Сучасні інформаційно-комунікаційні технології в навчальному процесі ЗВО

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Хмельницький національний університет

Сучасні інформаційно-комунікаційні технології в навчальному процесі ЗВО

Співачук Валентина Олександрівна,

кандидат філологічних наук, доцент кафедри іноземних мов

Іконнікова Марина Валеріївна,

доктор педагогічних наук, професор кафедри іноземних мов

м. Хмельницький

Анотація

Сучасний період розвитку суспільства характеризується сильним впливом на нього інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), які проникають в усі сфери людської діяльності, забезпечують поширення інформаційних потоків у суспільстві і утворюють глобальний інформаційний простір. Невід'ємною і важливою частиною цих процесів є комп'ютеризація освіти. Зараз в Україні йде становлення нової системи освіти, орієнтованої на входження у світовий інформаційно-освітній простір. Цей процес супроводжується істотними змінами в педагогічній теорії і практиці освітнього процесу, пов'язаними із внесенням коректив у зміст технологій навчання, які повинні бути адекватними сучасним технічним можливостям і сприяти гармонійному входженню студента в інформаційне суспільство. Комп'ютерні технології покликані стати невід'ємною частиною цілісного освітнього процесу, значно підвищувати його ефективність. Тому рівень комп'ютеризації разом з кадровим і методичним забезпеченням освітнього процесу є вирішальним показником оцінювання дієздатності не тільки сучасної школи, а й закладу вищої освіти. Обов'язковим компонентом оцінки сучасного викладача є оволодіння ним сучасними технологіями отримання і передачі студентам нової інформації. Одним із важливих напрямків розвитку інформатизації освіти є нові комп'ютерні технології. Інтерактивність, інтенсифікація процесу навчання, зворотний зв'язок - помітні переваги цих технологій, котрі зумовили необхідність їх застосування у різних галузях людської діяльності, насамперед у тих, які пов'язані з освітою та професійною підготовкою. Оскільки, застарілі методи та засоби навчання не відповідають нинішнім вимогам і не підлягають тенденціям стрімкого розвитку науково - технічного прогресу, то це спонукає до впровадження інноваційних методів навчання та використання й адаптування цих технологій в навчальний процес. Особливо ця проблема гостро постає при формуванні професійних умінь та навичок, оскільки для ефективнішого їх засвоєння, навчальний процес вимагає використання великої кількості наочних матеріалів, та інтерактивних засобів, які в свою чергу позитивно сприяють покращенню досягненню навчальної мети.

Ключові слова: модернізація освіти, глобалізація, якість освіти, риси особистісно-орієнтованого способу навчання, інформаційно-освітнє середовище.

Abstract

комп'ютерний освіта навчання

Spivachuk Valentina Olexandrivna Candidate of philology, associate professor of the Department of Foreign Languages, Khmelnytskyi National University, Khmelnytskyi

Ikonnikova Maryna Valeriivna Doctor of Pedagogical Sciences, Professor of the Department of Foreign Languages, Khmelnytskyi National University, Khmelnytskyi

Modern information and communication technologies in the educational process of high schools

The modern period of the development of society is characterized by a strong influence on it of information and communication technologies (ICT), which penetrate into all spheres of human activity, ensure the spread of information flows in society and form a global information space. Computerization of education is an integral and important part of these processes. Currently, Ukraine is developing a new education system focused on entering the global informational and educational space. This process is accompanied by significant changes in the pedagogical theory and practice of the educational process, related to the introduction of corrections in the content of learning technologies, which must be adequate to modern technical capabilities and contribute to the harmonious entry of the student into the information society. Computer technologies are designed to become an integral part of the holistic educational process, to significantly increase its effectiveness. Therefore, the level of computerization, together with personnel and methodical support of the educational process, is a decisive indicator for assessing the effectiveness not only of a modern school, but also of a higher education institution. A mandatory component of the assessment of a modern teacher is his mastery of modern technologies for obtaining and transmitting new information to students. New computer technologies are one of the important areas of development of informatization of education. Interactivity, intensification of the learning process, feedback are notable advantages of these technologies, which necessitated their use in various fields of human activity, primarily in those related to education and professional training. Since outdated methods and means of education do not meet current requirements and are not subject to the trends of rapid development of scientific and technical progress, this encourages the introduction of innovative methods of education and the use and adaptation of these technologies in the educational process. This problem is especially acute in the formation of professional skills and abilities, since for their more effective assimilation, the educational process requires the use of a large number of visual materials and interactive tools, which in turn positively contribute to the improvement of the achievement of the educational goal.

Keywords: modernization of education, globalization, quality of education, features of a person-oriented way of studying, informational and educational environment.

Основна частина

Постановка проблеми. Нові тенденції та стратегії інтеграції ІКТ у повсякденну навчальну практику - необхідна умова модернізації системи освіти.

Сьогодні ІКТ - рушійна сила та координатор зростаючої глобалізації освітнього середовища. Педагоги розуміють, що поєднання цифрових технологій і ресурсів дає більше можливостей для поліпшення якості навчання та викладання, ніж усі попередні освітні технології. Цифрові навчальні матеріали відрізняються від традиційних своєю можливістю керувати ними.

ІКТ є координатором, оскільки інтернет - унікальний засіб для широкого доступного поширення освітнього матеріалу. Оскільки інтернет став і засобом взаємодії, його потенціал для викладання та навчання зріс. Найголовніше, що саме студенти впливають на використання ІКТ на всіх рівнях навчання.

Нині дедалі більше зростає роль інформаційно-соціальних технологій у освіті, які забезпечують загальну комп'ютеризацію студентів і викладачів лише на рівні, що дозволяє вирішувати, як мінімум, три основні завдання:

- забезпечення виходу в мережу Інтернет кожного учасника навчального процесу, причому, бажано, в будь-який час і з різних місць перебування;

- розвиток єдиного інформаційного простору освітніх індустрій і присутність у ньому в різний час і незалежно один від одного всіх учасників освітнього та творчого процесу;

- створення, розвиток та ефективне використання керованих інформаційних освітніх ресурсів, у тому числі особистих користувальницьких баз і банків даних і знань студентів та педагогів з можливістю повсюдного доступу для роботи з ними.

Виходячи із сформованих темпів комп'ютеризації галузі безперервної освіти, вважаємо, що повинні бути розроблені нові теорії навчання, такі як конструктивізм, освіта, орієнтована на студента, навчання без тимчасових та просторових кордонів. Для підвищення якості освіти передбачається інтенсивно використовувати нові освітні технології.

Різні підходи до визначення освітньої технології можна підсумовувати як сукупність способів реалізації навчальних планів та навчальних програм, що є системою форм, методів і засобів навчання, що забезпечує досягнення освітніх цілей. Відмінність освітніх технологій фахівці зазвичай виводять із відмінності засобів навчання. Інформаційні освітні технології виникають за допомогою засобів інформаційно-обчислювальної техніки. Освітнє середовище, в якому здійснюються освітні інформаційні технології, визначають працюючі з нею компоненти:

- технічна (вид використовуваних комп'ютерної техніки та засобів зв'язку);

- програмно-технічна (програмні засоби підтримки технології навчання, що реалізується);

- організаційно-методична (інструкції учням та викладачам, організація навчального процесу).

Під освітніми технологіями у вищій школі розуміється система наукових та інженерних знань, а також методів та засобів, які використовуються для створення, збору, передачі, зберігання та обробки інформації у предметній галузі вищої школи. Формується пряма залежність між ефективністю виконання навчальних програм та ступенем інтеграції в них відповідних інформаційно-комунікаційних технологій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Нині помітно зросла кількість досліджень, предметом яких стало використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі. Вітчизняні та зарубіжні вчені Н.В. Бахмат, В.Ю. Биков, Я.В. Булахова, О.М. Бондаренко, Т.А. Вакалюк, О.Г. Глазунова, В.Ф. Заболотний, Г.О. Козлакова, О.М. Маркова, О.А. Міщенко, Н.В. Морзе, В.П. Олексюк, О.П. Пінчук, А.М. Стрюк, О.М. Спірін, О.В. Шестопал, М.П. Шишкіна, Guolei Zhang, Jia Li, Li Hao, U. Singh, P. К. Baheti, Md Hossain Masud Anwar, and Jianming Yong та ін.) у своїх дослідженнях наголошують на важливості застосування інформаційно-комунікаційних технологій для вищої освіти. Як свідчать дослідження учених, основними напрямами формування перспективної системи освіти, що мають принципово важливе значення для України є такі: підвищення якості освіти шляхом її фундаменталізації, інформування вихованців, учнів і студентів про сучасні досягнення науки у більшому обсязі та швидшими темпами; забезпечення орієнтації навчання і виховання на нові технології ІС і насамперед на ІКТ; забезпечення більшої доступності освіти для різних верств населення; підвищення творчого потенціалу освіти.

Мета статті - висвітлити основні риси особистісно-орієнтованого способу навчання при використанні інформаційних технологій у освітній сфері та вплив інформаційно-освітнього середовища на якість навчання та підготовки фахівців в ЗВО.

Виклад основного матеріалу. Базовою метою використання інформаційних технологій у освітній сфері є підвищення якості освіти;

створення ефективної мотивації студентів до освітнього процесу. Педагог за допомогою інформаційних технологій може яскраво та наочно представляти навчальну інформацію, створювати умови для самостійного пошуку та отримання інформації студентами, здійснювати контроль знань, використовуючи комп'ютерне тестування - потенціал таких технологій величезний, залежний від педагога. Застосування інформаційних технологій сприяє розвитку варіативності, індивідуалізації процесу навчання, мотивує процеси сприйняття інформації та отримання нових знань студента, розвиває його інтелектуальні та творчі здібності. До того ж, інформаційні технології стали невід'ємним атрибутом життя сучасної людини, а тому і використання їх студентами не вимагає довгої адаптації, звикання.

Поєднуючи інформаційні та комунікаційні технології, проектуючи їх на освітню практику необхідно зазначити, що основним завданням, яке стоїть перед їх впровадженням є адаптація людини до життя в інформаційному суспільстві. По-перше, впровадження ІКТ у сучасну освіту суттєво прискорює передавання знань і накопиченого технологічного та соціального досвіду людства не тільки від покоління до покоління, а й від однієї людини до іншої. По-друге, сучасні ІКТ, підвищуючи якість навчання й освіти, дають змогу людині успішніше й швидше адаптуватися до навколишнього середовища, до соціальних змін. Це дає кожній людині можливість одержувати необхідні знання як сьогодні, так і в постіндустріальному суспільстві. По-третє, активне й ефективне впровадження цих технологій в освіту є важливим чинником створення нової системи освіти, що відповідає вимогам ІС і процесу модернізації традиційної системи освіти в світлі вимог постіндустріального суспільства.

Одне з визначень інформаційного освітнього середовища формулює його розуміння як інформаційну систему, що об'єднує за допомогою мережевих технологій, програмні та технічні засоби, організаційне, методичне та математичне забезпечення, призначене для підвищення ефективності та доступності освітнього процесу підготовки фахівців.

У Доповіді ЮНЕСКО про основні напрями діяльності в галузі освіти та інформатики після Першого Міжнародного конгресу «Інформатика та освіта» зазначено, що важливою є не сама технологія, а її взаємодія з навчанням та її роль у контексті системи освіти в цілому.

Сьогодні однією з характерних рис освітнього середовища є можливість студентів та викладачів звертатися до структурованих навчально-методичних матеріалів, що навчають мультимедійних комплексів усього університету у будь-який час та у будь-якій точці простору. Крім доступності навчального матеріалу, необхідно забезпечити студенту можливість зв'язку з викладачем, отримання консультації в он-лайн або офф-лайн режимах, а також можливість отримання індивідуальної «навігації» в освоєнні того чи іншого предмета. «Студенти прагнутимуть гнучкого режиму навчання, модульних програм з

численними надходженнями та відрахуваннями, які дозволять накопичувати залікові одиниці, вільно переводитися з одного вишу до іншого з урахуванням попереднього досвіду, знань та навичок. Як і раніше, важливою для студентів залишиться можливість особистого розвитку та професійного зростання; програми отримання ступеня та короткі курси, можливо, матимуть однаковий попит; різко зросте потреба у програмах професійного навчання та аспірантських програмах» [5].

Розробники дистанційної освіти (ДО) конкретизують індивідуалізацію освітньої поведінки наступним чином, вважаючи, що в ДН найбільш яскраво виявляються риси особистісно-орієнтованого способу навчання: гнучкість - той, хто навчається, вільний самостійно планувати час, місце і тривалість занять.

Модульність - матеріали для вивчення пропонуються у вигляді модулів, що дозволяє студенту генерувати траєкторію свого навчання відповідно до своїх запитів та потенційних можливостей.

Доступність - незалежність від географічного та тимчасового положення навчальної та освітньої установи дозволяє не обмежувати в освітніх потребах населення країни.

Рентабельність - економічна ефективність проявляється за рахунок зменшення витрат на утримання площ освітніх установ, економії ресурсів тимчасових, матеріальних (друк, розмноження матеріалів та ін.).

Мобільність - ефективна реалізація зворотного зв'язку між викладачем та студентом є однією з основних вимог та підстав успішності процесу ДО.

Охоплення - одночасне звернення до багатьох джерел навчальної інформації (електронних бібліотек, банків даних, баз знань та ін.) великої кількості студентів.

Технологічність - використання в освітньому процесі нових досягнень інформаційних та телекомунікаційних технологій.

Соціальна рівноправність - рівні можливості здобуття освіти незалежно від місця проживання, стану здоров'я, елітарності та матеріальної забезпеченості студента.

Інтернаціональність - експорт та імпорт світових досягнень на ринку освітніх послуг.

Інформаційні технології приносять можливість та необхідність зміни самої моделі навчального процесу: перехід від репродуктивного навчання - «переливу» знань з однієї голови в іншу, від викладача до студентів - до креативної моделі (коли в навчальній аудиторії за допомогою нового технологічного та технічного забезпечення моделюється життєва ситуація або процес, студенти під керівництвом викладача повинні застосувати свої знання, виявити творчі здібності для аналізу моделюваної ситуації та виробити рішення на поставлені завдання). Як зазначає Шевченко В.В. «в освітніх цілях найчастіше використовують такі сервіси та послуги, як сервіси спілкування: електронна пошта, форуми, блоги, чати, і і т. ін.-телефонія, (Skype) тощо; ослуги зберігання та обміну даними: ftp та файлообмінні мережі; оціальні мережі: Twitter, Facebook, та ін; потокове мультимедіа: YouTube, Інтернет - телебачення та ін; інструменти web 2.0.: wiki-сторінки та ін.» [3].

Мережа Інтернет є джерелом різноманітної інформації. Виходячи з навчальної мети, це можуть бути, наприклад, освітні ресурси, яких нині є багато і в подальшому кількість їх збільшиться. Майже всі навчальні заклади, дослідницькі установи мають свої сайти, що постійно поповнюються інформацією. Корисними є Інтернет-ресурси, які використовуються для одержання подальшої освіти, вибору професії та сфери діяльності, постійного підвищення фахових знань, кваліфікації та ін. Інтерактивні технології мають певний вплив на студента сприяючи їх взаємодії з оточуючими. При цьому інтерактивні технології навчання засновані на прямій взаємодії студентів з навчальним середовищем, що покладено в основу здійснення дистанційного навчання. Навчальне оточення виступає як реальність, в якій студенти знаходять для себе область засвоюваного досвіду.

Переваги використання ІКТ в ЗВО, на думку Г.Г. Швачич: «підвищення інтересу й загальної мотивації до навчання завдяки новим формам роботи і причетності до пріоритетного напряму науковотехнічного прогресу; індивідуалізації навчання: кожен працює в режимі, який його задовольняє; об'єктивність контролю; активізація навчання завдяки використанню привабливих і швидкозмінних форм подачі інформації, змаганню студентів з машиною та з самими собою, прагненню отримати вищу оцінку; формування вмінь та навичок для здійснення творчої діяльності; виховання інформаційної культури; оволодіння навичками оперативного прийняття рішень у складній ситуації; доступ студентів до банків інформації, можливість оперативно отримувати необхідну інформацію. інтенсифікація самостійної роботи студентів; зростання обсягу виконаних на урок завдань» [2, с. 14]. Інформаційно - комунікативні технології навчання досить перспективні для підвищення творчої активності. Студент відходить від позиції об'єкта навчання, отримувача готової навчальної інформації, стає активним суб'єктом навчання, він може самостійно здобувати необхідну інформацію і навіть вміти винайти, сконструювати необхідні для цього способи дій.

ІКТ здійснюють активний вплив на процес навчання і виховання студентів, оскільки змінюють схему передавання знань і методи навчання. Разом з тим, упровадження ІКТ у систему освіти не тільки впливає на освітні технології, а й уводить до процесу освіти нові. Вони пов'язані із застосуванням комп'ютерів і телекомунікацій, спеціального устаткування, програмних та апаратних засобів, систем обробки інформації. Вони пов'язані також зі створенням нових засобів навчання і збереження знань, до яких належать електронні підручники і мультимедіа; електронні бібліотеки й архіви, глобальні та локальні освітні мережі; інформаційно-пошукові та інформаційно-довідкові системи.

З появою комп'ютерних мереж та інших, аналогічних їм засобів ІКТ освіта набула нової якості. Це пов'язано в першу чергу з можливістю оперативно отримувати інформацію з будь-якої точки земної кулі. Через глобальну комп'ютерну мережу Інернет можливий миттєвий доступ до світових інформаційних ресурсів (електронних бібліотек, Баз даних, сховищ файлів, і т.д.). У найпопулярнішому ресурсі Інтернет - всесвітній павутині WWW опубліковано близько двох мільярдів мультимедійних документів.

Як зазначає І. В. Ставицька, «інтернет швидко знайшов застосування в науці, освіті, зв'язку, засобах масової інформації, включаючи телебачення, в рекламі, торгівлі, а також в інших галузях людської діяльності. Перші кроки із впровадження Інтернету в систему освіти показали його величезні можливості для її розвитку. Разом з тим, вони виявили труднощі, котрі необхідно подолати для повсякденного застосування мережі в навчальних закладах. Проте необхідно враховувати, що це потребує значних затрат на організацію навчання порівняно з традиційними технологіями, що пов'язане з необхідністю використання значної кількості технічних (комп'ютери, модеми тощо), програмних (підтримка технологій навчання) засобів, а також з підготовкою додаткової організаційно-методичної допомоги (спеціальні інструкції для тих, хто навчається, та для викладачів), нових підручників і навчальних посібників. Нині відбувається накопичення досвіду, пошук шляхів підвищення якості навчання і нових форм використання ІКТ у різних навчальних процесах. Певні труднощі використання ІКТ в освіті виникають у зв'язку з відсутністю не тільки методичної бази їх використання, а й методології розробки ІКТ для освіти, що примушує педагога на практиці орієнтуватися лише на власний досвід і вміння емпірично шукати шляхи ефективного застосування інформаційних технологій» [1, с. 2-3].

Таким чином, «інтернет - гіпертехнологія, що включає в себе всі інші, і її успіх пояснюється тим, що вона може «дати всім усі»… Проте завжди знайдеться область для застосування технологій нижчого рівня, таких як комп'ютерні конференції чи електронна пошта. Також ще не настав час відмовитися від курсів дистанційного навчання, що мають глобальний характер, але не використовують жодних комп'ютерних чи комунікаційних технологій» [6].

На думку Nicholas Burbules, найважливішою особливістю цієї нової технології є те, що вона дозволяє створювати мережеві громади. На думку автора: «Однією з найважливіших особливостей такого простору є його глобальний характер, що дозволяє здійснювати практично миттєвий зв'язок та спілкування. Інтернет є як головною причиною глобалізації, так і її найбільш наочним проявом» [4].

Завдяки Інтернету різні сторони глобалізації (наукова, технологічна, економічна, культурна та освітня) справили значний вплив як на традиційні очні навчальні заклади, так і на розвиток різноманітних освітніх нововведень, таких як дистанційне навчання та віртуальні університети. У всіх цих організаціях глобалізація потребує глибоких та радикальних змін структури, методики викладання та досліджень, а також підготовка управлінського та викладацького персоналу.

Аналіз переваг та недоліків, існуючих інформаційних освітніх середовищ (ІОС), та сучасного стану інформаційних технологій та засобів телекомунікацій, дозволяє сформулювати наступні принципи, на яких мають будуватися проектовані в даний час інформаційно-освітні середовища:

Багатокомпонентність - інформаційно-освітнє середовище є багатокомпонентним середовищем, що включає навчально-методичні матеріали, наукомістке програмне забезпечення, тренінгові системи, системи контролю знань, технічні засоби, бази даних та інформаційно-довідкові системи, сховища інформації будь-якого виду, включаючи графіку, відео та ін, взаємопов'язані між собою.

Інтегральність - інформаційна компонента ІОС повинна включати всю необхідну сукупність базових знань у галузях науки і техніки з виходом на світові ресурси, що визначаються профілями підготовки фахівців, враховувати міждисциплінарні зв'язки, інформаційно-довідкову базу додаткових навчальних матеріалів, що деталізують і поглиблюють знання.

Розподіл - інформаційна компонента ІОС оптимальним чином розподілена по сховищам інформації (серверам) з урахуванням вимог та обмежень сучасних технічних засобів та економічної ефективності.

Адаптивність - інформаційно-освітнє середовище має не відторгатися існуючою системою освіти, не порушувати її структури та принципи побудови, також має дозволити гнучко модифікувати інформаційне ядро ІОС, адекватно відображаючи потреби суспільства.

Сформульовані принципи побудови ІОС роблять необхідним розгляд інформаційно-освітнього середовища, з одного боку, як частини традиційної освітньої системи, а з іншого боку, як самостійної системи, спрямованої на розвиток активної творчої діяльності студентів із застосуванням нових інформаційних технологій.

Сучасна людина має володіти не системою завчених знань, а системою навичок, умінь, пов'язаних з творчістю, здатністю до оновлення, самонавчання, підключенню до нових масивів інформації. Майбутня виробнича діяльність студентів, які закінчують вузи і коледжі, має соціальну значимість, бо рішення як технологічних, так і морально-етичних, економічних, соціальних проблем у світі глобалізації економіки, політики і свідомості людини стає необхідним для сучасного працівника. Традиційна, існуюча нині система освіти не в змозі кардинально змінити характер його мислення. Новим напрямком підвищення ефективності впровадження ІКТ є інтеграція інформаційно-комунікаційних технологій та технологій навчання.

Інформаційні та комунікаційні технології за визнанням фахівців є одним із пріоритетних напрямів науки і техніки, які у ХХІ столітті стануть вирішальними, критичними.

Під критичними розуміють такі технології, які мають міжгалузевий характер, створюють суттєві передумови у розвиток багатьох технологічних галузей чи напрямів досліджень і розробок, дають разом головний внесок у вирішення ключових проблем розвитку та прогресу.

У освіті роль критичних безперечно належить базовим інформаційним технологіям, тобто. такими, що є основою освітніх технологій, які використовують засоби інформаційно-обчислювальної техніки та в сукупності утворюють технологічну інфраструктуру навчального закладу.

Критичні освітні технології забезпечують створення на основі інфраструктури корпоративних телекомунікаційних мереж освітніх установ розподілених баз освітніх технологій, які завдяки цій інфраструктурі можуть використовуватись у будь-якому місці освітнього простору, у тому числі й у процесі реалізації ідеології дистанційної освіти.

У цьому найважливішими напрямами інформатизації освіти є: реалізація віртуального інформаційно-освітнього середовища на рівні навчального закладу, що передбачає виконання комплексу робіт із створення та забезпечення технології його функціонування; системна інтеграція інформаційних технологій в освіті, що підтримують процеси навчання, наукових досліджень та організаційного управління; побудова та розвиток єдиного освітнього інформаційного простору.

По суті йдеться про вирішення проблеми якісної зміни стану всього інформаційного середовища системи освіти, про представлення нових можливостей як для випереджувальної, розвиваючої освіти кожної особистості, так і для зростання сукупного суспільного інтелекту.

Важливою та ефективною умовою прогресу будь-якого суспільства було і є створення та розширення єдиного інтерактивного інформаційного простору. Саме єдині інформаційні простори історично значною мірою сприяли прискоренню розвитку всього людства загалом, були вирішальним чинником удосконалення цивілізації в усіх галузях (духовної, професійної, тілесної, культурної та інших). Обмін знаннями, об'єднання зусиль щодо подальшого пізнання природи, розвитку науки, техніки, культури - все це сприяє ефективному підвищенню матеріального рівня. Тому створення єдиного інтерактивного інформаційного простору можна вважати стратегічною метою впровадження сучасних та перспективних інформаційних технологій у всі сфери людської діяльності.

Основні цілі побудови єдиного інформаційного простору освіти пов'язані з наданням принципово нових можливостей для пізнавальної творчої діяльності людини. Це може бути досягнуто завдяки сучасному інформаційному та технічному оснащенню основних видів діяльності в освіті: навчальній, педагогічній, науково-дослідній, організаційно-управлінській, експертній та ін.

Побудова єдиного інформаційного простору в освіті дозволить досягти:

- підвищення ефективності та якості процесу навчання;

- інтенсифікації процесу наукових досліджень в освітніх установах;

- скорочення часу та покращення умов для додаткової освіти та освіти дорослих;

- підвищення оперативності та ефективності управління окремими освітніми установами та системою освіти в цілому;

- інтеграції національних інформаційних освітніх систем у світову мережу, що значно полегшить доступ до міжнародних інформаційних ресурсів у галузі освіти, науки, культури та інших сфер.

Фахівці так формулюють основні напрями та проблеми створення та розвитку єдиного інформаційного освітнього простору:

1. Технічне оснащення навчальних закладів є одним із першочергових

завдань, вирішення якого стримується в основному організаційно-

економічними факторами, пов'язаними з тим, що «мала» інформатизація виявляється неефективною, а «велика» - надмірно дорогою, що не дає негайної віддачі. Все більш актуальною стає проблема реалізації освітніх інформаційних технологій в інваріантних середовищах та стандартах.

2. Організація підготовки спеціалістів. Нестача фахівців у галузі нових інформаційних технологій (особливо мережевих технологій) посилюється процесами їх «вимивання» зі сфери освіти в комерційні та інші структури, що особливо характерно для країн з перехідною економікою.

3. Організаційні заходи. Створення єдиної системи інформаційних ресурсів неможливе без постійної координуючої участі та контролю з боку педагогічної та наукової громадськості, вираженої у тій чи іншій формі.

4. Переведення інформаційних ресурсів суспільства на електронні носії. Лише переклад більшої частини накопиченої людством інформації на носії, що сприймаються комп'ютерами, дозволить створити реальні можливості доступу до цієї інформації всіх членів суспільства. Удосконалення існуючих технологій такого перекладу залишається однією з актуальних проблем розвитку інформаційних технологій.

5. Інтеграція національних інформаційних ресурсів у світове інформаційне середовище.

Як вважає Г.Г. Швачич, «перші і необхідні кроки, що сприяють прискореному впровадженню процесу інтеграції інформаційно-комунікаційних технологій та технологій навчання в систему освіти, можна рекомендувати: організацію семінарів і навчальних курсів для адміністрації і співробітників вузів, викладачів шкіл і навчальних центрів по застосуванню в навчанні нових ІТЗ; створення умов для стимулювання розвитку інтернет-послуг, пов'язаних із застосуванням нових ІТЗ; активізацію роботи зі створення системи «тематичної» ІТЗ в рамках міжнародної інформаційної мережі по ІТ; підготовку відповідного комплексу заходів для включення їх в «Програму руху України в інформаційне суспільство»; розробку методологічних і методичних основ системного аналізу і синтезу ІТЗ, методів оцінки навчання і освіти на їх основі; розробку пропозицій щодо фінансування впровадження інтегрованих інформаційно-комунікаційних технологій в освіту за рахунок міжнародної спільноти» [2, с. 12-13].

Таким чином, впровадження інформаційних технологій у освітній процес сприяє становленню принципової нової форми безперервної освіти, фундаментальною основою якої виступає самоаналіз самоосвітньої діяльності учня, що підтримується сучасними засобами ІКТ. Тобто інформаційні технології роблять процес освіти безперервним - той, хто навчається, навчається не тільки в освітньої організації, він шукає інформацію, аналізує її, пізнає світ, навіть вибудовує контакт із педагогом та за її межами.

Висновки. На сучасному етапі розвитку суспільства загалом та освіти зокрема інформаційні технології - це не допоміжний інструмент координування процесу творення, а невід'ємна частина процесу навчання, що має величезний потенціал. Повторимося, потенціал інформаційних технологій в освіті може бути розкрито при сформованості в учасників освітнього процесу відповідних компетенцій (ІКТ-компетенцій), прагнення педагога зробити процес навчання ефективним, інноваційним та, відповідно, застосувати творчий, нетривіальний підхід для його організації.

Зазначимо, що інформатизація та цифровізація системи освіти є безперервним процесом і неминучою тенденцією розвитку сучасної освіти, а тому педагог повинен піти шляхом прийняття, освоєння інформаційних технологій, а не протидії, відторгнення. На етапі розвитку освіти інформаційні технології - це один із базових (а не допоміжних) методів, форм навчання, які мають великий освітній та виховний потенціал.

Отже, проникнення ІКТ у навчальний процес створює передумови для кардинального оновлення як змістово-цільових, так і технологічних сторін навчання, що проявляється у суттєвому збагаченні системи дидактичних прийомів, засобів навчання і на цій основі формуванні нетрадиційних педагогічних технологій, заснованих на використанні комп'ютерів.

Література

1. Ставицька І.В. Інформаційно-комунікаційні технології в освіті. - Режим доступу: http://confesp.fl.kpi.ua/sites/default/files/teza_stavicka_onlayn.pdf

2. Швачич Г.Г. Сучасні інформаційно-комунікаційні технології: Навчальний посібник. - Дніпро: НМетАУ, 2017. -230 с

3. Шевченко В.В. Освітні аспекти використання мережевих сервісів на основі хмарних технологій у підготовці майбутніх учителів. [Електронний ресурс]. Доступно: https://chelpanov.eeipsy.org/index.php/eeip/article/view/182/181.

4. Burbules Nicholas C. and Torres, Carlos Alberto. Globalization and Education: An Introduction // Nicholas Burbules and Carlos Alberto Torres, eds. Globalization and Education. Critical Perspectives. - New York: Routledge, 2000. - p. 348-349.

5. Mason, Robin. Globalizing Education: Trends and Applications. - New York: Routledge, 1998. - p. 40-41.

6. Mason, R. Globalising Education: Trends and Applications. - London: Routledge, 1998. - p. 37.

References

1. Stavicka, I.V. Informatsiino-komunikatsiini tekhnolohii v osviti [Information and communication technologies in education]. Retrieved from http://confesp.fl.kpi.ua/sites/default/ files/teza_stavicka_onlayn.pdf [in Ukrainian].

2. Shvachych, H.G. (2017). Informatsiino-komunikatsiini tekhnolohii v osviti [Modern information and communication technologies]. - Dnipro: NMetAU. [in Ukrainian].

3. Shevchenko, V.V. Educational aspects of using network services based on cloud technologies in the training of future teachers. Retrieved from: https://chelpanov.eeipsy.org/ index.php/eeip/article/view/182/181 [in Ukrainian].

4. Burbules, Nicholas C., and Torres, Carlos Alberto. (2000) Globalization and Education: An Introduction. Nicholas Burbules and Carlos Alberto Torres, eds. Globalization and Education. Critical Perspectives. - New York: Routledge. [in English].

5. Mason, Robin. (1998). Globalizing Education: Trends and Applications. New York: Routledge. [in English].

6. Mason, R. (1998). Globalising Education: Trends and Applications. London: Routledge. [in English].

Размещено на Allbest.ru