Актуальність тьюторингу та практики його реалізації в українській школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Актуальність тьюторингу та практики його реалізації в українській школі

Швець Тетяна Едуардівна, кандидат педагогічних наук, заступник директора з науково-методичної роботи, Приватної школи «Афіни» м. Києва

Анотація

Стаття присвячена аналізу актуальності тьюторингу як інноваційної педагогічної технології. На основі дослідження науково-педагогічної літератури автор доводить думку про необхідність впровадження тьюторингу в системі середньої освіти України. У статті зазначається, що однією з сучасних тенденцій в освіті сьогодні є індивідуалізоване навчання, активне навчання, соціально включене навчання, відкрита освіта; компетентнісне навчання тощо. Автор акцентує увагу на теоретичних та практичних аспектах нової моделі української школи, яка спрямована на процес розвитку інтелекту дитини, його здатності і готовності до використання набутих знань і досвіду у різних життєвих ситуаціях. За таких умов роль учителя змінюється, адже він стає організатором освітнього середовища, в якому учень, спираючись на свій особистий потенціал, завдяки власній діяльності і певній педагогічній технології набуває досвіду пізнання світу. Автор зазначає, що саме тьюторинг спрямований на задоволення освітніх інтересів та потреб. Також у статті наголошено на важливості впровадження тьюторингу у закладах загальної середньої освіти через низку соціально-економічних обставин та зміною освітньої парадигми (індивідуалізація та персоналізація, дистанційне та інклюзивне навчання, неформальна та інформальна освіта тощо).

Автор характеризує у статті практики впровадження тьюторингу у закладах загальної середньої освіти в Україні. У статті проаналізовані результати всеукраїнських педагогічних експериментів за тематикою тьюторингу, розглянуті різні підходи та моделі впровадження тьюторингу: від початкової до старшої школи. На основі дослідження автор робить висновки про те, що цільові, змістовні та процесуальні особливості впровадження інноваційної технології тьюторингу проєктуються передусім на основі гуманістичних, особисто зорієнтованих педагогічних ідеях і технологіях, які спрямовані на актуалізацію освітніх потреб особистості.

Ключові слова: тьюторинг, індивідуалізація, тьюторський супровід, тьюторська підтримка, тьюторська технологія.

The relevance of tutoring and the practice of its implementation in ukrainian school

Shvets Tetyana Eduardivna Candidate of Pedagogical Sciences, Deputy Director for Scientific and Methodological Work of the Private School of «Athens» in Kyiv

Abstract

The article is devoted to the analysis of the relevance of tutoring as an innovative pedagogical method. Based on the research of scientific and pedagogical literature, the author proves the necessity of introducing tutoring in the secondary education system of Ukraine. The article notes that one of the modern trends in education today is individualized learning, active learning, socially inclusive learning, open education; competency training, etc. The author emphasizes the theoretical and practical aspects of the new model of the “Ukrainian school”, which is aimed at the process of developing a child's intelligence, their ability and readiness to use the acquired knowledge and experience in various life situations. Under such conditions, the role of a teacher changes, because they become the organizer of the educational environment in which the student, relying on their personal potential, acquires the experience of learning about the world thanks to their own activity and a certain pedagogical technology. The author notes that tutoring is aimed at satisfying educational interests and needs. The article also emphasizes the importance of introducing tutoring in general secondary education institutions due to a number of socio-economic circumstances and a change in the educational paradigm (individualization and personalization, distance and inclusive learning, non-formal and informal education, etc.).

In the article, the author characterizes the practice of introducing tutoring in general secondary education institutions in Ukraine. The article analyzes the results of all-Ukrainian pedagogical experiments on the topic of tutoring, considers various approaches and models of tutoring implementation: from elementary to high school. Based on the research, the author concludes that the target, substantive and procedural features of the introduction of innovative tutoring technology are designed

Keywords: tutoring, individualization, tutor assistance, tutor support, tutor technology.ologies aimed at actualizing the educational needs of the individual.

тьюторинг інноваційний педагогічний школа

Постановка проблеми

Актуальність тьюторингу обумовлена сучасними тенденціями розвитку в освіті: демократизацією, що визначає напрям змін у школі як гуманної, демократичної, особисто орієнтованої; інтеграцією, яка реалізовується на кількох рівнях - від зближення принципів освіти різних країн до метапредметного підходу на рівні школи; цифровізацією, що передбачає розвиток дистанційного навчання; гуманізацією, яка спрямована на становлення здатної до саморозвитку особистості, розкритті та розвитку потенціалу кожної дитини. В умовах глобалізації та викликів ХХІ століття зарубіжні країні та міжнародні організації формують стратегічні орієнтири розвитку освіти, серед яких спільні для всіх організацій пріоритети -- це підвищення якості та забезпечення рівного доступу до освіти, що розглядаються в координатах навчання впродовж життя та на усіх рівнях (формальна, неформальна та інформальна освіта). Наголошується, що школа втратила функцію надання знань, її задачі змінюються, школа перетворюється на місце для успішної реалізації потенціалу особистості у майбутньому.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У вітчизняному науково-освітньому просторі питанням впровадження тьюторингу присвячені праці: М. Альохіна, А. Бойко, Н. Дем'яненко, О. Іваніцької, М. Іващенко, Т. Койчевої; К. Осадчей, Т. Швець. Фундаментальні дослідження у сфері тьюторингу містяться у працях зарубіжних дослідників: Д. Вуда (D. Wood), К. Топпінг (K. Topping), М. Брейя (M. Bray), Д. Палфреймана (D. Palfreyman), В. Мора (W.G. Moore), E. С'Брайнт (E.Q. O'Briant), А. Бжежинської (А. Brzezinska), М. Будзинського (M. Budzynski), А. Сарнат-Частко (А. Sarnat-Ciastko), К. Чайкі-Хелмінської (К. Czayka-Chelminska).

Мета статті - дослідження актуальності тьюторингу як інноваційної педагогічної технології в закладах загальної середньої освіти України та характеристика практик його впровадження.

Виклад основного матеріалу

Резолюція Європейського парламенту стосовно модернізації освіти в Європейському Союзі (2017/2224) [11] акцентує увагу на тому, що для того, щоб молодь могла протистояти викликам, стати активними громадянами та досягти успіху в житті та на ринку праці, а також формувати майбутнє світу, потрібна якісна та інклюзивна освіта, яка здатна надати їм необхідні знання, навички, критичне та автономне мислення, поєднане із демократичними поглядами. Важливим аспектами європейської політики в освіті є визнання того, що у все більш глобалізованому та цифровому світі необхідні інноваційні та актуальні методи навчання, а також адекватна освітня інфраструктура, яка стимулює творче мислення та залучення учнів до вирішення проблем.

Крім того, важливим визнається те, що зміна освітньої парадигми повинна врівноважувати як підхід, орієнтований на вчителя, так і підхід, орієнтований на учнів, індивідуально адаптований до їх життєвих обставин, а також і підхід, орієнтований на поєднання традиційної та онлайнової моделі навчання, тим самим посилюючи персоналізацію освітнього процесу. Велика уваги надається визнанню індивідуальних відмінностей у когнітивних здібностях та особистісних рисах учнів, а також необхідності якомога раніше виявляти та просувати здібності та таланти дитини.

Зарубіжні дослідники наголошують на тому, що досягнення успіху учнями можливо за умов їх розвитку у трьох основних сферах: знання, навички та ставлення. Ця тріада може посилювати одна одну. Взаємодія знань та навичок розвиває в учнів вміння ефективного спілкування та співробітництва, креативність, вирішення проблем, критичне мислення, одночасно розвиваючи такі схильності, як стійкість, допитливість, винахідливість, наполегливість та адаптивність. Розвинені навички та характер у наслідку можуть дозволити учням розширити та поглибити свої знання, відповідно до їх власних інтересів та мотивів, у згоді зі стандартами компетентностей. Щоб забезпечити розвиток у цих трьох сферах для всіх учнів, необхідно організувати такий освітній досвід, який б характеризувався п'ятьма взаємозалежними елементами: активне навчання; соціально включене навчання; індивідуалізоване навчання; відкрита освіта; компетентнісне навчання.

Активне навчання визнає учнів активними учасниками їх власної освіти та залучає їх у розробку свого досвіду, отримання результатів навчання засобами, що відповідають їх рівню розвитку. Учні мають право вибору та право голосу у своєму освітньому досвіді у міру того, які компетенції вони мають на даний момент. Використовуючи свою внутрішню мотивацію до навчання, кожен учень прагне, зрештою, взяти повну відповідальність за власне навчання.

Соціально включене навчання має свої корені у взаємовідносинах із сім'єю, однолітками, кваліфікованими дорослими та членами спільноти. Воно засноване на соціальній взаємодії. Особлива цінність належить особистому контакту, а також враховує можливість віртуального спілкування. І однолітки, і дорослі визнаються партнерами у навчанні.

Індивідуалізоване навчання -- це підхід, що використовує власні захоплення, сильні сторони, потреби учня та сім'ї, культури та спільноти, як вмотивованість у розвитку знань, навичок і нахилів. Індивідуалізоване навчання також визнає, що різні учні стикаються з різними проблемами у житті, які виявляються і вирішуються через отримання учнями адекватної підтримку від кваліфікованих дорослих.

Відкрита освіта визнає, що навчання відбувається багато разів і в багатьох місцях та навмисно використовує його експансивну природу у розвитку компетенцій учня. Вона створює і повною мірою використовує можливості різних спільнот, умов, часів та форматів. У навчанні, заснованому на компетенціях, кожен учень прагне майстерності у певних галузях знань, навичок та схильностей.

Отже, нові умови породжують не тільки нові вимоги, але і нові засоби, методики і технології педагогічної діяльності, що дозволяють вирішувати поставлені педагогічні проблеми в системі загальної середньої освіти. Сьогодні Україна стала частиною глобального суспільства, сповідує цінності громадянського європейського суспільства, стаючи його повноправним членом, привносить цінності світового співтовариства у власний освітній простір [12]. Основна мета - перетворити українську освіту на інноваційне середовище, в якому учні й студенти набувають ключових компетентностей, необхідних кожній сучасній людині для успішної життєдіяльності.

Парадигмальні зміни, що призвели до реформування української середньої освіти пов'язані з теоретичними та практичними аспектами розроблення нової моделі школи, яка спрямована на процес розвитку дитини, формування її особистісного знання. За таких умов освітній процес має на меті розкрити внутрішні механізми розвитку інтелекту дитини, його здатності і готовності до використання набутих знань і досвіду у різних життєвих ситуаціях (побуті, освітній чи професійній діяльності, повсякденному житті тощо), ціннісного ставлення до навколишнього світу [6, с. 32]. Це передбачає визнання унікальності кожного учня, що обумовлює створення індивідуальної освітньої траєкторії. Роль учителя у такому разі змінюється, адже він стає організатором освітнього середовища, в якому учень, спираючись на свій особистий потенціал, завдяки власній діяльності і певній педагогічній технології набуває досвіду пізнання світу. Результатом такого навчання стає розвиток здібностей і обдарованості учня, які характеризують його як особистість. Знання, вміння і ставлення, сформовані в такому освітньому процесі, стають його особистісно усвідомленим досвідом, що відображається у формі набутих компетентностей (ключових, предметних, метапредметних), наскрізних умінь та світогляду [6, с. 33].

Саме тьюторинг спрямований на задоволення освітніх інтересів та потреб різних об'єктів (від рівня особистості до масштабу суспільства, країни). Водночас, як засвідчив досвід країн, які активно застосовували тьюторинг, завдяки йому можна визначити залежність між розвитком країни та освітніми результатами окремих осіб. Наступним позитивним аспектом реалізації тьюторингу є забезпечення гуманізму в освітній діяльності, особистісно-орієнтованого підходу, принципу партнерства та співпраці [7]. Важливість впровадження тьюторингу у закладі загальної середньої освіти обумовлена низкою соціально-економічних обставин та зміною освітньої парадигми (індивідуалізація та персоналізація, дистанційне та інклюзивне навчання, неформальна та інформальна освіта тощо).

Як зазначає А. Бойко, тьюторська технологія сприяє персоніфікації освіти, побудові власної програми розвитку навчального закладу, особистості, а також розвитку толерантних відносин між учасниками освітнього процесу... тьюторська технологія виступає новою формою гуманістичного навчання [2].

У законі України «Про освіту» (2017 р.) написано, що метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей. І тьюторинг стає одним з ресурсів модернізації й трансформації сучасної освіти.

В Україні незалежно від рівня освіти йде пошук нових можливостей для підвищення якості освіти дітей, підлітків, студентів. Це пов'язано з сучасними дослідженнями процесів навчання в контексті мінливих потреб учнів та викликів ринку праці. У зв'язку з цим комплексом факторів виникає нагальна потреба розробляти інноваційні шляхи навчання та виховання молоді, конструювання нових можливостей.

Реалізація тьюторингу в українських школах достатньо давно знаходиться під увагою як науковців, так і практиків. Звернення до тьюторингу було актуалізовано у середині ХХ століття саме в закладах загальної середньої освіти і сьогодні набуває все більшої значущості, адже ця технологія спрямована на вирішення задач індивідуалізації та персоналізації в освіті. З середини 2000 років в українському освітньому середовищі відбулося звернення до проблематики тьюторського супроводу в закладах вищої та середньої освіти, як на науковому, так і на практичному рівнях. Відповідно, з'являються перші спроби впровадження технології тьюторингу у навчально- виховний процес школи.

Цільові, змістовні та процесуальні особливості впровадження інноваційної технології тьюторингу проєктуються передусім на основі гуманістичних, особисто зорієнтованих педагогічних ідеях і технологіях, які спрямовані на актуалізацію освітніх потреб особистості, яка росте і розвивається [5, с. 249]. Впровадження тьюторингу у школах є продуктивною інноваційною діяльністю, адже пов'язана з формулюванням нових цілей і досягненням їх за допомогою нових засобів.

У 2012-2015 рр. на базі Приватної школи «Афіни» м. Києва відбувся регіональний експеримент «Тьюторська підтримка у сучасній школі», метою якого було запровадження моделі школи тьюторської підтримки. За даною моделлю було забезпечено можливість здійснювати свідомий вибір змісту і форм освіти дитини в рамках індивідуальних освітніх програм. На основі індивідуального підходу до учня, з одного боку, та вимог державного стандарту освіти, з другого були розроблені індивідуальні освітні програми, які враховували заплановану учнем і його родиною і замовлену ними школі індивідуальну освітню траєкторію (водночас конкретну і гнучку, розраховану на подальшу корекцію). Вони відповідали наміченому в трикутнику учень - родина - школа індивідуальному освітньому маршруту. Тьюторська підтримка була спрямована на індивідуалізацію навчання, на виявлення й розвиток освітніх мотивів та інтересів учня, пошук освітніх ресурсів для створення індивідуальної освітньої програми, на роботу з освітнім запитом сім'ї, формування рефлексії учня, яку навчальній діяльності, так й у контексті особистісного розвитку. За результатами експерименту у закладі загальної середньої освіти відбулися зміни:

- в управлінні: реалізовані на практиці основні принципи демократизації, диференціації, індивідуалізації, інформатизації;

- в організації науково-методичної роботи: розроблення і запровадження портфоліо професійного розвитку вчителів;

- в організації навчально-виховного процесу: створено і запроваджена діяльність центрів дистанційного навчання, дитячої творчості, моніторингу індивідуального розвитку учнів (інтелектуального, фізичного, духовного), додаткових освітніх послуг; розроблено і запроваджено карти індивідуального розвитку учнів;

- у форми і методів навчання, виховання і розвитку учнів: обґрунтовано, розроблено і запроваджено проекту діяльність у різновікових групах, індивідуальну профілізацію; сформовано різнорівневих мобільні групи учнів при вивченні різних навчальних предметів; створено комплексну систему оцінювання навчальних досягнень учнів;

- у змісті навчання: за рахунок годин варіативної складової та годин, передбачених для додаткового вивчення навчальних дисциплін в умовах «школи повного дня» запроваджені нові навчальні дисципліни, факультативи, курси, а також окремі «тьюторські години» - групові та індивідуальні тьюторські консультації.

Логічним продовженням експериментальної роботи стало проведення на базі Приватної школи «Афіни» м. Києва у всеукраїнського експерименту «Тьюторський супровід у системі змішаного навчання» (2015-2020 рр.). Тут варто зазначити, що базовими принципами змішаного навчання є: індивідуалізація, пріоритетність самостійності навчання, партнерство та діалогічність взаємовідносин всіх учасників освітнього процесу, інтерактивність, актуалізація результатів навчання, відповідність моделей змішаного навчання реальним умовам навчальної діяльності. Виходячи з положення, що змішане навчання вирішує проблему індивідуалізації навчання, його оптимізацію та інтенсифікацію та, ґрунтуючись на дослідженнях Гарвардського університету о ролі викладача в змішаному навчанні, було зроблено висновок, що ключовим суб'єктом, який забезпечує ефективність впровадження системи змішаного навчання в школі є тьютор. Також було розроблено, впроваджено та удосконалено систему профільного навчання учнів старших класів. Учні 10-11 класів відповідно до своїх здібностей, інтересів та потреб, за згодою батьків або їх законних представників отримали можливості для поглибленого вивчення окремих предметів, відвідування додаткових курсів, проходження практики за обраним напрямком. Початкова школа переважно реалізовувала технології змішаного навчання в інтегрованих курсах, а тьюторський супровід здійснювався в малих групах, зрідка індивідуально, за запитом батьків та за потребою. Змішане навчання в 5-6 класах так само реалізовувалося через інтегровані курси, але індивідуальний супровід було передбачено для всіх учнів, що відповідає віковим потребам учнів: необхідність підтримки мотивації навчання, виявлення інтересів та потенціалу, розширення можливостей для здійснення проб. Реалізація технологій змішаного навчання у більшості своєї була впроваджена на всіх предметах в 7-11 класах, що було підтримано індивідуальним тьюторингом у супроводі проєктної, дослідницької, творчої, навчальної діяльності учнів, а також у профорієнтаційній діяльності. Окрім того, було розроблено авторську програму підвищення кваліфікації вчителів як тьюторів, організовано проведення супервізії для тьюторів.

Варто звернути увагу на авторську технологію тьюторського супроводу соціального розвитку молодших школярів в умовах приватної школи М. Альохіна, де тьюторський супровід соціального розвитку молодших школярів визначено як «соціально-педагогічну технологію - специфічний вид соціально-педагогічного наставництва, спрямованого на створення умов засвоєння здобувачем освіти у початковій школі сукупності провідних соціальних норм, накопичення ним соціального досвіду і вироблення в нього ціннісних смислів до дійсності та спроможності до саморегуляції поведінки» [1]. Під час проєктування тьюторського супроводу було розроблено систему соціально-педагогічного впливу тьютора на тьюторантів: створено послідовність, у який тьютор здійснював впродовж навчального року індивідуальний тьюторський супровід [1]. Такий супровід є «цілеспрямованою діяльністю, яка здійснюється тьютором як помічником вчителя початкових класів в освітньо-виховному процесі кожного із тьюторантів (учнів під супроводом) з урахуванням актуальних потреб їхнього розвитку, індивідуальних можливостей та здібностей, з метою підтримки в адаптації до умов і вимог школи, гуртування колективу, конструктивної міжособистісної взаємодії у системах «учень-учень», «учень-учитель», «дитина-батьки», формування соціальних компетенцій, ціннісних ставлень і оцінних суджень, емоційно-позитивного мікроклімату в класі і школі, моніторингу етапних досягнень у розвитку особистості та своєчасної їх корекції з використанням інтерактивних методів; реалізується відповідно до програми, з дотриманням визначених етапів та алгоритму» [1].

Продовжуючи аналіз практик впровадження тьюторингу у закладах загальної середньої освіти, звернемося до результатів двох всеукраїнських експериментів: «Тьюторська технологія як засіб реалізації принципу індивідуалізації в освіті» (2015-2020 рр.), який проводився на базі 12 закладів загальної середньої освіти Київської, Одеської, Тернопільської, Харківської областей і м. Дніпро. Результатами експерименту стала розробки кількох моделей, а саме: «Тьюторська підтримка (тьюторський супровід) збагаченого освітнього середовища як основний засіб забезпечення особистісного розвитку учнів», «Авторська система «Забезпечення особистісної освітньої траєкторії розвитку учня», «Тьюторский супровід проєктно-дослідницької діяльності учнів у закладі освіти», «Тьюторська технологія як засіб реалізації принципу індивідуалізації в позакласній роботі ліцею», «Тьюторський супровід учнів у позакласній діяльності», «Використання елементів тьюторської технології в освітньому процесі», «Тьюторський супровід учнів у позаурочній діяльності як засіб реалізації пізнавального інтересу та індивідуалізації розвитку учня», «Тьюторство як технологія супроводу молодих спеціалістів», «Тьюторство як стратегічний напрям у самовизначенні суб'єктів культурно-освітнього простору», «Технологія тьюторства як інструмент формування особистої освітньої траєкторії учня», «Реалізація персоніфікованої освіти учнів в умовах комбінованої системи М. П. Гузика», «Тьюторство як стратегічний напрям у заохоченні учнів навчатися» [3].

Цікавим є досвід Криворізького гуманітарно-технічного ліцею, у якому реалізована діяльність педагогічної тьюторської тріади: класний керівник, учень, батьки. Саме вони створюють програму особистісного зростання, що визначить пріоритети освітнього та творчого розвитку, з'ясує шляхи їх реалізації. Домінувальним суб'єктом є учень, якому потрібно визначити мету та основні напрями свого розвитку, що значно впливає на їх здатність здійснювати власний вибір, приймати рішення та нести за них відповідальність. Цей процес покликаний розвинути в учнів більшу мотивацію до освіти, самостійність, навчити зосереджуватися на інтересах, визначати власні шляхи їх реалізації, а також допомагає у створенні відкритого освітнього середовища [8].

Варто звернути увагу на окремі практичні розвідки закладів загальної середньої освіти приватного сектору, які також впроваджують технологію тьюторингу. За результатами нашого дослідження впровадження тьюторського супроводу у приватних школах України можна відмітити, що системно тьюторинг реалізується у декількох закладах освіти. У ліцеї «ЕКОЛЕНД» м. Львів модель тьюторського супроводу поширюється на учнів 1-11 класів. У закладі практикується проведення індивідуальних та групових тьюторіалів. Серед учнів початкової школи більш популярним є груповий тьюторинг, у старшій школі індивідуальний. Тьютор зі своїм тьюторантом працює за запитом, чітко формулюється мета та планується шлях реалізації.

Тьюторська модель психолого-педагогічного супроводу приватного закладу освіти «МудрАнгелики» м. Чернігів працює у 1-11-х класах і кожен клас має свого тьютора, який забезпечує індивідуальний та груповий супровід та є особистим ментором для кожного учня (в межах одного класу, клас до 15 учнів). Тьютор курує своїх підопічних впродовж навчального року та має право «переходити» з ними до наступного класу. Тьютор в школі «МудрАнгелики» - це фахівець, який забезпечує взаємозв'язок всіх учасників навчального процесу. Така модель єдина для роботи з підопічними початкової та старшої школи. Цей взаємозв'язок втілюється шляхом двох типів взаємодії: пасивна взаємодія - процес спостереження тьютором за учнями впродовж навчального процесу; активна взаємодія - під час заходів, спеціально спланованих та організованих тьютором під конкретну життєву ситуацію та тьюторанта (планується за запитом та потребою). Відбуваються у формі:

а) індивідуальної бесіди з тьюторантом; б) соціально-педагогічних занять (для учнів початкової школі); в) коуч-консультацій (для учнів старшого віку). Найважливіше на що спрямовані дії тьютора в школі - це мотивація учня на саморозвиток. Також, важливим напрямком роботи тьютори школи є допомога учням опанувати навички самоорганізації та самоосвіти.

Події 2020 року, а саме пандемія COVID-2019, які призвели до масового переходу до онлайн навчання, актуалізували потребу у проєктуванні тьюторського супроводу в онлайн форматі. Визначаючи роль тьютора у дистанційній підтримці учнів в умовах карантину, а з нещодавно, в умовах війни в Україні, варто зауважити на очікуваннях дітей та їх батьків. Ці очікування стосуються трьох основних сфер: організаційної, міжособистісної комунікації та професійної. Тому під час проєктування тьюторського супроводу необхідно врахувати наступні очікування та відповідні дії тьютора: 1) наявність чіткого розкладу зустрічей тьютора з підопічними; 2) відоме заздалегідь, доступне та зрозуміле інформаційно-технічне забезпечення комунікації; 3) частота та форми надання зворотного зв'язку, позитивна мотивація; 4) визначені правила спілкування та взаємодії на онлайн зустрічах; 5) структуровані та сплановані онлайн зустрічі тьютора з підопічними;

б) визначення питань, з якими можна звернутися до тьютора; 7) здатність тьютора працювати в межах вирішення проблем; 8) реалізація індивідуального підходу тьютора до підопічних; 9) доброзичливе ставлення, почуття гумору, терпіння, розуміння з боку тьютора; 10) гнучкість, вміння йти на компроміс та попереджати конфліктні ситуації [9].

Висновки. Таким чином ми бачимо, що останніми роками в Україні відбуваються процеси практичного впровадження тьюторингу у закладах загальної середньої освіти на рівні проведення всеукраїнських експериментів. Зазначимо, що важливим питанням для закладів освіти, які здійснюють тьюторинг, є створення відповідних умов праці та підготовка педагогів до тьюторської діяльності. Аналіз процесу впровадження тьюторингу в українських школах дає підстави визначити, що цільові, змістовні та процесуальні особливості впровадження інноваційної технології тьюторингу проєктуються передусім на основі гуманістичних, особисто зорієнтованих педагогічних ідеях і технологіях, які спрямовані на актуалізацію освітніх потреб особистості.

Література:

1. Альохін М. М. Тьюторський супровід соціального розвитку учнів початкової ланки приватної школи як інноваційна соціально-педагогічна технологія. Науковий вісник Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського. Одеса : ПНПУ ім. К. Д. Ушинського, 2020. № 2 (131). С. 87-94.

2. Бойко А. М. Тьютор - якісно вища педагогічна позиція і новий простір духовно- моральної взаємодії. Педагогічні науки : збірник наукових праць. Полтава, 2011. С. 4-10.

3. Бойко С. М. Упровадження тьюторської технології в систему роботи закладів освіти України через здійснення дослідно-експериментальної роботи. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 5 : Педагогічні науки : реалії та перспективи : зб. наук. праць. Київ : Видавничий дім «Гельветика», 2020. Вип. 73 (т.1). С. 23-29.

4. Даниленко Л. І., Швець Т. Е., Балакшина О. М. Інноваційна модель управління закладом загальної середньої освіти на засадах змішаного навчання та тьюторингу : результати експерименту. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 5 : Педагогічні науки : реалії та перспективи : зб. наук. праць. Київ : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2020. Вип. 75. С. 62-67.

5. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник. К. : Академвидав, 2004. 352 с.

6. Ляшенко О., Топузов О. Науковий супровід модернізації змісту базової середньої освіти: проблеми і виклики. Український Педагогічний журнал. 2021. (4), 29-36. https://doi.org/10.32405/2411-1317-2021-4-29-36

7. Осадча К. П. Теоретичні та методологічні засади професійної підготовки майбутніх учителів до тьюторської діяльності : автореф. дис... д-ра пед. наук : 13.00.04 / Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького. Мелітополь, 2020. 705 с.

8. Погрібна Н. С. Тьюторські технології як чинник модернізації сучасної освіти. Рідна школа. № 1. 2016. С. 78-79.

9. Швець Т. Е. Організація тьюторської підтримки учнів в умовах воєнного стану. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, 29-30 квітня 2022 р. Київ : Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського, 2022. С. 39-42

10. Швець Т. Е. Тьюторинг: теорія та практики. Київ : «Видавнича група «Шкільний світ», 2021. 168 с.

11. European Parliament resolution of 12 June 2018 on modernisation of education in the EU (2017/2224(INI)) URL: https://www.europarl.europa.eu/doceo/document/TA-8-2018- 0247_EN.html (дата зверненя: 16.08.2022)

12. Kozibroda, L. V., Kruhlyk, O. P., Zhuravlova, L. S., Chupakhina, S. V., Verzhihovska, O. M. (2020). Practice and Innovations of Inclusive Education at School. International Journal of Higher Education, (9), 176-186. https://doi.org/10.5430/ijhe.v9n7p176.

References:

1. Alokhin M. M. (2020) Tiutorskyi suprovid sotsialnoho rozvytku uchniv pochatkovoi lanky pryvatnoi shkoly yak innovatsiina sotsialno-pedahohichna tekhnolohiia [Tutor support for the social development of elementary school students as an innovative socio-pedagogical technology]. Naukovyi visnyk Pivdennoukrainskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni K. D. Ushynskoho. Odesa : PNPU im. K. D. Ushynskoho. № 2 (131). S. 87-94. [in Ukranian]

2. Boiko A. M. (2011) Tiutor - yakisno vyshcha pedahohichna pozytsiia i novyi prostir dukhovno-moralnoi vzaiemodii [A tutor is a qualitatively higher pedagogical position and a new space for spiritual and moral interaction]. Pedahohichni nauky : zbirnyk naukovykh prats. Poltava. S. 4-10. [in Ukranian]

3. Boiko S.M. (2020) Uprovadzhennia tiutorskoi tekhnolohii v systemu roboty zakladiv osvity Ukrainy cherez zdiisnennia doslidno-eksperymentalnoi roboty [Introduction of tutoring technology into the system of work of educational institutions of Ukraine through the implementation of research and experimental work]. Naukovyi chasopys Natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni M. P. Drahomanova. Seriia 5 : Pedahohichni nauky : realii ta perspektyvy : zb. nauk. prats. Kyiv : Vydavnychyi dim «Helvetyka». Vyp. 73 (t.1). S. 23-29. [in Ukranian]

4. Danylenko L.I., Shvets T.E., Balakshyna O.M. (2020) Innovatsiina model upravlinnia zakladom zahalnoi serednoi osvity na zasadakh zmishanoho navchannia ta tiutorynhu : rezultaty eksperymentu [An innovative model of general secondary education institution management based on blended learning and tutoring: the results of the experiment]. Naukovyi chasopys Natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni M. P. Drahomanova. Seriia 5 : Pedahohichni nauky : realii ta perspektyvy : zb. nauk. prats. Kyiv : Vyd-vo NPU imeni M. P. Drahomanova. Vyp. 75. S. 62-67. [in Ukranian]

5. Dychkivska I.M. (2004) Innovatsiini pedahohichni tekhnolohii: Navchalnyi posibnyk [Innovative pedagogical technologies: Study guide]. K. : Akademvydav. 352 s. [in Ukranian]

6. Liashenko O., Topuzov O. (2021) Naukovyi suprovid modernizatsii zmistu bazovoi serednoi osvity: problemy i vyklyky [Scientific support for the modernization of the content of basic secondary education: problems and challenges]. Ukrainskyi Pedahohichnyi zhurnal. (4), 29-36. https://doi .org/10.32405/2411-1317-2021-4-29-36 [in Ukranian]

7. Osadcha K.P. (2020) Teoretychni ta metodolohichni zasady profesiinoi pidhotovky maibutnikh uchyteliv do tiutorskoi diialnosti : avtoref. dys... d-ra ped. nauk : 13.00.04 [Theoretical and methodological principles of professional training of future teachers for tutoring: autoref. dis... Dr. Ped. of science : 13.00.04]. Melitopolskyi derzhavnyi pedahohichnyi universytet imeni Bohdana Khmelnytskoho. Melitopol. 705 s. [in Ukranian]

8. Pohribna N.S. (2016) Tiutorski tekhnolohii yak chynnyk modernizatsii suchasnoi osvity [Tutoring technologies as a factor in the modernization of modern education]. Ridna shkola. № 1. S. 78-79. [in Ukranian]

9. Shvets T.E. (2022) Orhanizatsiia tiutorskoi pidtrymky uchniv v umovakh voiennoho stanu [Organization of tutoring support for students under martial law]. Materialy mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii, m. Kyiv, 29-30 kvitnia 2022 r. Kyiv : Tavriiskyi natsionalnyi universytet imeni V.I. Vernadskoho. S. 39-42 [in Ukranian]

10. Shvets T.E. (2021) Tiutorynh: teoriia ta praktyky [Tutoring: theory and practices]. Kyiv : «Vydavnycha hrupa «Shkilnyi svit». 168 s. [in Ukranian]

11. European Parliament resolution of 12 June 2018 on modernisation of education in the EU (2017/2224(INI)) URL: https://www.europarl.europa.eu/doceo/document/TA-8-2018-0247_EN.html (data zvernennia: 16.08.2022) [in English]

12. Kozibroda, L.V., Kruhlyk, O.P., Zhuravlova, L.S., Chupakhina, S.V., Verzhihovska, O.M. (2020). Practice and Innovations of Inclusive Education at School. International Journal of Higher Education, (9), 176-186. https://doi.org/10.5430/ijhe.v9n7p176. [in English]

Размещено на Allbest.ru