Проблеми вивчення української мови як іноземної

Размещено на http://allbest.ru

ПРОБЛЕМИ ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ

Катерина Годік,

кандидат філологічних наук, молодший науковий співробітник відділу компаративістики Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка Національної академії наук України (Київ, Україна)

Ірина Іваненко,

кандидат філологічних наук, доцент кафедри україністики Національного медичного університету імені О. О. Богомольця (Київ, Україна)

Кількість студентів-іноземців в Україні щороку зростає. Кожному з них потрібно опановувати українську мову, аби пройти повне навчання та надалі мати змогу вести практику в нашій медичній системі, освіті тощо. Відповідно, дедалі більше уваги сучасні лінгвісти мають звертати на вибір адекватної стратегії навчання для цієї категорії здобувачів освіти. Вибір ефективної методики викладання української мови як іноземної має відбуватися з урахуванням тих проблем, які можуть виникати у студентів із цією дисципліною.

Ключові слова: комунікативна організація навчального процесу, підходи до викладання, лінгвокультурологіч- на компетенція, студент-іноземець, українська мова як іноземна.

Kateryna HODIK,

PROBLEMS OF STUDYING THE UKRAINIAN LANGUAGE AS A FOREIGN LANGUAGE

The number of foreign students in Ukraine is growing every year. Each of them needs to master the Ukrainian language in order to complete their studies and continue to be able to practice in our medical system, education, etc. Accordingly, modern linguists should pay more and more attention to the choice of an adequate learning strategy for this category of students. The choice of an effective method of teaching Ukrainian as a foreign language should take into account the problems that may arise in students with this discipline.

This article is devoted to the study of complex topics in the study of the Ukrainian language. To identify them, a survey conducted, which covered different language levels: phonetics, vocabulary, phraseology, and so on. First and second year students took part in it. Among them were native speakers of different languages. The most frequent were Arabic, Hindi, Farsi. Turkish and Polish speakers were also among the respondents in the first year. Analysis of the results of such a survey showed that each recipient has a sufficient level of knowledge to understand the questions and answer at least some of them. In this case, they are able to provide a transcription of their own name, language name, and so on. Respondents had the most problems with syntax and phraseology, which was expected.

Students in the same group were found to have different levels of training. This is not due to the duration of training and not the choice of program, but the languages in which they communicate in everyday life. Thus, representatives of countries with closer contacts with Ukraine (Turkey, Poland) showed better results. Among the speakers of Farsi, Hindi, Arabic, more problems were found with the assimilation of the material. It is established that the level of Ukrainian language proficiency of these students is closer to their compatriots from the first year than to native speakers of other languages in their own course.

The study showed that modern strategies for teaching Ukrainian as a foreign language need to be improved. Additional training courses need to be developed for people from India, Iran and other countries. The existing workload for Polish and Turkish students is enough for them.

Key words: communicative organization of educational process, approaches to teaching, lingo-cultural competence, foreign student, Ukrainian as a foreign language.

українська мова студенти іноземці

Постановка проблеми. Щороку в українських закладах вищої освіти зростає кількість іноземних студентів. Майбутні медики, хіміки, фармакологи, біологи, математики та представники інших спеціальностей проїздять до нас із різних країн світу, в тому числі з Індії, Пакистану, Ірану. Всі вони мають вивчати українську мову, яка суттєво відрізняється від їх рідної навіть за фонетичним складом. Це зумовлює появу великої кількості складнощів як у викладанні матеріалу, так і в оцінці студентів. Щороку кафедра україністики Національного медичного університету імені О. О. Богомольця готує нові посібники, робочі зошити, а також методичні матеріали, але й вони не можуть вирішити всіх проблем. Нам доводиться працювати з новими викликами та швидко адаптуватися до дистанційного навчання. Саме цим зумовлюється актуальність поданої статті.

Аналіз досліджень. Проблеми викладання української мови як іноземної вже втрапляли в поле зору українських науковців. О. Туркевич у своїй розвідці оглянула становлення методики викладання української мови в 90-х роках минулого століття, вказавши основні аспекти формування підручників та порядок їх виникнення (Туркевич, 2013). С. Цуркан звернула увагу на сучасні тенденції у викладанні, зокрема, науковиця зазначила, що нині в Україні панує комплексний, компетент- нісний підхід (Цуркан, 2019). С. Палінська зазначила, що в нас досі відсутній єдиний заклад, який займався би питаннями викладання української як іноземної, через що сучасні методичні розробки мають спорадичний характер (Палінська, 2012). Г Шелест у власній розвідці пропонує практичні прийоми для полегшення засвоєння лексичного та граматичного матеріалу (Шелест, 2018). Різні гіпотези щодо вивчення іноземних мов виклала у своїй статті П. Бокале. Дослідниця детально проаналізувала гіпотези Крашена, Суейн, Лонга. Перевагу вона надає останній (Бокале, 2020). Значну кількість розробок, присвячених цій тематиці, підготувала кафедра україністики Національного медичного університету імені О. О. Богомольця. В іноземних виданнях вийшло кілька важливих публікацій нашої кафедри. В 2020 році була оприлюднена наукова праця «Innovative Methods in Language Disciplines During Profile Training Implementation», в якій було розглянуто сучасні ефективні методи роботи з іноземцями (Марченко та ін., 2020). В 2021 році було підготовлено не менш цікаву статтю «Electronic Resources for Teaching Ukrainian as a Second Language», в якій було описано сучасні ресурси, що можуть бути використані педагогами під час проведення занять, тестування студентів тощо (Марченко та ін., 2021). Не можна обійти увагою посібники та підручники, які випускає кафедра україністики. Так, нині одним із найбільш вдалих вважається підручник для іноземних студентів (Місник та ін., 2019), а також практикум у двох частинах (Булаткіна та ін., 2018).

Однак, незважаючи на наявність такої кількості розробок, присвячених питанням викладання української мови як іноземної, в цій царині ще залишається чимало проблем. Так, мало окреслені особливості роботи з представниками різноманітних мовних груп, недостатня увага звертається на ті проблеми, які виникають у них у процесі вивчення граматики, лексики. Саме цьому питанню присвячена наша розвідка.

Мета статті - визначити основні проблеми, які виникають у студентів-іноземців у процесі вивчення української мови, запропонувати дієві рекомендації щодо усунення таких проблем.

Реалізація цієї мети передбачає виконання таких завдань:

- розробка анкети для студентів I--II курсів;

- проведення анкетування серед добровольців;

- перевірка персональних анкет;

- узагальнення отриманої інформації та формулювання рекомендацій щодо подальшої освітньої діяльності.

Виклад основного матеріалу. При формуванні програм навчання іншомовних студентів української мови враховують безліч аспектів. Лінгвісти, викладачі зважають на стандарти викладу мови, лексичні мінімуми, які мають засвоїти здобувачі освіти, рекомендації кафедр тощо. Однак, на наш погляд, найбільш важливим у цьому плані є вивчення саме помилок та труднощів, з якими зіштовхуються студенти в процесі опанування мовного матеріалу для подальшої корекції освітніх програм. Тим більше, що нині для реалізації такої мети є чимало ефективних інструментів.

Аби встановити проблемні теми у викладанні української для іноземців, нами було проведено анкетування студентів I та II курсів. Повний текст анкети подаємо нижче.

Бланк анкети було роздруковано і роздано студентам. Реципієнти мали заповнити його від руки. Це дало змогу отримати більш точні результати, адже студенти не могли скористатися підказками комп'ютеру. При укладенні цієї анкети було враховано наступне:

- читання було сформовано з урахуванням стандартизованих вимог до рівнів володіння українською мовою як іноземною (Стандартизовані вимоги, 2018);

- матеріал було підібрано так, щоб охопити всі пласти української мови, в тому числі фонетику, лексику, фразеологію. Це дало змогу виявити найширший спектр проблем у процесі засвоєння матеріалу;

анкета була уніфікована для носіїв різних мов. Це дало змогу виокремити певні особливості засвоєння матеріалу різними групами реципієнтів. Тим більше, що в українських закладах вищої освіти вони навчаються групами. І в одній такій групі можуть бути присутніми носії різних мов (що підтверджує наше дослідження).

Таблиця 1

Анкета для студентів, які вивчають українську мову як іноземну

Анкетування було добровільним. Бланки було роздрукована і надано здобувачам освіти для заповнення. В анкетуванні взяли участь 37 реципієнтів. З них 17 - студенти I курсу, 20 - II курсу. Структура мовного середовища опитаних здобувачів освіти представлена на діаграмах нижче.

Маємо зазначити, що мовна картина у першокурсників виявилась більш розмаїтою. Тут присутні узбецька, турецька, польські мови, а також малаялам (малаяльська мова, мова південної групи дравідійських мов, поширена у південно-західній Індії, офіційна мова штату Керала (Велика українська енциклопедія)). У другі групі опитуваних мовна картина виявилася більш однорідною та пропорційною за своїм складом.

Аналіз заповнених анкет дав змогу визначити таке:

- абсолютна більшість студентів після 4 місяців навчання української як іноземної може розібратися з питаннями анкети (це підтверджує її елегантність) та відповісти на такі прості питання, як ім'я, курс тощо. Жодних анкет, в яких би не було відповіді на це питання, ми не отримали;

- більшість студентів під час заповнення документа вказує, що не має проблем із вивченням української мови. При цьому ці самі студенти не завжди можуть впоратися з нескладними питаннями, наприклад, назвати частини мови, які вони знають;

- результати опитування демонструють певні проблеми із засвоєнням граматики, фонетики. Не всі студенти розрізняють частини мови. Якщо для I курсу така ситуація нормальна (детальний розбір цих мовних одиниць за програмою іде пізніше), то такі проблеми в студентів II курсу викликають занепокоєння. Так, у них в анкетах поряд з іменником і займенником (ці одиниці згадуються найчастотніше) з'являються такі новотвори, як словник. Можна припустити, що тут мало місце певне плутання назв. Водночас поряд зі словником зустрічаємо в переліку числівник, що свідчить про те, що студент виділяє цю частину мови окремо, розуміє її значення;

- найбільш складною у вивченні української мови як іноземної видається граматика. У студентів виникають проблеми з відмінюванням слів, зміною іменників, прикметників за родами та за числами;

- серед слів, прочитання яких виникає найбільші складнощі, студенти називають лексеми з апострофом: об'єднання, роз'ятрити.

Рис. 1. Рідні мови студентів І року навчання

Рис. 2. Рідні мови реципієнтів ІІ року навчання

Найкраще серед студентів I курсу з анкетуванням впоралися студенти з Туреччини, Узбекистану, Польщі. Найбільші проблеми виникли в носіїв арабської та малаяльської. Вони впоралися лише з першими 5 питаннями, однак змогли транслітерувати ім'я, прізвище. При цьому вони вказали, що труднощів у вивченні мови в них немає. Більшість студентів не змогли визначити граматичну основу простого речення. хоча двоє студентів змогли впоратися з усіма питаннями. Це були носії турецької мови.

У другій групі жоден студент не впорався з питаннями стосовно фразеології, визначення граматичної основи речення. Також у цій категорії не було жодного реципієнта, який би обмежився лише першими п'ятьма питаннями анкети. Кожен студент зміг назвати принаймні два частини мови (іменник та дієслово). При цьому реципієнти в анкетах зазначали наявність проблем не з лексикою чи граматикою, а саме з фонетикою, з котрою вони впорались у відповідних питаннях.

Загалом анкетування дало змогу визначити, що успіхи студентів у вивченні української мови залежать не від тривалості навчання, а від тієї мови, якою вони звикли спілкуватися в побуті. Так, вихідці з країн, що мають з Україною тісні контакти - поляки, турки, узбеки, - впоралися майже з усіма завданнями. Що ж стосується носіїв гінді чи арабської, то вони показали приблизно однакові результати як на першому, так і на другому році навчання. Щоправда, у другокурсників була краща транслітерація. Такі проблеми говорять не про проблеми в методиці викладання, а про труднощі у вивченні мови, яка не схожа на їхню рідну. Аби їх подолати, доцільно збільшити кількість годин на опанування предмета, робити додаткові сесії з українськими студентами. Доцільно запровадити мовні клуби для іноземців, де вони могли б спілкуватися з українськими колегами. Плідними в цьому плані видаються навчальні фільми, які б давали додаткове пояснення граматики, онлайн-тести тощо.

Що ж стосується студентів з інших країн, то для них цілком достатньо наявного навантаження. Доцільно було б розділити їх на окремі групи з вивчення української, аби програму можна було додатково деталізувати з урахуванням особливостей рідної мови студентів. Наприклад, окремо проводити підготовку носіїв гінді та арабської, польської та турецької (в цих групах вони демонструють близькі за рівнем результати).

Висновки. Практика вивчення української мови іноземними студентами показує, що вона є доволі складною для засвоєння. Проблеми з її опануванням виникають у представників різних мовних груп. Однак найтяжче вона дається тим реципієнтам, у котрих рідною мовою є арабська, хінді або малаялам.

Звичайно, представлене дослідження не може вирішити всі питання, пов'язані з викладанням української мови як іноземної у студентів, які є носіями малаялам, хінді, арабської та іншої мов. Це є перспективою для подальшого дослідження. найближчим часом наша дослідницька група планує проведення серію опитувань. Анкети для них будуть розроблені додатково з урахуванням складнощів попереднього дослідження. Нові опитування дадуть змогу оцінити ефективність засвоєння програми з української мови як іноземної за семестр.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Marchenko N., Yuzkiv H., Ivanenko I., Khomova O., Yanchytska K. Electronic Resources for Teaching Ukrainian as a Second Language. International Journal of Higher Education. 2021. Vol. 10, No. 3. P 234-245.

2. Yuzkiv H., Ivanenko I., Marchenko N., Kosharna N., Medvid N. Innovative Methods in Language Disciplines During Profile Training Implementation. International Journal of Higher Education. 2020. Vol. 9, No. 7. P. 230-242.

3. Астапенко І. А., Блідченко-Найко В. В., Місник Н. В., Ніколаєв В. В. Практикум з української мови для іноземних студентів : навчальний посібник: Ч. 1 / За ред. проф. Н.П. Литвиненко, 2018. 96 с.

4. Бокале П. Как происходит освоение языка? Теории о процессе изучения и освоения иностранных языков. Orbis linguarum. 2020. Vol 18. Is. 2. С. 7-13.

5. Булаткіна Г І., Кулінська Я. І., Місник Н. В., Ніколаєв В. В., Сергієнко Т. В. Практикум з української мови для іноземних студентів : навчальний посібник : ч. 2 / За ред. проф. Н. П. Литвиненко, 2018. 112 с.

6. Велика українська енциклопедія. Електрона версія. URL: й11р8://уие.доу.иа/Малаялам

7. Луцак С. М., Ільків А. В., Литвиненко Н. П., Місник Н. В. Українська мова як іноземна для англомовних сту- дентів-медиків у 2 книгах. Київ : Медицина, 2019.

8. Місник Н. В., Барабаш С. М., Захарченко А. В., Кулінська Я. І., Скибун Н. В. Вивчаймо українську разом! : навчальний посібник для іноземних студентів / За ред. проф. Н. П. Литвиненко, 2019. 128 с.

9. Палінська О. Принципи оптимізації роботи на занятті з української мови як іноземної. Българска украинис- тика. 2012. Брой 1. С. 104-115.

10. Пальчикова О. О. Реалізація крос-культурного підходу до навчання української мови іноземних студентів : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.02 «Теорія та методика навчання (українська мова)». Київ : Київський ун-т ім. Б. Грінченка, 2016. 20 с.

11. Стандартизовані вимоги до рівнів володіння українською мовою як іноземною (2018). URL: https://mon.gov.ua/ua/ministerstvo/pro-ministerstvo/doradchi-organi/kolegiya-ministerstva/rishennya-kolegiyi-2018

12. Туркевич О. Методика викладання української мови як іноземної: основні тенденції становлення терміносис- теми протягом 90-х років ХХ століття. STUDIA UKRAINICA POSNANIENSIA. 2013. Vol. I. Pp. 231-235.

13. Цуркан М. Методика викладання української мови як іноземної на синхронному зрізі ХХІ століття: тенденції розвитку. Нова педагогічна думка. 2019. № 1 (97) С. 97-101.

14. Шелест Г Ю. Вивчення української мови як іноземної: проблеми, нові методики, перспективи. Закарпатські філологічні студії. 2018. Вип. 3. Т. 1. С. 51-55.

Размещено на Allbest.ru