Удосконалення навичок практичної медіаграмотності освітян в умовах воєнного стану

Терепищий С.О.,

докт. філос. наук, професор, професор кафедри соціальної філософії, філософії освіти та освітньої політики історико-філософського факультету

Анотація

У статті здійснено філософський аналіз удосконалення навичок практичної медіаграмотності освітян в умовах воєнного стану на прикладі проектів, здійснених в НПУ імені М.П. Драгоманова.

Ключові слова: медіаграмотність, медіаосвіта, соціальна відповідальність, інформаційна війна, безпека.

Abstract

The article presents a philosophical analysis of improving the skills of practical media literacy of educators in martial law on the example of projects implemented at the National Pedagogical Dragomanov University.

Keywords: media literacy, media education, social responsibility, information war, security.

Основна частина

Сьогодні в умовах повномасштабної війни українське суспільство гостро потребує навичок медійної та інформаційної грамотності, що є важливою проблемою національної безпеки та оборони. Як зазначено у Доктрині інформаційної безпеки України (2017), одним із пріоритетів державної політики в інформаційній сфері є «підвищення медіаграмотності суспільства, сприяння підготовці професійних кадрів для медіа-сфери з високим рівнем компетентності». Однак вирішення цього завдання ускладнюється через відсутність належної кількості фахівців у сфері медіаграмотності, програм їх підготовки та підвищення кваліфікації. Заклади вищої освіти практично не використовують можливості для формування свідомого громадянина, який вміє відрізняти потрібну інформацію від маніпуляцій, факти від фейків тощо. В ситуації гібридного конфлікту навик відокремлення пропаганди від достовірної інформації, зокрема фактчекінгу, є особливо критичними серед дорослих та людей старшого віку. Разом з цим актуальне дослідницьке питання складає проблема, чи використовує викладач навички медіаграмотності у своїй практиці. Адже, з одного боку він має забезпечувати соціальну роль предметника (математика, географа, історика тощо), залишаючись в межах прагматичної трансляції академічних знань, а з іншого - має активно реалізовувати практики соціальної відповідальності в освітньому процесі та поза ним. У зв'язку з гострою актуальністю зазаченої проблеми у Національному педагогічному університеті здійснюється проєкт «Медіаграмотність та соціальна відповідальність освітян в умовах інформаційної війни» (керівник - С.О. Терепищий).

Розв'язання завдань проєкту враховує наявні досягнення вітчизняних та закордонних дослідників. У міжнародному та українському дискурсах наявні ґрунтовні розробки потенціалу медіаграмотності для критичного сприйняття складних процесів становлення глобального інформаційного суспільства. У тому числі, в суспільствах, у яких відбуваються різні форми військових конфліктів та інформаційних війн. Зокрема, E. Thomanта T. Jolls, (2004) досліджено питання медіаграмотності як національного пріоритету в динамічному світі.N.M. Lee (2018), L.E. Mason та ін. (2018), а також S.M. Jones-Jang та ін. (20І9). досліджено можливості медіаосвіти протидіяти фейковим новинам. Окрім загального міжнародного контексту, існують напрацювання вітчизняних авторів, зосереджені на можливостях медіаграмотності у поточній українській ситуації (роботи С.Т. Бойко (2015), І. О. Солдатенко та А.В. Зінюк (2016) тощо). До проблеми розвитку громадянської відповідальності, активного громадянства, розвитку демократії через медіаграмотність звертаються R. Hobbs та ін. (2009), J. Kahneта ін. (2012), R. Garcia-Ruiz та ін. (2014) тощо). Окреме значення мають роботи, які викривають особливості інформаційної війни в Україні та обґрунтовують потребу в розвитку медіаграмотності та критичного мислення усіх без виключення верств населення та вікових груп (E. Murrockта ін. (2018), V. Saran (2016), J. Szostek(2018), А.С. Кавєріна (2015) тощо). Окремий корпус досліджень становлять спроби обґрунтувати ефективні освітні стратегії розвитку медіаграмотності різних вікових груп у педагогічному дискурсі (P. Rasiта ін. (2019), K. Schreusта ін. (2017) тощо). Моделюванню проблеми академічної соціальної відповідальності присвячено роботи A. Stachowicz-Stanuschта ін. (2018), дослідженню еволюції рівня відповідальності університетів - роботи V. Meseguer-Sanchez та ін. (2020), виявленню кореляцій розвитку громадянського суспільства із соціальною відповідальністю університетів - праці R. Vasilescuта ін. (2010), пошуку механізмів підтримки соціальної відповідальності викладачів - публікації S. Bouguilaта ін. (2012), обґрунтуванню етичних засад соціальної відповідальності викладачів та університетів - статті C. Shu-Hsiang та ін. (2015).

Також слід відзначити внесок українських авторів О. Гомілко, Д. Свириденко, С. Терепищого, де у статті «Гібридність вищої освіти в Україні: глобальна логіка чи локальна ідіосинкразія?» (2016) автори пропонують теоретико-методологічний апарат для аналізу викликів системі вищої освіти в умовах гібридної війни.

Проект спрямований на розробку теоретичних, методичних та практичних засад формування медіаграмотності у різних цільових групах, які традиційно не охоплюються системою медіаосвіти (зокрема, дорослих та осіб старшого віку). Однією із ключових цілей проєкту є сприяння імплементації положень Паризької декларації ЮНЕСКО з медіа та інформаційної грамотності у цифрову добу (2014):

1) приватність - малозатребувана якість у нашому суспільстві, де радянська доба залишила у спадок пріоритет колективного над особистісним. Завдання - формування цінності приватного простору, приватності та особистого життя;

2) безпека - в умовах воєнного конфлікту особливо важливе поняття, як індивідуальна, так і колективна. Завдання - з>ясувати, що означає безпека у сфері освіти у контексті проблеми медіа атак тощо;

3) етика - широкий спектр проблем пов>язаних із моральними цінностями в освіті та науці: плагіатом, кодексом доброчесності тощо. Завдання - актуалізація соціальної відповідальності освітян не лише за зміст предмету, а й за практичне застосування знань в умовах гібридної війни.

Отже, з одного боку, проблеми забезпечення медіаграмотності різних вікових груп, дослідження ролі медіаграмотності у контексті інформаційних впливів, усвідомлення ролі педагогів у розвиткові механізмів протидії дезінформації та пошук механізмів розвитку академічної соціальної відповідальності не є новими для сучасних соціогуманітарних студій. З іншого боку, відсутні цілісні дослідження, які б поєднували ці окремі дослідницькі сюжети з урахуванням поточної української соціокультурної ситуації.

Джерела

медіа грамотність освітянин

1. Gomilko Olga, Svyrydenko Denys, TerepyshchyiSerhii, 2016, Hybridity in the Higher Education of Ukraine: Global Logic or Local Idiosyncrasy? Philosophy and Cosmology, Vol. 17, p. 177-199.

2. Grizzle Alton, et al. Media and information literacy: policy and strategy guidelines. Unesco, 2014.

3. Haigh Maria, Thomas Haigh and TetianaMatychak, 2019, Information Literacy vs. Fake News: The Case of Ukraine, Open Information Science, Vol. 3 (1), p. 154-165, https://doi.org/10.1515/opis-2019 - 0011

4. Hobbs Renee, Jensen Amy, 2009, The Past, Present, and Future of Media Literacy Education. Journal of Media Literacy Education, 1 (1), https:// digitalcommons.uri.edu/jmle/vol1/iss1/1

5. Murrock Erin, Amulya Joy, DruckmanMehri and LiubyvaTetiana, 2018, Winning the War on State - Sponsored Propaganda: Results from an Impact Study of a Ukrainian News Media and Information Literacy Program. Journal of Media Literacy Education, Vol. 10 (2), p. 53-85.

6. Oleksiyenko Anatoly, TerepyshchyiSerhii, Gomilko Olga and Denys Svyrydenko, 2020, `What Do You Mean, You Are a Refugee in Your Own Country?': Displaced Scholars and Identities in Embattled Ukraine, European Journal of Higher Education, pp. 1-18, https://doi.org/10.1080/2156823 5.2020.1777446

7. Paris Declaration on Media and Information Literacy, 2014, ttps://en.unesco.org/news/paris - declaration-media-and-information-literacy-adopted

8. RasiPaivi, Hanna Vuojarvi, HeliRuokamo, 2019, Media literacy education for all ages. Journal of Media Literacy Education, Vol. 11 (2), pp. 1-19, https://doi.org/10.23860/JMLE-2019-11-2-1

9. SaranVladislav, 2016, Media Manipulation and Psychological War in Ukraine and the Republic of Moldova. CES Working Papers, Vol. 8 (4), рр. 738752.

10. Shu-Hsiang Chen, NasongkhlaJaitip, Donaldson Ana, 2015, From vision to action-a strategic planning process model for open educational resources. Procedia-Social and Behavioral Sciences, Vol. 174, p. 3707-3714.

11. Szostek Joanna, 2018, Nothing is true? The credibility of news and conflicting narratives during «Information War» in Ukraine, The international journal of press/politics, Vol. 23 (1), pр.116-135, https://doi.org/10.1177/1940161217743258

12. TerepyshchyiSerhii, 2017, Educational Landscape as a Concept of Philosophy of Education, StudiaWarminskie, Vol. 54, pp. 373-383, https://doi. org/10.31648/sw.78

13. TerepyshchyiSerhii, Svyrydenko Denys, ZakharenkoKostiantyn, BezginKostiantyn and KulgaAleksandr, 2019, Evaluation of Donbas universities' economic potential: problems of personnel training and unemployment. NaukovyiVisnykNatsionalnohoHirnychohoUniversytetu, 2019, Issue 5, pp. 149-154. https://doi.org/10.29202/nvngu/2019-5/25

14. TerepyshchyiSerhii, Khomenko Glib, 2019, Conceptual Model of Reintegration of Ukrainian Displaced Universities: Peacebuilding in Higher Education, StudiaWarminskie, Vol. 56, p. 161-177, https://doi.org/10.31648/sw.4571

15. Thoman Elizabeth, Tessa Jolls, 2004, Media literacy-A national priority for a changing world. American Behavioral Scientist, Vol. 48 (1), p. 18-29, https://doi.org/10.1177/0002764204267246

16. VasilescuRuxandra, Barna Cristina, Epure Manuela, Baicu Claudia, 2010, Developing university social responsibility: A model for the challenges of the new civil society. Procedia Social and Behavioral Sciences, Vol. 2, p. 4177-4182, https://doi. org/10.1016/j.sbspro.2010.03.660

Размещено на Allbest.ru