Соціально-психологічні особливості студентів при дистанційній формі навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Соціально-психологічні особливості студентів при дистанційній формі навчання

Горіна Ольга Теофілівна кандидат педагогічних наук, доцент кафедри психології та педагогіки

м. Дніпро

Анотація

Актуальність роботи визначається необхідністю надання якісної освіти та підготовки молодих спеціалістів ерудованими, комунікабельними, конкурентоздатними, відповідальними, успішними, здатними володіти емоційною стійкістю та адекватно реагувати на інноваційні процеси, що відбуваються в суспільстві, науці, культурі, приймати рішення для досягнення ефективних результатів, тощо.

У Законі України «Про вищу освіту» перед вишами поставлено задачу в період професійної підготовки сформувати успішного фахівця, який має отримати якісну освіту, оволодіти компетентностями для успішної соціалізації, професійної діяльності на основі «динамічної комбінації знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистісних якостей. А для цього здійснюється студентоцентроване навчання, яке передбачає створення освітнього середовища, орієнтованого на задоволення потреб та інтересів здобувачів вищої освіти, надання якісної освіти» [6, № 37, 2014]. освіта дистанційний навчання ерудований

В умовах нестабільності суспільства, підсилених загрозами життю та здоров'ю через пандемію СОУГО, воєнний стан, гостро постає проблема продовження навчання, яка полягає в тому, що для успішного розвитку і самореалізації здобувачів освіти важливу роль відіграють творчі здібності, які включають і дивергентне мислення; проте на етапі юнацтва, коли формуються найважливіші якості особистості, рамки освітніх стандартів або інші особливості соціального середовища вимагають проявів конвергентного мислення, яке забезпечує адаптивну поведінку в стійких і стандартних життєвих ситуаціях.

Виходячи з цього протиріччя важливо розуміти, які ще якості пов'язані з творчими здібностями, пізнавальними можливостями та визначають подальший соціально-психологічний розвиток особистості, в чому полягають їх особливості, чи впливають вони на цілісну особистість так, щоб сприяти її гармонійному розвитку при дистанційному навчанні. З переходом на дистанційну форму навчання проблема набула особливої актуальності.

Сьогодні дистанційне навчання розглядається як форма організації навчального процесу під керівництвом педагога-викладача, впровадження і використання ним інноваційних технологій, від професійної майстерності якого залежить якість знань здобувачів. В освітній діяльності дистанційне навчання розглядається як можливість навчатися та отримувати необхідні знання віддалено від навчального закладу в будь-який зручний час. Дистанційна форма навчання регламентується законодавством України Положенням про дистанційну освіту, Концепцією розвитку дистанційної освіти тощо, які визначають права та обов'язки учасників навчального процесу.

Ключові слова: адаптація, дистанційне навчання.

Abstract

Horina Olga Teofilivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Department of Psychology and Pedagogy, Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs, Dnipro

SOCIAL AND PSYCHOLOGICAL CHARACTERISTICS OF STUDENTS UNDER DISTANCE EDUCATION

The relevance of the work is determined by the need to provide quality education and training of young specialists who are erudite, communicative, competitive, responsible, successful, able to possess emotional stability and adequately respond to innovative processes taking place in society, science, culture, make decisions to achieve effective results, etc.

The Law of Ukraine "On Higher Education" sets the task of higher education institutions during the period of professional training to form a successful specialist who must receive a quality education, master competencies for successful socialization, professional activity based on "a dynamic combination of knowledge, abilities, skills, ways of thinking, attitudes, values, other personal qualities. And for this, student-centered training is carried out, which involves the creation of an educational environment focused on meeting the needs and interests of students of higher education, providing quality education" [6, No. 37, 2014].

In conditions of social instability, reinforced by threats to life and health due to the COVID pandemic, martial law, the problem of continuing education emerges acutely, which consists in the fact that creative abilities, which include divergent thinking, play an important role for the successful development and self-realization of education seekers; however, at the stage of youth, when the most important personality qualities are formed, the framework of educational standards or other features of the social environment require manifestations of convergent thinking, which ensures adaptive behavior in stable and standard life situations.

Based on this contradiction, it is important to understand what other qualities are associated with creative abilities, cognitive abilities and determine the further social and psychological development of an individual, what are their features, do they affect the whole personality in such a way as to promote its harmonious development during distance learning . With the transition to distance education, the problem has become especially urgent.

Today, distance learning is considered as a form of organization of the educational process under the leadership of a teacher-teacher, the introduction and use of innovative technologies by him, the quality of knowledge of the acquirers depends on his professional skill. In educational activities, distance learning is considered as an opportunity to learn and obtain the necessary knowledge remotely from an educational institution at any convenient time. The distance form of education is regulated by the legislation of Ukraine, the Regulations on Distance Education, the Concept of Development of Distance Education, etc., which determine the rights and obligations of participants in the educational process.

Keywords: adaptation, distance learning.

Постановка проблеми

Поряд з іншими формами соціальної дійсності (культури, науки, релігії), освіта переживає складні, неоднозначні часи. В такі кризові періоди суспільство висуває більш високі вимоги до освіти, яка виконує соціальне замовлення щодо підготовки фахівців, котрі мають отримати глибокі й стійкі знання у своїй професійній сфері, швидко орієнтуватися в мінливих умовах життєдіяльності, швидко навчатися та перенавчатися, бути готовими до соціальних контактів - спілкування з іншими людьми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Як вітчизняні так і зарубіжні вчені розглядають якість освіти як багатопланову категорію та віддають перевагу критеріям в основі яких прагнення до вдосконалювання навчання, досягнення конкретних цілей формування соціально-психологічних особливостей особистості молодих фахівців, як очікуваних результатів освітньої діяльності [1, с.79].

Деякі дослідники віддають перевагу критеріям, заснованим на відстеженні когнітивних результатів освіти: ступеня досягнення конкретних цілей навчання, психічних особливостей (Д.Ш. Матрос, Д.М. Полев, Н.Н. Мельникова), - вважаючи, що основною метою є як інтелектуальне (розумове) виховання так і соціально-психологічні особливості молодих фахівців [1, с.77].

Сучасні суспільно-політичні процеси прискорюють проведення реформи освіти всіх рівнів та оновлення форм навчання на основі інформаційно-комп'ютерних технологій. Мобільність в поширенні інформації, розвиток мережі Інтернет, спілкування в online режимі, розміщення інформації на Інтернет-сайтах створюють умови для оновлення освітньої діяльності, підвищення її ефективності та отримання якісних знань здобувачами.

Вітчизняні так і зарубіжні науковці відзначають, що для отримання здобувачами якісної освіти, важливо створення інформаційного освітнього середовища. О.В.Трубіцина розглядає інформаційно-освітнє середовище як «проектовану та створювану суб'єктами освіти систему, здатну до саморозвитку, в якій між суб'єктами й компонентами встановлюються зв'язки й відносини на основі інформаційної діяльності з досягнення освітніх завдань. Інформаційно-освітнє середовище визначається, з одного боку, як програмно- технічний комплекс, а з іншого, як педагогічна система, а отже, при проектуванні, моделюванні та розвитку середовища повинні вирішуватися не тільки проблеми інформаційно-програмно-технічного характеру, але й соціально-психолого-педагогічні питання [3, с.28-29].

Дослідниця вважає, що «основою для створення інформаційно- освітнього середовища навчального закладу є реалізація його інформаційно- освітнього порталу. Інформаційно-освітній портал - це портал для одержання навчальної інформації, навчання, створення, передавання, контролю знань...» [3, с. 29].

У Концепції розвитку дистанційної освіти Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на період 2020-2025 роки, визначеної сучасними потребами забезпечення реалізації державної політики в галузі освіти, враховано прогресивний європейський та досвід науково- педагогічних працівників. «Ситуація «інформаційного вибуху» вимагає від кожного члена суспільства постійного оновлення своїх знань. Людині недостатньо «освіти на все життя», їй необхідна «освіта протягом усього життя». Необхідно широке застосування інноваційно-інформаційних методів навчання, що мають інтенсифікувати освітній процес. Все це можна досягти широким впровадженням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій» [4, с.1-2].

Питаннями використання інформаційно-комунікаційних технологій у вищій школі займаються А.Андрєєв, О.Кареліна, О.Рибалко, А.Хуторський; методи, форми та засоби створення дистанційних курсів (Є.Долинський, Г.Яценко тощо).

В останні роки досліджується проблема дистанційного навчання у ВНЗ за такими напрямками: принципи дистанційного навчання (А.Андрєєв, А.Хуторський): робота викладача в системі дистанційного навчання

(Н.Бєсєдін, Л.Значенко, В.Кухаренко, Н.Сиротенко); психолого-педагогічні засади дистанційного навчання (І.Козубовська,, В.Кухаренко, Є.Полат);

особливості інформаційно-комунікаційних технологій для підготовки фахівців технічних спеціальностей (М.Загірняк); методи, форми та засоби створення дистанційних курсів (Є.Долинський, О.Кареліна, І.Козубовська, В.Кухаренко, Н.Сиротенко, Г.Яценко) тощо [5, с.261].

З впровадженням дистанційного навчання у вищих навчальних закладах значно зросла кількість наукових досліджень і публікацій, присвячених соціально-психологічним проблемам дистанційного навчання. Аналіз наукових праць свідчить, що проведена значна кількість наукових досліджень із питань дистанційного навчання, які висвітлено в публікаціях І.В. Герасименко, В.М. Кухаренка, Е.С. Полат, Ю.В. Триуса, А.В. Хуторського [3].

Мета статті - дослідити соціально-психологічні особливості студентів при дистанційній формі навчання.

Виклад основного матеріалу

Застосування інноваційних моделей освіти, зокрема використання інформаційно-комп'ютерних технологій навчання, наявність сайту вузу, інформація, яка є на кафедральній сторінці, особливо матеріали для самостійної роботи і підготовки до іспитів, семінарів, заліків, полегшують процес активної навчальної діяльності студентів. Робота студента з електронними ресурсами, самостійний пошук інформації сприяють удосконаленню вмінь відбирати і структурувати необхідний для досліджуваної дисципліни матеріал, логічно викладати і аргументувати різні сучасні теоретичні підходи до досліджуваних питань. Використання нових інформаційних технологій допомагає студенту стати суб'єктом навчальної діяльності і підвищує його академічну активність.

«Студентський вік, за твердженням Б.Г.Ананьєва, є сенситивним періодом для розвитку основних соціогенних потенцій людини. Вища освіта робить величезний вплив на психіку людини, розвиток її особистості. За час навчання у ВНЗ, у студентів відбувається розвиток всіх рівнів психіки» [9, с.321].

Дослідники констатують, що «студентський вік характеризується різноманіттям емоційних переживань, що відбиваються у стилі життя, виключає турботу про власне здоров'я...» [9, с.321]

Термін "студентство" означає значну частину молоді як соціально- демографічної групи, яка характеризується не тільки чисельністю, роллю і статусом, а певна особлива стадія соціалізації (студентські роки), яку проходить значна частина молоді та якій властиві певні соціально- психологічні особливості.

Більшість науковців для визначення соціально-психологічних особливостей здобувачів вищої освіти виділяють наступні специфічні риси:

майбутні фахівці різних галузей науки, культури, виробництва;

здобувачі специфічних знань, загальних, спеціальних компетентностей і навичок конкретної професії;

динамічні академічні групи молодих людей, носії національної ідентичності української культури.

Час навчання у ВНЗ припадає на другий період юності, чи перший період зрілості (17-23 роки). «...перехідний, маргінальний характер соціального становища та статусу вказаного вікового періоду визначає також характерні психологічні особливості юнацтва. [9, с.322].

Негативні чинники, через війну та пандемію СОУГО-19, впливають на емоційний стан студентів. Ускладнюється процес адаптації першокурсників до навчально-освітнього середовища вишу, тривога щодо виконання навчальних програм, підсумкового контролю знань.

Емоційно-почуттєві прояви, основи психологічної готовності особистості студента до подолання зовнішніх та внутрішніх протиріч, проблем, здатність до планування та свідомої регуляції освітньої діяльності, емоційних переживань, визначають пізнавальну діяльність молодих людей.

Емоції і почуття є відображенням в свідомості людини об'єктивної дійсності. Науковцями виокремлюється різний за змістом, перебігом та формою спектр переживань - тривога, емоції, афекти, настрої, стреси, пристрасті, чуттєвий тон, настрій та ін. У своїй інтегральній єдності вони складають і характеризують емоційно-почуттєву сферу людини.

Проблема адаптації здобувачів вищої освіти першого курсу до середовища вищого навчального закладу широко обговорюється в науковій психолого-педагогічній літературі, адже від успішного входження в нове освітнє та соціальне середовище залежить успішність та в цілому професійне навчання першокурсників.

Науковці розглядають дану дефініцію як процес пристосування індивіда до нових умов, соціального середовища, засвоєння норм даного середовища, соціальної ролі та вироблення нової моделі поведінки. У соціально-педагогічній літературі розглядають такі форми адаптації студентів-першокурсників до навчання у вищому навчальному закладі:

формальна - пізнавально-інформаційне пристосування до нового середовища, форми навчання, обов'язків;

соціально-психологічна (суспільна) - входження в соціальну групу, виконання соціальної ролі, засвоєння нових норм співжиття;

дидактична - реалізаця своїх пізнавальних здібностей, індивідуальних можливостей для самореалізації в академічній групі, ВНЗ.

Цей процес починається з першого дня навчання і може мати динамічний характер в залежності від типологічних особливостей студента (тобто активне адаптування і пасивне). Частина першокурсників протягом певного часу знаходяться в стані емоційного стресу, що є перешкодою до сприймання нового середовища, потребує правильного рішення, дій, самостійного вирішення прблем навчання та життєдіяльності.

Формування освітньої тривожності як особистісної якості визиває закономірний інтерес дослідників, педагогів-практиків, широких слоїв суспільства, що обумовлено зростанням соціальних очікувань по відношенню до навчальних закладів. Особливо актуальною сьогодні позиціонується проблема освітньої тривожності серед студентів в період переходу на дистанційну форму навчання.

Під впливом соціальних та психологічних факторів можна виділити тривожність здобувачів вишів:

психологічну - провокуються «з середини», самою особистістю, наприклад, рівень емпатії, рефлексії, мотиваційні орієнтації тощо;

соціальну - ті, що виступають як «зовнішні» щодо особистості і надходять з оточуючого середовища, наприклад, стосунки з однолітками, педагогами, батьками, дорослими тощо.

Таке пояснення має місце серед науково-педагогічної та соціально- психологічної думки дослідників.

Дослідження тривожності (опитувальник Спілбергера-Ханіна) застосовується для визначення рівня особистісної і ситуативної тривожності. Певний рівень тривожності - природна і обов'язкова риса активної, діяльної особистості. Сприймання свого стану тривожності є показником особистісного рівня самовиховання та сформованих навичок самоконтролю. Тривожність може бути в формі емоційного стану або ж стійкої властивості, риси індивіда.

Тест Спілбергера - Ханіна належить до методик, за допомогою яких досліджують психологічний феномен тривожності. Цей опитувальник складається з 20 висловлювань, які відносяться до тривожності як стану (реактивна або ситуативна) і з 20 висловлювань на визначення тривожності як властивості.Шкала реактивної і особистісної тривожності Спілбергера є єдиною методикою, яка дозволяє диференційно вимірювати тривожність і як властивість особистості, і як стан. Більше використовується тест у модифікації Ю.Ханіна [6].

Під особистісною тривожністю в психології розглядається стійкий стан при якому тривоги приймають загрожуючі реакції. Ситуативна тривожність (реактивна), характеризується хвилюванням, нервозністю, що виникає у відповідь на стресову ситуацію.

Єдиною методикою, яка дозволяє диференційно вимірювати тривожність і як особистісну властивість, і як стан, є методика Ч.Спілбергера, адаптована Ю.Ханіним.

Найбільш до відчуття тривожності схильні студенти, які мають високі показники якості знань так як у них відповідальне ставлення до навчання, виконання обов'язків, участі в студентському самоврядуванні і саме вони реагують на зовнішні впливи, переживають за успішність, наприклад за умови переходу на дистанційну форму навчання.

Така надмірна тривожність призводить до втрати самоконтролю, що проявляється в агресивній формі спілкування з одногрупниками, неуважності, допущенні помилок в поведінці і т.д.

Після проведення тесту та анкети, з студентами була проведена бесіда на основі психотехніки «Як я долала (в) стан тривожності, для ознайомлення з різними способами подолання тривожності. Мета: почути від студентів, що їм допомогло подолати тривожність.

У добре адаптованих досліджуваних спостерігається розрив на початковому етапі та формуючому [11].

Для визначення ступеню нервово-психічної напруги досліджуваної групи, для студентів першокурсників, які навчаються за дистанційною формою навчання було використано шкалу Т.А.Немчин, яка спрямована на діагностування психічної напруженості в умовах стресової ситуації.

«Ваше самопочуття» - методика, яка поєднує в собі елементи опитувальника-анкети, опитувальника станів і настроїв, а також особистісного опитувальника. Ця методика запропонована О.С. Копіною, К.О. Сусловою, Е.В. Заїкіним в 1995 році. Вона призначена для діагностики основних складових і джерел психоемоційного напруження.

Дослідження проводилося на базі Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, кафедра психології та пежагогіки. У дослідженні взяли участь студенти першого курсу спеціальності «психологія». У сукупності було протестовано 30 сіб, з них 15 жіночої і 15 чоловічої статі.

Незадоволеність може бути як результат труднощів, що виникають у студентів в навчальному процесі у Вузі, який значно відрізняється від шкільного навчання при переході на дистанційну форму навчання. Характер і зміст труднощів студентів першого курсу вивчався за допомогою методу незавершених речень. Першокурсникам пропонувалося закінчити фразу: «Найважче для мене...». Всього було одержано 35 варіантів закінчення речення.

Рівень адаптованості студентів до умов ВНЗ нами вимірювався з використанням інтервальної шкали, зокрема за допомогою наступних підшкал:

шкали соціальної адаптації (освоєння соціальної позиції, прийняття норм і цінностей, що пов'язані з роллю студента);

соціально-психологічна адаптація (загальне ставлення до вишу, спеціальності, групи тощо);

психологічна адаптація (переживання емоційного комфорту, пов'язане з навчанням у ВНЗ).

Після статистичної обробки даних було виділено п'ять рівнів адаптованості першокурсників: низький, нижче середнього, середній, вище середнього, високий.

Аналізуючи кількісні показники проведеного психодіагностичного обстеження, стає очевидним, що найбільша частина першокурсників (43 %) які навчаються за спеціальністю «психологія» не мають жодних проблем з рівнем емоційної напруженості і є потенційно високо адаптованими до нових умов навчання і новонабутого соціального статусу студента. Водночас 37 % юнаків демонструють середній рівень, а 20 % - високий рівень емоційної напруженості, що й зумовлює необхідність у психологічній корекції цього негативного психоемоційного стану.

Дослідження було проводено на базі Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, кафедра психології та педагогіки. У дослідженні взяли участь студенти першого курсу спеціальності «психологія». У сукупності було протестовано 60 сіб, з них 30 жіночої і 30 чоловічої статі.

Незадоволеність може бути як результат труднощів, що виникають у студентів в навчальному процесі у Вузі, який значно відрізняється від шкільного навчання при переході на дистанційну форму навчання. Характер і зміст труднощів студентів першого курсу вивчався за допомогою методу незавершених речень. Першокурсникам пропонувалося закінчити фразу: «Найважче для мене...». Всього було одержано 60 варіантів закінчення речення.

Рівень адаптованості студентів до умов ВНЗ нами вимірювався з використанням інтервальної шкали, зокрема за допомогою наступних підшкал:

шкали соціальної адаптації (освоєння соціальної позиції, прийняття норм і цінностей, що пов'язані з роллю студента);

соціально-психологічна адаптація (загальне ставлення до вишу, спеціальності, групи тощо);

психологічна адаптація (переживання емоційного комфорту, пов'язане з навчанням у ВНЗ).

Після статистичної обробки даних було виділено п'ять рівнів адаптованості першокурсників: низький, нижче середнього, середній, вище середнього, високий.

На першому - констатуючому - етапі дослідження ми продіагностували респондентів експериментальної та контрольної груп за допомогою обраних методик дослідження. За методикою діагностики тривожності А. Прихожан виявлено, що всі респонденти і експериментальної та контрольної груп переживали перехід на дистанційну форму навчання про що свідчить стан тривожності. Бачимо, що у респондентів в експериментальній групі (ЕГ) дещо переважають високі показники тривожності (Х ср. = 5,69 балів) над низькими (Х ср. = - 4,33), але їх різниця є дуже незначна.

У респондентів контрольної групи переважають низькі показники (Х ср. = - 5,69 балів) порівняно з високими (Х ср. = 4,32 бал).Відсоткове співвідношення переживання рівня тривожності при переході на дистанційне навчання на констатуючому етапі за отриманими результатами свідчить, що однакова кількість респондентів (по 17) в ЕГ і КГ мають сформований показник тривожності нижче середнього, але у відсотковому співвідношенні у ЕГ їх дещо менше, ніж в КГ (44,9% проти 46,0%).

Кількість респондентів з середніми значеннями переважає в ЕГ (19 осіб - це 56,3 %) порівняно з кількістю респондентів в КГ (18 осіб - це 53,2%).

Результати дослідження за шкалою явної тривожності для студентів за Ч. Спілбергера. Усереднені результати свідчать про те, що у респондентів в обох групах (ЕГ і КГ) переважає середній рівень сформованості прояву тривожності.

Для дослідження впливу тривожності на особистість досліджуваного використано методику «Оцінка рівня тривожності» Б. Філліпса.

Аналіз отриманих результатів показує, що серед респондентів в експериментальній групі (ЕГ) менший відсоток має середній рівень (60,2% проти 64,4%) і більший відсоток респондентів з контрольної групи (КГ) мають низький рівень (34,5% порівняно з 32,%).

Досліджувані, які мають високий рівень гостроти впливу тривожності, переважно виявляють недовіру до оточуючих, у них комунікація часто носить егоцентричний характер.

Респонденти ж з низьким рівнем гостроти впливу тривожності легко вступають в контакт, проявляють активність в спілкуванні, охоче включаються в спільну діяльність, Отже, досліджуваним притаманний нижчий рівень впливу гостроти тривожності на особливості поведінки досліджуваних.

Діагностика на констатуючому етапі дозволила встановити, що більшість респондентів з низьким та середнім рівнем впливу тривожності.

Ми вважаємо, що подальша робота над цією проблемою повинна будуватися з урахуванням індивідуальних особливостей і з опорою на ефективність засобів психопрофілактики та психокорекції тривожності.

Аналізуючи кількісні показники проведеного психодіагностичного обстеження, стає очевидним, що найбільша частина першокурсників (43 %) які навчаються за спеціальністю «психологія» не мають жодних проблем з рівнем емоційної напруженості, є потенційно високо адаптованими до нових умов навчання і новонабутого соціального статусу студента. Водночас 37 % юнаків демонструють середній рівень, а 20 % - високий рівень емоційної напруженості, що й зумовлює необхідність у психологічній корекції цього негативного психоемоційного стану.

Висновки

Ефективним засобом підвищення якості освіти здобувачів на основі інформаційно-комунікаційних технологій є дистанційна освіта. При правильній організації якої, підібрані форми і методи навчання сприяють диференціації та індивідуалізації, врахуванню пізнавальних можливостей, фізіологічних здібностей кожного здобувача, активізують пізнавальну діяльність, формують інформаційну компетентність, вміння та навички пошуку, використання інформації з різних джерел.

Підготовка до використання технологій дистанційного навчання повинна починатися з глибокого аналізу цілей навчання, дидактичних можливостей використання нових технологій для передавання навчальних матеріалів, вимог до технологій дистанційного навчання з врахуванням специфіки навчання конкретних дисциплін, готовності викладачів до використання таких технологій, технічного, нормативно-правового, навчально-методичного забезпечення.

Виходячи з результатів методики можна вказувати, показники соціально-психологічної адаптованості першокурсників не відхиляються від норми і мають середній рівень.

Таким чином, аналіз отриманих даних дозволяє стверджувати, що основою для інтенсифікації процесу соціально-психологічної і психологічної адаптації є комплекс особистісних здатностей студента:

здатність студента аналізувати ситуації міжособистісної взаємодії, визначаючи їх причини і наслідки, розуміти реакції партнера;

здатність самостійно набувати досвіду, необхідного для успішного спілкування та діяльності;

здатність ставити задачі зміни власної поведінки та вирішувати їх, використовуючи отриманий досвід;

здатність до адекватного самооцінювання;

здатність до адекватного оцінення переходу до дистанційного навчання.

Перспективи продовження досліджень та розвідок у даному напрямку. Недостатньо висвітленими в науковій психолого-педагогічній літературі залишаються питання пізнавально-інформаційнго пристосування студентської молоді до нового середовища, форми навчання, обов'язки; входження в соціальну групу, виконання соціальної ролі, засвоєння нових норм співжиття; реалізаця своїх пізнавальних здібностей, індивідуальних можливостей для самореалізації в академічній групі, ВНЗ.

Література

1. Горіна О.Т. Формування професійних компетентностей здобувачів першого бакалаврського рівня вищої освіти спеціальності «Психологія» Науковий вісник Мелітопольського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка 1(26) 2021. Мелітополь. 2021, С.77-85.

2. Варій М.Й. Загальна психологія: підручник для студ. психол. і педагог. 2-ге видан., випр.і доп. Київ: Центр учбової літератури. 2007. 968 с.

3. Дистанційне навчання як сучасна освітня технологія [Електронний ресурс] : матеріали міжвузівського вебінару (м. Вінниця, 31 березня 2017 р.) / відп. ред. Л.Б.Ліщинська. Вінниця : ВТЕІ КНТЕУ. 2017.102 с.

4. КОНЦЕПЦІЯ розвитку дистанційної освіти Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на період 2020 - 2025 роки. Схвалено й1Вченою радою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ 28.05.2020 р., протокол №9.

5. Михайлова Н.О., Кохан О.М. Використання технологій дистанційної освіти для підвищення ефективності навчального процесу у вищій школі. Вища освіта в контексті інтеграції до європейського освітнього простору. Київ. 2019.

6. Плотнікова О. Важливість вивчення індивідуальних особливостей першокурсників у період дидактичної адаптації. Рідна школа. 2011. № 10. С. 62-64.

7. Про вищу освіту: Закон України від 01.07.2014 р. Відомості Верховної Ради України. № 37, 2014.

8. Психологічні особливості студентського віку. На допомогу кураторам. Вип. 3 / уклад. Л. М. Яворовська, Р. Ф. Камишнікова, О. Є. Поліванова, С. Г. Яновська, С. М. Куделко. Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна. 2013. 88 с.

9. Сергієні О.В., Горіна О.Т. Емоційний стан майбутніх психологів в умовах дистанційної форми навчально-виховного процесу внаслідок пандемії COVID-19. Психічне здоров'я особистості в кризовому суспільстві: збірник матеріалів VII Всеукраїнської науково-практичної конференції (28 жовтня 2022 року) / уклад. В..С. Бліхар. Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2022. С.318-322.

10. Федоришин Б.О. Психологічні аспекти профорієнтації учнів. Київ: Знання, 1976. 48 с.

11. Slatvinska V. Economic and legal mechanism of water transport regulation as a concept and correlate. Підприємництво, господарство і право. 2020. № 5. С. 86-90.

References

1. Gorina, O.T. (2021). Formuvannja profesynih kompetentnostej zdobuvacMv pershogo bakalavrs'kogo rivnja vishho'i osvhi spedal'nosti «Psihologya» [Formation of professional competences of the first bachelor's level of higher education major "Psychology"]. Naukovij vlsnik MeUtopol's'kogo derzhavnogopedagogfchnogo umversitetu. Senja: Pedagogjka - Scientific Bulletin of the Melitopol State Pedagogical University. Series: Pedagogy, 1(26) 2021, 77-85 [in Ukrainian].

2. Varij, M.J. (2007). Zagal'napsihologpa [Generalpsychology]. (vol. 1-2). Kiiv: Centr uchbovo'i hteraturi [in Ukrainian].

3. L^hhins'ka, L.B. (2017). Distandjne navchannja jak suchasna osvUnja tehnologpa [Distance learning as a modern educational technology]. Vmnicja : VTEI KNTEU [in Ukrainian].

4. KONCEPCIJa rozvitku distancpnot:osvdi Dnpropetrovs'kogo derzhavnogo umversitetu vnutnshmh sprav na penod 2020 - 2025 roki [CONCEPT of distance education development of the Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs for the period 2020-2025.]. [in Ukrainian].

5. Mihajlova, N.O., Kohan, O.M. (2019). Vikoristannja tehnology distancynoi' osvrii dlja pMvishhennja efektivnosti navchal'nogo procesu u vishhy shkoh [The use of distance education technologies to increase the effectiveness of the educational process in higher education]. Vishha osvda v konteksti mtegracu do єvropejs'kogo osvdn'ogoprostoru - Higher education in the context of integration into the European educational space [in Ukrainian].

6. Plotnikova, O. (2011). Vazhlivist' vivchennja individual'nih osoblivostei pershokursnikiv u period didaktichnoi adaptacii [The importance of studying the individual characteristics of first-year students in the period of didactic adaptation]. Ridna shkola - Native school, 10, 62-64 [in Ukrainian].

7. Zakon Ukraini Pro vishhu osvitu : pryiniatyi 1 lyp. 2014 roku № 37 [Law of Ukraine On higher education from July 1 2014, № 37]. Vidomosti Verhovno'iRadi Ukraini - Information of the Verkhovna Rada of Ukraine [in Ukrainian].

8. Javorovs'ka, L. M. , Kamishnikova, R. F. , Polivanova, O. C. , Janovs'ka, S. G. , Kudelko, S. M. (2013). Psihologichni osoblivosti students'kogo viku. Na dopomogu kuratoram [Psychologicalfeatures of student age. To help curators]. (vol. 1-3). Harkiv : HNU imeni V. N. Karazina [in Ukrainian].

9. Sergieni, O.V., Gorina, O.T. (2022). Emocijnij stan majbutnih psihologiv v umovah distancijnoi formi navchal'no-vihovnogo procesu vnaslidok pandemii COVID-19 [The emotional state of future psychologists in the conditions of the remote form of the educational process due to the COVID-19 pandemic]. Proceedings from VII '7: VII Vseukrains'ka naukovo-praktychna konferentsiia «Psihichne zdorov'ja osobistosti v krizovomu suspil'stvi» - The Seventh All-Ukrainian Scientific and Practical Conference «Mental health of the individual in a crisis society». (pp. 318-322). L'viv: L'vivs'kij derzhavnij universitet vnutrishnih sprav [in Ukrainian].

10. Fedorishin, B.O. (1976). Psihologichni aspekti proforientacii uchniv [Psychological aspects of students' career guidance]. Kiiv: Znannja [in Ukrainian].

11. Slatvinska, V. (2020). Economic and legal mechanism of water transport regulation as a concept and correlate. Pidpryyemnytstvo, hospodarstvo i pravo - Entrepreneurship, economy and law, 5, 86-90

Размещено на Allbest.ru