Характеристика методологічних підходів до формування управлінської компетентності майбутніх офіцерів підрозділів зв’язку Збройних Сил України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Характеристика методологічних підходів до формування управлінської компетентності майбутніх офіцерів підрозділів зв'язку Збройних Сил України

Павленко Олег Анатолійович кандидат педагогічних наук, начальник кафедри загальновійськових дисциплін, Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації



Анотація

У статті розглядаються методологічні підходи щодо формування управлінської компетентності майбутніх офіцерів підрозділів зв'язку Збройних Сил України в процесі професійної підготовки. Визначено, що застосування відповідних методологічних підходів спрятиме активізації процесу формування управлінської компетентності офіцера-зв'язківця. Результати аналізу психолого-педагогічних джерел, змісту нормативно-правової бази, у якій регламентовано вимоги до офіцерів підрозділів зв'язку, а також щодо організації освітнього процесу у ВВНЗ, зроблено висновок, що формування управлінської компетентності майбутніх офіцерів підрозділів зв'язку ЗСУ необхідно проектувати на засадах найбільш відповідних зазначеній меті підходів. Визначені методологічні підходи було схарактеризовано на трьох рівнях: загальнонауковому, який містить системний, діяльнісний і компетентнісний підходи; конкретно-науковий, який охоплює синергетичний, аксіологічний, культурологічний підходи; практикооріентований, який представлено особистісно оріентованим та андрагогічним підходами. Автор наголошує, що методологічні підходи до вирішення проблеми формування управлінської компетентності майбутніх офіцерів підрозділів зв'язку у процесі професійної підготовки дозволяють ефективно реалізовувати управлінську підготовку курсантів ВВНЗ. Так, за кожного із обраних нами методологічних підходів розкривається певна специфіка досліджуваного процесу, але тільки їх комплексна голістична реалізація дає загальне уявлення про цей феномен. Саме обрана сукупність методологічних підходів до формування управлінської компетентності майбутніх офіцерів-зв'язківців у вищому військовому навчальному закладі дає змогу отримати повноцінне уявлення про сутність цього явища.

Ключові слова: управління, компетентність, методологічні підходи, професійна підготовка, офіцери підрозділів зв'язку.



Pavlenko Oleh Anatoliyovych PhD in Pedagogics, Head of the of Combined Military Disciplines Department, Military Institute of Telecommunications and Informatization офіцер управлінський професійний

CHARACTERISTICS OF METHODOLOGICAL APPROACHES TO THE FORMATION OF MANAGERIAL COMPETENCE OF FUTURE OFFICERS OF THE COMMUNICATION UNITS OF THE ARMED FORCES OF UKRAINE

Abstract

The article examines scientific and methodological approaches to the formation of managerial competence of future officers of the communication units of the Armed Forces of Ukraine in the process of professional training. It was determined that the application of appropriate methodological approaches will facilitate the process of formation of managerial competence of the liaison officer. Taking this into account the results of the analysis of psychological and pedagogical sources, the content of the legal documents, which regulate the requirements for officers of communication units, as well as regarding the organization of the educational process at higher military educational institution, it was concluded that the formation of managerial competence of future officers of communication units of the armed forces must be designed on the basis of the approaches most relevant to the stated purpose. The identified methodological approaches were characterized at three main levels: the general scientific one, which contains system, activity and competence based approaches; specifically scientific, which includes synergistic, axiological, cultural approaches; practice-oriented represented by personally oriented and andragogical approaches. Each of the chosen methodological approaches reveals certain specificity of the researched process, but only their complex holistic implementation gives a general idea of this phenomenon. Therefore, it is precisely the selected set of methodological approaches to the formation of managerial competence of future communication officers at a higher military educational institution that makes it possible to get a full picture of the essence of this phenomenon.

Keywords: management, competence, methodological approaches, professional training, officers of communication units.



Постановка проблеми. Нині, в умовах збройної агресії російської федерації суттєво зростає роль зв'язку як одного з основних засобів управління військами, зростають вимоги до його своєчасності, достовірності та безпеки. Це підвищує значення професійної компетентності офіцерів-зв'язківців та, зокрема, рівня сформованості їх управлінських умінь. Так, майбутній офіцер підрозділів зв'язку Збройних сил України (далі - ЗСУ) повинен бути висококваліфікованим управлінцем, усебічно розвиненою особистістю із сформованими лідерськими та управлінськими навичками, здатністю до аналітичного мислення, підготовленим у моральному та військово-професійному відношенні, він має постійно працювати над своїм професійним й особистісним самовдосконаленням.

Отже, сьогодні важливим вбачаємо створити цілісну педагогічну систему формування управлінської компетентності майбутніх офіцерів підрозділів зв'язку під час організації освітнього процесу у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут у якій би поєднувалися традиційні та інноваційні підходи до професійної підготовки.

Мета статті полягає в обґрунтуванні методологічних підходів до формування управлінської компетентності майбутніх офіцерів підрозділів зв'язку у процесі професійної підготовки у вищих військових навчальних закладах (ВВНЗ) України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Специфіку професійної діяльності військовослужбовців ЗСУ та особливості їх професійної підготовки досліджувало багато вітчизняних учених: В. Ягупов, О. Діденко, О. Сафін. Питання філософії освіти та методології педагогіки вивчали В. Дияк, С. Шумовецька, С. Ганаба, та ін. У ракурсі нашого дослідження становлять інтерес дослідження присвячених аспектам управлінської діяльності офіцерів ЗСУ: Б. Маслова, С. Мосова, В. Мясникова, Столяренка, В. Телелима, та ін. Педагогічні аспекти управлінської діяльності особового складу військових підрозділів висвітлено у роботах О. Аксьонова, А. Зельницького, В. Моісєєва, М. Тарнавського, І. Хорєва. Особливості військової педагогіки та психології досліджували Г. Артюшин, О. Романовський, Д. Іщенко, М. Нещадим, аспекти професійної підготовки майбутніх офіцерів підрозділів зв'язківку ЗСУ - Л. Олійник, І. Романюк О. Щербій та ін. Проте, детального аналізу методологічних підходів до формування управлінської компетентності майбутніх офіцерів підрозділів зв'язку ЗСУ не проводилось.

Виклад основного матеріалу дослідження. Нині інтерпретація поняття "методологія" свідчить про значні розбіжності у його трактуванні. Проте, методологія як наука, що почала формуватися ще у ХІХ столітті, має одне з найважливіших завдань - удосконалення наукової складової освітньої сфери. Нам імпонує думка, що "...педагогіка як наука, що несе значний вплив на формування та розвиток особистості, потребує чіткого визначення і обґрунтування її методологічного підґрунтя, щоб бути надійним джерелом знань, сприяти побудові міжособистісних відносин" [8]. На думку А. Конверського "методологія - це тип раціонально-рефлексивної свідомості, що має за мету вивчення й удосконалення методів" [17].

На думку С. Гончаренко, ".. методологія - це вчення про методи пізнання, прийоми дослідження, які застосовуються в певній науковій сфері; вчення про науковий метод пізнання чи систему наукових принципів, на основі яких будується дослідження і проводиться вибір пізнавальних засобів, методів, прийомів тощо; способи здобуття наукових знань про об'єкт дослідження, шляхи досягнення мети дослідження" [12].

Нам імпонують погляди В. Дияка, про те, що педагогічна методологія - "це вчення про вихідні положення, структуру, функції і методи науково-педагогічного дослідження, що підкреслює складний, ступеневий характер методологічного знання по вертикалі (від загальнонаукових положень до конкретно-методологічних) та по горизонталі - від теоретичного аналізу й узагальнення методологічних чинників формування процесів до виявлення методологічних принципів їх розвитку" [14].

Вирішення цих завдань, а також суперечностей, що мають місце у традиційній системі освіти майбутніх офіцерів підрозділів зв'язку можна реалізувати шляхом обґрунтування методологічних підходів, на основі яких можливе удосконалення процесу формування управлінської компетентності офіцерів підрозділів зв'язку у ВВНЗ у процесі професійної підготовки.

Водночас І. Глазкова інтерпретує методологічні засади не на основі аналізу рівня методології, тому що вони є тісно пов'язаними між собою, а на основі визначення їх змісту [10]. Беручи це до уваги, результати аналізу психолого-педагогічних джерел, змісту нормативно-правової бази, у якій регламентовано вимоги до офіцерів підрозділів зв'язку, а також щодо організації освітнього процесу у ВВНЗ, можна зробити висновок, що формування управлінської компетентності майбутніх офіцерів підрозділів зв'язку ЗСУ необхідно проєктувати на засадах найбільш відповідних зазначеній меті підходів. Так, до загальнонаукових методологічних підходів спрямованих на активізацію процесу формування управлінської компетентності офіцера-зв'язківця, відносим: системний, діяльнісний і компетентнісний. Конкретно-науковими методологічними підходами до реалізації управлінської підготовки майбутніх офіцерів в умовах ВВНЗ вважаємо: синергетичний, аксіологічний, культурологічний. Водночас особистісно орієнтований та андрагогічний підходи представляють практикоорієнтовану тактику дослідження.

Обрана сукупність методологічних підходів до формування управлінської компетентності майбутніх офіцерів-зв'язківців у ВВНЗ дає змогу отримати повноцінне уявлення про сутність цього явища (Рис. 1).



Рис. 1. Структурна експлікація методологічних підходів до управлінської підготовки курсантів у ВВНЗ у процесі професійної підготовки

Термін "підхід" інтерпретується науковцями по-різному, проте, узагальнюючи найбільш поширені точки зору, можна підсумувати, що, це усвідомлена орієнтація спеціаліста на реалізацію у своїй професійній діяльності взаємопов'язаних цінностей, принципів, форм та методів діяльності відповідно до вимог системи освіти [3, 4]. Л. Велитченко визначає підхід як "апріорну думку про сутність досліджуваного явища, логічний суб'єкт і логічний предикат якого утворюють вихідну посилку в теоретико-емпіричному аналізі. Таке поняття, представлене в термінах того чи іншого теоретичного конструкта, є об'єктом вивчення з визначенням самого предмета дослідження. Дефініція підходу відкривається як виявлення системних зв'язків між поняттями, що належать до окремої системи" [9.].

Методологічні підходи до проблеми формування управлінської компетентності майбутніх офіцерів підрозділів зв'язку у процесі професійної підготовки дозволяють розкрити сутність, функції військової управлінської діяльності, виявити сутнісні характеристики такої компетентності.

Сьогодні більшість науковців ґрунтують своє дослідження на засадах системного підходу [5]. В рамках нашого дослідження робота також проводилась на основі цього підходу, тому що одним із завдань ми визначили розробку авторської системи досліджуваного процесу. Таким чином, системний підхід нами було виокремлено основним на загальнотеоретичному, конкретно-науковому та практикоорієнтованому рівнях аналізу проблеми.

Отже, системний підхід є основним науково-методологічним засобом у пошуку способів формування управлінської компетентності майбутніх офіцерів підрозділів зв'язку у процесі професійної підготовки. Науковці розуміють "систему" як множину взаємопов'язаних елементів, що утворюють стійку єдність з певними інтеграційні властивості й закономірності [1].

Не викликає сумнівів, що в сучасних умовах професійна підготовка офіцерів ЗСУ має проводитись на основі науково обґрунтованої системи. Системність є наслідком пізнання системної природи процесів та їх відповідного сприйняття майбутніми офіцерами, тобто знання набувають системної якості завдяки упорядкуванню ідей щодо певних явищ в голістичний образ. Концептуальні положення управлінської підготовки майбутніх офіцерів-зв'язківців ЗСУ є системою поглядів на розуміння сутності, змісту, технології та організації підготовки курсантів у ВВНЗ з метою формування управлінської компетентності для вирішення питань службово-бойової діяльності в підрозділах зв'язку ЗСУ.

На думку О. Глузмана, педагогічній процес у ВНЗ можна розглядати як систему із структурними, функціональними складовими, відповідно упорядкованими та з специфічними взаємовідносинами цих складових. У такої системи існує свій специфічний зміст, структура, функції. У межах системного підходу процес формування управлінської компетентності офіцерів досліджується як цілісна система, впорядкована сукупність взаємозалежних компонентів (мети, завдань, методологічних підходів, принципів, форм, методів, технологій навчання, результатів тощо) [11].

Основним завданням системного підходу до освітнього процесу ВВНЗ є реалізація принципу єдності педагогічної теорії, експерименту й практики з метою проектування такого складного об'єкту як управлінська компетентність майбутніх офіцерів-зв'язківців. У нашому дослідженні ми вивчаємо цей процес як систему, тобто взаємодію різних взаємозалежних компонентів об'єднаних спільною метою - формування управлінської компетентності майбутніх офіцерів підрозділів зв'язку в процесі професійної підготовки.

У нашій системі ми виділяємо такі підсистеми: мета формування управлінської компетентності майбутніх офіцерів підрозділів зв'язку; зміст та педагогічні умови формування цієї компетентності у майбутніх офіцерів підрозділів зв'язку; методи, форми і засоби формування управлінської компетентності майбутніх офіцерів-зв'язківців в процесі професійної підготовки та результат.

Система формування управлінської компетентності майбутніх офіцерів підрозділів зв'язку має наступні характеристики:

цілісність (система інтерпретується як одне ціле, а також - як підсистема для вищих рівнів);

ієрархічність побудови (присутність інших елементів, у форматі підпорядкування: складові нижчого рівня підпорядковуються компонентам вищого рівня) [11];

структуризація (аналіз компонентів системи та їхній взаємозв'язок в рамках окремої структури);

множинність (застосування кібернетичних і математичних моделей для опису окремих компонентів і системи);

системність (здатність об'єкта володіти характеристиками системи) [13].

Діяльнісний підхід визначає провідну роль діяльності в реалізації внутрішніх резервів особистості та передбачає залучення курсантів до різноманітних видів діяльності, максимально наближених до майбутньої професійної діяльності. Із позиції діяльнісного підходу, процес формування управлінської компетентності офіцерів постає окремим видом діяльності, під час якого здійснюється вплив на внутрішні й зовнішні мотиви курсантів ВВНЗ.

Діяльнісний підхід, запропонований вперше у роботах Д. Дьюї, Л. Виготського, О. Леонтьєва, розглядає діяльність як універсальну форму здійснення особою своєї перетворювальної активності із своєю внутрішньою структурою. Цей підхід характеризується принципами розвитку, наочності, єдності свідомості і діяльності і став базовим для різних технологій навчання (розвивальне, проблемне, диференційоване, інтерактивне тощо). Таким чином, управлінська компетентність майбутнього офіцера формується на основі діяльнісних засад розвитку професіоналізму фахівця, у результаті опанування управлінських дій (планування, координації, узгодження, регулювання, контролю). В рамках нашого дослідження, діяльнісний підхід розглядає можливості залучення курсантів ВВНЗ до вирішення складних проблем службово-бойової діяльності з метою формування управлінської компетентності, мотивації, оволодіння практичними навичками, тощо.

Діяльнісний підхід базується на положенні теорії діяльності, яка досліджує взаємозв'язок між змістом досліджуваного феномену та майбутньою професійною діяльністю офіцера підрозділів зв'язку ЗСУ [16]. Так, єдність та взаємовплив особистості з її діяльністю виявляється в тому, що особистість відповідно до власних потреб безпосередньо й опосередковано здійснює вибір способу реалізації діяльності. Погоджуємось з Г. Атановим, що діяльність у різних формах безпосередньо або опосередковано впливає на особистість і змінює її. Ключовою категорією підходу є діяльність, яка демонструє активність, і виражається в зміні навколишнього середовища в трансформації людиною самої себе. При цьому освітня діяльність має наступну структуру: суб'єкт, мотив, мета, предмет, засоби, процес, продукт, результат, середовище та спосіб [2.].

Водночас, застосування діяльнісного підходу в дослідженні проблеми управлінської підготовки майбутніх офіцерів-зв'язківців ЗСУ включає:

ознайомлення курсантів із цілями, засобами і способами відповідної освітньої діяльності;

забезпечення усвідомлення курсантами мети управлінської підготовки офіцерів-зв'язківців й способів її досягнення;

забезпечення мотивації та спрямування курсантів на досягнення мети та результатів навчання;

забезпечення активного, самостійного і трансформаційного характеру освітньої діяльності курсантів ВВНЗ;

забезпечення цілеспрямованості процесу управлінської підготовки майбутніх офіцерів підрозділів зв'язку ЗСУ у процесі професійної підготовки.

Важливим в межах нашого дослідження вважаємо використання компетентнісного підходу, який сучасними вченими, з огляду на потребу осучаснення системи освіти країни у відповідності до вимог європейського освітнього простору, тлумачиться із позиції переорієнтації з процесу навчання на його результати (англ. Learning Outcomes), змінюючи акцент із накопичування знань, умінь і навичок на розвиток у студентів здатності діяти практично та застосовувати отриманий досвід у конкретних ситуаціях професійного характеру.

Так, О. Пометун поняття "компетентнісний підхід" інтерпретує як спрямованість освітньої діяльності на формування сукупності основних та предметних компетентностей. Результатом діяльності є сформованість системи компетентностей особи. Ця характеристика повинна сформуватись під час навчання і містити вміння, ставлення, знання, досвід, поведінкову модель людини [20].

На думку Г. Сорокіної, формування компетентності є можливим за умови становлення майбутнього фахівця на кожному етапі освітнього процесу і майбутньої професійної діяльності як самоорганізованого суб'єкту [22].

Професійна підготовка у питаннях формування управлінської компетентності майбутніх офіцерів підрозділів зв'язку на основі компетентнісного підходу перш за все передбачає:

визначення способів оцінки управлінських компетентностей майбутніх офіцерів;

вибір студентоцентрованих та професійно-орієнтованих методів і форм, що уможливлюють формуванні відповідних професійних умінь (проблемні, проєктні), а не на оволодіння тільки знаннями;

забезпечення процесу структурування навчального матеріалу (розробка навчальних курсів, модулів тощо).

Використання компетентнісного підходу вимагає зосередження на діяльнісний складовій змісту підготовки, та на виборі діяльнісних способів навчання. На основі цього в основному змісті навчання знаходяться дії й операції, співвіднесені з проблемами, що необхідно вирішити. Відповідно до цього підходу освітня діяльність характеризується дослідними та практико-орієнтованими ознаками [25].

Професійна підготовка майбутніх офіцерів підрозділів зв'язку на основі компетентнісного підходу передбачає дотримання таких вимог:

ціннісне, особистісно-смислове включення курсантів в освітню діяльність;

моделювання в межах освітнього процесу змісту, методів і форм, умов та ситуацій, характерних для майбутньої професійної діяльності;

застосування проблемних методів навчання;

відповідність форм організації навчальної діяльності цілям і змісту освіти;

провідна роль діалогічного спілкування під час навчальної діяльності [7].

На думку О. Матеюка реалізація компетентнісного підходу в професійній підготовці фахівців відбувається за умов використання як традиційних так й інноваційних методів навчання. Автор наводить приклади використання таких технологій:

особистісно-орієнтовані технології (інтерактивні та імітаційні ігри, тренінги розвитку, рефлексійної взаємодії тощо);

когнітивно-орієнтовані технології (діалогічні, семінари-дискусії, проблемні, рефлексивні, тощо);

діяльнісно-орієнтовані технології (проектна технологія, контекстне навчання, організаційно-діяльнісні ігри, комплексні (дидактичні) завдання тощо).

Перелічені технології характеризуються низкою переваг: "забезпечують стимулювання практичної діяльності студентів, створюють максимально наближені до реальної діяльності умови навчання та сприяють засвоєнню нових способів діяльності і таким чином, допомагають ефективно формувати професійну компетентність фахівців" [19].

Розглянемо методологічні підходи до реалізації управлінської підготовки майбутніх офіцерів в умовах ВВНЗ на конкретно-науковому рівні, а саме: синергетичний, аксіологічний, культурологічний.

Синергетичний підхід дозволяє вивчати окремі явища і процеси як складних, відкритих та нестабільних систем, що здатні до самоорганізації та саморозвитку. Основним положенням синергетичного підходу є теорія спільної дії, відповідно до якої всі елементи системи взаємодіють один з одним, і не тільки у формі боротьби протилежностей, а й у формі співробітництва [12].

З точки зору синергетики самоорганізація в системі виникає в результаті спільної дії окремих її компонентів, що, відповідно, веде до саморозвитку, створення більш складної структури самої системи. Для самоорганізації характерна зміна якісного стану системи, яка відбувається не рівномірно, а стрибком. Найвищий рівень хаотичності неврівноваженого процесу називають точкою біфуркації, вихід з якої можливий тільки за умов уведення в систему достатньої кількості додаткової енергії і спільним синхронним діям більшості підсистем або компонентів системи [26].

Отже, застосування синергетичного підходу для вивчення проблеми підготовки майбутніх офіцерів підрозділів зв'язку включає врахування того, що: процес професійної підготовки офіцерів є відритою системою, яка має здатність до саморозвитку; майбутній офіцер- зв'язківець є як об'єктом, так і суб'єктом професійної підготовки, що має можливості для самовираження і самореалізації; основне значення в підготовці майбутнього офіцера-зв'язківця має визначення його індивідуальної траєкторії розвитку в подальшій професійній діяльності [27].

Аксіологічний підхід визначає спрямованість дослідження на людину як найвищу соціальну цінність. Це ключовий засіб гуманізації професійної підготовки майбутніх офіцерів-зв'язківців, яка впроваджується через передачу важливих цінностей національної культури, створення передумов для розвитку суспільно важливих цінностей та визначає ціннісно-смислову характеристику підготовки. Цей підхід фокусується на ставленні особистості до себе та інших людей, а також до суспільства у цілому, до діяльності яку виконує людина та її цінностей.

Сутність аксіології полягає в дослідженні ціннісної проблематики. Аксіологія (від грец. axioc - цінний, logos -поняття, вчення) - фундаментальна філософська дисципліна, що досліджує цінності, їх природу, онтологічний статус пособи пізнання й вираження [12].

Базовою категорією аксіологічного підходу є цінності, які інтерпретуються як переважання окремих ідей, які, відповідним чином, формують і способи поведінки людини. Цінність - це ".. .соціально- філософська категорія, що відображає один із найбільш істотних аспектів взаємодії людини й навколишньої дійсності: позитивне чи негативне значення матеріальних і духовних явищ і предметів для людини, соціальної групи, народу і людства" [18].

На думку О. Сухомлинської, втілення аксіологічного підходу передбачає дотримання таких вимог: педагогічна ідеологія повинна будуватись на життєстверджувальному позитивному змісті; педагогічний процес має являти собою цілісне поєднання процесів навчання й виховання, які характеризується єдиною стратегією розвитку; під час формування ціннісних орієнтацій індивідуума треба повноцінно використовувати можливості колективу як основного провідника соціальних цінностей і групових норм для осіб, які входять до нього [23].

Таким чином, використання аксіологічного підходу в дослідженні проблеми формування управлінської компетентності в процесі професійної підготовки майбутніх офіцерів-зв'язківців передбачає:

створення сприятливих умов для формування у курсантів фундаментальних загальнолюдських цінностей, для зберігання і примноження культурних цінностей та ідеалів;

сприяння професійному розвитку кожного курсанта для формування ідеалу, до якого він чи вона буде наближатись під час саморозвитку;

оволодіння курсантами цінностями, які б сприяли їх здатностям до самопроєктування і самовдосконалення під час виконання професійних функцій офіцера Збройних Сил України.

С. Безбородих вважає, що "значення аксіологічного підходу до підготовки спеціаліста полягає в орієнтації професійної освіти на формування в студентів системи загальнолюдських і професійних цінностей, що визначають їхнє ставлення до світу, до своєї діяльності, до себе як людини і професіонала" [6].

Важливого значення для формування й розвитку управлінської компетентності майбутніх офіцерів-зв'язківців має культурологічний підхід, який розглядає управлінську компетентність як основу для розвитку управлінської культури майбутнього фахівця, охоплюючи сукупність різних складових, пов'язаних з культурою військово- професійної діяльності, а також є однією з ознак, які визначають ефективність управлінської діяльності та результативність професійної комунікації. У контексті культурологічного підходу управлінська діяльність офіцера підрозділів зв'язку ЗСУ пов'язана з необхідністю формування управлінської культури загалом, яка тлумачиться як інтегральна властивість суб'єкта управління, що проявляється у процесі професійної управлінської діяльності підрозділами зв'язку ЗСУ, характеризує особливості його професійної свідомості, поведінки та управлінської діяльності, а також спряє його творчому розвитку як суб'єкта військового управління під час виконання посадових функції [24]; як засвоєння офіцерами-зв'язківцями тих ціннісних орієнтацій, які дозволяють їм реалізувати себе в управлінській діяльності, та функціональних обов'язків і повноважень, а також свого творчого управлінського потенціалу [28].

Методологічними підходами практикоорієнтованого рівня, що найкраще відповідають меті дослідження, визначено особистісно орієнтований та андрагогічний підходи.

Так, застосування особистісно орієнтованого підходу надає можливість брати до уваги суб'єктивно-типологічні особливості майбутніх офіцерів підрозділів зв'язку ЗСУ, що набуває актуальності в підготовці курсантів ВВНЗ, які мають володіти комплексом сформованих компетенцій. Особистісно орієнтований підхід спрямований на розвиток особистісного потенціалу, індивідуальних якостей, природних здібностей, професійних (управлінських, комунікативних, організаторських) характеристик.

Вітчизняні дослідники визначають основні характеристики особистісно орієнтованого підходу: повага до демократичних свобод громадян; функціонування освіти в ринкових умовах; гуманізація освіти; фундаментальні, особистісних і життєвих цінностях [25].

Цей підхід пов'язаний з особистісно орієнтованою освітою, спрямованою на розвиток і саморозвиток студента, його становлення з урахуванням індивідуальних характеристик, що дає можливість реалізувати себе в навчальній діяльності з урахуванням власних потреб, здібностей, інтересів, ціннісних орієнтацій, досвіду тощо. Окреслений підхід зосереджує увагу на процесі становлення студента як активного суб'єкта навчального процесу, створює умови для прояву і розвитку особистісно-професійних якостей студентів, стимулює прагнення до отримання комплексу професійних знань, умінь і навичок, формуючи такими чином особистість офіцера поліції.

Також, особистісно орієнтований підхід, який безпосередньо пов'язаний з комунікативним та компетентнісним підходами, в процесі професійної підготовки майбутніх офіцерів підрозділів зв'язку дозволяє застосовувати різні педагогічні технології, такі як: студентоцентроване навчання, мобільне навчання, саморозвиваюче навчання, інтерактивні, інформаційно-комунікаційні технології, індивідуальний, диференційований, проєктно-технологічний підходи.

Сьогодні в умовах професійної підготовки майбутніх офіцерів- зв'язку ЗСУ в процесі професійної підготовки важливості набуває педагогічна технологія фасилітації. Ця технологія реалізується шляхом забезпечення провідної ролі діяльності, розвитку свідомості, незалежності, свободи вибору в опануванні нових знань та особистісно орієнтованому професійному розвитку, а її метою є формування активної особистості майбутнього офіцера-зв'язківця, здатної до самостійного аналізу та прийняття нестандартних рішень. Ефективність ролі офіцера як фасилітатора передбачає створення певних педагогічних умов, а саме: забезпечення значимості навчання для курсантів, конгруентність викладача, психологічну безпеку і психологічну свободу студента [21].

Наприклад, енциклопедії освіти андрагогіка розглядається як: "Одна з назв галузі педагогічної науки, що охоплює теоретичні й практичні проблеми освіти, навчання і виховання дорослих" [16]. Разом із терміном андрагогіка у спеціальній літературі використовуються терміни "педагогіка дорослих", "теорія освіти дорослих" тощо. Тільки у 20-х роках ХХ століття освіту дорослих у Європі починають досліджувати на теоретичному рівні. В межах поняття "андрагогіка" вчені відповідають на питання "як, чому, для чого викладати дорослим" [15].

З урахуванням особливостей навчання дорослих основними андрагогічними принципами навчання вважаються: пріоритет самостійного навчання; принцип спільної діяльності; принцип опори на досвід того, хто навчається; контекстність та індивідуалізація навчання; принцип актуалізації результатів навчання; принцип елективності навчання; принцип розвитку освітніх потреб; принцип системності та усвідомленості навчання.

Андрагогічні принципи навчання відрізняються від педагогічних головним чином тим, що вони визначають передусім діяльність тих, хто навчається, а також тих, хто навчає, з організації процесу навчання. Тоді як педагогічні принципи в основному і головним чином регламентують діяльність того, хто навчає. У той же час педагогічні принципи викладання багато в чому можуть бути віднесені й до діяльності тих, хто навчає у сфері освіти дорослих [15].



Висновки

Отже, формування управлінської компетентності майбутніх офіцерів-зв'язківців ЗСУ в процесі професійної підготовки передбачає застосування відповідних методологічних підходів спрямованих на активізацію процесу формування управлінської компетентності офіцера-зв'язківця. Методи ми розглядали на трьох рівнях: загальнонауковому, який містить системний, діяльнісний і компетентнісний; конкретно-науковий, який охоплює синергетичний, аксіологічний, культурологічний підходи; практикоорієнтований, який представлено особистісно орієнтованим та андрагогічним підходами. Так, за кожного із обраних нами методологічних підходів розкривається певна специфіка досліджуваного процесу, але тільки їх комплексна голістична реалізація дає загальне уявлення про цей феномен. Тому, саме обрана сукупність методологічних підходів до формування управлінської компетентності майбутніх офіцерів-зв'язківців у ВВНЗ дає змогу отримати повноцінне уявлення про сутність цього явища. Перспективами подальших наукових розвідок вважаємо дослідження та узагальнення особливостей організації управлінської підготовки майбутніх офіцерів за кордоном, з метою подальшого впровадження передового досвіду в систему підготовки особового складу ЗСУ.



Література

1. Андрущенко В.П. Філософський словник соціальних термінів. Харків: Р.И. Ф., 2005. 672 с.

2. Атанов Г.А. Діяльнісний підхід у навчанні: навч.-метод. посіб. Д.: ЕАИ-пресс, 2001. 157 с.

3. Балендр, А. (2018). Уніфікована програма базового рівня для підготовки фахівців з охорони кордону країн Європейського Союзу. Педагогічний дискурс, (25), 17-21.

4. Балендр А. Професійна підготовка фахівців з охорони кордону в країнах Європейського Союзу: теорія і практика: монографія. Нац. акад. Держ. прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького. Хмельницький: НАДПСУ, 2020. 503 с.

5. Балендр, А. (2012). Сучасний досвід підготовки персоналу прикордонної поліції Республіки Румунія. Молодь і ринок, (12), 57-61.

6. Безбородих С.М. (2011). Аксіологічні основи професійної підготовки майбутніх фахівців початкової школи. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Педагогіка, соціальна робота. Вип. 21. С. 21-24.

7. Білявець С.Я. (2018). Особливості впровадження методичної системи формування професійної компетентності майбутніх офіцерів-прикордонників у процесі навчання військово-спеціальних дисциплін. Збірник наукових праць Національної академії ДПСУ. Серія: Педагогічні науки. Хмельницький: Вид-во НАДПСУ, № 1 (12). С. 50-64.

8. Васянович Г. (2013). Методологічні контексти педагогічної науки на сучасному етапі її розвитку. Педагогіка і психологія професійної освіти. № 3. С. 9-30.

9. Велитченко Л. (2009). Методологічна сутність категорії підходу в науковому дослідженні. Психологія та педагогіка. № 2. С. 72 - 79.

10. Глазкова І. Я. (2012). Конкретно-науковий рівень методологічних підходів до розкриття проблеми компетентності запобігання і подолання бар'єрів у майбутнього вчителя. Проблеми сучасної педагогічної освіти. Педагогіка і психологія. Вип. 37(2). С. 195-202.

11. Глузман О.В. Тенденції розвитку університетської педагогічної освіти в Україні : дио. ... д-ра пед. наук: 13.00.04. Київ, 1996. 479 с.

12. Гончаренко С.У. Методологічні характеристики педагогічних досліджень. Педагогіка і психологія. 1993. № 1. С. 11-23.

13. Даниленко О.Б., Желясков В.Я. (2019). Методологічні підходи системи підготовки майбутніх судноводіїв до професійної комунікативної взаємодії. East European Scientific Journal. № 6 (46), рart 5. Р. 27-33.

14. Дияк. В. Концепція соціально-економічної підготовки курсантів та слухачів у процесі безперервної освіти в Національній академії Державної прикордонної служби України. Вісник Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Фізичне виховання, спорт і здоров'я людини. 2019. Вип. 15. С. 42-46.

15. Дубасенюк О.А. Наукові підходи до освіти дорослих. Теорія і практика професійної майстерності в умовах цілежиттєвого навчання: монографія. Житомир: Вид-во Рута, 2016. С. 155-167.

16. Енциклопедія освіти / АПН України; [гол. ред. В.Г. Кремень; редкол.: І. Д. Бех, Н.М. Бібік, В.Ю. Биков, В. І. Бондар, М. Б.Євтух, І. А. Зязюн та ін.]. Київ: Юрінком Інтер, 2008. 1040 с.

17. Конверський А. Є. Основи методології та організації наукових досліджень: Навч. посіб. для студентів, курсантів, аспірантів і ад'юнтів. К.: Центр учбової літератури, 2010. 352 с.

18. Кострюков С.В. Формування демократичних цінностей студентської молоді в трансформаційний період: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук: спец. 09.00.10 / С.В. Кострюков. К., 2004. 17 с.

19. Матеюк О.П. Реалізація компетентнісного підходу у професійній підготовці студентів-екологів. Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. 2014. Вип. 3. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnadps_2014_3_11

20. Пометун О. І. Дискусія українських педагогів навколо питань запровадження компетентнісного підходу в українській освіті. Компетентнісний підхід у сучасній освіті. Світовий підхід та українські перспективи. Київ, 2004. 111 с.

21. Рябков А.М. Фасилитация в профессиональном образовании. Педагогика. 2008. № 1. С. 78-82.

22. Сорокіна Г. (2009). Формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв'язку. Вища освіта. № 12. С. 34-39

23. Сухомлинська О. Сучасні цінності у вихованні: проблеми, перспективи. Шлях освіти. 1996. № 1. С. 24-27.

24. Торчевський, Р.В. (2012). Педагогічні умови розвитку управлінської культури майбутніх магістрів військового управління в системі післядипломної освіти. К.: Вид-во НУОУ.

25. Тушко К.Ю. Підготовка майбутніх офіцерів Державної прикордонної служби України до професійної взаємодії: теорія та практика: монографія. Дніпро: Середняк Т.К., 2020. 420 с.

26. Хакен Г. Синергетика / под ред. Ю.Л. Климонтовича, С.М. Осовца. М.: Мир, 1980. 404 с.

27. Чубрей О.С. Методологічні засади дослідження проблеми підготовки майбутніх вчителів географії до професійної діяльності в умовах трансформації освіти. Наукові записки. Сер. Педагогічні науки. Кропивницький, 2019. Вип. 180. С. 197-201.

28. Ярковой О.М. Педагогічні засади розвитку управлінської культури державних службовців в умовах післядіпломної освіти: дис. канд. пед. наук: 13.00.05 - соціальна педагогіка. Запоріжжя, 2001. 281с.

29. Balendr, A., Komarnytska, O., Islamova, O., Khamaziuk, O., Lusan, P., & Biliavets, A. (2021). Online learning facilitation in border guards' foreign language training. Laplage em Revista, 7(2), 336-345.

30. Soroka O., Kalaur S., & Balendr A. (2020). Monitoring of corporate culture formation of specialists of social institutions. Postmodern Openings, 11 (1Sup1), 218-233.

31. References:

32. Andrushchenko V.P. Filosofs'kyy slovnyk sotsial'nykh terminiv [Philosophical dictionary of social terms]. Kharkiv: R.Y.F., 2005. 672 p. [in Ukrainian].

33. Atanov G.A. Diyal'nisnyy pidkhid u navchanni [Active approach in education], manual, D.: EAI-press, 2001. 157 p. [in Ukrainian].

34. Balendr, A. (2018). Unifikovana prohrama bazovoho rivnya dlya pidhotovky fakhivtsiv z okhorony kordonu krayin Yevropeys'koho Soyuzu [Unified program of the basic level for the training of specialists in border protection of the countries of the European Union]. Pedagogical discourse, (25), 17-21 [in Ukrainian].

35. Balendr, A. (2020). Profesiyna pidhotovka fakhivtsiv z okhorony kordonu v krayinakh Yevropeys'koho Soyuzu: teoriya i praktyka [Professional training of border guards in the European Union: theory and practice]. Monograph. Khmelnytsky: NADPSU. 503 [in Ukrainian].

36. Balendr, A. (2012). Suchasnyy dosvid pidhotovky personalu prykordonnoyi politsiyi Respubliky Rumuniya [Modern experience of training personnel of the border police of the Republic of Romania]. Youth and the market, (12), 57-61. [in Ukrainian].

37. Bezborodykh S.M. Aksiolohichni osnovy profesiynoyi pidhotovky maybutnikh fakhivtsiv pochatkovoyi shkoly [Axiological foundations of professional training of future primary school specialists]. Scientific Bulletin of the Uzhhorod National University. Series: Pedagogy, social work. 2011. Issue 21. P. 21-24. [in Ukrainian].

38. Bilyavets S. Ya. Osoblyvosti vprovadzhennya metodychnoyi systemy formuvannya profesiynoyi kompetentnosti maybutnikh ofitseriv-prykordonnykiv u protsesi navchannya viys'kovo-spetsial'nykh dystsyplin [Peculiarities of implementation of the methodical system of formation of professional competence of future border officers in the process of training in military special disciplines]. Collection of scientific works of the National Academy of State of Ukraine. Series: Pedagogical sciences. Khmelnytskyi: NADPSU, 2018. No. 1 (12). P. 50-64. [in Ukrainian].

39. Vasyanovych H. Metodolohichni konteksty pedahohichnoyi nauky na suchasnomu etapi yiyi rozvytku [Methodological contexts of pedagogical science at the current stage of its development]. Pedagogy and psychology of professional education. 2013. No. 3. P. 9-30. [in Ukrainian].

40. Velitchenko L. Metodolohichna sutnist' katehoriyi pidkhodu v naukovomu doslidzhenni [Methodological essence of the category of approach in scientific research]. Psychology and pedagogy. 2009. No. 2. P. 72-79. [in Ukrainian].

41. Glazkova I. Ya. Konkretno-naukovyy riven' metodolohichnykh pidkhodiv do rozkryttya problemy kompetentnosti zapobihannya i podolannya bar"yeriv u maybutn'oho vchytelya [Concrete and scientific level of methodological approaches to uncovering the problem of competence to prevent and overcome barriers in the future teacher]. Problems of modern pedagogical education. Pedagogy and psychology. 2012. Issue 37(2). P. 195-202. [in Ukrainian].

42. Gluzman O. V. Tendentsiyi rozvytku universytet-s'koyi pedahohichnoyi osvity v Ukrayini [Trends in the development of university pedagogical education in Ukraine]: dis. ... Dr. Ped. Sciences: 13.00.04. Kyiv, 1996. 479 p. [in Ukrainian].

43. Honcharenko S.U. Metodolohichni kharakterystyky pedahohichnykh doslidzhen' [Methodological characteristics of pedagogical research]. Pedagogy and psychology. 1993. No. 1. P. 11-23. [in Ukrainian].

44. Danylenko O.B., Zhelyaskov V. Ya. Metodolohichni pidkhody systemy pidhotovky maybutnikh sudnovodiyiv do profesiynoyi komunikatyvnoyi vzayemodiyi [Methodological approaches of the system of training future shipmasters for professional communicative interaction]. East European Scientific Journal. 2019. No. 6 (46), p. 5. P. 27-33. [in Ukrainian].

45. Dyiak. V. Kontseptsiya sotsial'no-ekonomichnoyi pidhotovky kursantiv ta slukhachiv u protsesi bezperervnoyi osvity v Natsional'niy akademiyi Derzhavnoyi prykordonnoyi sluzhby Ukrayiny [The concept of socio-economic training of cadets and trainees in the process of continuous education at the National Academy of the State Border Service of Ukraine]. Bulletin of Kamianets-Podilskyi University. Physical education, sports and human health. 2019. 15. P. 42-46. [in Ukrainian].

46. Dubasenyuk O.A. Naukovi pidkhody do osvity doroslykh. Teoriya i praktyka profesiynoyi maysternosti v umovakh tsilezhyttyevoho navchannya [Scientific approaches to adult education. Theory and practice of professional skills in the conditions of lifelong learning], monograph. Zhytomyr: Ruta Publishing House, 2016. P. 155-167. [in Ukrainian].

47. Entsyklopediya osvity [Encyclopedia of education], APN of Ukraine; [edited by V. G. Kremen; I. D. Bekh, N. M. Bibik, V. Yu. Bykov, V. I. Bondar, M. B. Yevtukh, I. A. Zyazyun, and others]. Kyiv: Yurinkom Inter, 2008. 1040 p. [in Ukrainian].

48. Konverskyi A.E. Osnovy metodolohiyi ta orhanizatsiyi naukovykh doslidzhen' [Fundamentals of methodology and organization of scientific research], Education. manual for students, cadets, graduate students. K.: Center of Educational Literature, 2010. 352 p. [in Ukrainian].

49. Kostryukov S. V. Formuvannya demokratychnykh tsinnostey student-s'koyi molodi v transformatsiynyy period [Formation of democratic values of student youth in the transformation period], author's abstract. thesis for obtaining Phd. K., 2004. 17 p. [in Ukrainian].

50. Mateyuk O. P. Realizatsiya kompetentnisnoho pidkhodu u profesiyniy pidhotovtsi studentiv-ekolohiv [Implementation of the competence approach in the professional training of environmental students]. NADPSU Bulletin. 2014. 3. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnadps_2014_3_11 [in Ukrainian].

51. Pometun O. I. Dyskusiya ukrayins'kykh pedahohiv navkolo pytan' zaprovadzhennya kompetentnisnoho pidkhodu v ukrayins'kiy osviti [Discussion of Ukrainian teachers on the issues of introduction of the competence approach in Ukrainian education]. Competency approach in modern education. Global approach and Ukrainian perspectives. Kyiv, 2004. 111 p. [in Ukrainian].

52. Ryabkov A.M. Fasylytatsyya v professyonal'nom obrazovanyy [Facilitation in professional education]. Pedagogy. 2008. No. 1. P. 78-82. [in Ukrainian].

53. Sorokina H. Formuvannya funktsional'nykh kompetentnostey maybutnikh fakhivtsiv zv"yazku [Formation of functional competencies of future communication specialists]. Higher Education. 2009. No. 12. P. 34-39 [in Ukrainian].

54. Sukhomlynska O. Suchasni tsinnosti u vykhovanni: problemy, perspektyvy [Modern values in education: problems, prospects]. The way of education. 1996. No. 1. P. 24-27. [in Ukrainian].

55. Torchevsky, R. V. (2012). Pedahohichni umovy rozvytku upravlins'koyi kul'tury maybutnikh mahistriv viys'kovoho upravlinnya v systemi pislyadyplomnoyi osvity [Pedagogical conditions for the development of managerial culture of future masters of military administration in the postgraduate education system]. K.: Publication of NUOU. [in Ukrainian].

56. Tushko K. Yu. Pidhotovka maybutnikh ofitseriv Derzhavnoyi prykordonnoyi sluzhby Ukrayiny do profesiynoyi vzayemodiyi: teoriya ta praktyka [Training future officers of the State Border Service of Ukraine for professional interaction: theory and practice], monograph. Dnipro: Serednyak T. K., 2020. 420 p. [in Ukrainian].

57. Haken G. Synerhetyka [Synergetics] / Ed. Yu. L. Klimontovych, S. M. Osovets. M.: Mir, 1980. 404 p. [in Ukrainian].

58. Chubrey O.S. Metodolohichni zasady doslidzhennya problemy pidhotovky maybutnikh vchyteliv heohrafiyi do profesiynoyi diyal'nosti v umovakh transformatsiyi osvity [Methodological foundations of the study of the problem of training future geography teachers for professional activity in the conditions of education transformation]. Proceedings. Ser. Pedagogical sciences. Kropyvnytskyi, 2019. Issue 180. P. 197-201. [in Ukrainian].

59. Yarkova O.M. Pedahohichni zasady rozvytku upravlins'koyi kul'tury derzhavnykh sluzhbovtsiv v umovakh pislyadiplomnoyi osvity [Pedagogical principles of development of management culture of civil servants in the conditions of postgraduate education], diss. Ph.D. ped. Sciences: 13.00.05 - social pedagogy. Zaporizhzhia, 2001. 281 p. [in Ukrainian].

60. Balendr, A., Komarnytska, O., Islamova, O., Khamaziuk, O., Lusan, P., & Biliavets, A. (2021). Online learning facilitation in border guards' foreign language training. Laplage em Revista, 7(2), 336-345. [in English].

61. Soroka O., Kalaur S., & Balendr A. (2020). Monitoring of corporate culture formation of specialists of social institutions. Postmodern Openings, 11 (1Sup1), 218-233. [in English].

Размещено на Allbest.ru