Теоретичні підходи до трактування проєктної компетентності під час підготовки майбутніх бакалаврів з будівництва та цивільної інженерії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відокремлений структурний підрозділ «Техніко-економічний фаховий коледж» Національного університету «Львівська політехніка»

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ТРАКТУВННЯ ПРОЄКТНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ БАКАЛАВРІВ З БУДІВНИЦТВА ТА ЦИВІЛЬНОЇ ІНЖЕНЕРІЇ

Марія НАКОНЕЧНА, Викладач

здобувач кафедри педагогіки та інноваційної освіти

Львів

Анотація

Долучення України до європейського міжнародного освітнього простору зумовило потребу в генерації наявних методів та моделей професійної освіти в усіх галузях, зокрема й у будівельній. Тому підвищення рівня забезпечення фаховості та конкурентоспроможності випускника є першочерговим завданням сучасної вищої школи, що готує фахівців для будівельної галузі. Сучасний роботодавець вимагає від випускника, окрім сформованих якісних результатів навчання, що реалізовані в теоретичних знаннях та практичних навичках, ще й здатності до мобільності в умовах сучасного виробництва та впровадження нових освітніх технологій під час їх підготовки, однією з яких є проєктні технології.

У галузевому стандарті вищої освіти (2017 рік) визначені фахові компетентності, якими повинен володіти фахівець-будівельник: інженерні вишукування, здатність оцінювати кліматичні, інженерно-геологічні, технічні умови проєктування й особливості території будівництва; здатність виконувати дослідження ґрунтів, будівельних матеріалів, виробів та конструкцій із метою визначення й оптимізації їхніх характеристик і властивостей; здатність аналізувати варіанти проєктних пропозицій та механізми їх реалізації, обґрунтовувати ухвалені проєктні рішення на формування проєктної компетентності, що доводить актуальність нашого дослідження. Змістове наповнення низки фахових дисциплін не досить орієнтоване на реалізацію цих завдань, що призводить до суперечності між завданнями, які ставлять держава і ринок праці, та методами реалізації цих завдань.

У статті проаналізовано теоретичні підходи до формування проєктної компетентності як складової частини фахової підготовки майбутніх бакалаврів із будівництва та цивільної інженерії. Розглянуто основні компоненти освітнього процесу, визначено цілі щодо реалізації потреб сучасного суспільства у фахівцях-будівельниках, які полягають у підготовці фахівців, здатних розв'язувати складні спеціалізовані завдання та практичні проблеми професійної діяльності в будівництві. Розкрито суть поняття «проектна компетентність», визначено її визначальну роль у формуванні майбутніх бакалаврів із будівництва та цивільної інженерії. Досліджено трактування змісту та понять, які характеризують і обґрунтовують проєктну діяльність, серед яких виокремлено категорії «метод проєктів», «проєктна технологія», «проєктна діяльність», «проєктна навчальна діяльність», «проєктування». проєктний освітній фахівець будівельник

Ключові слова: фахова компетентність, проєктна компетентність, метод проєктів, проєктна технологія, проєктна діяльність, бакалавр з будівництва та цивільної інженерії.

Annotation

Maria NAKONECHNA, Lecturer Technical and Economic Vocational College of the National University “Lviv Polytechnic”, Candidate at the Department of Pedagogy and Innovative Education Lviv Polytechnic National University (Lviv, Ukrainian)

THEORETICAL APPROACHES TO THE INTERPRETATION OF DESIGN COMPETENCE DURING THE PREPARATION OF FUTURE BACHELORS IN CONSTRUCTION AND CIVIL ENGINEERING

Ukraine's accession to the European international educational space has necessitated the generation of existing methods and models of vocational education in all fields in general, and in construction in particular. Therefore, improving the level of professionalism and competitiveness of the graduate is a priority of modern higher education, which prepares professionals for the construction industry. The modern employer requires from the graduate not only the formed qualitative results of training which are realized in theoretical knowledge and practical skills, also ability to mobility in the conditions of modern manufacture and introduction of new educational technologies during their preparation, one of which is project technologies. The industry standard of higher education (2017) defines the professional competencies that a construction specialist must possess: engineering surveys, the ability to assess climatic, engineering-geological, technical conditions of design andfeatures of the construction site; ability to perform research ofsoils, building materials, products and structures in order to determine and optimize their characteristics and properties; ability to analyze the options ofproject proposals and mechanisms for their implementation and justify the project decisions on the formation ofproject competence, which justifies the relevance of our Content of a number ofprofessional disciplines insufficiently focused on the implementation of these tasks, which leads to implementation of these research-oriented tasks.

The article analyzes the theoretical approaches to the formation ofproject competence as a component ofprofessional training offuture bachelors in construction and civil engineering. The main components of the educational process are considered and the goals for the realization of the needs of modern society in construction specialists are determined, which are to train specialists capable of solving complex specialized tasks and practical problems ofprofessional activity in construction. The essence of the concept of “project competence” is revealed and its decisive role in the formation of future bachelors in construction and civil engineering is determined. The interpretation of the content and concepts that characterize and substantiate the project activity is studied, among which the categories “project method”, “project technology”, “project activity”, “project educational activity”, “design” are singled out.

Key words: professional competence, project competence, project method, project technology, project activity, bachelor in construction and civil engineering.

Постановка проблеми

Упродовж багатьох років фахівці, у зв'язку з обтяженою податковою політикою, об'єднувалися у бригади та працювали на тіньовому ринку. З метою отримання більших прибутків роботодавці наймали некваліфікованих робітників або фахівців-самоучок, що також унеможливлювало професійне застосування сучасних технологій, матеріалів та проєктування. На сучасному етапі розвитку будівельної галузі будівельні організації зіткнулися з такими проблемами, як відсутність комплексної профільної інформаційної системи, не досить розроблені правові, технічні, морально-етичні підходи до регулювання взаємин між учасниками будівельного ринку, не досить розроблені підходи до забезпечення якості будівельно-монтажних та ремонтних робіт, які виконуються поза сферою офіційних будівельних організацій, що супроводжуються конфліктними ситуаціями, невиправданими витратами, зусиллями та ресурсами. У співпраці з будівельними компаніями, які приймають студентів на практичну підготовку, в обговоренні ступеня готовності випускника ЗВО до фахової діяльності з'ясувалося, що у випускників наявні проблеми з аналізом виробничих питань, ухваленням інженерно-технічних рішень, конструктивним інженерним мисленням, що і підтверджує думку про визначальність і панівну роль проєктної компетентності, яка формується під час вивчення фахових дисципліни.

Аналіз досліджень

Питання формування фахової компетентності фахівців досліджували Ю. Бабанський, О. Барабанщиков, В. Беспалько, П. Городов, І. Ісайова, Н. Кузьміна, Л. Макарова, А. Маркова, М. Монахова, Г. Подчалимова й А. Реана. Питання професійної компетентності майбутніх фахівців вивчали Дж. Біггс, С. Гончаренко, Н. Кузьміна, О. Гончарова, З. Курленд, Лігоцький, О. Овчарук, В. Ягупов, Т. Мельниченко. Вчені-педагоги Б. Зепа, В. Ємельянов, Є. Іванченко, В. Ільїн, І. Козловська, Т. Картель, Краєвський, В. Манько, О. Пометун, О. Овчарук, О. Локшина, В. Луговий, Г. Онкович, М. Левшин, О. Онопрієнко, Л. Петренко, Н. Побірченко, В. Радкевич, С. Сисоєва, Л. Сушенцева, В. Ягупов розглядали розвиток професійної освіти інженерно-технічних фахівців. Проблеми сутності та формування проєктної діяльності досліджували П. Атаманчук, Ю. Бабанський, Л. Виготський, С. Гатальська, А. Леонтьєв, Т. Мачача, Н. Мойсеюк, Н. Нагорна, І. Підласий, Л. Рубінштейн, Є. Подольська, В. Сластьонін, М. Лебедєв, Л. Фрідман, А. Хуторськой. Проте натепер, з огляду на розвиток інформаційних технологій та запити ринку праці, питання формування проєктної компетентності майбутніх бакалаврів-будівельників, на нашу думку, є не досить висвітленим, що зумовило вибір теми нашого дослідження.

Мета статті полягає у висвітленні й аналізі теоретичних підходів до питання формування проєктної компетентності, обґрунтуванні її ролі у фаховій підготовці майбутніх бакалаврів з будівництва та цивільної інженерії, аналізі основних компонентів її реалізації.

Виклад основного матеріалу

Проєктна компетентність у наукових розвідках трактується як поетапна діяльність, результатом якої є створення певного продукту, як результату її реалізації; діяльність зі створення образу майбутнього, передбачуваного явища. Проєкт визначається як «обмежена в часі цілеспрямована зміна окремої системи зі встановленими вимогами до якості результатів, можливими рамками витрат засобів і ресурсів та специфічною організацією» (Новиков, 2007: 254).

Термін «проєктна діяльність» з'явився ще в ХІ ст. та розвивається і вдосконалюється дотепер.

Так, Д. Д'юї трактує метод проєктів як такий, що передбачає здобуття знань для виконання практичної діяльності, яка вимагає планування й експериментування в умовах певної проблеми, цінністю якого є не стільки кількість здобутого знання, скільки вміння його використовувати (Дьюї, 1999: 44).

На початку ХХ ст. С. Шацький теоретично обґрунтував термін «метод проєктів» і ввів його у практику. У своїх працях учений трактує поняття «проєкт» як суспільну справу, до якої здобувачі освіти не просто залучаються, але самі її готують, навчаються водночас, щоб виконати справу краще, під час роботи у групах (Шацкий, 1962: 50-52). Дослідники педагогічної спадщини А. Макаренка зазначають, що талановитий педагог-новатор також бачив цей метод розвитку індивідуальності вихованців. Педагогічна система А. Макаренка, як зазначає О. Дубасенюк, включає в себе елементи управління з боку викладача, тобто викладач має контролювати весь процес, спрямовувати в потрібне русло, бути наставником у саморганізації кожного вихованця і групи загалом (Дубасенюк, 2013: 23).

Один з основоположників методу проєктів - американський педагог У. Кілпатрик, який охарактеризував його як планування цілеспрямованої діяльності для вирішення певного навчального завдання в реальній життєвій ситуації, як будьяку роботу, виконану «від усього серця», що має певну цільову настанову (Килпатрик,1928).

У результаті дослідження науково-педагогічних джерел, довідкової літератури бачимо різні трактування змісту та понять, які характеризують і обґрунтовують проєктну діяльність. До них відносимо такі: «метод проєктів» (уже в сучасному трактуванні), «проєктна технологія», «проєктна діяльність», «проєктна навчальна діяльність», «проєктування». Детальніше разглянемо дефініції. Так, в «Українському педагогічному словнику» ужито поняття «метод проєктів», який визначено як «організацію навчання, за якою учні набувають знань і навичок у процесі планування й виконання практичних завдань-проєктів» (Степко та ін., 2017: 205). В довідковому педагогічному виданні - словнику із професійної освіти - подано тлумачення понять «проєктування» - це створення проєкту, прототипу, прообразу передбачуваного або можливого об'єкта (стану), «метод проєктів» - заснована на прагматичній педагогіці форма організації навчання, яка полягає в тому, що учні самі намічають собі практичні завдання (проєкти) і у процесі їх виконання здобувають знання і набувають навичок (Манько, 2000: 218).

Проєкт як проблема означає ситуацію творчості, у якій людина перестає бути власником ідеї, щоб отримати шанс наштовхнутися на щось нове, здивуватися, виявити його у своїй творчості (Гонтаренко, 2016). О. Зосименко у своїх працях поняття «проєкт» трактує як: взаємопов'язані концептуальну та формальну моделі, з описом того, що необхідно виконати (документований супровід); заплановану, задуману майбутню діяльність; сукупність заходів, що допомагають досягнути цілі за певних обставин; організований викладачем і самостійно виконаний студентом комплекс дій, де вони можуть бути самостійними в ухваленні рішення й відповідальними за власний вибір, результат праці, створення творчого продукту (Зосименко, 2010).

Поняття «проєктування» дослідник А. Цимбалару визначає як систему взаємопов'язаних типів діяльності, спрямованої на запланований кінцевий продукт; як інтелектуальний діяльнісний вид, що характеризується практичним спрямуванням на створення предмета чи об'єкта, або як обґрунтовану і технологічно забезпечену діяльність, яка спрямована на створення чого-небудь (Цимбалару, 2008).

Ми розглядаємо проєктну технологію як застосування методу проєктів у навчальному процесі, що орієнтована на забезпечення формування фахової компетентності майбутнього фахівця, а проєктну навчальну діяльність - як взаємодію суб'єктів педагогічного процесу з використанням проєктної технології. М. Степко трактує проєктну компетентність у нерозривній єдності із проєктною діяльністю, яка орієнтована на володіння проєктними вміннями, аргументованим відбором проєктних рішень, здатністю застосовувати набуті програмні результати навчання у професійній діяльності (Степко та ін., 2017).

Ми можемо стверджувати, що проєктна діяльність передбачає спільну взаємодію педагогічних технологій та психологічних аспектів цієї взаємодії. Висвітлимо основні аспекти поняття проєктної діяльності. Поняття «діяльність» І. Гонтаренко трактує як діяльність, як свідомий процес взаємодії з навколишнім світом та у вимірі «суб'єкт (людина, її потреби) - об'єкт (засіб реалізації потреби, мети, цілі)» (Гонтаренко, 2016). У результаті проведеного дослідження суті понять «діяльність» і «проєкт» та із власного педагогічного досвіду висновуємо, що саме проєктна діяльність сприяє професійному та фаховому вдосконаленню майбутнього фахівця з будівництва та цивільної інженерії, допомагає розширювати коло інтересів та спілкування, розширювати світогляд.

Проєктна діяльність вдало реалізує особистісно орієнтований підхід в освітньому процесі, розвиває самостійну роботу студента, креативне мислення, допомагає мобілізувати свої знання на практиці та в результаті виявляти свої досягнення, необхідність їх удосконалення (Гонтаренко, 2016).

У своїх наукових розвідках Л. Лук'янова стверджує: «<...> проектна діяльність дає можливість студентові самовдосконалюватися, відкриває можливості вибору особистої ролі в системі відносин колективу учасників проєкту (автор ідей, виконавець, учасник, організатор) або залишає право вибору на індивідуальну роботу, і в цьому разі виконавець проекту поєднує всі ролі в одній особі (Лук'янова, 2009: 77-79). Педагог в організації проєктної діяльності має застосувати всі необхідні методи та способи її проведення, координувати та допомагати студентам. Викладач має спеціально організовувати процес проєктної діяльності, координувати і допомагати долати труднощі, що сприяє вивченню не тільки предметного матеріалу, а і ключових етапів проєктної діяльності, освоєнню основних методів та способів її проведення, які надалі допоможуть студентам у навчанні. І. Костікова зазначає, що для ефективного і раціонального організування проєктної діяльності необхідно бачити структуру навчального проєкту та передбачити результат проєктування. Тематику проєкту можуть запропонувати й самі студенти. Результатом може бути презентація, друкована праця, брошура тощо (Костікова, 2009).

Метод проєктів виступає концептуальним зв'язком між практикою та теорією має два взаємопов'язані етапи: 1-ий: визначення мети і завдання проєкту відповідно до цільового і змістового компонентів навчальних дисциплін; визначення тематики проєкту; диференційований підхід до здатностей кожного студента у вирішенні завдань проєкту; окреслення й опис діяльності студента під час виконання проєкту; консультування студентів та координування роботи під час виконання проєкту; оцінка, обговорення результату й ухваленого рішення студентом; 2-й етап: розроблення інформаційних методичних та дидактичних матеріалів, інструкцій чи рекомендацій виконання проєкту; визначення критеріїв оцінювання отриманих результатів.

Отже, у результаті взаємної проєктної діяльності маємо таке: викладач виявляє свої вміння цікаво обрати тематику проєктів, володіє вмінням методично та професійно організувати процес, навчально-виховну роботу, використовує для цього різні види діяльності (індивідуальні, групові; самостійна робота, пошуковий та дослідницький методи) (Костікова, 2009). Студенти можуть у процесі проєктної діяльності демонструвати свої знання та практичні навички, уміння користуватися нормативною та довідковою літературою, здатність аналізувати, володіння сучасними ІКТ-технологіями, уміння інтегрувати отримані знання з різних фахових дисциплін для комплексного розв'язання поставленого завдання. Багато педагогів-дослідників проєктної компетентності зазначають необхідність застосування системного підходу, який має такі фундаментальні ознаки, як: психолого-педагогічна підтримка у вирішенні студентами своїх проблем, допомога їм у самопізнанні, самооцінці, самовизначенні та самоактуалізації; підвищення професійної майстерності, проєктної культури педагогічних кадрів. Загалом робота над проєктом відбувається поетапно, але не за чітким алгоритмом, оскільки це процес креативного мислення й ухвалення рішень.

Необхідність модернізації освіти всіх галузей та спеціальностей зумовили спроби впроваджувати метод проєктів і адаптувати серед інших спеціалізацій та спеціальностей, унаслідок чого виникла певна їх класифікація та відповідні змістові критерії (Гонтаренко, 2016).

Основним завданням проєктної діяльності та проєктних технологій є створення таких умов для спільного навчально-освітнього процесу, де максимально можна виявити не тільки теоретичні і практичні знання студентів, а й уміння працювати в команді, відповідати за результати своєї діяльності. Цей метод дозволяє активізувати пізнавальну діяльність здобувачів освіти шляхом проведення дискусії, аналізу практичних явищ та ситуацій, що сприяє осмисленню професійного становлення та спонукає до самовдосконалення. Цікавим, на нашу думку, є підхід Н. Довмантович до виокремлення основних компонентів реалізації проєктних технології, а саме:

- організування стимулюючого енергоінформаційного простору (предметний, соціокультурний, освітній) дня розвитку потенціальних можливостей студента, його внутрішнього світу;

- організація різноманітних видів діяльності як умова самореалізації кожного студента: соціально-культурної, суспільно корисної, навчальнопізнавальної, науково-дослідницької, науковотехнічної й еколого-натуралістичної;

- організація продуктивного спілкування як умови соціального розвитку студентів, формування позитивної «Я-концепції» (Довмантович, 2017).

Зазначимо, що організація проєкту відбувається за визначених умов. Обов'язковими з них є такі: постановка проблеми; зазначення очікуваного результату; теоретико-практична цінність результатів виконання проєкту; індивідуальна чи групова робота; структурований алгоритм чи план дій; застосування дослідницьких методів; оформлення проєкту та звітування визначеним способом (презентація, стенди, мультимедіа тощо), встановлений термін (Довмантович, 2017). Важливим, відповідно до вищезгаданих підходів до етапування реалізації проєкту, має бути результат його виконання, який, на переконання Н. Довмантович, має бути аргументованим і якісно репрезентованим. Н. Нагорна трактує навчальне проєктування як комплекс пошукових, дослідницьких, розрахункових, графічних видів робіт, які студенти виконують індивідуально або в команді, мають чітко поставлені завдання стосовно вирішення практичних, теоретичних та пошукових робіт (Нагорна, 2021).

На нашу думку, виходячи з теоретичного аналізу літературних джерел та власного досвіду, формування проєктної компетентності в контексті цільового компонента під час підготовки бакалаврів-будівельників має теоретико-методологічну основу, базується на загальнометодологічних підходах і принципах, принципах проєктування і принципах моделювання, що в єдності забезпечують реалізацію цілей підготовки бакалаврів-будівельників і цілей навчання у процесі цієї підготовки. Під час підготовки майбутніх бакалаврів з будівництва та цивільної інженерії у процесі вивчення фахових дисциплін доцільно, як показує наш досвід, застосовувати метод проєктування під час виконання практичних робіт, організування науково-дослідницької роботи студентів, самостійної роботи, виконання курсових робіт, виконання індивідуальних дослідницьких завдань, виконання випускової кваліфікаційної роботи бакалавра. На різних етапах упровадження проєктної технології навчання враховуємо володіння студентами загальними компетентностями до проєктування, з одного боку, та здатністю до проєктування, з іншого боку, а також урахування особистісних якостей кожного студента, його психологічної готовності до роботи в команді або індивідуально (Брыков, Громова, 2006). Тому, на нашу думку, педагог повинен творчо підійти до визначення змістових аспектів проєктної компетентності, засобів реалізації її мети, що формуватиме якісно новий рівень освіти.

Висновки

Проведений нами аналіз теоретичних підходів до трактування проєктної компетентності як елемента сформованих компетентностей майбутнього бакалавра з будівництва та цивільної інженерії дає підстави констатувати, що застосування проєктного методу як педагогічна технологія є необхідним і визначальним в організуванні навчання майбутніх бакалаврів. У своєму дослідженні ми зосередили увагу на проєктній компетентності майбутніх бакалаврів з будівництва та цивільної інженерії, а саме будівельниках, оскільки за змістовою сутністю діяльність будівельника пов'язана не тільки з технологічними процесами, але й із необхідністю вміти проєктувати, уміти читати ескізні креслення, розробляти робочі проєкти, знати норми проєктування, оскільки всі ці аспекти є цілісними, взаємопов'язаними і реалізуються компетентнісним підходом.

Список використаних джерел

1. Брыкова О., Громова Т Проектная деятельность в учебном процессе. Москва: Чистые пруды, 2006. 32 с.

2. Вища освіта України і Болонський процес: навчальний посібник / М. Степко та ін. ; за ред. В. Кременя. Тернопіль: Богдан, 2004. 384 с.

3. Галузевий стандарт вищої освіти. 2017.

4. Гонтаренко І. Формування проектної компетентності майбутніх учителів гуманітарних дисциплін засобами інтернет-ресурсів: дис.... канд. пед. наук: 13.00.04. Глухів, 2016. 296 с.

5. Дьюи Д. Психология и педагогика мышления / пер. с англ. Н. Никольской ; ред. Ю. Рассказов. Москва: Лабиринт, 1999. 189 с.

6. Довмантович Н. Проєктна діяльність як засіб формування самоосвітньої компетентності. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Педагогіка. Соціальна робота». 2017. Вип. 1 (40). С. 92-95.

7. Зосименко О. Організація проектної діяльності майбутніх педагогів у процесі вивчення педагогічних дисциплін: дис.... канд. пед. наук: 13.00.04. Полтава, 2010. С. 256.

8. Інноваційність ідей А. С. Макаренка в педагогіці ХХІ ст. / за ред. О. Дубасенюк. 2013. 304 с. 'ШЬ: http://eprints.zu.edu.ua/ (дата звернення: 16.07.2020).

9. Килпатрик В. Основы метода. Москва ; Ленинград: Гос. изд-во, 1928. 116 с.

10. Костікова І. Теоретико-методичні засади професійної підготовки майбутніх учителів іноземної мови засобами інформаційно-комунікаційних технологій: дис.... докт. пед. наук: 13.00.04. Харків,2009. С. 544.

11. Лук'янова Л. Технологія організації проектної діяльності. Імідж сучасного педагога. 2009. Вип. 10. С. 16-21.

12. Манько Н. Теоретико-методические аспекты формирования технологической компетентности педагога: дис.... канд. пед. наук: 13.00.01. Уфа, 2000. С. 227.

13. Нагорна Н. Формування проєктно-технологічної компетентності майбутніх учителів трудового навчання у процесі вивчення основ проєктування і моделювання: дис.... канд. пед. наук: 13.00.02. Полтава, 2021.

14. Новиков А., Новиков Д. Методология. Москва: СИНТЕГ, 2007. 663 с.

15. Рижанова А. С. Т. Шацький - засновник вітчизняної соціальної педагогіки. Вісник Харківської державної академії культури. 2010. Вип. 31. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/ (дата звернення: 16.07.2020).

16. Цимбалару А. Семантика понятійного апарату проблеми педагогічного проектування. Оновлення змісту, форм та методів і виховання в закладах освіти: збірник наукових праць. 2008. Вип. 40. С. 121-127.

17. Шацкий С. Педагогические сочинения: в 4-х т. Т. 4. Москва: Просвещение, 1962-1965. 328 с.

References

1. Brykova O. V., Gromova T. V. Proektnaya deyatel'nost' v uchebnom processe [Project activity in the educational process]. Moskva: CHistye prudy, 2006. 32 p. [in Russian].

2. Vishcha osvha Ukrayini і Bolons'kij proces [Higher education in Ukraine and the Bologna process]: navch. posA. / Stepko M. F., Bolyubash Ya. Ya., Hinkarchuk V. D. ta іп. ; za red. V. G. Kremenya. Ternopti': Bogdan, 2004. 384 p. [in Ukrainian].

3. Galuzevij standart vishchoї osvhi[Higher education in Ukraine and the Bologna process]. 2017 [in Ukrainian].

4. Gontarenko І. S. Formuvannya proektnoї kompetentnosti majbutrnh uchitehv gumarntarnih disciphn zasobami mternet-resursA resursiv [Formation of project competence of future teachers of humanitarian disciplines by means of Internet resources]: dis.... kand. ped. nauk: 13.00.04 / GluhAs'kij nac. ped. un-t m Oleksandra Dovzhenka, Gluhv, 2016. 296 p. [in Ukrainian].

5. D. D'yui Psihologiya i pedagogika myshleniya [Psychology and pedagogy of thinking ] / Dzh. D'yui ; per. s angl. N. M. Nikol'skoj ; red. Yu. S. Rasskazov. Moskva: Labirint, 1999. 189 p. [in Russian].

6. Dovmantovich N. G Proektna dlyal'nlst' yak zasft formuvannya samoosvіtn'oyi kompetentnosti [Project activity as a means of forming self-educational competence. Scientific Bulletin of Uzhhorod University]. Naukovij vAnik Uzhgorods'kogo umversitetu. Seriya “Pedagogika. Sodal'na robota”. 2017. Vip. 1 (40). P. 92-95 [in Ukrainian].

7. Zosimenko O. V. Orgarnzadya proektnoї d^al^sti majbutrnh pedagogA u proces! vivchennya pedagogkhnih disciphn [Organization of project activity of future teachers in the process of studying pedagogical disciplines]: dis.... kand. ped. nauk: 13.00.04 / Poltava, 2010. P. 256 [in Ukrainian].

8. Innovacyrnst' dej A. S. Makarenka v pedagogy HKHI stohttya [Innovative ideas of A. S. Makarenko in the pedagogy of the XXI century] / za red. O. A. Dubasenyuk. 2013. 304 s. URL: http://eprints.zu.edu.ua/ (data zvernennya: 16.07.2020) [in Ukrainian].

9. Kilpatrik V. H. Osnovy metoda [Fundamentals of the method]. M. - L.: Gos. izd-vo, 1928. 116 p. [in Russian].

10. Kostikova І. І. Teoretiko-metodichni zasadi profesynoyi p^ote^d majbutrnh uchitehv inozemnoї movi zasobami mformacyno-komurnkacynih tekhnology [Theoretical and methodical bases of professional training of future teachers of a foreign language by means of information and communication technologies]: dis. doktora. ped nauk: 13.00.04 / HarkAs'kij nauc.-ped. u-tet іш. G. Skovorodi. HarkA, 2009. P. 544 [in Ukrainian].

11. Luk'yanova L. Tekhnologtya orgamzadyi proektnoyi diyal'nosti [Technology of organization of project activity]. Imdzh suchasnogo pedagoga, 2009. Vip. 10. P. 16-21 [in Ukrainian].

12. Man'ko N. N. Teoretiko-metodicheskie aspekty formirovaniya tekhnologicheskoj kompetentnosti pedagoga [Theoretical and methodical aspects of formation of technological competence of the teacher]: dis.... kandidata ped. nauk: 13.00.01. Ufa, 2000. P. 227 [in Ukrainian].

13. Nagorna N. O. Formuvannya proєktno-tekhnologichnoї kompetentnosti majbutrnh uchitehv trudovogo navchannya u procesi vivchennya osnov prc^ktuvannya і modelyuvannya [Formuvannia proiektno-tekhnolohichnoi kompetentnosti maibutnikh uchyteliv trudovoho navchannia u protsesi vyvchennia osnov proiektuvannia i modeliuvannia]: dis.. kan. ped. nauk: 13.00.02 / Poltavs'kij nac. ped. u-tet m. V. G. Korolenka. Poltava, 2021. [in Ukrainian].

14. Novikov A. M., Novikov D. A. Metodologiya [Metodolohyia] M.: SINTEG, 2007. 663 p. [in Russian].

15. Rizhanova A. O. S. T. Shac'kij - zasnovnik vhchiznyanoyi sodaLnoyi pedagogAi [Shatskyi - zasnovnyk vitchyznianoi sotsialnoi pedahohiky]. V^nik HDAK, 2010. Vip. 31. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/ (data zvernennya: 16.07.2020) [in Ukrainian].

16. Cimbalaru A. D. Sematika ponyatynogo aparatu problemi pedagogkhnogo proektuvannya [Sematyka poniatiinoho aparatu problemy pedahohichnoho proektuvannia] / A. D. Cimbalalaru // Onovlennya zmAtu, form ta metodA і vihovannya v zakladah osvhi: zb. nauk. pr. 2008. Vip. 40. P. 121-127 [in Ukrainian].

17. Shackij S. T. Pedagogicheskie sochineniya [Pedahohycheskye sochynenyia]: v 4 t. Tom 4. Moskva: Prosveshchenie, 1962-1965. 328 p. [in Russian].

18. Tsymbalaru A. D. (2008) Sematyka poniatiinoho aparatu problemy pedahohichnoho proektuvannia [Sematyka poniatiinoho aparatu problemy pedahohichnoho proektuvannia] Onovlennia zmistu, form ta metodiv i vykhovannia v zakladakh osvity: zb. nauk. pr. 2008. Vyp. 40, P. 121-127 [in Ukrainian].

19. Shatskyi S. T. (1962-1965) Pedahohycheskye sochynenyia [Pedahohycheskye sochynenyia]: v 4 t. Tom 4. M.: Prosveshchenye, 1962-1965. 328 p. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru