Соціальний інтелект керівника закладу освіти як чинник ефективної управлінської діяльності

Размещено на http://allbest.ru

КЗВО «Одеська академія неперервної освіти Одеської обласної ради»

Соціальний інтелект керівника закладу освіти як чинник ефективної управлінської діяльності

Ягоднікова Вікторія Вікторівна доктор педагогічних наук, професор,

Проректор з науково-педагогічної та інноваційної діяльності,

Анотація

У статті обґрунтовано соціальний інтелект керівників закладу освіти як чинник ефективної управлінської діяльності. Проаналізовано різні підходи до визначення феномену соціальний інтелект. З'ясовано, що соціальний інтелект як психологічний феномен у наукових джерелах трактується по різному і дотепер є дискусійним. Встановлено, що соціальний інтелект розглядається як різновид загального інтелекту, як самостійний різновид інтелекту, як інтегральна здібність, яка включає не тільки пізнавальні здібності, а й особистісні характеристики. З'ясовано, у сучасних студіях відповідно до специфіки професійної діяльності виокремлюються характерні особливості соціального інтелекту. Визначено, що соціальний інтелект керівника закладу освіти керівника закладу освіти є інтегральною інтелектуальною здатністю, яка забезпечує ефективність управлінської діяльності, включає здатність до пізнання і розуміння себе та інших, прогнозування й управління емоціями і поведінки як власних так і всіх суб'єктів освітнього процесу, здійснення комунікативно-організаційної діяльності. Виокремлено когнітивний, емпатійний і комунікативно- організаційний компоненти соціального інтелекту керівників закладів освіти, які розкривають її особливість та є взаємообумовленими та взаємозв'язаними. Доведено, що особливістю управлінської діяльності керівника закладу освіти є висока інтенсивність професійної взаємодії, котрі утворюють певні соціально-психологічні відносини, характер яких визначається особливостями професійно важливих та особистісних якостей керівника, які відносяться до сфери соціального інтелекту та їх вплив на ефективність управління, тому соціальний інтелект керівника закладу освіти є чинником ефективності управлінської діяльності.

Ключові слова: соціальний інтелект, керівник закладу освіти, чинник.

Abstract

Social intelligence of the head of an educational institution as a factor of effective management activity

Yahodnikova Victoria Viktorivna Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Deputy-rector in Scientific-pedagogical work and Innovative activity, Odesa Regional Academy of in-Service Education of the Odesa Regional Council

The article substantiates the social intelligence of educational institution managers as a factor of effective management activity. Different approaches to defining the phenomenon of social intelligence are analyzed. It was found that social intelligence as a psychological phenomenon is interpreted differently in scientific sources and is still debatable.

It has been established that social intelligence is considered as a type of general intelligence, as an independent type of intelligence, as an integral ability that includes not only cognitive abilities, but also personal characteristics. It was found that in modern studios, in accordance with the specifics of professional activity, characteristic features of social intelligence are distinguished.

It was determined that the social intelligence of the head of the educational institution is an integral intellectual ability that ensures the effectiveness of managerial activities, includes the ability to know and understand oneself and others, forecast and manage emotions and behavior of both one's own and all subjects of the educational process, implementation communicative and organizational activities.

The cognitive, empathetic and communicative- organizational components of the social intelligence of the heads of educational institutions are singled out, which reveal its peculiarity and are mutually conditioned and interconnected. It has been proven that a feature of the managerial activity of the head of an educational institution is the high intensity of professional interaction, which forms certain socio-psychological relationships, the nature of which is determined by the features of professionally important and personal qualities of the head, which are related to the sphere of social intelligence and their influence on the effectiveness of management, therefore social intelligence of the head of the educational institution is a factor in the effectiveness of managerial activity.

Keywords: social intelligence, head of an educational institution, factor.

Вступ

Постановка проблеми. Сучасні виклики і загрози, які постали перед вітчизняною освітою зумовили об'єктивну необхідність швидкої реакції і адаптації до нових умов, інноваційних рішень, адекватності і гнучкості взаємодії всіх учасників освітнього процесу, успіх яких залежить від ефективності управлінської діяльності.

Характерною особливістю управлінської діяльності керівника закладу освіти виступає висока інтенсивність професійної взаємодії з педагогами, учнями, їх батьками, громадськістю та з різними організаціями і установами, котрі утворюють певні соціально-психологічні відносини, характер яких визначається особливостями професійно важливих та особистісних якостей керівника та їх вплив на ефективність управління.

Постійна робота з людьми та безпосереднє спілкування з ними в процесі управлінської діяльності передбачає усвідомлення керівника власних комунікативних стратегій та їх вплив на оточуючих, уміння співвідносити зміст і контекст ситуації взаємодії з особистісними особливостями її суб'єктів, прогнозувати їхню поведінку, здійснювати особистісний підхід до вирішення проблем ефективного спілкування, тобто особистісні якості керівника закладу освіти, які відносяться до сфери соціального інтелекту. У цьому контексті актуалізується проблема соціального інтелекту (СІ) керівника закладу освіти як чинника ефективної управлінської діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій засвідчив, що різні аспекти феномену соціального інтелекту, зокрема визначення і обґрунтування теоретико-методологічних основ соціального інтелекту, його вимірювання та механізмам розвитку стали предметом студіювання зарубіжних дослідників: Г. Гарднер, Дж. Гілфорд, Дж. Кіглстром, Д. Кітінг, Р. Стернберг, Р. Торндайк та ін.

Розмаїття наукових розвідок вітчизняних науковців увиразнено відображають вплив соціального інтелекту на розвиток комунікативних і організаторських здібностей, процеси соціалізації та адаптації особистості, успішність професійної діяльності, зокрема управлінської: Я. Каплуненко, Е. Вашкевич, Л. Ляховець, Г. Ожубко, С. Редько, Н. Руда, С. Руденко, О. Савенков, Ю. Федорі та ін.

Незважаючи на наявність значного наукового доробку щодо розв'язання означеної проблематики, маємо констатувати, що недостатньо вивченою залишається проблема соціального інтелекту керівників закладів освіти.

Мета статті полягає в обґрунтуванні соціального інтелекту керівника закладу освіти як чинника ефективної управлінської діяльності.

Виклад основного матеріалу

Соціальний інтелект (СІ) як психологічний феномен у наукових джерелах трактується по різному і дотепер є дискусійним. Так, фундатори дослідження соціального інтелекту та їх послідовники цей феномен розглядали через пізнавальну сферу особистості, визначали її як специфічну пізнавальну здібність, що забезпечує успішну взаємодію із людьми. Однак у межах цього підходу виокремились дві принципові наукові позиції. Ранні дослідження (А. Анастазі, Д. Векслер, Лі Джозеф Кронбах, Е. Торндайк та ін.) розглядали соціальний інтелект як різновид загального інтелекту, що повсюдно проявляється, але, як наголошували дослідники, майже не вимірюється і експериментально не моделюється.

Пізніше Дж. Гілфорд створив перший надійний тест для вимірювання СІ, розглядаючи його як систему інтелектуальних здібностей, незалежних від фактора загального інтелекту і пов'язаних з пізнанням поведінкової інформації. Дослідник запропонував шестифакторну модель соціального інтелекту, яка охоплює пізнання елементів поведінки, класів поведінки, відносин у поведінки, систем поведінки, перетворень поведінки, результатів поведінки. Таким чином у психологічній науці виявилась інша позиції, що розглядає соціальний інтелект як самостійний вид інтелекту, котрий забезпечує адаптацію людини в соціумі і спрямований на розв'язання життєвих задач. Подальші дослідження доповнювали теорію Дж. Гілфорда, акцентувались на проблемах формування СІ, етапах його розвитку та збагатили діагностичний інструментарій вимірювання соціального інтелекту (Л. Браун, Р. Ентоні, М. Саллівен, М. Тісак, М. Форд).

Подальші наукові розвідки СІ спричинило відхід від розуміння цього феномену як суто когнітивних здібностей, відносно незалежних від показників загального інтелекту та розглядається як інтегральна здібність, яка включає не тільки пізнавальні здібності, а й особистісні характеристики, що дозволяє розкрити природу, загальні засади, зміст психологічного феномену соціального інтелекту, його співвідношення з різними психічними та особистісними характеристиками (Н. Кантор, Дж. Кілстром, С. Грінспер, Дж. Дріскол та ін.). соціальний інтелект управлінський керівник освіта

Зауважимо, що сучасний науковий дискурс активізує дослідження соціального інтелекту широкого кола вітчизняних науковців, з-поміж яких деякі дослідники зосереджують увагу виключно на здатності до міжособистісної взаємодії спілкування з іншими людьми, успішності соціальної адаптації (О. Ковальова, Н. Руда, І. Чиньона та ін.).

В контексті нашого дослідження принциповою є наукова позиція, що поглиблює визначення соціального інтелекту ще й розумінням і управлінням власною поведінкою, емоціями, станами тощо (Є. Івашкевич, Я. Каплуненко, Л. Ляховець, Г. Ожубко та ін.). Розглянемо її більш детально.

Варто зазначити, що у сучасних студіях відповідно до специфіки професійної діяльності виокремлюються характерні особливості соціального інтелекту. Так, досліджуючи особливості формування СІ у майбутніх психологів Л. Ляховець визначає цей феномен як спеціальну здібність, яка полягає в розумінні самого себе, інших людей, їхніх взаємин, а також у прогнозуванні перебігу міжособистісних подій на основі індивідуальних мисленнєвих процесів, афективного реагування на особистісний і соціально- психологічний контекст ситуації взаємодії та соціального досвіду [3, с. 7]. Як особливість СІ представників комунікативних професій, до яких відносяться психологи, дослідниця виокремлює комунікативно-особистісний потенціал соціального інтелекту і доводить, що комунікативні (товариськість, довірливість, експресивність) та емоційні (емоційна стабільність, впевненість у собі, емотивність) риси особистості стимулюють розвиток соціального інтелекту студентів-психологів. Таким чином, на думку Л. Ляховець, структура СІ складається з когнітивного, емоційного та комунікативно-організаційного компонентів, що забезпечують у своїй сукупності адекватний аналіз та прогнозування розвитку ситуації соціальної взаємодії [3, с. 5, 14]. Я. Каплуненко у межах дослідження особистісних чинники розвитку соціального інтелекту у фахівців соціономічних професій, акцентує увагу на тому, що соціальний інтелект розглядається як пізнавальна характеристика особистості, і трактує його як інтегральну соціально-особистісною пізнавальною здібністю людини, яка забезпечує успішність соціальної адаптації та ефективність міжособистісної взаємодії та включає здатність до пізнання поведінки і комплексного аналізу ситуацій спілкування; здатність до розуміння й управління власними емоціями та емоціями інших; здатність до здійснення організаційно-комунікативної діяльності [2, с. 10].

Розкриваючи природу соціального інтелекту Я. Каплуненко доводить, що структура СІ, яка складається з когнітивного, емоційного та поведінкового компонентів, нестала, розвивається протягом всього життя, є складною цілісною системою здібностей [2, с. 8] та професійно важливою якістю фахівців соціономічних професій, оскільки загальна здатність до пізнання поведінки інших людей, вербальної та невербальної експресії, здатність до комплексного аналізу ситуацій спілкування зростає та формується з досвідом професійної діяльності [2, с.11].

Е. Івашкевич розглядає соціальний інтелект як самостійне утворення у структурі інтелекту особистості, інтегративну здатність адекватно сприймати, розуміти і прогнозувати поведінку та діяльність інших людей, здатністю, яка дозволяє суб'єктові успішно розв'язувати завдання та задачі міжособистісної взаємодії. Дослідник стверджує, що соціальні репрезентації, які виникають на рівні соціального інтелекту є результати інтелектуальної діяльності, здійснюваної людиною певної професії. Спираючись на особливості педагогічної діяльності, дослідник у структурі СІ виокремив три підструктури: когнітивну (сукупність стійких знань, оцінок, правил інтерпретації подій, поведінки людей, їх взаємовідносин на основі сформованої системи інтерпретацій на мікроструктурному і макроструктурному рівнях), мнемічну (здатність до інтерпретації явищ, подій життя, поведінки інших людей і свого власного як суб'єкта цих подій), емпатійну (форма поведінки педагога, яку він обирає в якості пріоритетної, що очікує від оточуючих його суб'єктів; ціннісний інтерпретаційний комплекс у ставленні до навколишнього світу, що сформувався у людини; можливості використання механізмів антиципації у розв'язанні різних проблем професійного та соціального життя тощо) [1].

За результатами дослідження особливостей розвитку соціального інтелекту в студентів-менеджерів Г. Ожубко дійшла висновку, що соціальний інтелект займає важливе місце в структурі професійно важливих якостей менеджера і розглядає його як комплексну професійну якість менеджера, яка включає низку комунікативних та організаційних умінь.

Дослідниця визначає СІ як здатність людини розуміти не лише інших, але й самого себе у постійній зміні психічних станів та міжособистісних стосунків, розуміти і прогнозувати результати як власної поведінки, так і поведінки партнерів по взаємодії [4, с. 16] та пропонує його розглядати як трирівневу модель:

1) рівень потенційних здібностей;

2) рівень актуальних здібностей;

3) результативний рівень. [4, с. 8].

З метою підтвердження висновку про те, що розвинений соціальний інтелект є професійно значущим для менеджера, Г. Ожубко визначила показники результативного рівня за критеріями СІ в управлінській діяльності, що описує його структуру: комунікативний (ефективність взаємодії з людьми, гнучкість у спілкуванні, вміння вести переговори), організаційний (орієнтація на конкретний результат діяльності, вміння планувати і проектувати, вміння керувати групою), комплексний (особиста продуктивність менеджера, соціально-психологічний статус в групі) [4, с. 9].

Поглибленню уявлень про СІ як професійно важливої якості сприяють дослідження С. Харченко, яка виявила, що в осіб із більш високим рівнем СІ краще розвинена саморегуляція, вони впевнені в собі, обирають більш конструктивні й оригінальні шляхи вирішення професійних завдань, пов'язаних зі спілкуванням, мають адекватну самооцінку, вищий рівень професійної компетентності [6, с.157]. Принциповими для нашого дослідження є висновки С. Редько. Дослідник ґрунтуючись на сучасній парадигмі гуманізації управління, здійснив аналіз психологічних детермінант розвитку СІ майбутніх керівників закладів освіти і на основі якого визначає соціальний інтелект як сферу суб'єкт-суб'єктного пізнання, заснованого на специфіці розумових процесів та соціального досвіду, здатність розуміти себе та інших, прогнозувати хід міжособистісних подій, сфера можливостей пізнання індивідом інших людей [5, с.141].

Зважаючи на термінологічну невизначеність СІ та особливості управлінської діяльності керівника закладу освіти, під цим поняттям розуміємо інтегральну інтелектуальну здатність керівника закладу освіти, яка забезпечує ефективність управлінської діяльності, включає здатність до пізнання і розуміння себе та інших, прогнозування й управління емоціями і поведінки як власних так і всіх суб'єктів освітнього процесу, здійснення комунікативно- організаційної діяльності.

Структурними компонентами СІ керівників закладів освіти, які розкривають її особливість виокремлено когнітивний, емпатійний і комунікативно-організаційний, що є взаємообумовленими та взаємозв'язаними.

Когнітивний критерій характеризує рівень здатності розуміти, управляти і передбачати наслідки поведінки учасників взаємодії в певній ситуації, логічного узагальнення, виділення загальних суттєвих ознак у різних невербальних реакціях людини, розуміти зміни вербальних реакцій залежно від контексту ситуації, логіку розвитку ситуації взаємодії.

Емпотійний критерій виявляє здатність до розуміння й управління емоціями, розуміння внутрішнього світу іншої людини, емоційної чутливості, емпотійного сприйняття.

Комунікативно-організаційний критерій характеризується відкритістю у спілкуванні, контактністю, здатністю до організації ефективної взаємодії та управління нею, впливати на оточуючих. Узагальнюючи вищезазначене, можемо припустити, що СІ керівника закладу освіти виявляється в умінні керівника взаємодіяти, зокрема спілкуватися, що зумовлює процеси соціального пізнання, сприяє психологічної витривалості і стресостійкості, є вирішальним в налагоджені міжособистісних контактів, групової згуртованості, створенні позитивного соціально-психологічного клімату в колективі, умов для самовдосконалення і самореалізації, мотивуванні учасників освітнього процесу, розв'язанні конфліктних ситуацій, прийнятті групових управлінських рішень вирішенні проблем сумісності, лідерства та професійного зростання.

Отже, ефективність управлінської діяльності детермінується СІ керівника закладу освіти, тому може виступати її чинником.

Висновки

Соціальний інтелект як психологічний феномен до тепер є дискусійним і не має однозначного визначення. Відповідно до специфіки професійної діяльності виокремлюються характерні його особливості. СІ керівника закладу освіти розглядаємо як інтегральну інтелектуальну здатність керівника закладу освіти,яка забезпечує ефективність управлінської діяльності, включає здатність до пізнання і розуміння себе та інших, прогнозування й управління власної поведінки та поведінки всіх суб'єктів освітнього процесу, здійснення комунікативно-організаційної діяльності. Зважаючи на те, що особливістю управлінської діяльності керівника закладу освіти є висока інтенсивність професійної взаємодії, для організації якої необхідні професійні і особистісні якості, що відносяться до сфери соціального інтелекту, вважаємо, що СІ керівника закладу освіти є чинником ефективності управлінської діяльності

Подальші розвідки в цьому напрямку полягатимуть у визначенні і обґрунтуванні педагогічних умов розвитку соціального інтелекту керівників закладів освіти та в розробці програми розвитку СІ керівників закладів освіти і перевірки її ефективності.

Література

1. Івашкевич Е. З. Соціальний інтелект педагога: монографія. Нац. акад. пед. наук України, Ін-т психології ім. Г. С. Костюка. Київ: Принт-Хауз, 2017. 532 с.

2. Каплуненко Я. Ю. Особистісні чинники розвитку соціального інтелекту у фахівців соціономічних професій: автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.01. Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України. Київ, 2016. 24 с.

3. Ляховець Л. О. Особливості формування соціального інтелекту у майбутніх психологів: автореф. дис. ... канд.. психол. наук: 19.00.15. Інститут соціальної та політичної психології АПН України, Київ, 2009.18 с.

4. Ожубко Г.В. Психологічні засоби формування соціального інтелекту в майбутніх менеджерів: автореф. дис. ... канд.. психол. наук: 19.00.07. Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна. Харків, 2009. 21 с.

5. Редько С. Розвиток соціального інтелекту у майбутніх керівників освітніх закладів. Освітологічний дискурс. 2010. № 2 С. 134-143.

6. Харченко С. Соціальний інтелект у професійної діяльності суб'єкта. Право і безпека. 2017. № 3. С.153-158.

References

1. Ivashkevich. E. Z. (2017). Sodal'nij mtelekt pedagoga [Social intelligence of a teacher]. Kii'v: Print-Hauz [in Ukrainian].

2. Kaplunenko, Ja. Ju. (2016). Osobistisni chinniki rozvitku social'nogo intelektu u fahivciv socionomichnih profesij [Personal factors of the development of social intelligence among specialists in socionomic professions]. Extended abstract of candidate's thesis. Kiiv: Jnstitut psihologii imeni G. S. Kostjuka NAPN Ukraini [in Ukrainian].

3. Ljahovec', L. O. (2009). Osoblivosti formuvannja social'nogo intelektu u majbutnih psihologiv [Peculiarities of the formation of social intelligence in future psychologists]. Extended abstract of candidate's thesis. Kiiv: Institut psihologii imeni G. S. Kostjuka NAPN Ukraini [in Ukrainian].

4. Ozhubko, G.V. (2009). Psihologichni zasobi formuvannja social'nogo intelektu v majbutnih menedzheriv [Psychological means of forming social intelligence in future managers]. Extended abstract of candidate's thesis. Harkiv : Harkivs'kij nacional'nij universitet im. V.N.Karazina [in Ukrainian].

5. Red'ko, S. (2010). Rozvitok social'nogo intelektu u majbutnih kerivnikiv osvitnih zakladiv [Development of social intelligence in future heads of educational institutions]. Osvitologichnij diskurs - Educational discours, 2, 134-143 [in Ukrainian].

6. Harchenko, S. (2017). Social'nij intelekt u profesijnoi dijal'nosti sub'ekta [Social intelligence in the subject's professional activity]. Pravo і bezpeka - Law and security, 3, 153-158 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru