Самостійна робота студентів у контексті формування професійних компетентностей майбутніх учителів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра педагогіки, освітнього менеджменту та соціальної роботи

Самостійна робота студентів у контексті формування професійних компетентностей майбутніх учителів

Людмила Петрук, кандидат педагогічних наук, доцент

У статті розглянуто питання змісту, методів та форм організації і контролю самостійної роботи студентів як однієї з важливих складових навчальної діяльності у вищих закладах освіти в умовах кредитно-модульної системи навчання. Проаналізовано різні підходи до з'ясування суті поняття “самостійна робота студентів". Закцентовано увагу на аналізі змісту форм та методів цієї роботи на прикладі вивчення педагогічних дисциплін. Визначені необхідні уміння та навички, які потрібно сформувати у студентів у набутті наукових знань самостійно; сфокусовано увагу на їх взаємозв 'язку з формуванням професійних компетентностей майбутніх учителів.

Ключові слова: вища освіта; педагогічна освіта; самостійна робота студентів; навчально-пізнавальна діяльність; педагогічна компетентність; професійна компетентність.

Liudmyla Petruk, Ph.D. (Pedagogy), Associate Professor of the Pedagogy, Educational Management and Social Work Department Rivne State University of the Humanities

Independent work of students in the context of the formation of professional competencies of future teachers

Since the introduction of the credit-modular system of education in higher educational institutions of Ukraine, a significant part of the educational material has been given for independent study by students. The recommended norms are from 1/3 to 2/3 of the total amount of study time. However, the analysis of modern psychological and pedagogical research on this issue allows us to conclude that students (50%) and educators (30%) are not readyfor high-quality organization and conduct of educational work.

To successfully perform the tasks, the student must have certain skills and abilities in the assimilation of scientific knowledge, namely: reading for different purposes, working with primary sources, searching for the necessary information, using reference books, taking notes, compiling card indexes, highlighting the main thing in the process of listening, formulating their thoughts briefly and concisely; the ability to analyse and classify phenomena, conclude, and set tasks independently.

An integral part of the organization of independent work is the monitoring and evaluation of its results, which aims to provide student-teacher feedback and draw certain scientific and methodological conclusions based on this. The most effective forms of control turned out to be: verification of written tasks, oral surveys, based on the notes interviews, control work, colloquium, solving of test tasks, and pedagogical tasks.

The main pedagogical competence of the future pedagogue is to combine the theoretical and practical readiness of the future specialist to conduct pedagogical activities. This competence is concretized by a number of the following professional competencies, namely: informational, communicative, productive, moral, psychological, subject, social, mathematical, ability to selfdevelopment and self-education, as well as by personal qualities of the educator.

Keywords: higher education; pedagogical education; independent work of students; educational and cognitive activity; pedagogical competence; professional competence.

Вступ

Постановка проблеми. Провідну роль у реформуванні сучасної освіти належить вищій школі, позаяк вона покликана забезпечувати підготовку фахівців різних ланок освіти: середня школа, ліцей, гімназія, коледж. Реалії сьогодення вимагають такої моделі педагогічної освіти, яка поєднала б у собі потреби суспільства й індивідуально-психологічні якості особистості. Тому вектор модернізації сучасної освіти спрямований на формування фахівця, здатного швидко пристосовуватися до змінних умов і ситуацій на ринку праці, нових вимог до професійної діяльності. Працедавці віддають сьогодні перевагу людям, які вміють вчитися самостійно, досягати поставленої мети, знаходити і використовувати необхідну інформацію, працювати з різними джерелами інформації, підвищувати свій професійний рівень, перекваліфіковуватись. Щоб успішно зреалізувати назрілі завдання в царині підготовки майбутніх фахівців освітньої сфери, варто закцентувати увагу на такій невід'ємній складовій частині навчального процесу, як самостійна робота її здобувачів. З часу впровадження кредитно-модульної системи навчання у закладах вищої освіти України значна частина навчального матеріалу виноситься на самостійне опрацювання студентами. Рекомендовані норми міністерства освіти і науки України становлять від 1/3 до 2/3 загального обсягу навчального часу. Це є свідченням того, що самостійна робота студентів під керівництвом викладача розглядається як важливий резерв у формуванні їхніх майбутніх професійних компетентностей. Однак аналіз сучасних психолого-педагогічних досліджень з означеної проблематики дозволяє зробити висновок про недостатню готовність студентів (50 %) і викладачів (20 %) до якісної організації та проведення цього напряму навчальної роботи.

Аналіз основних досліджень. У дослідженнях вчених розглядаються два підходи щодо з'ясування суті поняття “самостійна робота”. З одного боку, самостійна робота розглядається як вид навчального заняття поряд з лекцією, семінаром чи практичним заняттям, суттєвими ознаками якої є: обов'язковість виконання у відведений за розкладом день і час; робота без посередньої участі викладача, але з обов'язковістю її контролю І. Прокопенко, І. Шайдур, Л. Клименко, П. Шпак За іншим твердженням самостійна робота охоплює всю інтелектуально-пізнавальну діяльність студента, пов'язану з виконанням певних видів навчальних завдань А. Козак, О. Ма- лихін [5]. Незважаючи на певні розбіжності у трактуванні цього поняття, вчені єдині в думці, що самостійна робота має базуватися на педагогічних і психологічних закономірностях, детермінуватися змістом, методами та формами, а також врахуванням індивідуальних типологічних особливостей студентів. Саме такий підхід дає можливість комплексно впливати на процес засвоєння студентами навчального матеріалу та формувати певні особистісні характеристики.

Проблемі професійних компетенцій та компетентностей учителів в українській педагогічній науці присвячено багато наукових розвідок, які стосуються трактування суті та змістового наповнення цих понять О. Афанасьєв, Л. Базиль, М. Головань, Л. Болтов, Т. Гудкова, І. Якименко, В. Якименко, А. Теплицька та ін. Зокрема вченими розмежовуються поняття “педагогічна компетентність” та “професійна компетентність”. Так, поняття “педагогічна компетентність” поєднує у собі теоретичну та практичну готовність майбутнього фахівця до здійснення педагогічної діяльності, а “професійна компетентність” конкретизується низкою таких компетентностей, як: інформаційна, комунікативна, продуктивна, моральна, психологічна, предметна, соціальна, математична, автономізаційна, особисті якості учителя. Виходячи із важливості й актуальності цього питання у педагогічній науці з'явився термін “компетентністний підхід”, “компетентністно орієнтована освіта” [4; 6]. Так, дослідник Л. Базиль розмежовує поняття “компетенція” і “компетентність” хоча вони мають синонімічний зв'язок. Об'єктивні умови і сфера діяльності особистості формують компетенції, а особистісні якості людини є основою формування її майбутніх компетентностей [1]. Переважна більшість вчених також трактують поняття “компетентність” саме через особистісні якості.

Уважаємо, що логічно та раціонально побудована система з організації самостійної роботи студентів у закладі вищої освіти є серйозним підгрунтям для формування професійних компетентностей майбутніх учителів, а основні уміння і навички самостійної роботи, які набуває студент стають у подальшому базовими для продовження їх самоосвіти, бо, як стверджує академік С. Гончаренко, що “Самоосвіта - це освіта, яка набувається у процесі самостійної роботи без проходження систематичного курсу навчання в стаціонарному навчальному закладі” [3]. Як аксіома, у суспільстві домінує думка про те, що учитель, який перестає працювати над своїм розвитком, не бере участі в інноваційній діяльності, не є суб'єктом педагогічної діяльності. Інакше кажучи немає творчості - немає учителя. Нами було проведено опитування випускників нашого університету (вчителі історії, 50 осіб), які мали педагогічний стаж не більше 10 років. Тема опитування була такою: “Як швидко ви адаптувалися у школі і включилися у самостійну діяльність?”. Лише 25 % з них відповіли, що без проблем включилися у самостійну педагогічну роботу. Це свідчить, що такі базові компоненти їх професійних компетентностей, як: здатність працювати самостійно без постійного керівництва, брати на себе відповідальність, виявляти ініціативу, помічати проблеми та шукати шляхи їх вирішення, приймати рішення на основі власних суджень, проявляються дуже рідко. Серед учасників експерименту лише 20 % молодих учителів зуміли пройти атестацію на предмет підвищення їх кваліфікаційного рівня у термін до п'яти років педагогічної роботи.

Метою даної статі є: проаналізувати зміст, методи та форми організації і контролю самостійної роботи студентів у контексті сучасної моделі формування професійних компетентностей учителів, закцентувавши увагу на їх органічному взаємозв'язку.

Виклад основного матеріалу

Самостійна робота як один із видів навчально-пізнавальної діяльності студента виконує три основні функції: навчальну, пізнавальну, контрольно-корегувальну. Вона охоплює три етапи: 1) підготовка студента до виконання завдання (теоретична, психологічна, організаційно-методична, матеріально-технічна); 2) безпосереднє виконання навчального завдання; 3) аналіз виконаного завдання, кожен з яких є важливим. До прикладу: теоретична готовність передбачає застосування студентом попередньо здобутих знань; психологічна - наявність стійких мотивів до виконання того чи того завдання; практична - здатність оптимально планувати самостійну роботу, використовуючи лекції, підручники, посібники, довідники; організаційно-методична та матеріально-технічна - вимагає забезпечення студента літературою (методичними рекомендаціями, наочними посібниками), інформаційно-комп'ютерною базою. На етапі безпосереднього виконання завдання важливими є мобілізація таких механізмів пізнання, як відчуття, сприймання, увага, мислення, а також особистісних якостей: цілеспрямованості, наполегливості, відповідальності, глибокої вмотивованості. Завершальний етап виконання самостійного завдання полягає в аналізі та оцінці (самооцінці) самим студентом якості затрачених зусиль і часу на виконання поставленого завдання.

Організація самостійної роботи передбачає дотримання двох базових вимог: 1) розвиток мотиваційної установки студентів, метою якої є вироблення у них об'єктивної потреби у постійному розумовому розвитку; 2) поступове нарощування складності завдань і доведення їх до потрібного рівня. Дотримання цих вимог робить самостійну роботу більш ефективною, викликає зацікавлення у тих, хто навчається, та інтерес до вивчення навчальної дисципліни.

Провідну роль в організації самостійної роботи виконує викладач, як оскільки його функція полягає в керуванні, організації і контролі за відбором змісту методів, прийомів та форм цієї роботи. Ядром самостійної роботи є визначення і чітке формулювання педагогом певного кола завдань, які обумовлюють цей процес. Зміст завдань визначає викладач, виходячи з дидактичної мети, яку потрібно досягти: пошук нових знань, їх осмислення і закріплення; формування практичних навичок; систематизація знань, їх перевірка тощо. Завдання можуть бути різного характеру: від репродуктивних до творчих. Вищим балом оцінюється творче завдання, бо воно містить у собі пізнавальні труднощі, видимі межі відомого і невідомого, викликає у студента незадоволеність тим запасом знань, які у нього є, а це сприяє розвитку творчих здібностей, формує здатність реально оцінювати педагогічну дійсність.

Методика організації самостійної роботи на прикладі вивчення педагогічних дисциплін включає у себе такі завдання: формування у студента педагогічного мислення; оволодівання базовими педагогічними поняттями, генезисом їх розвитку, а також оволодівання технологією прийняття самостійних рішень. Основними її формами є: робота з підручниками; словниками; довідниками; нормативними документами; конспектування фундаментальних праць з історії педагогіки, підготовка рефератів, доповідей; розв'язання ситуативних педагогічних завдань; складання коротких довідок з біографії видатних педагогів; розробка міні-навчальних проєктів; складання порівняльних таблиць на кшталт: “Порівняльні аспекти народної та наукової педагогіки”, “Порівняльна характеристика вимог до професійних компетентностей учителів у зарубіжних країнах та в Україні”, складання тлумачних словників та добірка матеріалів за певними напрямами, написання творчих робіт на педагогічну тематику (“Як я уявляю свою майбутню професію”); розв'язання тестових завдань, презентація результатів самостійної навчально-пізнавальної діяльності (див. табл. 1). Технологія виконання самостійних завдань багато в чому залежить від того, наскільки студент має достатньо сформовані певні уміння та навички, для опанування науковим знанням самостійно, а саме: читання з різною метою, робота з першоджерелами, пошук необхідної інформації, користування довідниками, конспектування, складання картотек, виокремлення головного в процесі слухання, формулювання власних думок коротко і стисло; здатність аналізувати та класифікувати педагогічні явища і процеси, робити висновки, самостійно ставити завдання. Аналіз змісту та завдань самостійної роботи студентів на прикладі вивчення педагогічних дисциплін, показав, що ефективність її зростає при дотриманні таких умов: введення до змісту роботи завдань, які моделюють майбутню професію та завдань підвищеної складності; своєчасний контроль з боку викладача; урізноманітнення форм та методів роботи.

Таблиця 1

Структурно-логічні компоненти самостійної роботи студентів

Невід'ємною складовою частиною в організації самостійної роботи, є контроль та оцінювання її результатів, що має на меті забезпечити зворотний зв'язок “студент - викладач” і зробити на основі цього певні науково-методичні висновки. Найбільш ефективними формами контролю виявилися: перевірка письмових завдань, усне опитування, співбесіда по конспекту, контрольна робота, колоквіум, розв'язання тестових завдань та педагогічних задач.

Як відомо, основна педагогічна компетентність майбутнього педагога, полягає у поєднанні теоретичної та практичної готовності майбутнього фахівця до здійснення педагогічної діяльності. Означена компетентність конкретизується низкою наступних професійних компетентностей, а саме: інформаційна, комунікативна, продуктивна, моральна, психологічна, предметна, соціальна, математична, здатність до саморозвитку і самоосвіти, а також особистісні якості вчителя. Цей взаємозв'язок можна показати наступним рисунком:

Рис. 1. Взаємозв'язок понять “самостійна робота студентів”, “професійні компетентності”, “самоосвіта”

самостійна робота професійна компетентність

Уважаємо, що означені вище професійні компетентності майбутнього учителя успішно формуватимуться при раціональній організації і здійсненні такої важливої складової частини навчального процесу у вищій школі, як самостійна робота студентів.

Дослідження з означеної проблеми дають підставу зробити висновок що ті уміння і навички, які набуває студент у виші самостійно в подальшому стають базовими у формуванні їхніх професійних компетентностей. Майбутній учитель повинен лише зуміти їх успішно використати у своїй професійній діяльності. Подальші наукові розвідки з досліджуваної проблеми вбачаємо у виробленні більш досконалих критеріїв щодо оцінювання самостійної роботи студентів; використання можливостей дистанційного навчання і сучасних комп'ютерних технологій в організації цього виду діяльності; вивчення чітких схем взаємозв'язку самостійної роботи студентів з формуванням їхніх професійних компетентностей.

Література

1. Базиль Л.О. Сутність літературознавчої компетентності вчителя - філолога в контексті парадигмальних змін у системі освіти. Science and Education a New Dimension. Pedagogy and Psychology, 2015. III (22), Issue 45. С. 6-13.

2. Бібік Н.М. Компетентністний підхід: рефлексивний аналіз застосування / під заг. ред. О.В. Овчарук. Київ, 2004. С. 45-50.

3. Гончаренко С. Український педагогічний-енци- клопедичний словник. Рівне: Видавництво “Волинські обереги”, 2011. 552 с.

4. Красільнікова О. Компетентністний підхід, як основа філософії освіти. Вісник КНТЕУ. 2018. № 1. С. 147-168.

5. Малихін О.В. Формування у майбутніх вчителів потреби в професійній самоосвіті: автореф. дис.... канд.. пед. наук:

13.00.04. Харківський державний педагогічний університет ім. Г. Сковороди. Харків. 2000.

6. Пометун І.О. Теорія та практика послідовної реалізації компетентністного підходу в досвіді зарубіжних країн / під. заг. ред. О.В. Овчарук. Київ: “К.І.С.”, 2004. С. 15-24.

7. Самостійна робота студентів: навчальний посібник / за заг. ред. І.Ф. Прокопенко. Харків: Колегіум, 2006. 224 с.

8. Теплицька А. Науково-теоретичний аспект професійної компетентності: українська наукова школа. Молодь і ринок. Щомісячний науково-педагогічний журнал. Дрогобич, 2018. № 10 (165). С. 41-46.

9. Шайдур І.А. Самостійна робота студентів педагогічних університетів на основі індивідуально-орієнтованого підходу: автореф. дис.... канд. пед. наук. Київ, 2003. 22 с.

References

1. Bazyl, L.O. (2015). Sutnist literaturoznavchoi kompe- tentnosti vchytelia - filoloha v konteksti paradyhmalnykh zmin u systemi osvity [The essence of literary competence of a philologist teacher in the context of paradigmatic changes in the education system]. Science and Education a New Dimension. Pedagogy and Psychology, III (22), Issue 45, pp. 6-13. [in Ukrainian].

2. Bibik, N.M. (2004). Kompetentnistnyi pidkhid: reflek- syvnyi analiz zastosuvannia [Competence approach: reflexive analysis of application]. (Ed.). O.V. Ovcharuk. Kyiv, pp. 45-50. [in Ukrainian].

3. Honcharenko, S. (2011). Ukrainskyi pedahohichnyi- entsyklopedychnyi slovnyk [Ukrainian pedagogical and encyclopedic dictionary]. Rivne, 552 p. [in Ukrainian].

4. Krasilnikova, O. (2018). Kompetentnistnyi pidkhid, yak osnova filosofii osvity [Competency approach as the basis of the philosophy of education]. Bulletin of KNTEU. No. 1. pp. 147-168. [in Ukrainian].

5. Malykhin, O.V. (2000). Formuvannia u maibutnikh vchyteliv potreby v profesiinii samoosviti [Formation of future teachers' need for professional self-education]. Extended abstract of candidate's thesis. Kharkiv State Pedagogical University named after H. Skovoroda. Kharkiv. [in Ukrainian].

6. Pometun, I.O. (2004). Teoriia ta praktyka poslidovnoi realizatsii kompetentnistnoho pidkhodu v dosvidi zarubizh- nykh krain [Theory and practice of consistent implementation of the competence approach in the experience of foreign countries]. (Ed.) O.V. Ovcharuk. Kyiv, pp. 15-24. [in Ukrainian].

7. Samostiina robota studentiv [Independent work of students: study guide]. (Ed.). I.F. Prokopenko. Kharkiv, 224 p. [in Ukrainian].

8. Teplytska, A. (2018). Naukovo-teoretychnyi aspekt profesiinoi kompetentnosti: ukrainska naukova shkola [Scientific and theoretical aspect of professional competence: Ukrainian scientific school]. Youth and market. Monthly scientific and pedagogical magazine. Drohobych, No. 10 (165). pp. 41-46. [in Ukrainian].

9. Shaidur, I.A. (2003). Samostiina robota studentiv peda- hohichnykh universytetiv na osnovi indyvidualno-oriientovanoho pidkhodu [Independent work of students of pedagogical universities based on an individually-oriented approach]. Extended abstract of candidate's thesis. Kyiv, 22 p. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru