Емоційна стійкість – запорука успішної професійної діяльності педагогів

CandidateofPedagogicalSilences,

SeniorLecturerintheDepartmentofChildPsychologyandPedagogyPauffTychynaUmanStatePedagogicalUniversity (Uman, Cherkasyregion, Ukraine)

Emotional resistance - a guarantee for successful professional activities of education

Thearticletheoreticallysubstantiatestheemotionalstabilityofteachers, conducteditsscientificanalysis, summarizedandsystematizedinformationontheproblemidentified, obtainedfromscientificsources. Emotionalstabilityisconsideredtobeoneofthemostimportantfactorsof a person'svitalactivityandensuringtheeffectivenessofhisprofessionalactivity, whichdependsontheabilitytoconsciouslymanagehisactivity, createtheoptimalmodeofwork, theabilitytodoseandmaintainmentalloadat a levelthatensuresoptimalperformance, natureofactivityandsuccessperformance, abilitytoproperlyassesstheirstrengthandfindresourcesforconfidentbehavior, consciouslymanagetheemotionalstate.

Theattentionofdomesticandforeignscientiststothestudyoftheemotionalstabilityof a professionalisquiteclear, becausetheemergenceofmostprofessionalproblemsisassociatedwiththehumanfactor, withitsinsufficientresistancetotheemotionalinfluencesoftheprofessionalenvironment, whichcausetheemergenceofadversefunctions. Accordingtotheresearchersemotionalresilienceisformedintheprocessofadapting a persontodifficultsituationsandextremeconditionsofprofessionalactivity.

Theprofessionalqualitiesoftheteacheraresignificantlyinfluencedbyindividualcharacteristicsoftheperson (includingemotionalstate), whichcannotonlycontributetotheformationofprofessionalskillandcreativeapproachtowork, butalsoimpedeprofessionaldevelopment (excessiveemotionality). Inthecourseofprofessionalactivityemotionalstabilityreducesnegativeemotionalinfluences, preventsstress, promotesemergenceofreadinessforactionintensesituations. Itisoneofthepsychologicalfactorsofreliability, efficiencyandsuccessofactivityindifficultconditionsofprofessionalactivity. Summarizingtheabove, wecansummarizethatthemainwayofformingemotionalstabilityismasteringthetechniquesofemotionalregulationatthepsychophysiologicallevel, thedevelopmentandimprovementofindividualpropertiesandmentalfunctionsoftheindividual, whichprovidetheemotionalstabilityoftheteacher.

Keywords: emotionalstability, professionalactivity, teacher, emotionalregulation, emotionality.

Основна частина

Постановка проблеми. Нині в Україні триває низка складних і суперечливих процесів, які торкнулися і сучасної системи освіти. Ці процеси створюють таку соціокультурну та освітню ситуацію, вихід з якої вимагає підготовки висококваліфікованих кадрів і можливості прогнозування успішної самореалізації фахівця в досить-таки екстремальних умовах сьогодення.

Проблема емоційної стійкості посідає нині одне з важливих місць у системі наук і є важливою складовою частиною вольового компонента емоційної культури особистості та готовності до майбутньої професійної діяльності. У зв'язку зі специфікою сучасних умов праці є необхідними вивчення й розвиток емоційної стійкості вже на етапі навчання професії у ЗВО, адже в педагогічній діяльності високий рівень емоційної стійкості має першочергове значення, оскільки запобігає і попереджує виникнення синдрому «емоційного вигорання» педагога дошкільної освіти (Петренко, 2018: 268).

Діяльність сучасного педагога перенасичена різноманітними стресогенними ситуаціями, до яких можна зарахувати емоційне напруження, підвищений рівень відповідальності за навчання та виховання дітей, падіння престижу професії педагога, низьку оплату праці, негативні переживання, почуття соціальної незахищеності, проблеми зі спілкуванням та взаєморозумінням із боку батьків.

З огляду на це, однією з важливих умов професійного зростання педагога є оволодіння високим рівнем емоційної стійкості.

Аналіз досліджень. Проблема емоційної стійкості педагога була предметом дослідження багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців, зокрема Л. Аболіна, З. Курлянд, А. Мірошина, Л. Асмаковець, В. Писаренка, В. Пенькова, Є. Семенової, Н. Шевченко, О. Чебикіна. Виходячи з аналізу психолого-педагогічної літератури з проблем емоційної стійкості, можна стверджувати, що нині є велике різноманіття визначень і тлумачень цього феномена педагогічної діяльності педагога.

Мета статті - розкрити сутність поняття «емоційна стійкість», а також здійснити теоретичний науково-психологічний аналіз підходів вітчизняних, зарубіжних науковців щодо розуміння сутності емоційної стійкості педагога.

Виклад основного матеріалу. Розкриття сутності проблеми розпочнемо з визначення терміна «емоційна стійкість». Різні науковці оперують різними визначеннями.

За переконаннями О. Чебикіна, емоційна стійкість характеризується різнобічним комплексом психічних якостей, серед яких провідними можна вважати саморегуляцію, емпатію та експресивність (Чебикін, 1999: 5-10).

Відповідно до дефініції, наданої О. Черніко-вою, емоційна стійкість - це стабільна спрямованість емоційних переживань на позитивне вирішення майбутніх завдань.

Емоційну стійкість П. Зільберман визначив як «інтегральну особливість особистості (психіки), що характеризується такою взаємодією емоційних, вольових, інтелектуальних, мотиваційних компонентів психічної діяльності, яка забезпечує оптимальне успішне досягнення мети діяльності в складних емотивних ситуаціях» (Зільберман, 2018: 268).

Л. Аболін переконаний, що емоційна стійкість являє собою процес емоційної саморегуляції, який, своєю чергою, становить єдність раціонального, емоційного та фізіологічного виявів людини (Аболін, 1989: 141-149).

М. Дьяченко та Л. Кандибович визначають емоційну стійкість як інтегральну властивість психіки, що виражається в здатності долати стан емоційного збудження під час виконання складної діяльності. Емоційна стійкість зменшує негативний вплив сильних емоційних дій, попереджуючи стрес, сприяє прояву готовності до діяльності в напружених ситуаціях.

На думку А. Хохлової, емоційна стійкість зумовлюється низьким рівнем нейротизму, високими показниками рухливості, врівноваженості нервових процесів і низьким ступенем збудження нервової системи.

Польський психолог Я. Рейковский визначає емоційну стійкість як гіпотетичну особливість людини та називає два її значення: людина емоційно стійка, якщо її емоційне збудження, незважаючи на сильні подразники, не перевищує поріг величини; людина емоційно стійка, якщо незважаючи на сильні емоційні порушення, в її поведінці не спостерігається порушень.

Білоруська дослідниця О. Семенова в емоційній стійкості вбачає якість особистості людини, що сприяє збереженню продуктивності діяльності в умовах емоціогенних впливів без значної зміни з боку самопочуття, стану здоров'я та працездатності (Семенова, 2000: 224).

М. Буслаєва зазначає, що емоційна стійкість оберігає особистість від дезінтеграції й осо-бистісних розладів, детермінує життєздатність, соматичне і психічне здоров'я, є базисом внутрішньої гармонії особистості. Водночас феномен розуміється як результат цілісної функціональної системи емоційної саморегуляції напруженої й одночасно продуктивної діяльності, системної властивості особистості, яку індивід набуває з досвідом і яка проявляється в єдності емоційних, вольових, інтелектуальних, мотиваційних та інших відношень суб'єкта до складної діяльності (Буслаєва, 2009: 12-24).

Володіти емоційною стійкістю в педагогічній діяльності - це означає в умовах постійних змін умов діяльності швидко орієнтуватися, знаходити оптимальне рішення в складних нестандартних ситуаціях і зберігати при цьому витримку і самоконтроль (Зільберман, 2018: 268).

У діяльності педагога Р Хмелюк, Н. Шевченко, З. Курлянд виділяють показники емоційної стійкості, зокрема: задоволеність власною діяльністю та помірна втома; упевненість та відсутність страху перед учнями; уміння володіти собою, відсутність емоційного напруження та наявність вольових якостей (Хмелюк, 1987: 74-78).

Усвідомлення того, що емоційна стійкість є інтегративним поняттям, і визначило необхідність розглянути структуру, а також її компонентів та показників.

Структура емоційної стійкості, як вважає К. Пилипенко, має включати такі підструктури: психофізіологічну, що є субстратом психічної діяльності (урівноваженість, рухливість нервових процесів), соціально-перцептивну (проникливість, емпатійність), емоційно-вольову (саморегуляція емоційних станів, адекватність прояву емоцій), когнітивно-рефлексивну (самопізнання, самоусвідомлення), адаптивну (нервово-психічна стійкість). (Пилипенко, 2009: 137-147).

Так, на думку М. Дьяченко, компонентами емоційної стійкості, що піддаються регуляції, є:

- правильне сприйняття обстановки, її аналіз, оцінка, прийняття рішень (у цьому плані емоційна стійкість пов'язана з такими психологічними процесами, як увага, мислення);

— послідовність і безпомилковість дій із досягнення мети, виконання функціональних обов'язків (зв'язок емоційної стійкості з мисленням);

— поведінкові реакції - точність і своєчасність рухів, гучність, тембр, швидкість мови, її граматичну будову (зв'язок із моторною пам'яттю);

— зміни в зовнішньому вигляді - вираз обличчя, погляд, міміка, пантоміміка.

М. Наумова в структурі емоційної стійкості виділяє такі показники: індекс життєвої задоволеності і домінуючі емоційні стани (схильність до переживання страху, схильність до переживання гніву, ситуативна тривожність, особис - тісна тривожність, управління своїми емоціями, управління чужими емоціями і самоконтроль).

Що стосується рівня емоційної стійкості, то вона залежить від властивостей нервової системи самого педагога. Будь-яка напружена ситуація викликає в педагога емоційну напругу, що може проявлятися в пасивно-захисній (сльози) або агресивній (окрики, нервове ходіння по групі, різкий стукіт по столу тощо) формі. Такі емоційні реакції можуть спостерігатися не лише в молодих педагогів, але й педагогів зі стажем.

Значна кількість педагогів зазначає, що після пережитої емоційної напруги їхнє самопочуття погіршується (головні болі, розлади травлення, захворювання серцево-судинної системи та ін.), а отже, знижується працездатність, що призводить до «емоційного вигорання».

Висновки. Аналіз точок зору на проблему сутності поняття «емоційна стійкість», а також вивчення її структури, показників дали змогу дійти висновку, що науковці не дають єдиного тлумачення поняття «емоційна стійкість».

Емоційна стійкість - це інтегративна властивість особистості, що виявляється в умінні підтримувати динамічну рівновагу між збереженням адекватної поведінки в емоційно значимій ситуації і відновленням або підтриманням цілісності особистості, її комфортного емоційного стану після стресу.

Емоційна стійкість педагога є професійно значущою якістю особистості, що дає змогу контролювати прояв емоцій і адекватно діяти в напружених емоційних ситуаціях практичної педагогічної діяльності. Вона зменшує сильний негативний емоційний вплив і попереджає стрес.

Список використаних джерел

1. Аболин Л.М. Эмоциональная устойчтвость и пути ее повишения. Вопросы психологии. 1989. №4. С. 141-149.

2. Буслаева М.Ю. Организацияобразовательнойсредыпедагогическогоколеджакакусловиеформированияэмоциональнойустойчивости студента. Вестник ЧГПУ. 2009. №2. С. 12-24.

3. Зильберман Н.Б. Эмоциональная устойчивость оператора. Очерки психологи труда оператора. Москва: Наука. 1974. 308 с.

4. Інноватика у вихованні: збірник наук. праць. Вип. 7. Том 2 / упоряд. О.Б. Петренко; Рівне: РДГУ, 2018. 268 с.

5. Курлянд З.Н. Формирование и развитие профессиональной устойчивости учителя: автореф. дис…. докт. пед. наук. Москва, 1993. 32 с.

6. Пилипенко К.В. Емоційна стійкість як професійно важлива якість майбутнього психолога-практика. Практична психологія в системі вищої освіти: теорія, результати досліджень, технології: колективна монографія. Київ: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2009. С. 137-147.

7. Семенова Е.М. Тренинг эмоциональной устойчивости педагога: учебное пособие. И.: Институтпсихотерапии, 2000. 224 с.

8. Хмелюк Р И. Эмоциональная регуляція как компонент психологической устойчивости деятельности учителя. Москва, 1987. С. 74-78.

9. Чебыкин А.Я. Теория и методика эмоциональной учебной деятельности. Одесса, 1999. С. 5-10.

References

емоційний педагог стійкість професійний

1. Abolyn L.M.! 3motsyonalnaia ustoichtvost y putyeepovyshenyia [Emotionalstabilityandwaystoincreaseit]. Voprosipsykholohyy. 1989. №4. P 141-149 [inRussian].

2. Buslaeva M. Yu. Orhanyzatsyiaobrazovatelnoisredbipedahohycheskohokoledzhakakuslovyeformyrovanyiaэmotsyonalnoiustoichyvostystudenta [Organizationoftheeducationalenvironmentofpedagogicalcollegeas a conditionfortheformationofstudentemotionalstability]. VestnykChHPU. 2009. №2. P 12-24 [inRussian].

3. Zylberman N.B. Эmotsyonalnaiaustoichyvostoperatora [Emotionalstabilityoftheoperator] Ocherkypsykholohytrudaoperatora. Moskva: Nauka. 1974. 308 p. [inRussian].

4. Innovatyka u vykhovanni [Innovationinvihovannl]: zb. nauk. pr. Vyp. 7. Tom 2 / uporiad. O.B. Petrenko; Rivne: RDHU, 2018. 268 p. [inUkraine].

5. Kurliand Z.N. Formyrovanye y razvytyeprofessyonalnoiustoichyvostyuchytelia [Formationanddevelopmentofteacherprofessionalresilience]: avtoref. dys…. dokt. ped. nauk. M., 1993. 32 p. [inRussian].

6. Pylypenko K.V. Emotsiinastiikistyakprofesiinovazhlyvayakistmaibutnoho psykholoha-praktyka. Praktychnapsykholohiia v systemivyshchoiosvity: teoriia, rezultatydoslidzhen, tekhnolohii [EmotionalidentityisproficientlyimportantistheMaybut psychologist-practitioner. Practicalpsychologyinthesystemofenvironmentaleducation: theory, results, technology, technology]: kolektyvnamonohrafiia. K.: NPU imeni M. P Drahomanova, 2009. P 137-147. [inRussian].

7. Semenova E.M. Trenynhэmotsyonalnoiustoichyvostypedahoha [Trainingemotionalstabilityof a teacher]: uchebnoeposobye. Y.: Ynstytutpsykhoterapyy, 2000. 224 p. [inRussian].

8. Khmeliuk R.Y. Эmotsyonalnaiarehuliatsyiakakkomponentpsykholohycheskoiustoichyvostydeiatelnostyuchytelia [Emotionalregulationas a componentofthepsychologicalstabilityoftheteacher]. M., 1987. P 74-78. [inRussian].

9. Chebykyn A. Ya. Teoryia y metodykaэmotsyonalnoiuchebnoideiatelnosty [Theoryandmethodologyofemotionallearningactivities]. Odessa, 1999. P. 5-10. [inRussian].

Размещено на Allbest.ru