Адаптація дистанційних курсів до онлайнового навчання в кризових умовах

Abstract. In the conditions of crisis online education, the task of forming high-quality digital educational content and its practical use in the educational process remains relevant. The conditions of quarantine restrictions and martial law, under which the educational process moved mainly to a distance (online) format, required adaptation of the structure of distance courses, taking into account the possibilities of different types of educational communications.

The article examines the peculiarities of the adaptation of distance courses of informatics disciplines to the crisis conditions of online education, taking into account synchronous and asynchronous types of communication, as well as the characteristic features of the behavior of network generation learners.

The modern structure of distance courses at the macro level, which remains unchanged for students of all forms of education, is considered. The peculiarities of the use of distance courses in various formats of the organization of the educational process for full-time students are analyzed.

The need for restructuring at the meso- and micro-levels of distance courses to ensure the organization of training for full-time students of higher education in connection with the crisis conditions of the Covid-19 pandemic and martial law is substantiated. The appropriate restructuring of distance courses is considered on the example of distance courses in informatics, developed on the university-wide Moodle platform for applicants of the first (bachelor) level of full-time higher education.

First of all, the restructuration of distance courses ensured the reduction of psychological stress of applicants in the conditions of crisis online education. Also, it contributed to the activation of their educational activities.

Keywords: crisis online (distance) learning, synchronous learning mode, asynchronous learning mode, distance course, Moodle, informatics disciplines.

Постановка проблеми. Об'єктивні реалії сучасного цифрового світу, особливо загострені кризовими умовами пандемії Covid-19 та воєнного стану в Україні, спонукають до комплексного вирішення завдання формування якісного цифрового навчального контенту та ефективного його використання в освітньому процесі з врахуванням відмінностей сучасних здобувачів від попередніх поколінь студентів.

Наразі ми започатковуємо освітні програми, формуємо змістове наповнення освітніх компонент та визначаємо результати навчання, добираємо інноваційні педагогічні технології з метою їх реалізації для здобувачів вищої освіти які є представниками мережевого покоління. Зазначивши тільки декілька характерних рис сучасного студентства -- досить високий рівень волелюбності та активне використання сучасних цифрових інструментів у всіх сферах життя, багатозадачність та короткий проміжок зосередження уваги, можемо впевнено сказати, що вони вже самі по собі є потужним викликом для викладачів, які є представниками попередніх поколінь. Тому проблема адаптації дистанційних курсів (ДК) для комплексного використання в умовах кризового онлайнового навчання (синхронному та асинхронному режимах) з врахуванням особливостей студентства мережевого покоління потребує додаткового дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На даний час існує значна кількість наукових досліджень щодо проєктування та розробки ДК на різних освітніх платформах, їх використання в навчальному процесі. Зокрема, у дослідженні Кухаренка В.М. та Бондаренка В.В. [1, С. 9] зазначається, що розвиток дистанційного навчання, пройшовши три етапи, базувався на різних педагогічних теоріях: біхевіоризмі, конструктивізмі та конективізмі. Водночас, сучасний третій етап розвитку орієнтований на використання навчальної аналітики, репозитарію компетентностей та таксономії Блума, що створює умови для вимірювання програмних результатів навчання й визначення набутих здобувачем вищої освіти компетентностей.

Аналіз наукових досліджень [1--4], нормативних документів провідних українських закладів вищої освіти та власний багаторічний досвід організації освітнього процесу з використанням дистанційних технологій засвідчують, що базова структура дистанційного курсу навчальної дисципліни, який використовується для доставки змісту та реалізації взаємодії суб'єктів освітнього процесу, на макрорівні є практично однаковою (рис. 1).

Рис. 1. Структура дистанційного курсу на макрорівні

Джерело: розроблено авторами

Представлена узагальнена структура ДК для кожної окремої навчальної дисципліни розгортається та деталізується на мезо- та мікрорівнях залежно від особливостей конкретної навчальної ситуації, цільової аудиторії та запланованого типу освітньої комунікації (синхронної чи асинхронної).

Кузьмінська О.Г., Мазорчук М.С., Мокрієв М.В., Барна О.В. зазначають, що перш ніж приймати рішення про використання того чи іншого типу освітньої комунікації потрібно вивчити цілі та зміст конкретної навчальної дисципліни, очікувані результати навчання, мотивацію, потреби й можливості здобувачів [5]. Однак умови карантинних обмежень та воєнного стану, за яких освітній процес перейшов переважно в дистанційний формат, вимагали адаптації структури дистанційних курсів з урахуванням паралельного використання обох типів освітньої комунікації.

Проєктуючи та розробляючи ДК для використання під час онлайнового навчання, ми фактично намагаємося «проєктувати» майбутню навчальну діяльність здобувачів при синхронному типі комунікації (взаємодії) та самостійну пізнавальну діяльність здобувачів для асинхронного типу комунікації. Водночас потрібно враховувати переваги та обмеження синхронного та асинхронного навчання (рис. 2), виокремлені у дослідженні Дзюбенко О.В., Морзе Н.В., Василенко С.В., Варченко-Троценко Л.О., Вембер В.П., Бойко М.А., Воротнікової І.П., Смірнової-Трибульської Є.М. [6, С. 153-154].

Рис. 2. Переваги та обмеження синхронного та асинхронного навчання

Джерело: розроблено авторами на основі [6, С. 153-154]

Як бачимо, під час асинхронного навчання актуальним є питання мотивації здобувачів -- процесу формування мотиву, комплексу стимуляторів, інтегрованих з потребами особистості, який спонукає її до діяльності. Актуальність вирішення цього завдання особливо загострилася в період воєнного стану.

Узагальнюючи рекомендації К. Паппаса щодо організації успішного та вмотивованого процесу навчання [7], можна формалізувати перелік завдань, які обов'язково потрібно реалізовувати на мікрорівні проєктування ДК:

- оцінювання цільової аудиторії здобувачів; викладачу потрібно визначити як базовий рівень готовності здобувачів до активної пізнавальної діяльності, так і їх потреби, очікування від вивчення навчальної дисципліни;

- визначення чітких цілей навчання; здобувачам потрібно чітко знати не тільки те, що вони зобов'язані зробити, але й яких результатів повинні досягнути;

- розробка захоплюючого та цікавого ДК; для підвищення візуального інтересу необхідно використовувати ретельно відібрані зображення, графіку, відео, анімацію; також доцільно доповнювати ДК завданнями різних рівнів складності та ігровими моментами; не зайвим буде використання також й можливості винагороди здобувачів за їх досягнення та результати;

- розробка практично значущого ДК; усі цілі та завдання, які визначаються та пропонуються здобувачам для опрацювання, повинні мати практичну значущість;

- розробка актуального ДК; релевантний навчальний контент є одним з найпотужніших мотиваційних чинників навчання;

- забезпечення реального, систематичного та змістовного зворотного зв'язку; здобувачі повинні мати можливість отримувати регулярні та змістовні коментарі про їх результати навчання; також цікаво реалізовувати можливості щодо залучення здобувачів до взаємодії один з одним для взаємодопомоги, обміну досвідом, командної роботи над вирішенням проблем тощо.

Водночас, процес проєктування ДК потрібно пропускати через призму особливостей поведінки здобувачів, які будуть його використовувати. Сьогоднішні студенти є представниками мережевого покоління (покоління ЯЯЯ, Internet Generation, Generation I, Generation М, Homeland Generation, New Silent Generation, Generation 9/11), вісім характерних рис якого -- свобода, персоналізація, перевірка, цілісність, співробітництво, розваги, швидкість та інновації в сучасному світі -- були виокремлені Д. Тапскоттом [8, С. 34-36].

Метою статті є розкриття особливостей адаптації дистанційних курсів інформатичних дисциплін, призначених для здобувачів очної (денної) форми навчання, через їх реструктуризацію на мезо- та мікрорівнях за кризових умов онлайнового навчання та з урахуванням особливостей студентства мережевого покоління.

Виклад основного матеріалу. Повнофункціональний дистанційний курс у переважній більшості є результатом спільної діяльності команди викладачів, які повинні не тільки орієнтуватися на педагогічні та психологічні рекомендації до проєктування та розробки ДК, але й враховувати:

- стандарт (базові вимоги до) ДК конкретного закладу вищої освіти;

- специфіку організації освітнього процесу з навчальної дисципліни, для якої готується ДК (мету та завдання конкретної навчальної дисципліни; компетентності, які повинні формуватися у здобувачів під час вивчення цієї дисципліни; зміст навчальної дисципліни та очікувані результати навчання);

- специфіку організації освітнього процесу залежно від форми здобуття вищої освіти (очна, заочна, дистанційна), формату навчання (онлайновий, офлайновий); режиму навчання (синхронний, асинхронний);

- узагальнені характеристики студентської аудиторії (характерні риси студентства мережевого покоління, рік навчання (зокрема, першокурсники бакалаврського рівня вищої освіти потребують адаптації до умов освітнього процесу у вищій школі) тощо);

- особливості конкретних студентських груп (результати вхідного тестування здобувачів щодо їх готовності до вивчення навчальної дисципліни; мотиви та потреби здобувачів, визначені шляхом анкетування та опитування).

Структура ДК навчальної дисципліни на макрорівні для здобувачів всіх форм навчання є незмінною. Водночас, у зв'язку з кризовими умовами пандемії Covid-19 та воєнного стану у вкрай стислі терміни потребували реструктуризації на мезо- та мікро- рівнях ДК навчальних дисциплін для здобувачів денної та заочної форм навчання. Найбільших змін зазнали дистанційні курси, що забезпечують організацію освітнього процесу для здобувачів денної форми навчання (рис. 3, 4), саме тому ми і розглянемо їх у даній статті.

Опишемо особливості реструктуризації авторами дистанційних курсів навчальних дисциплін «Прикладна інформатика» [9] та «Бізнес-інформатика» [10], що розроблені на загальноуніверситетській платформі Moodle для здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти денної форми навчання спеціальності «Економіка» ДВНЗ «КНЕУ ім. В. Гетьмана».

Рис. 3. Формати організації освітнього процесу для студентів денної форми здобуття вищої освіти Джерело: розроблено авторами

Рис. 4. Особливості використання дистанційних курсів за різних форматів організації освітнього процесу для здобувачів денної форми навчання Джерело: розроблено авторами

Відповідно до особливостей форматів організації освітнього процесу за різних кризових обставин авторами була проведена реструктуризація дистанційних курсів навчальних дисциплін на мезорівні (табл. 1).