Специфіка підготовки вчителів іноземних мов в університетах Австрії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Специфіка підготовки вчителів іноземних мов в університетах Австрії

Лілія Циганенко доктор історичних наук, професор Ізмаїльський державний гуманітарний університет, Україна

Оксана Костенко

кандидат історичних наук, доцент Університет Григорія Сковороди в Переяславі, Україна

Сабіна Коцур

кандидат педагогічних наук ВипускницяЗальцбургського

університету, факультету культурних та соціальних наук, кафедри англійських й американських досліджень, Австрія



АНОТАЦІЯ

Дослідження присвячено актуальній проблемі підготовки вчителів іноземних мов в університетах Австрії. Ця компаративна праця пов 'язана з переосмисленням позитивного зарубіжного досвіду та пошуком механізмів його адаптації до українських реалій. Мета статті передбачає визначення змістових і методично-технологічних особливостей професійної підготовки майбутніх учителів іноземних мов в університетах України і Австрії, обґрунтування шляхів упровадження прогресивних ідей австрійського досвіду до вітчизняної системи вищої педагогічної освіти. В роботі висвітлено основні напрями сучасної освітньої політики Австрії. Охарактеризовано форми організації навчання вчителів іноземних мов в університетах Австрії (лекції, просемінари, семінари, практичні заняття, екскурсії, консерваторії, стажування, міждисциплінарні проекти, практика тощо). Доведено орієнтацію підготовки в австрійських університетах на індивідуалізацію освітньої діяльності студентів. З'ясовано, що в процесі підготовки вчителів іноземних мов в університетах Австрії основними засобами реалізації індивідуалізації стають тексти для аудіювання, комплекси для писемного мовлення та виконання комунікативних ситуаційних завдань. Серед активних методів навчання перевага надається моделюванню, рольовим і дидактичним іграм, мікровикладанню. Серед сучасних технологій навчання особливого значення набувають змішане навчання, проблемне навчання (Problem-based Learning) і проектне навчання (Project-based Learning). Здійснено порівняльний аналіз університетської підготовки вчителів іноземних мов в Австрії та Україні, визначено її спільні та відмінні риси. вчитель іноземна мова австрія

Ключові слова: професійна підготовка майбутніх учителів іноземних мов, проблемне навчання, проектне навчання, змішане навчання, моделювання.



The specifics of foreign language teacher training in Austrian universities

Lilia Tsyganenko

Doctor of History (Dr. habil), Professor

Izmail State University of Humanities, Ukraine

Oksana Kostenko PhD of Historical Science,

Associate Professor

Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav,

Ukraine

Sabina Kotsur

PhD of Pedagogical Sciences

A graduate of the University of Salzburg,

Faculty of Cultural and Social Sciences,

Department of English and A

ABSTRACT

This study focuses on comparative research of the teacher training programs in Austria. Considering the successful educational reforms in Austria, the comparative analysis has been conducted to find the methods of the implementation of the successful foreign reforms into the Ukrainian system of education. This research aims to define the content and methodological peculiarities of the professional training programs of teachers of the foreign languages in Ukrainian and Austrian universities and to find the ways of the implementation of the progressive Austrian reforms into the pedagogical educational system of Ukraine. The paper highlights the main directions of modern educational policy in Austria. All the courses at Austrian universities vary by the type, structure and requirements of the course: for example, there are lectures, proseminars, seminars, practical courses, excursions, internship, transsubject projects, etc. The main focus of the teacher training programs in Austria is on the individual approach. The essential means of the individual approach at the Austrian universities are the audio texts, written and oral performance and the ability to solve communicative- situational tasks. Among the modern methods of education, only a few of them are in priority such as creating, role-playing, educational games and teaching. Among modern technologies, mixed learning, problem-based learning, and project-based learning are of high demand. The comparative analysis of university training of foreign language teachers in Austria and Ukraine is carried out, its common and distinctive features are defined.

Key words: professional training of future teachers of foreign languages, problem-based learning, project-based learning, mixed education, curriculum, simulation.



Постановка проблеми та актуальність теми дослідження

Інтеграція України до загальноєвропейського простору актуалізує необхідність забезпечення ефективної іншомовної компетентності для комунікації з представниками різних культур. Це зумовлює нагальні зміни в концептуальних підходах, змісті та методиці підготовки фахівців, в тому числі й магістрів іноземних мов. Науковий підхід у аналізі досвіду розвитку педагогічної освіти в Європі дозволяє провести реальні реформи вітчизняної освітньої галузі та забезпечити якість підготовки фахівця в руслі прогресивних світових тенденцій. Загальноєвропейський курс на підвищення якості освіти спонукає низку країн, у тому числі й Україну, реформувати систему освіти. Перед освітянською галуззю нашої держави стоять завдання кардинальної модернізації системи освіти, постійного підвищення рівня її якості, оновлення змісту та форм організації; забезпечення взаємодії з міжнародною педагогічною громадою з питань обміну досвідом; запровадження перспективних педагогічних інновацій, орієнтованих на розвиток освітніх систем; адаптації студентів до життя з урахуванням процесів глобалізації й інтернаціоналізації суспільства. Процес інтеграції української системи освіти в європейський і світовий освітній простір пов'язаний з переосмисленням вітчизняного досвіду, пошуком механізмів адаптації позитивного зарубіжного досвіду до українських реалій, удосконаленням існуючих моделей та методів підготовки майбутніх спеціалістів.

Цілком зрозуміло, що у кожній європейській країні історично склалася неповторна, особлива, іноді специфічна система підготовки кадрів. Значні здобутки у реформуванні вищої освіти належать Австрії, яка входить до групи найрозвиненіших країн Європи, посідає 5 місце з 28 європейських країн за розвитком освіти, науки і техніки. Виводячи вищу освіту на шлях євроінтеграції, Австрія визнає педагогічну галузь одним із пріоритетів державної політики, дбає про конкурентоспроможність випускників, їх професійну мобільність, зберігаючи при цьому унікальну національну й регіональну складову.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Результати аналізу наукових джерел та літератури засвідчують, що різні аспекти розвитку освіти Австрії досліджували вітчизняні та австрійські науковці. Проблематика досліджень науковців знаходиться в площині: професійна підготовка вчителів іноземних мов магістерського рівня в університетських коледжах педагогічної освіти Австрії (Биндас, 2014); підготовка вчителів німецької мови у вищих педагогічних навчальних закладах Австрії (Дзевицька, 2015); педагогічна освіта Австрії ХІХ - початку ХХ ст. (М'ясниковський, 2009); модернізація навчання іноземних мов у старшій школі країн Центральної Європи в умовах мультилінгвізму (Талалай, 2017), система забезпечення якості університетської освіти в Австрії (Шийка, 2016) тощо. Проблеми професійної підготовки вчителів в австрійських університетах стали предметом уваги вчених Н. Постригач, Н. Бендерець, Л. Карташова, Л. Купчик, В. Мішак, Л. Олексієнко, Н. Погребняк, Л. Пуховська та ін. Серед австрійських науковців, в полі зору яких перебувають питання професійної підготовки вчителів іноземних мов, виділяються праці дослідників Е. Польцлайтнер (Polzleitner, 2012), Е. Гірлінгер (Gierlinger, 2016), Б. Хінгер (Hinger, 2018), Б. Мельмауер-Лархер (Mehlmauer-Larcher, 2009; 2011),

К. Дальтон-Паффер (Dalton-Puffer, 2017), Ю. Хютнер (Huttner, 2018) тощо. Особливої актуальності означена проблематика набула останнім часом, у трансформаційний період розвитку нашої держави.

Мета статті полягає в необхідності аналізу досвіду роботи закладів освіти Австрії педагогічного спрямування та обґрунтування шляхів упровадження прогресивних ідей австрійського досвіду у вітчизняну систему вищої педагогічної освіти. Вивчення сучасної системи вищої освіти Австрії в аспекті підготовки майбутніх учителів іноземних мов є актуальним і перспективним з огляду на економічний, культурний та історичний досвід цієї країни.

Виклад основного матеріалу дослідження

Кардинальне реформування системи освіти в Україні, зумовлене соціально-економічними перетвореннями в економіці, науці, культурі та інтеграцією у світовий і європейський культурно-освітній простір, значною мірою активізує проблему підготовки кваліфікованого та конкурентоспроможного фахівця, який не лише має певний рівень знань, умінь і навичок, а й може практично застосувати їх для успішного досягнення поставленої мети. За таких умов, у контексті підвищення якості вітчизняної освіти, дослідження прогресивних освітніх ідей інших країн з метою запровадження їх у власну практику розбудови української системи вищої професійної освіти, є актуальним науковим завданням. Нашу увагу привернули освітні послуги високорозвиненої країни Австрії, яка відома своїми освітніми здобутками та займає провідне місце в Європі за рівнем життя населення, соціально-економічного, культурного, політичного та освітнього розвитку (Коцур, 2019 : 68).

Згідно з положеннями Конституції Австрії, австрійська освіта регулюється спеціальними законами, серед яких - «Закон про організацію шкіл» (Schulorganisationsgesetz) (1962 р.) та «Закон про організацію університетів» (Universitats- Organisationsgesetz - UOG, 1975 р.), який було оновлено в 1993 р. та замінено (згідно з конституційними положеннями) на «Федеральний Закон про організацію університетів та університетську освіту» (Університетський закон) (Bundesgesetz uber die Organisation der Universitdten und ihre Studien, Universitatsgesetz, 2002 р.). Із прийняттям цього закону університетська система освіти Австрії піднялася на новий щабель розвитку та набула сучасного вигляду.

Аналіз наукової літератури засвідчив, що освітня політика в Австрії визначається на федеральному рівні, відповідальність за ухвалення й дотримання законів щодо освіти розподілена між федерацією (Bund) і федеральними землями (Land). Федеральний рівень повністю відповідає за систему освіти, у тому числі й за організацію навчального процесу, навчання в державних і приватних школах, заробітну плату та пенсійні права працівників сфери освіти. Land відповідає в основному за організацію обов'язкового навчання в державному секторі, а також за ясла і дитячі садки. Школи мають певну автономію в управлінні бюджетом і можуть певною мірою адаптувати навчальні програми до місцевих потреб (Сисоєва, Кристопчук, 2010 : 112). Професійні вищі навчальні заклади в Австрії можуть бути як державними, так і приватними.

Освітня політика в Австрії визначається на федеральному рівні, а виконання її покладено на дев'ять провінцій: Бургенланд (Burgenland), Каринтія (Karnten), Нижня Австрія (Niederosterreich), Верхня Австрія (Oberosterreich), Зальцбург (Salzburg), Штирія (Steiermark), Тіроль (Tirol), Форарльберг (Vorarlberg), Відень (Stadt Wien). Питання управління середніми навчальними закладами покладено на провінційні комітети освіти, вищим органом яких є Федеральне Міністерство освіти та культури (Das Bundesministerium fur Bildung). Для вищих навчальних закладів Австрії всіх типів власності (державних, приватних) керівним органом є Федеральне Міністерство науки, досліджень та економіки (das Bundesministerium fur Wissenschaft, Forschung und Wirtschaft).

Система освіти Австрії має чотириступеневу структуру:

• початкова (Primarstufe),

• двоступенева середня (Sekundarstufe I und Sekundarstufe II),

• післядипломна та вища (Postsekundare-und Tertiarstufe) освіта.

Стисло охарактеризуємо цю структуру. І ступінь (Primarstufe) системи освіти Австрії складає початкова освіта. До початкової школи зараховуються діти з 6-річного віку. Навчальний рік складається з 180 днів (5 днів на тиждень) і триває залежно від федеральних законів. Тижневий обсяг занять у початковій школі коливається в межах 20 уроків по 50 хвилин. Обов'язковими предметами в початковій школі є: німецька мова, читання, письмо, математика, музика, релігія, мистецтво, праця/технічна робота, фізичне виховання, сучасна іноземна мова, безпека дорожнього руху (без оцінок). Усі предмети, окрім релігії та уроків праці, викладає один учитель. У школах І ступеню обов'язково викладається сучасна іноземна мова починаючи з І класу. По закінченню початкової школи учні складають письмові іспити (тести школи) з німецької мови та математики (Дзевицька, 2013 : 72 ).

Двоступенева середня освіта в Австрії включає 2 ступені (Sekundarstufe I та Sekundarstufe II). До першого (Sekundarstufe I) належать навчальні заклади: неповні середні школи (Hauptschule), нові середні школи (Neue Mittelschule), загальноосвітні повні середні школи (Allgemein bildende hohere Schule), приватні школи переважно релігійного спрямування (інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами) (Sonderschule - вільні школи). До цих навчальних закладів зараховують учнів на підставі попередніх оцінок (в початковій школі) або за результатами вступних іспитів. Навчання також триває 5 днів на тиждень (навчальний рік - 180 днів). Тижневий обсяг занять складає від 20-30 уроків (по 50 хвилин). Класи мають свою специфіку (орієнтацію): поділяються залежно від віку, бажання та здібностей учнів на класи з вивчення німецької мови, математики або сучасних іноземних мов (Дзевицька, 2013 : 78 ). Робочі групи Федерального Міністерства освіти та культури розробляють рамкову програму навчання, яку покладено в основу підготовки в кожній школі.

До другого ступеня (Sekundarstufe II) належать: школи інтеграційної професійної освіти (Integrative Berufsausbildung), професійно-технічні училища (Berufsschule u.Lehre (Duale Ausbildung), технікуми (Berufsbildende mittlere Schulen - BMS; Berufsbildende hohere Schule - BHS), гімназії вищого ступеня (Algemein bildende hohere Schule - AHS - Gymnasium). Перехід до другого ступеня двоступеневої середньої освіти (Sekundarstufe II) передбачає завершення восьмого класу, а також залежить від попередніх оцінок. У дев'ятому класі учні обирають один з декількох профілів у рамках загальної освіти й технічного навчання у старших класах середньої школи. Кандидати, які не відповідають критеріям за оцінками, обов'язково повинні скласти попередні письмові іспити (тести). Виняток становлять лише професійні школи, які приймають студентів після закінчення VIII класу без атестата про закінчення середньої школи І рівня. Мова йде про те, як краще підготувати студентів до професійної освіти (у рамках дуальної системи) або про підготовку до школи вищого рівня.

Навчання триває 5 днів на тиждень. Тижневий обсяг занять у технічних і професійно-технічних училищах складає 35 уроків. Кожен урок триває 50 хвилин. поділяються залежно від віку та здібностей учнів на вивчення німецької мови, математики чи сучасних іноземних мов. Політехнічні школи також ділять учнів відповідно до інтересів (або за профілем / галуззю освіти) (Коцур, 2017 : 73).

Навчання у професійній школі та гімназії вищого ступеня триває від чотирьох (AHS) до п'яти (BHS) років і завершується іспитом, що складається з письмових / усних і практичних частин та надає можливість отримання атестата зрілості (Reifeprufung або Matura) для вступу до закладів вищої освіти (Universitat, Fachschule, Hochschule) або для виконання певних професійних завдань і можливості здобути кваліфікацію на вищому рівні.

Система вищої освіти Австрії поділяється на сектори: коледжі (Kolleg), фахові школи (Fachhochschule), вищі педагогічні школи (Padagogische Hochschule) та університети (Universitat). Сучасна система вищої освіти Австрії є бінарною, дуальною - з традиційним університетським сектором, в основі якого університетська концепція В. Гумбольдта, і окремим неуніверситетським сектором вищої освіти. У бінарних системах країн Європи спостерігається чітке розмежування між університетами, що пропонують програми теоретичного і дослідницького характеру, і неуніверситетськими вищими закладами освіти, які застосовують професійно-орієнтовані програми високого рівня.

Вищу освіту в Австрії можна здобути в університетах: університетський центр безперервної (післядипломної) освіти - Університет Кремс Дунай (Donau-Universitat Krems); педагогічні навчальні заклади, теологічні навчальні заклади (Theologische Hochschulen), у вищих школах управління (Institut fur Management), університетах мистецтв (Universitat fur angewandte Kunst), медичних університетах (Medizinische Universitat), приватних університетах, які діють згідно із законом про приватні університети (Privatuniversitatengesetz, PUG) (після акредитації згідно із законом про акредитацію університетів (Universitats-Akkreditierungsgesetz, UniAkkG) тощо.

Вступ до вищого закладу освіти здійснюється за результатами складання іспиту за наявності атестата зрілості (Reifeprufung) абоатестата професійної зрілості

(Berufsreifeprufung) та на підставі сертифіката, що підтверджує складання екзамену на право навчання в закладах вищої освіти (Allgemeiner Hochschulzugang). Окрім цього вступник має надати підтвердження своєї професійної придатності (Altrichter, 1981). Основним документом при вступі до австрійських вишів є атестат зрілості, який в Австрії називається «Matura». В Україні немає аналогів такого документу. Слід зауважити, що навчання в державних університетах Австрії є безкоштовним і фінансується з федерального бюджету (винятком є університет у місті Кремсі, що фінансується державою частково). Державні університети підпорядковуються Федеральному Міністерству науки та транспорту, а їх викладачі та співробітники є державними службовцями (Коцур, 2017 : 145).

Коледжі Австрії (Akademien des nicht-universitaeren Bereich) є різновидом вищих закладів освіти, які надають теоретичну і практичну підготовку випускникам гімназій, котрі бажають продовжити своє навчання у педагогічних університетах. Навчання в коледжах здійснюється за денною та вечірньою формами протягом шести семестрів. Воно надає можливість здобути диплом педагога, соціального працівника та інженера.

Вищі спеціальні школи (Fachhochschule) готують фахівців у галузі інформатики та сфери організації виробництва. Навчальний процес у вищих спеціальних школах є скороченим та орієнтованим на 8-семестрові програми професійного навчання. Тут де майбутні фахівці отримують переважно практичні знання, наближені до виробництва, що дає їм змогу швидко працевлаштуватися. Fachhochschulen - це наймолодший сектор австрійської вищої школи, що сформувався на початку 90-х.рр. ХХ ст.

До вищих шкіл належать й педагогічні академії, де навчають майбутніх педагогів та соціальних працівників. Навчання в них триває три роки. Статус вищої школи отримали такі австрійські академії: Університет ім. Йоганнеса Кеплера у місті Лінц (Satzung der Johannes Kepler Universitat Linz); Університет Моцартеум у місті Зальцбурзі (Satzung der Universitat Mozarteum); Університет у місті Клагенфурті (Satzung der Alpen-Adria- Universitat Klagenfurt); Віденський університет (Satzung der Universitat Wien ) тощо.

Особливістю післядипломної освіти Австрії є діяльність заснованого в 1994 р. Дунайського університету післядипломної освіти у місті Кремсі, який надає освітні послуги з підвищення кваліфікації фахівців з права, економіки, медицини та екології. Слід зазначити, що Дунайський університет має особливу позицію в австрійському ландшафті вищої освіти. Це юридична установа, що фінансується федеральним та місцевим урядами Нижньої Австрії. Він пропонує виключно післядипломну (або другу) освіту. Курси університетів повинні проводитися відповідно до Закону «Про навчання в державних університетах», але витрати мають фінансуватися за рахунок внесків. Дунайський університет перебуває під наглядом федерального міністра з юридичних та фінансових справ.

Отже, система освіти Австрії характеризується розгалуженістю, що дає змогу громадянам здійснювати вибір навчальних закладів. Особливістю австрійської системи освіти є тісний взаємозв'язок теорії і практики, що сприяє здобуттю знань та вмінь не лише учнями, а й випускниками професійної школи, гімназії вищого ступеня, університетів, коледжів, вищої школи. Австрійська система освіти є багатопрофільною та характеризується різноманітністю навчальних закладів і освітніх програм, спрямованих на вдосконалення якості освіти шляхом її реформування, про що свідчить низка законів, прийнятих державою в різні часи.

Вивчення досвіду підготовки фахівців в університетах Австрії має для України велике значення, бо ця країна входить до економічно-розвинутих країн Західної Європи. Погоджуємося з поясненням М. М'ясковського про доречність ґрунтовного вивчення австрійської системи освіти, бо «Австрія - країна високої європейської культури; держава має великий історичний досвід у галузі освіти, в тому числі щодо підготовки вчителів (країна - одна з перших у Європі в 1774 р. ввела обов'язкове початкове навчання); західні території теперішньої української держави були майже понад 150 років у багатогранному (політичному, культурному та освітньому) полі Австрійської монархії, крім цього, освітні реформи мали вплив і на педагогічну думку Росії, до складу якої входила значна частина України (М'ясковський, 2009 : 1)

Основними принципами діяльності австрійських університетів є: свобода навчання; зв'язок наукових досліджень та навчання; свобода викладання; активна участь студентів у процесах, пов'язаних із навчанням; інтернаціоналізм; активна взаємодія всіх співробітників університету; гендерна рівність; соціальна рівність шансів; урахування потреб людей з особливими потребами. Університети дотримуються цих принципів без жодних директив «у рамках законів та постанов» (§ 5 Університетського закону) (Bundesgesetz uber die Organisation, 2002).

Кількість університетів Австрії є достатньою для населення 8 658 497 осіб (2019 р.). Усього в країні функціонують 23 державні та 11 приватних університетів, а також 32 вищі фахові школи. У вишах країни навчаються близько 210 000 студентів, заняття для яких ведуть 18 000 викладачів; 12% від загального числа студентів становлять іноземці. Найбільша частка іноземних студентів здобуває освіту в Університеті Інсбрука (24,6%). В 11 приватних університетах навчається близько 5 000 студентів. 37 000 австрійських громадян навчаються в університетах прикладних наук, 14 500 осіб - в університетських коледжах педагогічних наук. У країні отримують освіту 91 500 іноземних студентів у співвідношенні 25% - у державних і 39% - у приватних університетах (Андрущенко, 2017 : 137-138).

У сучасній Австрії особливої важливості набуло обговорення та створення нової програми підготовки вчителів для початкових і середніх шкіл та профілів їх компетентностей. Австрійська наукова спільнота широко обговорює цю тему на двох основних рівнях. З одного боку, як зазначає О. Йонк (A. Jonke), існує «австрійський діалог, або дискурс»: мова йде про професіоналізацію та вищу кваліфікацію педагогічних професій в аспекті тісного зв'язку сфери діяльності з наукою та науковими дослідженнями. З іншого боку, це складна міжнародна дискусія та різна інтерпретація «Нової педагогічної освіти», оскільки тут перетинається багато різних підходів і думок.

Зміна структури у бакалаврській та магістерській системі, що відповідає Болонським стандартам як на національному, так і на міжнародному рівні, спричинює появу нових або специфічних проблем, що передбачають можливість внутрішньої реформи освіти (Jonke, 2011 : 220-221).

Українські науковці (Н. Авшенюк, Л. Дяченко, К. Котун, М. Марусинець, О. Огієнко, О. Сулима, Н. Постригач) зазначають, що в результаті реформ австрійські студенти можуть розпочати навчання у педагогічному університеті без «атестата зрілості». Університетські навчальні програми дозволяють упродовж перших двох семестрів додатково отримати «атестат зрілості», що дає можливість закінчити навчання не лише зі ступенем бакалавра, а й з «атестатом зрілості». На думку більшості дослідників, ця обставина запобігає подальшій дискримінації випускників як у кар'єрному зростанні, так і в рівні заробітної плати. Крім того, таким випускникам надається можливість продовжити навчання в університетах з метою здобуття ступеня магістра, який є обов'язковим для викладання у професійно-технічних училищах (Зарубіжний досвід..., 2017 : 6-7).

Мінімальний термін навчання на педагогічних спеціальностях у державних або приватних педагогічних вишах становить 4 роки (бакалаврат, 240 освітніх кредитів ECTS, 8 семестрів) і 1-1,5 року (магістратура, не менше 90 освітніх кредитів ECTS, не менше 3 семестрів). При успішному завершенні всього курсу навчання випускник вишу отримує право викладання відповідних предметів. Умовою для допуску до навчання за програмою бакалаврату є загальна готовність до вступу в університет, а також професійна придатність до навчання (для всіх видів навчання майбутніх педагогів проводяться багатоступеневі тести на визначення професійної придатності).

Л. Купчик зазначає, що вчитель іноземних мов повинен сьогодні мати певний обсяг знань і володіти компетентнісною моделлю та інструментарієм оцінювання. Крім того, підготовка вчителя повинна сприяти його мобільності, тобто здатності працювати в різних мовних регіонах країни. У педагогічних університетах Австрії, Швейцарії та Люксембургу поширеним є вивчення двох мов, що передбачає диплом «учителя іноземних мов», а не «вчителя англійської» чи «вчителя французької». Вивчення мови і ще однієї дисципліни є також популярним поєднанням, що реально дає майбутнім учителям гарну основу для викладання цієї дисципліни іноземною мовою. Наприклад, бакалаврська програма педагогічного інституту міста Тіроль з 2007 р. передбачає вивчення обов'язкового модуля «Мовна сенсибілізація» або модуля (за вибором студента) «Міжкультурне навчання» при підготовці вчителя початкової школи (Купчик, 2015 : 160).

Значна увага в Австрії приділяється мультилінгвізму як «курикулу багатомовності» (Curriculum Mehrsprachigkeit), який розроблений німецьким та австрійським науковцями Г. Райхом (H. Reich) і Г.Ю. Круммом (H. - J. Krumm). Автори зазначають, що кожне заняття передбачає знання мови, тому всі вчителі повинні мати уявлення про педагогічну функцію багатомовної освіти, стояти на позиціях мовних радників чи «омбудсменів» для надання учням допомоги у подоланні усіляких бар'єрів у багатомовному середовищі. Курикула пропонує ввести до шкільного штату посаду вчителя, який би виконував функцію експерта з питань багатомовності (Reich, Krumm, 2013 : 184-188). До речі, в Австрійській республіці офіційно визнано шість автохтонних мовних меншин, для яких створюються сприятливі умови для двомовної освіти в школах: хорватська меншина в Бургенланді, словенська меншина в Карінтії та Штирії, угорська меншина в Бургенланді й Відні, чеська меншина у Відні, словацька меншина у Відні та меншина ромів у Бургенланді. З огляду на це, в університетах (в області Бургенланд) актуальністю користуються спеціальності з вивчення мови етнічних меншин.

Освітні програми навчання майбутніх учителів іноземних мов передбачають вивчення педагогіки й дидактики, а також відповідних навчальних предметів, спеціалізації або предметних галузей (соціальна педагогіка, професійна орієнтація, медійна педагогіка тощо). В переліку обов'язкових дисциплін є «Інклюзивна педагогіка». Однак, на думку деяких вітчизняних дослідників (Н. Бендерець, Л. Карташова) викладання педагогічних дисциплін в університетах Австрії має недостатній обсяг. Так, із чотирьох з половиною років навчального курсу в університеті, лише 16% навчальних дисциплін присвячено спеціальній дидактиці, педагогіці та практиці у школі (Бендерець, Карташова, 2012 : 113-114).

О. Биндас підсумовує, що, здобуваючи педагогічну освіту в австрійських університетах, студенти від початку навчання в єдиному блоці опановують курс загальної та першої професійної освіти, а складниками освітньої програми майбутніх учителів іноземних мов є загальна освіта (з вивченням двох мов), професійна освіта та педагогічна практика (Биндас, 2015 :186). Дворівнева підготовка майбутніх учителів іноземних мов, на думку О. Биндас, є позитивною стороною австрійської системи вищої освіти, «оскільки взаємодія теорії і практики дає поштовх до вдосконалення обох компонентів та сприяє формуванню професійної компетенції вчителя іноземних мов» (Биндас, 2015 : 187).

Цікавим і вартим уваги, на думку О. Кузнецової, є обов'язкове вивчення майбутніми учителями іноземних мов дисциплін з історії, літератури, культури країни, мова якої вивчається. Також обов'язковим компонентом мовної підготовки студентів є вивчення граматики іноземної мови. Курси лінгвістики, соціолінгвістики, психолінгвістики складають зміст підготовки майбутніх учителів. Окрім того, студенти отримують підготовку з методики викладання іноземної мови (Кузнецова, 2009 : 68).

Важлива роль у практичних аспектах підготовки вчителя іноземних мов відводиться педагогічній практиці студентів, яка, на думку В. Мішак, є інтегральною частиною всієї системи методичної підготовки студентів, органічним доповненням до процесу формування практичних умінь і навичок (Мішак, 2016 : 176). Цікаво, що в Австрії застосовують закріплення студентів за школами протягом усього періоду навчання в педагогічному закладі. У цій країні педагогічна практика має неперервний характер, що допомагає студентам проводити наукові дослідження, спостерігати за розвитком школярів упродовж усього періоду їх навчання.

Отримання педагогічної освіти в університетах Австрії включає елемент післядипломної практики: випускники університету повинні протягом одного року пройти стажування (Unterrichtspraktikum), організоване місцевим управлінням освіти у співпраці з регіональними інститутами післядипломної освіти (Pddagogische). Окрім роботи у школі вчителі мають відвідувати курси, організовані місцевою адміністрацією (Local Education Authorities'), тематика яких торкається питань дидактики, психології, шкільного законодавства, різних предметних галузей. Зазвичай викладацький склад таких курсів формується з найбільш досвідчених учителів федеральної землі (Teacher Education in Austria, 1999). Ця фаза навчання (педагогічна інтернатура) закінчується другим державним іспитом, після чого випускники отримують кваліфікацію і диплом вчителя.

В Австрії у процесі практичної підготовки майбутніх учителів іноземних мов є поширеним проходження стажування саме в країні, мова якої вивчається. Допомога в отриманні грантів на навчання надається за рахунок європейських програм (Socrates, Erasmus, Tempus), громадських і приватних організацій (DAAD, PAD, the Soros Foundation, the Hungarian Scholarship Committee, Icelandic Student Loan Fund). Крім того Австрія бере участь у програмах мовної допомоги (Foreign Language Assistant Schemes) (Grenfell, 1998).

Потрібно визначити, що окрім практичної підготовки, важливу роль в організації освітнього процесу в університетах Австрії відіграє самостійна та наукова робота студентів. Так, студенти університету можуть у повному обсязі використати свій творчий потенціал шляхом участі у науково-дослідницьких проектах кафедр, виступах на науково- практичних конференціях і семінарах. Для австрійських вишів доволі поширеною стала концепція, що передбачає поєднання науково-дослідницької, спеціальної і професійної підготовки студентів в умовах університетської системи, а також положення про те, що наукова підготовка повинна максимально поєднувати наукове і професійне становлення особистості. Так, на педагогічному факультеті Віденського університету, студенти розробили власну тематику наукових напрямів і науково-дослідницьких програм з дисциплін: загальна педагогіка; практична педагогіка; педагогічні вправи; педагогічна психологія; завдання психології і виховання; психологія у вивченні логіки, етики й педагогіки, а також серії наукових досліджень (сучасні системи виховання Австрії, Німеччини, Франції, Англії, Швеції, Швейцарії, Італії, Болгарії, Бельгії, Голландії, США) (Погребняк, 2017 : 74). Таким чином, різноманітність наукової тематики майбутніх педагогів сприяють покращенню їхньої фахової і методичної підготовки.

Австрійська та українська моделі професійної підготовки вчителів іноземних мов мають як спільні, так і відмінні риси, що обумовлені їх соціально-економічним розвитком, концептуальними засадами освітньої політики, національними традиціями. Як учасники Болонської конвенції Австрія та Україна тримають курс на інтеграцію національної освіти в європейський освітній простір, дотримуються основних вимог Болонського процесу щодо організації освітнього процесу на основі європейської кредитної трансферно- накопичувальної системи (ЄКТС).

Спільною для обох країн є розгалужена система вищої освіти, що надає можливість отримати якісну освіту в навчальних закладах різного типу. Спільність в освітній політиці Австрії та України вбачаємо й у нормуванні підготовки майбутніх учителів іноземних мов низкою директивних документів.

Також спільним для Австрії та України є двопредметна спеціалізація у структурі підготовки майбутніх учителів іноземних мов. В університетах Австрії поширеним є вивчення двох мов, що передбачає диплом «учителя іноземних мов»; програми підготовки вчителів іноземних мов середньої школи передбачають спеціалізацію із двох предметів, а саме: одна іноземна мова та будь-яка інша дисципліна або вивчення двох іноземних мов. В Україні у процесі професійної підготовки передбачено таке поєднання мов: англійська + німецька; англійська + французька; німецька + англійська; французька + англійська; мова країни-сусіда + англійська; а також вивчення однієї з іноземних мов у поєднанні з іншою спеціальністю (дошкільна (початкова) освіта, філологія (українська мова і література)).

Спільним для організації підготовки майбутніх учителів іноземних мов Австрії та України є університетська автономія в розробленні освітніх програм (освітньо- професійна, освітньо-наукова чи освітньо-творча) як системи освітніх компонентів на відповідному рівні вищої освіти в межах спеціальності, що визначає вимоги до рівня освіти осіб, перелік навчальних дисциплін і логічну послідовність їх вивчення, кількість кредитів ЄКТС, очікувані результати навчання (компетентності). Зрозуміло, шо рівень університетської автономії в Австрії та Україні неоднаковий.

Рейтинг країн за автономією університетів поділяється за такими рівнями: найвищий рівень (100 - 80%); помірно-високий (80 - 60 %); середньо-низький (60 - 41%); низький (41 - 0%). Так, що стосується академічної автономії, то Україна належить до середньо- низької групи систем вищої освіти через низку обмежень, які встановлені для університетів урядом або міністерством під час відбору студентів, упровадження нових програм та забезпечення якості навчання в діапазоні 51%, тоді як Австрія демонструє 72% академічної автономії і належить до країн з помірно-високим рівнем розвитку цього показника (Теплицька, 2015 : 181).

Існують різновиди у підготовці майбутніх учителів іноземних мов у закладах вищої освіти Австрії та України. Так, в Україні переважають теоретико-лінгвістичний; практичний; професійно-орієнтований; методичний складники професійної підготовки майбутніх учителів іноземних мов. В Австрії складниками освітньої програми підготовки майбутніх учителів іноземних мов є загальна освіта, професійна освіта та практична підготовка.

В університетах Австрії 80% спеціальностей пропонують навчання без вступних випробувань. Для зарахування в університет необхідно лише подати пакет документів і отримати підтвердження про зарахування.

На відміну від України, де більшість випускників шкіл намагаються вступити до університетів (іноді без свідомого вибору майбутньої професії), в Австрії немає такого культу вищої освіти, а підходи до здобуття професії принципово відрізняється від українських. Відбір майбутніх студентів для університету починається ще в школі, коли після закінчення початкового циклу (тобто наприкінці четвертого класу), діти складають фінальні іспити й для них рекомендується певний тип середньої школи. Щоб у подальшому мати намір вступати до університету для здобуття фаху потрібно мати вихідний рівень знання іноземної мови. У результаті диференційованого підходу, студентами австрійських університетів стають максимум 10% випускників шкіл. Більшість учнів після обов'язкової загальноосвітньої школи йдуть навчатися або в коледж, або в інститут (академію), де здобувають профільну, дуальну вищу освіту.

В університетах Австрії студентам пропонуються програми теоретичного й дослідницького характеру. Заняття в університеті бувають не щодня, і коли їх немає, студенти готують проекти, дослідження, презентації. Це обов'язкова частина навчання, тому студенти формують робочі групи та спільно виконують завдання. В університетах студентам також надається можливість одночасного навчання на кількох факультетах або дозволяється працювати за фахом ще до закінчення навчання.

Особливістю системи вищої освіти Австрії є значна свобода студентів у процесі підготовки, у виборі дисциплін для навчання, крім обов'язкових, у складанні індивідуального графіка навчання, розкладу іспитів тощо. В українських вишах є стандарт вищої освіти, освітньо-професійна й науково-професійна програми, розклад занять, яких студент повинен дотримуватися. Студент може обирати тільки предмети варіативного складника навчального плану. В австрійських університетах студент сам собі складає програму, обирає предмети, викладача, до якого ходитиме на лекції, сам формує свій розклад.

Отже, терміни виконання навчального плану студентами австрійських університетів залежать від їхньої самоорганізації та здібностей швидко сприймати і засвоювати отриману інформацію. Через особливу систему навчання потрібно самостійно реєструватися на пари й формувати власний розклад занять, тому процес навчання може тривати трохи довше передбаченого часу. В Україні термін професійної підготовки майбутніх учителів іноземних мов єдиний для студентів університетів державної і контрактної форм навчання. У разі, якщо студент не складе іспитів під час основної сесії та ліквідації академічної заборгованості, його відраховують з університету.

Екзамени в українських університетах зазвичай усні або письмові. В Австрії іспити переважно письмові чи тестові, усних екзаменів мало або вони є додатковим етапом письмового іспиту. Якщо студент не склав іспит, його можна перенести на наступний семестр. В Австрії є негласне правило: якщо студент чотири рази не склав іспит, йому забороняється вчитися на обраній спеціальності, але з університету його не відраховують. Щоб навчатися далі, студент має обрати інший напрям підготовки. Утім, кожен виш автономний і має свої варіації цього правила.



Висновки з дослідження і перспективи подальших розвідок

Спільні риси систем університетської освіти Австрії та України уможливлюють висновок про уніфікацію вимог до вищої освіти на європейському рівні. Система вищої освіти Австрії є розвиненішою, вона поєднує національні традиції з прогресивними ідеями європейського досвіду, тому, в університетській освіті Австрії є багато позитивних рис, до яких варто дослухатись Україні.

До позитивних аспектів підготовки майбутніх учителів в Австрії ми відносимо:

J посилення уваги до відбору вступників на педагогічні спеціальності з використанням тесту на професійну придатність;

J уведення ознайомчої педагогічної практики в перші тижні навчання майбутніх учителів у вищих навчальних закладах;

J продовження терміну проходження педагогічної практики за рахунок скорочення часу для теоретичної підготовки;

J проведення наскрізної педагогічної практики студентів у одному закладі освіти протягом всього періоду навчання;

J запровадження навчального стажування студентів у європейських країнах;

J можливість вступу до університету без знання німецької мови та без вступних іспитів. Вивчення мови починається після вступу до вишу Австрії і триває три семестри;

J можливість одночасного навчання на кількох факультетах;

J можливість працювати за фахом ще до закінчення навчання;

Jвідсутність вікових обмежень для абітурієнтів.

Стажування за кордоном відкриває і для українських студентів унікальну можливість підвищити рівень своєї іноземної мови, застосувати отримані знання, уміння та навички на практиці, ознайомитися з культурним надбанням інших країн, отримати сертифікат про проходження стажування за кордоном тощо.



ДЖЕРЕЛА І ЛІТЕРАТУРА

1. Андрущенко Н. В. Фінансові аспекти навчання студентів у ВНЗ Австрії. Інноваційний розвиток інформаційного суспільства: економіко-управлінські, правові та соціокультурні аспекти:збірник матеріалів V! Міжнародної науково-практичної

2. конференції студентів, аспірантів і молодих учених(м. Чернігів, 14 грудня 2017 р.) / Чернігівський національний технологічний університет. Чернігів: ЧНТУ, 2017. С. 137138.

3. Бендерець Н. М., Карташова Л. А. Досвід реформування системи педагогічної освіти в Австрії: Інноваційні технології у професійному розвитку педагогічних працівників та керівників закладів освіти: тези Міжнародної науково-практичної конференції (м. Біла Церква, 24-25 квітня 2012 року). Біла Церква : КОІПОПК, 2012. С. 113-114.

4. Биндас О. Професійна підготовка вчителів іноземних мов в Австрії. Порівняльна професійна педагогіка. 2014. № 4(2). С. 183-189.

5. Дзевицька Л. С. Підготовка вчителів німецької мови в вищих педагогічних навчальних закладах Австрії: автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 / Кіровоградський державний педагогічний ун-т ім. В. Винниченка. Кіровоград, 2015. 20 с.

6. Дзевицька Л. С. Система освіти Австрії: реалії сьогодення. Вища школа. 2013. № 10. С. 65-80.

7. Зарубіжний досвід професійної підготовки педагогів: аналітичні матеріали. Київ : ДКС «Центр», 2017. 83 с.

8. Коцур С. Г. Підготовка вчителів іноземних мов в університетах Австрії: дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти (01 «Освіта / Педагогіка»). ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди». Переяслав-Хмельницький, 2019.

9. Коцур С. Г. Environmental education of students in english lessons in european countries (Austria). Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. Серія: Педагогічні науки. 2017. Вип. 36. С. 145-148.

10. Коцур С. Г. Формування професійної компетентності майбутніх викладачів професійного навчання як педагогічна проблема сучасності Virtus: Scientific Journal Canada: CPM «ASE» Editor-in-Chie M.A. Zhurba Eebruary 2017 №14 С. 71-74.

11. Кузнецова О. Ю. Особливості підготовки вчителів іноземних мов у європейських країнах. Вісник Житомирського державного університету. Сер. «Педагогічні науки». 2009. Вип. 47. С. 66-71.

12. Купчик Л. Багатомовність як компонент професійної підготовки вчителя іноземної мови у німецькомовних країнах (Австрії, Швейцарії та Люксембурзі). Витоки педагогічної майстерності. 2015. Вип. 15. С. 158-163.

13. М'ясковський М. Є. Педагогічна освіта Австрії ХІХ - початку ХХ ст.: автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.01 / Тернопільський національний педагогічний ун-т імені Володимира Даля. Тернопіль, 2009. 19 с.

14. Мішак В. М. Практичні аспекти підготовки майбутніх вчителів іноземних мов у Австрії. Науковий вісник Мукачівського державного університету. Серія: Педагогіка та психологія. 2016. Вип. 2 (4). С. 175-178.

15. Погребняк Н. Н. Научная деятельность студентов в высшей школе Австрии. Гуманитарные науки. 2017. № 3. С. 72-76.

16. Сисоєва С.О., Кристопчук Т. Є. Освітні системи країн Європейського Союзу: загальна характеристика : навчальний посібник /Київський університет імені Бориса Грінченка. Рівне : Овід, 2012. 352 с.

17. Талалай Ю. О. Модернізація навчання іноземних мов у старшій школі країн Центральної Європи в умовах мультилінгвізму : дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01; 13.00.04 / Дрогобицький державний педагогічний ун-т імені Івана Франка. Дрогобич, 2017. 237 с.

18. Теплицька А. О. Модель і моделювання в професійній освіті майбутніх учителів. Духовність особистості: методологія, теорія і практика. 2015. № 6 (69). С. 181-191.

19. Шийка О. І. Система забезпечення якості університетської освіти в Австрії: дис.. . канд. пед. наук: 13.00.01 / Національний університет «Львівська політехніка». Львів, 2016. 276 с.

20. Altrichter H. Lehrerbildung an Osterreichs Universitaten. Zeitschrift fur Hochschuldidaktik. Nr. 5. 1981. P. 197-206.

21. Bundesgesetz uber die Organisation der Universitaten und ihre Studien (Universitatsgesetz 2002 - UG). Bundesrecht konsolidiert: Gesamte Rechtsvorschrift fur Universitatsgesetz 2002). Bundesgesetzblatt fur die Republik Osterreich, ausgegeben am 9. August, 2002. Jg. 2002. № 120. P. 1267-1333.

22. Dalton-Puffer, C. Same but Different: Content and Language Integrated Learning and Content-Based Instruction. in MA Snow & D Brinton (eds). The content-based classroom. (2nd edition). 2nd edn, Longman Group UK Ltd., 2017. Р. 151-164.

23. Gierlinger, et al, Variation Theory in Austrian Initial EFL Teacher Education: Potentials and Challenges. International Journal for Lesson and Learning Studies, accepted for publication. 2016.

24. Grenfell M. Training Teachers in Practice. Clevedon, Philadelphia, etc.: Multilingual Matters Ltd., 1998. 187 p.

25. Hinger, B. Testen und Bewerten fremdsprachlicher Kompetenzen. Eine Einfuhrung, Gemeinsam mit Wolfgang Stadler. Tubingen: narr Studienbucher, 2018.

26. Huttner, Julia. Vom Lehren des Lehrplans zum Lehren der SchulerInnen: Kommentare zur Fachdidaktik des Englischen. In Prussian Hess, Barbara and Prussia, Michael (eds.) Wirksamer Englischunterricht. Baltmannsweiler, DE. Schneider Verlag Hohengehren, 2018. Р. 97-106.

27. Jonke A. Die Tertiarisierung der padagogischen Berufe in Osterreich im Kontext der Bologna Studienarchitektur und des Europaischen Hochschulraumes: diplomarbtit. Wien, 2011. 237 p.

28. Mehlmauer-Larcher, B., Dalton-Puffer, C. & Huttner, J. `Bereit fur professionelle Herausforderungen:Universitare EnglischlehrerInnenbildung in Wien. Erziehung und

29. Unterricht: osterreichischepadagogische Zeitschrift. 2009. Vol. 159. No. 5. Р. 518-526.

30. Polzleitner,E.«KompetenzorientierterFremdsprachenuntemcht:

31. Kompetenzorientierter Fremdsprachenuntemcht beginnt in den Kopfen der Lehrerlnnen», in Handbuch Kompetenzorientierter Unterricht, Manuela Paechter, Sabine Schmolzer-Eibinger, Peter Slepcevic-Zach, Michaela Stock, Wolfgang Weirer, (Eds), Beltz, 2012. Р. 153-170

32. Reich H. H., Krumm H. J. Sprachbildung und Mehrsprachigkeit. Ein Curriculum zur Wahrnehmung und Bewaltigung sprachlicher Vielfalt im Unterricht. Munster: Waxmann, 2013. 192 p.

33. Satzung der Alpen-Adria-Universitat Klagenfurt. Teil C: Verfahrensbestimmungen. URL: http://www.uni-klu.ac.at/rechtabt/downloads/Satzung_Teil_C.pdf.

34. Satzung der Johannes Kepler Universitat Linz. Habilitationsverfahren einschlieBlich Sonderbestimmungen fur Habilitationsverfahren der Medizinischen Fakultat». URL: http://www.jku.at/Rechtsabteilung/content/e6696/e6617/e6606/STHabilitationsverfahren_MTB2 1_140515_ger.pdf.

35. Satzung der Universitat Mozarteum. Habilitationsrichtlinien. URL: https://www.moz.ac.at/files/pdf/fofoe/ff_habilitationsrichtlinien.pdf.

36. Satzung der Universitat Wien. URL: http://satzung.univie.ac.at/home

37. Schiftner, B., Reichl, S., Mehlmauer-Larcher, B. & Huttner, J. (eds). Theory and Practice in EFL Teacher Education: Bridging the Gap. Multilingual Matters Ltd., Bristol, 2011.

38. Teacher Education in Austria: Description, Analysis, and Perspectives friedrich buchberger. Helmut seels tntee Publications Vol. 2, Nr 2, December 1999. 23 p.

REFERENCES

1. Andruschenko N. V. (2017). Finansovi aspekti navchannya studentIv u VNZ Avstriyi. InnovatsIyniy rozvitok InformatsIynogo suspilstva:ekonomiko-upravlinski, pravovi ta

2. sotsiokulturni aspekti: zbirnik materialiv VI Mizhnarodnoi naukovo-praktichnoi konferentsii studentiv, aspirantiv I molodih uchenih(m. ChernIgIv, 14 grudnya 2017 r.) / ChernIgIvskiy natsIonalniy tehnologIchniy unIversitet. Chernigiv: ChNTU. Р. 137-138. [in Ukrainian].

3. Benderets N. M., Kartashova L. A. (2012). Dosvid reformuvannya sistemi pedagogichnoi osviti v Avstriyi: Innovatsiyni tehnologii u profesiynomu rozvitku pedagogichnih pratsivnikiv ta kerivnikiv zakladiv osviti: tezi Mizhnarodnoi naukovo-praktichnoi konferentsii (m. Bila Tserkva, 24-25 kvitnya 2012 roku). Bila Tserkva : KOIPOPK. Р. 113-114. [in Ukrainian].

4. Bindas O. (2014). Profesiyna pedgotovka vchiteliv Inozemnih mov v Avstrii. Porivnyalna profesiyna pedagogika. № 4(2). Р. 183-189. [in Ukrainian].

5. Dzevitska L. S. (2015). PIdgotovka vchitelIv nImetskoYi movi v vischih pedagogIchnih navchalnih zakladah AvstrIYi: avtoref. dis. ... kand. ped. nauk : 13.00.04 / KIrovogradskiy derzhavniy pedagogIchniy un-t Im. V. Vinnichenka. Kirovograd. 20 p. [in Ukrainian].

6. Dzevitska L. S. (2013). Sistema osviti Avstrii: realii sogodennya. Vischa shkola. № 10. Р. 65-80. [in Ukrainian].

7. Zarubizhniy dosvid profesiynoi pidgotovki pedagogiv: analtichni materiali. Kyiv : DKS «Tsentr», 2017. 83 p. [in Ukrainian].

8. Kotsur S. G. (2019). Pidgotovka vchiteliv inozemnih mov v universitetah Avstrii: dis. ... kand. ped. nauk : 13.00.04 - teoriya i metodika profesiynoii osviti (01 «OsvIta / PedagogIka»). DVNZ «Pereyaslav-Hmelnitskiy derzhavniy pedagogichniy universitet imeni Grigoriya Skovorodi». Pereyaslav-Hmelnitskiy. [in Ukrainian].

9. Kotsur S. G. Environmental education of students in english lessons in european countries (Austria). Naukoviy visnik Izmailskogo derzhavnogo gumanitarnogo universitetu. Seriya: Pedagogichni nauki. 2017. Vip. 36. Р. 145-148. [in English].

10. Kotsur S. G. (2017). Formuvannya profesiynoii kompetentnosti maybutnih vikladachiv profesiynogo navchannya yak pedagogIchna problema suchasnostI Virtus: Scientific Journal Canada: CPM «ASE» Editor-in-Chie M.A. Zhurba Eebruary № 14. Р. 71-74. [in Ukrainian].