Розвиток особистості дитини дошкільного віку у мовленнєвій діяльності

Размещено на http://allbest.ru

Размещено на http://allbest.ru

РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ У МОВЛЕННЄВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Світлана Пенькова

кандидат педагогічних наук, доцент Ізмаїльський державний гуманітарний університет, Україна

У статті розкривається роль мовлення як засобу особистісного становлення дошкільника. Розвиток особистості в дошкільному дитинстві шляхом мовленнєвої діяльності є найважливішим завданням сучасного закладу дошкільної освіти. У статті розкривається роль мовлення як засобу особистісного становлення дошкільника. Специфіка дошкільного віку визначає характерні особливості психофізіологічного та соціально-особистісного розвитку дитини, її активність у формах пізнання довкілля, різноманітність способів практичної діяльності. Здатність висловлювати свої думки та почуття в усному мовленні, оволодіти пропедевтичним чуттям мови належить до першочергових компетентностей здобувана дошкільної освіти. Набуті ними вміння ефективно використовувати мовні засоби перевіряються в навчально-мовленнєвій роботі та повсякденному спілкуванні в ЗДО. Тому організаційне та методичне забезпечення вихователем оптимальних способами організації навчально-мовленнєвої діяльності різновікових груп дошкільників потребує подальших теоретичних розробок й осмислення передового педагогічного досвіду. За концептуальними положеннями мовної теорії й проблематики особистісно-діяльнісного підходу до здобувачів освіти зроблено висновок про психолінгвістичні закономірності засвоєння дітьми фонетичної, лексичної, граматичної систем української мови. Йдеться про зростання активності під час дошкільного дитинства, що дозволяє дитині якнайкраще розкривати свої розумові, емоційні, вольові та фізичні властивості, тобто виявляти особистісні риси соціальної істоти - суб'єкта пізнання та активного діяча в соціумі, якому характерні певна суспільна роль, суспільно корисна спрямованість діяльності. Подано структурний аналіз особистості як інтегрованої багатокомпонентної сутності, до складу якої входять психологічні особливості людини: характер, темперамент, особливості перебігу психічних процесів (сприймання, пам'яті, мислення, мовлення, волі, почуттів), особливості її мотиваційної сфери, спрямованості. Дослідження довело, що в дошкільному віці значно збільшуються мовні можливості вихованців, від правильного використання яких істотно залежить рівень їхнього мовленнєвого розвитку.

Ключові слова: мовленнєвий розвиток, особистість дошкільника, навчально-мовленнєва діяльність.

мовлення дошкільник особистісний навчальний

PERSONALITY DEVELOPMENT OF A PRESCHOOL CHILD IN SPEECH ACTIVITY

PhD of Pedagogical Science, Associate Professor

Izmail State University of Humanities, Ukraine

The development of personality in preschool childhood through speech activity is the most important task of a modern preschool institution. The article reveals the role of speech as a means of personal development of the preschooler. The specifics of preschool age determines the characteristics of psychophysiological and socio-personal development of the child, its activity in the forms of knowledge of the environment, a variety of ways of practical activity. The ability to express their thoughts and feelings in oral speech, to master the propaedeutic sense of language is one of the primary competencies of preschoolers. Acquired by them the ability to effectively use language tools are tested in educational and speech work and daily communication in ZDO. Therefore, the organizational and methodological support of the educator in the optimal ways of organizing educational and speech activities of different age groups of preschoolers requires further theoretical development and understanding of advanced pedagogical experience. According to the conceptual provisions of language theory and the issue of personal-activity approach to students, a conclusion is made about the psycholinguistic patterns of children's learning of phonetic, lexical, grammatical systems of the Ukrainian language. It is about the growth of activity during preschool childhood, which allows the child to best reveal their mental, emotional, volitional and physical properties, ie to identify personal traits of social being - the subject of knowledge and activist in society, characterized by a certain social role, socially useful orientation activities. The structural analysis of personality as an integrated multicomponent entity, which includes psychological features of man: character, temperament, features of mental processes (perception, memory, thinking, speech, will, feelings), features of its motivational sphere, orientation. The study showed that in preschool age significantly increases the language skills of students, the proper use of which significantly depends on the level of their speech development.

Постановка проблеми. Дошкільне дитинство є таким віковим періодом, упродовж якого відбуваються значні зрушення у формуванні особистості дитини. Через активне світосприймання, практичне, дієве ставлення до навколишньої дійсності активізується спілкування дошкільників із дорослими та однолітками внаслідок дій із предметами домашнього та суспільного вжитку, що їх оточують, власної діяльності тощо. Зростання активності під час дошкільного дитинства дозволяє дитині якнайкраще розкривати розумові, емоційні, вольові та фізичні властивості, тобто виявляти особистісні риси соціальної істоти - суб'єкта пізнання та активного діяча в соціумі, якому характерні певна суспільна роль, суспільно корисна спрямованість діяльності. Шляхом довільного наслідування і здатності до навчання активність дошкільника частіше набуває форми різних видів діяльності. Змінюються його спосіб життя, зміст і форми процесу спілкування з іншими людьми, збільшуються можливості фізичного і психічного розвитку, що породжує нові потреби, інтереси, а тому й нові спонукання до різноманітних видів дитячої діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. За концептуальними положеннями особистісно-діяльнісного підходу (Б.Г. Ананьєв, В.І. Андрєєв, Л.С. Виготський, І.О. Зимня, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн та ін.) особистість визначається суб'єктом діяльності, яка формує активність дитини, її готовність до навчання, результативність якого передбачає синтез зовнішніх і внутрішніх мотивів, де зовнішнім є мотив досягнення, а внутрішнім - пізнавальний мотив, прийняття навчального завдання і задоволення від його вирішення у співробітництві з іншими, тими, хто навчається (І.О. Зимня). Тож, розвиток мовлення дитини, на думку Трифонової, відбувається «... через її особистість, з урахуванням її мотивів, ціннісних орієнтацій та життєвих перспектив, що в кінцевому результаті сприяє формуванню мовленнєвої особистості» (Трифонова, 2013: 13) здобувача дошкільної освіти. У психолого-педагогічній літературі доведено, що особистість формується і розвивається в різних видах діяльності, що тісно взаємодіють між собою (Л.І. Божович, Л.С. Виготський, Д.Б. Ельконін, О.В. Запорожець, В.К. Котирло, О.М. Леонтьєв, Т.М. Степанова та ін.). Раціональне поєднання й активізація в житті дитини різних видів діяльності (спілкування, гра, предметна діяльність) позитивно впливають на всебічний розвиток дошкільника (А.М. Богуш, О.В. Запорожець, Т.С. Комарова, М.І. Лісіна, Т.О. Піроженко та ін.). Оскільки всі види діяльності дитини супроводжує мовлення, то й цілком виправданим уважається нам погляд сучасних учених на особистісно зорієнтовану парадигму формування мовленнєвої особистості дошкільника, врахування закономірностей її функціонування і розвитку, які насамперед стосуються розвитку всіх видів мовленнєвої діяльності дитини. Влучними є твердження І.Д. Беха про ефект «зігріваючого сяяння успіху», роль мови не лише як засобу розуміння інших, а й засобу розуміння себе; необхідність забезпечення піднесеного емоційного стану дитини, що сприяє інтелектуально-мовленнєвій активності, розвитку комунікативних якостей особистості, яка постійно стверджує себе в мовленнєвих проявах своїх почуттів, намірів через індивідуальне сприйняття, розуміння та вербальне відтворення довкілля.

Метою статті є висвітлення питань взаємозв'язку мовленнєвого й особистісного розвитку здобувачів дошкільної освіти засобами навчально-мовленнєвої діяльності.

Виклад основного матеріалу. Загальновідомо, що час дошкільного дитинства, який недарма називають «золотою порою життя» є найоптимальнішим для особистісного розвитку, адже це важлива сходинка людського зростання. Дитина в цьому віці особливо потребує турботи про щасливе буття, повноцінного спілкування, урізноманітнення можливостей самовияву та задоволення своїх потреб. Зокрема помітно змінюється режим життя дітей, адже більше часу відводиться посильним дорученням, сюжетно-рольовим і дидактичним іграм, навчальним заняттям. На думку відомої дослідниці дитячої психології Г.О. Люблінської, «діти мають більші можливості для спільних ігор у процесі спілкування одного з одним. Особливо великі зміни відбуваються в змісті, напрямі і формах активності дітей дошкільного віку. Бути активним - означає перебувати в стані дії. Поступово під впливом природних вправ, а згодом і спеціального навчання рухи набувають організованості і цілеспрямованості, стають довільними, а згодом справді вольовими, керованими» (Люблінська, 1974: 107).

Успішність вітчизняної дошкільної освіти обумовлюється гуманним, особистісно зорієнтованим підходом до виховання та розвитку здобувачів, розвитком їх комунікативних якостей, рівнем організації мовленнєвої діяльності. На пріоритетній ролі мовлення в становленні дошкільника наголошується в новій редакції Базового компонента дошкільної освіти, зокрема мовленнєвий розвиток виділено в самостійний напрям діяльності закладу. Зокрема, освітня лінія «Мовлення дитини» є однією з основних і передбачає формування мовленнєвої компетентності дитини й оволодіння елементарними правилами користування мовленням у різних життєвих ситуаціях. Згідно з вимогами Стандарту складовими змісту роботи з мовленнєвого розвитку дошкільників є: 1) звукова культура мовлення; 2) словникова робота; 3) граматична правильність мовлення; 4) зв'язне діалогічне і монологічне мовлення. Змістове наповнення освітнього напряму «Мовлення дитини» акцентує увагу педагогів не на розв'язання окремих завдань мовленнєвого розвитку дітей, а на особистісно-орієнтованому підході до формування мовно-мовленнєвої компетенції як одного з ключових критеріїв і водночас вагомої умови становлення й розвитку мовленнєвої особистості дошкільника (БКДО, 2021).

Результатом оволодіння інваріантними компетентностями (мовленнєвою, комунікативною та літературно-художньою) має стати спроможність здобувачів дошкільної освіти допомогою мови й мовлення пізнавати світ і взаємодіяти з ним, спілкуватися з однолітками та дорослими, поважливо ставитися до друкованих чи електронних книжок, художнього слова. До складу варіативних компетентностей увійшли засвоєння основ грамоти, тобто оволодіння дошкільниками початковими навичками читання й письма, здатність до фонематичного сприйняття, звукового аналізу елементів мови тощо та забезпечення базового рівня володіння іншими мовами (національних меншин або іноземною). Вивчення української мови в закладах дошкільної освіти передбачає залучення дітей інших національностей, які є громадянами України, до оволодіння українською мовою як державною на рівні вільного спілкування з іншими дітьми і дорослими, виховання інтересу та позитивного ставлення до української мови.

Структуру особистості слід розглядати як інтегровану багатокомпонентну сутність, до складу якої входять психологічні особливості людини: характер, темперамент, особливості перебігу психічних процесів (сприймання, пам'яті, мислення, мовлення, волі, почуттів), особливості її мотиваційної сфери, спрямованості. Провідна роль у становленні дитячої особистості належить мовленню, тим більше що саме в дошкільному дитинстві в основному завершується довгий і складний процес оволодіння мовою. Мовленнєва діяльність дітей дошкільного віку складається із різних видів говоріння та слухання, під час якої формуються мовленнєві вміння і навички. До 6 років мова стає засобом спілкування і мислення дитини, а також предметом осмисленого вивчення, оскільки при підготовці до шкільного навчання розпочинається оволодіння елементарним читанням і письмом. За Л.В. Іщенко, «навчити дитину мови - означає допомогти їй засвоїти (запам'ятати) матерію мови» (тренувати органи мови); полегшити розуміння смислу знаків мови - лексичного і граматичного (тренувати інтелект); вчити оцінювати реальність за допомогою лексичних і граматичних значень (тренувати емоції і почуття); полегшити запам'ятовування літературної норми, тобто традиції вживання (поєднання й можливості взаємозаміни) мовних знаків (морфем, слів, словосполучень, речень), їх звукового і графічного оформлення; тренувати пам'ять» (Іщенко, 2013: 7).

У дошкільному віці добре розвивається звукова сторона мови, інтенсифікується лексичний запас дошкільнят, хоча можливі й окремі відмінності: зокрема в одних дітей словниковий запас є дещо більшим, що залежить від умов їх повсякденного життя, від особливостей родинного виховання та спілкування в сім'ї, бо саме вік від двох до п'яти є періодом активного засвоєння дитиною нових слів. Так, у 1,5-річному віці малюк активно використовує приблизно 100 слів, в 3 роки - 1000-1100, в 6 років - 2500-3000 слів. У цей час також відбувається практичне формування граматичного складу мови вихованців. Ними засвоюються деякі закономірності морфологічного порядку (словотвір і зміна слів) та синтаксичного (побудова словосполучень і речень). Дошкільникам властиве оригінальне словотворення як «... активний процес неусвідомленого творення нових слів і граматичних форм на основі чуття рідної мови, своєрідна «мовленнєва лабораторія»», за влучним висловом академіка А.М. Богуш (Богуш, 1993: 427). Самостійно створені дошкільниками мовні одиниці групуються до різних типів інновацій: словотворчих, морфологічних, лексико-семантичних і синтаксичних. «Серед дитячих інновацій найпоширенішими є: конструювання нових слів («дитячі неологізми»), дитяча етимологія слів; розширення або звуження значення слів» (там само: 428). Головне місце в системі мовленнєвого розвитку вихованців закладів дошкільної освіти займає розвиток зв'язного мовлення, адже від цього залежить інтелектуальний розвиток дитини, її самосвідомість і творчість, здатність встановлювати мовні контакти з оточуючими. Відтак, науковцями виокремлено діяльнісний та особистісний компоненти побудови зв'язного висловлювання - останній зумовлюється тим, що засобами мовлення виявляється індивідуальність мовця: характерні риси, особливості темпераменту, ознаки мовленнєвої культури. Діяльнісний компонент репрезентує процеси утворення й сприймання мовленнєво-розумової діяльності, регуляції та контрольно-оцінних дій. Нормативне мовлення дошкільників формується перш за все внаслідок імітації, наслідування мови дорослих, забезпечення смислового сприймання мови, що звучить, осмислення почутих усних висловлювань та ін. Досконала мовленнєва діяльність вихованців потребує цілеспрямованості, тобто мети говоріння, завдань, мотиву. Ступінь володіння мовними засобами та мовленнєвими вміннями дає змогу дітям передати зміст прослуханої казки чи розповіді, розгорнуто відповісти на питання вихователя, виразно описати сюжетний малюнок, стисло передати власні спостереження тощо.

Засвоєння в дошкільному віці двох видів мовленнєвої діяльності - слухання та говоріння, що є продуктивним видом мовлення, активним процесом здійснення спілкування неможливе без аналітико-синтетичної, мотиваційно-спонукальної та виконавчо-дієвої складових. «Смислове сприймання (розуміння) мовлення залежить від характеру мовленнєвої діяльності мовця, від того, наскільки зрозуміло і чітко висловлюється мовець, від темпу, виразності мовлення, вміння виділяти головне, встановлювати контакт зі слухачами» Богуш (Богуш, 1993: 41). Підготовленість здобувачів дошкільної освіти до слухання та сприймання мовлення потребує посиленої уваги з боку педагогів, організації навчально-мовленнєвої діяльності на науковій основі, методично доцільної системи форм, методів і засобів проведення занять з розвитку мовлення.

Важливе значення для результативності процесу навчання мови має розуміння вихователями загальнометодичних принципів і закономірностей розвитку мовлення (Л.П. Федоренко), серед яких варто згадати:

1) увагу до матерії мови (фізичний розвиток органів мовлення;

2) розуміння мовних значень і одночасний розвиток лексичних і граматичних навичок;

3) оцінка виразності мовлення (увага до виражальних засобів мовлення);

4) розвиток мовного чуття;

5) випереджаючий розвиток усного мовлення;

6) залежність темпів збагачення мови від ступеня досконалості структури мовленнєвих навичок.

Разом із тим, у режимних моментах, у повсякденному житті дошкільники використовують ситуативне мовлення. Воно зберігається, в основному, в розмовах на побутові теми і в розповідях про події, що мають яскраве емоційне забарвлення. Щоб отримати уявлення про особливості ситуативного спілкування, варто послухати, як діти розповідають один одному про переглянуті мультфільми, спостережувані явища довкілля, бо в своїх повідомленнях вони часто не закінчують речення, пропускають слова, плутають логічну послідовність реплік. Якість мовлення вихованців у першу чергу залежить від фонетико-орфоепічної унормованості їхнього мовлення, що виявляється в правильності добору лексем і граматичних форм.

Виховання звукової сторони мовлення вимагає цілеспрямованої роботи над удосконаленням органів артикуляції, мовленнєвого слуху й дихання, без чого не видається можливою диференціація звуків мови, засвоєння елементарних уявлень про їх характеристики та умовні позначення. Так, до п'яти років дошкільники в цілому опановують фонетичну будову рідної мови, навчаються правильно артикулювати окремі звуки та звукосполучення, розуміють їх смислорозрізнювальну роль. «Артикуляційні рухи стають довільними й контрольованими. Артикуляційні вади, які зустрічаються у дошкільників, є наслідком або дефектів мовних органів, або відсутності коригуючої роботи» (Левченко, 2014: 29-30). Передумовами формування правильної звуковимови та фонематичного слуху дітей дошкільного віку визначають досконале мовленнєве середовище, його дидактичне забезпечення, активну мовленнєву практику, спільність зусиль дитсадку та сім'ї у справі виховання звукової культури мовлення.

Упродовж дошкільного дитинства в дітей виробляється розуміння граматичного ладу мови, опанування засобів і правил унормованої побудови словосполучень і речень у повсякденній мовленнєвій практиці. Спочатку дошкільники вчаться правильно утворювати граматичні форми за аналогією, опановують уживання в усному мовленні простих та складних речень, які з'єднані сурядним і підрядним синтаксичним зв'язком. Урахування в навчально-мовленнєвій роботі послідовності пропедевтичного введення граматичних форм з огляду на їх доступність та принцип однієї трудності, дотримання вимог унаочнення й активізації мовних конструкцій дозволяють організувати засвоєння граматичної правильності мовлення на комунікативно-діяльнісній основі. Свого часу академік Л. Щерба зазначав, що оволодіти мовою - означає засвоїти не тільки елементи мовних одиниць, а й правила їх уживання, називаючи граматику «збіркою правил мовленнєвої поведінки». Задля формування у дітей дошкільного віку в закладі дошкільної освіти граматичної правильності мовлення необхідно систематизувати мовленнєву практику як на заняттях, так і в режимних моментах за такими напрямками: перевірка граматичної правильності дитячого мовлення та запобігання морфолого-синтаксичним помилкам; наслідування мовленнєвого зразку вихователя, використання ефективних методів, прийомів і засобів у педагогічній роботі.

Процес практичного засвоєння рідної мови дошкільниками вдосконалюється під час спілкування з людьми, що її оточують. Мовлення стає дієвим засобом спілкування, який поступово звільняється від зв'язку з предметною ситуацією. Однак усвідомлення дошкільниками мовної дійсності як такої, що існує поряд з предметною дійсністю, значно відстає від практичного оволодіння мовою. На думку А.І. Максакової, «... аналізуючи за завданням речення та його елементи (слова), дитина дошкільного віку натрапляє на труднощі, вже переборені в процесі практичного вживання мови. Слово ще довго залишається однією з властивостей предмета, а не його означенням. Дошкільник користується відношенням слова до означуваних ним предметів, не осмислюючи його теоретично. Інакше кажучи, дитина може вживати слово, але не помічає його, воно ніби скло, крізь яке вона дивиться на навколишній світ, не роблячи саме слово предметом свідомості й не підозрюючи того, що воно має власне життя, власні особливості будови» (Максакова, 2007: 9). Деякі емпіричні мовні узагальнення дозволяють здобувачам дошкільної освіти більш успішно користуватися мовою, виправляти помилки у власному мовленні та помічати такі огріхи в інших. Тим самим у них розвивається пропедевтичне чуття мови. Водночас діти дошкільного віку ще не знають норм і правил уживання літературної мови, не усвідомлюють механізмів словотворення і словозміни, особливостей граматичних категорій основних частин мови, типових синтаксичних конструкцій. Імпонує з цього приводу твердження С. Цейтлін, яка називає однією з причин граматичних помилок нерівномірність засвоєння дитиною системи і норм мови. «Мова - це механізм, що керує мовленнєвою діяльністю всіх мовців, які цією мовою розмовляють. Тому не можна оволодіти мовленням, не знаючи мови, яка його породжує. Процес опанування дитиною мови із мовлення тих, з ким вона спілкується, є несвідомим, інтуїтивним. Дитяче мовлення - це узагальнений і досить спрощений варіант нормативної мови. Більшість помилок дитячого мовлення належить до системних, які порушують мовну норму шляхом прямолінійного наслідування системи» (Богуш, Гавриш, 2011: 426).

Відтак, дитяча потреба в спілкуванні з дорослими та однолітками визначає становлення особистості в дошкільному віці й мова відіграє тут першорядну роль. Процес спілкування з дорослими розгортається на основі зростаючої самостійності дошкільника, розширення його знайомства з предметами та явищами оточуючої дійсності. Дошкільники задають багато запитань, хочуть у доступній формі зрозуміти світ природи і суспільства. Вислуховуючи відповіді дорослих - вихователів і батьків, дитина дошкільного віку потребує серйозного й особистісно-орієнтованого ставлення до неї, як до партнера, товариша. Дитина співпрацює з дорослим, спостерігає й усвідомлює навколишнє, тому цей процес отримав назву пізнавального спілкування, завдяки чому в свідомості формується когнітивно-практичний досвід, здатність самостійного перенесення знань і вмінь у певну ситуацію, виявляти себе в різних видах діяльності. За словами відомого психолога Л.С. Виготського, «... якщо вона не зустрічає такого відношення, у дитини дошкільного віку виникає негативізм та впертість (Выготский, 1999: 86).

Для процесу спілкування дошкільника характерна й інша форма - особистісна, яка передусім формує систему відносин і комунікацій, обумовлюючись розвинутою потребою обговорювати з дорослими як власну поведінку й вчинки, так і своїх однолітків з погляду морально-ціннісних норм, що вимагає більш високого інтелектуального й емоційно-вольового розвитку особистості. Відтворюючи словесні зв'язки, закріплені в попередніх інструкціях дорослого, а потім модифікуючи їх, словесно виділяючи кінцеву і найближчу мету поведінки, означаючи засоби її досягнення і підкоряючись цим словесно сформульованим інструкціям, дитина дошкільного віку підіймається на новий ступінь регуляції своєї поведінки. Тим самим відбувається подальша диференціація функцій мовлення. Крім номінативної й когнітивної, виконуючи соціальну функцію спілкування, мовлення дитини дошкільного віку поступово відокремлюється від її немовної поведінки, стає засобом планування й регуляції діяльності. Засобом планування воно стає, коли пересувається з кінця дії на її початок, засобом довільної регуляції - коли дитина дошкільного віку навчається виконувати вимоги, які формулює за допомогою мовлення (Кононко, 2002). Тож розвитку мовленнєвої діяльності дошкільника в процесі дошкільної мовної освіти варто приділяти вагоме місце, зосереджувати увагу вихователів на навчанні монологічного та діалогічного мовлення, забезпечувати змістовне спілкування в навчальній роботі та повсякденному житті.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чином, результативність навчально-мовленнєвої діяльності здобувачів дошкільної освіти потребує врахування педагогічними працівниками закладу загально-педагогічних і лінгводидактичних принципів, оптимальної організації професійно-мовленнєвого спілкування, відповідного навчально-методичного й інформаційного забезпечення. Знання методів, прийомів і технологій мовленнєвого розвитку різновікових груп у взаємозв'язку з психологічним обґрунтуванням оволодіння дітьми діяльністю спілкування в цілому успішно впливатимуть на мовленнєвий і особистісний розвиток здобувачів дошкільної освіти. Перспективними уважаємо питання розгляду організаційних форм професійно-мовленнєвого спілкування в ЗДО.

ДЖЕРЕЛА І ЛІТЕРАТУРА

Базовий компонент дошкільної освіти. URL: https://mon.gov.ua/ua/osvita/doshkilna- osvita/bazovij-komponent-doshkilnoyi-osviti-v-ukrayini

Богуш А.М. Методика навчання української мови у дошкільних закладах. К. : Вища школа, 1993. 328 с.

Богуш А.М., Гавриш Н.В. Дошкільна лінгводидактика: Теорія і методика навчання дітей рідної мови в дошкільних навчальних закладах:. К.: Видавничий дім «Слово», 2011. 704 с.

Выготский Л.С. Вопросы детской психологии. СПб. : Союз, 1999. 203 с.

Іщенко Л.В. Навчання дітей дошкільного віку рідної мови : навчальний посібник. Умань: 1111 «Жовтий», 2013. 138 с.

Кононко О.Л. Психологічні основи особистісного становлення дошкільника. К. : Стилос, 2002. 144 с.

Левченко О.Д. Мовленнєвий розвиток дітей дошкільного віку. Вісник Прикарпатського університету : Педагогіка. 2014. Вип. 3. С. 29-37.

Люблінська Г.О. Дитяча психологія. К. : Вища школа, 1974. 356 с.

Максакова А.І. Обстеження розвитку мовлення дітей старшого дошкільного віку. Дошкільне виховання. 2007. № 2. С. 9-10.

Трифонова О.С. Теоретико-методичні засади формування мовленнєвої особистості дітей старшого дошкільного віку : автореф. дис. ... д. пед. н., 13.00.02. Одеса, 2013. 41 с.

АНОТАЦІЯ

У статті розкривається роль мовлення як засобу особистісного становлення дошкільника. Розвиток особистості в дошкільному дитинстві шляхом мовленнєвої діяльності є найважливішим завданням сучасного закладу дошкільної освіти. У статті розкривається роль мовлення як засобу особистісного становлення дошкільника. Специфіка дошкільного віку визначає характерні особливості психофізіологічного та соціально-особистісного розвитку дитини, її активність у формах пізнання довкілля, різноманітність способів практичної діяльності. Здатність висловлювати свої думки та почуття в усному мовленні, оволодіти пропедевтичним чуттям мови належить до першочергових компетентностей здобувана дошкільної освіти. Набуті ними вміння ефективно використовувати мовні засоби перевіряються в навчально-мовленнєвій роботі та повсякденному спілкуванні в ЗДО. Тому організаційне та методичне забезпечення вихователем оптимальних способами організації навчально-мовленнєвої діяльності різновікових груп дошкільників потребує подальших теоретичних розробок й осмислення передового педагогічного досвіду. За концептуальними положеннями мовної теорії й проблематики особистісно-діяльнісного підходу до здобувачів освіти зроблено висновок про психолінгвістичні закономірності засвоєння дітьми фонетичної, лексичної, граматичної систем української мови. Йдеться про зростання активності під час дошкільного дитинства, що дозволяє дитині якнайкраще розкривати свої розумові, емоційні, вольові та фізичні властивості, тобто виявляти особистісні риси соціальної істоти - суб'єкта пізнання та активного діяча в соціумі, якому характерні певна суспільна роль, суспільно корисна спрямованість діяльності. Подано структурний аналіз особистості як інтегрованої багатокомпонентної сутності, до складу якої входять психологічні особливості людини: характер, темперамент, особливості перебігу психічних процесів (сприймання, пам'яті, мислення, мовлення, волі, почуттів), особливості її мотиваційної сфери, спрямованості. Дослідження довело, що в дошкільному віці значно збільшуються мовні можливості вихованців, від правильного використання яких істотно залежить рівень їхнього мовленнєвого розвитку.

Ключові слова: мовленнєвий розвиток, особистість дошкільника, навчально-мовленнєва діяльність.

Размещено на Allbest.ru