Формування комунікативно-мовленнєвої компетентності майбутніх соціальних працівників засобами інтерактивних технологій

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (Івано-Франківськ, Україна)

У статті обґрунтовано доцільність використання інтерактивних технологій навчання в процесі формування комунікативно-мовленнєвої компетентності майбутніх соціальних працівників. Застосування інтерактивних технологій навчання у формуванні комунікативно-мовленнєвої компетентності майбутніх соціальних працівників полягає в тому, що освітній процес повинен відбуватися за умови активної, професійно спрямованої комунікативно-мовленнєвої взаємодії викладача та студентів, моделювання вправ та ситуацій з метою вирішення професійних завдань, набуття практичних навичок майбутньої професії, вдосконалення фахової термінології та професійно спрямованого мовлення.

Робота зі студентами носила цілеспрямований, системний характер, оскільки розуміємо, що від змісту, методів, технологій, форм та засобів навчання залежить досягнення мети формування комунікативно-мовленнєвої компетентності майбутніх соціальних працівників. У процесі занять використовувалися різні типи лекцій: проблемна лекція, лекція-провокація, бінарна лекція, лекція-конференція, лекція-діалог, міні-лекція, лекція-візуалізація; практичні заняття, семінари-практикуми; самостійна робота студентів, робота в підгрупах, розігрування змодельованих соціально-педагогічних ситуацій, написання проєктів, ігрові та рольові ігри, тренінгові заняття, кейс-метод, технології коучингу.

На семінарських заняттях робота скеровувалась на закріплення теоретичного матеріалу, збагачення, уточнення та активізацію словника студентів нормативно-професійною та комунікативно-мовленнєвою лексикою. З цією метою студенти укладали словники, в яких записували професійну комунікативно-мовленнєву термінологію. Семінарські заняття проходили у формі диспутів, нарад, перемов, професійно-спрямованих ділових та рольових ігор із використанням інтерактивних вправ. Під час обговорення студенти активно включалися в розмову, дискутували, наводили власні аргументи.

Позиція викладача полягала в тому, щоб скерувати відповіді студентів у правильне русло, спонукати до роздумів, міркувань за допомогою прямих і непрямих запитань пошукового характеру.

Ключові слова: комунікативно-мовленнєва компетентність, інтерактивні технології, формувальний етап.

Таблиця 1

Особливості традиційного та інтерактивного навчання

Із наведених у таблиці даних можна дійти висновку, що інтерактивне навчання сприяє більшій активізації студентів до навчання, формуванню позитивної мотивації, творчого розвитку, прояву ініціативи до навчання, формування комунікативно-мовленнєвих умінь та навичок, розвиток аналітичного мислення, вдосконалення практичних умінь у процесі навчання.

Технологія використання активних форм навчання включає поетапне, логічно побудоване навчання від більш простих до складних завдань з використання ігрових прийомів, професійно спрямованих ситуацій і вправ, написання проєктів. Суголосні з думкою П. Гальперіна, що поетапне формування розумових дій передбачає перетворення їх із зовнішніх, матеріальних, у внутрішні, ідеальні і становить основний зміст процесу засвоєння знань (Гальперін, 1963: 62).

До структури інтерактивного заняття входять такі компоненти: мотивація (аналіз проблеми, її обговорення, пошук альтернативних шляхів вирішення); оголошення теми завдання та очікуваних результатів (розуміння студентами змісту їхньої діяльності); виконання практичних завдань шляхом інтерактивної взаємодії; інтерактивні вправи та завдання, спрямовані на вирішення проблеми; підбиття підсумків, оцінювання результатів діяльності, рефлексія (Руденко, 2010: 358-359).

Розглянемо детальніше використання інтерактивних технологій навчання у процесі формування комунікативно-мовленнєвої компетентності майбутніх соціальних працівників на формувальному етапі дослідження.

Робота зі студентами носила цілеспрямований, системний характер, оскільки розуміємо, що від змісту, методів, технологій, форм та засобів навчання залежить досягнення мети формування комунікативно-мовленнєвої компетентності майбутніх соціальних працівників.

Під час роботи зі студентами використовувалися різні типи лекцій: проблемна лекція, лекціяпровокація, бінарна лекція, лекція-конференція, лекція-діалог, міні-лекція, лекція-візуалізація; практичні заняття, семінари-практикуми; самостійна робота студентів, робота у підгрупах, розігрування змодельованих соціально-педагогічних ситуацій, написання проєктів, ігрові та рольові ігри, тренінгові заняття, кейс-метод, технології коучингу.

Суголосні з позицією С. Броннікової (Броннікова, 2002), що вагомим складником процесу формування професійної комунікативно-мовленнєвої компетентності є соціально-педагогічна ситуація, яка є своєрідним «культурним текстом», що сприяє продуктивному діалогу, активній мовленнєвій діяльності, спрямованій на розв'язання завдань, які стоять перед студентом.

Під час формувального етапу експериментального дослідження в роботі зі студентами розглядали комунікативно-мовленнєві ситуації, які взяті з реальної практичної діяльності соціальних працівників. Обговорення та шляхи вирішення професійно спрямованих комунікативно-мовленнєвих ситуацій відбувалося за двома варіантами:

- І варіант під час лекції викладач повідомляв відомості, необхідні для виконання освітнього завдання та залучав студентів до спільного обговорення, висунення припущень і розв'язання проблемної ситуації;

- ІІ варіант у відповідності до поставленого викладачем завдання студенти здійснювали самостійний пошук його вирішення, працювали в парах, групах, шукали відношення, смислові характеристики через утворення нового зв'язку з уже відомими раніше поняттями, включення об'єкта вивчення у нові системи зв'язків, через які створювалися можливості для розкриття раніше невідомих відомостей про предмет чи явище.

Наприкінці кожного лекційного та практичного заняття, в ході читання елективного курсу «Технології комунікативно-мовленнєвої діяльності соціальних працівників», розробленого для студентів третього курсу спеціальності 231 «Соціальна робота», студентам пропонувалися підсумкові узагальнюючі завдання з використанням інтерактивних вправ міждисциплінарного характеру з елементами проблемного, розвивального, науково-дослідницького навчання.

Так, наприклад, під час опрацювання лекції «Комунікативно-мовленнєва діяльність майбутнього соціального працівника» студентам пропонувалося дати відповіді на запитання: чому комунікативну функцію мови вважають однією з провідних у роботі соціального працівника? Доведіть або спростуйте це твердження, використовуючи знання з таких навчальних дисциплін, як: «Українська мова за професійним спрямуванням», «Загальна психологія», «Соціальна психологія», «Вступ до спеціальності», «Основи міжособистісного спілкування», «Етика соціальної роботи»; до якого поняття «знання», «уміння», «навички» є синонімічними поняття «компетенція» чи «компетентність», обґрунтуйте свою думку.

На основі прийому аналогії, методом нарощування лексичного значення слова студенти ознайомлювалися зі змістом поняття «комунікативно-мовленнєва компетентність соціального працівника» та давали відповіді на запитання: Як зміниться значення слова «компетентність», якщо до нього додати слово «комунікативна», «мовленнєва», «професійна?», Яке значення набуде словосполучення «комунікативно-мовленнєва компетентність», якщо до нього додати слово «професійна»? Як досягти взаємного розуміння в процесі спілкування? Яку роль відіграє відкритість у спілкуванні?

Узагальнення інформації щодо визначення професійних комунікативно-мовленнєвих вимог до професії соціального працівника відбулося за допомогою інтерактивної вправи «Гронування» (визначення центрального поняття, запис пов'язаних із ним понять, встановлення зв'язків між ними).

Лекція-конференція на тему: «Супровід комунікативно-мовленнєвої діяльності соціального працівника» проводилася за схемою наукових конференцій і складалася із заздалегідь оголошеної теми (проблеми) і доповідей студентів з кожного питання, що висвітлює проблему. Функція викладача (модератора) полягала в спрямуванні студентів до підготовки доповідей, узагальнення матеріалу, в допомозі студентам-доповідачам (якщо їм не вдавалося самостійно) у формулюванні відповідей на запитання аудиторії (або якщо відповідь студента не зовсім правильна, чітка і повна). Важливим результатом такого виду лекцій, з одного боку є те, що вони сприяли успішній самопідготовці, студенти вчилися аргументувати, доводити, відстоювати свою позицію під час доповіді, формулювати питання і відповіді, а з іншого формування вміння виступати перед аудиторією, готувати публічні виступи, промови, досягати взаєморозуміння, володіти технікою та логікою мовлення, відповідними мовленнєвими структурами і лексичними одиницями, що впливають на емоційно-експресивний стан мовлення та культуру мовлення.

На семінарських заняттях робота скеровувалась на закріплення теоретичного матеріалу, збагачення, уточнення та активізацію словника студентів нормативно-професійною та комунікативно-мовленнєвою лексикою. З цією метою студенти укладали словники, в яких записували професійну комунікативно-мовленнєву термінологію. Семінарські заняття проходили у формі диспутів, нарад, перемов, професійно-спрямованих ділових та рольових ігор із використанням інтерактивних вправ «Ажурна пилка», «Мозковий штурм», «Дерево рішень», «Метод Прес», «Мікрофон», «Незакінчені речення».

Розглянемо деякі з них.

Вправа: «Я професіонал».

Мета: з'ясувати вміння студентів розмежовувати поняття «компетенція», «компетентність».

Матеріал: незакінчені речення.

Процедура виконання. Студентам пропонується закінчити речення: «Компетентний соціальний працівник повинен володіти...», «професійна компетентність включає.», «Рівень поінформованості фахівця у своїй професійній діяльності це.».

Вправа: Ділова гра: «Що до чого?»

Мета: вчити майбутніх соціальних працівників розуміти сутність різних професійних компетенцій та компетентностей соціального працівника.

Матеріал: довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 80. Соціальні послуги.

Процедура виконання. Студентам пропонується завдання: уявіть собі, що ви працюєте соціальним працівником. У соціальну службу прийшов практикант, і Вам доручили завдання розповісти йому про коло своїх посадових обов'язків. Що ви йому розкажете? Запишіть відповіді, здійсніть самоперевірку та зіставте їх із посадовими обов'язками, які зазначені у довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників, що працюють у сфері соціальних послуг.

Вправа: «Метод Прес».

Мета: вчити студентів усвідомлювати необхідність розвитку комунікативних умінь у процесі навчання, сприяти підвищенню мотивації до набуття нових знань, професійному самовдосконаленню, формувати навички групової роботи.

Матеріал: мультимедіа, слайд з алгоритмом дій.

Процедура виконання. На слайді студентам висвітлюється алгоритм дій, якого слід дотримуватися під час використання методу Прес.

1. Позиція: «Я вважаю, що.» (висловлення думки).

2. Обґрунтування: «.тому що.» (пояснення причини думки з доказами).

3. Приклад: «.наприклад:..» (наведення аргументів на її підтримку).

4. Висновки: «Я вважаю.» (узагальнення).

Студенти працюють у групах по четверо осіб. Дотримуючись зазначеного алгоритму дій, кожна група повинна обґрунтувати компоненти комунікативної компетентності соціального працівника та зачитати їх. У ході обговорення визначаються найбільш доцільні та виносяться на екран. Виграє та група, яка назвала та довела доцільність означених компонентів комунікативно-мовленнєвої компетентності в професійній діяльності соціального працівника.

Позиція викладача полягала в тому, щоб скерувати відповіді студентів у правильне русло, спонукати до роздумів, міркувань за допомогою прямих і непрямих запитань пошукового характеру, як-от: для чого соціальному працівнику мати високий рівень комунікативно-мовленнєвої культури, адже можна просто дати клієнтові рекламні матеріали, вказати інформаційний ресурс, звідки можна почерпнути інформацію; заповнити анкету та з'ясувати особливості роботи, а не встановлювати суб'єкт-суб'єктні відносини, що у свою чергу зекономить час, тощо.

Під час обговорення студенти активно включалися в розмову, дискутували, наводили власні аргументи.

Використання методу SWOT-аналізу, який отримав свою назву від чотирьох слів, що з англійської означають: strenghts сила, weakness слабкість, opportunities можливості, threats загрози, сприяло формуванню вміння студентами визначати свої сильні та слабкі сторони, шукати шляхи для досягнення успіху.

Застосовуючи SWOT-аналіз, використовували схему:

Користуючись схемою, студенти визначали наявний рівень сформованості комунікативно-мовленнєвих умінь, визначали сильні та слабкі сторони, описували можливості та перешкоди на шляху досягнення мети, шляхи подолання невдач на шляху до професійної компетентності. Використання цього методу дозволило студентам майбутнім соціальним працівникам самостійно здійснити аналіз сформованості комунікативно-мовленнєвих умінь під час вирішення професійно-спрямованих завдань, виявити рівень кваліфікації, здібностей, нахилів, можливостей та визначити шляхи подальшого професійного самовдосконалення.

З метою з'ясування думки студентів щодо доцільності використання інтерактивних технологій навчання було проведено опитування студентів 2-х 4-х курсів спеціальності 231 «Соціальна робота» ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника». Так, відповідаючи на перше запитання анкети: «Які форми проведення аудиторних занять Вам більше імпонують: традиційні чи інтерактивні? Обґрунтуйте думку» більшість (67,6 %) студентів відповіли «інтерактивні», зауваживши, що «це цікаво», «ніколи не знаєш, що буде на занятті», «можна вільно висловлюватися», «цікаво працювати в групі», «подобається вирішувати завдання, які спрямовані на практичне оволодіння професією». Наступне запитання анкети мало на меті з'ясувати, що було найбільш цікавим та найбільш складним на занятті. Відповіді студентів розподілилися таким чином: 37,3% студентів найбільш цікавим зазначили «застосування ігрових технологій навчання, спрямованих на засвоєння структурних елементів проведення ділової бесіди»; 24,7% «вирішення професійно-спрямованих комунікативно-мовленнєвих ситуацій»; 18,3% вказали на те, що потрібно постійно готуватися до практичних занять, щоб не підводити інших, що є свідченням усвідомленої мотивації студентів до процесу навчання; 14,6% «позитивна атмосфера на занятті», «велика продуктивність праці»; 12,4% «можливість використовувати підручники, посібники, Інтернет для пошуку інформації»; 6,2% «детальний аналіз відповідей студентів, спільний пошук ідей». Найбільш складними завданнями для студентів виявились завдання, спрямовані на вміння працювати зі структурнологічними схемами (37,2%); самостійно добирати вправи (23,4%); розробляти проєкти (16%), оформляти бланки документів (7,6%).

Таким чином, проведене опитування засвідчило ефективність використання інтерактивних технологій у процесі навчання студентів. У ході опрацювання анкет не виявлено жодної негативної відповіді студентів, які б зазначили, що їм не подобається використання інтерактивних технологій на занятті.

Висновки. Формування комунікативно-мовленнєвої компетентності майбутніх соціальних працівників залежить від вдало підібраних форм, методів та технологій роботи. Працюючи зі студентами, викладач має добирати найбільш ефективні форми інтерактивного навчання, ігрові вправи, завдання, проблемні ситуації, які відповідають рівню наявних знань та інтелектуальних можливостей студентів. Завдання мають бути цікавими, відображати реальні професійні ситуації, пов'язані з майбутньої професійною діяльністю та темою, що вивчається. Виконання таких завдань сприятиме їх практичному застосуванню під час майбутньої професійної діяльності соціального працівника. Перспективи подальших досліджень убачаємо в розробленні методичних рекомендацій для викладачів щодо впровадження інтерактивних технологій навчання в освітній процес закладів вищої освіти.