, емоційні якості, тип темпераменту особистості дитини тощо.

Обґрунтування нами основних ознак і характеристик особистісного компонента досліджуваної здатності молодших школярів є похідним аналізу чисельних результатів наукових розвідок щодо особливостей інтенсивного розвитку емоційної сфери дітей цього віку. Зокрема, ключовою для нас є думка, що емоційна сфера дитини відіграє значну роль у розвитку багатьох функцій, ефективно впливає на перебіг процесу інтелектуалізації всіх психічних виявів, сприяє настанню стану їх усвідомлення й довільності. У такій площині ефективно формується довільна і навмисна здатність особистості фіксувати інформацію, розвивається довільність уваги. Також дитина вчиться раціонально застосовувати отримані знання на практиці для вирішення будь-яких завдань, з'являється здатність теоретично мислити. Такі новоутворення, що формуються у навчальній діяльності, свідчать про розвиток емоційної сфери дитини молодшого шкільного віку й носять виключно особистісний характер [9; 10].

Своєю чергою, в контексті досліджуваної проблеми, варто зазначити, що вольовий розвиток дітей молодшого шкільного віку супроводжується стримуванням своїх емоцій. Ті, що навчаються перестають викрикувати на уроці, а при виникненні невдач намагаються стримати сльози. Першокласник вже здатний регулювати свої емоції більш ефективно в порівнянні з дитиною старшого дошкільного віку. Для дітей молодшого шкільного віку характерна емоційна "заразливість". Ця вдавано емпатійна здатність дитини полягає в неусвідомленому віддзеркаленні на себе емоційних переживань іншого. Вчителям початкової школи відомий той факт, що сміх окремих учнів здатний викликати сміх у інших учнів у класі. Поряд із цим, молодший школяр може почати плакати, побачивши сльози свого однокласника, не через те, що він переживає за його нерозв'язану задачу, а через те, що бачить сльози на його обличчі [8].

Загальновідомо, що від природи всі діти різні та кожному властиві свої певні риси, які, безумовно, і є тим особистісним підґрунтям яке впливає на формування й розвиток емоційно-етичної компетентності молодших школярів. Одні учні від природи спокійні та повільні, інші - енергійні та самостійні. Саме тому, хтось на зауваження та покарання дорослих реагує криком, інший - плаче, третій - замикається в собі, а четвертий - просто не звертає на них жодної уваги. Очевидно, що однією з ключових причин цьому є темперамент дитини, що безпосередньо корелює процеси сприймання, усвідомлення програмового матеріалу та швидкість оволодіння новими навичками й вміннями.

З огляду на зазначене вище, відмітимо, що темперамент дитини - один із найважливіших орієнтирів у впровадженні особистісно-зорієнтованого підходу в її навчанні, вихованні й розвитку.

Звісно, не існує особистостей із чітко вираженим одним типом темпераменту. Разом із тим, можуть проявлятися риси декількох, а то й усіх типів, але якийсь один є домінуючим. Загалом існує чотири типи темпераменту: холерик, сангвінік, флегматик та меланхолік. Надамо коротку характеристику кожного з них:

1. Холерики мають високу емоційність та неврівноваженість. Ці риси по різному проявляються у повсякденному житті. Деякі реалізують їх через невпинну працю, інші ж спричинюють конфліктність та агресивність. Їм потрібне постійне спілкування, під час якого, вони здебільшого намагаються нав'язати свою думку іншим.

2. Сангвініки є досить емоційними. Емоції виникають швидко, так само і змінюються на протилежні. Вони активні та веселі, зазвичай є оптимістами. Досить часто розпочинаючи нову справу, не можуть довести її до кінця. Легко заводять нові знайомства та освоюють нові навички.

3. Флегматики виділяються як емоційно стійкий тип темпераменту. Їх важко вивести на емоції, чи то гнів, чи радість. Мають низький темп реакції, тому їм важко переключати свою увагу. У порівнянні з сангвініками, флегматикам проблематично освоїти нові види діяльності, але дають гарні показники при виконанні роботи, яку вони добре вміють.

4. Єдиний тип, який має слабку нервову систему - меланхолічний. Меланхоліки є дуже вразливими та невпевненими. У новому оточенні часто губляться і стають ще більш мовчазними, але зі знайомими людьми, вони почувають себе добре. Найкраще їм вдається спокійна та монотонна робота. Іван Павлов писав про те, що саме цей тип є гальмівним [11, с. 755-756].

Не можливо не погодитися з думкою О. Гаяш про те, що розбудова освітнього простору відповідно до індивідуальних особливостей і запитів молодших школярів є надзвичайно важливим в умовах інклюзивної освіти. Навчання дітей з ООП передбачає використання особистісно-зорієнтованих підходів у педагогічному процесі, застосування індивідуальних, групових форм роботи з урахуванням впливу особливостей їх розвитку на процес навчання [12].

З огляду на погляди дослідниці вважаємо, що пріоритетними напрямками в процесі формування емоційно-етичної компетентності молодших школярів може бути сприяння соціальному, емоційному та когнітивному розвитку кожної дитини в поєднанні з тим, щоб вона відчувала себе неповторним, повноцінним суб'єктом суспільного життя.

Висновки

Отже, особистісний компонент є одним із базових у структурі емоційно-етичної компетентності здобувачів початкової освіти, оскільки формування особистісних якостей молодших школярів є одним із завдань і напрямків реалізації Концепції НУШ.

Він синтезує в собі психологічні, вольові, емоційні якості підростаючої особистості, тип темпераменту тощо. Особистісний компонент передбачає усвідомлення молодшим школярем самого себе (розуміння власних емоцій та їх вплив, знання та розуміння своїх сильних та слабких сторін, розвинене почуття власної гідності, висока оцінка своїх можливостей); здатність управляти собою (самоконтроль, чесність, гідність, відповідальність, гнучкість, готовність та відкритість до нових ідей, рішень, інформації); зацікавленість (прагнення до досягнень, відданість, ініціатива, оптимізм).

Підсумовуючи зазначимо, що становлення особистості як суб'єкта власної життєтворчості - індивід, який вміє самостійно вчитися, тобто розуміє мету діяльності, усвідомлює власні відчуття, емоції, потреби, вміє керувати власним емоційним станом, конструктивно взаємодіє з іншими учасниками освітнього процесу на засадах гуманності, доброзичливості, чуйності, докладає при цьому вольових зусиль, організовує свою працю, уміє спілкуватись, вступає в діалог, контролює адекватно оцінює результати своєї праці і прагне удосконалити їх. Саме така особистість здатна змінюватись та пристосовуватись до нових умов життя в реаліях необхідності реагування на виклики сучасного соціуму та бути успішно самореалізованою.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо у визначенні критеріїв та показників сформованості особистісного компонента емоційно-етичної компетентності учнів початкових класів.

Література

1. Студенець О.А. Значення особистісно-орієнтованого навчання і виховання дітей сучасної початкової школи в системі післядипломної педагогічної освіти. Філософія для дітей: сучасний стан і перспективи розвитку: матеріали Всеукраїнської науково- практичної онлайн-конференції (Київ, 25, 26 трав. 2021 р.), Київ: Інститут обдарованої дитини НАПН України, 2021. С. 208-214.